Постанова

від 03.10.2023 по справі 917/477/23

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 жовтня 2023 року м. Харків Справа №917/477/23

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Хачатрян В.С., суддя Гетьман Р.А., суддя Россолов В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження без виклику сторін у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр промислового ремонту та будівництва» (вх.№1549П/1) на рішення Господарського суду Полтавської області від 06.06.2023 року у справі №917/477/23,

за позовом Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «Центр забезпечення виробництва» AT «Укрзалізниця» (пр-т. Повітрофлотський, 11/15, м.Київ, 03049, код ЄДРПОУ ВП: 40081347),

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр промислового ремонту та будівництва» (вул. Олександра Халаменюка, 5-А, м.Кременчук, Полтавська обл., 39600, код ЄДРПОУ: 43157696),

про стягнення 121804,11 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

У березні 2023 року Акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі філії «Центр забезпечення виробництва» AT «Укрзалізниця» звернулося до Господарського суду Полтавської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр промислового ремонту та будівництва» про стягнення пені, що нарахована у зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань за договором купівлі-продажу №5Л/НКМ-22336п/НЮ (за порушення строків сплати суми попередньої оплати в розмірі 50% вартості товару) у загальній сумі 121804,11 грн.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 06.06.2023 року у справі №917/477/23 (повний текст складено 06.06.2023 року, суддя Киричук О.А.) позов задоволено.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр промислового ремонту та будівництва» на користь Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «Центр забезпечення виробництва» AT «Укрзалізниця» штрафні санкції (пеню) у сумі 121804,11 грн., а також 2684,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

Відповідач з вказаним рішенням суду першої інстанції не погодився та звернувся до суду апеляційної інстанції зі скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм права, на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, а також на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення Господарського суду Полтавської області від 06.06.2023 року скасувати та прийняти нове, яким у задоволені позову відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що 24.02.2022 року на всій території України був введений воєнний стан у зв`язку із військовою агресію Російської Федерації проти України, який наразі продовжений. Торгово-промислова палата України на підставі ст.ст. 14, 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», Статуту ТПП України, засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року. Тобто, ТПП України підтвердила, що зазначені обставини з 24.02.2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили). Розуміючи надзвичайно важку ситуацію з якою зіткнулась країна, ТПП України з метою спрощення процедури засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), розмістила з 28.02.2022 року на сайті ТПП України www.ucci.org.ua загальнодоступний офіційний лист ТПП України щодо засвідчення форс-мажору. У договорі, зокрема, у пункті 7.1 сторонами погоджено, що в разі виникнення обставин непереборної сили або подій надзвичайного характеру (форс-мажорних обставин), вони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань, передбачених договором. При цьому сторонами погоджено, що достатнім доказом дії форс-мажорних обставин є документ, виданий компетентними органами відповідно до вимог законодавства, яким по суті є лист Торгово-промислової палати України, який засвідчує настання форс- мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Скаржник звертає увагу суду апеляційної інстанції, що пунктом 5.2. договору, закріплено право, а не обов`язок продавця стягнути з покупця пеню. Враховуючи вкрай важкі часи як для держави так і для підприємств, які намагаються шукати компроміси, працювати та сплачувати податки задля досягнення спільних цілей, а саме: перемоги над агресором, - стягнення пені з ТОВ «Центр промислового ремонту та будівництва», коли узгоджена попередня оплата згідно п. 2.4. договору була здійснена в повному обсязі, є несправедливою та ставить в ще більш скрутне становище підприємство.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 04.08.2023 року відкрито апеляційне провадження за скаргою відповідача; встановлено позивачу строк для подання відзиву на апеляційну скаргу - протягом 20 днів з дня вручення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі, а також встановлено учасникам справи строк на протязі якого вони мають право подати до суду клопотання, заяви та документи в обґрунтування своїх вимог і заперечень по справі. При цьому, судом роз`яснено про можливість надання та звернення до суду засобами електронного зв`язку і порядок такого звернення. Враховуючи, що ціна позову в даній справі є меншою від ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, судом попереджено сторони, що апеляційна скарга буде розглядатися за правилами ч. 10 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Витребувано з Господарського суду Полтавської області матеріали справи №917/477/23.

