Постанова

від 03.10.2023 по справі 334/5481/23

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 03.10.2023 Справа № 334/5481/23

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний № 334/5481/23

Провадження №22-ц/807/1732/23

Головуючий в 1-й інстанції Телегуз С.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 жовтня 2023 року місто Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого, судді-доповідачаКухаря С.В.,суддів:Крилової О.В., Полякова О.З.,секретарКамалова В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою керівника Дніпровської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області на ухвалу Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 11 липня 2023 року, постановлену у м. Запоріжжі у справі за позовом заступника керівника Дніпровської окружної прокуратури м. Запоріжжя в інтересах держави в особі Запорізької міської ради до ОСОБА_1 про внесення змін до договору оренди земельної ділянки,-

В С Т А Н О В И В:

У липні 2023 року до суду звернувся Заступник керівника Дніпровської окружної прокуратури м. Запоріжжя Шевейко Р.І. в інтересах держави в особі Запорізької міської ради з позовом до ОСОБА_1 про внесення змін до договору оренди земельної ділянки, в якому просив: внести зміни до п.6 договору оренди земельної ділянки від 15.12.2014 року, укладеного між Запорізькою міською радою та ОСОБА_1 , зі змінами, внесеними додатковою угодою від 02.11.2015 року, шляхом викладення п.6 договору у наступній редакції: «нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 2019179,42 грн. в цінах на 2023 рік»; внести зміни до п.12 договору оренди земельної ділянки від 15.12.2014 року, укладеного між Запорізькою міською радою та ОСОБА_1 , зі змінами, внесеними додатковою угодою від 02.11.2015 року, шляхом викладення п.12 договору у наступній редакції: «орендна плата вноситься Орендарем у грошовій формі та в розмірі 60575,38 грн., що складає 3% нормативної грошової оцінки земельної ділянки за календарний рік у цінах на 2023 рік».

Ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 11 липня 2023 року, відмовлено у відкритті провадження у цивільній справі за позовом Заступника керівника Дніпровської окружної прокуратури м. Запоріжжя в інтересах держави в особі Запорізької міської ради до ОСОБА_1 про внесення змін до договору оренди земельної ділянки - так як позов не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Роз`яснено позивачу, що розгляд даної справи віднесено до юрисдикції Господарського суду Запорізької області.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду керівник Дніпровської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на необґрунтованість висновків суду, порушення судом норм процесуального права, просить ухвалу суду скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Узагальненими доводами апеляційної скарги є те що, при вирішенні питання про відкриття провадження у справі судом першої інстанції не взято до уваги суб`єктивний склад учасників справи, що був змінений внаслідок укладання додаткової угоди до договору, а висновки Верховного суду приведені у тексті оскаржуваної ухвали прийняті не в подібних правовідносинах.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

За положенням ч. 1 п. 1 ст. 374, ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що предметом спору у цій справі є порушене право Запорізької міської ради як власника та розпорядника земель комунальної форми власності на отримання орендної плати у передбаченому законом розмірі, у зв`язку з зазначенням у договорі оренди земельної ділянки від 15.12.2014 року, укладеного між Запорізькою міською радою та ФОП ОСОБА_1 , зі змінами, внесеними додатковою угодою від 02.11.2015 року, нормативної грошової оцінки земельної ділянки нижчої, ніж встановлена на теперішній час. При цьому, відповідач ОСОБА_1 на час укладення договору був зареєстрований як фізична особа-підприємець, останній укладав спірний договір також як фізична особа-підприємець, призначення земельної ділянки комерційне використання для розташування торгово-побутового комплексу « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що узгоджується з видом економічної діяльності відповідача: 45.21.1 Будівництво будівель; 52.12.0 Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах без переваги продовольчого асортименту; 70.20.0 Здавання в оренду власного нерухомого майна, - тобто для здійснення підприємницької діяльності як суб`єкта господарювання. Однак, згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 11.07.2023 року відповідач ОСОБА_1 , рнокпп НОМЕР_1 , з 25.05.2015 року припинив статус фізичної особи-підприємця за власним рішенням. Прокурор, звертаючись з позовом до відповідача в інтересах держави в особі Запорізької міської ради, необґрунтовано визначив належність даного спору до цивільної юрисдикції, в той час як вказаний спір належить до юрисдикції господарського суду відповідно змісту правовідносин сторін як таких, що виникли з договору у господарській діяльності відповідача, зобов`язання за яким у відповідача із втратою його статусу як фізичної особи-підприємця не припинились, а не лише від суб`єктного складу сторін.

З вказаними висновками суду першої інстанції, погоджується і колегія суддів апеляційної інстанції виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексах випадках.

Частиною 1 ст. 19 ЦПК України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Тобто, в порядку цивільного судочинства розглядаються справи, що виникають із приватноправових відносин.

Критеріями розмежування судової юрисдикції є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Одним із критеріїв віднесення справ до господарської юрисдикції визначено наявність між сторонами саме господарських правовідносин, а також впроваджено підхід щодо розмежування юрисдикції залежно від предмета правовідносин, а не лише від суб`єктного складу сторін.

Отже, ознаками спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду, є наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин, наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом, відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

З огляду на положення ч.1 ст. 20 ГПК України, а також статей 4, 45 цього Кодексу, для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду конкретної справи має значення суб`єктний склад саме сторін правочину та наявність спору, що виник у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності.

Такий висновок відповідає висновку, викладеному у постанові Великої Палати Верховного Суду (постанова від 13 лютого 2019 року у справі № 910/8729/18).

15 грудня 2014 року між Запорізькою міською радою та ФОП ОСОБА_1 укладено договір оренди земельної ділянки, призначення земельної ділянки за договором визначено - для комерційного використання з метою розташування торгово-побутового комплексу.

Таким чином, на час укладання договору суб`єктивний склад сторін за договором та правовідносини, що склалися між сторонами мали суто господарський характер.

Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 11.07.2023 року відповідач ОСОБА_1 , з 25.05.2015 року припинив статус фізичної особи-підприємця за власним рішенням, у зв`язку з чим до вказаного договору були внесені зміни від 02.11.2015 року в частині визначення орендаря як громадянина ОСОБА_1 , а не ФОП, як було зазначено раніше.

Згідно з ч. 9 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» передбачено, що фізична особа-підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.

Відповідно до вимог ст.ст. 51, 52, 598-609 ЦК України однією із особливостей підстав припинення зобов`язань для фізичної особи-підприємця є те, що у випадку припинення суб`єкта підприємницької діяльності фізичної особи (виключення з реєстру суб`єктів підприємницької діяльності) її зобов`язання за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею як фізичною особою, оскільки фізична особа не перестає існувати. Фізична особа-підприємець відповідає за своїми зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.

Враховуючи зміст правовідносин сторін за договором від 15.12.2014 року, який не змінився з моменту його укладання, права та зобов`язання відповідача, які із втратою його статусу ФОП не припинились, вимоги ст. 4, ч. 1 ст. 20, 45 ГПК України, спір, що розглядається, не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства та належить до юрисдикції господарського суду.

З мотивів, викладених вище, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження з дотриманням вимог ЦПК України, підстав для скасування ухвали, не вбачається.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу керівника Дніпровської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області залишити без задоволення.

Ухвалу Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 11 липня 2023 року у цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.

Повна постанова складена 05 жовтня 2023 року.

Головуючий, суддя-доповідач С.В. Кухар

Судді: О.В. Крилова

О.З. Поляков