Рішення
від 27.09.2023 по справі 923/1292/21
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"27" вересня 2023 р.м. Одеса Справа № 923/1292/21

Господарський суд Одеської області у складі судді Мостепаненко Ю.І.

секретар судового засідання Білинська І.І.,

за участю представників сторін:

від прокуратури - Ткаченко Л.В. (посвідчення № 077969 від 06.06.2023р.),

від Міністерства освіти та науки України - не з`явився,

від Державного професійно-технічного навчального закладу "Херсонський ліцей зв`язку та поліграфії" - не з`явився;

від відповідача 1 - Іванова Т.В. (в порядку самопредставництва),

від відповідача 2 - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 923/1292/21

за позовом Заступника керівника Херсонської окружної прокуратури Херсонської області (73000, м. Херсон, вул. Тираспільська, 5а, код ЄДРПОУ 04851120) в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України (01135, м. Київ, проспект Перемоги, 10, код ЄДРПОУ 38621185), Державного професійно-технічного навчального закладу "Херсонський ліцей зв`язку та поліграфії" (73008, м. Херсон, вул. І.Кулика, 147, код ЄДРПОУ 36235691)

до відповідача 1 - Регіонального відділення Фонду державного майна в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (01133, м. Київ, б. Лесі Українки, буд. 26а, код ЄДРПОУ 21295778)

відповідача 2 - фізичної особи-підприємця Орел Михайла Ігоровича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 )

про визнання недійсним договору оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності та повернення майна, -

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2021 року заступник керівника Херсонської окружної прокуратури Херсонської області звернувся до Господарського суду Херсонської області в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України та Державного професійно-технічного навчального закладу "Херсонський ліцей зв`язку та поліграфії" до Регіонального відділення Фонду державного майна в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі та фізичної особи-підприємця Орел Михайла Ігоровича з вимогами про:

1) визнання недійсним договору оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності від 29.01.2020 №1611-20-065, укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі та ФОП Орел Михайлом Ігоровичем;

2) зобов`язання ФОП Орел Михайла Ігоровича звільнити та повернути Державному професійно-технічному навчальному закладу "Херсонський ліцей зв`язку та поліграфії" державне нерухоме майно - частину будівлі літ. Б, загальною площею 362,4 кв.м та сарай літ. В, загальною площею 73,2 кв.м, з місцезнаходженням за адресою м. Херсон, вул. Баку, 8, що перебуває на балансі, вартістю 678522 грн., шляхом підписання акту приймання-передачі.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним. Так, Херсонською окружною прокуратурою встановлено, що 29.01.2020 між Регіональним відділенням Фонду державного майна в Херсонській області, АРК Крим та м. Севастополі та фізичною особою - підприємцем Орел Михайлом Ігоровичем укладено договір оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності №1611-20-065 (далі - договір), згідно з яким ФОП Орел М.І. передано у строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене нерухоме майно - частину будівлі літ. Б. загальною площею 362,4 кв.м та сарай літ. В загальною площею 73,2 кв.м за адресою: м. Херсон, вул. Баку, 8, що перебуває на балансі Державного професійно-технічного навчального закладу «Херсонський професійний ліцей зв`язку та поліграфії».

Відповідно до п.п. 1.2. договору майно передається в оренду з метою друкування поліграфічної продукції.

У відповідності з актом приймання-передавання державного майна від 29.01.2020, який є додатком договору, частина будівлі літ. Б. загальною площею 362,4 кв.м та сарай літ. В загальною площею 73,2 кв.м за адресою: м. Херсон, вул. Баку, 8, що перебуває на балансі Державного професійно - технічного навчального закладу «Херсонський професійний ліцей зв`язку та поліграфії», було передано в строкове платне користування фізичній особі - підприємцю Орел Михайлу Ігоровичу.

Як вказує прокурор, на час пред`явлення позову спірний договір оренди діє, майно передане на виконання спірного договору, перебуває в користуванні фізичної особи - підприємця Орел Михайла Ігоровича.

Разом із тим, за ствердженнями прокурора, вказаний договір було укладено з порушенням ч. 4 ст. 80 Закону України «Про освіту» від 05.09.2017 щодо передачі в оренду нерухомості, яка перебуває на балансі освітніх закладів.

Наразі прокурор зауважує, що об`єкт оренди - вбудовані приміщення загальною площею 269,4 кв.м в будівлі їдальні за адресою: м. Херсон, вул. Баку, 8, що перебуває на балансі Державного професійно-технічного навчального закладу «Херсонський професійний ліцей зв`язку та поліграфії», відноситься до об`єктів освіти державної форми власності.