Згідно з ч.13 ст.8 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

За приписами ч.10 ст.270 Господарського процесуального кодексу України, апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

Відповідно до ч.7 ст.252 Господарського процесуального кодексу України, клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Згідно з ч.2 ст.270 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п`ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи.

Ухвала суду про відкриття апеляційного провадження була направлена учасникам справи засобами поштового зв`язку і отримана ними 14.08.2023 року, що підтверджується зворотними рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Колегія суддів вважає, що судом апеляційної інстанції було вчинено всі належні та допустимі заходи направленні на повідомлення учасників справи про відкриття апеляційного провадження у даній справі і її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження.

Клопотань від учасників справи про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням не надійшло.

За таких обставин, не вбачаючи підстав для розгляду апеляційної скарги в даній справі у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи з власної ініціативи, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги в порядку спрощеного письмового провадження, в межах встановленого чинним процесуальним законодавством строку, без проведення судового засідання.

10.08.2023 року матеріали справи №917/477/23 на вимогу надійшли до Східного апеляційного господарського суду.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу (від 22.08.2023 року вх.№9964), в якому зазначає, що згоден з рішенням господарського суду першої інстанції, вважає його обґрунтованим та законним, прийнятим при об`єктивному та повному досліджені всіх матеріалів справи, без порушення норм права, у зв`язку з чим просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

27.09.2023 року від апелянта надійшло клопотання (вх.№11738), в якому просить зменшити суму стягнутої судом першої інстанції пені до 12180,00 грн.

02.10.2023 року апелянт надав до суду клопотання (вх.№11948), в якому зазначає, що ним ініційовано процедуру врегулювання спору шляхом укладення мирової угоди, проект якої направлено позивачу на підпис (копію проекту додано до клопотання). Таким чином, скаржник просить суд надати сторонам строк до 27.10.2023 року для укладення мирової угоди та подання її до суду на затвердження.

Розглянувши вказане клопотання колегія суддів відмовляє в його задоволенні з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст.273 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції розглядається протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.

Так, станом на момент подання клопотання щодо продовження строку розгляду апеляційної скарги до 27.10.2023 року, визначений процесуальним законодавством строк є таким, що добіг кінця, а норма права не передбачає продовження такого строку.

Стаття 192 Господарського процесуального кодексу України визначає, що сторони можуть укласти мирову угоду і повідомити про це суд, зробивши спільну письмову заяву, на будь-якій стадії судового процесу.

Тобто, ініціювання процесу щодо укладення мирової угоди, не перешкоджає розгляду справи.

Крім того, колегія суддів відзначає, що апеляційне провадження у даній справі було відкрито ухвалою суду від 04.08.2023 року і у скаржника було достатньо часу вчинити дії щодо врегулювання спору, ініціювання укладення мирової угоди, а не в передостанній день визначеного законом строку для розгляду апеляційної скарги.

У ході апеляційного розгляду даної справи Східним апеляційним господарським судом, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 Господарського процесуального кодексу України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого ч. 1 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За приписами ч.2 цієї норми, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В ході розгляду даної справи судом апеляційної інстанції було в повному обсязі досліджено письмові докази у справі, пояснення учасників справи, викладені в заявах по суті справи в суді першої інстанції - у відповідності до приписів ч.1 ст.210 Господарського процесуального кодексу України, а також з урахуванням положень ч.2 цієї норми, якою встановлено, що докази, які не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм права при винесенні оскаржуваного рішення, а також проаналізувавши докази, котрі стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в обґрунтування своїх вимог та заперечень, колегія суддів апеляційної інстанції встановила наступне.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов`язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов`язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

У відповідності зі ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконати її обов`язок.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст.174 Господарського кодексу України).

Згідно ч.7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох чи більше осіб, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Так, 15.04.2022 року між Акціонерним товариством «Українська залізниця» (далі - AT «Укрзалізниця» та/або продавець, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Центр промислового ремонту та будівництва» (далі покупець, відповідач у справі) укладено договір купівлі-продажу №5Л/НКМ-22336п/НЮ (далі - договір).

Відповідно до пункту 1.1. розділу 1 договору продавець зобов`язується передати у власність, а покупець прийняти та оплатити металобрухт (брухт металів чорних вторинних згідно з ДСТУ 4121-2002) (далі - товар).

