Рішення

від 05.10.2023 по справі 905/451/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05.10.2023 Справа №905/451/22

Господарський суд Донецької області у складі судді Хабарової М.В., розглянувши матеріали справи

за позовом Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»

до Комунального підприємства «Яковлівське»

про зобов`язання включити грошові вимоги до проміжного ліквідаційного балансу та стягнення заборгованості у розмірі 233 106,71 грн

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до Комунального підприємства «Яковлівське» про зобов`язання включити грошові вимоги позивача у розмірі 997501,88 грн до проміжного ліквідаційного балансу та стягнення заборгованості у розмірі 233106,71 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що у відповідача наявна перед позивачем заборгованість внаслідок неналежного виконання умов договорів №3533/18-БО-6 постачання природного газу від 08.10.2018, №9049/1920-БО-6 постачання природного газу від 10.10.2019 у розмірі 997501,88 грн, з яких вимога на суму 764395,71 грн підтверджена рішенням Господарського суду Донецької області від 24.06.2021 по справі №905/469/21 та вимога на суму 233106,71 не підтверджена судовими рішеннями, стосовно якої позивач просить постановити рішення про стягнення коштів. Крім того, позивач посилається на те, що звертався до відповідача з вимогою про включення вказаних грошових вимог до проміжного ліквідаційного балансу відповідача, у зв`язку з прийняттям ним рішення про припинення шляхом ліквідації. Однак, відповіді у встановлений строк не отримав, а тому позивач просить суд визнати вимоги у розмірі 997501,88 грн, зобов`язати відповідача включити їх до проміжного ліквідаційного балансу та стягнути заборгованість у розмірі 233106,71 грн.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 18.05.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №905/451/22, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників сторін.

Відповідно до ч. 5 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

З метою повідомлення сторін про розгляд справи, у зв`язку з відсутністю знаків поштової оплати та тимчасовим припиненням відправлення поштової кореспонденції в Господарському суді Донецької області, судом було здійснено підписку сторін на отримання процесуальних документів по справі №905/451/22 електронною поштою, зокрема: відповідача - moskovkakgd@ukr.net (вказана електронна пошта зазначена позивачем на титульному аркуші позовної заяви, а також міститься в матеріалах справи).

Ухвалу Господарського суду Донецької області від 18.05.2022 та копію позовної заяви з додатками було надіслано судом 15.06.2022 на електронну пошту відповідача (moskovkakgd@ukr.net), що підтверджується журналом обліку вихідної електронної пошти.

Водночас, з метою необхідності забезпечення прав осіб на доступ до правосуддя і здійснення такого правосуддя, з метою забезпечення реалізації процесуального права відповідача на подання відзиву на позов, судом здійснено телефонограму відповідачу від 19.05.2022 за номерами телефонів, які було зазначено позивачем у позовній заяві. Однак, телефонограму від 19.05.2022 відповідачу судом не вдалося передати, оскільки за номером НОМЕР_2 невідома особа зазначила, що вона колишній керівник відповідача і відмовилась приймати телефонограму; за номером НОМЕР_1 невідома особа зазначила, що вже не є керівником відповідача і не має до нього ніякого відношення.

01.06.2022 від позивача на електронну адресу суду надійшов лист, у якому зазначив відомі йому засоби зв`язку з відповідачем.

Після відновлення роботи Єдиного державного реєстру судових рішень, 08.07.2022 судом було розмішено оголошення на сайті Господарського суду Донецької області для відповідача, в якому було повідомлено зміст ухвали від 18.05.2022.

Разом з тим, після відновлення відправлення вихідної поштової кореспонденції в Господарському суді Донецької області, ухвала від 18.05.2022 не відправлена в установленому порядку відповідачу на його офіційну адресу: 84542, Донецька обл., Бахмутський район, с. Яковлівка, вул. Нижня, 20А, оскільки тимчасово відсутній обмін з відділенням поштового зв`язку №84542 в умовах воєнного стану. Зазначене підтверджується актом про неможливість відправки в умовах воєнного стану від 23.10.2022.

Господарським судом Донецької області з метою повідомлення відповідача про стан розгляу справи знову здійснено телефонограму від 05.06.2023 за відомими номерами, однак номер телефону НОМЕР_2 належить невідомій особі з Одеської області, а номер НОМЕР_1 не відповідає.

16.06.2023 судом було повторно розміщено оголошення на сайті Господарського суду Донецької області для відповідача, в якому було повідомлено зміст ухвали від 18.05.2022.

У даному випадку судом також враховано, що за приписами ч. 1 ст. 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Враховуючи наведене, Господарський суд Донецької області зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою суду про відкриття провадження у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Проте, як вбачається з матеріалів справи, відповідач станом на день прийняття рішення не реалізував своє право на подання відзиву, будь-яких заяв чи клопотань як по суті справи, так і з приводу процесуальних питань від відповідача не надходило.

В той же час, судом враховано, що ст.12-2 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» передбачено, що в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.

Тобто, навіть в умовах воєнного стану конституційне право особи на судовий захист не може бути обмеженим.

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» правосуддя на території, на якій уведено воєнний стан, здійснюється лише судами. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється.

З наведених приписів закону вбачається, що запровадження військового стану у країні не може слугувати самостійною та достатньою підставою для відтермінування вирішення спору (не здійснення розгляду справи).

При цьому, від відповідача впродовж всього строку розгляду Господарським судом Донецької області справи №905/451/22 не надходило будь-яких повідомлень щодо обставин неможливості подати відзив на позов.

Згідно з п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (п. 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).

У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

У рішенні від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України» Суд зазначив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

При цьому, на осіб, які беруть участь у справі, покладається обов`язок демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду і не допускати свідомих маніпуляцій та ухилень від отримання інформації про рух справи.

Щодо строку розгляду справи суд зазначає наступне.

Статтею 248 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема «Іззетов проти України», «Пискал проти України», «Майстер проти України», «Субот проти України», «Крюков проти України», «Крат проти України», «Сокор проти України», «Кобченко проти України», «Шульга проти України», «Лагун проти України», «Буряк проти Україн», «ТОВ «ФПК «ГРОСС» проти України», «Гержик проти України» суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

Проте, вихід за межі встановленого ст. 248 Господарського процесуального кодексу України строку був обумовлений виключними загальновідомими обставинами, пов`язаними із триваючою військовою агресією Російської федерації на території України та необхідністю повідомлення відповідача, який знаходиться на території проведення активних бойових дій про розгляд справи і надання йому достатнього часу для подання відзиву на позов.

Необхідно зазначити, що Господарський суд Донецької області знаходиться на території Харківської територіальної громади, яка з першого дня військової агресії перебуває під постійними ворожими обстрілами, які становлять загрозу життю та здоров`ю всіх учасників судового процесу. Окрім того, ворогом неодноразово вчинялися дії, спрямовані на руйнування об`єктів критичної інфраструктури регіону, що, зокрема, спричиняло тривале знеструмлення електричних мереж та вихід з ладу систем зв`язку та інтернету.

Такі обставини істотно уповільнили роботу суду, як щодо організаційно-технічного забезпечення судового процесу, так і щодо безпосереднього розгляду справи.

З урахуванням викладеного, за об`єктивних обставин розгляд справи був здійснений судом без невиправданих зволікань настільки швидко, наскільки це було можливим за вказаних умов, у межах розумного строку в контексті положень Господарського процесуального кодексу України та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позицій у справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами

За приписами ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Оскільки клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, Господарський суд Донецької області

ВСТАНОВИВ:

10.10.2019 між Акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (постачальник) та Комунальним підприємством «Яковлівське» (споживач) було укладено Договір постачання природного газу №9049/1920-БО-6, за умовами якого постачальник зобов`язався поставити споживачеві природний газ, а споживач зобов`язався прийняти його та оплатити на умовах цього договору.

Протягом періоду з жовтня 2019 року по квітень 2020 року включно, позивач надав, а відповідач прийняв у власність природний газ на загальну суму 691652,59 грн (згідно з актами приймання-передачі природного газу: від 30.11.2019 на суму 154616,27 грн, від 31.12.2019 на суму 151016,38 грн, від 31.01.2020 на суму 173511,12 грн, від 29.02.2020 на суму 137384,10 грн, від 31.03.2020 на суму 75124,72 грн).

Проте, відповідач, всупереч взятим на себе зобов`язанням за договором, розрахунки за отриманий природний газ у повному обсязі не здійснив.

У березні 2021 року Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений природний газ за Договором №9049/1920-БО-6 від 10.10.2019 з урахуванням пені, 3% річних та інфляційних втрат, розрахованих по 31.01.2021.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 24.06.2021 у справі №905/469/21 позовні вимоги Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» задоволено повністю та стягнуто з КП «Яковлівське» основний борг у розмірі 691652,59 грн, 3% річних у розмірі 19760,94 грн, інфляційні втрати в розмірі 41685,16 грн та судовий збір у розмірі 11296,48 грн.