При цьому, як зазначає прокурор, ч. 4 ст. 80 Закону України «Про освіту» (у редакції на час укладення договору) встановлено, що об`єкти та майно державних і комунальних закладів освіти не підлягають приватизації чи використанню не за освітнім призначенням, крім надання в оренду з метою надання послуг, які не можуть бути забезпечені безпосередньо закладами освіти, пов`язаних із забезпеченням освітнього процесу або обслуговування учасників освітнього процесу, з урахуванням визначення органом управління можливості користування державним нерухомим майном відповідно до законодавства. Таким чином, на думку прокурора, законодавчо надано можливість передавати в оренду приміщення навчальних закладів лише для надання послуг, пов`язаних із освітнім процесом, які не може надати самостійно заклад освіти. У свою чергу, використання приміщення Державного професійно-технічного навчального закладу «Херсонський професійний ліцей зв`язку та поліграфії» з метою друкування поліграфічної продукції жодним чином не пов`язано з навчальним процесом.

Виходячи з вище викладеного, прокурор вказує, що частина будівлі літ. Б. загальною площею 362,4 кв.м та сарай літ. В загальною площею 73,2 кв.м за адресою: м. Херсон, вул. Баку, 8, що перебуває на балансі Державного професійно - технічного навчального закладу «Херсонський професійний ліцей зв`язку та поліграфії» не можуть використовуватись не за освітнім призначенням та не могли бути передані в оренду через існування прямої заборони на рівні законів України, оскільки друкування поліграфічної продукції жодним чином не пов`язано з освітнім процесом, а є виключно підприємницькою діяльністю, направленою на отримання прибутку.

Поряд з цим, прокурор зазначає, що фізична особа - підприємець Орел Михайло Ігорович не відноситься до суб`єктів освітньої діяльності, а його діяльність не спрямована на організацію забезпечення та реалізацію освітнього процесу, а отже не пов`язана з освітнім процесом. Відтак, прокурор вважає, що укладення оспорюваного договору стосовно приміщень державного закладу освіти із зміною цільового призначення його використання з метою друкування поліграфічної продукції, тобто не за освітнім (навчально-виховним чи науковим) призначенням, чітко свідчить про порушення сторонами при вчиненні оспорюваного правочину положень ч. 4 ст. 80 Закону України «Про освіту» (в редакції, чинній на момент укладення договору).

За таких обставин, з огляду на те, що положеннями чинного законодавства України, яке регулює орендні відносини державного та комунального майна закладів освіти для використання їх не за призначенням, а в даному випадку приміщення передано в платне користування не для використання в навчально-виховному процесі, то, на думку прокурора, оспорюваний договір не відповідає нормам законодавства (ч. 4 ст. 80 Закону України «Про освіту», що згідно з ч. 1 ст. 203 та ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України є підставою для визнання його недійсним, та в свою чергу обумовлює необхідність зобов`язання орендаря повернути орендодавцю частину будівлі літ. Б. загальною площею 362,4 кв.м та сарай літ. В загальною площею 73,2 кв.м за адресою: м. Херсон, вул. Баку, 8, що перебуває на балансі Державного професійно - технічного навчального закладу «Херсонський професійний ліцей зв`язку та поліграфії» шляхом підписання акту приймання - передачі.

Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 30.09.2021 вказану позовну заяву прокуратури прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 923/1292/21 за правилами загального позовного провадження із призначенням підготовчого засідання на 10.11.2021.

19.10.2021 від відповідача - Регіонального відділення Фонду державного майна в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі до господарського суду Херсонської області надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 7892/21), в якому відповідач-1 повністю не визнає позовні вимоги, заявлені прокурором. Зокрема, відповідач -1 вказує, що Міністерство освіти і науки України, діючи на підставі чинних на той час приписів Закону України «Про освіту», проаналізувавши надані Регіональним відділенням документи, листом від 24.10.2019 №1/11-9325 погодило передачу вищевказаного майна в оренду та зазначило про необхідність врахування напрямку діяльності орендаря з тим, щоб не завадити умовам безпечної роботи закладу та заборонило передачу нерухомого майна в суборенду. Так, Наказом Регіонального відділення від 28.01.2020 №36 було прийнято рішення про передачу вищевказаного державного майна в оренду фізичній особі-підприємцю Орлу Михайлу Ігоровичу, з урахуванням зауважень органу управління, строком на 2 роки та 11 місяців, Таким чином, Регіональне відділення вказує, що при укладенні спірного договору оренди спиралось на дозвіл органу управління. При цьому, як зауважує відповідач-1, саме Міністерство освіти і науки України в процесі прийняття рішення про передачу або відмову в передачі державного майна в оренду аналізує можливість укладення договору на відповідність положенням чинного законодавства про освіту. Відтак, отримавши від Міністерства освіти і науки України лист з погодженням на передачу державного майна в оренду, Регіональне відділення не вбачало будь-яких перешкод для укладення договору оренди.