Розділом 2 договору визначена ціна та умови розрахунків.

Ціна договору складається з сукупної вартості товару відповідно до специфікації на товар (додаток 1 до договору) та вартості послуг щодо організації навантаження товару (у разі їх надання) відповідно до специфікацій (додаток 3 до договору) та становить: вартість товару - 8310000,00 грн. без ПДВ, вартість послуг щодо організації навантаження товару - 488300,93 грн., у тому числі ПДВ 81383,49 грн., загальна ціна договору складає 8798300,93 грн. (пункт 2.1. договору).

Оплата вартості товару здійснюється покупцем у такому порядку:

- сума попередньої оплати в розмірі 50 (п`ятдесят) % вартості товару, яка становить 4155000,00 грн. без ПДВ сплачується покупцем на поточний рахунок продавця, вказаний в реквізитах для розрахунків за товар, протягом 5 (п`яти) банківських днів з дати підписання сторонами цього договору (п. 2.4.1. договору);

- після здійснення відвантаження товару на 80 (вісімдесят) % суми попередньої оплати відповідно до підпункту 2.4.1 цього договору, покупець зобов`язаний сплатити решту 50 (п`ятдесят) % вартості товару, яка становить 4155000,00 грн. без ПДВ на поточний рахунок продавця, вказаний в реквізитах для розрахунків за товар, протягом 5 (п`яти) банківських днів з дати отримання відповідного рахунку (п. 2.4.2. договору).

У пункті 9.7 договору сторони передбачили, що договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2022 року але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Позивач вказує, що в порушення умов пункту 2.4.1. договору протягом 5 (п`яти) банківських днів (тобто з 18.04.2022 по 22.04.2022 року) ТОВ «Центр промислового ремонту та будівництва» не було проведено попередню оплату у сумі 4155000,00 грн (без ПДВ), оплата відбулася лише 08.06.2022 року згідно з платіжним дорученням від 08.06.2022 року №33, що підтверджується випискою по рахунку від 08.06.2022 року. Таким чином, позивач зазначає, що відповідачем неналежно виконано умови договору в частині здійснення першої попередньої оплати, чим порушено вимоги пункту 2.4. розділу 2 договору.

Пунктом 5.2. договору передбачено, що за порушення покупцем строків оплати за товар та/або послуги щодо організації навантаження товару, визначених пунктами 2.4, 2.5 цього договору, продавець має право стягнути з покупця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочки виконання зобов`язання, за кожен день прострочення.

У зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань за договором ТОВ «Центр промислового ремонту та будівництва» нараховано пеню за порушення строків сплати суми попередньої оплати у загальній сумі 121804,11 грн. за період з 23.04.2022 року по 07.06.2022 року.

З метою досудового врегулювання спору, беручи до уваги розділ 6.1. договору, філія «Центр забезпечення виробництва» АТ «Укрзалізниця (далі - філія «ЦЗВ») звернулася до відповідача з претензією від 19.08.2022 року №ЦЗВ-20/2241 з вимогою сплатити пеню, проте, з боку відповідача зазначена претензія залишена без задоволення. Відмовляючи у задоволенні претензії, відповідач посилався на настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), а саме: введення 24.02.2022 року на всій території України воєнного стану у зв`язку із військовою агресією Російської Федерації проти України.

Вважаючи твердження відповідача у відповіді на претензію необґрунтованими, позивач направив відповідачу лист від 18.11.2022 року №ЦЗВ- 20/3203, в якому повідомлялося про безпідставність таких тверджень та звернувся з позовом до суду у даній справі.

Господарські зобов`язання між сторонами у даній справі виникли на підставі укладеного між сторонами договору купівлі-продажу від 15.04.2022 року.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 Цивільного кодексу України).

Якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу (ст.693 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 ст.530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 Цивільного кодексу України).

Стаття 610 Цивільного кодексу України передбачає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст.612 Цивільного кодексу України).

Під виконанням зобов`язання розуміється вчинення боржником та кредитором взаємних дій, спрямованих на виконання прав та обов`язків, що є змістом зобов`язання.

