Рішення

від 12.09.2023 по справі 671/1154/23

ВОЛОЧИСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №: 671/1154/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 вересня 2023 року м. Волочиськ

Волочиський районний суд Хмельницької області в складі:

головуючого судді Ніколової С.В.,

з участю секретаря судового засідання Хрупайло Т.В.,

розглянувши в порядку ч. 2 ст. 247 ЦПК України без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису у відкритому судовому засіданні в місті Волочиську справу за позовом ОСОБА_1 до Наркевицької селищної ради Хмельницького району Хмельницької області, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ОСОБА_2 про визнання права власності на майно в порядку спадкування та повернення в натурі земельних ділянок,

встановив:

У травні 2023 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Наркевицької селищної ради Хмельницького району Хмельницької області та з врахуванням заяви про зміну позовних вимог, просила суд: 1) визнати за нею право власності на спадкове нерухоме майно, а саме на житловий будинок з господарськими буділями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; 2) визнати за нею право власності на земельну ділянку площею 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, що знаходиться за тією ж адресою; 3) визнати за нею право власності на дві земельні ділянки, що знаходяться на території Наркевицької селищної ради Хмельницького району Хмельницької області площами по 1,13 га кожна (кадастрові номери 6820984300:03:015:0143, 6820984300:03:016:0106), що були сформовані в результаті поділу спадкової земельної ділянки площею 2,26 га з кадастровим номером 6820984300:03:015:0061, призначені для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; 4) зобов`язати Наркевицьку селищну раду повернути їй в натурі дві земельні ділянки, що знаходяться на території Наркевицької селищної ради Хмельницького району Хмельницької області площами по 1,13 га кожна (кадастрові номери 6820984300:03:015:0143, 6820984300:03:016:0106), призначені для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. На обґрунтування своїх позовних вимог позивачка вказувала, що вона є спадкоємцем по закону четвертої черги після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Личівка Волочиського району Хмельницької області, оскільки на день його смерті проживала разом із ним. Факт її проживання із спадкодавцем ОСОБА_3 встановлено рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 14.04.2022 року. Земельна ділянка площею 2,26 га, що належала ОСОБА_3 згідно державного акта на право власності на земельну ділянку серії ХМ № 114719 від 14.07.2007 року, на підставі рішення Волочиського районного суду Хмельницької області від 10.01.2019 року визнана відумерлою спадщиною та передана в комунальну власність територіальної громади в особі Наркевицької селищної ради Хмельницького району Хмельницької області. Крім того, до спадкового майна належить також житловий будинок АДРЕСА_1 та земельна ділянка площею 0,25 га, призначених для будівництва та обслуговування житлового будинку. Зазначила, що через відсутність правовстановлючих документів на спадкове майно вона не може оформити свої спадкові права, оскільки право власності на будинок та земельну ділянку не зареєстровано.

Позивачка в судове засідання не з`явилась, подала до суду письмову заяву, в якій позовні вимоги підтримує повністю, просить розгляд справи проводити без її участі (а.с. 58).

Представник відповідача Наркевицької селищної ради Хмельницького району Хмельницької області в судове засідання не з`явився. Від Наркевицької селищної ради надійшла заява про розгляд справи у відсутності його представника. В поданій заяві представник відповідача зазначає, що на момент звернення відповідача до суду із заявою про визнання спадщини після смерті ОСОБА_3 відумерлою та прийняття судового рішення 10.01.2019 року, в селищній раді не було відомостей про наявність спадкоємців, які прийняли спадщину після смерті ОСОБА_3 (а.с. 54-55).

Третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, подав заяву про розгляд справи у його відсутності, проти позову не заперечує.

Вивчивши і дослідивши докази у їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання права.

Згідно зі ст. ст. 1216, 1217 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Статтею 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її, а ч. 1 ст. 1269 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до частини третьої статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Згідно з частиною першою статті 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутись до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

У спадкоємця, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, права володіння та користування спадковим майном виникають з часу відкриття спадщини. Такий спадкоємець може захищати свої порушені права володіння та користування спадковим майном відповідно до глави 29 ЦК України. Якщо у складі спадщини, яку прийняв спадкоємець, є нерухоме майно, право розпорядження нерухомим майном виникає в нього з моменту державної реєстрації цього майна (частина друга статті 1299 ЦК України).

Згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Судом встановлено,що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_3 , післясмерті якого, рішенням Волочиського районного суду Хмельницької області від 10.01.2019 року у справі № 671/2174/18 спадщину визнано відумерлою. А саме, визнано відумерлою належну ОСОБА_3 на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ХМ № 114719 від 14.07.2007 року земельну ділянку площею 2,26 га, що розташована в с.Личівка Хмельницького району Хмельницької області, та передано її в комунальну власність територіальної громади в особі Наркевицької селищної ради Хмельницького району Хмельницької області. Дане судове рішення набрало законної сили 12 лютого 2019 року. (а.с.10).

