Постанова

від 23.05.2024 по справі 908/1791/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.05.2024 року м.Дніпро Справа № 908/1791/23

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Коваль Л.А. (доповідач),

суддів Мороза В.Ф., Іванова О.Г.,

секретар судового засідання Михайлова К.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат" на рішення Господарського суду Запорізької області від 28.09.2023 (прийняте суддею Ярешко О.В., повне судове рішення складено 05.10.2023) у справі № 908/1791/23

за позовом Дочірнього підприємства "Автомаз-Україна"

до Публічного акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат" "Запоріжсталь"

про стягнення 5 218 787, 81 грн

ВСТАНОВИВ:

1.Короткий зміст позовних вимог.

Дочірнє підприємство "Автомаз-Україна" звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" про стягнення 3 298 597,43 грн. заборгованості за поставлений товар; 1 163 094,49 грн. пені, нарахованої за період з 29.03.2022 по 22.05.2023 включно; 643 226,50 грн. інфляційних втрат, нарахованих за період з квітня 2022 по квітень 2023 включно; 113 869,39 грн. 3% річних, нарахованих за період з 29.03.2022 по 29.05.2023 включно.

2.Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі та мотиви його прийняття.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 28.09.2023 у справі № 908/1791/23:

-позовні вимоги задоволено частково;

-стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" на користь Дочірнього підприємства "Автомаз-Україна" 3 298 597 грн. 43 коп. основної заборгованості, 643 226 грн. 50 коп. інфляційних втрат, 113 598 грн. 27 коп. 3% річних, 1 128 752 грн. 93 коп. пені, 77 762 грн. 63 коп. судового збору;

-у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, місцевий господарський суд виходив з обставин несвоєчасного виконання відповідачем зобов`язання щодо сплати переданого товару на підставі договору поставки № 53/11/05/21 від 11.05.2021. Пеня нарахована на підставі умов договору, а 3% річних та інфляційні втрати на підставі ст. 625 ЦК України. При цьому, суд здійснив перерахунок пені та 3% річних у зв`язку з допущеними позивачем помилками під час їх розрахунку. У задоволенні клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій суд відмовив, оскільки відповідачем не здійснено навіть часткового погашення суми заборгованості; будь-яких доказів щодо тяжкого майнового стану відповідача суду не надано; поведінку відповідача, як сторони договору, суд оцінив як недобросовісну - відповідачем під час розгляду даної справи здійснювалося перекручування фактів, зокрема, щодо дати поставки товару.

3.Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Публічне акціонерне товариство "Запорізький металургійний комбінат" подало апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Запорізької області від 28.09.2023 у справі № 908/1791/23, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається, на ті обставини, що в силу положень постанови Правління Національного банку України "Про роботу банківської системи в період воєнного стану" №18 від 24.02.2022р. контрагентам заборонено здійснювати платежі на користь позивача, починаючи з 24.02.2022.

Крім того, суд безпідставно відмовив у задоволенні клопотання відповідача про зменшення 3% річних та пені.

Апелянт вважає, що розмір заявлених до стягнення пені та 3% річних не є співмірним зі збитками, наявність яких позивачем навіть не доведена. Таким чином, у сукупності поведінка відповідача свідчить про добросовісне відношення до спірної ситуації тому, стягнення з відповідача такої значної суми пені та 3% річних матиме негативні наслідки для діяльності відповідача.

27.02.2024 від апелянта надійшли письмові пояснення, в яких зазначено про невірне застосування судом першої інстанції норм матеріального права (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України) під час визначення в судовому рішенні періоду нарахування пені у розмірі 1 128 752, 93 грн.

Умови п. 7.2 договору поставки № 53/11/05/21 від 11.05.2021р., якою передбачено нарахування штрафних санкцій за весь час прострочення виконання зобов`язань, не можна визнати такою, що встановлює інший строк нарахування штрафних санкцій, ніж передбачений ч. 6 ст. 232 ГК України.

Проаналізувавши умови укладеного сторонами договору щодо нарахування штрафної санкції у вигляді пені, можливо дійти до висновку що п. 7.2 договору не встановлює іншого строку нарахування штрафних санкцій, ніж передбачений ч. 6 ст. 232 ГК України.

Таким чином, належна до стягнення пеня повинна була бути нарахована за шість місяців з простроченого платежу за відповідний період, виходячи з дня початку прострочення.

5.Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.

Позивач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався. Про дату, час та місце судових засідань повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

6.Рух справи в суді апеляційної інстанції.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 04.12.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою; розгляд апеляційної скарги призначено в судове засідання на 29.02.2024 о 14:30 год.

В судовому засіданні 29.02.2024 колегією суддів оголошено перерву на 23.05.2024 о 14:30 год.

В судовому засіданні 23.05.2024 оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

7.Встановлені судом обставини справи.

11.05.2021 між Дочірнім підприємством "Автомаз-Україна" (постачальник, позивач у справі) та Публічним акціонерним товариством "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" (покупець, відповідач у справі) укладено договір поставки № 53/11/05/21, за умовами якого постачальник зобов`язався поставити і передати у власність покупцю товар, а покупець зобов`язався прийняти цей товар та своєчасно здійснити оплату його вартості на умовах даного договору (розділ 1 договору, п. 1.1).

Предметом постачання, згідно п. 1.2 договору, є автобетонозмішувач HOWO A7 6x4 MIXER, у кількості 1 одиниці, що надалі іменується товар.

Згідно п. 1.3, підтвердженням факту узгодження сторонами кількості і ціни товару, є прийняття покупцем товару по видатковій накладній постачальника, яка після підписання її обома сторонами має юридичну силу специфікації і є невід`ємною частиною цього договору.

Відповідно п. 2.1, найменування, асортимент, марка товару, одиниця виміру, кількість та ціна за одиницю товару, вказуються у видаткових накладних, які є невід`ємною частиною даного договору.

У розділі 3 договору сторони визначили ціну товару, суму договору та умови розрахунків.

Згідно п. 3.1, ціна за одиницю товару складає 2493517,60 грн., в т.ч. ПДВ 20%, що є еквівалентом 90203,00 доларів США, згідно курсу НБУ на 16.03.2021, 100 USD/2764,24 грн. У разі збільшення або зменшення курсу долара США на НБУ відносно гривні більш ніж на 1% на момент оплати, вартість договору буде переглянута в бік збільшення або зменшення остаточної вартості товару по договору. Сума договору складає 2493517,60 грн., в т.ч. ПДВ 20%, що є еквівалентом 90203,00 доларів США, згідно курсу НБУ на 16.03.2021, 100 USD/2764,24 грн. У разі збільшення або зменшення курсу долара США на НБУ відносно гривні більш ніж на 1% на момент оплати, вартість договору буде переглянута в бік збільшення або зменшення остаточної вартості товару по договору.

Згідно п. 3.2, оплата товару покупцем проводиться в національній валюті України шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника у наступному порядку: 100% вартості товару, а саме 2493517,60 грн., в т.ч. ПДВ 20%, що є еквівалентом 90203,00 доларів США, згідно курсу НБУ на 16.03.2021, 100 USD/2764,24 грн., на протязі 120 календарних днів з моменту передачі техніки покупцю. У разі збільшення або зменшення курсу долара США на НБУ відносно гривні більш ніж на 1% на момент оплати, вартість договору буде переглянута в бік збільшення або зменшення остаточної вартості товару по договору.

Відповідно п.п. 4.1, 4.3, 4.4, поставка товару здійснюється на підставі видаткової накладної. Моментом поставки вважається момент підписання уповноваженим представником покупця видаткової накладної на товар. Зобов`язання постачальника по поставці товару вважаються виконаними з моменту передачі товару покупцю за видатковою накладною на товар.

Згідно п. 7.2, у випадку порушення строків оплати або поставки товару більш ніж на 25 робочих днів, встановлених умовами цього договору, винна сторона зобов`язана сплатити іншій стороні пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми договору за кожний робочий день такого порушення.

Договір, відповідно до п. 9.2, діє до моменту повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Сторонами до договору підписано додаток № 1 "Характеристика та комплектація товару".

Між сторонами в справі підписано видаткову накладну № ЦБ9-000179 від 29.11.2021, згідно якої позивач передав відповідачу автобетонозмішувач SINOTRUK HOWO A7 6x4 MIXER ZZ5257GJBN3847Q1, у кількості 1 шт., на суму 2493517,60 грн.

З боку відповідача товар отримано Пожуєвим О.В. на підставі довіреності № 97221920 від 22.11.2021 (довіреність дійсна до 02.12.2021). Підпис вказаної особи на накладній скріплено трикутним штампом товариства.

Також, на вказаній накладній наявний прямокутний штамп складу № 89 ПАТ "Запоріжсталь", підпис (без зазначення П.І.Б., посади особи) та наявна дата, яка, згідно поданої позивачем копії видаткової накладної, містить виправлення в році.

При цьому, на поданій відповідачем копії видаткової накладної, вказане виправлення відсутнє, стоїть дата " 30.11.21", штамп "погашено" з датою 30.11.2021.

Відповідно до листа Головного сервісного центру МВС від 26.07.2023 № 31/1216АЗ-16194-2023, 22.12.2021 територіальним сервісним центром № 2341 регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Запорізькій області зареєстровано транспортний засіб SINOTRUK модель HOWO MIXER ZZ5257GJBN3847Q1 за ПАТ "Запоріжсталь".

Таким чином, товар за договором поставлений позивачем відповідачу 29.11.2021 (дата складення видаткової накладної № ЦБ9-000179 від 29.11.2021). Уповноваженим на приймання товару представником відповідача ОСОБА_1 не проставлено будь-якої іншої дати приймання товару.

Твердження відповідача щодо поставки товару 30.11.2022 не підтверджується поданими сторонами доказами.

Таким чином, кінцевим строком оплати товару було 29.03.2022.

Позивач надіслав відповідачу вимогу від 25.02.2023 № 53/11/05/21-1 щодо оплати вартості товару в гривневому еквіваленті 90203,00 доларів США, як передбачено п. 3.2 договору № 53/11/05/21 від 11.05.2021.

Вказана вимога вручена відповідачу 28.02.2023. Відповідь на вимогу в матеріалах справи відсутня та сторонами не подана.

Позивач заявив до стягнення основний борг та штрафні санкції, нараховані на суму боргу.

8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.

Частина перша статті 509 ЦК України визначає, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч. 1ст. 526 ЦК України).

За положеннями статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ст. 524 ЦК України, зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором (ст. 193 ГК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Згідно п. 3.2, оплата товару покупцем проводиться в національній валюті України шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника у наступному порядку: 100% вартості товару, а саме 2493517,60 грн., в т.ч. ПДВ 20%, що є еквівалентом 90203,00 доларів США, згідно курсу НБУ на 16.03.2021, 100 USD/2764,24 грн., на протязі 120 календарних днів з моменту передачі техніки покупцю. У разі збільшення або зменшення курсу долара США на НБУ відносно гривні більш ніж на 1% на момент оплати, вартість договору буде переглянута в бік збільшення або зменшення остаточної вартості товару по договору.

Відповідач мав розрахуватися з позивачем у строк до 29.03.2022 включно.

Сторони дійшли згоди щодо збільшення або зменшення остаточної вартості товару по договору у разі збільшення або зменшення курсу долара США на НБУ відносно гривні більш ніж на 1% саме на момент оплати.

Оскільки відповідач не розрахувався за поставлений товар, позивачем, враховуючи умови договору, розраховано остаточну вартість переданого товару, виходячи з курсу долара США станом на 22.05.2023 36,5865 грн. за 1 долар США, що становить 3 298 597,43 грн.

Враховуючи, що сторонами в договорі визначено грошовий еквівалент ціни товару в іноземній валюті доларі США, відповідач проти наявності та суми заборгованості не заперечує, контррозрахунку суми боргу не надав, як і доказів погашення заборгованості, позовна вимога про стягнення з відповідача на користь позивача 3 298 597,43 грн. основного обґрунтовано задоволена судом першої інстанції.

Щодо доводів відповідача, з посиланням на п. 15 постанови Правління НБУ від 24.02.2022 № 18 "Про роботу банківської системи в період воєнного стану" (далі - Постанова Правління НБУ № 18), про заборону здійснення платежів на користь ДП "Автомаз-Україна" з 24.02.2022, оскільки кінцевим бенефіціарним власником останнього є ТОВ "ГЕС", яке є резидентом Республіки Білорусь, слід зазначити таке.

Згідно з п. 15 Постанови Правління НБУ № 18 зупинено здійснення обслуговуючими банками видаткових операцій за рахунками резидентів Російської Федерації/Республіки Білорусь, за рахунками юридичних осіб (крім банків), кінцевими бенефіціарними власниками яких є резиденти Російської Федерації/Республіки Білорусь, за винятком здійснення на території України:

1) переказу коштів з таких рахунків на спеціальний рахунок Національного банку України для збору коштів на підтримку Збройних Сил України та/або на рахунки Кабінету Міністрів України, міністерств та інших державних органів України;

2) соціальних виплат, виплат заробітної плати, оплати комунальних послуг, сплати податків, зборів та інших обов`язкових платежів;

3) видаткових операцій з таких рахунків фізичних осіб - резидентів Російської Федерації та Республіки Білорусь, що містяться в переліках Служби безпеки України та/або державних органів України, попередньо погоджених Службою безпеки України, щодо можливості здійснення банками таких операцій (далі - Переліки);

4) продажу безготівкової іноземної валюти, крім російських рублів та білоруських рублів;

5) сплати банку комісій та інших платежів за здійснення банком операцій з надання банківських та інших фінансових послуг, а також з метою виконання власних зобов`язань за кредитними договорами (уключаючи проценти) перед банками;

6) переказу коштів на інші власні поточні рахунки таких осіб, відкриті в банках на території України (крім коштів у російських рублях/білоруських рублях);

7) страхових виплат шляхом оплати закладам охорони здоров`я вартості медико-санітарної, іншої допомоги, що була надана застрахованій особі такими закладами, у зв`язку із настанням страхового випадку за договорами добровільного страхування;

8) страхового відшкодування шкоди життю, здоров`ю, майну потерпілих, заподіяної внаслідок настання страхового випадку за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів;

9) сплати внесків до централізованих страхових резервних фондів Моторного (транспортного) страхового бюро України відповідно до Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів;

10) виплати доходів, сум погашення грошовими коштами за випусками власних цінних паперів, оплати послуг депозитарних установ за здійснення такої виплати/погашення;

11) страхових платежів за договорами обов`язкового та добровільного страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а також добровільного страхування від нещасних випадків (на транспорті) та наземного транспорту на користь страховиків щодо транспортних засобів, переданих у фінансовий лізинг до 23 лютого 2022 року (включно);

12) видаткових операцій з таких рахунків фізичних осіб - резидентів Російської Федерації/Республіки Білорусь, які є клієнтами банків України, у межах укладених договорів щодо реалізації зарплатних проєктів з військовими частинами Збройних Сил України та Національної гвардії України без окремого погодження зі Службою безпеки України.

Як вбачається з відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, засновником ДП "Автомаз-Україна" є Товариство з обмеженою відповідальністю "ГЕС" (країна резидентства - республіка білорусь). Кінцевим бенефіціарним власником ДП "Автомаз-Україна" є ГЕГУЧАДЗЕ НІКОЛОЗ (громадянство: Грузія).

З урахуванням викладеного, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що ДП "Автомаз-Україна" не підпадає під дію Постанови Правління НБУ № 18, оскільки кінцевим бенефіціарним власником підприємства позивача є громадянин Грузії.

Крім того, як визначено п. 10 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення", видаткова фінансова операція - це фінансова операція, яка призводить до зменшення активів на рахунку клієнта - власника активів.

Тобто обмеження, встановлені у п. 15 Постанови Правління НБУ № 18, стосуються саме видаткових операцій за рахунками резидентів російської федерації/республіки білорусь, за рахунками юридичних осіб (крім банків), кінцевими бенефіціарними власниками яких є резиденти російської федерації/республіки білорусь.

Таким чином, обмеження, встановлені п. 15 Постанови Правління НБУ № 18, не розповсюджуються на правовідносини сторін у даному випадку.

З огляду на викладене, доводи відповідача про заборону здійснення платежів на користь ДП "Автомаз-Україна" з 24.02.2022, з посиланням на п. 15 Постанови Правління НБУ № 18, є необґрунтованими.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання); у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки (ст.ст. 610, 611 ЦК України).

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем заявлено до стягнення 1 163 094,49 грн. пені, нарахованої за період з 29.03.2022 по 22.05.2023 включно; 643 226,50 грн. інфляційних втрат, нарахованих за період з квітня 2022 по квітень 2023 включно; 113 869,39 грн. 3% річних, нарахованих за період з 29.03.2022 по 29.05.2023 включно.

Після здійсненої перевірки, згідно ст. 625 ЦК України судом першої інстанції підставно стягнуто інфляційні втрати у сумі 643 226,50 грн. (допущені помилки не вплинули на заявлену суму) та 3% річних за період з 30.03.2022 по 22.05.2023 включно (в межах заявленого періоду) у сумі 113 598,27 грн. у зв`язку з простроченням виконання грошового зобов`язання. Відповідачем не наводиться в апеляційній скарзі доводів щодо неправильності їх нарахування.

Формулювання ст. 625 ЦК України, коли нарахування процентів тісно пов`язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів. За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахування інфляційних витрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Отже, проценти, передбачені ст. 625 ЦК України, не є штрафними санкціями.

У суді першої інстанції відповідачем було заявлено клопотання про зменшення розміру пені та 3% річних на 90%.

Зменшення розміру заявлених до стягнення інфляційних втрат не передбачено чинним законодавством, а нараховані 3% не мають великого розміру порівняно до основного боргу і сторонами не збільшувалась процентна ставка їх нарахування, визначена законом.

Статтею 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Неустойкою (штрафом, пенею) згідно з приписами статті 549 ЦК України є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно п. 7.2, у випадку порушення строків оплати або поставки товару більш ніж на 25 робочих днів, встановлених умовами цього договору, винна сторона зобов`язана сплатити іншій стороні пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми договору за кожний робочий день такого порушення.

Відкоригувавши розрахунок пені суд першої інстанції визначив правомірно нарахованою пеню за період з 30.03.2022 по 22.05.2023 у сумі 1 128 752,93 грн.

Суд відхиляє доводи апелянта щодо неможливості нарахування пені більше ніж за шість місяців, оскільки відповідно до п. 7 розділу ІХ Прикінцеві положення ГК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в постанові від 27.02.2024 у справі № 911/858/22, проаналізувавши приписи статті 232 Господарського кодексу України з урахуванням положень пункту 7 розділу ІХ "Прикінцеві положення" Господарського кодексу України констатував, що приписи пункту 7 розділу ІХ "Прикінцеві положення" Господарського кодексу України продовжували на строк дії карантину можливість нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання більше ніж за шість місяців.

Не є вірними висновки суду першої інстанції щодо продовження шестимісячного строку нарахування пені умовами п. 7.2 самого договору. Формулювання "за кожний робочий день порушення", установлює лише порядок нарахування такої штрафної санкції як пеня, що також дозволяє її відмежувати від неустойки іншого виду, але вказане формулювання жодним чином не визначає період чи строк, за який ця неустойка нараховується, а тому вважаємо, що умова договору про сплату штрафних санкцій за кожний робочий день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Проте, враховуючи дію карантину в період нарахування заявленої позивачем до стягнення пені, колегія суддів приходить до висновку про правомірність її нарахування за весь період, визначений судом першої інстанції.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 вказано, що загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі. Тому, з метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному, заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному, порівняно зі стягненням збитків, порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків. Такими правилами є правила про неустойку, передбачені статтями 549 - 552 ЦК.

Неустойка - це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності.

Водночас, неустойка не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за неналежне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

У тій же постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 Велика Палата Верховного Суду також вказала, що якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

Відповідно до частини першої статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частиною ж третьою статті 551 ЦК України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Вирішуючи питання щодо зменшення розміру неустойки суду належить керуватися наступними загальними підходами (правилами):

- обидва кодекси містять норми, які дають право суду зменшити розмір обрахованих за договором штрафних санкцій, але ГК України вказує на неспівмірність розміру штрафних санкцій з розміром збитків кредитора як на обов`язкову умову, за наявності якої таке зменшення є можливим, тоді як ЦК України виходить з того, що підставою зменшення можуть бути й інші обставини, які мають істотне значення;

- зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки;

- довести наявність обставин, які можуть бути підставою для відповідного зменшення, має заінтересована особа, яка заявила пов`язане з цим клопотання;

- неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора;

- господарський суд повинен надати оцінку як поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і запереченням інших учасників щодо такого зменшення;

- закон не визначає ані максимального розміру, на який суди можуть зменшити нараховані відповідно до договору штрафні санкції, ані будь-який алгоритм такого зменшення;

- чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, а тому таке питання вирішується господарським судом згідно статті 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів;

- підприємництво за своєю суттю є ризикованою діяльністю, в Україні діє принцип свободи договору та заборони суперечливої поведінки, сторони добровільно уклали договір і визначили штрафні санкції, тому суд має зменшувати розмір таких санкцій саме у виключних випадках з урахуванням всіх обставин справи.

Тобто при вирішенні питання про зменшення розміру штрафних санкцій судам належить брати до уваги як обставини, прямо визначені у статті 233 ГК України та статті 551 ЦК України, так і інші обставини, на які посилаються сторони і які мають бути доведені ними.

Проаналізувавши матеріали справи, колегія суддів зазначає, що позивачем правомірно нараховано до стягнення з відповідача неустойку (пеню) за період прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання у сумі 1 128 752 грн. 93 коп.

Відмовляючи у зменшені пені суд першої інстанції зазначив про тривале невиконання відповідачем свого зобов`язання за договором щодо оплати, відсутність часткового погашення суми заборгованості, недобросовісну поведінку відповідача, ненадання відповідачем доказів щодо тяжкого майнового стану.

З вказаними висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується, проте судом першої інстанції не враховано сам розмір штрафних нарахувань та їх співвідношення з сумою боргу, що порушує розумний баланс інтересів сторін.

Як вбачається з матеріалів справи, сума основного боргу складає 3 298 597,43 грн., при цьому включає коливання курсу долара США, тоді як початкова вартість визначена договором складала 2 493 517, 60 грн. Окрім пені, позивачем також заявлено 3% річних та інфляційні втрати, які складають 57% по відношенню до заявленої суми боргу, а пеня окремо - 34%.

Колегія суддів наголошує, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Крім того, колегія суддів враховує, що у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору, позивачем нараховано 3% річних та інфляційні втрати, що також компенсує можливі негативні наслідки для кредитора.

До того ж, позивачем належним чином не доведено, що порушення з боку відповідача завдало збитків позивачу.

З урахуванням вищевикладеного, на підставі ч. 3 ст. 551 ЦК України, ч. 1 ст. 233 ГК України, а також виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, вважає за можливе зменшити розмір правомірно заявленої пені на 50% до 564 376,47 грн., змінивши рішення суду першої інстанції у відповідній частині, що на думку суду, не порушить інтереси позивача і не стане надмірним тягарем для відповідача.

При цьому, таке зменшення враховує інтереси як боржника, так і кредитора, вимогу якого щодо компенсації за порушення умов договору враховано судом.

9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду зміні щодо розміру стягнення пені; в решті рішення підлягає залишенню без змін.

10. Судові витрати.

Відповідно до ч. 9 ст. 129 ГПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Керуючись вказаною нормою судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта, оскільки саме з його вини виник спір відповідач не оплачував своєчасно та тривалий час отриманий від позивача товар, а у частині стягнення пені відмовлено не у зв`язку з її неправомірним нарахуванням позивачем.

Керуючись статтями 129, 269, 275, 276, 277, 281-283 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат" на рішення Господарського суду Запорізької області від 28.09.2023 у справі № 908/1791/23 задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 28.09.2023 у справі № 908/1791/23 змінити в частині стягнутої суми пені, зменшивши її на 50%.

Викласти другий абзац резолютивної частини рішення у наступній редакції:

"Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" на користь Дочірнього підприємства "Автомаз-Україна" 3 298 597 (три мільйони двісті дев`яносто вісім тисяч п`ятсот дев`яносто сім) грн. 43 коп. основної заборгованості, 643 226 (шістсот сорок три тисячі двісті двадцять шість) грн. 50 коп. інфляційних втрат, 113 598 (сто тринадцять тисяч п`ятсот дев`яносто вісім) грн. 27 коп. 3% річних, 564 376 (п`ятсот шістдесят чотири тисячі триста сімдесят шість) грн. 47коп. пені, 77 762 (сімдесят сім тисяч сімсот шістдесят дві) грн. 63 коп. судового збору."

Витрати з оплати судового збору, понесені у суді апеляційної інстанції, віднести на апелянта.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 28.05.2024

Головуючий суддя Л.А. Коваль

Суддя В.Ф. Мороз

Суддя О.Г. Іванов