Невиконання зобов`язання має місце тоді, коли сторони взагалі не вчиняють дій, які складають зміст зобов`язання, а неналежним виконанням є виконання зобов`язання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Так, на виконання умов договору, а саме: п. 2.4 відповідач повинен був здійснити попередню оплату в розмірі 50% вартості товару, яка становить 4155000,00 грн без ПДВ, на поточний рахунок продавця, вказаний в реквізитах для розрахунків за товар, протягом 5 (п`яти) банківських днів з дати підписання сторонами договору, тобто в строк до 22.04.2022 включно.

З наявних у матеріалах справи доказів вбачається, що відповідач виконав вказане зобов`язання з простроченням, оскільки оплата відбулася лише 08.06.2022 року згідно з платіжним дорученням від 08.06.2022 року №33, що підтверджується випискою по рахунку від 08.06.2022 року. Доказів, які б дали змогу дійти протилежних висновків відповідачем до суду не надано, що й не заперечується самими сторонами.

Частина 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлює, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч.2 ст.343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Стаття 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» встановлює, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, а згідно із статтею 3 зазначеного Закону розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 5.2. договору передбачено, що за порушення покупцем строків оплати за товар та/або послуги щодо організації навантаження товару, визначених п. 2.4. 2.5 цього договору, продавець має право стягнути з покупця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочки виконання зобов`язання, за кожен день прострочки.

Колегія суддів Східного апеляційного господарського суду погоджується із висновком суду першої інстанції, що матеріалами справи підтверджено факт прострочення виконання відповідачем прийнятого на себе зобов`язання по сплаті за товар у належні строки. Таким чином, місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку, з яким погоджується колегія суддів апеляційної інстанції, що позовні вимоги про стягнення 121804,11 грн. пені за визначений позивачем період з 23.04.2022 року по 07.06.2022 року є обґрунтованими, такими, що підлягають задоволенню, а вказана сума стягненню з відповідача на користь позивача.

За позицією відповідача наявними є форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), які і є підставою для відмови у заявлені та стягненні пені.

Відповідно до частини 1 статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати України» Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності.

Відповідно до листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 року №2024/02.0-7.1 визнано форс-мажорною обставиною військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану 24.02.2022 року. Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними.

Стаття 218 Господарського кодексу України унормовує, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Статтею 617 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

За загальним правилом, неможливість виконати зобов`язання внаслідок дії обставин непереборної сили відповідно до вимог законодавства є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання (частина 1 статті 617 Цивільного кодексу України).

У будь-якому разі сторона зобов`язання, яка його не виконує, повинна довести, що в кожному окремому випадку саме ці конкретні обставини мали непереборний характер саме для цієї конкретної особи. І кожен такий випадок має оцінюватись судом незалежно від наявності засвідчених компетентним органом обставин непереборної сили.

Верховний Суд у постанові від 25.01.2022 року по справі №904/3886/21 зазначив, що форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер, а зацікавленій стороні необхідно довести (1) факт їх виникнення; (2) те, що обставини є форс-мажорними (3) для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд і у постанові від 16.07.2019 року по справі №917/1053/18, зазначивши, що лише посилання сторони у справі на наявність обставин непереборної сили та надання підтверджуючих доказів не може вважатися безумовним доведенням відповідних обставин, яке не потребує оцінки суду. Саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах доказів встановити, чи дійсно такі обставини, на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об`єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов`язку.

Відповідачем не надано належних та допустимих, у розумінні статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, доказів існування форс-мажорних обставин у взаємовідносинах саме із позивачем, як і не надано обґрунтованих причинно-наслідкових зв`язків між введенням 24.02.2022 року в Україні воєнного стану та неможливістю виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором. Наразі, апелянт не надав доказів, що саме введення воєнного стану призвело до унеможливлення виконання конкретних зобов`язань за договором.

Відповідно до статті 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Відповідно до статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у кодексі розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом.

Важливим елементом підприємницької діяльності є ризик збитків. Підприємницький ризик - це імовірність виникнення збитків або неодержання доходів порівняно з варіантом, що прогнозується; невизначеність очікуваних доходів.

Слід відзначити, що спірний договір був укладений під час дії правового режиму воєнного стану на всій території України, у зв`язку з чим ТОВ «Центр промислового ремонту та будівництва» усвідомлював та повинен був усвідомлювати можливість настання негативних комерційних ризиків здійснення власної господарської діяльності.

