Рішення

від 05.10.2023 по справі 904/4087/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.10.2023м. ДніпроСправа № 904/4087/23

Господарський суд Дніпропетровської області

у складі судді Дупляка С.А.,

без повідомлення (виклику) учасників справи,

дослідивши у спрощеному позовному провадженні матеріали справи №904/4087/23

за позовом Акціонерного товариства "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" в особі філії "Вільногірський гірничо-металургійний комбінат" Акціонерного товариства "Об`єднана гірничо-хімічна компанія"

до Комунального підприємства "ВДНЖИТЛОКОМСЕРВІС" Верхньодніпровської міської ради Дніпропетровської області

про стягнення грошових коштів,

в с т а н о в и в:

1. ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Акціонерне товариство "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" в особі філії "Вільногірський гірничо-металургійний комбінат" Акціонерного товариства "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" (далі - позивач) звернулося до господарського суду з позовною заявою від 18.07.2023 за вих. №234/2191 до Комунального підприємства "ВДНЖИТЛОКОМСЕРВІС" Верхньодніпровської міської ради Дніпропетровської області (далі - відповідач) про стягнення 556.682,66 грн, з яких 484.832,20 грн основної заборгованості, 42.445,99 грн пені, 2.014,96 грн трьох процентів річних, 27.389,51 грн інфляційних витрат.

Судові витрати позивач просить суд стягнути з відповідача.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №904/4087/23 визначено суддю ДУПЛЯКА Степана Анатолійовича, що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.07.2023.

Ухвалою від 28.07.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без призначення судового засідання та без виклику учасників справи за наявними у ній матеріалами (в порядку письмового провадження).

Ухвалу від 28.07.2023 про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі відповідач отримав 08.08.2023, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке повернулося на адресу господарського суду 11.08.2023 (арк. 66, том 1).

Відповідачу(ам) в ухвалі від 28.07.2023 встановлено п`ятнадцятиденний строк з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позовну заяву. У зазначений строк відповідач(і) має(ють) право надіслати суду відзив на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам ст. 165 ГПК України, власні заяви чи клопотання, подання яких передбачене положеннями ГПК України, (у разі наявності), а також всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 165 ГПК України одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду копія відзиву та доданих до нього документів, в т.ч. заяв чи клопотань, відповідач(і) зобов`язаний(і) надіслати іншим учасникам справи, докази чого надати суду разом з відзивом (розрахунковий чек, опис вкладення до цінного листа).

Крім цього, відповідачу(ам) роз`яснено, що у разі ненадання відповідачем(ами) відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 ГПК України).

Отже, строк для подачі відзиву тривав до 14.08.2023.

Станом на дату прийняття рішення відзив не надано.

Відповідно до частини 4 статті 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Подання заяв по суті справи є правом учасників справи (частина 4 статті 161 ГПК України).

З урахуванням того, що відповідач не скористався правом на подачу відзиву, господарський суд вирішив справу за наявними матеріалами.

Суд вважає за необхідне зазначити, що статтями 42, 43 ГПК України передбачено, що учасники справи мають право ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень; а також повинні добросовісно користуватися процесуальними правами.

Сторони мають цікавитися станом відомих їм судових проваджень.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (частина третя статті 13 ГПК України).

Згідно частини четвертої статті 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов`язком не тільки для держави, а й в осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Як зазначила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 січня 2023 року у справі № 9901/278/21, ініціювавши судовий розгляд справи, позивач насамперед повинен активно використовувати визначені законом процесуальні права, здійснювати їх з метою, з якою такі права надано. Реалізація особою процесуальних прав невіддільна від виконання нею процесуального обов`язку щодо сприяння встановленню в судовому процесі дійсних обставин у справі з метою отримання правосудного судового рішення.

Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийняв рішення у справі.

Як зазначалось вище, з урахуванням режиму воєнного стану та можливості повітряної тривоги в місті Дніпрі у Господарському суді Дніпропетровської області встановлено особливий режим роботи й запроваджено відповідні організаційні заходи. Відтак, справу розглянуто у розумні строки, ураховуючи вищевказані обставини та факти.

Стислий виклад позиції позивача

Між сторонами був укладений договір про надання послуг із забезпечення технічною водою, на виконання якого позивач надав відповідачу вказані послуги у період з 30.11.2023 до 30.04.2023. Оскільки відповідач вчасно з позивачем за отримані послуги не розрахувався, останній звернувся до суду із позовною заявою про стягнення з відповідача основної заборгованості, пені, процентів річних та інфляційних втрат.

