Рішення

від 18.09.2023 по справі 911/2098/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" вересня 2023 р. м. Київ Справа № 911/2098/23

Господарський суд Київської області у складі судді Сокуренко Л.В., дослідивши в спрощеному позовному провадженні матеріали справи

За позовом Сільськогосподарського товариство з обмеженою відповідальністю «Сузір`я»

до Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт»

про стягнення 158 994,65 грн

Без виклику учасників справи;

ВСТАНОВИВ:

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Сузір`я» звернулося до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» про стягнення 158 994,65 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на фактичне невиконання рішення Господарського суду Тернопільської області від 26.01.2015 у справі № 921/1306/14-г/1. У зв`язку із цим позивач звернувся до суду із даним позовом про стягнення з відповідача 24 797,63 грн 3% річних та 134 197,02 грн інфляційних втрат.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 18.07.2023 було відкрито провадження у справі № 911/2098/23. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв`язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу для подання відповіді на відзив.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня.

Згідно з ч. 1, 4 ст. 89 Цивільного кодексу України, юридична особа підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом. Дані державної реєстрації включаються до єдиного державного реєстру, відкритого для загального ознайомлення. До єдиного державного реєстру вносяться відомості про організаційно-правову форму юридичної особи, її найменування, місцезнаходження, органи управління, філії та представництва, мету установи, а також інші відомості, встановлені законом.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 18.07.2023 була направлена судом на офіційну електронну адресу відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Ухвала про відкриття провадження у справі № 911/2098/23 від 18.07.2023 в електронному вигляді була доставлена до електронного кабінету (електронну пошту) Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» 24.07.2023, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа, копія якої наявна в матеріалах справи.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Якщо судове рішення надіслано на офіційну електронну адресу пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Відтак, в силу положення пункту 2 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі.

У даному випадку судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному вебпорталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою про відкриття провадження у справі від 18.07.2023 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Відповідно до ч. 6 ст. 233 ГПК України, у виняткових випадках залежно від складності справи складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд Київської області

ВСТАНОВИВ:

04.04.2011 між Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Сузір`я» (надалі позикодавець, позивач) та Державним підприємством «Ковалівський спиртовий завод» (надалі позичальник) укладено договір безвідсоткової фінансової поворотної допомоги № 04/04-11 (далі договір), згідно умов п. 1 якого позикодавець в порядку та на умовах, визначених цим договором та чинним в Україні законодавством, зобов`язується надати позичальнику безпроцентну фінансову допомогу, а останній зобов`язався прийняти допомогу, використати і повернути названу допомогу позикодавцеві у визначений договором термін. У зв`язку з тим, що між сторонами за цим договором налагоджуються тісні взаємовигідні ділові відносини, допомога, визначена у договорі, надається позичальникові на безпроцентній основі.

Пунктом 2 договору сторони погодили, що допомога за цим договором є сума коштів у розмірі 270 000 (двісті сімдесят тисяч) грн.

Відповідно до п. 3 договору, позикодавець зобов`язався надати визначену цим договором допомогу протягом трьох днів після підписання цього договору. Допомога надається у безготівковому порядку на підставі платіжного доручення шляхом переведення відповідних коштів на поточний рахунок позичальника.

За змістом п. 4 договору, використання допомоги позичальником визначається з часу отримання коштів в повному об`ємі терміном на три місяці.

Пунктом 5 договору визначено, що допомога повертається у безготівковому порядку на підставі платіжного доручення шляхом переведення відповідних коштів на поточний рахунок позикодавця.

Згідно з п. 6 договору, позичальник має право у будь-який час повністю або частково достроково повернути позику позикодавцеві.

У випадку порушення своїх зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність, визначену цим договором та чинним в Україні законодавством. Порушенням зобов`язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (п. 7 договору).

Відповідно до п. 8 договору, сторони не несуть відповідальності за порушення своїх зобов`язань за цим договором, якщо воно сталося не з їх вини. сторона звільняється від відповідальності, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів для належного виконання зобов`язання.

За змістом п. 10 договору, цей договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором.

13.12.2011 між Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Сузір`я» та Державним підприємством «Ковалівський спиртовий завод» укладено Додаткову угоду до договору безвідсоткової фінансової допомоги № 04/04-11 від 04.04.2011 про наступне: позичальник зобов`язується повернути безвідсоткову фінансову поворотну допомогу в сумі 270000 (двісті сімдесят тисяч) гривень на розрахунковий рахунок позикодавця в термін до 13 грудня 2012 року.

З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір безвідсоткової фінансової поворотної допомоги № 04/04-11 від 04.04.2011 та додаткову угоду до нього, як належну підставу, у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу України, для виникнення у сторін правочину взаємних цивільних прав та обов`язків.

За правовою природою укладений між сторонами договір є договором позики.

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Сузір`я» взяті на себе згідно з умовами договору безвідсоткової фінансової поворотної допомоги № 04/04-11 від 04.04.2011 зобов`язання виконало шляхом перерахування відповідачу коштів в сумі 270 000,00 грн, що підтверджується наявною у справі копією платіжного доручення № 114 від 05.04.2011.

Однак відповідач зобов`язання щодо повернення фінансової допомоги не виконав.

Враховуючи вищенаведене, Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Сузір`я» звернулося до Господарського суду Тернопільської області із позовною заявою до Державного підприємства «Ковалівський спиртовий завод» про стягнення заборгованості згідно договору безвідсоткової фінансової поворотної допомоги № 04/04-11 від 04.04.2011 року в розмірі 270 000,00 грн.

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 26.01.2015 у справі № 921/1306/14-г/1 позов Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Сузір`я» задоволено повністю; стягнуто з Державного підприємства «Ковалівський спиртовий завод» на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Сузір`я» 270 000 (двісті сімдесят тисяч) грн боргу та 5 400 (п`ять тисяч чотириста) грн в повернення сплаченого судового збору.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Державне підприємство «Ковалівський спиртовий завод» звернулось до Львівського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 24.02.2015 у справі № 921/1306/14-г/1 скаргу Державного підприємства «Ковалівський спиртовий завод» повернуто скаржнику.

04.03.2015 Господарський суд Тернопільської області видав відповідний наказ на примусове виконання рішення від 26.01.2015 у справі № 921/1306/14-г/1.

15.05.2015 заступником начальника відділу державної виконавчої служби Монастирьсокго районного управління юстиції Тернопільської області Микитин А.Я. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 47544314 з примусового виконання наказу № 921/1306/14-г/1 від 04.03.2015 про стягнення з Державного підприємства «Ковалівський спиртовий завод» на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Сузір`я» 275 400,00 грн заборгованості (копія постанови наявна в матеріалах справи).

В подальшому, 24.12.2022 Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Сузір`я» звернулось до Господарського суду Тернопільської області із заявою про заміну сторони у виконавчому провадженні, якою просило замінити боржника Державне підприємство «Ковалівський спиртовий завод» на його правонаступника Державне підприємство спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» (далі відповідач).

Господарський суд Тернопільської області ухвалою від 16.01.2023 по справі 921/1306/14-г/1 задовольнив заяву без номера від 22.12.2022 (вх. № 8848 від 27.12.2022) Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Сузір`я» про заміну сторони у виконавчому провадженні у справі № 921/1306/14-г/1; замінив боржника Державне підприємство «Ковалівський спиртовий завод» (48322, Тернопільська обл., Монастириський район, с. Ковалівка, код ЄДРПОУ 00375059) на його правонаступника Державне підприємство спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» (07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Гагаріна,16, код ЄДРПОУ 37199618) у виконавчому провадженні № 47544314.

28.02.2023 головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Іваночком В.Ю. винесено постанову про заміну (доповнення) реєстраційних даних у виконавчому провадженні ВП № 47544314 з примусового виконання наказу № 921/1306/14-г/1 від 04.03.2015 про стягнення з Державного підприємства «Ковалівський спиртовий завод» на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Сузір`я» 275 400,00 грн заборгованості.

Вказаною постановою від 28.02.2023 головним державним виконавцем, на підставі ухвали Господарського суду Тернопільської області від 16.01.2023 по справі 921/1306/14-г/1 та керуючись ст. 8, 18 Закону України «Про виконавче провадження», замінено боржника з Державного підприємства «Ковалівський спиртовий завод» (48322, Тернопільська обл., Монастириський район, с. Ковалівка, код ЄДРПОУ 00375059) на Державне підприємство спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» (07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Гагаріна,16, код ЄДРПОУ 37199618) (копія постанови наявна в матеріалах справи).

З матеріалів справи вбачається, що 31.05.2023 адвокатом Васюком М.М. (представником Сільськогосподарського товариство з обмеженою відповідальністю «Сузір`я») скеровано до Управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції адвокатський запит за вих. № 491 від 31.05.2023, в якому просив надати інформацію щодо яка суми заборгованості Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» перед Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Сузір`я» за наказом Господарського суду Тернопільської області № 921/1306/14-1/1 від 04.03.2015, у рамках виконавчого провадження № 47544314 від 15.05.2015 станом на 01.06.2023 (копія адвокатського запиту наявна в матеріалах справи).

У відповідь на вищезазначений адвокатський запит за вих. № 491 від 31.05.2023, Управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції направило лист № 03.1-25/7352 від 07.06.2023, яким повідомило представника Сільськогосподарського товариство з обмеженою відповідальністю «Сузір`я» про те, що станом на 07.06.2023 заборгованість до стягнення становить 275 400,00 грн (копія листа наявна в матеріалах справи).

За твердженнями позивача, станом на дату подання даної позовної заяви, наказ Господарського суду Тернопільської області від 04.03.2015 у справі № 921/1306/14-1/1 в рамках виконавчого провадження № 47544314 боржником не виконаний.

Оскільки мало місце несвоєчасне виконання відповідачем як боржником грошових зобов`язань, які виникли на підставі договору безвідсоткової фінансової поворотної допомоги № 04/04-11 від 04.04.2011, що встановлено рішенням Господарського суду Тернопільської області від 26.01.2015 у справі № 921/1306/14-1/1, яке набрало законної сили, та на примусове виконання якого було видано наказ від 04.03.2015 у справі № 921/1306/14-1/1, з урахуванням того, що ухвалою Господарського суду Тернопільської області по справі 921/1306/14-г/1 було замінено боржника з Державного підприємства «Ковалівський спиртовий завод» на його правонаступника та відповідача по справі № 911/2098/23 Державне підприємство спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» у виконавчому провадженні № 47544314 з примусового наказу від 04.03.2015 у справі № 921/1306/14-1/1, позивач, з посиланням на приписи статей 509, 524, 533-535, 610, 612 та 625 Цивільного кодексу України, звернувся з позовом до суду про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 134 197,02 грн за період прострочення з 01.06.2020 до 01.06.2023 та 3 % річних у розмірі 24 797,63 грн за період прострочення з 07.07.2020 до 07.07.2023.

Статтею 75 Господарського процесуального кодексу України передбачено підстави звільнення від доказування. Зокрема, господарським процесуальним законодавством визначено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

При цьому, не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Аналогічну позицію щодо преюдиціальної дії рішень суду наведено у п. 2.6 Постанови № 18 від 26.12.2011 р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції».

Преюдиціальність це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Наведеної позиції також дотримується Вищий господарський суд України у постановах від 30.01.2013 р. по справі № 5020-660/2012 та від 06.03.2014 р. по справі № 910/11595/13.

У пункті 32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2018 у справі № 917/1345/17 міститься висновок, що преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи.

Отже, рішення Господарського суду Тернопільської області від 26.01.2015 у справі № 921/1306/14-г/1, яке набрало законної сили, має преюдиціальне значення, а встановлені ним факти повторного доведення не потребують.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Відповідно до п. п. 14.1.257 п. 14.1 ст. 14 ПКУ, фінансова допомога це фінансова допомога, надана на безповоротній або поворотній основі. При цьому, поворотна фінансова допомога сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов`язковою до повернення. Правовою основою для отримання позики або поворотної фінансової допомоги є договір позики.

Наразі, господарський суд зазначає, що відносини за договором позики регулюються статтями 1046-1053 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України визначено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Частиною 1 статті 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням проведеним належним чином.

Таким чином, з прийняттям рішення про стягнення боргу, яким по суті фіксується обов`язок сторони сплатити кошти, зобов`язання, що виникли на підставі договору та їх прострочення не припиняються.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно зі ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов`язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України сум. Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов`язання (аналогічний висновок викладений у постанові Верховного суду від 11.03.2020 у справі № 910/5587/19).

Таким чином, з ухваленням рішення Господарського суду Тернопільської області від 26.01.2015 у справі № 921/1306/14-г/1 зобов`язання боржника сплатити заборгованість за договором не припинилося та триває до моменту фактичного виконання грошового зобов`язання. Відтак позивач має право на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення.

При цьому, як вже було встановлено судом вище та підтверджується матеріалами справи, зокрема ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 16.01.2023 та постановою головного державного виконавця від 28.02.2023, станом на дату звернення позивачем до суду, боржником за наказом від 04.03.2015 з примусового виконання рішення Господарського суду Тернопільської області від 26.01.2015 у справі № 921/1306/14-г/1 про стягнення з ДП «Ковалівський спиртовий завод» на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Сузір`я» 270 000,00 грн боргу та 5 400,00 грн в повернення сплаченого судового збору, є відповідач по справі № 911/2098/23 Державне підприємство спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт». Протилежного суду не доведено.

Позивач, керуючись статтею 625 ЦК України, нарахував та просить стягнути з відповідача за прострочення виконання зобов`язання інфляційні втрати в сумі 134 194,02 грн, нараховані за період прострочення з 01.06.2020 до 01.06.2023 на суму боргу в розмірі 275 400,00 грн, та 3 % річних в сумі 24 797,63 грн, нараховані за період прострочення з 07.07.2020 до 07.07.2023 на суму боргу в розмірі 275 400,00 грн.

Перевіривши вказаний розрахунок позивача, судом встановлено, що позивачем помилково здійснено нарахування інфляційних втрат та 3 % річних на суму боргу включаючи суму судового збору, який стягнуто рішенням Господарського суду Тернопільської області від 26.01.2015 у справі № 921/1306/14-г/1 (рішенням стягнуто 270 000,00 грн основного боргу та 5 400 грн судового збору), без врахування того, що судовий збір відноситься до складу судових витрат та його сплата не є зобов`язанням у розумінні ст. 509, 625 ЦК України.

Такий висновок суду узгоджується з позицією Верховного суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, викладеною у постанові від 10.08.2018 у справі № 758/7649/16-ц, та позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, викладеною у постановах від 03.07.2019 у справі № 910/1972/18 (п.25) та від 15.11.2019 у справі № 905/1753/18 (п. 62)).

За таких обставин суд доходить висновку про те, що позивачем необґрунтовано здійснено нарахування 3% річних та інфляційних втрат на загальну суму заборгованості в розмірі 275 400,00 грн з урахуванням стягнутого судового збору за рішенням Господарського суду Тернопільської області від 26.01.2015 у справі № 921/1306/14-г/1.

Отже, суд вважає правомірним нарахування інфляційних втрат та 3 % річних лише на суму основного боргу в розмірі 270 000,000 грн, стягнутого рішенням Господарського суду Тернопільської області від 26.01.2015 у справі № 921/1306/14-г/1.

Крім того, суд відмічає, що главою 19 ЦК України визначено строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, тобто позовну давність.

Аналіз змісту наведених норм матеріального права у їх сукупності дає підстави для висновку, що до правових наслідків порушення грошового зобов`язання, передбачених ст. 625 ЦК України, застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки (ст. 257 цього Кодексу).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ст. 267 ЦК України).

Порядок відліку позовної давності наведено у ст. 261 ЦК України. Зокрема, відповідно до частини першої цієї статті перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених ст. 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення.

Господарський суд зауважує, що право на позов про стягнення коштів на підставі ст. 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 та 27.04.2018 у справах № 910/16945/14 та № 908/1394/17, від 16.11.2018 у справі № 918/117/18, від 30.01.2019 у справах № 905/2324/17 та № 922/175/18, від 13.02.2019 у справі № 924/312/18.

Як вбачається з матеріалів даної справи, позовну заяву Сільськогосподарського товариство з обмеженою відповідальністю «Сузір`я» було подано до суду 07.07.2023 засобами поштового зв`язку, а відтак трирічний строк позовної давності має відліковуватись від дати звернення до господарського суду.

Отже, позивачем правомірно заявлено період нарахування трьох відсотків річних за період з 07.07.2020 до 07.07.2023.

Щодо нарахування інфляційних втрат, позивачем заявлено період нарахування трьох відсотків річних за період з 01.06.2020 до 01.06.2023, хоча відповідно до розрахунку інфляційних втрат, позивачем здійснено розрахунок за період липень 2020 травень 2023. Отже, позивачем фактично нараховано та заявлено до стягнення суму інфляційних втрат в межах трирічного строку від дати звернення до суду із даним позовом.

Таким чином, господарський суд, здійснивши власний перерахунок інфляційних втрат та 3% річних, в межах періоду розрахунку позивача, з урахуванням встановленої суми заборгованості, на яку мають бути здійснені відповідні нарахування, приходить до висновку, що позовні вимоги, в частині стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню частково в сумі 131 565,71 грн, а 3 % річних підлягають задоволенню частково в сумі 24 311,40 грн.

Суд також наголошує на тому, що відповідач розрахунок не оспорив, заявлені суми до стягнення не спростував, контррозрахунку до суду не подав, виконання наказу від 04.03.2015 на примусове виконанні рішення Господарського суду Тернопільської області від 26.01.2015 у справі № 921/1306/14-г/1 суду не довів.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Слід зазначити, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України).

Приймаючи до уваги висновки суду про часткове задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 2 631,37 грн.

Керуючись ст. 74, 76-80, 129, 236 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» (місцезнаходження: вул. Гагаріна, буд. 16, м. Бровари, Київська обл., 07400; код ЄДРПОУ 37199618) на користь Сільськогосподарського товариство з обмеженою відповідальністю «Сузір`я» (місцезнаходження: вул. Спортивна, буд. 1, смт Широке, Широківський район, Дніпропетровська обл., 53700; код ЄДРПОУ 31433536) 131 565,71 грн інфляційних втрат, 24 311,40 грн 3 % річних та 2 631,37 грн судового збору.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно ч. 1 ст. 256, ст. 257 та підп. 17.5 пункту 17 Розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 05.10.2023.

Суддя Л.В. Сокуренко