Постанова
від 05.10.2023 по справі 740/1722/23
ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

05 жовтня 2023 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 740/1722/23

Головуючий у першій інстанції Пантелієнко В. Г.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1249/23

Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого-судді Висоцької Н.В.

суддів: Мамонової О.Є., Шитченко Н.В.,

сторони: позивач ОСОБА_1 ,

відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «Газові автомобільні заправки»,

розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Газові автомобільні заправки» на заочне рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 13 червня 2023 року (місце ухвалення - м. Ніжин) у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Газові автомобільні заправки» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та компенсації за втрату частини доходів,

В С Т А Н О В И В:

У березні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ «Газові автомобільні заправки» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та компенсації за втрату частини доходів. В обгрунтування посилався на те, що з 01.02.2018 по 12.08.2021 працював у відповідача на посаді наповнювача балонів. За час перебування у трудових відносинах відповідачем було нараховано, але на день звільнення позивачу не виплачено в повному обсязі заробітну плату за липень 2021 року в сумі 2 457, 08 грн та серпень 2021 року 9 191, 21 грн, та компенсацію за невикористану основну щорічну відпустку 11 648, 30 грн.

Посилаючись на ст. 47, 117 КЗпП України, ст. 2, 4, 7 ЗУ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», обрахувавши середній заробіток, позивач, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, просив стягнути з ТОВ «Газові автомобільні заправки» на свою користь середній заробіток за період затримки розрахунку з 12.08.2021 по 12.02.2022 включно в сумі 27 798, 33 грн та компенсацію за втрату частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати в сумі 51, 59 грн.

Заочним рішенням Ніжинського міськрайонного суду від 13.06.2023 позовні вимоги ОСОБА_1 до ТОВ «Газові автомобільні заправки» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та компенсації за втрату частини доходів задоволено.

Стягнуто з ТОВ «Газові автомобільні заправки» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 13.08.2021 по 12.02.2022 в сумі 27 590, 22 грн (без утримання прибуткового податку та інших обов`язкових платежів), 51, 59 грн компенсації за втрату частини доходу та 2 684 грн в рахунок відшкодування сплаченого судового збору, а всього стягнуто 30 325, 81 грн.

Задовольняючи позовні вимоги суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є законними та обґрунтованими, оскільки відповідачем порушені строки виплати заробітної плати позивачу, вина власника не виключається при фінансових труднощах підприємства чи відсутності коштів на розрахунковому рахунку.

Ухвалою Ніжинського міськрайонного суду від 02.08.2023 заяву представника ТОВ «Газові автомобільні заправки» Коржа В.В. про перегляд заочного рішення у справі № 740/1722/23 за позовною заявою ОСОБА_1 до ТОВ «Газові автомобільні заправки» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та компенсації за втрату частини доходів - залишено без задоволення.

Не погоджуючись з заочним рішенням суду першої інстанції від 13.06.2023 представник ТОВ «Газові автомобільні заправки» Корж В.В. подав апеляційну скаргу, в якій просить заочне рішення Ніжинського міськрайонного суду від 13.06.2023 в частині розміру стягнутого середнього заробітку за час затримки розрахунку на користь ОСОБА_1 змінити, зменшити розмір стягнутого середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з 27 590, 22 грн до 3 000 грн.

За доводами скарги оскаржуване рішення суду є незаконним та необґрунтованим, заявник посилається, що станом на час розгляду справи в суді першої інстанції відповідач виплатив позивачу заборгованість по заробітній платі.

В обгрунтування скарги апелянт зазначає, що судом першої інстанції безпідставно не враховано висновки Верховного Суду в аналогічних справах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 761/9584/15, згідно яких, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого ст. 117 КЗпП України.

Враховуючи неістотність суми боргу по заробітній платі перед позивачем, а сума за статтею 117 КЗпП України перевищує реальну заборгованість, відсутність спору між працівником та роботодавцем з приводу розміру належних до виплати працівникові сум за трудовим договором на день звільнення, та враховуючи, що відповідачем визнається співмірним компенсація позивачу середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 3 000 грн, апелянт вважає за справедливе застосувати принцип співмірності щодо зменшення розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку, що підлягає стягненню на користь позивача.

