Рішення

від 28.09.2023 по справі 908/1791/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 22/123/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.09.2023 Справа № 908/1791/23

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Ярешко О.В.,

При секретарі судового засідання Шолоховій С.В.

За участю представників сторін:

від позивача не з`явився

від відповідача Прокопенко М.О., довіреність № 20-77 від 26.12.2022

Розглянувши в судовому засіданні матеріали справи № 908/1791/22

за позовом: Дочірнього підприємства Автомаз-Україна (вул. Колекторна, буд. 42-А, м. Київ, 02121)

до відповідача: Публічного акціонерного товариства Запорізький металургійний комбінат Запоріжсталь (Південне шосе, буд. 72, м. Запоріжжя, 69008)

про стягнення 5 218 787,81 грн.

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог та заяви позивача

29.05.2023 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява (вих. № 53/11/05/21-2 від 24.05.2023) Дочірнього підприємства Автомаз-Україна до відповідача: Публічного акціонерного товариства Запорізький металургійний комбінат Запоріжсталь про стягнення 3298597,43 грн. заборгованості за поставлений товар; 1163094,49 грн. пені, нарахованої за період з 29.03.2022 по 22.05.2023 включно; 643226,50 грн. інфляційних втрат, нарахованих за період з квітня 2022 по квітень 2023 включно; 113869,39 грн. 3% річних, нарахованих за період з 29.03.2022 по 29.05.2023 включно.

За умовами договору поставки № 53/11/05/21 від 11.05.2021, позивач поставив відповідачу товар за ціною 2493517,60 грн., згідно видаткової накладної № ЦБ9-000179 від 29.11.2021. Згідно п. 3.2 договору, з урахуванням курсу долара США станом на 22.05.2023 36,5686 грн. за 1 долар США, сума грошового зобов`язання відповідача перед позивачем становить 3298597,43 грн.

25.07.2023 надійшла відповідь на відзив. У накладній № ЦБ9-000179 від 29.11.2021 вказано дату з виправленою останньою цифрою року. Проте, немає підстав однозначно стверджувати, що в накладній вписано саме дату 30.11.2022. Статус особи з боку відповідача, яка вписувала цю дату, не визначено. Згідно з довіреністю № 97221920 від 22.11.2021, уповноваженою особою з боку відповідача, в період з 22.11.2021 по 02.12.2021 на отримання від позивача цінностей за договором, визначено Пожуєва О.В. Інших доказів, які б підтверджували існування іншого уповноваженого представника покупця, відповідачем не надано. Згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, яку додано до відзиву, вказано, що позивач є резидентом України, а кінцевим бенефіціарним власником підприємства, є громадянин Грузії. Таким чином, посилання відповідача на постанову Правління Національного Банку України, як на підставу невиконання своїх грошових зобов`язань, є надуманими. Щодо клопотання про зменшення господарських санкцій, то в матеріалах справи відсутні будь-які документи, які б свідчили про добросовісність поведінки відповідача при виконанні договору, розрахунок негативних для відповідача наслідків при стягненні застосованих до нього господарських санкцій, та про його майновий стан.

31.07.2023 надійшло доповнення до відповіді на відзив. Згідно відповіді Головного сервісного центру МВС України на адвокатський запит позивача, 22.12.2021 за відповідачем зареєстровано транспортний засіб.

Інші заяви по суті справи до суду не надходили.

2. Позиція (аргументи) відповідача. Заяви відповідача

22.06.2023 надійшов відзив, відповідач позов не визнав. Як вбачається з видаткової накладної № ЦБ9-000179 від 29.11.2021, вона підписана зі сторони відповідача 30.11.2022. Таким чином, строк виконання грошового зобов`язання настав 30.03.2023, а не 29.03.2022, як заявив позивач. Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, на 22.06.2023 засновником ДП «АВТОМАЗ-УКРАЇНА» є: ТОВ «ГЕС» (Білорусь, 220072, Мінськ, вул. Петруся Бровки, 15, корпус 2, кімната 421). На сайті Офісу Генерального прокурора міститься інформація про те, що «За процесуального керівництва прокуратури здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні за фактами привласнення майна та фінансування дій, вчинених з метою насильницької зміни чи повалення конституційного ладу або захоплення державної влади, зміни меж території або державного кордону України (ч. 5 ст. 191, ч, 2 ст. 110-2 КК України). Встановлено, що в місті Києві здійснюють свою діяльність два підприємства - ДП «Автомаз Україна» та ТОВ «З іноземними інвестиціями «Торговий Дім «МАЗ-Україна», кінцевими бенефіціарними власниками яких є державна структура, підконтрольна уряду РБ». Згідно п. 15 постанови Правління Національного Банку України «Про роботу банківської системи в період воєнного стану» № 18 від 24.02.2022, зупинено здійснення обслуговуючими банками видаткових операцій за рахунками резидентів держави, що здійснила збройну агресію проти України. Пунктом 6 постанови Правління Національного Банку України № 44 від 08.03.2022 «Про внесення змін до постанови Правління Національного Банку України № 18 від 24.02.2022», п. 15 викладено в новій редакції, зокрема: зупинити здійснення обслуговуючими банками видаткових операцій за рахунками резидентів Російської Федерації/Республіки Білорусь, за рахунками юридичних осіб (крім банків), кінцевими бенефіціарними власниками яких є резиденти Російської Федерації/Республіки Білорусь. Таким чином, в силу положень постанови Правління Національного Банку України № 18 від 24.02.2022, контрагентам заборонено здійснювати платежі на користь позивача, починаючи з 24.02.2022. Просив відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. У разі, якщо суд дійде до висновку про задоволення позовних вимог, просив зменшити заявлену пеню та 3% річних на 90%.

Інші заяви по суті справи до суду не надходили.

3. Процесуальні питання, вирішені судом

Відповідно до протоколу розподілу судової справи між суддями від 29.05.2023 здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/1791/23 та визначено до розгляду судді Ярешко О.В.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 05.06.2023 суддею Ярешко О.В. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/1791/23 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 29.06.2023.

Ухвалою суду від 29.06.2023, на підставі ч. 3 ст. 177 ГПК України, продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів до 04.09.2023, підготовче засідання відкладено на 31.08.2023. У сторін витребувано: документи первинного бухгалтерського обліку, що стосуються поставки/прийняття товару за договором поставки № 53/11/21 від 11.05.2021, зокрема товарно-транспортну накладну щодо поставки товару (автобетонозмішувача відповідно до умов договору) за видатковою накладною № ЦБ9-000179 від 29.11.2021; документальні докази, які підтверджують дати видаткової накладної № ЦБ9-000179 від 29.11.2021 та товарно-транспортної накладної щодо поставки товару.

Ухвалою суду від 31.08.2023 підготовче провадження у справі закрито, справу призначено до судового розгляду по суті на 28.09.2023.

У судове засідання 28.09.2023 з`явився представник відповідача. Представник позивача не з`явився. Явка представників сторін у судове засідання 28.09.2023 обов`язковою судом не визнавалася.

У судовому засіданні 28.09.2023 судом справу розглянуто по суті, підписано та оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

4. Обставини справи, встановлені судом та докази що їх підтверджують

11.05.2021 між Дочірнім підприємством Автомаз-Україна (постачальник, позивач у справі) та Публічним акціонерним товариством Запорізький металургійний комбінат Запоріжсталь (покупець, відповідач у справі) укладено договір поставки № 53/11/05/21, за умовами якого постачальник зобов`язався поставити і передати у власність покупцю товар, а покупець зобов`язався прийняти цей товар та своєчасно здійснити оплату його вартості на умовах даного договору (розділ 1 договору, п. 1.1).

Предметом постачання, згідно п. 1.2 договору, є автобетонозмішувач HOWO A7 6x4 MIXER, у кількості 1 одиниці, що надалі іменується товар.

Згідно п. 1.3, підтвердженням факту узгодження сторонами кількості і ціни товару, є прийняття покупцем товару по видатковій накладній постачальника, яка після підписання її обома сторонами має юридичну силу специфікації і є невід`ємною частиною цього договору.

Відповідно п. 2.1, найменування, асортимент, марка товару, одиниця виміру, кількість та ціна за одиницю товару, вказуються у видаткових накладних, які є невід`ємною частиною даного договору.

У розділі 3 договору сторони визначили ціну товару, суму договору та умови розрахунків.

Згідно п. 3.1, ціна за одиницю товару складає 2493517,60 грн., в т.ч. ПДВ 20%, що є еквівалентом 90203,00 доларів США, згідно курсу НБУ на 16.03.2021, 100 USD/2764,24 грн. У разі збільшення або зменшення курсу долара США на НБУ відносно гривні більш ніж на 1% на момент оплати, вартість договору буде переглянута в бік збільшення або зменшення остаточної вартості товару по договору. Сума договору складає 2493517,60 грн., в т.ч. ПДВ 20%, що є еквівалентом 90203,00 доларів США, згідно курсу НБУ на 16.03.2021, 100 USD/2764,24 грн. У разі збільшення або зменшення курсу долара США на НБУ відносно гривні більш ніж на 1% на момент оплати, вартість договору буде переглянута в бік збільшення або зменшення остаточної вартості товару по договору.

Згідно п. 3.2, оплата товару покупцем проводиться в національній валюті України шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника у наступному порядку: 100% вартості товару, а саме 2493517,60 грн., в т.ч. ПДВ 20%, що є еквівалентом 90203,00 доларів США, згідно курсу НБУ на 16.03.2021, 100 USD/2764,24 грн., на протязі 120 календарних днів з моменту передачі техніки покупцю. У разі збільшення або зменшення курсу долара США на НБУ відносно гривні більш ніж на 1% на момент оплати, вартість договору буде переглянута в бік збільшення або зменшення остаточної вартості товару по договору.

Відповідно п.п. 4.1, 4.3, 4.4, поставка товару здійснюється на підставі видаткової накладної. Моментом поставки вважається момент підписання уповноваженим представником покупця видаткової накладної на товар. Зобов`язання постачальника по поставці товару вважаються виконаними з моменту передачі товару покупцю за видатковою накладною на товар.

Згідно п. 7.2, у випадку порушення строків оплати або поставки товару більш ніж на 25 робочих днів, встановлених умовами цього договору, винна сторона зобов`язана сплатити іншій стороні пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми договору за кожний робочий день такого порушення.

Договір, відповідно до п. 9.2, діє до моменту повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Сторонами до договору підписано додаток № 1 «Характеристика та комплектація товару».

Між сторонами в справі підписано видаткову накладну № ЦБ9-000179 від 29.11.2021, згідно якої позивач передав відповідачу автобетонозмішувач SINOTRUK HOWO A7 6x4 MIXER ZZ5257GJBN3847Q1, у кількості 1 шт., на суму 2493517,60 грн.

З боку відповідача товар отримано Пожуєвим О.В. на підставі довіреності № 97221920 від 22.11.2021 (довіреність дійсна до 02.12.2021). Підпис вказаної особи на накладній скріплено трикутним штампом товариства.

Також, на вказаній накладній наявний прямокутний штамп складу № 89 ПАТ «Запоріжсталь», підпис (без зазначення П.І.Б., посади особи) та наявна дата, яка, згідно поданої позивачем копії видаткової накладної, містить виправлення в році.

При цьому, на поданій відповідачем копії видаткової накладної, вказане виправлення відсутнє, стоїть дата « 30.11.21», штамп «погашено» з датою 30.11.2021.

Відповідно до листа Головного сервісного центру МВС від 26.07.2023 № 31/1216АЗ-16194-2023, 22.12.2021 територіальним сервісним центром № 2341 регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Запорізькій області зареєстровано транспортний засіб SINOTRUK модель HOWO MIXER ZZ5257GJBN3847Q1 за ПАТ «Запоріжсталь».

Таким чином, суд приходить до висновку, що товар за договором поставлений позивачем відповідачу 29.11.2021 (дата складення видаткової накладної № ЦБ9-000179 від 29.11.2021). Суд приймає до уваги, що уповноваженим на приймання товару представником відповідача Пожуєвим О.В. не проставлено будь-якої іншої дати приймання товару.

Твердження відповідача щодо поставки товару 30.11.2022 не підтверджується поданими сторонами доказами.

Таким чином, кінцевим строком оплати товару було 29.03.2022.

Позивач надіслав відповідачу вимогу від 25.02.2023 № 53/11/05/21-1 щодо оплати вартості товару в гривневому еквіваленті 90203,00 доларів США, як передбачено п. 3.2 договору № 53/11/05/21 від 11.05.2021.

Вказана вимога вручена відповідачу 28.02.2023. Відповідь на вимогу в матеріалах справи відсутня та сторонами не подана.

5. Норми права та мотиви, з яких виходить господарський суд при ухваленні рішення

Згідно ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання не допускається. Зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Аналогічний припис містить ст. 193 ГК України.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставою виникнення цивільних прав і обов`язків є договір.

За приписами ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Взаємовідносини сторін є господарськими, такими, що виникли на підставі договору поставки, укладеного в письмовій формі.

За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно підписаної між сторонами видаткової накладної № ЦБ9-000179 від 29.11.2021, позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 2493517,60 грн., що не заперечувалося та не спростовано відповідачем.

Разом з тим, згідно п. 3.2, оплата товару покупцем проводиться в національній валюті України шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника у наступному порядку: 100% вартості товару, а саме 2493517,60 грн., в т.ч. ПДВ 20%, що є еквівалентом 90203,00 доларів США, згідно курсу НБУ на 16.03.2021, 100 USD/2764,24 грн., на протязі 120 календарних днів з моменту передачі техніки покупцю. У разі збільшення або зменшення курсу долара США на НБУ відносно гривні більш ніж на 1% на момент оплати, вартість договору буде переглянута в бік збільшення або зменшення остаточної вартості товару по договору.

Оплата товару на даний час відповідачем не здійснена, докази протилежного матеріали справи не містять.

Відповідач мав розрахуватися з позивачем у строк до 29.03.2022 включно.

Сторони дійшли згоди щодо збільшення або зменшення остаточної вартості товару по договору у разі збільшення або зменшення курсу долара США на НБУ відносно гривні більш ніж на 1% саме на момент оплати.

Позивачем, враховуючи умови договору, розраховано остаточну вартість переданого товару, виходячи з курсу долара США станом на 22.05.2023 36,5865 грн. за 1 долар США, внаслідок чого просив стягнути з відповідача 3298597,43 грн.

Розрахунок вартості товару станом на 22.05.2023, зроблений позивачем, судом перевірений та визнається правильним.

Згідно ст. 524 ЦК України, зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Згідно ч. 1 ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідач проти розрахунку остаточної вартості переданого товару не заперечував.

Згідно ч. 4 ст. 165 ГПК України, якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

Враховуючи, що сторонами в договорі визначено грошовий еквівалент ціни товару в іноземній валюті доларі США, відповідач проти наявності та суми заборгованості не заперечив, контррозрахунку суми боргу не надав, доказів погашення заборгованості матеріали справи не містять, позовна вимога про стягнення з відповідача на користь позивача 3298597,43 грн. основного боргу є обґрунтованою та судом задовольняється.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на постанови Правління Національного Банку України від 24.02.2022 № 18, від 08.03.2022 № 44, виходячи з такого.

Згідно пункту 15 постанови Правління Національного Банку України від 24.02.2022 № 18, зупинено здійснення обслуговуючими банками видаткових операцій за рахунками резидентів Російської Федерації/Республіки Білорусь, за рахунками юридичних осіб (крім банків), кінцевими бенефіціарними власниками яких є резиденти Російської Федерації/Республіки Білорусь.

Матеріалами даної справи не підтверджується, що кінцевими бенефіціарними власниками ДП «Автомаз-Україна» є резиденти Російської Федерації та/чи Республіки Білорусь. Згідно відповіді з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, наданої на запит суду, кінцевим бенефіціарним власником ДП «Автомаз-Україна» є Гегучадзе Н., Грузія.

Відповідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19, зобов`язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимоги (пункт 43 мотивувальної частини постанови).

У постанові Верховного Суду від 20.11.2020 у справі № 910/1307/19 викладений правовий висновок, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця. Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме: - час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу; - час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Позивач фактично нараховує 3% річних з 29.03.2022 по 22.05.2023 включно (420 днів прострочення, згідно розрахунку), що є неправильним, оскільки 29.03.2022 було останнім днем строку виконання відповідачем грошового зобов`язання. Відтак, 3% річних слід нараховувати, починаючи з 30.03.2022.

Зробивши перерахунок 3% річних за період з 30.03.2022 по 22.05.2023 включно (в межах заявленого періоду), 3% річних становлять суму 113598,27 грн., яка стягується з відповідача на користь позивача. У стягненні 271,12 грн. 3% річних судом відмовляється у зв`язку з необґрунтованістю позову в цій частині.

Суд перевірив зроблений позивачем розрахунок інфляційних втрат та визнає його арифметично неправильним, оскільки позивачем неправильно зазначений індекс інфляції за березень 2023 101,3%, тоді як індекс інфляції за березень 2023 101,5% та, відповідно, неправильно визначений сукупний індекс інфляції за період з квітня 2022 по квітень 2023 19,5% (правильним є сукупний індекс інфляції 121,52).

Зробивши перерахунок інфляційних втрат, судом встановлено, що інфляційні втрати за вказаний період становлять 709871,06 грн. Згідно ч. 2 ст. 237 ГПК України суд не виходить за межі позовних вимог, з відповідача на користь позивача стягується 643226,50 грн. інфляційних втрат.

Згідно ч. 1 ст. 230 та ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно ст.ст. 1, 3 Закону України від 22.11.1996 N 543/96-ВР Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

У постанові Верховного Суду від 06.06.2022 у cправі № 908/1133/21 Верховний Суд зазначив, що пеня є особливим видом відповідальності за неналежне виконання зобов`язання, яка має на меті, крім відшкодування збитків після вчиненого порушення щодо виконання зобов`язання, додаткову стимулюючу функцію для добросовісного виконання зобов`язання. Окрім того, до моменту вчинення порушення пеня відіграє забезпечувальну функцію і, навпаки, з моменту порушення є мірою відповідальності.

Відповідно до приписів ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Таким чином, законом передбачено право сторін визначати у договорі розмір санкцій і строки їх нарахування за прострочення виконання зобов`язання. У разі відсутності таких умов у договорі, нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконаним відповідно до частини шостої статті 232 ГК України.

Сторонами у пункті 7.2 укладеного договору сторонами не визначено більшу тривалість періоду нарахування пені, ніж передбачено ч. 6 ст. 232 ГК України. Разом з тим, сторони визначили, що пеня нараховується в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми договору за кожний робочий день порушення.

Розрахунок пені, зроблений позивачем, визнається судом неправильним. У розрахунку пені позивачем зазначено період прострочення оплати з 29.03.2022 по 22.05.2023, що становить 297 робочих днів, та саме за цей період нараховується пеня. Разом з тим, за період з 29.03.2022 по 02.06.2022 позивачем зазначено 66 днів, що є неправильним, оскільки за період з 30.03.2022 (перший день прострочення платежу) по 02.06.2022 47 робочих днів. Таким чином, за вказаний період розмір пені складає 84950,18 грн. За період з 03.06.2022 по 22.05.2023 позивачем зазначено 231 день, що є неправильним, оскільки за вказаний період 252 робочих дні. Враховуючи приписи ч. 2 ст. 237 ГПК України суд не виходить за межі позовних вимог та нараховує пеню за вказаний період за 231 день, як визначено позивачем. Пеня за вказаний період становить 1043802,75 грн.

Таким чином, загальна сума пені становить 1128752,93 грн., що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача. У стягненні 34341,56 грн. пені судом відмовляється у зв`язку з необґрунтованістю позову в цій частині.

Таким чином, позов у цілому задовольняється судом частково.

Відповідач просив зменшити заявлені позивачем пеню та 3% річних на 90%. Обґрунтовуючи клопотання зазначив, що розмір заявлених до стягнення пені та 3% річних не є співмірним зі збитками, наявність яких позивачем навіть не доведена. Таким чином, у сукупності поведінка відповідача свідчить про добросовісне відношення до спірної ситуації, тому стягнення з відповідача такої значної суми пені та 3% річних матиме негативні наслідки для діяльності відповідача. Наявні в матеріалах справи документи свідчать про добросовісність поведінки відповідача при виконанні умов договору та свідчать про здійснення з його боку всіх можливих заходів для виконання зобов`язання за договором, проте, у зв`язку з обставинами, які від нього не залежать, відповідач не має можливості розрахуватись за поставлений товар.

Позивач проти зменшення пені та 3% річних заперечив.

Відповідно ч. 1 ст. 233 ГК України, у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно ч. 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Зі змісту ст. 233 ГК України вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Частина друга статті 233 Господарського кодексу України встановлює, що у разі якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

У даній нормі під "іншими учасниками господарських відносин" слід розуміти третіх осіб, які не беруть участь в правовідносинах між боржником та кредитором, проте, наприклад, пов`язані з кредитором договірними відносинами.

Отже, якщо порушення зобов`язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб`єкта, то суд може зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно ст. 3, ч. 3 ст. 509 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства та, водночас, засадами, на яких має ґрунтуватися зобов`язання між сторонами, є добросовісність, розумність і справедливість.

Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання.

Чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, залежить від розсуду суду, котрий при цьому користується доволі широкою дискрецією. Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені. При застосуванні правил про зменшення неустойки суди не мають якогось усталеного критерію для зменшення розміру неустойки, тому кожного разу потрібно оцінювати обставини та наслідки порушення зобов`язання на предмет наявності виняткових обставин на стороні боржника.

Зменшення неустойки є правом, а не обов`язком суду. Суд враховує, що відповідачем повинно було бути виконано зобов`язання до 29.03.2022, тобто, більше як рік тому. Відповідачем не здійснено навіть часткового погашення суми заборгованості. Будь-яких доказів щодо тяжкого майнового стану відповідачу останнім суду не надано.

Поведінку відповідача, як сторони договору, суд оцінює як недобросовісну. Відповідачем під час розгляду даної справи здійснювалося перекручування фактів, зокрема, щодо дати поставки товару.

Таким чином, судом відхиляється клопотання відповідача про зменшення пені та 3% річних, як необґрунтоване.

6. Розподіл судових витрат

Згідно п. 2 ч. 1, п. 1 ч. 4 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог; інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, судовий збір у сумі 77762,63 грн. стягується з відповідача на користь позивача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства Запорізький металургійний комбінат Запоріжсталь (Південне шосе, буд. 72, м. Запоріжжя, 69008, код ЄДРПОУ 00191230) на користь Дочірнього підприємства Автомаз-Україна (вул. Колекторна, буд. 42-А, м. Київ, 02121, код ЄДРПОУ 32376626) 3 298 597 (три мільйони двісті дев`яносто вісім тисяч п`ятсот дев`яносто сім) грн. 43 коп. основної заборгованості, 643 226 (шістсот сорок три тисячі двісті двадцять шість) грн. 50 коп. інфляційних втрат, 113 598 (сто тринадцять тисяч п`ятсот дев`яносто вісім) грн. 27 коп. 3% річних, 1 128 752 (один мільйон сто двадцять вісім тисяч сімсот п`ятдесят дві) грн. 93 коп. пені, 77 762 (сімдесят сім тисяч сімсот шістдесят дві) грн. 63 коп. судового збору.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Відповідно ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено згідно з вимогами ст. 238 ГПК України та підписано 05 жовтня 2023.

Рішення розміщується в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя О.В. Ярешко