Доказів виконання вказаного рішення суду матеріали справи не містять.

У зв`язку з неналежним виконанням умов Договору №9049/1920-БО-6 позивачем, окрім заявлених в рамках справи №905/469/21, донараховані відповідачу 3% річних у розмірі 15477,15 грн та інфляційні втрати у розмірі 52059,40 грн за період з 01.02.2021 по 31.10.2021.

Таким чином, станом на 31.10.2021 загальний розмір грошових вимог позивача до відповідача за Договором №9049/1920-БО-6 від 10.10.2019 становить суму 831931,72 грн, з яких: 691652,59 грн основного боргу, 35238,09 грн 3% річних, 93744,56 грн інфляційних втрат та 11296,48 грн судового збору.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так преюдиційні факти є обов`язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв`язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

Факт поставки позивачем відповідачу природного газу (його обсяг та вартість), а також факт наявності простроченого грошового зобов`язання відповідача з оплати природного газу за Договором №9049/1920-БО-6 від 10.10.2019 підтверджується судовим рішенням, яке набрало законної сили, а тому в силу ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України повторного доказування не потребує.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 598 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Ці підстави зазначені у статтях 599, 600, 601, 604-609 Цивільного кодексу України, які не передбачають підставою припинення зобов`язання ухвалення судом рішення про задоволення вимог кредитора.

За відсутності інших підстав припинення зобов`язання, передбачених договором або законом, зобов`язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 Цивільного кодексу України).

Належним виконанням зобов`язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов`язки сторін зобов`язання.

При цьому, наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін договору та не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши надані позивачем розрахунки сум 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих за прострочення виконання зобов`язань за Договором №9049/1920-БО-6 від 10.10.2019 донараховані позивачем понад періоди, охоплені вищевказаним судовим рішенням, суд дійшов висновку, що такі розрахунки є обґрунтованими, арифметично вірними та такими, що не суперечить нормам чинного законодавства.

Також з матеріалів справи вбачається, що 08.10.2018 між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (після зміни організаційно-правової форми Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України») (постачальник) та Комунальним підприємством «Яковлівське» (споживач) укладено Договір постачання природного газу №3533/18-БО-6, за умовами якого постачальник зобов`язався поставити споживачеві у 2018 році природний газ, а споживач зобов`язався оплатити його на умовах цього договору.

Природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями (п. 1.2 Договору).

Оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом розрахункового періоду. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем постачання газу (п. 6.1 Договору).

Додатковими угодами №1 від 24.10.2018, №2 від 29.10.2018, №3 від 16.11.2018, №4 від 29.11.2018, №5 від 20.03.2019, №6 від 29.03.2019, №7 від 15.04.2019 до вказаного договору вносилися зміни в частині обсягів та ціни природного газу.

За своєю правовою природою Договір постачання природного газу №3533/18-БО-6 є договором поставки.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору №3533/18-БО-6 у період з листопада 2018 року по квітень 2019 року включно позивачем було поставлено відповідачу природний газ на загальну суму 1174770,07 грн, що підтверджується підписаними представниками обох сторін актами приймання-передачі природного газу: від 30.11.2018 на суму 209894,75 грн; від 31.12.2018 на суму 243813,43 грн; від 31.01.2019 на суму 255987,64 грн; від 28.02.2019 на суму 233839,10 грн; від 31.03.2019 на суму 220609,85грн; від 30.04.2019 на суму 10625,30 грн.

Однак відповідач свій обов`язок щодо оплати поставленого на підставі Договору №3533/18-БО-6 природного газу здійснив частково, внаслідок чого в останнього перед позивачем утворилася заборгованість у розмірі 117204,26 грн.

За прострочення виконання грошового зобов`язання з оплати поставленого на підставі Договору №3533/18-БО-6 природного газу позивачем відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України станом на 31.10.2021 нараховано відповідачу 3% річних у розмірі 20867,50грн та інфляційні втрати у розмірі 27498,40 грн.

Перевіривши надані позивачем розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що такі розрахунки є обґрунтованими, арифметично вірними та такими, що не суперечать нормам чинного законодавства.

Отже, наявними в матеріалах справи доказами підтверджується, що кредиторські вимоги Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до Комунального підприємства «Яковлівське» за договорами постачання природного газу №3533/18-БО-6 від 08.10.2018 та №9049/1920-БО-6 від 10.10.2019 у загальній сумі 997501,88 грн є обґрунтованими.

Комунальне підприємство «Яковлівське» є юридичною особою, що утворена 12.07.2007 (запис про державну реєстрацію в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 01.03.2007 №1237102000000521).

29.10.2021 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань внесено запис про рішення засновника КП «Яковлівське» - Соледарської міської ради щодо припинення юридичної особи.

Строк для заявлення кредиторами своїх вимог встановлено до 29.12.2021.

22.12.2021 Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» направило до комісії з припинення КП «Яковлівське» вимогу №39/2-7615-21 від 22.12.2021, у якій просило визнати грошові вимоги в розмірі 997501,88 грн та вкючити їх до проміжного ліквідаційного балансу КП «Яковлівське».

Факт направлення даної вимоги підтверджується наявними в матеріалах справи описом вкладення у цінний лист, накладною №0103279051215 та фіскальним чеком поштової установи від 22.12.2021.

Як вказує позивач, відповідно до відомостей, наявних на офіційному сайті АТ «Укрпошта» щодо відстеження пересилання поштових відправлень, кредиторська вимога позивача та додані до неї документи були отримані відповідачем 31.12.2021.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що в порушення вимог ст. 105 Цивільного кодексу України комісія з припинення КП «Яковлівське» відповіді на вищевказану вимогу не надала, кредиторські вимоги позивача не розглянула, про своє рішення щодо включення таких вимог до проміжного ліквідаційного балансу протягом встановленого законом строку позивача не повідомила.

Частиною 1 ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно із ч. 1 ст. 13 Цивільного кодексу України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Положеннями ст. 14 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї. Виконання цивільних обов`язків забезпечується засобами заохочення та відповідальністю, які встановлені договором або актом цивільного законодавства. Особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.

З огляду на викладені норми вбачається, що підставою виникнення зобов`язання та права вимоги його виконання є, зокрема, закон, що встановлює обов`язкові дії для того чи іншого суб`єкта в межах відповідних правовідносин.

Частиною 1 ст. 104 Цивільного кодексу України (тут і далі в редакції чинній станом на дату прийняття рішення і внесення запису про рішення засновника КП «Яковлівське» щодо припинення юридичної особи) встановлено, що юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації.

Відповідно до ч. 1 ст. 110 Цивільного кодексу України юридична особа ліквідується: 1) за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у зв`язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами; 2) за рішенням суду про ліквідацію юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути, за позовом учасника юридичної особи або відповідного органу державної влади; 3) за рішенням суду про ліквідацію юридичної особи в інших випадках, встановлених законом, - за позовом відповідного органу державної влади.

Статтею 105 Цивільного кодексу України передбачено порядок виконання рішення про припинення юридичної особи, а саме: учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, зобов`язані протягом трьох робочих днів з дати прийняття рішення письмово повідомити орган, що здійснює державну реєстрацію; учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до цього Кодексу призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється; виконання функцій комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) може бути покладено на орган управління юридичної особи; до комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) або ліквідатора з моменту призначення переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи; голова комісії, її члени або ліквідатор юридичної особи представляють її у відносинах з третіми особами та виступають у суді від імені юридичної особи, яка припиняється.

Частиною 8 ст. 111 Цивільного кодексу України передбачено, що ліквідаційна комісія (ліквідатор) після закінчення строку для пред`явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, що включає відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред`явлених кредиторами вимог та результат їх розгляду. Проміжний ліквідаційний баланс затверджується учасниками юридичної особи, судом або органом, що прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи.

При цьому, за приписами ч. 6 ст. 105 Цивільного кодексу України кожна окрема вимога кредитора, зокрема щодо сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування, розглядається, після чого приймається відповідне рішення, яке надсилається кредитору не пізніше тридцяти днів з дня отримання юридичною особою, що припиняється, відповідної вимоги кредитора.

Матеріалами справи підтверджується факт звернення Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до комісії з припинення КП «Яковлівське» із заявою про розгляд його кредиторських вимог у межах визначених строків її пред`явлення, яку було отримано відповідачем 31.12.2021.

Відтак, в силу приписів ч. 6 ст. 105, ч. 5 ст. 254, ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України комісія з припинення КП «Яковлівське» зобов`язана була не пізніше 30.01.2022 розглянути та прийняти рішення з приводу задоволення чи відхилення (включення до проміжного ліквідаційного балансу) кредиторських вимог Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», викладених в листі за вих.№39/2-7615-21 від 22.12.2021, та повідомити про це останнього.

Однак, доказів розгляду відповідачем кредиторських вимог позивача та прийняття відповідного рішення за наслідками такого розгляду матеріали справи не містять.

Відповідно до ч. 3 ст. 112 Цивільного кодексу України у разі відмови ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду кредитор має право протягом місяця з дати, коли він дізнався або мав дізнатися про таку відмову звернутися до суду із позовом до ліквідаційної комісії.

У поданій до комісії з припинення заяві за вих.№ 39/2-7615-21 від 22.12.2021 позивач просив визнати кредиторські вимоги за договорами постачання природного газу №3533/18-БО-6 від 08.10.2018 та №9049/1920-БО-6 від 10.10.2019.

Проте, як свідчать матеріали справи, в порушення імперативних приписів ч. 6 ст. 105 Цивільного кодексу України відповідачем ані у встановлений вказаною нормою строк, ані на даний час, не розглянуто кредиторських вимог позивача та не прийнято відповідного рішення за наслідками такого розгляду, а тому вимоги позивача в частині зобов`язання Комунального підприємства «Яковлівське» в особі комісії з припинення включити до проміжного ліквідаційного балансу грошові вимоги Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» у загальній сумі 997501,88 грн, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Разом тим, вимоги позивача в частині стягнення грошових коштів у сумі 233106,71 грн залишаються судом без задоволення з огляду на таке.

Згідно з ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Цивільне законодавство не містить визначення поняття способів захисту цивільних прав та інтересів. За їх призначенням вони можуть вважатися визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цивільних прав та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Способи захисту мають універсальний характер, вони можуть застосовуватись до всіх чи більшості відповідних суб`єктивних прав. Зазначений перелік способів захисту цивільних прав чи інтересів не є вичерпним. Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Разом з тим, застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Іншими словами, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Аналогічна правова позиція наведена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.01.2022 у справі № 904/1448/20.

Позивач просить суд стягнути з відповідача, який перебуває у стані припинення, грошову суму у розмірі 233106,71 грн, водночас, законодавством передбачений спеціальний порядок задоволення кредиторами своїх вимог до особи, яка припиняється шляхом звернення із відповідними вимогами до ліквідаційної комісії такої особи. Такого способу захисту порушеного особою, що припиняється, права стягувача (кредитора) як звернення із вимогами саме про стягнення заборгованості норми статей 104-112 Цивільного кодексу України не передбачають.

Подібна правова позиція висвітлена у постанові Верховного Суду у справі №922/2194/21 від 25.11. 2021.

Беручи до уваги перебування відповідача у стані припинення, з урахуванням приписів ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, суд доходить висновку, що позивач обрав не вірний спосіб захисту, а звернення позивача з позовом про стягнення коштів з відповідача не вирішить спору щодо наявності чи відсутності підстав для включення цих вимог до ліквідаційного балансу.

За наведених обставин, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення 233106,71 грн, оскільки прийняття судом рішення про задоволення позову про стягнення грошових коштів з боржника, який перебуває в стані припинення, не свідчить про можливість ефективного захисту порушеного права позивача, а порушене право позивача вже захищено судом вище шляхом задоволення позову про зобов`язання відповідача включити до проміжного ліквідаційного грошові вимоги позивача у тому числі у сумі 233106,71 грн.

Аналогічна правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 03.05.2018 у справі №924/478/16, від 01.08.2018 у справі №910/24157/16, від 20.01.2020 у справі №922/416/19.

Враховуючи викладене, позов підлягає частковому задоволенню.

На підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України з огляду на часткове задоволення позову, судовий збір покладається на сторін пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 129, 236, 237, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Зобов`язати Комунальне підприємство «Яковлівське» (84542, Донецька обл., Бахмутський район, с. Яковлівка (пн), вул. Нижня, 20-А, ідентифікаційний код 34433559) в особі комісії з припинення включити до проміжного ліквідаційного балансу грошові вимоги Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01601, м.Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 6, ідентифікаційний код 20077720) у загальній сумі 997501 (дев`ятсот дев`яносто сім тисяч п`ятсот одна) грн 88 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Стягнути з Комунального підприємства «Яковлівське» (84542, Донецька обл., Бахмутський район, с. Яковлівка (пн), вул. Нижня, 20-А, ідентифікаційний код 34433559) на користь Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01601, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 6, ідентифікаційний код 20077720) судовий збір у розмірі 2481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одна) грн 00 коп.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення може бути оскаржено в порядку та строки, передбачені ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя М.В. Хабарова