Крім того, відповідач-1 зауважує, що прокурор у позовній заяві хибно зазначає, що спірний договір порушує вимоги ч. 4 ст. 80 Закону України «Про освіту», відповідно до якої об`єкти та майно державних і комунальних закладів освіти не підлягають приватизації чи використанню не за освітнім призначенням. При цьому, прокурором не враховано виключення, які містить ч 4 ст. 80 Закону України «Про освіту» щодо надання такого майна в оренду з метою надання послуг, які не можуть бути забезпечені безпосередньо закладами освіти, пов`язаних із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу, з урахуванням визначення органом управління можливості користування державним нерухомим майном відповідно до законодавства. Також відповідач-1 зазначає, що прокурор не проаналізував визначену Міністерством можливість користування спірним майном відповідно до законодавства (наданий органом управління дозвіл на укладення спірного договору) та не взяв до уваги отримані документи щодо проходження учнями балансоутримувача навчально-виробничої практики у орендаря, яке не може забезпечуватися самим навчальним закладом. В той же час, забезпечення орендарем проходження практики студентами навчального закладу є важливими для забезпечення освітнього процесу.

Наразі відповідач-1 вказує, що згідно п. 7.4. статуту ДПТНЗ «Херсонській професійний ліцей зв`язку та поліграфії» додатковими джерелами фінансування навчального закладу є доходи від надання в оренду приміщень, споруд, обладнання в порядку, встановленому законодавством України. При цьому, норми Закону України «Про оренду державного та комунального майна», Закону України «Про освіту», Постанови Кабінету Міністрів України від 27.08.2010 № 796 «Про затвердження переліку платних послуг, які можуть надаватися навчальними закладами, іншими установами та закладами системи освіти, що належать до державної і комунальної форми власності» в їх системному поєднанні дозволяють передавати в оренду будівлі, споруди, окремі тимчасово вільні приміщення і площі, інше рухоме та нерухоме майно або обладнання, за умови, що такі об`єкти тимчасово не використовуються у навчально-виховній, навчально-виробничій, науковій діяльності та у разі, коли це не погіршує соціально-побутових умов осіб, які навчаються або працюють у навчальному закладі.

Так, згідно доручення Фонду державного майна України від 04.08.2021 №Д4/5, яким має керуватись Регіональне відділення при укладенні договорів оренди, до переліку допоміжних послуг, які не можуть бути забезпечені безпосередньо закладами освіти, та для забезпечення яких може надаватись в оренду майно закладів освіти, віднесено послуги з ксерокопіювання, фотопослуг та поліграфічних послуг. В свою чергу, виробничі потужності також можуть використовуватися для виготовлення навчально-методичної літератури. Таким чином, відповідач-1 вважає, що передача майна закладу освіти з метою виготовлення поліграфічної продукції не порушує вимог чинного законодавства, та належить до послуг, що безпосередньо надаються закладами освіти.

Враховуючи наведене, відповідач-1 зазначає, що спірний договір відповідає вимогам чинного законодавства, що регулює правовідносини оренди державного майна, ніяким чином не порушує вимог Закону «Про освіту», тому не має жодних правових підстав для задоволення позовних вимог прокурора та визнавати його недійсним.

02.11.2021 від позивача - Міністерства освіти і науки України до господарського суду Херсонської області надійшли пояснення по справі (вх. № 8223/21), в яких Міністерство зауважує, що 20.12.2018 було внесено зміни до статті 80 Закону України «Про освіту» з метою забезпечення освітнього процесу належними умовами для праці та здобуття освіти (Закон України № 2661-VIII «Про внесення змін до статті 80 Закону України «Про освіту»). Нерухоме майно, яке належить до сфери управління Міністерства включає в себе будівлі закладів освіти, гуртожитків, майстерень, спортивних майданчиків та споруд, певна частина яких не задіяна в освітньому процесі. Одним із ефективних шляхів використання державного майна є надання його в оренду, оскільки це забезпечує збереження й поліпшення об`єктів, які не використовуються за призначенням в силу різних причин балансоутримувачами за призначенням та служить джерелом постійного надходження коштів до державного бюджету. Відтак, МОН зазначає, що у вільних приміщеннях закладів освіти також розташовуються органи влади, зокрема, територіальні підрозділи прокуратури, Національної поліції, Міністерства внутрішніх справ, тощо. Отже, об`єкти та майно державних і комунальних закладів освіти не підлягають приватизації чи використанню не за освітнім призначенням, крім надання в оренду з метою надання послуг, які не можуть бути забезпечені безпосередньо закладами освіти, пов`язаних із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу, з урахуванням визначення органом управління можливості користування державним нерухомим майном відповідно до законодавства. Таким чином, Міністерство освіти і науки України, передавши у господарське відання майно навчального закладу, фактично делегувало останньому повноваження щодо цільового використання та збереження зазначеного майна.

У вказаних поясненнях МОН заявило клопотання розглядати справу без участі його представника.

09.11.2021 від першого заступника керівника Херсонської окружної прокуратури до господарського суду Херсонської області надійшла відповідь на відзив (вх. № 8440/21), в якій прокурор наполягає на задоволенні позову. Зокрема, прокурор стверджує, що використання приміщення Державного професійно-технічного навчального закладу «Херсонський професійний ліцей зв`язку та поліграфії» з метою друкування поліграфічної продукції жодним чином не пов`язано з навчальним процесом. Таким чином, на думку прокурора, укладення оспорюваного договору стосовно приміщень державного закладу освіти із зміною цільового призначення його використання з метою провадження підприємницької діяльності шляхом друкування поліграфічної продукції, тобто не за освітнім (навчально-виховним чи науковим) призначенням, чітко свідчить про порушення сторонами при вчиненні оспорюваного правочину положень частини 4 статті 80 Закону України «Про освіту», та є підставою для визнання договору недійсним.

Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 10.11.2021 р. підготовче засідання у справі №923/1292/21 відкладено та призначено на 29.11.2021 року.

Наразі 09.11.2021 року фізична особа-підприємець Орел Михайло Ігорович звернувся до Господарського суду Херсонської області з зустрічним позовом, в якому просив стягнути з Державного професійно-технічного навчального закладу "Херсонський ліцей зв`язку та поліграфії" 43727,51 грн. безпідставно набутих грошових коштів; з Управління державної казначейської служби України у м. Херсоні Херсонської області 29124,56 грн. безпідставно набутих грошових коштів; з Головного управління Державної казначейської служби України у Херсонській області 23256,93 грн. безпідставно набутих грошових коштів.

Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 11.11.2021 вказану зустрічну позовну заяву у справі № 923/1292/21 повернуто фізичній особі-підприємцю Орел Михайлу Ігоровичу.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою, ФОП Орел М.І. звернувся до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати ухвалу Господарського суду Херсонської області від 11.11.2021 у справі № 923/1292/21 та направити справу для продовження розгляду в Господарському суді Херсонської області.

Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 19.11.2021 провадження у справі № 923/1292/21 зупинено до перегляду в апеляційному порядку ухвали суду від 11.11.2021 про повернення зустрічної позовної заяви фізичної особи-підприємця Орел Михайла Ігоровича.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.02.2022 ухвалу Господарського суду Херсонської області від 11.11.2021 по справі № 923/1292/21 залишено без змін.

Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 23.02.2022 провадження у справі № 923/1292/21 поновлено та призначено підготовче засідання на 23.03.2022.

Проте, Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 внаслідок військової агресії російської федерації в Україні введено воєнний стан, який діє по теперішній час.

Відповідно до пункту 1 статті 12 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", у разі неможливості здійснення правосуддя судами, розташованими на тимчасово окупованих територіях, територіальна підсудність судових справ, що розглядаються у таких судах, визначається в порядку, передбаченому частиною 7 статті 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Відповідно до ч.7 ст. 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", у разі неможливості здійснення правосуддя судом з об`єктивних причин під час воєнного або надзвичайного стану, у зв`язку зі стихійним лихом, військовими діями, заходами щодо боротьби з тероризмом або іншими надзвичайними обставинами, може бути змінено територіальну підсудність судових справ, що розглядаються в такому суді, за рішенням Вищої ради правосуддя, що ухвалюється за поданням Голови Верховного Суду, шляхом її передачі до суду, який найбільш територіально наближений до суду, який не може здійснювати правосуддя, або іншого визначеного суду. У разі неможливості здійснення Вищою радою правосуддя такого повноваження воно здійснюється за розпорядженням Голови Верховного Суду. Відповідне рішення є також підставою для передачі усіх справ, які перебували на розгляді суду, територіальна підсудність якого змінюється.

Верховний Суд розпорядженням від 18.03.2022 року № 11/0/9-22 в порядку ч. 7 ст. 147 Закону України "Про судоустрій і статус судді" змінив територіальну підсудність судових справ, які підсудні Господарському суду Херсонської області (враховуючи неможливість здійснювати правосуддя під час воєнного стану Господарським судом Херсонської області), шляхом передачі до Господарського суду Одеської області.

За актом прийому-передачі справа № 923/1628/21 була передана Господарському суду Одеської області.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.06.2023 року справу розподілено судді Мостепаненко Ю.І.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 19.06.2023 справу №923/1292/21 прийнято до провадження судді Мостепаненко Ю.І.; постановлено здійснювати розгляд справи спочатку за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 10.07.2023.

У підготовчому засіданні 10.07.2023 оголошено протокольну ухвалу про продовження строку підготовчого провадження у справі на 30 днів та відкладення підготовчого засідання у справі №923/1292/21 на 23.08.2023, про що ухвалою суду від 10.07.2023 повідомлено позивачів та відповідачів в порядку ст.120 ГПК України.

Під час підготовчого засідання 23.08.2023 представником прокуратури було заявлено усне клопотання про відкладення розгляду справи.

Вказане клопотання судом було задоволено, та в підготовчому засіданні 23.08.2023 судом оголошено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання у справі № 923/1292/21 на 13.09.2023, про що ухвалою суду від 23.08.2023 повідомлено позивачів та відповідачів в порядку ст. 120 ГПК України.

11.09.2023 від заступника керівника Херсонської окружної прокуратури до господарського суду надійшли пояснення стосовно чинності спірного договору оренди (вх. № 31242/23).

У підготовчому засіданні 13.09.2023 судом оголошено протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження у справі та призначення справи № 923/1292/21 до розгляду по суті в засіданні суду на 27.09.2023 р., про що ухвалою суду від 13.09.2023 повідомлено позивачів та відповідачів в порядку ст.120 ГПК України.

В судовому засіданні 27.09.2023 представник прокуратури підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив суд їх задовольнити.

Представник позивача - Міністерства освіти і науки України не з`явився ані у підготовче засідання, ані у судове засідання з розгляду справи по суті. Наразі Міністерство освіти і науки України у раніше поданих до суду письмових поясненнях (вх. ГСХО № 8223/21 від 02.11.2021) просило суд розглядати справу без участі його представника. При цьому у вказаних поясненнях Міністерство зазначило, що з метою додаткових надходжень коштів для забезпечення надійної експлуатації будівель, котельного господарства, інженерних мереж та підвищення ефективності використання матеріально-технічної бази в закладах освіти, ураховуючи нормативно-правові та законодавчі акти, Міністерство листами від 24.10.2019 № 1/11-9325 та від 11.10.2019 № 1/11-8994 надало відповідачу-1 позитивні висновки щодо надання майна в оренду та рекомендації щодо істотних умов при оформленні договорів оренди, якщо це не погіршує проведення освітнього процесу та проживання студентів і учнів.

Позивач - Державний професійно-технічний навчальний заклад "Херсонський ліцей зв`язку та поліграфії" письмових пояснень по суті заявленого позову не надав. Також представник ліцею не з`являвся ані у підготовче засідання господарського суду Одеської області, ані у судове засідання з розгляду справи по суті, у зв`язку з чим з`ясувати думки позивача стосовно заявленого позову не уявляється можливим.

Відповідач - Регіональне відділення Фонду державного майна в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі проти позову заперечує з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву (вх. ГСХО № 7892/21 від 19.10.2021). Також у судовому засіданні 27.09.2023 представник РВ ФДМУ в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Відповідач - ФОП Орел Михайло Ігорович відзив на позов не надав, також представник відповідача не з`являвся ані у підготовче засідання господарського суду Одеської області, ані у судове засідання з розгляду справи по суті. Між тим вказаний відповідач про дату, час і місце розгляду справи під час підготовчого провадження повідомлявся належним чином за юридичною адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, проте, надіслана судом копія ухвали суду від 19.06.2023 про прийняття справи до провадження і призначення підготовчого засідання була повернута до суду без вручення разом з рекомендованим повідомлення про вручення поштового відправлення, що містяться в матеріалах справи, з позначкою "адресат відсутній за вказаною адресою".

Відповідно до частин 3, 7 статті 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Отже, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного суду від 28.01.2019р. у справі № 915/1015/16.

Також відповідач про дату та час судового засідання повідомлявся судом в порядку ч. 6 ст. 120 ГПК України шляхом направлення ухвал суду на електронну адресу, яка вказана прокурором у позовній заяві, про що свідчать складені судом довідки.

Крім того, згідно ч. 4 ст. 122 ГПК України відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, викликається в суд через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи. В оголошенні про виклик вказуються дані, зазначені в частині першій статті 121 цього Кодексу.

Наразі судом враховано, що Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій від 25.04.2022 N 75 (у редакції наказу Мінреінтеграції від 28.04.2022 N 80) року було затверджено Перелік територіальних громад, що розташовані в районах проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), до якого увійшла й Херсонська міська територіальна громада (станом на квітень 2022 року).

Згідно розділу ІІ Наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій від 22.12.2022 № 309 „Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією" Херсонська міська територіальна громада перебувала в окупації з 01.03.2022 по 11.11.2022. Також в розділі І вказаного Наказу № 309 визначено території, на яких ведуться (велися) бойові дії, серед яких значиться Херсонська міська територіальна громада як територія, на якій ведуться бойові дії з 11.11.2022 і до теперішнього часу.

З урахуванням обставин місця реєстрації (місцезнаходження) відповідача в м. Херсон, що є територією, яка перебувала в окупації з 01.03.2022 по 11.11.2022, а з 11.11.2022 і до теперішнього часу є територію, на якій ведуться бойові дії, господарським судом відповідно до ухвал суду від 19.06.2023, 10.07.2023, 23.08.2023 та 13.09.2023 відповідач повідомлявся про розгляд даної справи через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, про що свідчать наявні в матеріалах справи оголошення.

Таким чином, відповідач - ФОП Орел Михайло Ігорович вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи.

Наразі суд зазначає, що згідно положень ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання відповідача, повідомленого належним чином про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

В судовому засіданні від 27.09.2023 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення учасників справи, суд встановив наступне.

Згідно свідоцтва про право власності серії САС № 312647 від 30.06.2009, виданого Херсонською міською радою, держава в особі Міністерства освіти і науки України є власником нерухомого майна - будівель та споруд Державного професійно-технічного навчального закладу "Херсонський ліцей зв`язку та поліграфії" за адресою: Херсонська область, м. Херсон, вул. Баку, буд. 8, що складаються з: учбового корпусу - літ. А; учбового корпусу - літ. Б; сарай-склад - літ. В; сарай - літ. Є; сарай - літ. Д; гараж - літ. Г; майстерня - літ. Н; туалет - літ. Ж; сіни - літ. ж; майстерня літ. З; навіс - літ. И; навіс - літ. К; гараж - літ. Л; сарай - літ. М; склад - літ. О; прохідна - літ. П; склад - літ. Р; огорожа - № 2, 3, 4, 5. Вказане підтверджується також наявною в матеріалах справи копією витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 23364276 від 22.07.2009, виданого Херсонським державним бюро технічної інвентаризації, а також інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно № 266419110 від 19.07.2021.

29.08.2019 Державний професійно-технічний навчальний заклад "Херсонський ліцей зв`язку та поліграфії" направив на адресу Регіонального відділення Фонду державного майна в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі лист № 01-21/46/08-01 від 29.08.2019, в якому зазначив, що у зв`язку з невикористанням будівель, розташованих за адресою: м. Херсон, вул. Баку, буд. 8, які належать ДПТНЗ Херсонський ліцей зв`язку та поліграфії", адміністрація не заперечує про передачу в оренду, зокрема, ФОП Орлу М.І. частини будівлі літ. „Б" загальною площею 362,4 кв.м та сараю літ. „В".

В свою чергу, у вересні 2019 року Регіональне відділення Фонду державного майна в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі звернулось до Міністерства освіти і науки України з листом № 07-03-02921 від 03.09.2019 про надання дозволу на укладення договору оренди державного майна, що перебуває на балансі Херсонського професійного ліцею зв`язку та поліграфії. Як вказує відповідач-1, звернення Регіонального відділення були вмотивовані листом балансоутримувача майна від 29.08.2019 №01-21/46/08-01 про невикористання вказаних приміщень у навчально-виховному процесі, а також відомостями, що стали відомими під час виконання доручення Фонду державного майна України від 27.06.2018 № К/29 (щодо проведення перевірки для виявлення фактів ухилення від сплати обов`язкових платежів до Державного бюджету України за використання державного майна і оренди зазначеного майна) щодо встановлення факту невикористання вказаних приміщень балансоутримувачем.

У відповідь на вказаний лист Регіонального відділення Міністерство освіти і науки України своїм листом за № 1/11-9325 від 24.10.2019 надало дозвіл на укладення договору оренди державного нерухомого майна - частини нежитлових приміщень будівлі літ. „Б" (реєстровий номер майна 36235691.25.ОЕКОВФ092) та сараю літ. „В" (реєстровий номер майна 36235691.25.ОЕКОВФ094) загальною площею 362,4 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Херсон, вул. Баку, 8, з метою друкування поліграфічної продукції, відповідно до законодавства терміном до 3-х років.