На виконання вимог ст. 361 ЦПК України учасникам справи було надіслано копії апеляційної скарги та додані до неї матеріали справи, проте відзив на апеляційну скаргу до суду подано не було.

Згідно з ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Вислухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 працював на посаді наповнювача балонів у ТОВ «Газові автомобільні заправки» з 01.02.2018 по 12.08.2021, що підтверджується копією трудової книжки (а.с. 4-5).

Матеріали справи містять індивідуальні відомості про застраховану особу ОСОБА_1 з яких вбачається, що за червень 2021 року заробітна плата позивача становила 3 092, 08 грн, за липень 2021 року 6 104, 54 грн.

Розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 13.08.2021 по 12.02.2022 включно становить 27 590, 22 грн (218, 97 грн. х 126 дні).

Крім того, частину заробітної плати за липень 2021 року позивачу було виплачено з порушенням строків виплати 04.11.2021 (а.с. 8).

Матеріалами справи встановлено, що при звільненні позивача з роботи 12.08.2021 з ОСОБА_1 не було проведено повного розрахунку. Заборгованість по заробітній платі фактично була виплачена йому після звернення до суду з даним позовом.

Враховуючи, що фактично розрахунок із ОСОБА_1 було проведено після подачі позову до суду 23.03.2023, тому суд прийшов до висновку, що наявні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача компенсації за затримку розрахунку в межах визначеного ст. 117 КЗпП України шестимісячний строку - з 13.08.2021 по 12.02.2022.

Задовольняючи позовні вимоги суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є законними та обґрунтованими, оскільки відповідачем порушені строки виплати заробітної плати позивачу, вина власника не виключається при фінансових труднощах підприємства чи відсутності коштів на розрахунковому рахунку.

Рішення суду оскаржується в частині задоволених вимог щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, в іншій частині рішення суду не оскаржується, та, відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, в апеляційному порядку не переглядається.

Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 03.10.2018 року у справі № 186/1743/15-ц, яка, зокрема зазначає, у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується.

Таким чином, апеляційний суд переглядає рішення суду у даній справі лише в оскаржуваній частині.

З таким висновком суду першої інстанції погоджується і апеляційний суд, оскільки судом першої інстанції обставини справи з`ясовані в обсязі, необхідному для правильного вирішення спору, відповідно до встановлених обставин, правильно визначено суть і характер правовідносин сторін та норми матеріального права, що їх регулюють.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про оплату праці», частиною першою статті 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.

Частиною 1 статті 115 КЗпП України та статтею 24 Закону України «Про оплату праці» визначено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (в разі відсутності таких органів представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Обов`язок здійснювати нарахування та виплату заробітної плати, інших виплат, належних працівникові, покладений на працедавця, а не на працівника.

Статтею 47 КЗпП України передбачено обов`язок власника або уповноваженого ним органу в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

У частині першій статті 116 КЗпП України визначено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

У разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців (стаття 117 КЗпП України).

Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв`язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.

Працівник є слабшою ніж роботодавець стороною у трудових правовідносинах. Водночас у вказаних відносинах і працівник має діяти добросовісно щодо реалізації своїх прав, а інтереси роботодавця також мають бути враховані. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами працівника та роботодавця (така позиція викладена в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц (провадження № 14-623цс18)).

З огляду на зазначене вище та враховуючи, що невиплата працівникові при звільненні всіх належних йому сум це триваюче правопорушення і працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку, а також, що наразі відповідач провів належні позивачу виплати, після того, як позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав, тому доводи апеляційної скарги є необґрунтованими та не можуть бути підставою для скасування правильного по суті рішення суду.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати», середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період (пункт 8 Постанови).

