Рішення

від 13.09.2023 по справі 914/56/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.09.2023 Справа № 914/56/23

м.Львів

за позовом: Керівника Пустомитівської окружної прокуратури Львівської області в інтересах держави в особі Великолюбінської селищної ради Львівського району Львівської області,

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Мрія Фармінг Львів»</a>,

про розірвання договору оренди землі, повернення земельної ділянки

Суддя Кітаєва С.Б.

За участі секретаря Сосницької А.А.

Представники сторін:

від прокуратури: Леонтьєва Н.Т. прокурор

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

Суть спору: Керівник Пустомитівської окружної прокуратури Львівської області звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом в інтересах держави в особі Великолюбінської селищної ради Львівського району Львівської області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мрія Фармінг Львів»</a> з вимогами про:

- розірвання договору оренди землі №7 від 02.06.2020, зареєстрованого в Державного реєстрі речових прав на нерухоме майно 04.06.2020 номер запису 35282079, укладеного між Великолюбінською селищною радою Львівського району Львівської області та ТзОВ «Мрія Фармінг Львів», кадастровий номер земельної ділянки 4620955300:61:000:0018 площею 6,1744 га;

- зобов`язання ТзОВ «Мрія Фармінг Львів» повернути Великолюбінській селищній раді Львівського району Львівської області земельну ділянку площею 6,1744 га кадастровий номер 4620955300:61:000:0018, розташовану на території Великолюбінської селищної ради Львівського району Львівської області.

Ухвалою суду від 23.01.2023 відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 01.03.2023.

16.02.2023,за вх.№4051/23, від відповідача поступило клопотання про залишення позовної заяви без розгляду.

16.02.2023,за вх.№4052/23, від відповідача поступив відзив на позовну заяву з додатками.

28.02.2023,за вх.№5061/23, від прокуратури поступила відповідь на відзив.

Ухвалою суду від 01.03.2023 розгляд справи відкладено на 15.03.2023.

06.03.2023, за вх.№5489/23, від прокуратури поступило заперечення проти клопотання відповідача про залишення позову без розгляду.

08.03.2023, за вх.№5858/23, від представника відповідача, надійшло заперечення на відповідь на відзив.

Ухвалою суду від 16.03.2023 продовжено строки підготовчого провадження на 30 днів та підготовче засідання відкладено на 04.04.2023.

03.04.2023, за вх.№8174/23, від представника відповідача надійшло клопотання про закриття провадження у справі.

З підстав, викладених в ухвалі від 04.04.2023 в задоволенні клопотання відповідача про залишення позову без розгляду від 13.02.2023 №2023/02-13/01 (вх.№ 4051/23 від 16.02.2023) судом відмовлено, відкладено розгляд справи на 20.04.23.

17.04.2023, за вх.№ 9415/23, від представника відповідача поступило клопотання про відкладення розгляду справи.

17.04.2023,за вх.№9416/23, від представника відповідача надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, яка ухвалою від 18.04.2023 судом задоволена.

Підготовче засідання 20.04.2023 не відбулося, у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді Кітаєвої С.Б. у період з 19.04.2023 по 28.04.2023. Ухвалою суду від 01.05.2023 призначено підготовче засідання на 17.05.2023.

17.05.2023, за вх.№12277/23, від відповідача поступило клопотання про проведення підготовчого засідання 17.05.2023 без участі представника.

Ухвалою від 17.05.2023 судом повідомлено позивача і відповідача про відкладення розгляду справи на 08.06.2023.

08.06.2023, за вх.№14318/23, від прокуратури поступило заперечення на клопотання про закриття провадження у справі.

08.06.2023,за вх.№14350/23, від відповідача поступило клопотання про проведення підготовчого засідання без участі представника, у зв`язку із тимчасовим виїздом за кордон.

З підстав, викладених в ухвалі суду від 08.06.2023, розгляд справи відкладася на 04.07.2023.

04.07.2023, за вх.№16620/23, від Великолюбінської селищної ради Львівського району Львівської області поступило клопотання, у якому сторона не заперечила проти задоволення клопотання відповідача щодо закриття провадження у справі від 04.07.2023 №2023/07-049/01 та просила розгляд справи проводити без участі представника позивача.

З приводу даного клопотання суд зазначає, що згідно з частиною 8 статті 42 ГПК України, якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в електронній формі, такі документи скріплюються електронним цифровим підписом учасника справи (його представника).

Одночасно, частина 2 статті 96 ГПК України передбачає, що електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис". Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу.

Відповідно до статті 7 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг "оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги".

Для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис; накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа (стаття 6 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг").

Згідно із статтею 1 Закону України "Про електронні довірчі послуги", електронний підпис - електронні дані, які додаються підписувачем до інших електронних даних або логічно з ними пов`язуються і використовуються ним як підпис (п.12). Підписувач - фізична особа, яка створює електронний підпис (п.32).

Статтею 1 Закону України "Про електронний цифровий підпис" визначено, що електронний цифровий підпис - це вид електронного підпису, отриманого за результатом криптографічного перетворення набору електронних даних, який додається до цього набору або логічно з ним поєднується і дає змогу підтвердити його цілісність та ідентифікувати підписувача. Електронний цифровий підпис накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Відповідно до частини 3 статті 4 Закону України "Про електронний цифровий підпис", електронний цифровий підпис використовується фізичними та юридичними особами суб`єктами електронного документообігу для ідентифікації підписувача та підтвердження цілісності даних в електронній формі.

Як слідує із зазначеного клопотання позивача, яке надійшов на електронну пошту Господарського суду Львівської області 04.07.2023, клопотання не підписано (не засвідчено) електронним цифровим підписом її автора (Ю.Юрчака), а відтак не може вважатися офіційним та братися судом до уваги.

Ухвалою від 04.07.2023 суд відклав розгляд справи на 12.07.2023.

04.07.2023, за вх.№16632/23, від відповідача поступило клопотання про закриття провадження у справі.

З підстав, викладених в ухвалі від 12.07.2023, суд не вбачав за можливе вирішувати питання закриття провадження у справі на стадії підготовчого провадження, а відтак закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 30.08.2023.

30.08.2023, за вх.№20997/23, від прокуратури поступило клопотання про долучення до матеріалів справи витягу №НВ-9916388872023 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки №4620955300:61:000:0018.

30.08.2023, за вх.№20999/23 о 09:33, від представника відповідача, адвоката Овсяної С.В., надійшло клопотання про можливість участі у судових засіданнях у справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів з використанням програмного забезпечення «Easy Con». З підстав, викладених в ухвалі від 30.08.2023, судом відмовлено в задоволенні клопотання.

Ухвалою від 30.08.2023 судом повідомлено позивача і відповідача про відкладення розгляду справи на 13.09.2023.

В судове засідання 13.09.2023 з`явився прокурор, позовні вимоги підтримав, просив в задоволенні клопотання про закриття провадження у справі відмовити.

Представник позивача явки уповноваженого представника не забезпечив, у клопотанні від 27.03.2023 (вх.№7508/23) позивач просить про розгляд справи без його участі.

Відповідач явки представника не забезпечив, причин неявки не повідомив. Жодних заяв, клопотань від відповідача не поступило.

Враховуючи, що зібраних в матеріалах справи доказів достатньо для з`ясування обставин справи та прийняття рішення, в судовому засіданні 13.09.2023 проголошено вступну та резолютивну частини рішення по справі.

Позиція прокуратури.

16.11.2021 Великолюбінською селищною радою Львівського району проводилось обстеження земельної ділянки з кадастровим номером 4620955300:61:000:0018, яка передана в користування ТзОВ «Мрія Фармінг Львів» згідно договору оренди землі від 02.06.2020 №7, про що складено акт від 16.11.2022.

За результатами обстеження встановлено, що вказана земельна ділянка площею 6,1744 га за кадастровим номером 4620955300:61:000:0018 розорана та використовується ТзОВ «Мрія Фармінг Львів» для вирощування сільськогосподарської культури - кукурудзи.

Всупереч вимог чинного законодавства та умов спірного Договору оренди землі, Відповідач використовує орендовану земельну ділянку для сільськогосподарського призначення як ріллю, а не як пасовища, тобто без законних на те підстав використовує її не відповідно до того виду використання, за яким цю земельну ділянку було передано власником, а відтак прокурор вважає, що є правові підстави для розірвання в судовому порядку оспорюваного договору на підставі частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України та для повернення власнику земельної ділянки.

В ході розгляду справи прокурором надано витяг №НВ-9916388872023 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки №4620955300:61:000:0018, згідно якого нормативного грошова оцінка даної земельної ділянки становить 73493,38 грн після зміни виду земель, а відповідно до договору оренди нормативно-грошова оцінка становила 17601,70 грн., що у 5 разів перевищує відповідні показники пасовища.

На переконання прокурора, зміна виду земель з пасовищ на ріллю, шляхом укладення додаткової угоди від 28.06.2023 до договору оренди землі від 02.06.2020 №7, без внесення змін в орендну плату відповідно до нормативно-грошової оцінки виду земель такого як рілля, зумовлює недоотримання орендодавцем відповідних коштів у виді орендної плати, що на думку прокуратури порушує інтереси територіальної громади.

Таким чином, прокурор просить розірвати договір оренди землі №7 від 02.06.2020 та зобов`язати повернути власнику - Великолюбінській селищній раді Львівського району, земельну ділянку площею 6,1744 га з кадастровим номером 4620955300:61:000:0018.

Позиція позивача

Позивачем пояснення по суті позовних вимог не подано.

Позиція відповідача

Відповідач позовні вимоги заперечив з підстав викладених у відзиві на позовну заяву та запереченнях на відповідь на відзив.

Відповідачем не заперечується укладення договору оренди від 02.06.2020 №7 земельної ділянки загальною площею 6,1744 га з кадастровим номером 4620955300:61:000:0018.

Зазначає, що пунктом 28 договору оренди передбачено, що орендар має право використовувати орендовану земельну ділянку на власний розсуд у відповідності до мети. обумовленої у договорі; одержувати доходи від її використання.

Пунктом 29 цього договору визначені обов`язки орендаря серед яких наступні: використовувати орендовану земельну ділянку відповідно до мети, визначеної у пункті 16 цього договору, дотримуючись при цьому вимог чинного законодавства.

У відповідності до п.п. 9-14 цього договору своєчасно вносити орендну плату.

Пунктом 16 договору визначено, що земельна ділянка передається в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Цільове призначення земельної ділянки: згідно п.1 ст. 19 ЗК України - землі сільськогосподарського призначення (п.17 договору). Згідно інформації з відкритих джерел (публічна кадастрова карта) міститься інформація про земельну ділянку з кадастровим номером 4620955300:61:000:0018 в розділах «призначення» та «користування» спірна земельна ділянка значиться «для ведення товарного сільськогосподарського виробництва», в розділі «категорія» зазначено землі сільськогосподарського призначення.

Згідно відомостей з Державного земельного кадастру цільове призначення земельної ділянки з кадастровим номером 4620955300:61:000:0018 - 01.01 для ведення товарного сільськогосподарського призначення; вид використання - для ведення товарного сільськогосподарського використання.

ТОВ «МРІЯ ФАРМІНГ ЛЬВІВ» не погоджується з доводами, викладеними в позовній заяві стосовно того, що у зв`язку з тим, що вартість ріллі є значно вищою відповідно і плата за її користування до місцевого бюджету становила більший розмір, у зв`язку з тим, що орендна плата за користування земельною ділянко право оренди щодо якої продається на земельних торгах у формі аукціону, визначається на конкурентних засадах під час проведення земельних торгів під час яких усі учасники оголошують про намір придбати лот за оголошеною ліцитатором ціною або оголошенням своєї пропозиції. У такому випадку орендна плата за користування земельною ділянкою встановлюється на рівні переможної ціни, що у свою чергу може в декілька разів перевищувати стартовий розмір орендної плати.

Відповідач зазначає, що незалежно від виду угідь, який визначений для спірної земельної ділянки актуальний розмір орендної плати є конкурентним та ні в якому разі не є меншим середнього розміру орендної плати за землі сільськогосподарського призначення по Львівській області.

Відповідач зазначає, що Великолюбінською с/р, за договором оренди земельна ділянка за кадастровим номером 4620955300:61:000:0018 передавалася в оренду для ТОВ «МРІЯ ФАРМІНГ ЛЬВІВ» саме як земля сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, а відтак вважає, що земельна ділянка використовується ТОВ «МРІЯ ФАРМІНГ ЛЬВІВ» в межах цільового призначення, без зміни останнього, з дотриманням та збереженням корисних природних властивостей земельної ділянки.

Також вважає, що акт обстеження земельної ділянки є недопустимим доказом, оскільки при аналізі доданого акту не вбачається за можливе встановити орган, яким складено даний акт; осіб, що підписали даний акт також неможливо ідентифікувати за місцем їх працевлаштування.

В ході розгляду справи, клопочучи про закриття провадження у справі відповідач повідомив суд про укладення з Великолюбінською с/р додаткової угоди від 28.06.2023 до договору оренди землі від 02.06.2020 №7, якою внесено зміни щодо виду земель з пасовищ на ріллю, що на думку відповідача є підставою для закриття провадження у справі, у зв`язку із відсутністю предмету спору.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

29.01.2020 за Великолюбінською селищною радою було зареєстровано право комунальної власності на земельну ділянку, кадастровий номер 4620955300:61:000:0018, площею 6,1744 га. Номер запису про право власності 35282079.

Відповідно до інформації Відділу №1 Управління надання адміністративних послуг ГУ Держгеокадастру у Львівській області №2715/15-22 від 02.11.2022 вид угідь (згідно класифікації видів земельних угідь) земельної ділянки з кадастровим номером 4620955300:61:000:0018 - пасовища.

Крім цього, відповідно до проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки 4620955300:61:000:0018 зі зміною цільового призначення для продажу права оренди на земельних торгах з`ясовано, що вид угідь, до яких відноситься дана земля - також пасовища (п.9 пояснювальної записки, підпункт 3 п.6 висновку №1902/87-20 від 25.02.2020).

За результатами проведення земельних торгів у формі аукціону з продажу права оренди земельної ділянки (протокол №436) між Великолюбінською селищною радою та ТзОВ «Мрія Фармінг Львів» 02.06.2020 укладено договір оренди землі №7 (Далі - Договір).

Відповідно до п.1 Договору Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, з кадастровим номером 4620955300:61:000:0018, яка розташована за адресою: Львівська область, Городоцький район, Великолюбінська селищна рада.

Згідно п.2 Договору в оренду передається земельна ділянка кадастровий номер 4620955300:61:000:0018, загальною площею 6,1744 га, у тому числі пасовищ 6,1744 га.

На земельній ділянці відсутні об`єкти нерухомого майна та об`єкти інфраструктури. (п.3 Договору).

Нормативно-грошова оцінка земельної ділянки на дату укладання договору становить (кадастровий номер: 4620955300:61:000:0018) 17601 грн 70 коп. (п.5 Договору).

Відповідно до п. 6 Договору недоліків, які б могли перешкоджати ефективному використанню земельної ділянки, не має.

Згідно з п.8 Договору такий укладено на строк 7 років.

Відповідно до п.9 Договору за оренду земельної ділянки Орендар сплачує орендну плату у грошовій формі, у національній валюті України. Розмір річної орендної плати визначається за результатами земельних торгів (Протокол №436 земельних торгів у формі аукціону з продажу права оренди земельної ділянки від 02 червня 2020р.) і становить 37 002 грн. 44 коп. в рік, що становить 210,2208% від нормативної грошової оцінки, на розрахунковий рахунок місцевого бюджету Великолюбінської селищної ради Городоцького району Львівської області №UA68999980334139812000013817 код доходу 18010600, ЄДРПОУ 37965536. МФО 899998, Казначейство України (ЕАП).

Згідно п.10 Договору обчислення розміру річної плати за користування (оренду) земельної ділянки здійснюється з урахуванням їх цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, затвердженими Кабінетом Міністрів України формами, що заповнюється під час укладання або зміни умов договору оренди чи продовження його дії.

У відповідності до п.14 Договору розмір орендної плати переглядається щорічно у разі:

-зміни умов господарювання, передбачених договором;

-зміни розмірів орендної плати, визначених Податковим кодексом України, підвищення цін, тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством;

-погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини Орендаря, що підтверджено документами;

-зміни нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної та комунальної власності;

-в інших випадках, передбачених законом.

-розмір орендної плати за земельні ділянки державної та/або комунальної власності, які передані в оренду за результатами земельних торгів, не може переглядатися у бік зменшення;

Пунктами 16, 17 Договору (умови використання земельної ділянки) передбачено, що земельна ділянка передається в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Цільове призначення земельної ділянки: згідно п.1, ст. 19 Земельного кодексу України - землі сільськогосподарського призначення.

Згідно п.17 Договору визначено умови збереження стану об`єкта оренди:

Орендар несе відповідальність за неналежне використання земельної ділянки та погіршення її стану;

у разі погіршення Орендарем корисних властивостей орендованої земельної ділянки, пов`язаних із зміною п стану. Орендодавець має право на відшкодування збитків.

Одним із обов`язків орендаря Договором передбачено використання орендованої земельної ділянки відповідно до мети, визначеної у пункті 16 цього договору, дотримуючись при цьому вимог чинного земельного і екологічного законодавства, державних і місцевих стандартів, норм і правил щодо використання землі (п.29 Договору).

Пунктом 26 передбачено, що Орендодавець гарантує, що: земельна ділянка є у його власності і він має законні повноваження передавати цю ділянку в оренду; жодна із умов та жодне із положень цього договору не порушує чинного законодавства України; особа, яка підписує цей договір, є належним чином уповноважена на те, щоб діяти від імені Орендодавця для цілей укладення цього договору і на умовах, визначених в ньому. Права орендодавця вимагати від орендаря використання земельної ділянки у відповідності до мети, визначеної у пункті 16, 17 цього договору; забезпечення екологічної безпеки землекористування шляхом додержання вимог земельного і природоохоронного законодавства України, державних та місцевих стандартів, норм і правил щодо використання землі; своєчасного внесення орендної плати

Згідно п.27 договору, Орендодавець зобов`язаний, зокрема, передати Орендарю земельну ділянку у належному стані та у визначених межах згідно з цим договором.

Відповідно до п.28 Договору, зокрема, Орендар має право використовувати орендовану земельну ділянку на власний розсуд у відповідності до мети, обумовленої у договорі; одержувати доходи від її використання;

Згідно п.29 Договору, Орендар зобов`язаний, зокрема, використовувати орендовану земельну ділянку відповідно до мети, визначеної у пункті 16 цього договору, дотримуючись при цьому вимог чинного земельного і екологічного законодавства, державних і місцевих стандартів, норм і правил щодо використання землі; приступити до використання орендованої земельної ділянки після державної реєстрації договору оренди.

У відповідності до п. 32 договору зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розв`язується у судовому порядку.

Згідно п.34 Договору його дія припиняється шляхом розірвання за: взаємною згодою сторін; рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

Відповідно до п.35 Договору розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається.

За невиконання чи неналежне виконання договору сторони несуть відповідальність відповідно до закону та нього договору (п.37 Договору).

Право оренди земельної ділянки зареєстровано 04.06.2020 за ТзОВ «Мрія Фармінг Львів», номер запису про інше речове право 35282079.

Відтак, з 04.06.2020 в Орендаря виникло право оренди на спірну земельну ділянку, а також права та обов`язки орендаря за договором оренди землі від 02.06.2020.

Інші відомості про спірну земельну ділянку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутні.

У встановленому Законом України «Про оренду землі» (далі - Закон) та Договором порядку, земельна ділянка передана Орендарю, що підтверджується актом приймання-передачі земельної ділянки до договору оренди землі від 02.06.2020.

16.11.2021 Великолюбінською селищною радою Львівського району проводилось обстеження земельної ділянки з кадастровим номером 4620955300:61:000:0018, яка передана в користування ТзОВ «Мрія Фармінг Львів» згідно договору оренди землі від 02.06.2020.

За результатами обстеження встановлено, що вказана земельна ділянка ТзОВ «Мрія Фармінг Львів» розорана та використовується для вирощування сільськогосподарської культури - кукурудзи.

В ході розгляду справи, 28.06.2023 між ТзОВ «Мрія Фармінг Львів» та Великолюбінською селищною радою укладено додаткову угоду до договору оренди землі від 02.06.2020 №7, якою внесено зміни до п.2 договору, та викладено цей пункт у такій редакції: «В оренду передається земельна ділянка кадастровий номер 4620955300:61:000:0018, загальною площею:6,1744 га, у тому числі: ріллі 6,1744 га, багаторічних насаджень- га, сіножатей га, пасовищ га, інших угідь га».

Усі інші положення Договору оренди землі залишено без змін.

Згідно витягу №НВ-9916388872023 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки №4620955300:61:000:0018, після внесення змін до договору оренди землі №7 від 06.02.2020, нормативного грошова оцінка даної земельної ділянки становить - 73493,38 грн., поряд з цим в договорі визначено нормативно-грошову оцінку земельної ділянки 17601,70 грн.

ОЦІНКА СУДУ

Щодо обґрунтування прокурором підстав для представництва інтересів держави, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.131-1 Конституції України органи прокуратури здійснюють представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Частиною 3 ст. 53 ГПК України передбачено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до судуз позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Виходячи з вимог ст. 1 Закону України «Про прокуратуру», прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.

Ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що представництво прокуратурою інтересів держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів держави, у випадках, передбачених законом (ч. 1).

У відповідності до вимог ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Перший «виключний випадок» передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий відсутність такого органу. Однак, підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

«Нездійснення захисту» має прояв в пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень він обізнаний про порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

«Здійснення захисту неналежним чином» має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

«Неналежність» захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Як роз`яснив Конституційний Суд України в рішенні № 3-рп/99 від 08.04.1999, представництво прокуратурою України інтересів держави в суді є одним із видів представництва в суді. За правовою природою представництво в суді є правовідносинами, в яких одна особа (представник) на підставі певних повноважень виступає від імені іншої особи (довірителя) і виконує процесуальні дії в суді в її інтересах, набуваючи (змінюючи, припиняючи) для неї права та обов`язки. Представництво прокурором інтересів держави в суді відрізняється від інших видів представництва рядом специфічних ознак: складом представників та колом суб`єктів, інтереси яких вони представляють, обсягом повноважень, формами їх реалізації.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або нелалежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому ч. 4 цієї статті (абз. 1 і 2 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру»).

Таким чином, з урахуванням вимог чинного законодавства прокуратурою заявляючи позов слід зазначити: 1) в чому полягає інтерес держави та 2) нездійснення чи неналежне здійснення захисту такого інтересу уповноваженим органом.

Звертаючись до суду з позовом прокурором встановлено порушення інтересів держави, яке полягає в користуванні Відповідачем земельною ділянкою із земель сільськогосподарського призначення не за тим видом використання, за яким цю земельну ділянку було передано власником, тобто, з порушенням умов договору та законодавства.

Так, відповідно до вимог ст. ст. 13, 14 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України є об`єктами права власності Українського народу, а земля перебуває під особливою охороною держави.

Інтерес держави полягає у міцному та самодостатньому місцевому самоврядуванні кожної територіальної громади, а держава в свою чергу гарантує наділення органів місцевого самоврядування певними державними повноваженнями та надає можливість населенню управляти власними справами, спільно приймати рішення та діяти з метою їх реалізації.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, що передбачено п.2 ст. 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Частина 3 ст.16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад. Згідно з положеннями ч. 1 вказаної статті органи місцевого самоврядування є юридичними особами і наділяються цим та іншими законами власними повноваженнями, в межах яких діють самостійно і несуть відповідальність за свою діяльність відповідно до закону.

Виходячи із наведених норм законодавства, «державним» (суспільним, публічним) інтересом для звернення прокурора до суду із даним позовом є задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно важливого та соціально значущого питання - припинення істотного порушення Орендарем договору, шляхом його розірвання, оскільки орендарем не виконувались умови договору та вимоги законодавства (а саме мало місце використання земельної ділянки як ріллі, а не як пасовище).

З урахуванням наведеного, порушення Відповідачем умов договору, розорювання земель, які призначенні під пасовище, порушує право даної територіальної громади на володіння, ефективне користування і розпорядження на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй; ослаблює економічні інтереси органу місцевого самоврядування.

Суспільство, Український народ як сукупність окремих суб`єктів, індивідів, людей, також має, з огляду на ст.ст. 1, 3, 6 - 8, 13, 14, 41 Конституції України, конституційне право правомірно очікувати захисту суспільних інтересів у вигляді адекватної реакції держави на випадки порушення законності при вирішені земельних питань, правомірно очікувати і розраховувати на те, що держава вживатиме усіх можливих законних заходів для відновлення становища, яке існувало до порушення права власності Українського народу на землю.

Згідно Європейської хартії місцевого самоврядування 1985 року, ратифікованої Законом України від 15.07.1997 № 452/97-ВР, органи місцевого самоврядування при вирішенні відповідної частини публічних (суспільних) справ (рublic affairs) діють під власну відповідальність в інтересах місцевого населення, й у правовій системі держав-учасниць, зокрема у сфері адміністративного контролю за органами самоврядування, має забезпечуватись співмірність (баланс) між заходами контролю та важливістю інтересів, які контролюючий орган має намір захищати (ст. 3, ст. 8).

Органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, відповідно до ст. ст. 6, 7, 13 та 143 Конституції України, може виступати орган державної влади чи місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Частина 1 статті 83 Земельного кодексу України визначено, що землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст є комунальною власністю.

Повноваження органів місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади, у сфері регулювання земельних відносин визначені у ст. 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», зокрема, до відання виконавчих органів селищних рад належать власні (самоврядні) повноваження, такі як справляння плати за землю, та делеговані повноваження, а саме здійснення контролю за додержанням земельного законодавства при користуванні землями територіальної громади.

Зазначені вище обставини безумовно порушують інтереси територіальної громади, як складової держави, однак вищезазначене залишились поза увагою органу місцевого самоврядування Великолюбінська селищна рада Львівського району Львівської області, яка є представницьким органом та повинен вживати ефективних заходів до забезпечення захисту інтересів громади. Радою не вжито заходів до захисту інтересів громади ні як стороною договору, ні шляхом реалізації наданих законом повноважень як органом місцевого самоврядування.

Великолюбінська селищна рада Львівського району у Львівської області відповідно до ч.1 ст.122 Земельного кодексу України є органом, який від імені територіальної громади здійснює права власника щодо спірної земельної ділянки.

Відтак, органом, уповноваженим розпоряджатись від імені територіальної громади спірною земельною ділянкою відповідно до закону та умов Договору є Великолюбінська селищна рада Львівського району Львівської області.

Вказане також порушує принцип раціонального використання земель, закріплений ст.5 Земельного кодексу України, оскільки земля як основне національне багатство, як власність Українського народу, повинна використовуватись найефективнішим способом для задоволення потреб громадян.

Щодо правових підстав для представництва інтересів держави, наведених в позовній заяві, слід зазначити, що Верховний Суд у постанові від 08.02.2019 у справі №915/20/18 виклав правову позицію з приводу представництва прокуратурою інтересів держави в особі органу місцевого самоврядування.

Зокрема, інтереси держави полягають не тільки у захисті прав державних органів влади чи тих, які відносяться до їх компетенції, а також у захисті прав та свобод місцевого самоврядування, яке не носить загальнодержавного характеру, але направлене на виконання функцій держави на конкретній території та реалізуються у визначеному законом порядку та способі, який відноситься до їх відання. Органи місцевого самоврядування є рівними за статусом носіями державної влади, як і державні органи.

Поряд з цим в контексті сфери правовідносин у даній справі, зокрема, законності користування земельною ділянкою комунальної власності, важливу роль відіграє конституційний принцип законності реалізації права власності на комунальне майно в поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст. 19 Конституції України).

Крімцього, суд в даному аспекті також зобов`язаний дослідити: чи знав відповідний орган про допущені порушення інтересів держави, чи мав відповідні повноваження для їх захисту, проте всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернувся.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 зробила правовий висновок про те, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу (п. 37 Постанови).

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк (п. 38).

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу (п. 40 Постанови).

Аналогічні правові висновки зазначено Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 30.07.2020 у справі № 904/5598/18.

Пустомитівська окружна прокуратура листами за №14.55/04-16-1999вих-22 від 28.04.2022 №14.55/04-16-4864вих-22 від 31.08.2022, №14.55/04- 16-6443вих-22 від 02.11.2022 повідомляла про ймовірне розорення земельної ділянки кадастровий номер 4620955300:61:000:0018, проте вказані листи залишилася поза увагою селищної ради.

Проте, 16.11.2020 Великолюбінською селищною радою було проведено обстеження вище вказаної землі та встановлено її використання під посів сільськогосподарської культури - кукурудзи, хоча вид угідь до яких відноситься земельна ділянка - пасовища.

Також, на виконання положень ст.23 Закону України «Про прокуратуру» прокурором листом за №14.55/04-16-7226вих-22 від 06.12.2022 повідомлено Великолюбінську селищну раду про намір вжити заходів представницького характеру в її інтересах до ТзОВ «Мрія Фармінг Львів» про розірвання договору оренди від 02.06.2020 та повернення земельної ділянки кадастровий номер 4620955300:61:000:0018.

Великолюбінська селищна рада листом №06-24/1570 від 15.12.2022 повідомила окружну прокуратуру про те, що вона не планує заявляти позову до ТзОВ «Мрія Фармінг Львів» про розірвання договору оренди та повернення земельної ділянки, а також не заперечує щодо представництва інтересів громади окружною прокуратурою.

Незважаючи на те, що ст. 18-1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що орган місцевого самоврядування може бути позивачем і відповідачем, зокрема звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування, питання припинення правовідносин засобами цивільно-правового реагування, радою не вирішувалось.

Вказані обставини є достатнім аргументом для підтвердження бездіяльності Позивача та обґрунтованою підставою для застосування представницьких повноважень прокурором з метою захисту порушених інтересів держави.

Відповідно до ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31.07.2003 у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби ст. 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування.

Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Незвернення Позивача до суду, в даному випадку, свідчить про нездійснення захисту порушених інтересів територіальної громади уповноваженим органом та є правовою підставою для звернення прокуратури до суду з позовом.

Таким чином, Позивач як ефективний спосіб захисту порушених прав, вимог з приводу розірвання договору та повернення земельної ділянки не заявив, що свідчить про неналежне здійснення своїх повноважень протягом розумного строку, як про це зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18.

Окрім цього, що стосується «розумності строку», про які зазначається в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 слід зазначити, що такі строки слід рахувати з моменту коли компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав відповідні повноваження для їх захисту, проте всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернувся.

В силу норм Законів України «Про оренду землі», «Про охорону земель», «Про землеустрій», «Про місцеве самоврядування в Україні», інших нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до них, умов Договору та наданих повноважень Позивач (Великолюбінська селищна рада), знаючи про істотне порушення умов Договору та законодавства при користуванні земельною ділянкою, як сторона договору, незважаючи на очевидний характер порушень з боку Відповідача, володіючи інформацією про допущені порушення, не вживала жодних заходів до Відповідача на припинення його права користування земельною ділянкою.

Позивач, будучи обізнаним про порушення умов договору Відповідачем, що стверджується запитами окружної прокуратури, Актом обстеження земельної ділянки Великолюбінської селищної ради, повідомленням окружної прокуратури, не вжив заходів для відновлення порушених прав територіальної громади і держави.

Вказані обставини свідчать про самоусунення органу місцевого самоврядування від реалізації функції захисту порушених інтересів територіальної громади та держави, як наслідок наявність передбачених ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» підстав для їх представництва.

А тому, відповідно до п. 40 та п. 43 постанови Великої Палати Верховного Суду у від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, з урахуванням значимості порушення інтересів територіальної громади, а також відсутність об`єктивних перешкод для звернення Орендодавця з позовом до суду щодо розірвання договору та повернення земельної ділянки, окружною прокуратурою дотримано розумний строк для надання уповноваженому органу часу вжити невідкладних ефективних заходів.

Таким чином, прокурором встановлено та визначено поважні причини та необхідні й достатні підстави для представництва в суді інтересів держави, оскільки заходи реагування щодо розірвання Договору та повернення земельної ділянки уповноваженим органом - Великолюбінської селищної ради Львівського району Львівської області, не вживались, що вказує на нездійснення захисту інтересів держави.

Підставою реалізації прокурором представницьких функцій у даному випадку стала усвідомлена пасивна поведінка Великолюбінської селищної ради Львівського району Львівської області незважаючи на очевидний характер порушень інтересів територіальної громади (великого числа громадян).

Бездіяльність Позивача щодо звернення до суду з позовом про розірвання договору та повернення земельної ділянки свідчить про нездійснення цим органом (п. 27.1 постанови Верховного Суду від 06.02.2019 у справі №927/246/18) захисту інтересів територіальної громади (великого числа громадян) у сфері захисту права комунальної власності, які у даному випадку збігаються з інтересами держави, що має прояв в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень та підтверджує наявність «виключного випадку» для звернення прокурора з позовом до суду.

При цьому, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Разом з тим, прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 20.09.2018 у справі №924/1237/17, від 23.10.2018 у справі № 906/240/18, від 08.02.2019 у справі №915/20/18, від 10.11.2020 у справі № 903/504/16, від 12.11.2020 у справі №926/14/19).

Більше того, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у п. 5.6 постанови від 16.04.2019 у справі № 910/3486/18 зазначив, що представництво прокурором у суді законних інтересів держави здійснюється у разі, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює відповідний орган. При цьому прокурор не зобов`язаний встановлювати причини, за яких позивач не здійснює захист своїх інтересів.

Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ сторонами судового розгляду є позивач і відповідач, які мають рівні права, у тому числі на юридичну допомогу.

Водночас є категорія справ, де підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Так, підтримка прокуратурою однієї зі сторін може бути виправдана, зокрема, якщо правопорушення зачіпає інтереси великої кількості людей або якщо вимагають захисту реальні державні інтереси чи майно (п. 33 рішення у справі Коорольов проти Російської Федерації» № 2 від 01.04.2010, заява № 5447/03; п.35 рішення у справі «Менчінська проти Російської Федерації» від 15.01.2009, заява № 42454/02).

Надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17).

В даному випадку прокурор не виступає у якості альтернативного суб`єкта звернення до суду, оскільки згаданий суб`єкт владних повноважень хоча і має повноваження захистити інтереси держави, але не звернувся до суду з позовною заявою про захист порушених прав. Участь прокурора у цій справі, з урахуванням вищезазначеної практики Європейського суду з прав людини, є законною, не порушує справедливобалансу та зумовлена не тільки захистом державного, але й публічного інтересу, який полягає у захисті прав великого числа громадян.

Про факти порушення інтересів держави та нездійснення у зв`язку з цим захисту її законних інтересів вказують долучені прокурором до позовної заяви матеріали, і причина, через яку позивачами не здійснено відповідних дій, ніяким чином не перешкоджає прокурору здійснювати представництво інтересів держави в особі названого органу згідно з ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».

По суті позовних вимог.

Відповідно до вимог ст.124 ЗК України передача землі в оренду здійснюється на підставі цивільно-правової угоди.

Згідно з положеннями ст.ст. 13, 15 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі укладається в письмовій формі. Змістом цього договору є права та обов`язки сторін договору, щодо використання земельної ділянки, визначення розміру орендної плати, порядок і умови її сплати, припинення договору та відшкодування збитків.

Згідно з ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Стаття 2 Закону визначено, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою (ст. 93 Земельного кодексу України).

Відповідно до ст. 13 Закону, ст. 792 Цивільного кодексу України, договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Положеннями ст. 15 Закону України "Про оренду землі" визначено, що істотними умовами договору оренди землі є:

- об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки);

- строк дії договору оренди;

- орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.

При цьому за змістом ст. 25 Закону України «Про оренду землі» орендар земельної ділянки має право самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі.

Орендар зобов`язаний:

- приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим в установленому законом порядку;

- виконувати встановлені щодо об`єкта оренди обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором оренди землі.

Частиною 1 ст. 32 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених ст.ст. 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Земельним кодексом України в п. а, ч. 1, ст. 19 закріплено, що землі України за основним цільовим призначенням поділяються на категорії, однією з яких є - землі сільськогосподарського призначення.

Стаття 22 Земельного кодексу України встановлено, що землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково - дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

До земель сільськогосподарського призначення належать:

а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги);

б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель інших категорій, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

Спірна земельна ділянка за своїм цільовим призначенням належить до земель сільськогосподарського призначення, передана Відповідачу для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та є пасовищами.

Передана в оренду земельна ділянка кадастровий номер 4620955300:61:000:0018 не повинна розорюватись та не може бути використана Відповідачем для посіву кукурудзи або будь-якої іншої культури, оскільки вказана земельна ділянка повинна використовуватися виключно в межах визначених Договором, Законом, як пасовища.

Згідно Договору оренди землі від 02.06.2020 №7, земельна ділянка з кадастровим номером 4620955300:61:000:0018 та технічної документації із землеустрою, категорія землі - пасовища.

Отже, відповідно до договору оренди землі ТзОВ «Мрія Фармінг Львів» надано в користування спірну земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка за видом використання належить до пасовищ, з метою ведення товарного сільськогосподарського виробництва без зміни виду використання такої спірної земельної ділянки.

Водночас судом встановлено, що зазначена земельна ділянка використовувалась ТзОВ «Мрія Фармінг Львів» для посіву сільськогосподарських культур.

Така обставина підтверджена актом обстеження земельної ділянки від 16.11.2022, складеним комісією в складі: в.о. завідувача сектору містобудування і архітектури Лаврик М.Т., головним спеціалістом (юристом) Хома І.В., головним спеціалістом (землевпорядником) Ступка Я.М., головним спеціалістом (землевпорядником) Качай О.В. яким встановлено, що орендована ТзОВ «Мрія Фармінг Львів» площею 6,1744 га кадастровий номер 4620955300:61:000:0018 фактично використовується під посів сільськогосподарської культури кукурудзи.

Таким чином, у вказаному вище акті зафіксовано, що ТзОВ «Мрія Фармінг Львів» використовує спірну земельну ділянку з порушенням умов режиму використання, а саме використання землі, видом використання якої є пасовища, як ріллі для вирощування сільськогосподарських культур, тобто фактично без законних на те підстав використовує її не відповідно до того виду використання, за яким цю земельну ділянку було передано власником.

Заперечуючи проти позову, відповідач стверджував, що поданий прокурором як доказ у справі акт обстеження земельної ділянки комісією від 16.11.2022 (далі за текстом - Акт обстеження) - є недопустимим доказом.

Такі доводи відповідача визнаються судом непереконливими, з огляду на наступне.

Чинне законодавство не містить переліку вимог до форми та змісту Акту обстеження земельної ділянки.

В Акті обстеження містяться вказівки на кадастровий номер земельної ділянки, її площу, додатками до акту від 16.11.2022 є фотофіксації земельної ділянки кадастровий номер 4620955300:61:000:0018, що в сукупності належним чином ідентифікує земельну ділянку.

При цьому, суд, вважає, що у осіб, які входили до складу комісії (в.о. завідувача сектору містобудування і архітектури, головних спеціалістів (юриста, землевпорядників)) достатньо знань та навичок для встановлення місцезнаходження земельної ділянки за допомогою технічної документації та складання акту її обстеження, з урахуванням того, що встановлені в ході обстеження порушення Договору є в прямому сенсі - очевидними, оскільки саме візуальним оглядом членами комісії було встановлено факти розорювання спірної земельної ділянки та засівання її кукурудзою.

Спеціальні навички та спеціальна освіта, у даному випадку, на думку суду, для визначення факту розорювання земельної ділянки та засівання кукурудзою - не вимагаються.

Тому Акт обстеження земельної ділянки від 16.11.2022 є належним та допустимим доказом, що підтверджує факт використання відповідачем наданої в оренду земельної ділянки площею 6,1744 га кадастровий номер 4620955300:61:000:0018 не відповідно до того виду використання, за яким цю земельну ділянку було передано власником.

Стаття 36 Закону України «Про охорону земель» встановлює, що охорона земель сільськогосподарського призначення забезпечується на основі реалізації комплексу заходів щодо збереження продуктивності сільськогосподарських угідь, підвищення їх екологічної стійкості та родючості ґрунтів, а також обмеження їх вилучення (викупу) для несільськогосподарських потреб.

При цьому ст.35 цього Закону передбачено, що власники і землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок при здійсненні господарської діяльності зобов`язані серед іншого: дотримуватися вимог земельного та природоохоронного законодавства України; проводити на земельних ділянках господарську діяльність способами, які не завдають шкідливого впливу на стан земель та родючість грунтів; забезпечувати використанняземельних ділянок за цільовим призначенням та дотримуватися встановлених обмежень (обтяжень) на земельну ділянку; забезпечувати захист земель від ерозії, виснаження, забруднення, засмічення, засолення, осолонцювання, підкислення, перезволоження, підтоплення, заростання бур`янами, чагарниками і дрібноліссям (аналогічні вимоги зазначено також у п.80 постанови ВС у справі №914/291/22 від 16.11.2022 за позовом керівника Червоноградської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Белзької міської ради Львівської області до ФГ «Бонсай» про розірвання договору оренди землі, повернення земельної ділянки).

За змістом ст.37 Закону України «Про охорону земель» власники та землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок зобов`язані здійснювати заходи щодо охорони родючості ґрунтів, передбачені цим Законом та іншими нормативно-правовими актами України.

На землях сільськогосподарського призначення може бути обмежена діяльність щодо: вирощування певних сільськогосподарських культур, застосування окремих технологій їх вирощування або проведення окремих агротехнічних операцій; розорювання пасовищ, сіножатей; використання деградованих, малопродуктивних, а також техногенно забруднених земельних ділянок; необґрунтовано інтенсивного використання земель.

Згідно п.5 статті 20 Земельного кодексу України, види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.

Земельні ділянки сільськогосподарського призначення використовуються їх власниками або користувачами виключно в межах вимог щодо користування землями певного виду використання, встановлених статтями 31, 33-37 цього Кодексу.

Пунктом «і» статті 211 Земельного кодексу України визначено, що громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за відхилення від затверджених в установленому порядку проектів землеустрою;використання земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва без затверджених у випадках, визначених законом, проектів землеустрою, що забезпечують еколого - економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь.

Необхідність дотримання обмежень щодо розорювання земель, а також створення, збереження та відновлення сіножатей та пасовищ відповідно до науково обґрунтованих показників з урахуванням регіональних особливостей та природно-кліматичних умов, передбачена Законами України «Про Основні засади (стратегію) державної екологічної політики України на період до 020 року», «Про Основні засади (стратегію) державної екологічної політики України на період до 2030 року», Концепцією національної екологічної політики України на період до 2020 року, схваленою розпорядженням Кабінету Міністрів України від 17.10.2007 №880-р, Стратегією удосконалення управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 07.06.2017 №413, Національним планом дій щодо боротьби з деградацією земель та опустелюванням, затвердженим розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30.03.2016 № 271-р.

Діяльність Відповідача щодо розорювання земельної ділянки сільськогосподарського призначення, яка за своїми характеристиками є пасовищами, порушує встановлені законодавством та договором вимоги використання спірної земельної ділянки, оскільки за приписами частини п`ятої статті 20, статті 34 Земельного кодексу України земельні ділянки для сінокосіння та випасання худоби можуть використовуватися лише у межах встановленого виду використання, тому передана в оренду ТзОВ «Мрія Фармінг Львів» спірна земельна ділянка не могла використовуватися відповідачем для вирощування сільськогосподарських культур (кукурудзи), оскільки спірну земельну ділянку ТзОВ «Мрія Фармінг Львів» було зобов`язане використовувати виключно в межах, визначених договором оренди землі, законом та документацією із землеустрою, а саме як пасовища.

Подібний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 28.01.2019 у справі № 473/4413/17, від 12.12.2019 у справі № 904/1054/19, від 03.12.2020 у справі № 482/2288/18 та від 25.05.2022 у справі № 922/1135/21, на які посилається прокурор в касаційній скарзі.

Аналогічну позицію висловлено в постанові Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №914/291/22: з огляду на те, що за встановлених у справі обставин невиконання ФГ «Бонсай» обов`язків, передбачених статтею 25 Закону про оренду землі, умовами договору оренди землі, а також спрямування діяльності відповідача на розорювання земельної ділянки сільськогосподарського призначення, яка за соїми характеристиками відноситься до сіножатей, порушення орендарем встановлених законодавством та договором вимог використання спірної земельної ділянки, виходячи з предмета та підстав позову, суди попередніх інстанцій дійшли необґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для розірвання договору оренди землі та зобов`язання ФГ «Бонсай» повернути земельну ділянку власнику в особі Белзької міськради (п. 93 постанови)

П. 94 постанови: на підставі поданих сторонами та досліджених судами попередніх інстанцій доказів, установлених судами першої та апеляційної інстанцій фактичних обставин укладення та виконання сторонами договору оренди емлі, колегія суддів суду касаційної інстанції дійшла висновку про порушення ФГ «Бонсай» положень земельного законодавства та умов договору оренди землі щодо використання орендарем земельної ділянки відповідно до її призначення.

П. 95 постанови: порушення ФГ «Бонсай» умов договору оренди землі, яким передано в оренду спірну земельну ділянку, яка відноситься до сіножатей, тобто використання орендарем спірної земельної ділянки в інших цілях ніж для сінокосіння, вирощування багаторічних трав, випасання худоби, є підставою для задоволення позову в частині позовних вимог про розірвання договору оренди землі.

Земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

В ст.14 Конституції України наголошено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Стаття 40 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» передбачено, що використання природних ресурсів громадянами, підприємствами, установами та організаціями здійснюється з додержанням обов`язкових екологічних вимог: раціонального і економного використання природних ресурсів на основі широкого застосування новітніх технологій; здійснення заходів щодо запобігання псуванню, забрудненню, виснаженню природних ресурсів негативному впливу на стан навколишнього природного середовища; здійснення заходів щодо відтворення відновлюваних природних ресурсів; застосування біологічних, хімічних та інших методів поліпшення якості природних ресурсів, які забезпечують охорону навколишнього природного середовища і безпеку здоров`я населення; збереження територій та об`єктів природно-заповідного фонду, а також інших територій, що підлягають особливій охороні; здійснення господарської та іншої діяльності без порушення екологічних прав інших осіб; здійснення заходів щодо збереження і невиснажливого використання біологічного різноманіття під час провадження діяльності, пов`язаної з поводженням з генетично модифікованими організмами.

При використанні природних ресурсів має забезпечуватися виконання й інших вимог, встановлених цим Законом та іншим законодавством України.

У рішенні Європейського Суду з прав людини від 27.11.2007 у справі «Хаммер проти Бельгії» Суд вирішив, що незважаючи на той факт, що навколишнє середовище прямо не захищене в Конвенції, проте саме по собі воно є цінністю, в якій як суспільство, так і державні органи мають живий інтерес.

Економічні міркування і навіть право на власність, не мають виходити на перший план у питаннях охорони навколишнього середовища, зокрема, коли ця сфера законодавчо регулюється державою. Таким чином, державні органи зобов`язані діяти з метою захисту навколишнього середовища.

У постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23.01.2019 у справі № 355/385/17 міститься правовий висновок про те, що у статті 629 Цивільного кодексу України закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Невиконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 Цивільного кодексу України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).

Ст.ст. 526, 530 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема розірвання договору.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Така ж відповідальність за невиконання умов договору оренди встановлена ст.36 Закону «Про оренду землі»: у разі невиконання зобов`язань за договором оренди землі сторони несуть відповідальність згідно із законом та договором.

Орендар порушив взяті на себе Договором від 02.06.2020 зобов`язання, а також вимоги ст.ст.35,36 Закону України «Про охорону земель», ст. 1 Закону України про «Про землеустрій», ст.20 Земельного Кодексу України, оскільки використовував земельну ділянку не за тим видом використання, за яким земельну ділянку було передано, що є підставою для звернення до суду з позовом про розірвання спірного договору оренди землі.

При цьому, ч.5 ст.20, ст.34 Земельного кодексу України, ст.35 Закону України «Про охорону земель» є імперативними і зобов`язують користувачів використовувати землі виключно за цільовим призначенням та в межах певного виду.

Згідно з ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до п. 34 Договору, дія договору припиняється шляхом його розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, а також з інших підстав, визначених законом.

Відповідно до п. 37 Договору, за невиконання або неналежне виконання умов Договору сторони несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства та умов договору.

Статтею 34 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 16.04.2004 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», питання про дострокове припинення користування землею на умовах оренди вирішується шляхом пред`явлення позову про розірвання договору (абз. 3 п.8).

Згідно з постановою Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 №6 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» (п.п. 2.20, 2.23), у вирішенні спорів про розірвання договору оренди земельної ділянки судам слід враховувати, що відповідно до ст. 32 Закону України «Про оренду землі», на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених умовами договору, та з підстав, визначених ст.ст. 24 і 25 Закону України «Про оренду землі», а також з підстав, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Так, Верховний Суд в постанові від 12.12.2019 (справа № 904/1054/19) дійшов висновку, що діяльність Відповідачів щодо розорювання земельної ділянки сільськогосподарського призначення, яка за своїми характеристиками відносяться до сіножатей, є такою, що порушує встановлені законодавством та договором вимоги використання спірної земельної ділянки, а отже, виходячи з предмету та підстав позову, дійшли висновку про задоволення позовних вимог.

При цьому, в постанові Верховного Суду від 22.06.2020 (справа №922/2216/19) зроблено висновок щодо критеріїв істотності порушення умов договору, як підстави дострокового розірвання договору на вимогу сторони в розумінні ст. 651 Цивільного кодексу України, як необхідної передумови розірвання договору в судовому порядку на вимогу однієї сторони. Зазначено, що істотним є таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору. Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору.

Водночас, йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору.

В постанові Верховного Суду від 16.11.2022 (справа №914/291/22) також зазначено, що підстави для зміни або розірвання договору визначені у статті 651 Цивільного кодексу України. За загальним правилом зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша цієї статті). Про таку зміну або розірвання сторони вправі домовитися у будь-який час на свій розсуд, крім випадків, обумовлених договором або у законодавстві. Тоді як зміна чи розірвання договору у судовому порядку, зокрема, юридичним наслідком істотного порушення зобов`язання іншою стороною (пункт 2 частини першої статті 611, абзац другий частини другоїстатті 651 Цивільного кодексу України), тобто способом реагування та захисту права від такого порушення, яке вже відбулося.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 01.06.2021 у справі №925/929/19зауважила, що власники або користувачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення певного виду використання мають використовувати їх виключно в межах вимог, встановлених статтями 31, 33-37 ЗК України для такого виду використання. Зазначені норми права розрізняють категорії земель за їх цільовим призначенням та види використання земельної ділянки в межах кожної категорії земель. Користувачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення повинні використовувати такі земельні ділянки відповідно до того виду використання, за яким ці земельні ділянки були передані їм власником.

Порушення договору на предмет істотності суд оцінює виключно за обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає зміни чи розірвання договору. У такому випадку вина (як суб`єктивний чинник) сторони, що допустила порушення договору, не має значення ні для оцінки істотності порушення, ні для виникнення права вимагати зміни чи розірвання договору на підставі частини другої статті 651 Цивільного кодексу України.

За встановлених у справі обставин невиконання ТзОВ «Мрія Фармінг Львів» обов`язків передбачених статтею 25 Закону "Про оренду землі", умовами договору оренди землі, а також спрямування діяльності відповідача на розорювання земельної ділянки сільськогосподарського призначення, яка за своїми характеристиками відноситься до пасовищ, порушення орендарем встановлених законодавством та договором вимог використання спірної земельної ділянки, виходячи з предмета та підстав позову прокурора, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для розірвання договору оренди землі та зобов`язання відповідача повернути земельну ділянку власнику в особі Великолюбінської селищної ради Львівського району Львівської області.

Доводи відповідача, що додатковою угодою від 28.06.2023 змінено вид використання земельної ділянки з "писовищ" на "ріллю", тому відсутні порушення умов договору оренди - є безпідставними. Вирішення питання щодо зміни виду використання земельної ділянки, яке відбулось після відкриття провадження у даній господарській справі, не впливає на оцінку правопорушень відповідача, про які вказує прокурор подаючи позов та факт наявності яких встановлено судом в ході розгляду справи.

Крім того, потрібно враховувати те, що розмір орендної плати відповідно до положень статті 13 Закону України «Про оцінку землі» прямо пропорційно залежить від величини нормативної грошової оцінки земель, а отже від функціонального призначення земельної ділянки.

За інформацією про нормативно-грошову оцінку земельної ділянки, яка долучена прокурором нормативно грошова ріллі в 5 разів перевищує відповідні показники пасовища, отже, внаслідок фактичного використання орендованої землі як ріллі, орендодавець фактично недоотримав відповідних коштів у виді орендної плати.

Змінивши вид використання земельної ділянки, відповідач фактично визнав той факт, що земельна ділянка використовується як рілля, в порушення вимог умов договору та наведених вище норм законодавства.

Окрім того, предметом спору, є об`єкт спірних правовідносин, матеріально-правовий об`єкт з приводу якого виник правовий конфлікт між позивачем і відповідачем. З огляду на це, предметом спору є земельна ділянка та договір оренди цієї земельної ділянки. Хоча зміна виду використання земельної ділянки знайшла своє відображення у додатковій угоді до договору оренди цієї земельної ділянки в ході розгляду даної справи, однак інтереси територіальної громади не можуть вважатись не порушеними діями відповідача (використання спірної земельної ділянки, яка належить до пасовищ для вирощування сільсьгосподарськиї культур), оскільки порушує інтереси Великолюбінської селищної ради в отриманні справедливої та такої, що відповідає вимогам законодавства орендної плати.

З урахуванням вищеведеного, суд приходить до висновку про наявність підстав для розірвання договору оренди землі №7 від 02.06.2020.

Згідно зі статтею 34 Закону про оренду землі у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця. У разі невиконання орендарем обов`язку щодо умов повернення орендодавцеві земельної ділянки орендар зобов`язаний відшкодувати орендодавцю завдані збитки.

Оскільки, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про розірвання договору оренди землі, то повернення відповідачем спірної земельної ділянки її власнику - Великолюбінській селищній раді Львівського району Львівської області, є правовим наслідком розірвання договору оренди землі.

Відтак, суд розглянувши заявлені позовні вимоги прокурора про розірвання Договору оренди землі від 06.02.2020 №7 та повернення спірної земельної ділянки, зазначає, що такі є обгрунтовані та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Із врахуванням вищенаведеного, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача про закриття провадження у справі, з підстав відсутності предмета спору.

Судові витрати.

Судовий збір відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на відповідача в розмірі 4 962,00 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 7, 13, 14, 46, 73, 74, 76-80, 91, 123, 129, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити повністю.

2.Розірвати договір оренди землі №7 від 02.06.2020, зареєстрований в Державного реєстрі речових прав на нерухоме майно 04.06.2020 номер запису 35282079, укладений між Великолюбінською селищною радою Львівського району Львівської області та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мрія Фармінг Львів», кадастровий номер земельної ділянки 4620955300:61:000:0018 площею 6,1744 га.

3.Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Мрія Фармінг Львів»</a> (46018, Тернопільська область, м.Тернопіль, вул.Володимира Винниченка, буд.8, ідентифікаційний код 40093221) повернути Великолюбінській селищній раді Львівського району Львівської області (46018, Тернопільська область, м.Тернопіль, вул.Володимира Винниченка, буд.8, ідентифікаційний код 04373057) земельну ділянку площею 6,1744 га кадастровий номер 4620955300:61:000:0018, розташовану на території Великолюбінської селищної ради Львівського району Львівської області.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мрія Фармінг Львів»</a> (46018, Тернопільська область, м.Тернопіль, вул.Володимира Винниченка, буд.8, ідентифікаційний код 40093221) на користь Львівської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 02910031, UA 138201720343140001000000774 у ДКСУ у м.Києві; 79005, м.Львів, просп.Шевченка, 17/19) 4962,00 грн судового збору.

5. Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили в порядку ст. 327 ГПК України.

Рішення суду набирає законної сили у строки передбачені ст. 241 ГПК України.

Рішення може бути оскаржене в порядку та строки передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення підписано 28.09.2023.

Суддя Кітаєва С.Б.