29.01.2020 між Регіональним відділенням Фонду державного майна в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (орендодавець) та фізичною особою - підприємцем Орел Михайлом Ігоровичем (орендар) було укладено договір оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної форми власності № 1611-20-065, відповідно до п. 1.1. якого відповідач-1 як орендодавець передає, а відповідач-2 як орендар приймає у строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене нерухоме майно - частину будівлі літ. Б. (реєстровий номер майна 36235691.25.ОЕКОВФ092) загальною площею 362,4 кв.м та сарай літ. В (реєстровий номер майна 36235691.25.ОЕКОВФ094) загальною площею 73,2 кв.м. за адресою: м. Херсон, вул. Баку, 8, що перебуває на балансі Державного професійно - технічного навчального закладу «Херсонський професійний ліцей зв`язку та поліграфії» (балансоутримувач).

Вартість майна визначена суб`єктом оціночної діяльності ПП «Експерт - Центр» і згідно з висновком про вартість станом на 30.11.2019 становить за незалежною оцінкою 678522,00 грн. без урахування ПДВ.

Відповідно до п. 1.2. договору майно передається в оренду з метою друкування поліграфічної продукції.

За умовами п. 2.1 договору орендар вступає в строкове платне користування майном у термін, указаний в договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передавання майна. Передача майна в оренду здійснюється за вартістю, визначеною у звіті про незалежну оцінку, складеному за Методикою оцінки (п. 2.3. договору).

Відповідно до п. 10.1. договору визначено, що останній договір укладено строком на 2 роки 11 місяців, що діє з 29.01.2020 до 29.12.2022 включно.

При цьому, відповідачами складено і підписано, в якості додатку № 1 до вказаного договору, „Розрахунок орендної плати за базовий місяць оренди державного нерухомого майна".

Також 29.01.2020 між Регіональним відділенням Фонду державного майна в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (орендодавець) та фізичною особою - підприємцем Орел Михайлом Ігоровичем (орендар) було складено та підписано акт приймання-передавання державного майна, який є додатком № 2 до вказаного договору. Згідно цього акту орендодавець і балансоутримувач передали, а орендар прийняв в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене нерухоме майно - частину будівлі літ. Б. (реєстровий номер майна 36235691.25.ОЕКОВФ092) загальною площею 362,4 кв.м та сарай літ. В (реєстровий номер майна 36235691.25.ОЕКОВФ094) загальною площею 73,2 кв.м. за адресою: м. Херсон, вул. Баку, 8, що перебуває на балансі Державного професійно - технічного навчального закладу «Херсонський професійний ліцей зв`язку та поліграфії» (балансоутримувач).

Разом з тим, прокурор стверджує, що частина будівлі літ. Б. загальною площею 362,4 кв.м. та сарай літ. В загальною площею 73,2 кв.м за адресою: м. Херсон, вул. Баку, 8, що перебуває на балансі Державного професійно-технічного навчального закладу «Херсонський професійний ліцей зв`язку та поліграфії» не можуть використовуватись не за освітнім призначенням та не могли бути передані в оренду через існування прямої заборони на рівні законів України. Відтак, на думку прокурора, укладення оспорюваного договору стосовно приміщень державного закладу освіти із зміною цільового призначення його використання з метою друкування поліграфічної продукції, тобто не за освітнім (навчально-виховним чи науковим) призначенням, чітко свідчить про порушення сторонами при вчиненні оспорюваного правочину положень ч. 4 ст. 80 Закону України «Про освіту» (в редакції, чинній на момент укладення договору). В свою чергу, такі обставини згідно з ч. 1 ст. 203 та ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України є підставою для визнання вказаного договору недійсним, а також для зобов`язання орендаря повернути орендодавцю частину будівлі літ. Б. загальною площею 362,4 кв.м та сарай літ. В загальною площею 73,2 кв.м за адресою: м. Херсон, вул. Баку, 8, що перебуває на балансі Державного професійно - технічного навчального закладу «Херсонський професійний ліцей зв`язку та поліграфії» шляхом підписання акту приймання - передачі.

Вказані обставини стали підставою для звернення прокурора до суду із заявленим позовом.

Щодо встановлення підстав для представництва інтересів держави в суді в особі позивачів у спірних в цій справі правовідносинах суд зазначає.

За приписами ч. 4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

За змістом ч. 1, 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності.

Аналогічні висновки викладено у пунктах 38-40, 42, 43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.

Отже, прокурор звертаючись до суду в інтересах держави, має визначити компетентний орган та довести у чому полягає невжиття компетентним органом заходів для захисту порушених прав, які підлягають захисту у спосіб, який обрав прокурор, і зокрема, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Так, при зверненні до суду з відповідним позовом в інтересах держави, прокурором зазначено позивачами Міністерство освіти і науки України, як орган, уповноважений державою управляти державним майном, що є предметом договору оренди, та здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, підпорядкованого йому державного професійно-технічного навчального закладу, а також Державного професійно-технічного навчального закладу «Херсонський професійний ліцей зв`язку та поліграфії», як балансоутримувача і органу, якому на праві оперативного управління ввірено вказане майно. При цьому, звертаючись до господарського суду із позовною заявою у даній справі, заступник прокурора послався на статтю 23 Закону України "Про прокуратуру", вказуючи про невжиття зазначеними органами заходів щодо захисту державного майна.

