Постанова

від 02.10.2023 по справі 274/1426/16-ц

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційнийсуд

Справа №274/1426/16-ц Головуючий у 1-й інст. Корбут В. В.

Категорія 53 Доповідач Коломієць О. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2023 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Коломієць О.С.

суддів Шевчук А.М., Талько О.Б.

з участю секретаря

судового засідання Кузьменко А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу №274/1426/16за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Українська страхова група» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди

за апеляційноюскаргою ОСОБА_5 , інтереси якого представляє адвокат Гуменюк Олександр Володимирович

на рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 13 червня 2023 року, ухваленепід головуваннямсудді КорбутаВ.В.

встановив:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просив стягнути з відповідача на свою користь завдану скоєною ДТП матеріальну шкоду в розмірі 68811,75грн.таморальну шкоду в розмірі 17197,37грн.

На обґрунтування позовних вимог зазначив, що 14 серпня 2015 року відповідач ОСОБА_2 , керуючи автомобіль «Volkswagen Caddy», д.н.з. НОМЕР_1 в с. Радянське Бердичівського району Житомирської області, порушив Правила дорожнього руху та виїхав на зустрічну смугу руху, де зіткнувся з автомобіль «Mercedes-Benz», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням позивача ОСОБА_1 . У результаті ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження.

Постановою Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 29.09.2015 рокуу справі №274/3910/15-а, яка була залишена без змін постановою Апеляційного суду Житомирської області від 04.11.2015 року, визнано, що у діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, і що його дії відповідали вимогам Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року №1306 (далі ПДР України). Цією ж постановою встановлено, що у діях ОСОБА_2 вбачається невідповідність вимогам ПДР України, порушенням водієм ОСОБА_2 вимог ПДР перебуває у фактичному прямому причинному зв`язку із зіткненням транспортних засобів та їх пошкодженням. Про настання страхового випадку ОСОБА_2 своєчасно повідомив Страхову компанію «Глобус Україна», але остання відмовила у виплаті страхового відшкодування позивачу через те, що відповідач придбавши у 2015 році автомобіль «Volkswagen Caddy» у ОСОБА_6 не застрахував свою цивільну відповідальність як новий власник. У зв`язку з чим, позивач змушений звернутися до суду з позовом про відшкодування майнової та моральної шкоди до винної особи ОСОБА_2 .

Рішенням Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 13 червня 2023 року позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 у якості відшкодування майнової шкоди грошові кошти у розмірі 68811,75грн. та на відшкодування моральної шкоди - 10000,00грн. У задоволенні решти вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що при розгляді справи судом першої інстанції були неповно з`ясовані обставини справи, порушені норми процесуального і матеріального права. Суд допустив неповноту при дослідженні доказів, не дав їм належної оцінки у сукупності з іншими доказами, а тому висновок суду не відповідає фактичним обставинам справи. При цьому зазначає, що матеріали справи не містять доказів вини відповідача у заподіянні позивачу шкоди в результаті ДТП. Однак, проведена у справі за клопотанням відповідача транспортно-трасологічна експертиза як раз встановила, що з технічної точки зору, в причинному зв`язку з виникненням ДТП є як раз невідповідність дій водія автомобіля «Mercedes-Benz», д.н. НОМЕР_2 , ОСОБА_1 , а тому висновок суду про наявність підстав для задоволення позову є помилковим.

Правом подати відзив на апеляційну скаргу інші учасники справи не скористалися.

У судовому засіданні представник відповідача доводи апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, хоча були повідомлені про дату, час та місце розгляду справи. Від представника ПАТ «СК «УСГ» до суду надійшло клопотання про розгляд справи без його участі.

З урахуванням положень ч.2 ст.372 ЦПК України, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності осіб, які не з`явилися в судове засідання.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та її вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Задовольняючи частково позов ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що внаслідок ДТП, вчиненої з вини ОСОБА_2 , позивачу була заподіяна матеріальна та моральна шкода.