Із змісту зазначеного судового рішення Волочиського районного суду вбачається, що судом було встановлено, що ОСОБА_3 на день смерті був зареєстрований та проживав за адресою: АДРЕСА_1 , разом зі ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 . Заявником факту смерті ОСОБА_3 був ОСОБА_5 , якому видано довідку № 18 від 02.10.2009 для отримання допомоги на поховання. Згідно з інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру станом на 19.10.2018 року, спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 не заводились і не видавались.

На підставі зазначеного судового рішення за територіальною громадою в особі Наркевицької селищної ради Хмельницького району Хмельницької області 22 травня 2021 року зареєстровано право власності на дві земельні ділянки площею 1,13 га кадастровий номер 6820984300:03:015:0143 та площею 1,13 га кадастровий номер 6820984300:03:016:0106, що підтверджується інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, № 335977311, № 335977849 від 16.06.2023 року (а.с. 66, 67).

Відповідно до рішення Красилівського районного суду Хмельницької області від 06.09.2018 року у справі № 677/1852/17 та даних спадкової справи № 342/2018 року, заведеної державним нотаріусом Волочиської державної нотаріальної контори після смерті ОСОБА_6 , спадщину прийняв та оформив спадкоємець за заповітом ОСОБА_2 , який постійно проживав із спадкодавцем на час її смерті за адресою: АДРЕСА_1 . (а.с. 40, 92-105).

Як вбачається із зазначеного рішення Красилівського районного суду, позивачка ОСОБА_1 під час розгляду справи була допитана судом в якості свідка та повідомила, що ОСОБА_3 проживав разом із ОСОБА_4 без реєстрації шлюбу однією сім`єю, а після смерті ОСОБА_3 ОСОБА_2 переїхав до неї жити.

Учасниками справи належних доказів щодо права на спадкування та прийняття ОСОБА_2 спадщини після смерті ОСОБА_3 суду не надано.

Судом встановлено, що в подальшому, рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 14.04.2022 року у справі № 686/20082/21 за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: ОСОБА_2 , встановлено факт постійного проживання ОСОБА_1 однією сімє`ю з ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 до дня його смерті до ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 7-8).

Згідно з даними спадкової справи № 37/2022 року, заведеної після смерті ОСОБА_3 , позивачка ОСОБА_1 27 травня 2022 року звернулась до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Приватний нотаріус Хмельницького районного нотаріального округу Красовська Н.В. 25 червня 2022 року відмовила позивачці у оформленні спадщини на будинковолодіння по АДРЕСА_1 та на земельну ділянку площею 2,26 га, що розташована в с.Личівка Хмельницького району Хмельницької області, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва через відсутність правовстановлюючого документа на будинок та у зв`язку із ненаданням позивачкою витягу з Державного земельного кадастру щодо земельної ділянки. (а.с. 39, 74-84).

Судом встановлено, що до складу спадкового майна після смерті ОСОБА_3 увійшов належний спадкодавцеві житловий будинок з господарськими будівлями, розташованого по АДРЕСА_1 , що підтверджується письмовими доказами, а саме: - випискою з погосподарської книги, що видана Шмирківським старостинським округом Наркевицької селищної ради 03.06.2022 року за № 8 про те, що згідно відомостей погосподарської книги №1 с. Личівка за 1986-1990 роки (особовий рахунок № НОМЕР_1 ), власником будинку та господарських споруд, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , є ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Житловий будинок побудований у 1970 році, хлів та господарські будівлі - в 1981 році.; - довідкою КП Волочиське бюро технічної інвентаризації Волочиської міської ради від 01.06.2022 року № 31, згідно з якою, на зазначений житловий будинок свідоцтво про право власності не видавалося, реєстрація права власності не проводилася.

Суд враховує, що до набрання чинності Законом України від 1 липня 2004 року №1952-ІV Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (3 серпня 2004 року) громадяни могли мати в особистій власності житлові будинки. При цьому виникнення права власності на житлові будинки не залежало від державної реєстрації цього права. Записи про право власності громадян на житлові будинки вносилися до погосподарських книг місцевих рад, які визнавались особливою формою статистичного обліку. Тобто записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності на житловий будинок.

На час будівництва та завершення будівництва спірного житлового будинку до 05 серпня 1992 року, реєстрація права власності на нього не вимагалась.

Відповідно до статті 3 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 01 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Право власності на збудоване до набрання чинності Законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень нерухоме майно набувається в порядку, який існував на час його будівництва, а не виникає у зв`язку із здійсненням державної реєстрації права власності на нього в порядку, передбаченому цим законом.

Відповідно до роз`яснень, даних в п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику у справах про спадкування № 7 від 30 травня 2008 року, за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Отже, судом встановлено, що спадкодавець ОСОБА_3 за життя набув право власності на об`єкт нерухомого майна житловий будинок, а позивачка, згідно з рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 14.04.2022 року, є такою, що прийняла спадщину, тому, у встановленому законом порядку набула право власності на домоволодіння, однак позбавлена можливості отримати свідоцтво про право на спадщину в нотаріальній конторі, що підтверджується відмовою нотаріуса від 25 червня 2022 року.

З врахуванням наведених вище норм законодавства, а також враховуючи, що спірне будинковолодіння (житловий будинок з господарськими будівлями), було побудовано у період з 1970 року по 1981 рік, та згідно даних погогосподарських книг числилося за спадкодавцем ОСОБА_3 , суд вважає за можливе визнати за позивачкою право власності на вищезазначений житловий будинок в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 .

Вирішуючи позов в частині вимог про визнання за позивачкою права власності в порядку спадкування на земельну ділянку площею 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, що розташована по АДРЕСА_1 , суд дійшов висновку. що позов в цій частині задоволенню не підлягає, враховуючи наступне.

На підтвердження заявлених вимог щодо визнання за позивачкою права власності на дану земельну ділянку надано виписку з погосподарської книги, видану Шмирківським старостинським округом Наркевицької селищної ради 03.06.2022 року за №8, згідно з якою за відомостями погосподарської книги №1 с. Личівка за 1986-1990 роки, особового рахунку № НОМЕР_1 , житловий будинок в АДРЕСА_1 , побудований на земельній ділянці площею 0,25 га, в тому числі 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, яка не приватизовна (а.с. 12).

Так, частиною другою статті 3 ЗК України від 18 грудня 1990 року (у редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) розпоряджаються землею ради народних депутатів, які в межах своєї компетенції передають землі у власність або надають у користування та вилучають їх. Повноваження щодо передачі, надання та вилучення земельних ділянок місцеві ради народних депутатів можуть передавати відповідно органам державної виконавчої влади або виконавчим органам місцевого самоврядування.

Передача земельних ділянок у власність громадян провадиться місцевими радами народних депутатів відповідно до їх компетенції за плату або безплатно (частина третя статті 6 ЗК України від 18.12.1990 року).

Відповідно до статті 22 ЗК України від 18.12.1990року право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Приступати до використання земельної ділянки, у тому числі на умовах оренди, до встановлення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право власності або право користування землею, забороняється.

Згідно з пунктом 3 Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року №15-92 Про приватизацію земельних ділянок, який діяв на час виникнення спірних правовідносин, право приватної власності громадян на земельні ділянки, передані їм для цілей, передбачених статтею 1 цього Декрету, посвідчується відповідною радою народних депутатів, про що робиться запис у земельно-кадастрових документах, з наступною видачею державного акта на право приватної власності на землю.

Право власності на землю виникає після одержання документа, що посвідчує це право, однак, позивачем не доведено, що такий документ спадкодавцю видавався.

Відповідно ч. 3 ст. 12, ч.ч. 1, 6, 7 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Суд не приймає до уваги доводи позивачки на те, що спірна земельна ділянка належала ОСОБА_3 на підставі записів в погосподарській книзі, виходячи з вищевказаних норм матеріального права. Записи в погосподарській книзі за відсутності правовстановлюючого документа (в якому, зокрема, мають бути вказані і межі земельної ділянки) не є достатньою підставою для виникнення права власності на земельну ділянку.

Отже, якщо за життя спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку, то спадкоємець також не набуває права власності у порядку спадкування. До спадкоємця переходять лише визначені майнові права, які належали спадкодавцеві на час відкриття спадщини. Для набуття у встановленому законодавством порядку права власності на спірну земельну ділянку спадкоємець повинен здійснити дії, які необхідні для набуття права власності на дане нерухоме майно.

В матеріалах справи відсутні належні та достатні докази на підтвердження обставин належності спадкодавцю на праві власності земельної ділянки загальним розміром 0,25 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки державний акт на право приватної власності не видавався, не приймались рішення про надання дозволу на розробку документації із землеустрою та про безкоштовну передачу присадибної ділянки в приватну власність. А тому, суд дійшов висновку, що спірна земельна ділянка не увійшла до складу спадщини і позивачка не є такою, що набула у порядку спадкування право власності на дану земельну ділянку.

Такої ж правової позиції дотримувався Верховний Суд в постановах від 24.10.2018 у справі № № 445/1466/15 (провадження № 61-31664св18); від 13.12.2019 у справі №297/672/16-ц (провадження № 61-43752св18).