Стислий виклад позиції відповідача

Відповідач відзив не надав.

2. ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ

Предметом доказування у справі, відповідно до ч. 2 ст. 76 ГПК України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У даному випадку до предмета доказування входять такі обставини: укладення договору; надання послуг; настання строку оплати; наявності/відсутності доказів часткової/повної оплати послуг; наявності/відсутності заборгованості; наявності/відсутності підстав для стягнення пені, трьох процентів річних та інфляційних втрат.

Суд встановив, що 30.11.2022 між позивачем (далі позивач, виробник) та відповідачем (далі відповідач, споживач) був укладений договір №752-2 про надання послуг із забезпечення технічною водою (далі - договір), відповідно до п. 1.1 умов якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, виробник надає послугу по забезпеченню споживача технічною водою, а споживач зобов`язується протягом визначеного в договорі оплатити надані послуги. Виробник бере на себе зобов`язання по забезпеченню споживача технічною водою в обсязі 66.900 м3 на рік, згідно з розрахунками об`ємів споживання води щомісячно (додаток 1).

Згідно з п. 2.1 договору на послуги із забезпечення технічною водою (далі-послуги) становить: тариф без ПДВ 8,95 грн за м3, ПДВ 1,79, грн, тариф з ПДВ 10,74 грн за м3.

Сума договору складає 718.506,00 грн, у тому числі ПДВ 119.751,00 грн (п.2.2 договору).

Цей договір вважається укладеним з моменту його підписання сторонами. Сторонами досягнуто згоди про те, що в силу положень статті 631 ЦК України ч.3 умови цього договору застосовуються до відносин, які склались між сторонами до дати його укладання , а саме: 01.09.2022 та діє до 31.12.2022 (п. 10.1).

На виконання умов укладеного між сторонами договору позивач надав відповідачу послуг на загальну суму 796.317,00 грн, що підтверджується:

актом наданих послуг ОУс-000683 від 30.11.2022 на загальну суму 381.484,80 грн (арк. 22, том 1);

актом наданих послуг ОУс-000640 від 31.12.2022 на загальну суму 45.645,00 грн (арк. 14, том 1);

актом наданих послуг ОУс-000001 від 31.01.2023 на загальну суму 122.310.00 грн (арк.15, том 1);

актом наданих послуг ОУс-000056 від 28.02.2023 на загальну суму 49.950,00 грн (арк. 16, том 1)

актом наданих послуг ОУс-000118 від 31.03.2023 на загальну суму 113.130,00 грн (арк. 17, том 1);

актом наданих послуг ОУс-000205 від 30.04.2023 на загальну суму 83.797,20 грн (арк. 18, том 1).

Для оплати вказаних актів наданих послуг та накладних позивач виставив відповідачу рахунки-фактури на загальну суму 796.317,00 грн, а саме:

рахунок-фактура № ОУс-000683 від 30.11.2022 на загальну суму 381.484,80 (арк. 19, том 1);

рахунок-фактура № ОУс-000640 від 31.12.2022 на загальну суму 45.645,00 (арк. 20, том 1);

рахунок-фактура ОУс-000001 від 31.01.2023 на загальну суму 122.310.00 н (арк. 21, том 1);

рахунок-фактура № ОУс-000056 від 28.02.2023 на загальну суму 49.950,00 (арк. 22, том 1);

рахунок-фактура № ОУс-000118 від 31.03.2023 на загальну суму 113.130,00 (арк. 23, том 1);

рахунок-фактура № ОУс-000205 від 30.04.2023 на загальну суму 83.797,20 (арк. 24, том 1).

З метою досудового врегулювання спору позивач звернувся до відповідача з претензією від 17.02.2023 за вих. №234/747 (арк. 25-30, том 1), у якій позивач вимагав від відповідача сплатити суму заборгованості у загальному розмірі 321.015.46 грн. В якості доказів направлення вказаної претензії позивач надав рекомендоване поштове відправлення з відміткою про отримання вказаного відправлення відповідачем 28.03.2023 (арк. 29, том 1).

Наведені вище обставини і зумовили звернення позивача до суду з даним позовом.

3. ПОЗИЦІЯ СУДУ

Предметом спору у даній справі є вимоги позивача до відповідача про стягнення 484.832,20 грн основної заборгованості, 42.445,99 грн пені, 2.014,96 грн трьох процентів річних, 27.389,51 грн інфляційних витрат.

Право вимоги цієї заборгованості позивач набув за договором №752-2 від 30.22.2022 про надання послуг із забезпечення технічною водою.

Згідно з нормами ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. ст. 625, 628, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України, ч. 1 ст. 173 ГК України).

Відповідно до ст. 638 ЦК України, яка кореспондується зі ст. 180 ГК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

В ч. 3 ст. 180 ГК України визначено, що при укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Оцінивши зміст договору, господарський суд встановив, що сторонами погоджено його істотні умови.

Договір підписано уповноваженими особами та скріплено печатками.

Договір у встановленому порядку не оспорено; не розірвано; не визнано недійсним.

Таким чином укладений між сторонами договір є дійсним, укладеним належним чином та є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором з надання послуг із забезпечення технічною водою.

Отже двосторонній характер договору зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов`язків. Тобто, з укладенням такого договору виконавець взяв на себе зобов`язання надати послугу із забезпечення споживача технічною водою, а відповідач (споживач) взяв на себе зустрічний обов`язок з оплати наданих позивачем послуг.

Матеріалами справи підтверджується надання позивачем відповідачу послуг із забезпечення технічною водою на загальну суму 513.533,82 грн.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Згідно з п. 4.1 договору розрахунковим періодом є календарний місяць.

Відповідно до п. 4.3 договору рахунок за надані послуги підлягають оплаті споживачем у національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок виробника, що зазначений в цьому договорі.

Пунктом 4.4 договору визначено, що надані послуги здійснюються споживачем на протязі 10-ти календарних днів з дня підписання акту наданих послуг. У разі, якщо були перераховані кошти більше ніж вказано у рахунку, то залишок коштів переноситься на наступний місяць.

Отже, строк оплати послуг наданих у період з листопада 2022 року до квітня 2023 року є таким, що настав.

Доказів оплати послуг із забезпечення технічною водою в сумі 484.832.20 грн відповідач не надав.

Доводи позивача, наведені в обґрунтування позову, відповідач належними доказами не спростував.

Отже позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 484.832.20 грн є доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо вимог про стягнення пені

Згідно з ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

За визначенням ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 1 ст. 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з ч. ч. 4, 6 ст. 231 ГК у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Частиною 6 ст. 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 11.1 договору за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за договором сторони несуть відповідальність, визначену цим договором та чинним законодавством України.

Споживач несе відповідальність за несвоєчасну оплату за надані послуги. Споживач сплачує виробнику пеню в розмірі 0,1% від суми заборгованості, що діяла в період, за який нараховується пеня, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, за кожен день прострочення. Нарахування непі починається з першого дня прострочення та припиняється у день виконання споживачем своїх зобов`язань (п. 11.2 договору).

Позивач нарахував до стягнення з відповідача пеню за загальний період прострочення з 11.12.2022 до 19.06.2023 на загальну суму 42.445,99 грн.

Відповідач контррозрахунку не надав; вимогу не заперечив.

Господарський суд перевірив розрахунок пені та визнав його арифметично та методологічно правильним, а вимогу обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Щодо вимог про стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував три проценти річних за загальний період прострочення з 11.12.2022 до 19.06.2023 на загальну суму 2.014,96 грн.

Відповідач контррозрахунків не надав, вимог не заперечив.

Господарський суд перевірив розрахунок трьох процентів річних визнав їх арифметично та методологічно правильними, а вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Позивач нарахував інфляційні втрати за загальний період прострочення з листопада 2022 року до травня 2023 на загальну суму 27.389,51 грн.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку, суд зазначає таке.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у справі № 910/13071/19 сформулювала позицію щодо нарахування та сплати боржником інфляційних втрат за неповний місяць.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду роз`яснила, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Таким чином, здійснивши перерахунок, суд встановив, що до стягнення з відповідача на користь позивача підлягають інфляційні втрати у розмірі 25.756,60 грн, у стягненні інфляційних втрат у розмірі 1.632,91 грн слід відмовити.

Відповідач відзиву з контррозрахунком не надав; вимогу не заперечив.

Згідно з приписами ч. 4 ст. 165 ГПК України якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті.

На підставі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Беручи до уваги усе наведене у його сукупності, господарський суд вважає, що позовні вимоги є частково доведеними та такими, що підлягають задоволенню частково.

Окремо суд відзначає, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19", установлено з 12.03.2020 на всій території України карантин, який діяв до 30.06.2023.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19", прийнятої відповідно до ст. 29 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб", на усій території України встановлений карантин з 12.03.2020, який, у свою чергу, постановами Кабінету Міністрів України від 25.03.2020 №239, від 20.05.2020 №392, від 22.07.2020 №641, від 26.08.2020 №760, від 13.10.2020 №956, від 09.12.2020 №1236, від 17.02.2021 №104, від 21.04.2021 №405, від 23.02.2022 №229, №630 від 27.05.2022, №928 від 19.08.2022, №383 від 25.04.2023 був неодноразово продовжений.

Так, Кабінет Міністрів України постановою №1423 від 23.12.2022 вніс зміни, зокрема, до Постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 №1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2». Вони передбачають, що продовжено термін дії карантину та обмежувальних протиепідемічних заходів в Україні для запобігання розповсюдженню COVID-19 до 30.06.2023.

Відповідно до пункту 3 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" (№530-1Х) на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), та протягом 30 днів з дня його відміни забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: 1) споживачі (індивідуальні та колективні); 2) управитель; 3) виконавці комунальних послуг.

Виконавець комунальної послуги - суб`єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору. Виконавцями комунальних послуг з постачання теплової енергії є теплопостачальна організація (ст. 1, ч. 2 ст. 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги (ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Колективний споживач - юридична особа, що об`єднує споживачів у будівлі та в їхніх інтересах укладає договір про надання комунальної послуги (ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Тобто, зазначеними нормами визначена обов`язкова ознака споживача комунальних послуг, а саме: споживачем комунальних послуг може бути фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником), користувачем нерухомого майна, отримує послугу для власних потреб, відповідне обладнання приміщення якої приєднане, або має технічні можливості для приєднання до відповідних внутрішньобудинкових систем, або юридична особа, що об`єднує споживачів у будівлі та в їхніх інтересах укладає договір про надання комунальної послуги.

Суд акцентує увагу, що відповідач не є споживачем саме комунальної послуги у визначенні наведеному у Законі України «Про житлово-комунальні послуги» та не отримував від позивача житлово-комунальних послуг. Видами діяльності відповідача згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є:

38.11 Збирання безпечних відходів,

16.23 Виробництво інших дерев`яних будівельних конструкцій і столярних виробів

35.30 Постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря

68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна

81.29 Інші види діяльності із прибирання

96.03 Організування поховань і надання суміжних послуг

25.61 Оброблення металів та нанесення покриття на метали

25.62 Механічне оброблення металевих виробів

35.11 Виробництво електроенергії

38.21 Оброблення та видалення безпечних відходів

43.21 Електромонтажні роботи

49.31 Пасажирський наземний транспорт міського та приміського сполучення

49.39 Інший пасажирський наземний транспорт, н.в.і.у.

16.29 Виробництво інших виробів з деревини; виготовлення виробів з корка, соломки та рослинних матеріалів для плетіння

36.00 Забір, очищення та постачання води

37.00 Каналізація, відведення й очищення стічних вод

38.32 Відновлення відсортованих відходів

43.29 Інші будівельно-монтажні роботи

43.31 Штукатурні роботи

43.34 Малярні роботи та скління

43.91 Покрівельні роботи

73.11 Рекламні агентства

81.10 Комплексне обслуговування об`єктів

47.99 Інші види роздрібної торгівлі поза магазинами

49.41 Вантажний автомобільний транспорт.

В даному випадку відповідач є посередником, тобто доставляє воду до кінцевих споживачів.

При цьому пунктом 3 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" заборонено нарахування та стягнення неустойки за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги, незалежно від того фізичною чи юридичною особою допущено несвоєчасне здійснення відповідних платежів, однак такі особи мають бути споживачами житлово-комунальних послуг.

Виходячи з умов укладеного між сторонами договору, відповідач не є споживачем комунальних послуг в розумінні Закону України «Про житлово-комунальні послуги», що в свою чергу виключає можливість застосування до правовідносин між сторонами вищевказаних положень закону про заборону нарахування штрафних санкцій в період дії карантину.

Таким чином до спірних правовідносин не підлягають застосуванню положення п.п. 4 п. 3 розділу II Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)», оскільки даний Закон забороняє нарахування та стягнення неустойки за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги, а відповідач у спірних правовідносинах не є споживачем житлово-комунальних послуг (подібні правові позиції викладені у постановах Північного апеляційного господарського суду від 27.06.2023 у справі №911/2215/22, Центрального апеляційного господарського суду від 03.05.2023 у справі №904/364/22).

Відповідно до Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 №64/2022 (Указ затверджено Законом №2102-ІХ від 24.02.2022) введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб. Строк дії воєнного стану в Україні продовжено і на теперішній час.

Постановою КМУ №206 "Про деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану" від 05.03.2022 встановлено, зокрема, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги.

Відповідно до абз. 1 п. 1 постанови Кабінету Міністрів України №206 "Про деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану" від 05.03.2022 (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин сторін /від 05.03.2022/) до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги.

Відповідно до п.2 цієї постанови вона набирає чинності з дня її опублікування і застосовується з 24.02.2022.

Суд зауважує, що отримавши за укладеним з позивачем договором питну воду відповідач її постачає, зокрема, такій категорії споживачів як населення, отже кінцевим споживачем води є, зокрема, населення, якому в силу приписів Постанови КМУ №206 "Про деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану" від 05.03.2022 забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення плати за житлово-комунальні послуги.

Оскільки відповідач не відноситься до категорії «населення» та не визнається судом споживачем комунальних послуг в розумінні визначення наведеного в Законі України «Про житлово-комунальні послуги» суд доходить висновку, що приписи Постанови КМУ №206 "Про деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану" від 05.03.2022 на відповідача не розповсюджуються.

Більш того, матеріали справи не містять і доказів того, що саме така категорія споживачів комунальних послуг як населення несвоєчасно та/або не в повному обсязі вносить плату за житлово-комунальні послуги саме відповідачу як безпосередньому постачальнику технічної води, зокрема, такій категорії споживачів як населення.

Також господарський суд дійшов висновку, що положення постанови Кабінету Міністрів України №206 "Про деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану" від 05.03.2022 не можуть застосовуватися у даній справі, оскільки не розповсюджуються на осіб, що займаються підприємницькою діяльністю, тобто діяльність яких має на меті отримання прибутку (аналогічна правова позиція висвітлена у постанові Центрального апеляційного господарського суду від 19.06.2023 у справі №904/4862/22).

Відтак, посилання на постанову Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 №206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану», як на підставу заборони нарахуванню відповідачу штрафних санкцій, є безпідставними, оскільки зазначеною вище постановою заборонено саме нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги та не розповсюджується на відносини юридичних осіб (аналогічна правова позиція викладена у постанові Північного апеляційного господарського суду від 14.06.2023 у справі №910/14637/22).

Судові витрати

Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати зі сплаті судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме у розмірі 8.325,75 грн, з урахуванням того, що 99,70 % позовних вимог судом задоволено.

Керуючись ст. ст. 73 - 79, 86, 129, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства "ВДНЖИТЛОКОМСЕРВІС" Верхньодніпровської міської ради Дніпропетровської області (51600, Дніпропетровська область, Кам`янський район, місто Верхньодніпровськ, вул. Мостова, будинок 36; ідентифікаційний код 43831540) на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "ОБ`ЄДНАНА ГІРНИЧО-ХІМІЧНА КОМПАНІЯ" (Україна, 03035, місто Київ, ВУЛИЦЯ СУРІКОВА, будинок 3; ідентифікаційний код 36716128) в особі ФІЛІЇ ВІЛЬНОГІРСЬКИЙ ГІРНИЧО-МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ОБ`ЄДНАНА ГІРНИЧО-ХІМІЧНА КОМПАНІЯ (Україна, 51700, Дніпропетровська обл., місто Вільногірськ, ВУЛИЦЯ СТЕПОВА, будинок 1; код ЄДРПОУ ВП 39389830) 484.832,20 грн (чотириста вісімдесят чотири тисячі вісімсот тридцять дві грн 20 к.) основної заборгованості, 42.445,99 грн (сорок дві тисячі чотириста сорок п`ять грн 99 к.) пені, 2.014,96 грн (дві тисячі чотирнадцять грн 96 к.) трьох процентів річних, 25.756,60 грн (двадцять п`ять тисяч сімсот п`ятдесят шість грн 60 к.) інфляційних витрат, 8.325,75 грн (вісім тисяч триста двадцять п`ять грн 75 к.) судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог (про стягнення інфляційних втрат у розмірі 1.632,91 грн) відмовити.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.А. Дупляк