Такий висновок суду є вірним, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 14 серпня 2015року о 17:30 год поблизу будинку№81 у с.Радянське Бердичівського району Житомирської області сталось зіткнення автомобілів «Mercedes-Benz», д.н.з. НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_1 , та «Volkswagen Caddy», д.н.з. НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_2 , внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження.

Постановою Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 29.09.2015 року, яка була залишена без змін постановою Апеляційного суду Житомирської області від 04.11.2015 року, провадження у справі №274/3910/15-а про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 закрито у зв`язку з відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення.

Зі змісту вказаних постанов вбачається,що із врахуванням встановлених в судовому засіданні обставин справи, зважаючи на наведені пункти ПДР України, суд приходить до висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, зважаючи на наступне. Так в описаній дорожній ситуації водій автомобіля «Mercedes-Benz», д.н. НОМЕР_2 , ОСОБА_1 повинен був діяти відповідно до вимог підпунктів 1.2, 1.5, 2.3б, 12.3 ПДР України, а водій автомобіля «Volkswagen Caddy», д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_2 повинен був діяти відповідно до підпунктів 1.2, 1.5, 2.3«б», 10.1, 10.4, 11.3 ПДР України.

При цьому суди дійшли висновків, що дії водія автомобіля «Mercedes-Benz», д.н.з. НОМЕР_2 , ОСОБА_1 відповідали вимогам підпунктів 1.2, 1.5, 2.3«б», 12.3 ПДР України, а у діях водія автомобіля «Volkswagen Caddy», д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_2 , вбачається невідповідність вимогам підпунктів 1.2, 1.5, 2.3«б», 10.1, 10.4, 11.3 ПДР України.

Отже, порушення водієм автомобіля «Volkswagen Caddy», д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_2 наведених вимог ПДР України перебуває в прямому причинному зв`язку з виникненням аварійної ситуації, зіткненням транспортних засобів та їх пошкодженням.

Частиною шостою статті 82 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Таким чином, висновок суду першої інстанції про те, що обставини, встановлені у вказаних постановах про те, що під час ДТП від 14.08.2015 року дії водія автомобіля «Mercedes-Benz», д.н.з. НОМЕР_2 , ОСОБА_1 відповідали вимогам ПДР України і у його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, є обов`язковими для суду під час розгляду даної справи є вірним.

Відповідно до положень ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст.79,80 ЦПК України).

При цьому відповідачем не було надано до суду доказів на спростування вказаних обставин.

Також колегія суддів погоджується з висновком районного суду про те, що висновок судової транспортно-трасологічної експертизи 28.04.2017року №3/260 про те, що з технічної точки зору в причинному зв`язку з виникненням ДТП від 14.08.2015 рокузнаходиться невідповідність дій водія автомобіля «Mercedes-Benz», д.н.з. НОМЕР_2 , ОСОБА_1 , технічним вимогам пункту 12.4 ПДР України не можна брати до уваги, оскільки він не відповідає вимогам закону, виходячи з наступного.

Так ухвалою суду від 29.03.2017 року було задоволено клопотання представника відповідача та у справі була призначена транспортно-трасологічна експертиза, на вирішення якої були поставлені наступні питання:

1)враховуючи зафіксовану в протоколі огляду слідову інформацію на місці пригоди, що сталася 14.08.2015 рокуо 17:30 у с.Радянське Бердичівського району Житомирської області, та встановлений кут зіткнення, де відносно ширини дороги (на чиїй смузі руху) відбулося зіткнення автомобілів учасників дорожньо-транспортної пригоди?

2)виходячи з попередньої відповіді, встановити, чи є відповідність в дотриманні ПДР України в діях водія автомобіля «Volkswagen Caddy», д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_2 ? (т.1, а.с.140).

Такі самі питання містяться і у самому висновку експерта від 28.04.2017р. №3/260 (т.1, а.с.147-154).

Частиною третьою статті 147 Цивільного процесуального кодексу України (у редакції, чинній на момент складення висновку) встановлено, зокрема, у висновку експерта повинно бути зазначено: обґрунтовані відповіді на поставлені судом питання.

Абзацом четвертим пункту 2.2 розділу ІІ Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 08.10.1998року №53/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 26.12.2012року №1950/5) визначено, що на експерта покладаються такі обов`язки: дати обґрунтований та об`єктивний письмовий висновок на поставлені питання.

Також п.4 ст.103 ЦПК України передбачено, що питання, з яких має бути проведена експертиза, що призначається, визначаються судом.

В порушення наведених норм законодавства України висновок експерта від 28.04.2017року №3/260 не містить відповіді на поставлені в ухвалі суду від 29.03.2017 року питання, а саме: чи є відповідність в дотриманні ПДР України в діях водія автомобіля «Volkswagen Caddy», д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_2 . Додаткова експертиза у даній справі не проводилась і сторона відповідача відповідне клопотання до суду не подавала. Однак, експерт надав відповідь на питання, яке не ставилось судом, зокрема щодо відповідності дій водія автомобіля «Mercedes-Benz»,д.н. НОМЕР_2 , ОСОБА_1 вимогам ПДР України.

Відповідно до частини першої статті 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

З урахуванням зазначеного, висновок районного суду про те, що висновок експерта від 28.04.2017року №3/260 є недопустимим доказом у справі, а тому його обґрунтовано не було покладено в основу рішення, суду є вірним.

Таким чином, з урахуванням поданих сторонами доказів, судом першої інстанції встановлена протиправність дій відповідача ОСОБА_2 та його вина в скоєнні даної ДТП, а також причинний зв`язок між наявною шкодою і протиправними діяннями заподіювача.

Згідно із ч.1ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч.1ст.1188 ЦК Українишкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

За звітом №417 про оцінку автомобіля «Mercedes-Benz 190» д.н.з. НОМЕР_2 , складеним 30.11.2015 року, матеріальний збиток, завданий власнику автомобіля внаслідок його пошкодження при ДТП, складає 68811,75грн. (т.1, а.с.20-24).

Визначаючи розмір матеріальної шкоди, суд першої інстанції виходив із звіту експерта з врахуванням обсягу механічних пошкоджень автомобіля позивача.

За таких обставин, судова колегія приходить до висновку, що судом першої інстанції з`ясовані всі обставини справи, які мають істотне значення для правильного вирішення спору, дана належна оцінка письмовим доказам у сукупності з доводами сторін, висновки суду відповідають обставинам справи, доводи, викладені у апеляційній скарзі, аналогічні доводам відповідача в суді першої інстанції, не спростовують висновки суду, тому підстав для скасування оскаржуваного рішення в частині відшкодування матеріальної шкоди немає.

Відповідно дост.23 ЦК Україниособа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я.

Згідно із ч.2 ст.1167 ЦК Україниморальна шкода відшкодовується незалежно від вини фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Відповідно до п.3 постанови Пленуму ВС України від 31.05.1995 р. №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Вирішуючи спір у частині відшкодування моральної шкоди та визначення її розміру, суд першої інстанції виходив з того що, позивачу були спричинені моральні страждання та хвилювання, пов`язані із знищення належного йому майна. Тому, з урахуванням характеру, обсягу та глибини заподіяних позивачу моральних страждань, їх негативних наслідків, виходячи з засад розумності, виваженості та справедливості, дійшов обґрунтованого висновку, про необхідність відшкодування спричиненої йому моральної шкоди в розмірі 10000,00 грн.

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстави для його скасування відсутні.

Відповідно до п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК Українисудові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню. Малозначними є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п.1 ч.6 ст.19 ЦПК України). Дана справа є малозначною в силу вимог закону.

Керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 ,інтереси якогопредставляє адвокатГуменюк ОлександрВолодимировичзалишити без задоволення, а рішення Бердичівського міськрайонногосуду Житомирськоїобласті від13червня 2023року без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню у касаційному порядку не підлягає.

Повний текст постанови складено 05 жовтня 2023 року.

Головуючий Судді