Відповідач, всупереч процесуального обов`язку, не надав суду належних і допустимих доказів, які б вказували на виплату всіх сум, що належать позивачу від підприємства в день звільнення позивача.

Отже, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що за червень 2021 року заробітна плата позивача становила 3 092, 08 грн, за липень 2021 року 6 104, 54 грн, кількість робочих днів за вказаний період становить 42 дні, тому середньоденна заробітна плата складає 218, 97 грн (9 196,62 : 42), таким чином, розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 13.08.2021 по 12.02.2022 включно становить 27 590, 22 грн (218, 97 грн. х 126 дні).

Встановлено, що розрахунок із ОСОБА_1 було проведено після подачі позову до суду 23.03.2023, тому суд прийшов до правильного висновку, що наявні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача компенсації за затримку розрахунку в межах визначеного ст. 117 КЗпП України шестимісячного строку - з 13.08.2021 по 12.02.2022.

Матеріали справи не містять належних і допустимих доказів про виплату в день звільнення позивачу всіх сум заборгованості відповідачем.

Встановлений статтею 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв оцінки пропорційності щодо врахування справедливого та розумного балансу між інтересами працівника і роботодавця.

Відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця.

З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності в цивільному праві необхідно дійти висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого ст. 117 КЗпП України.

Зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до ст. 117 КЗпП України, необхідно враховувати: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором; період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника; інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Вказана правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі №761/9584/15-ц. Висновки Великої Палати Верховного Суду неодноразово підтвердженні Верховним Судом, зокрема у постановах від 08 липня 2020 року у справі №761/17815/18, від 29 липня 2020 року у справі №212/6331/19, від 02 грудня 2020 року у справі №152/1957/15.

З викладеного слідує, що з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково.

Як встановлено судом першої інстанції при звільненні позивача з роботи 12.08.2021 з ним не було проведено повного розрахунку, фактично розрахунок із ОСОБА_1 було проведено після подачі позову до суду 23.03.2023.

Враховуючи обставини даної справи, а саме порушення строків виплати заробітної плати, період затримки виплати заборгованості, відсутність доказів щодо поважних причин затримки розрахунку, виплату заборгованості лише після звернення до суду, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги правильних висновків суду першої інстанції не спростовують.

Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права, які є підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у сукупності колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість постановленого по даній справі рішення та відсутність підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).

Суд правильно встановив характер правовідносин сторін у справі та застосував норми матеріального права, які регулюють ці правовідносини, вирішив спір з урахуванням меж заявлених позовних вимог та конкретних обставин справи на підставі наданих сторонами доказів з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не містять передбачених законом підстав для скасування судового рішення.

За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, рішення суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 367-369, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Газові автомобільні заправки» залишити без задоволення.

Заочне рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 13 червня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає

Повний текст судового рішення складено 05.10.2023.

Головуючий Судді :

СудЧернігівський апеляційний суд
Дата ухвалення рішення05.10.2023
Оприлюднено06.10.2023
Номер документу113944341
СудочинствоЦивільне
КатегоріяСправи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин, з них про виплату заробітної плати

Судовий реєстр по справі —740/1722/23

Постанова від 05.10.2023

Цивільне

Чернігівський апеляційний суд

Висоцька Н. В.

Ухвала від 13.09.2023

Цивільне

Чернігівський апеляційний суд

Висоцька Н. В.

Ухвала від 12.09.2023

Цивільне

Чернігівський апеляційний суд

Висоцька Н. В.

Ухвала від 04.09.2023

Цивільне

Чернігівський апеляційний суд

Висоцька Н. В.

Ухвала від 02.08.2023

Цивільне

Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області

Шевченко І. М.

Ухвала від 21.07.2023

Цивільне

Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області

Шевченко І. М.

Ухвала від 13.06.2023

Цивільне

Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області

Пантелієнко В. Г.

Рішення від 13.06.2023

Цивільне

Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області

Пантелієнко В. Г.

Ухвала від 31.03.2023

Цивільне

Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області

Пантелієнко В. Г.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні