Постанова

від 28.09.2023 по справі 910/21433/16

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" вересня 2023 р. Справа№ 910/21433/16 (910/12313/23)

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сотнікова С.В.

суддів: Копитової О.С.

Остапенка О.М.

за участю секретаря судового засідання Макухи О.А.,

розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Переробник"

на ухвалу Господарського суду міста Києва

від 07.08.2023 (суддя Чеберяк П.П.)

у справі №910/21433/16 (910/12313/23)

за позовом Приватного акціонерного товариства "Переробник" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Реверука Петра Костянтиновича

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Медіком Кривбас"

про визнання недійсним договору купівлі-продажу,

в межах справи № 910/21433/16

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Метенергомаш"

до Приватного акціонерного товариства "Переробник" (ідентифікаційний код 30847189)

про банкрутство,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Господарського суду міста Києва перебуває справа № 910/21433/16 про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Переробник" на стадії ліквідаційної процедури, введеної постановою Господарського суду міста Києва від 31.07.2017.

У серпні 2023 року боржник в особі ліквідатора арбітражного керуючого Реверука Петра Костянтиновича звернувся з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Медіком Кривбас" про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна від 30.06.2015, укладеного між Приватним акціонерним товариством "Переробник" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Медіком Кривбас", посвідченого приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області Рисіною С.В., зареєстрованого в реєстрі за № 1034.

Боржник також подав заяву про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на об`єкт незавершеного будівництва, встановлення заборони відповідачу на відчуження вказаного об`єкту нерухомого майна або його частини, встановлення заборони будь-яким іншим особам вчиняти дії, спрямовані на припинення права власності відповідача на об`єкт незавершеного будівництва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.08.2023 відмовлено у задоволенні заяви Приватного акціонерного товариства "Переробник" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Реверука Петра Костянтиновича про вжиття заходів забезпечення позову.

Відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не наведено переконливих аргументів, яким чином невжиття таких заходів забезпечення позову як накладення арешту та встановлення заборони на відчуження, а також встановлення заборони на припинення права власності відповідача на об`єкт нерухомого майна, який був предметом оспорюваного правочину, може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся з даним позовом до суду про визнання недійсним договору купівлі-продажу. Позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що невжиття заявлених ним заходів забезпечення даного позову призведе до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав позивача, оскільки він не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом у даній справі без нових звернень до суду.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, позивач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.08.2023 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити заяву про вжиття заходів забезпечення позову.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.08.2023 відкрито апеляційне провадження у справі № 910/21433/16 (910/12313/23), розгляд справи призначено на 19.09.2023.

Апеляційна скарга мотивована тим, що висновки суду першої інстанції є помилковими, оскільки в заяві про вжиття заходів забезпечення позову позивач зазначав, що в разі невжиття заходів забезпечення позову відповідач може вчинити дії, направлені на подальше відчуження нерухомого майна або його частини, передачі майна в іпотеку, поділ майна, зміну адреси реєстрації майна або його частини.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.08.2023 відкрито апеляційне провадження у справі № 910/21433/16 (910/12313/23), розгляд справи призначено на 19.09.2023.

05.09.2023 позивач подав пояснення по справі із посиланням на судову практику, яка сформувалась при вирішенні питань застосування заходів забезпечення позову у спорах про визнання недійсними договорів боржника.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.09.2023 відкладено розгляд справи на 28.09.2023 у зв`язку з неявкою в судове засідання представника відповідача.

26.09.2023 позивач надіслав пояснення по справі щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову шляхом встановлення заборони відповідачу відчужувати нерухоме майно, встановлення заборони будь-яким особам на вчинення дій, спрямованих на припинення права власності відповідача на спірний об`єкт нерухомого майна, встановлення заборони реєстраційним органам проводити реєстраційні дії щодо об`єкта нерухомого майна, який є предметом оспрюваного договору.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, додаткові пояснення позивача, дослідивши наявні матеріали справи, колегія суддів вважає, що скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом позову у даній справі є нематеріальна вимога про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна від 30.06.2015, укладеного між Приватним акціонерним товариством "Переробник" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Медіком Кривбас", з підстав невідповідності загальним засадам цивільного законодавства, що укладений з наміром завдати шкоди кредиторам боржника шляхом виведення його активів на користь третіх осіб.