Належним способом підтвердження настання для суб`єкта господарської діяльності форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) є саме відповідний сертифікат (висновок), виданий ТПП України або регіональними ТПП.

Одночасно із цим матеріали справи не містять також належних доказів письмового звернення відповідача до позивача, всупереч вимог розділу 7 укладеного сторонами договору, щодо повідомлення про настання обставин непереборної сили, їх оформлення та погодження дій.

З огляду на викладене, за відсутності належних доказів настання дії непереборної сили (форс-мажорних обставин), які унеможливили виконання зобов`язання у строки, передбачені договором, в силу положень ст. 218 Господарського кодексу України, як вірно встановлено судом першої інстанції, не вбачається правових підстави для звільнення ТОВ «Центр промислового ремонту та будівництва» (як суб`єкта господарювання) від відповідальності.

Щодо клопотання апелянта в якому він просить суд зменшити суму стягнутої судом першої інстанції пені до 12180,00 грн., колегія суддів вказує на таке.

Ухвалою суду від 04.08.2023 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр промислового ремонту та будівництва» на рішення Господарського суду Полтавської області від 06.06.2023 року у справі №917/477/23. При цьому, вказаною ухвалою встановлено, що учасники справи мають право до 28.08.2023 року (з урахуванням поштового перебігу) подати до апеляційного господарського суду клопотання, заяви та документи в обґрунтування своїх вимог і заперечень по справі. Представник відповідача отримав відповідну ухвалу до електронного кабінету підсистеми Електронний суд 04.08.2023 року, а засобами поштового зв`язку таку ухвалу отримано відповідачем 14.08.2023 року.

Наразі клопотання, в якому апелянт просить суд зменшити суму стягнутої судом першої інстанції пені, подано 27.09.2023 року, тобто з пропущенням визначеного судом апеляційної інстанції строку і заявник не ставить питання про поновлення відповідного строку.

Ознайомившись з текстом такого клопотання достеменно неможливо встановити, чи клопотання це, чи доповнення до апеляційної скарги, оскільки текст клопотання зводиться до того, що суд першої інстанції неправомірно з власної ініціативи, всупереч принципу справедливості та розумності не вчинив дій по зменшенню пені на підставі ст.551 Цивільного кодексу України і це є додатковою підставою для скасування оскаржуваного рішення. Важливим є те, що у випадку доповнення до апеляційної скарги чи її уточнення, на апелянта покладається обов`язок здійснити направлення такого документа іншим сторонам у справі, в іншому випадку суд не враховує такі доповнення чи зміни (ст.266 Господарського процесуального кодексу України). Перевіркою матеріалів такого документа як клопотання (як назвав його відповідач) встановлено, що позивачу такий документ не надсилався, доказів відповідного суду не надано.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про залишення такого документа-вимоги (клопотання) без розгляду.

Відповідно до статті 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 86 цього ж кодексу визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Колегія суддів зазначає, що апелянтом всупереч приписів ст. 73 та ст. 74 Господарського процесуального кодексу України не доведено факту, а також не надано належних та допустимих доказів у підтвердження своєї позицію у справі.

Статтею 236 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги в зв`язку з її юридичною та фактичною необґрунтованістю та відсутністю фактів, які свідчать про те, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням судом норм права. Доводи апеляційної скарги не спростовують наведені висновки колегії суддів, у зв`язку з чим апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр промислового ремонту та будівництва» не підлягає задоволенню з підстав, викладених вище, а оскаржуване рішення Господарського суду Полтавської області від 06.06.2023 року у справі №917/477/23, яке відповідає вимогам статті 236 Господарського процесуального кодексу України, має бути залишене без змін.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, колегія суддів зазначає, що оскільки в задоволенні апеляційної скарги відмовлено, то судові витрати понесені заявником апеляційної скарги, у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, відшкодуванню не підлягають в силу приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 13, 73, 74, 77, 86, 129, 240, 269, 270, п.1, ч.1 ст.275, ст. 276, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр промислового ремонту та будівництва» залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Полтавської області від 06.06.2023 року у справі №917/477/23 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки її оскарження передбачено ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя В.С. Хачатрян

Суддя Р.А. Гетьман

Суддя В.В. Россолов