Рішення

від 03.10.2023 по справі 903/719/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

03 жовтня 2023 року Справа № 903/719/23

Господарський суд Волинської області у складі:

головуючого судді - Гарбара Ігоря Олексійовича

секретар судового засідання - Гандзілевська Яна Вікторівна

за участю представників сторін:

від позивача: Кліменченко С.В. - ордер серія АІ №1421933 від 07.06.2023

від відповідача: н/з

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку в режимі відеоконфереції у приміщенні Господарського суду Волинської області справу №903/719/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІКАРГО" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Миргородський комбінат хлібопродуктів" про стягнення 2560783,36 грн,

ВСТАНОВИВ:

07.07.2023 представник Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІКАРГО" надіслав на адресу суду позовну заяву до Товариства з обмеженою відповідальністю "Миргородський комбінат хлібопродуктів" про стягнення 2560783,36 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору транспортно-експедиційного обслуговування вантажів №0311-2022-ЗТ від 01.11.2022.

Ухвалою суду від 12.07.2023 позовну заяву позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження.

Ухвалою суду від 19.07.2023 виправлено описку в п.3 резолютивної частини ухвали Господарського суду Волинської області від 12.07.2023 по справі №903/719/23 в частині зазначення дати призначення підготовчого судового засідання та викладено п.3 резолютивної частини ухвали в такій редакції: "Підготовче засідання призначити на 10.08.2023 о 10:30 год".

Відповідач ухвалу суду від 12.07.2023 отримав 12.07.2023 о 18:14 год, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа в його електронний кабінет.

Строк для подання відзиву - до 27.07.2023 включно.

Також, ухвала суду від 12.07.2023, яка була направлена рекомендованим листом на юридичну адресу відповідача (вул.Франка,46, м.Луцьк, 43021) повернута з відміткою відділення поштового зв`язку "адресат відсутній за вказаною адресою".

Відзив відповідача на адресу суду не надходив.

Заперечення щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін відсутні.

Протокольною ухвалою від 10.08.2023 суд закрив підготовче провадження у справі та призначив розгляд справи по суті на 12.09.2023 о 10:45 год. в режимі відеоконференції за заявою представника позивача.

11.09.2023 на електронну адресу суду надійшло клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, у зв`язку з залученням представника відповідача в іншому судовому засіданні.

Разом з цим, доказів підтвердження щодо перебування представника відповідача в іншому судовому засіданні відсутні.

12.09.2023 на електронну адресу суду надійшло клопотання представника про відкладення розгляду справи, оскільки 12.09.2023 укладено договір з адвокатом Ромашевською О.В. про представництво відповідача в суді.

Разом з цим, старшим інспектором Власюк О.М., складено акт про те, що за наслідками відкриття електронного листа (далі листа), який надійшов від представника ТОВ "Миргородський комбінат хлібопродуктів", адвоката Ромашевської О.В. (електронна скринька ІНФОРМАЦІЯ_1 ) 11.09.2023 на електронну адресу суду inbox@vl.arbitr.gov.ua, виявлено, що вказаний лист надісланий без накладання кваліфікованого електронного підпису.

12.09.2023 представник позивача подав заяву про розгляд справи без його участі.

Ухвалою суду від 12.09.2023 розгляд справи по суті відкладено на 03.10.2023 о 10:00 год.

02.10.2023 відповідач надіслав на адресу суду:

- клопотання про розгляд справи без участі представника відповідача, оскільки останній не має можливості з`явитися для розгляду справи;

-клопотання про поновлення строку, в якому просить суд визнати поважними причини пропуску строку та поновити строк для подання зустрічного позову щодо відшкодування збитків. В обгрунтування зазначає, що ТОВ «Миргородський комбінат хлібопродуктів» хоче, щоб ТОВ «ВІКАРГО» відшкодувало йому завдані збитки. Доводить, що Товариство неодноразово зверталося до Відповідача з претензіями щодо неякісного надання транспортно-експедиційних послуг, у результаті яких відбулося псування Товару і, відповідно, ТОВ «Миргородський комбінат хлібопродуктів» понесло упущену вигоду, адже Покупець не здійснив оплату за поставлений товар неналежної якості (в підтвердження доучив копії Претензій без доказів надіслання позивачу). Вважає, що вказаний зустрічний позов, який Товариство має намір подати повинен розглядатися спільно з первісним позовом, адже обидва позови взаємопов`язані і спільний їх розгляд є доцільним, бо вони виникли з одних правовідносин і задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову.

Розглянувши клопотання відповідача про поновлення строку, суд дійшов до наступного висновку.

Розглянувши наявні матеріали справи судом встановлено наступне.

Згідно з положеннями ч.ч. 1-2 ст. 177 ГПК України завданнями підготовчого провадження є остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; з`ясування заперечень проти позовних вимог; визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; вирішення відводів; визначення порядку розгляду справи; вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті. Підготовче провадження починається відкриттям провадження у справі і закінчується закриттям підготовчого засідання.

У поданій заяві відповідач просить суд поновити строк для подання зустрічного позову, прийняти його до спільного розгляду з первісним позовом, оскільки обидва позови взаємопов`язані і спільний їх розгляд є доцільним.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 180 ГПК України відповідач має право пред`явити зустрічний позов у строк для подання відзиву. Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов`язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Вимоги за зустрічним позовом ухвалою суду об`єднуються в одне провадження з первісним позовом.

Згідно ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Про поновлення або продовження процесуального строку суд постановляє ухвалу. Про відмову у поновленні або продовженні процесуального строку суд постановляє ухвалу, яка не пізніше наступного дня з дня її постановлення надсилається особі, яка звернулася із відповідною заявою. Ухвалу про відмову у поновленні або продовженні процесуального строку може бути оскаржено у порядку, встановленому цим Кодексом.

Вирішення питання щодо поновлення строку перебуває в межах дискреційних повноважень суду, який за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк, крім випадків, передбачених Господарським процесуальним кодексом України.

Отже, вирішуючи це питання, суд з урахуванням конкретних обставин справи має оцінити на предмет поважності причини пропуску встановленого законом процесуального строку, і в залежності від встановленого - вирішити питання про поновлення або відмову у поновленні цього строку.

Проте, суд вважає клопотання про поновлення строку на подання зустрічної позовної заяви необґрунтованим, оскільки строк для подання відзиву встановлено до 27.07.2023 включно та протокольною ухвалою суду від 10.08.2023 закрито підготовче провадження у справі та призначено розгляд справи по суті.

Отже, зустрічний позов мав бути поданий в строк для подачі відзиву - в строк до 27.07.2023, отже строк для подачі зустрічного строку сплинув, а тому відсутні підстави для його поновлення.

Статтею 42 ГПК України передбачено права та обов`язки учасників справи. Зокрема, учасники справи мають право: знайомитись з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень; подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб (пункт 1, пункт 3 частини 1 статті 42); учасники справи зобов`язані, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки (пункт 6 частини 2 статті 42).

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 46 ГПК України, крім прав та обов`язків, визначених у статті 42 ГПК України, відповідач має право подати зустрічний позов у строки, встановлені цим Кодексом.

Статтею 180 ГПК України встановлено, що відповідач має право пред`явити зустрічний позов у строк для подання відзиву.

Згідно ст. 119 ГПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Водночас, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою (ст.74 ГПК України).

Тому, суд доходить висновку, що тягар доказування викладених у заяві фактів та обов`язок доведення наявності фактичних обставин, котрі підтверджують поважність причин пропуску процесуального строку покладено саме на заявника.

Суд приймає до уваги, що поновлення процесуального строку являє собою визнання судом дійсним права вчинити певну процесуальну дію протягом втраченого внаслідок пропуску заінтересованою особою процесуального строку, який встановлено для його здійснення, з причин, які визнано судом поважними.

Поважними визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами. Якщо відновлення процесуального строку здійснюється за заявою сторони чи прокурора, заявник повинен обґрунтувати поважність причини (причин) пропуску строку, в разі необхідності - з поданням доказів цього за загальними правилами ГПК України.

Клопотання чи заява про відновлення процесуального строку повинна містити роз`яснення причин пропуску і підстави, з яких заявник вважає ці причини поважними. В клопотанні чи заяві повинні бути докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у заявника не було можливості.

За відсутності доказів на підтвердження поважності обставин щодо не вчинення заявником жодних дій, спрямованих на пред`явлення наказу до виконання, суд вважає, що пропуск процесуальних строків перебуває поза розумним розумінням.

Окрім того, суд відзначає, що, розглядаючи підстави поновлення строків, Європейський суд з прав людини вказав, що однією з таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення в їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, аби дізнатися про стан відомого їм судового провадження (див. mutatis mutandis, п. 27 рішення Європейського суду з прав людини від 26.04.2007 року у справі "Олександр Шевченко проти України" та "Трух проти України" (ухвала) від 14.10.2003 року). Поновлення процесуального строку зі спливом встановленого строку та за підстав, які не видаються переконливими може свідчити про порушення принципу юридичної визначеності (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 року у справі "Пономарьов проти України").

Враховуючи наведене процесуальна бездіяльність заявника не може ставити під сумнів здійснення судочинства судом відповідно до вимог процесуального закону. Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 року у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи.

Враховуючи тривалість судового провадження, обізнаність відповідача з перебігом судового провадження, суд констатує, що матеріали справи не містять достатнього обґрунтування та належних доказів, які б свідчили про неможливість відповідача у визначений законом строк звернутись до суду із зустрічним позовом.

Разом з цим, згідно ч.4 ст.119 ГПК України, одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.

Однак, відповідачем в супереч вимог ГПК України не подана зустрічна позовна заява.

Тому, відсутні правові підстави для поновлення процесуального строку на подання зустрічної позовної заяви.

Протокольною ухвалою від 03.10.2023 суд ухвалив розгляд справи проводити без участі представника відповідача. Суд відмовив у задоволені клопотання представника відповідача про поновлення строку, оскільки відповідачем не наведено поважності причин пропуску строку.

Представник позивача в призначеному судовому засіданні в режимі відеоконференції просив суд позов задовольнити повністю. Повідомив суд, що протягом 5 днів буде подано заяву про відшкодування витрат на правову допомогу.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд прийшов до наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.11.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ВІКАРГО» (далі - позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Миргородський комбінат хлібопродуктів» (далі - відповідач) укладений договір транспортно-експедиційного обслуговування вантажів № 0311-2022-ЗТ.

Відповідно до п.1.1 договору, Клієнт доручає, а Експедитор за плату, за дорученням Клієнта і за його рахунок, організовує транспортно-експедиційне обслуговування внутрішньо-українських, експортно-імпортних і транзитних вантажів Клієнта і порожнього транспорту (далі - «Вантажі Клієнта») при їх перевезенні по території України та інших країн, відповідно до Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» від 01 липня 2004 року, Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України Статутом залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 457 від 06 квітня 1998 року, Правилами Угоди про міжнародне вантажне сполучення , міжурядовими та прикордонними Угодами і національним транспортним правом країни, по території якої здійснюється перевезення.

У відповідності до п.п. 2.2.1 - 2.2.4 договору, клієнт зобов`язаний:

- надсилати Заявки на перевезення, відвантаження та переадресування вантажів за 7 (сім) робочих днів до початку перевезення (відвантаження, переадресування) або прибуття вагонів на станцію переадресування;

- забезпечити наявність всіх необхідних дозволів та підтверджень про готовність вантажу до відправлення/прийняття;

- забезпечити відправку вантажів в суворій відповідності до погоджених з Експедитором строків та обсягах. У випадку надання Експедитором рухомого складу, здійснювати за свій рахунок навантаження/вивантаження вагонів упродовж 72 (семи десяти) астрономічних годин з моменту їх прибуття на станцію навантаження/вивантаження, якщо інше не передбачено заявкою на перевезення. Протягом вказаного терміну з моменту прибуття вагонів з вантажем на станцію призначення також організовувати за свій рахунок їх очищення всередині і зовні від сміття та залишків вантажу, що перевозиться, зняття додаткового обладнання, в необхідних випадках за вимогою Експедитора -промивання та дезінфекцію вагонів. Сприяти у відправці порожніх вагонів зі станції вивантаження у відповідності до інструкцій Експедитора;

- для уникнення випадків затримки вагонів на станціях відправлення, прикордонних станціях, станція переадресування і призначення, додавати до перевізних документів всі документи, необхідні для виконання митного оформлення та інших видів обов`язкового контролю.

У відповідності до п.2.8 договору, клієнт зобов`язаний оплатити вартість послуг Експедитора за цим Договором та відшкодувати вартість усіх передбачених платежів, у тому числі і по декларуванню, страхової премії, якщо дане перевезення, вантаж або рухомий склад були застраховані, а також відшкодувати всі понесені Експедитором збитки або завдану останньому матеріальну шкоду.

З метою належного виконання, юридичного та бухгалтерського оформлення цього Договору підписати всі надані Експедитором документи, (додатки, акти виконаних робіт та інші) або надати вмотивовану письмову відмову від його підписання. На вимогу Експедитора надавати йому всі документи, що підтверджують походження, право власності на вантаж і його митну очистку (оплата всіх належних обов`язкових платежів при експорті та/або імпорті вантажу), а також будь-які інші документи, що необхідні Експедитору для належного виконання взятих на себе за цим Договором обов`язків (п.п.2.2.9-2.2.10 договору).

Згідно п.п.3.2-3.3 договору, Клієнт здійснює платежі за транспортування, страхування та транспортно-експедиційне обслуговування вантажів, або за інші погоджені Сторонами в установленому цим Договором порядку послуги, в національній валюті України. Клієнт здійснює на розрахунковий рахунок Експедитора 100% (стовідсоткову) оплату вартості перевезення протягом 5 ( п`яти) банківських діб з моменту початку перевезення, якщо інше не передбачено в заявці. На підставі рахунку Експедитора.

Винагорода Експедитора нараховується і оплачується Клієнтом на підставі виставленого Експедитором рахунку. Винагорода Експедитора визначається як різниця між сумою, пред`явленої Клієнту до оплати за транспортно-експедиційні послуги відповідно до рахунків Експедитора та сумою фактично понесених Експедитором витрат, що виникли у зв`язку з наданням даних послуг. У випадку, якщо вартість перевезення перевищує розмір 100% попередньої оплати Клієнта, Експедитор надає Клієнтові на оплату додатковий рахунок з деталізацією понесених затрат, раніше погоджених, а останній зобов`язується його оплатити (п.3.7. договору).

У відповідності до п.4.2. договору, при порушенні Клієнтом умов п.п.2.2.1. -2.2.12. Договору, що призвело до затримки транспортування вантажу Клієнта, останній відшкодовує всі витрати Експедитору, пов`язані із затримкою транспортування, приймання, видачі вантажу Клієнта тощо, шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок Експедитора протягом 5 (п`яти) банківських днів з дати письмової вимоги Експедитора.

Згідно п.4.3. договору, у разі порушення пп. 2.2.3 цього Договору, Клієнт оплачує Експедитору документально підтверджені витрати, а також штраф за простій вагонів у розмірі 600, 00 гривень з ПДВ на добу за кожен вагон. Штраф за неповну добу нараховується як за повну добу. Час знаходження вагонів на станції вантаження/вивантаження визначається за даними диспетчерського контролі Експедитора.

Пунктом 5.1 договору, сторони узгодили, що обсяг наданих Експедитором та прийнятих Клієнтом послуг остаточно узгоджується Сторонами в Акті приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг). Клієнт підписує наданий Експедитором Акт приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) протягом 5 (п`яти) робочих днів з моменту його отримання або направляє протягом зазначеного строку на адресу Експедитора претензію з аргументованою відмовою від підписання такого акту. У випадку відмови Клієнта від підписання Акту приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) і неподання на адресу Експедитора претензії в обумовлений строк, то Акт приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) вважається підписаним Клієнтом і повністю з ним узгодженим, а послуги за цим Актом такими, що були виконані Експедитором належним чином та в передбачений цим Договором, Додатками до нього або Заявкою строк.

Сторони зобов`язані підписати акт звірки наданих Експедитором послуг та акт звірки розрахунків між сторонами не пізніше 15 числа місяця, наступного за тим, в якому надавалися послуги Клієнту. У разі відмови Клієнта від підписання актів, і не надходження від Клієнта аргументованої відмови від їх підписання, Експедитор робить остаточний розрахунок вартості винагороди і транспортування вантажу самостійно, за наявними у нього даними. У цьому випадку сума, розрахована Експедитором, є остаточною, і Клієнт не має права пред`являти будь-які претензії Експедитору. Акт вважається узгодженим і прийнятим обома сторонами. Недоплачена Клієнтом, за розрахунками Експедитора або, вразі підписання зазначена в актах звірки на послуги сума повинна бути оплачена Клієнтом протягом 1 (одного) банківського дня після закінчення строку, зазначеного в даному пункті, для підписання актів звірки на послуги та звірки розрахунків між сторонами, або отримання клієнтом письмового розрахунку вартості винагороди і транспортування вантажу (п.5.2. договору).

У відповідності до п.п.6.4-6.5 договору, не менш, ніж за 5 (п`ять) робочих днів до початку перевезення, переадресування або іншої дії з вантажем, Клієнт надає Експедитору заявку на перевезення (відвантаження, переадресування), або іншу дію з вантажем, що є підставою для здійснення Експедитором тієї чи іншої дії з вантажем Клієнта (в рамках цього Договору). Щоб уникнути затримок при відвантаженні вантажу, заявки зазначеної форми можуть бути заповнені Клієнтом і передані Експедитору за допомогою факсимільного зв`язку або електронною поштою. Така Заявка обов`язково повинна бути оформлена на фірмовому бланку, зареєстрована у Клієнта, містити чітку печатку і обов`язковий підпис посадової особи, яка має право підпису документів такого роду, або особи, яка його заміщає.

Сторони встановили, що всі документи за цим Договором, які передаються між Сторонами за допомогою факсимільного зв`язку або електронної пошти, мають юридичну силу до моменту заміни на оригінальний примірник (якщо інше не передбачене Договором). Клієнт зобов`язується протягом 2 (двох) робочих днів з моменту отримання письмової вимоги Експедитора направити на його адресу (рекомендованим листом з повідомленням про вручення, кур`єрською службою або шляхом вручення під розписку) оригінал будь-якого документа Клієнта, переданого раніше за допомогою факсимільного зв`язку або електронною поштою.

Цей договір набуває чинності з дати його підписання і діє по « 31» грудня 2023 року, але в будь-якому випадку до моменту повного виконання Сторонами взятих на себе зобов`язань. У тих випадках, коли перевезення заявленого вантажу Клієнтом розпочато в межах терміну дії Договору, а закінчується після 31 грудня 2023 року, дія Договору автоматично продовжується на весь період перевезення даного вантажу.

Як слідує з матеріалів справи, ТОВ «ВІКАРГО» в повному обсязі виконало прийняті на себе зобов`язання по укладеному договору, а саме в період з 01.11.2022 по 28.02.2023 забезпечило здійснення перевезення залізничним транспортом зерна кукурудзи в кількості:

- 5000т. за маршрутом ст. Ромодан Південної залізниці (Україна) до Словаччини м.Требішов (заявка на перевезення № 01 від 03.11.2022, а.с.13);

- 700т. за маршрутом ст. Юсківці Південної залізниці (Україна) до Словаччини м.Требішов (заявка на перевезення № 02 від 21.11.2022, а.с.14);

- 700т. за маршрутом ст. Гребінка Південної залізниці (Україна) до Словаччини м.Требішов (заявка на перевезення № 03 від 25.11.2022, а.с.15).

Факт надання послуг у відповідності до укладеного договору, підтверджують акти надання послуг, документи про понесені витрати, пов`язані з наданням послуг та рахунки на оплату, а саме (а.с.16-116):

Щодо транспортно-експедиційних послуг та компенсації залізничного тарифу на загальну суму 6 724 645,96 грн.

- акт надання послуг № 94 від 21.11.2022, рахунок на оплату № 80 від 21.11.2022, залізничні накладні № 44786903, № 44786929, № 44786937, № 44786945, № 44786952, № 44786960, перелік №20221121 від 21.11.2022;

- акт надання послуг № 95 від 28.11.2022, рахунок на оплату № 85 від 28.11.2022, залізнична накладна № 44833077, перелік № 20221128 від 28.11.2022;

- акт надання послуг № 96 від 01.12.2022, рахунок на оплату № 90 від 01.12.2022, залізнична накладна № 44845980, перелік № 20221201 від 01.12.2022;

- акт надання послуг № 100 від 09.12.2022, рахунок на оплату № 93 від 09.12.2022, залізничні накладні № 44872778, № 44872786, № 44872794, № 44872802, № 44872810, № 44872828, № 44872836, № 44872844, перелік № 20221208 від 08.12.2022, перелік № 20221209 від 09.12.2022;

- акт надання послуг № 102 від 15.12.2022, рахунок на оплату № 96 від 15.12.2022, залізнична накладна № 44905461, перелік № 20221215 від 15.12.2022;

- акт надання послуг № 103 від 18.12.2022, рахунок на оплату № 97 від 18.12.2022, залізнична накладна № 44916328, перелік № 20221218 від 18.12.2022;

- акт надання послуг № 105 від 21.12.2022, рахунок на оплату № 99 від 21.12.2022, залізничні накладні № 44903862, № 44903870, перелік № 20221221 від 21.12.2022;

- акт надання послуг № 108 від 28.12.2022, рахунок на оплату № 101 від 28.12.2022, залізнична накладна № 44940203, перелік № 20221228 від 28.12.2022;

- акт надання послуг № 3 від 03.01.2023, рахунок на оплату № 2 від 03.01.2023, залізничні накладні № 44973055, № 44974814, № 44974822, № 44974830, № 44974848, №44974855, № 44974863, № 44974871, перелік № 20230103 від 03.01.2023;

- акт надання послуг № 8 від 17.01.2023, залізнична накладна № 43044882, перелік № 20230117 від 17.01.2023, акт надання послуг № 11 від 21.01.2023, залізнична накладна № 43066315, перелік № 20230121 від 21.01.2023, рахунок на оплату № 6 від 13.01.2023.

Щодо плати за користування вагонами на загальну суму 457 937,40 грн.

-акт надання послуг № 25 від 14.02.2023, рахунок на оплату № 102 від 26.12.2022, відомість плати за користування вагонами № 2111003, перелік № 20221121 від 21.11.2022;

- акт надання послуг № 26 від 14.02.2023, рахунок на оплату № 103 від 26.12.2022, відомість плати за користування вагонами № 25110008, перелік № 20221125 від 25.11.2022;

- акт надання послуг № 27 від 14.02.2023, рахунок на оплату № 104 від 26.12.2022, відомість плати за користування вагонами № 28110009, перелік № 20221128 від 28.11.2022;

- акт надання послуг № 28 від 14.02.2023, рахунок на оплату № 105 від 26.12.2022, відомість плати за користування вагонами № 01120011, перелік № 20221201 від 01.12.2022;

- акт надання послуг № 29 від 14.02.2023, рахунок на оплату № 26 від 14.02.2023, відомість плати за користування вагонами № 18120020, перелік № 20221218 від 18.12.2022;

- акт надання послуг № 30 від 14.02.2023, рахунок на оплату № 27 від 14.02.2023, відомість плати за користування вагонами № 28120026, перелік № 20221228 від 28.12.2022;

- акт надання послуг № 31 від 14.02.2023, рахунок на оплату № 28 від 14.02.2023, відомість плати за користування вагонами № 03010002, перелік № 20230103 від 03.01.2023.

Щодо оплати понаднормового використання вагонів на загальну суму 958 200,00 грн.

- акт надання послуг № 97 від 01.12.2022, перелік перевізних документів понаднормового користування до акту, рахунок на оплату № 91 від 01.12.2022;

- акт надання послуг №110 від 31.12.2022, перелік перевізних документів понаднормового користування до акту, рахунок на оплату № 112 від 31.12.2022;

- акт надання послуг №112 від 31.12.2022, перелік перевізних документів понаднормового користування до акту, рахунок на оплату № 114 від 31.12.2022;

- акт надання послуг №113 від 31.12.2022, перелік перевізних документів понаднормового користування до акту, рахунок на оплату № 115 від 31.12.2022;

- акт надання послуг №6 від 03.01.2023, перелік перевізних документів понаднормового користування до акту, рахунок на оплату № 3 від 03.01.2023;

- акт надання послуг №19 від 02.02.2023, перелік перевізних документів понаднормового користування до акту, рахунок на оплату № 19 від 02.02.2023;

- акт надання послуг №53 від 28.02.2023, перелік перевізних документів понаднормового користування до акту, рахунок на оплату № 48 від 28.02.2023.

Отже, загальна вартість наданих позивачем відповідачу послуг по договору транспортно-експедиційного обслуговування вантажів № 0311-2022-ЗТ від 01.11.2022 склала суму в розмірі 8140783,36 грн.

Відповідач в період з 01.11.2022 по день розгляду справи здійснив оплату наданих послуг в розмірі 5580000,00 грн, про що свідчить реєстр операцій АТ «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК" від 05.06.2023 (а.с.117-118).

Судом враховано правову позицію, наведену у постановах Верховного Суду від 26.10.2018 у справі №922/4099/17, від 09.11.2018 у справі №911/3685/17, від 30.01.2019 у справі №905/2324/17, від 08.05.2019 у справі №910/9078/18, від 21.05.2019 у справі №904/6726/17, від 05.06.2019 у справі №905/1562/18, від 10.06.2019 у справі №911/935/18 та від 11.06.2019 у справі №904/2394/18, згідно з якою, з урахуванням конкретних обставин справи, до дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, можуть, належати, зокрема, часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.

Позивач доводить, що протягом дії договору ТОВ «ВІКАРГО» неодноразово (як засобами поштового та і засобами електронного зв`язку) зверталось до відповідача з питань прострочення строків навантаження поданих порожніх вагонів та направляло ТОВ «Миргородський комбінат хлібопродуктів» для підписання акти надання послуг, однак всі питання початку навантаження поданих порожніх вагонів та питання підписання наданих актів надання послуг були проігноровані відповідачем.

Як вбачається з матеріалів справи, 11.11.2022 позивачем відповідачу був направлений лист № 11\2022 від 11.11.2022, в якому ставилось питання про порушення відповідачем строків навантаження поданих порожніх вагонів і наголошувалось на необхідності розпочати завантаження вагонів так як за їх простій нараховуються оплата зі сторони перевізника (а.с.136).

06 грудня 2022 року позивачем відповідачу був направлений лист № 12\2022 від 06.12.2022, в якому ставилось питання про несвоєчасну оплату відповідачем наданих послуг (а.с.137).

06 грудня 2022 року позивачем відповідачу був направлений лист № 13\2022 від 06.12.2022, в якому ставилось питання про те, що подані під навантаження вагони простоюють, внаслідок чого ставилась вимога надати інформацію про дати завантаження або про відмову від поданих вагонів (а.с.138).

15 грудня 2022 року позивачем відповідачу був направлений лист № 15\2022 від 15.12.2022, з інформацією про необхідність здійснення своєчасної оплати по договору, а також про факт простою поданих під навантаження вагонів і нарахування у зв`язку з цим оплати в розмірі 78 000,00 грн. (а.с.139).

Дані листи було проігноровано відповідачем.

13.01.2023 позивачем відповідачу був направлений лист № 0123 від 13.01.2023, про необхідність підписання актів надання послуг і оплату наданих послуг (а.с.240).

16.01.2023 від відповідача надійшов лист № 1601 від 16.01.2023, в якому він зазначив (а.с.42):

- про повну згоду з деякими актами надання послуг;

- про часткову згоду з іншими актами надання послуг;

- про те, що оплата актів надання послуг буде здійснення шляхом збільшення тарифу за перевезення при подальших послугах.

Таким чином, відповідач не підписав надані акти надання послуг (навіть ті, з якими від повністю погодився) і запропонував умови оплати які взагалі не передбачені умовами укладеного договору та нормами чинного законодавства.

17.01.2023 позивачем відповідачу був направлений лист № 022 від 17.01.2023, в якому позивач зазначив про неприпустимість оплати за послуги надані в минулих періодах шляхом збільшення тарифу на послуги, які будуть надані в майбутньому та вчергове наголосив на необхідності дотримання умов договору відповідачем щодо підписання наданих актів і оплати за послуги (а.с.143-144).

18.01.2023 від відповідача надійшов лист № 1801 від 18.01.2023, в якому він зазначив (а.с.245):

- про повну згоду з деякими актами надання послуг;

- про часткову згоду з іншими актами надання послуг;

- про те, що простій вагонів стався не з вини відповідача;

- про те, що оплата актів надання послуг буде здійснення шляхом збільшення тарифу за перевезення при подальших послугах.

Таким чином, відповідач вчергове не підписав надані акти надання послуг (навіть ті, з якими від повністю погодився) і запропонував умови оплати які взагалі не передбачені умовами укладеного договору та нормами чинного законодавства.

01.01.2023 позивачем відповідачу був направлений лист № 1/23 від 01.02.2023, в якому була зазначена інформація про простій вагонів під розвантаженням і відповідне нарахування санкцій (а.с.146).

23 лютого 2023 року позивач направив на адресу відповідача претензію від 23.02.2023 до якої були додані оригінали відповідних документів, які підтверджують надання послуг по договору. Факт направлення претензії та оригіналів документів за допомогою поштового зв`язку АТ «Укрпошта» підтверджує фіскальний чек, накладна та опис вкладення в цінний лист (а.с120-123).

Додатково, 23.02.2023 копія претензії, з доданими до неї документами, була надіслана відповідачу з адреси електронної пошти Адвокатського об`єднання «КСВ ЛЕКС» (ksvlex@gmail.com) на адресу електронної пошти відповідача (mirgorodskykhp@gmail.com), про що свідчить роздруківка відповідного електронного листа з електронної пошти ksvlex@gmail.com (а.с.126).

Відповідно до вищевказаної претензії відповідачу були висунуті наступні вимоги:

- в порядку та строки визначені договором № 0311-2022-ЗТ від 01.11.2022, підписати наступні акти надання послуг щодо компенсації залізничного тарифу та транспортно- експедиторських послуг і один примірник кожного підписаного акту повернути на адресу ТОВ «ВІКАРГО» (вул. Анни Ахматової, 14-Б, приміщення 352, Київ, 02055): акт надання послуг № 94 від 21.11.2022; акт надання послуг № 95 від 28.11.2022; акт надання послуг № 96 від 01.12.2022; акт надання послуг № 100 від 09.12.2022; акт надання послуг № 102 від 15.12.2022; акт надання послуг № 103 від 18.12.2022; акт надання послуг № 105 від 21.12.2022; акт надання послуг № 108 від 28.12.2022; акт надання послуг № 3 від 03.01.2023; акт надання послуг № 8 від 17.01.2023; акт надання послуг № 11 від 21.01.2023.

- в порядку та строки визначені договором № 0311-2022-ЗТ від 01.11.2022, підписати наступні акти надання послуг щодо користування вагонами УЗ і один примірник кожного підписаного акту повернути на адресу ТОВ «ВІКАРГО» (вул. Анни Ахматової, 14-Б, приміщення 352, Київ, 02055): акт надання послуг № 25 від 14.02.2023; акт надання послуг № 26 від 14.02.2023; акт надання послуг № 27 від 14.02.2023; акт надання послуг № 28 від 14.02.2023; акт надання послуг № 29 від 14.02.2023; акт надання послуг № 30 від 14.02.2023; акт надання послуг № 31 від 14.02.2023.

- в порядку та строки визначені договором № 0311-2022-ЗТ від 01.11.2022, підписати наступні акти надання послуг та перелік перевізних документів понаднормового користування і один примірник кожного підписаного акту та переліку перевізних документів понаднормового користування повернути на адресу ТОВ «ВІКАРГО» (вул. Анни Ахматової, 14-Б, приміщення 352, Київ, 02055): акт надання послуг № 97 від 01.12.2022 та перелік перевізних документів понаднормового користування; акт надання послуг № 110 від 31.12.2022 та перелік перевізних документів понаднормового користування; акт надання послуг № 112 від 31.12.2022 та перелік перевізних документів понаднормового користування; акт надання послуг № 113 від 31.12.2022 та перелік перевізних документів понаднормового користування; акт надання послуг № 6 від 03.01.2023 та перелік перевізних документів понаднормового користування; акт надання послуг № 19 від 02.02.2023 та перелік перевізних документів понаднормового користування.

- в порядку та строки визначені договором № 0311-2022-ЗТ від 01.11.2022, підписати акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.11.2022 по 16.02.2023 і один примірник акту звірки повернути на адресу ТОВ «ВІКАРГО» (вул. Анни Ахматової, 14-Б, приміщення 352, Київ, 02055).

- протягом 5 (п`яти) банківських днів з дати отримання цієї претензії погасити заборгованість ТОВ «Миргородський комбінат хлібопродуктів» перед ТОВ «ВІКАРГО» за надані по договору № 0311-2022-ЗТ від 01.11.2022 послуги в розмірі 1 854 045,96 (один мільйон вісімсот п`ятдесят чотири тисячі сорок п`ять гривень 96 копійок) грн.

28.02.2023, позивач отримав на свою електронну пошту лист відповідача №2802 від 28.02.2023, в якому останній вказав, що надіслана претензія електронним зв`язком не може бути розглянута. Просив у відповідності до ст.222 ГК України надати підтвердження належного відправлення для можливості розгляду листа, як претензії у встановлений законом строк (а.с.127).

16 березня 2023 року направлена позивачем претензія від 23.02.2023 до якої були додані оригінали відповідних документів, які підтверджують надання послуг по договору, була повернута останньому внаслідок неотримання її відповідачем, про що свідчить роздруківка з офіційного сайту АТ «Укрпошта», про відстеження поштового відправлення 0305809732938 (а.с.124-125).

21.03.2023 позивач повторно направив на адресу відповідача претензію від 21.03.2023 до якої були додані оригінали відповідних документів, які підтверджують надання послуг по договору. Факт направлення претензії та оригіналів документів за допомогою поштового зв`язку АТ «Укрпошта» підтверджує фіскальний чек, накладна та опис вкладення в цінний лист (а.с.128-131).

14 квітня 2023 року направлена позивачем претензія від 21.03.2023 до якої були додані оригінали відповідних документів, які підтверджують надання послуг по договору, була повернута останньому внаслідок неотримання її відповідачем, про що свідчить роздруківка з офіційного сайту АТ «Укрпошта», про відстеження поштового відправлення 0305809712082 (а.с.132-133).

04 травня 2023 року копія претензії від 21.03.2023 з доданими до неї документами, була надіслана відповідачу з адреси електронної пошти Адвокатського об`єднання «КСВ ЛЕКС» (ksvlex@gmail.com) на адресу електронної пошти відповідача (mirgorodskykhp@gmail.com), про що свідчить роздруківка відповідного електронного листа з електронної пошти ksvlex@gmail.com (а.с.134).

05 травня 2023 року, позивач отримав на свою електронну пошту лист відповідача №05 від 05.05.2023, в якому останній відмовився розглядати отримані копії претензії та доданих до неї документів, оскільки претензія надіслана неналежним способом (не через засоби поштового зв`язку); лист (претензія) оформлений на бланку ТОВ «ВІКАРГО», а підписаний представником - адвокатом АО «КСВ ЛЕКС», не може вважати вказаний лист (претензію) належним чином оформленим, адже він підписаний не посадовою чи іншою повноважною особою ТОВ «ВІКАРГО». Адже, якщо лист (претензія) підписана представником-адвокатом, то лист має бути оформлений на фірмовому бланку АО «КСВ ЛЕКС»(а.с.135).

Суд критично відноситься до таких доводів відповідача, оскільки сторонами погоджено положення пункту 6.5. договору, що всі документи за цим Договором, які передаються між Сторонами за допомогою факсимільного зв`язку або електронної пошти, мають юридичну силу до моменту заміни на оригінальний примірник (якщо інше не передбачене Договором).

Однак, відповідач проігнорував факт надходження на його адресу засобами поштового зв`язку АТ «Укрпошта» претензії від 21.03.2023 року та не здійснив її отримання.

Норми чинного законодавства України передбачають можливість підписання документів від імені юридичних осіб не тільки посадовими особами таких юридичних осіб, а і уповноваженими представниками. В свою чергу представниками юридичних осіб можуть бути і адвокати, представництво яких підтверджується відповідним ордером, який, в свою чергу був доданих до претензії від 21.03.2023, а твердження відповідача про нібито невідповідність фірмових бланків, взагалі є незрозумілою, такою що не підтверджується жодними вимогами нормативно-правових актів та фактично абсурдною.

Разом з цим, як слідує з матеріалів справи, претензія від 23.02.2023 разом з доданими до неї документами та претензія від 21.03.2023 разом з доданими до неї документам, були направлені на юридичну адресу відповідача засобами поштового зв`язку АТ «Укрпошта» цінними листами з описом вкладення (а.с.120-13, 128-131).

Необхідно зазначити, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією (до якої відносяться і цінні листи) на дійсну адресу особи (в даному випадку відповідача по справі) є достатнім для того, щоб вважати відповідний лист направленим і відповідно належним повідомленням, оскільки отримання зазначеного листа відповідачем перебуває поза межами контролю відправника (в даному випадку позивачем по справі).

Отже, позивач направивши претензії з доданими до них документами на належну адресу відповідача, виконав свій обов`язок щодо досудового врегулювання спору, а неотримання відповідачем претензій направлених засобами поштового зв`язку АТ «Укрпошта» свідчить про неналежну поведінку останнього.

Близька за замістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17, у постанові Верховного суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, у постанові Верховного суду 18.03.2021 у справі №911/3142/19.

Таким чином, станом на день розгляду справи сума заборгованості відповідача перед позивачем за надані по договору становить 2560783,36 грн.

Відповідно до ст. 144 ГК України, ст.11 ЦК України обов`язки суб`єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, непередбачених законом, але таких які йому не суперечать.

У відповідності до ст.173 ГК України та ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно п.1 ст.12 ЦК України особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Як встановлено ст.67 ГК України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов`язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

У статтях 3, 6, 203, 626, 627 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору, та сформульовано загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).

Згідно ст.174 ГК України, господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ч.2 ст.180 ГК України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частина 1 ст.628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

В силу ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно ст. 193 ГК України, ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов`язання. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст. 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно із ч. 1 ст.909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються ЦК України, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них (ст.908 ЦК України).

Відповідно до ч.1, 2 ст. 306 та ч.1, 2 ст. 307 ГК України перевезенням вантажів визнається господарська діяльність, пов`язана з переміщенням продукції залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами. Суб`єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі. Загальні умови перевезення вантажів, а також особливі умови перевезення окремих видів вантажів визначаються цим Кодексом і виданими відповідно до нього транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов`язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.

Аналогічні приписи містяться в нормах статей 909, 919 Цивільного кодексу України.

Згідно ст.929 ЦК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов`язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов`язання, пов`язані з перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо). Положення цієї глави поширюються також на випадки, коли обов`язки експедитора виконуються перевізником. Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами.

Договір транспортного експедирування укладається у письмовій формі (ч.І ст.930 ЦК України).

Відповідно до ст. 931 ЦК України, розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом.

Згідно ст. 316 ГК України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Договором транспортного експедирування може бути встановлений обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, укладати від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечувати відправку і одержання вантажу, а також виконання інших зобов`язань, пов`язаних із перевезенням.

Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Статтею 9 Закону України "Про транспортно-експедиційну діяльність" визначено перелік істотних умов договору транспортного експедирування. Вказаною нормою визначено, що за договором транспортного експедирування експедитор може організувати перевезення за одним товарно-транспортним документом вантажів кількох різних клієнтів, які прямують з одного пункту відправлення та/чи в один пункт призначення, за умови, що експедитор виступає від імені усіх цих клієнтів як вантажовідправник та/чи вантажоодержувач. Платою експедитору вважаються кошти, сплачені клієнтом експедитору за належне виконання договору транспортного експедирування. Перевезення вантажів супроводжується товарно -транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні. Такими документами можуть бути: авіаційна вантажна накладна (Аіг Waybill); міжнародна автомобільна накладна (СМR); накладна СМГС (накладна УМВС); коносамент (Вill оf Lading); накладна ЦІМ (СІМ); вантажна відомість (Сагgо Маnifest); інші документи, визначені законами України.

Факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

Статтею 12 Закону України "Про транспортно-експедиційну діяльність" встановлено обов`язок клієнта по сплаті експедитору належної плати та відшкодуванню документально підтверджених витрат, понесених експедитором в інтересах клієнта в цілях виконання договору транспортного експедирування.

Суд не приймає акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.11.2022 по 14.03.2023 (а.с.119), оскільки останній не підписаний відповідачем, а не є належним доказом у справі.

Оцінюючи подані стороною докази, що ґрунтуються на повному, всебічному й об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлена позивачем вимога щодо стягнення з відповідача підтверджена матеріалами справи, відповідачем не спростована підлягає до задоволення в сумі 2560783,36 грн.

Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідача, то витрати по сплаті судового збору в сумі 38411,75 грн відповідно до ст.129 ГПК України слід покласти на нього.

Відповідно до частин 3, 4 ст. 13 ГПК кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18). Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (п.43 постанови Верховного Суду від 23.10.2019 у справі №917/1307/18). Аналогічна позиція викладена у п.81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц.

Реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Відповідно до ч. 1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно зі ст.78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Проте, якщо подання сторони є вирішальним для результату проваджень, воно вимагає конкретної та прямої відповіді ("Руїс Торіха проти Іспанії").

Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами ("Ван де Гурк проти Нідерландів)".

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті ("Гірвісаарі проти Фінляндії").

Згідно ж із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже, вказані рішення Європейського суду з прав людини суд застосовує у даній справі як джерело права.

За таких обставин, інші доводи та заперечення сторін судом розглянуті та відхилені як такі, що на результат вирішення спору впливу не мають.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 236-242 ГПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Миргородський комбінат хлібопродуктів" (вул.Франка,46, м.Луцьк, 43021, код ЄДРПОУ 42939890) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІКАРГО" (вул.Анни Ахматової, 14-Б, прим.352, м.Київ, 02055, код ЄДРПОУ 43564407) 2560783,36 грн. заборгованості (два мільйони п`ятсот шістдесят тисяч сімсот вісімдесят три гривні 36 коп), а також 38411,75 грн (тридцять вісім тисяч чотириста одинадцять гривень 75 коп) витрат по сплаті судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст. 255-256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Повний текст рішення виготовлений 05.10.2023.

Суддя І. О. Гарбар