Рішення

від 26.09.2023 по справі 904/3042/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.09.2023м. ДніпроСправа № 904/3042/23

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Бєлік В.Г. за участю секретаря судового засідання Голігорової Т.І., розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "ЕЛЬБА", м. Дніпро

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "АГРОФУДЛОГІСТИК", м. Дніпро

про стягнення заборгованості за договором будівельного підряду № 204/пп від 19.12.2022 у загальному розмірі 745 429,69 грн.

Представники:

від позивача: Бердишева О.П., адвокат;

від відповідача: Ромасько Є.В., адвокат.

ПРОЦЕДУРА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "ЕЛЬБА" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, у якій просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "АГРОФУДЛОГІСТИК" (далі - відповідач) заборгованість за договором будівельного підряду № 204/пп від 19.12.2022 у загальному розмірі 745 429,69 грн., що складається з: основний борг у розмірі 617 533,74 грн., пеня у розмірі 106 588,00 грн., 3% річних у розмірі 6 395,00 грн., інфляційні втрати у розмірі 14 912,95 грн., а також просить стягнути судові витрати, які складаються з 11 181,45 грн. судового збору.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 16.06.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, та призначено підготовче засідання на 11.07.2023 о 11:40 год.

У призначене підготовче судове засідання 11.07.2023 представник відповідача не з`явився.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 11.07.2023 продовжено строк розгляду підготовчого провадження до 14.09.2023 включно та оголошено перерву в підготовчому судовому засіданні до 29.08.2023 о 10.00 год.

18.07.2023 до канцелярії Господарського суду Дніпропетровської області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

20.07.2023 до канцелярії Господарського суду Дніпропетровської області від позивача надійшла відповідь на відзив.

25.08.2023 на офіційну електронну адресу Господарського суду Дніпропетровської області від відповідача надійшло клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката.

28.08.2023 до канцелярії Господарського суду Дніпропетровської області від позивача надійшли заперечення проти задоволення клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката.

28.08.2023 на офіційну електронну адресу Господарського суду Дніпропетровської області від відповідача надійшло клопотання про зменшення неустойки.

28.08.2023 до канцелярії Господарського суду Дніпропетровської області від позивача надійшли заперечення проти задоволення клопотання про зменшення неустойки.

У підготовчому судовому засіданні 29.08.2023 представниками сторін зазначено, що ними було надано всі можливі та допустимі докази по справі.

Ухвалою Господарського суд Дніпропетровської області від 29.08.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 26.09.2023 о 14:30 год.

В порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у судовому засіданні 26.09.2023 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд, -

АРГУМЕНТИ СТОРІН

Позиція позивача

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за Відповідачем обліковувалась заборгованість в розмірі 617 533,74 грн. перед Позивачем, яка виникла внаслідок неналежного виконання зобов`язань за договором № 204/пп від 19.12.2022 щодо повної та своєчасної оплати виконаної останнім роботи. Крім того на підставі діючого законодавства та умов договору позивач нарахував пеню в сумі 106 588,00грн, втрати від інфляціїї в розмірі 14 012,95грн. та 3% річних на суму 6 395,00грн.

Позиція відповідача

Відповідач з позовними вимогами погоджується, однак заперечує проти заявленого Позивачем розміру витрат на професії правничу допомогу в сумі 50 000,00 грн. оскільки, по-перше, останнім не надано жодних документів на підтвердження заявленої суми витрат; по-друге, заявлений розмір витраті неспівмірним складності цієї господарської справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУТЬ

19.12.2022 між ТОВ Торговий дім Ельба (далі - Позивач, Підрядник) та ТОВ Виробниче Підприємство Агрофудлогістик (далі - Відповідач, Замовник) укладено Договір будівельного підряду № 204/пп (далі - Договір).

Відповідно до п. 2.1 Договору, за цим Договором Підрядник зобов`язується за завданням Замовника на свій ризик виконати Роботи та передати Замовнику в установлений Договором строк Результат Робіт, а Замовник зобов`язується надати Підряднику будівельний майданчик (фронт робіт), передати в необхідному обсязі Дозвільну та Проектну документацію (Технічне завдання), затверджене Замовником не пізніше чим за 7 календарних днів до початку робіт, а Замовник має право контролювати виконання Підрядником Робіт та зобов`язується оплатити їх.

Згідно п. 4.1. Договору, договірна ціна у договорі є динамічною та визначається загальною сумою договірних цін на усі Роботи.

Як сторони домовились у підпункті 2) п. 4.7.Договору, повний розрахунок вартості Матеріальних ресурсів та Робіт сплачується протягом трьох банківських днів з моменту підписання Замовником Акту приймання-передачі Закінчених робіт (Результат Робіт) та довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (за типовою формою КБ-3)

Відповідно до Акту приймання-передачі робіт за січень 2023 року від 25.01.2023 (далі-Акт), загальна вартість матеріалів та робіт склала 1 518 533,74 грн.

З огляду на викладене, строк оплати виконаних робіт настав 31.01.2023

Так, Відповідачем здійснено оплату за договором в наступних розмірах:

- 03.01.2023 у розмірі 400 000,00 (чотириста тисяч гривень);

- 03.02.2023 у розмірі 500 000, 00 (п`ятсот тисяч гривень);

- 23.05.2023 у розмірі 1 000,00 (одна тисяча гривень).

Таким чином, розмір заборгованості за договором складає:

1 518 533,74 грн - 400 000,00 грн - 500 000,00 грн. - 1 000,00 грн = 617 533,74 грн, що і стало причиною спору.

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ

Дослідивши зміст укладеного договору, суд дійшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором підряду.

За приписами ст.16 Цивільного кодексу (далі ЦК) України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Ст.11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (стаття 626 ЦК України).

За змістом ч.2 ст. 317 Господарського кодексу (далі ГК) України загальні умови договорів підряду визначаються відповідно до положень Цивільного кодексу України про договір підряду, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Частиною 1 статті 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно статті 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За змістом статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання у відповідності з ст. 193 Господарського кодексу України повинні виконуватись належним чином і в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Зазначені норми узгоджуються з вимогами статті 629 ЦК України щодо обов`язковості договору для виконання сторонами.

Ст. 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Ч.1 ст.837 ЦК України визначено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

За правилами ч.1 ст.846 ЦК України строки виконання робіт або її окремих етапів встановлюються в договорі підряду,

За приписами ч.1 ст.853 ЦК України замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Згідно ч. 4 ст. 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформлюється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акту про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Договір підряду є відплатним договором, при цьому право підрядника вимагати оплати виконаних робіт, якому кореспондується відповідний обов`язок замовника, обумовлене виконанням робіт належним чином та у погоджений строк і виникає після їх остаточної здачі, якщо інший порядок оплати не погоджений сторонами у договорі.

У договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення (ч. 1 ст. 843 ЦК України).

Згідно ст. 875 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов`язаних з місцезнаходженням об`єкта. До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Також за приписами ч. 1 ст. 877 ЦК України підрядник зобов`язаний здійснювати будівництво та пов`язані з ним будівельні роботи відповідно до проектної документації, що визначає обсяг і зміст робіт та інші вимоги, які ставляться до робіт та до кошторису, що визначає ціну робіт. Підрядник зобов`язаний виконати усі роботи, визначені у проектній документації та в кошторисі (проектно-кошторисній документації), якщо інше не встановлено договором будівельного підряду.

Відповідно до ч.4 ст. 879 ЦК України передбачено що оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об`єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розра хунків не встановлений за погодженням сторін.

Згідно ст. 886 ЦК України, у разі невиконання або неналежного виконання замовником обов`язків за договором будівельного підряду він сплачує підрядникові неустойку, встановлену договором або законом, та відшкодовує збитки у повному обсязі, якщо не доведе, що порушення договору сталося не з його вини.

Судом встановлено, що відповідач прийняв виконані позивачем роботи, підписавши без зауважень та заперечень акти приймання-передачі виконаних робіт за січень 2023 року та довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за січень 2023 року, що не заперечувалось відповідачем (арк.с. 21,22).

Відповідно до Акту приймання-передачі робіт за січень 2023 року від 25.01.2023 (далі-Акт), копія якого надається, загальна вартість матеріалів та робіт склала 1 518 533,74 грн.

Так, Відповідачем здійснено оплату за договором в наступних розмірах:

- 03.01.2023 у розмірі 400 000,00 (чотириста тисяч гривень);

- 03.02.2023 у розмірі 500 000, 00 (п`ятсот тисяч гривень);

- 23.05.2023 у розмірі 1 000,00 (одна тисяча гривень).

Таким чином, розмір заборгованості за договором складає:

1 518 533,74 грн - 400 000,00 грн - 500 000,00 грн. - 1 000,00 грн. = 617 533,74 грн.

Враховуючи наведене, станом на час розгляду справи по суті обов`язок з оплати виконаних позивачем робіт за січень 2023 року на суму 617 533,74 грн у відповідача настав.

Отже, оскільки позивачем були належним чином виконані роботи за Договором за січень 2023 року, а відповідачем такі роботи прийнято без будь-яких зауважень, проте не оплачено у повному обсязі, то позовні вимоги про стягнення з відповідача 617 533,74 грн основного боргу є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім суми основного боргу, позивач просить стягнути з відповідача 106 588,00 грн пені, 14 912,95 грн інфляційних втрат та 6 395,00 грн 3% річних.

Щодо стягнення пені.

У зв`язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов`язання, Позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню у розмірі 106 588,00 грн за період з 31.01.2023 по 05.6.2023.

Згідно ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За приписом статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" та частини другої статті 343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки (п.2.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" №14 від 17.12.2013 року).

В силу положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

Відповідно до п. 15.10. Договору, за порушення строків оплати, які встановлені Договором, Замовник сплачує Підряднику пеню за кожен день прострочення у розмірі подвійної ставки НБУ від розміру заборгованості.

Враховуючи положення підпункту 2 пункту 4.7. Договору, які наведені вище, початком строку прострочення грошового зобов`язання є наступний день після спливу трьох банківських днів з моменту підписання Замовником Акту приймання-передачі робіт (Результату робіт) та довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (за типовою формою №КБ-3).

Таким чином, початком строку прострочення зобов`язання є 31.01.2023. Строк розраховується Позивачем станом на 05.06.2023 відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, тобто, в рамках 6-місячного строку.

Судом перевірено наведені позивачем розрахунок пені та встановлено, що відповідне нарахування проведено правильно та правомірно, а, отже позовні вимоги в цих частинах є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо зменшення пені.

Згідно з частиною 1 статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Відтак, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.

Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції (неустойка, штраф, пеня) надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити майновий стан сторін, співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, а також чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Суд відзначає, що вказане питання вирішується судом з урахуванням приписів статті 86 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відтак, вирішення питання про зменшення штрафних санкцій та розмір, до якого він підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

Аналогічний висновок щодо можливості зменшення розміру заявленої до стягнення пені, що є правом суду, яке реалізується ним на власний розсуд, викладений також у постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 917/1068/17, від 22.01.2019 у справі № 908/868/18, від 13.05.2019 у справі № 904/4071/18, від 22.04.2019 у справі № 925/1549/17, від 30.05.2019 у справі № 916/2268/18, від 04.06.2019 у справі № 904/3551/18.

В аспекті права на справедливий суд, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд звертає увагу на наступні обставини та вважає за необхідне використати надане національним законодавством України право суду на зменшення розміру штрафних санкцій.

Відтак, суд, ухвалюючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про можливість зменшити розмір пені на 20 % для забезпечення балансу інтересів сторін та стягнути з відповідача пеню у розмірі 85 270,40 грн.

Щодо стягнення суми 3% річних та інфляційних втрат

У зв`язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов`язання, Позивачем нараховано та заявлено до стягнення 3 % річних у розмірі 6 395,00 грн за період з 31.01.2023 по 05.06.2023 та інфляційних втрат у розмірі 14 912,95 грн за період з лютого 2023 по квітень 2023.

Відповідно до вимог ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Матеріалами справи підтверджено факт наявності прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання за Договором на суму 617 533,74 грн, починаючи з 31.01.2023.

Суд, перевіривши надані позивачем розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, приходить до висновку, що вони здійснені правильно та такими, що підлягають задоволенню.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

За частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (частина 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

Обов`язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників справи, однак, не позбавляє суд, у випадку, передбаченому статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, витребувати у сторони ті чи інші докази.

На підставі статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, встановивши наявність особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення його, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.

З урахуванням викладеного позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

СУДОВІ ВИТРАТИ

Щодо витрат на правничу допомогу.

Позивач просить покласти на Відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 50 000,00 грн.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правову допомогу, суд зазначає наступне.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Водночас, за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 5, 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

З метою отримання кваліфікованої правової допомоги для підготовки та подання позовної заяви, представництва інтересів в ході судового розгляду, виконання інших пов`язаних дій, між Позивачем та адвокатом Бердишевою О.П. (далі- Представник Позивача) укладено договір про надання правової допомоги від 31.05.2023 (копія надається).

Відповідно до п. 1 вказаного договору від 31.05.2023, Клієнт доручає, а Адвокат зобов`язується від імені та за рахунок Клієнта здійснювати незалежну професійну діяльність щодо захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги Клієнту у господарських справах, пов`язаних з відшкодуванням заборгованості за Договором будівельного підряду № 204/пп від 19.12.2022.

Відповідно до п. 8 договору від 31.05.2023, гонорар за надання правової допомоги Адвоката здійснюється Клієнтом у фіксованому розмірі 50 000,00 (п`ятдесят тисяч) гривень за представництво інтересів Клієнта у справі про стягнення заборгованості за Договором будівельного підряду № 204/пп.

Відповідно до п. 9 договору від 31.05.2023, виплата гонорару здійснюється в наступному порядку: 25 000,00 (двадцять п`ять тисяч) гривень, що відповідає 50 % гонорару, сплачуються Клієнтом Адвокатові в безготівковій формі за банківськими реквізитами Адвоката (ІВАN НОМЕР_1 у АБ Південний, код банку 20953647) протягом трьох банківських днів з моменту підписання цього Договору. Інша частина гонорару в розмірі 25 000,00 (двадцяти п`яти тисяч) грн. сплачуються Клієнтом Адвокатові в безготівковій формі за банківськими реквізитами Адвоката (ІВАN НОМЕР_1 у АБ Південний, код банку 20953647) протягом трьох банківських днів з моменту набрання законної сили остаточним рішенням у справі. Фактичні витрати Адвоката, необхідні для виконання умов цього Договору, відшкодовуються Клієнтом в повному обсязі.

На виконання вказаних умов, Позивачем сплачено частину гонорару Представникові Позивача шляхом зарахування грошових коштів на банківський рахунок. Вказаний факт підтверджується платіжною інструкцією № 15388 від 31.05.2023.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 ГПК України, визначені також положеннями частин шостої, сьомої, дев`ятої статті 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 126 ГПК України).

Тобто у розумінні цих норм процесуального права зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Такий висновок Верховного Суду викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Суд зазначає, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 Цивільного кодексу України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.

Аналогічна правова позиція міститься у додатковій постанові Верховного Суду від 16 червня 2022 року у справі № 873/244/21.

Підсумовуючи все вищевикладене, оцінивши вартість наданих послуг з урахуванням всіх аспектів і складності цієї справи, а також час, який міг би витратити адвокат на підготовку позовної заяви як кваліфікований фахівець, сукупний час, витрачений на опрацювання спірних правовідносин, витрачений адвокатом час на підготовку розрахунків, участь в судових засіданнях, суд дійшов висновку про те, що справедливою та співрозмірною є визначена судом компенсація витрат на професійну правничу допомогу в загальному розмірі 25 000,00грн., докази оплати яких наявні у матеріалах справи.

Щодо судового збору

Згідно пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При цьому суд враховує, що судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на сторону без урахування зменшення цих сум.

Тому судовий збір у розмірі 11 181,46 грн слід покласти на відповідача.

Керуючись ст. ст. 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 126, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "АГРОФУДЛОГІСТИК" (49102, м. Дніпро, вул. Данила Галицького, буд. 2А; код ЄДРПОУ 42411635) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "ЕЛЬБА" (49083, м. Дніпро, вул. Собінова, буд. 1; код ЄДРПОУ 34656151) основний борг у розмірі 617 533,74 грн., пеню у розмірі 85 270,40 грн., 3% річних у розмірі 6 395,00 грн., інфляційні втрати у розмірі 14 912,95 грн., витрати по сплаті судового збору у сумі 11 181,46 грн, а також витрати на професійну правничу допомогу у сумі 25 000,00 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили у відповідності до статті 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення суду може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано - 04.10.2023.

Суддя В.Г. Бєлік