Разом з позовною заявою позивач подав заяву про забезпечення позову, в якій просив накласти арешт на предмет купівлі-продажу (об`єкт незавершеного будівництва), встановити заборону відповідачу на відчуження вказаного об`єкту нерухомого майна або його частини, встановлення заборони будь-яким іншим особам вчиняти дії, спрямовані на припинення права власності відповідача на об`єкт незавершеного будівництва, встановлення заборони Міністерству юстиції України та його територіальним органам, державним реєстраторам, а також будь-яким інших суб`єктам, які наділені владними повноваження щодо здійснення реєстраційних дій, в тому числі нотаріусам, проводити реєстраційні дії у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно пов`язані зі зміною власника об`єкта незавершеного будівництва.

В обґрунтування заяви про вжиття заходів забезпечення позову, позивач зазначив, що наведені вище заходи допоможуть зберегти предмет оспорюваного договору, а в разі задоволення позову - забезпечать повернення майна в ліквідаційну масу боржника.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні заяви позивача, зазначив, що позивачем не наведено переконливих аргументів, яким чином невжиття таких заходів забезпечення позову як накладення арешту та встановлення заборони на відчуження, а також встановлення заборони на припинення права власності відповідача на об`єкт нерухомого майна, який був предметом оспорюваного правочину, може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся з даним позовом до суду про визнання недійсним договору купівлі-продажу. Позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що невжиття заявлених ним заходів забезпечення даного позову призведе до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав позивача, оскільки він не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом у даній справі без нових звернень до суду.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відхилення заяви про вжиття заходів забезпечення позову та зазначає наступне.

Відповідно до ст. 136 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Згідно частини 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб, забороною відповідачу вчиняти певні дії, забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору тощо.

При цьому, частиною 11 статті 137 ГПК України встановлено, що не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

На думку колегії суддів, у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:

розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Необхідність вжиття заходів забезпечення позову у даній справі обґрунтована тим, що відповідач може вчинити дії, направлені на подальше відчуження нерухомого майна або його частини, передачі майна в іпотеку, поділ майна, зміну адреси реєстрації майна або його частини.

З матеріалів справи вбачається, що оспрюваний договір купівлі-продажу укладений 30.06.2015 та в цей же день було зареєстроване право власності відповідача на об`єкт купівлі-продажу - незавершене будівництво, про що свідчить інформаційна довідка з державних реєстрів станом на 05.07.2023.

Станом на час звернення із позовом (серпень 2023 року) позивач не подав докази які б підтверджували, що відповідач вчиняє будь-які дії спрямовані на відчуження або свідчать про намір відчужити предмет оспорюваного договору на користь третіх осіб, або вчиняє інші дії щодо зміни правового стану такого об`єкта (передачу в іпотеку, поділ тощо).

Отже, відсутні докази які б свідчили, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду у даній справі в разі задоволення позовних вимог.

Колегія суддів зазначає, що твердження позивача про можливість вчинення відповідачем певних дій, які направлені на подальше відчуження нерухомого майна (предмету оспрюваного договору), тобто дій, спрямованих на ухилення від виконання рішення суду у майбутньому або які б слугували підставою для висновку про неможливість чи істотне ускладнення виконання судового рішення, є лише припущеннями, не підтвердженими жодними доказами.

Втім, судове рішення не може ґрунтуватись на припущеннях, поза як обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 ГПК України).

Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Колегія суддів зазначає, що позивач у заяві про забезпечення позову не наводить будь-яких фактичних обставин, які б свідчили про вчинення відповідачем саме дій, що могли бути розцінені як ухилення від виконання в майбутньому рішення суду про задоволення позову.

Наведені обставини були в повному обсязі враховані місцевим господарським судом при розгляді заяви позивача про забезпечення позову, у зв`язку з чим належить відхилити доводи апеляційної скарги про нез`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З врахуванням наведеного вище, колегія суддів доходить висновку, що господарський суд першої інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову правильно застосував норми матеріального та процесуального права, з`ясував дійсні обставини справи, у зв`язку з чим оскаржуване судове рішення належить залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Судові витрати за розгляд справи апеляційним судом належить покласти на скаржника в межах сплаченого судового збору відповідно до ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 269, 271, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст.ст. 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Переробник" залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.08.2023 про відмову в забезпеченні позову у справі № 910/21433/16 (910/12313/23) залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у строки, встановлені ст. 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписаний 05.10.2023.

Головуючий суддя С.В. Сотніков

Судді О.С. Копитова

О.М. Остапенко