Відмовляючи в позові в частині вимог про визнання за позивачкою права власності в порядку спадкування на земельну ділянку, суд також враховує, що позивачка не зверталася до нотаріуса з заявою про видачу їй свідоцтва про право на спадщину на спірну земельну ділянку і, відповідно, нотаріусом не було відмовлено в оформленні спадкових прав щодо даної земельної ділянки. Наявна в матеріалах справи відмова нотаріуса від 25 червня 2022 року стосується іншої земельної ділянки з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Також, враховуючи наведені вище норми законодавства, що регулює цивільні відносини щодо спадкування, та встановлені у даній справі обставини, суд вважає, що відсутні правові підстави для задоволення позову в частині вимог про визнання за позивачкою права власності в порядку спадкування на земельні ділянки, що знаходяться на території Наркевицької селищної ради Хмельницького району Хмельницької області із кадастровими номерами 6820984300:03:015:0143, 6820984300:03:016:0106, площами по 1,13 га кожна, та зобов`язання відповідача повернути позивачці в натурі зазначені земельні ділянки.

На час відкриття спадщини дві земельні ділянки площею 1,13 га з кадастровим номером 6820984300:03:015:0143 та площею 1,13 га з кадастровим номером 6820984300:03:016:0106 не належали спадкодавцеві ОСОБА_3 та не ввійшли до спадкової маси.

Суд приймає до уваги те, що на момент відкриття спадщини спадкодавцеві ОСОБА_3 на підставі державного акта на право власності серії ХМ № 114719 від 14.07.2007 року належала земельна ділянка серії ХМ № 114719 від 14.07.2007 року, площею 2,26 га, з кадастровим номером 6820984300:03:015:0061, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та розташована в с. Личівка Хмельницького району Хмельницької області.

Судовим рішенням, яке набрало законної сили і є чинним, спадщину після смерті ОСОБА_3 визнано відумерлою та зазначену земельну ділянку передано у комунальну власність територіальній громаді в особі Наркевицької селищної ради Волочиського району Хмельницької області, а в подальшому за територіальною громадою в особі Наркевицької селищної ради Хмельницького району Хмельницької області зареєстровано право власності на дві земельні ділянки площею 1,13 га кадастровий номер 6820984300:03:015:0143 та площею 1,13 га кадастровий номер 6820984300:03:016:0106, які на даний час перебувають у власності територіальної громади в особі Наркевицької селищної ради.

Положеннями ч. 2 ст. 328 ЦК України встановлено, що право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Статтею 346 ЦК України визначено перелік підстав припинення права, власності, а саме у разі: 1) відчуження власником свого майна; 2) відмови власника від права власності; 3) припинення права власності на майно, яке за законом не може належати цій особі; 4) знищення майна; 5) викупу пам`яток культурної спадщини; 6) примусового відчуження земельних ділянок приватної власності, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, з мотивів суспільної необхідності відповідно до закону; 8) звернення стягнення на майно за зобов`язаннями власника; 9) реквізиції; 10) конфіскації; 11) припинення юридичної особи чи смерті власника; 12) визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави та в інших випадках, установлених законом.

Відповідно до ст. 60 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, зокрема банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини.

З наведеного визначення випливає, що територіальна громада не може відмовитися від такої власності і має обов`язок набуття її у комунальну власність. Особливість відумерлої спадщини полягає в тому, що виникнення права комунальної власності є обов`язком територіальної громади, а не її правом. Територіальна громада стає власником відумерлого майна з моменту набрання законної сили рішення суду про визнання спадкового майна відумерлим.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про визнання за позивачкою права власності в порядку спадкування на земельні ділянки із кадастровими номерами 6820984300:03:015:0143, 6820984300:03:016:0106 та зобов`язання відповідача повернути позивачці в натурі дані земельні ділянки, суд приймає до уваги спадкодавець не був власником цих земельних ділянок, які не увійшли до складу спадщини, та позивач їх не успадкувала, тобто не набула права власності на нерухоме майно у порядку спадкування, оскільки за життя спадкодавець не набув права власності на таке майно, яке є відмінним від належного спадкодавцю, а отже підстави для визнання права власності та зобов`язання відповідача повернути позивачці в натурі саме ці земельні ділянки відсутні.

Керуючисьст.ст. 3, 12, 49, 77, 78, 80 - 81, 110, 141, 247, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд

вирішив:

Позов задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на спадкове майно після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , - житловий будинок з господарськими буділями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи: позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ; відповідач: Наркевицька селищна рада Хмельницького району Хмельницької області, вул. Незалежності, 2, смт. Наркевичі Хмельницького району Хмельницької області, код ЄДРПОУ 04403444; третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_2 , адреса проживання: АДРЕСА_3 .

Суддя: