Постанова

від 26.02.2024 по справі 911/2098/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" лютого 2024 р. Справа№ 911/2098/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Майданевича А.Г.

суддів: Суліма В.В.

Коротун О.М.

розглянувши у письмовому провадженні без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Сузір`я»

на додаткове рішення Господарського суду Київської області від 02.11.2023 у справі №911/2098/23 (суддя Сокуренко Л.В.)

за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Сузір`я»

до Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт"

про стягнення 158 994,65 грн

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст додаткового рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Додатковим рішенням Господарського суду Київської області від 02.11.2023 заяву Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Сузір`я» № б/н від 06.10.2023 про ухвалення додаткового рішення задоволено частково.

Клопотання Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» про зменшення витрат на оплату правничої допомоги задоволено частково.

Стягнуто з Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Сузір`я» 10 000,00 грн адвокатських витрат.

В іншій частині заяви про ухвалення додаткового рішення відмовлено.

Задовольняючи частково заяву позивача про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, суд погодився з доводами відповідача, що витрати на професійну правничу допомогу у сумі 20 000,00 грн є неспівмірними із складністю справи і виконаною адвокатом роботою (наданими послугами), враховуючи, що за своєю категорією вказана справа є малозначною та підлягала вирішенню у порядку спрощеного провадження без проведення судового засідання; спір, який виник між сторонами у справі відноситься до категорії спорів, які виникають у зв`язку із неналежним виконанням договору, даний спір для кваліфікованого юриста є незначної складності; у спорах такого характеру, за відсутності протиріч між наявними у справі документами щодо факту невиконання зобов`язання та нарахування 3% річних та інфляційних втрат, судова практика є сталою; застосування великої кількості законів та підзаконних актів спірні правовідносини не передбачають; матеріали справи не містять великої кількості документів, на дослідження та збирання б яких адвокат витратив значний час, а також не містять відзиву, у відповідь на який позивач мав би подати відповідь на відзив.

Відтак, суд вважав обґрунтованими та доведеними витрати позивача на професійну правничу допомогу на суму 10 000,00 грн.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись із прийнятим судовим рішенням, Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Сузір`я» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати додаткове рішення Господарського суду Київської області від 02.11.2023 у справі №911/2098/23 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити заяву позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Апеляційна скарга мотивована невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушенням та неправильним застосуванням норм процесуального права.

Апелянт зазначає, СТОВ «Сузір`я» були дотримані вимоги ГПК України щодо подання до суду попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які вона понесла та очікує понести у зв`язку з розглядом справи. У позовній заяві позивач зазначив, що очікує понести витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000,00 грн. На підтвердження понесених витрат на оплату правничої допомоги, СТОВ «Сузір`я» надало наступні документи: договір №155 про надання правової допомоги від 30.05.2022; додаток № 2 від 31.05.2023 до договору №156 про надання правової допомоги від 30.05.2022; акт наданих послуг від 06.10.2023 згідно договору № 156 про надання праової допомоги від 30.05.2022 ; звіт про обсяг наданих послуг від 06.10.2023 згідно договору № 156 про надання правової допомоги від 30.05.2022. Таким чином вважає, що втрати на правничу допомогу згідно договору є доведеними та підлягають стягненню з відповідача.

Також скаржник вказує, що твердження ДП «Укрспирт», викладені у клопотанні про зменшення витрат на оплату правничої допомоги є недоведені, необґрунтовані та такі, що не відповідають дійсності, а тому Господарський суд Київської області не міг брати до уваги такі твердження, ажде відповідач належним чином не обгрунтував неспівмірність заявлених витрат за надані адвокатом послуги.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не надав відзив на апеляційну скаргу, що, в свою чергу, не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції відповідно до частини 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.11.2023 справу № 911/2098/23 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Майданевич А.Г., суддів Коротун О.М., Сулім В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.12.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Сузір`я» додаткове рішення Господарського суду Київської області від 02.11.2023 у справі №911/2098/23 та призначено до розгляду апеляційну скаргу у порядку письмового провадження без повідомлення учасників.

З огляду на наявність у матеріалах справи належних доказів повідомлення сторін про розгляд апеляційної скарги у порядку письмового провадження шляхом доставлення електронного документу до електронного кабінету учасників процесу, що підтверджується довідкою про доставку документу, та закінчення процесуальних строків на подання до суду документів, встановлених ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.12.2023, колегія суддів вважає за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги по суті.

Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції

Згідно зі статтею 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

Європейський суд щодо тлумачення положення "розумний строк" в рішенні у справі "Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства" роз`яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.

Враховуючи викладене, воєнний стан в Україні та обмеження спричинені цим станом, з метою повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи, з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, справа № 911/2098/23 розглядалась протягом розумного строку.

Так, колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга позивача в межах викладених скаржником доводів та вимог підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Сузір`я» звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" про стягнення 158 994,65 грн.

Рішенням Господарського суду Київської області від 18.09.2023 у справі № 911/2098/23 позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Сузір`я» 131 565,71 грн інфляційних втрат, 24 311,40 грн 3 % річних та 2 631,37 грн судового збору. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Повний текст рішення підписано 05.10.2023.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 16.10.2023 у справі №911/2098/23 поновлено Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю «Сузір`я» строк для подання заяви про ухвалення додаткового рішення. Прийнято заяву СТОВ "Сузіря" № б/н від 06.10.2023 (вх.№ суду 19053/23 від 09.10.2023) про ухвалення додаткового рішення до розгляду. Розгляд заяви постановлено здійснювати без повідомлення (виклику) учасників справи.

09.10.2023 до суду від Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Сузір`я» надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, в якій позивач просив суд стягнути з відповідача понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000,00 грн, а також долучив до заяви докази понесення адвокатських витрат.

Додатковим рішенням Господарського суду Київської області від 02.11.2023 заяву Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Сузір`я» № б/н від 06.10.2023 про ухвалення додаткового рішення задоволено частково.

Стягнуто з Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Сузір`я» 10 000,00 грн адвокатських витрат.

В іншій частині заяви про ухвалення додаткового рішення відмовлено.

Задовольняючи частково заяву позивача про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, суд погодився з доводами відповідача, що витрати на професійну правничу допомогу у сумі 20 000,00 грн є неспівмірними із складністю справи і виконаною адвокатом роботою (наданими послугами), враховуючи, що за своєю категорією вказана справа є малозначною та підлягала вирішенню у порядку спрощеного провадження без проведення судового засідання; спір, який виник між сторонами у справі відноситься до категорії спорів, які виникають у зв`язку із неналежним виконанням договору, даний спір для кваліфікованого юриста є незначної складності; у спорах такого характеру, за відсутності протиріч між наявними у справі документами щодо факту невиконання зобов`язання та нарахування 3% річних та інфляційних втрат, судова практика є сталою; застосування великої кількості законів та підзаконних актів спірні правовідносини не передбачають; матеріали справи не містять великої кількості документів, на дослідження та збирання б яких адвокат витратив значний час, а також не містять відзиву, у відповідь на який позивач мав би подати відповідь на відзив.

Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Відповідно до частини третьої статті 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

За частиною першою статті 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Разом з першою заявою по суті спору позивачем подано орієнтовний розрахунок розміру судових витрат, відповідно до якого позивач планував понести витрати у розмірі 20 000,00 грн на послуги адвоката.

Відповідно до частин першої та другої статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 129 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 ГПК України).

Водночас за змістом частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 126 ГПК України).

У розумінні положень частин п`ятої та шостої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20).

Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом з тим у частині п`ятій статті 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку /дії / бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 ГПК України, також визначені положеннями частин шостої, сьомої та дев`ятої статті 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 126 ГПК України).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою та дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Висновки, аналогічні відображеним вище, викладені в постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Відповідно до статті 26 Закону № 5076-VI адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Так, договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1 Закону № 5076-VI).

Закон № 5076-VI формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Частинами першою та другою статті 30 Закону № 5076-VI встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру та погодинної оплати.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону № 5076-VI як "форма винагороди адвоката", але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору.

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Колегія суддів зауважує, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21, у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.

Крім того, частина третя статті 126 ГПК України визначає, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Разом з тим, колегія суддів зауважує, що подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не є самоціллю, а є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат.

Саме лише незазначення учасником справи в детальному описі робіт (наданих послуг) витрат часу на надання правничої допомоги не може перешкодити суду встановити розмір витрат на професійну правничу допомогу (у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару).

Правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися з суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги, у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару.

Колегія судів також зауважує, що частина третя статті 126 ГПК України конкретного складу відомостей, що мають бути зазначені в детальному описі робіт (наданих послуг), не визначає, обмежуючись лише посиланням на те, що відповідний опис має бути детальним.

Тому, враховуючи принципи рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми як складові принципу верховенства права, визначення необхідного і достатнього ступеня деталізації опису робіт у цьому випадку є виключною прерогативою учасника справи, що подає такий опис.

Таким чином, учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

Статтею 126 ГПК України також не передбачено, що відповідна сторона зобов`язана доводити неспівмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката одразу за всіма пунктами з переліку, визначеного частиною четвертою вказаної статті.

Отже, у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

Аналогічний висновок, викладений у висновку, викладеному у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.

Так, на підтвердження СТОВ «Сузір`я» надано договір, укладений 30.05.2022 між Адвокатським об`єднанням «ВР Партнерс» (далі Адвокатське об`єднання) та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Сузір`я» (далі клієнт) про надання правової допомоги №156 (далі договір), пунктом 1.1 якого у порядку та на умовах, визначених цим договором, Адвокатське об`єднання зобов`язується надати клієнту визначені цим договором юридичні послуги (правову допомогу) щодо захисту інтересів, прав та свобод останнього у будь-яких органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах. організаціях всіх форм власності та підпорядкування, у тому числі, але не виключно, в органах досудового розслідування, прокуратури, служби безпеки України, державній фіскальній службі України, органах МВС, Антимонопольному комітеті України, у судах загальної юрисдикції та спеціалізованих судах України всіх рівнів та інстанцій у тому числі Верховному Суді, Конституційному Суді України. Європейському суді з прав людини, третейських судах, відділах, управліннях та департаменті державної виконавчої служби, районних, районних у містах, міських (міст обласного значення) міськрайонних управлінь юстиції, Міністерстві юстиції України, органах нотаріату, Вищій раді правосуддя, Вищій кваліфікаційній комісії суддів, у пенітенціарних установах та установах відбування покарань, органах статистики, поштових відділеннях, банківських установах тощо. Для чого клієнт надає право Адвокатському об`єднанню користуватися всіма правами, передбаченими чинним в Україні законодавством, як стороні по справі/провадженню чи будь-яким іншим учасникам процесу.

Відповідно до п. 5.1 договору, плата за надані Адвокатським об`єднанням послуги за цим договором встановлюється відповідно до виставлених останнім актів наданих послуг згідно переліку зазначених у додатках, що є невід`ємною частиною договору.

Судом першої інстанції встановлено, що 31.05.2023 між клієнтом та Адвокатським об`єднанням укладено додаток № 2 до договору, в п .1 якого сторони дійшли згоди, що розмір гонорару Адвокатського об`єднання за надання послуг, згідно цього договору складається із загальної кількості годин, витрачених Адвокатським об`єднанням на надання послуг. 1 година наданої правової допомоги Адвокатським об`єднанням клієнту за цим договором складає 2 000,00 грн. Гонорар (вартість послуг) за цим договором оплачується клієнтом протягом 30 робочих днів з дати набрання чинності судового рішення у справі на підставі виставленого рахунку.

Згідно із п. 2 додатку № 2, послуги, які Адвокатське об`єднання надає клієнтові за цим договором (перелік не є вичерпним): - юридичний аналіз документів, які надані клієнтом та формування правової позиції; підготовка та подання позовної заяви про стягнення 3% річних та інфляційних втрат з Державного підприємства та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» до Господарського суду Київської області; отримання інформації в суді щодо руху справи та ознайомлення з матеріалами справи; надання клієнту інформації щодо руху справи в Господарському суді Київської області; надання клієнтові усних консультацій з приводу вчинених процесуальних дій в рамках справи; участь в судових засіданнях у справі; інше.

У подальшому 06.10.2023, за наслідками розгляду справи, між сторонами складено та підписано акт наданих послуг згідно договору, за яким Адвокатське об`єднання надало клієнтові наступну професійну правничу допомогу: проведення правового аналізу наданих документів клієнтом, аналіз законодавчої бази, що регулює спірні відносини, вивчення судової практики, формування позиції та консультування клієнта у справі № 911/2098/23; підготовка та подання позовної заяви про стягнення 3% річних та інфляційних втрат з Державного підприємства та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» до Господарського суду Київської області від 07.07.2023 у справі № 911/2098/23. Виконавець: Васюк М.М.; вартість: 20 000,00 грн.

Відповідно до змісту акта, вартість 1 години наданих послуг (надання професійної правничої допомоги) клієнту Адвокатського об`єднання складає 2 000,00 грн. Загальна вартість наданих послуг складає 20 000,00 грн.

Також у матеріалах справи наявний звіт про обсяг наданих послуг від 06.10.2023, відповідно до якого Адвокатським об`єднанням витрачено часу на надання професійної правничої допомоги 10 годин 00 хв.

Вказані документи підписані представниками сторін та скріплені відтисками печаток клієнта та Адвокатського об`єднання без зауважень та заперечень.

Колегія суддів зазначає, що суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін.

Як встановлено судом першої інстанції від представника відповідача надійшло клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, в якому він зазначає, що заявлений до стягнення розмір судових витрат становить 12,8 % від розміру задоволених вимог. На думку відповідача, за обсягами та змістом позовна заява СТОВ «Сузір`я» до ДП «Укрспирт» про стягнення інфляційних втрат не є складною та фактично становить розрахунок інфляційних втрат та 3 % річних, що не потребує значного часу для їх розрахунку. Згідно пояснень відповідача, заборгованість ДП «Укрспирт» перед СТОВ «Сузір`я» не сплачена у зв`язку з відсутністю у ДП «Укрспирт» фінансової можливості. Як зазначає відповідач, ДП «Укрспирт» тривалий час не здійснює виробничу діяльність, триває процес приватизації окремого майна підприємства. ДП «Укрспирт» має заборгованість із заробітної плати в розмір 4 365 550,69 грн та податковий борг в розмір 62 132 216,55 грн, на підтвердження чого надав до клопотання лист ДПС від 10.10.2023 щодо податкового боргу ДП «Укрспирт».

Враховуючи вищевикладене з приводу заяви СТОВ «Сузір`я» про відшкодування 20 000,00 грн витрат на професійну правову допомогу, відповідач зазначив наступне: - витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 20 000,00 грн не відповідають критерію розумності, співмірності та пропорційності до предмета спору у цій справі з урахуванням ціни позову, оскільки складають понад 12,8 % від ціни позову; - заявлений позивачем розмір його витрат на правничу допомогу не є співмірним зі складністю наданих послуг та з витраченим адвокатом часом; - заявлений позивачем розмір витрат на правову допомогу є неспівмірним із складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, витраченим ним часом та не відповідає критерію реальності таких витрат, розумності їх розміру; - покладення витрат у заявленому позивачем розмірі становитиме для ДП «Укрспирт», як для держаного підприємства, яке не здійснює виробничу діяльність та перебуває в процесі приватизації надмірні витрати; - справедливий розмір судових витрат за надану професійну допомогу на думку ДП «Укрспирт» становить 1 000,00 грн.

Так, відповідач просив суд у задоволенні заяви СТОВ «Сузір`я» про стягнення з ДП «Укрспирт» витрат на професійну правову допомогу відмовити.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно врахував доводи відповідача про те, що витрати на професійну правничу допомогу у сумі 20 000,00 грн є неспівмірними із складністю справи та виконаною адвокатом роботою (наданими послугами), враховуючи, що за своєю категорією вказана справа є малозначною та підлягала вирішенню у порядку спрощеного провадження без проведення судового засідання; спір, який виник між сторонами у справі відноситься до категорії спорів, які виникають у зв`язку із неналежним виконанням договору, даний спір для кваліфікованого юриста є незначної складності; у спорах такого характеру, за відсутності протиріч між наявними у справі документами щодо факту невиконання зобов`язання та нарахування 3% річних та інфляційних втрат, судова практика є сталою; застосування великої кількості законів та підзаконних актів спірні правовідносини не передбачають; матеріали справи не містять великої кількості документів, на дослідження та збирання б яких адвокат витратив значний час, а також не містять відзиву, у відповідь на який позивач мав би подати відповідь на відзив.

Суд першої інстанції також вірно взяв до уваги, що наявний в матеріалах справи розрахунок інфляційних втрат та 3 % річних не потребує значного часу для кваліфікованого юриста та те, що представником позивача було подано до суду лише одну заяву по суті спору, а саме позовну заяву; вказаний документ не є об`ємними за змістом.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що витрати на оплату правничої допомоги, понесені позивачем, в даному випадку мають повністю покладатись на відповідача, оскільки розмір таких витрат не є співмірним із складністю справи, розумним, дійсно необхідним, неминучим та пропорційним предмету спору.

Відтак, суд першої інстанції, дійшов правильного висновку, що виходячи з приписів чинного господарського процесуального законодавства стосовно необхідності розподілу судових витрат пропорційно задоволених вимог, з урахуванням усіх аспектів і складності цієї справи, обсягу наданих адвокатських послуг і виконаних робіт у межах розгляду справи № 911/2098/23, виходячи з характеру спірних правовідносин, обсягу матеріалів справи, враховуючи принципи співмірності та розумності судових витрат, а також те, що обставини справи свідчать, що справа є малозначною і підготовка до її розгляду не потребувала аналізу великої кількості доказів та законодавства, значних затрат часу та правових знань, тому розмір компенсації витрат на професійну правничу допомогу адвоката правильно стягнуто з відповідача в сумі 10 000,00 грн.

З огляду на вищевикладене, всі інші доводи позивача залишені судом апеляційної інстанції без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані та безпідставні.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до 3 частини 2 статті 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).

Апелянтом не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.

Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення суду прийнято у відповідності з вимогами процесуального права, підстав його скасовувати або змінювати не вбачається.

Таким чином, апеляційна скарга Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Сузір`я» додаткове рішення Господарського суду Київської області від 02.11.2023 у справі №911/2098/23 задоволенню не підлягає. Додаткове рішення Господарського суду Київської області від 02.11.2023 у справі №911/2098/23 слід залишити без змін.

Керуючись статтями 123-129, 221, 244, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Сузір`я» на додаткове рішення Господарського суду Київської області від 02.11.2023 у справі №911/2098/23 залишити без задоволення.

2. Додаткове рішення Господарського суду Київської області від 02.11.2023 у справі №911/2098/23 залишити без змін.

3. Матеріали справи №911/2098/23 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не може бути оскаржена у касаційному порядку у випадках, порядку та строку, передбаченому статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України, крім випадків, передбачених п.3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя А.Г. Майданевич

Судді В.В. Сулім

О.М. Коротун