За ст. 326 ЦК України у державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, які належать державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади. Управління майном, що є у державній власності здійснюється державними органами.

Згідно із ст. 1 Закону України «Про управління об`єктами державної власності» управління об`єктами державної власності здійснюється уповноваженими органами влади з метою задоволення державних та суспільних потреб.

Частиною 1 ст. 4 Закону визначено, що суб`єктами управління об`єктами державної власності, зокрема, є Міністерства (далі уповноважені органи управління) та Фонд державного майна України.

У відповідності до п. 30, 32 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про управління об`єктами державної власності» уповноважені органи управління відповідно до покладених на них завдань надають орендодавцям об`єктів державної власності згоду на оренду державного майна і пропозиції щодо умов договору оренди, які мають забезпечувати ефективне використання орендованого майна та здійснення на орендованих підприємствах технічної політики в контексті завдань галузі та організовують контроль за використанням орендованого державного майна.

Згідно із п. 1,пп. 89 п. 4 Положення про Міністерство освіти і науки України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів. України від 16.10.2014 №630 (із змін.), Міністерство освіти і науки України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. Міністерство освіти і науки України головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах освіти і науки, наукової, науково-технічної діяльності, а також забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері здійснення державного нагляду (контролю) за діяльністю закладів освіти, підприємств, установ та організацій, які надають послуги у сфері освіти або провадять іншу діяльність, пов`язану із наданням таких послуг, незалежно від їх підпорядкування і форми власності. Міністерство освіти і науки здійснює управління об`єктами державної власності, що належать до сфер його управління.

Відповідно до статуту Державного професійно-технічного навчального закладу «Херсонський професійний ліцей зв`язку та поліграфії», затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 16.03.2017 №403, професійний ліцей є підпорядкованим Міністерству освіти і науки України державним професійно-технічним навчальним закладом другого атестаційного рівня, що забезпечує реалізацію права громадян на здобуття професійно-технічної та повної загальної середньої освіти. Професійний ліцей здійснює підготовку робітників високого рівня кваліфікації, як правило, з числа випускників загальноосвітніх навчальних закладів на основі базової чи повної загальної середньої освіти, а також професійно-технічне навчання, перепідготовку та підвищення кваліфікації працюючих робітників і незайнятого населення.

Відповідно до п.п. 6.1. розділу 6 Статуту визначено, що управління професійним ліцеєм здійснюється Міністерством освіти і науки України та структурним підрозділом з питань професійно-технічної освіти, створеним Херсонською обласною державною адміністрацією відповідно до повноважень визначених законодавством України та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до п.п. 7.8. розділу 7 Статуту визначено, що для забезпечення підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації робітничих кадрів ліцей використовує навчально-матеріальну базу та земельні ділянки відповідно до паспортів, технічної документації, актів на право постійного користування тощо.

В п.п. 7.9. розділу 7 Статуту визначено, що об`єкти права власності: навчально-виробничі, побутові, культурно-освітні, оздоровчі, спортивні будівлі та споруди, житло, комунікації, обладнання, засоби навчання, транспортні засоби та інше майно професійного ліцею є державною власністю, що закріплене Міністерством освіти і науки України за професійним ліцеєм і перебуває в оперативному управлінні професійного ліцею.

Функції управління майном, закріпленим за професійним ліцеєм, контроль за ефективністю його використання і збереження здійснює Міністерство освіти і науки України.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3 ст. 49 Закону України «Про професійно-технічну освіту» (в редакції, що діяв на момент укладення договору) встановлено, що засновник закріплює за закладами професійної (професійно-технічної) освіти державної або комунальної власності та установами професійної (професійно-технічної) освіти об`єкти права власності, які належать засновнику на праві власності або орендовані ним у інших власників.

Об`єкти права власності закріплюються засновником за закладом професійної (професійно-технічної) освіти державної або комунальної форми власності або установою професійної (професійно-технічної) освіти на праві оперативного управління.

Заклади освіти та установи професійної (професійно-технічної) освіти несуть відповідальність перед засновником за збереження та використання за призначенням закріпленого за ними майна. Контроль за використанням цього майна здійснюється засновником.

Отже, Міністерство освіти і науки України як власник має повний комплекс прав та обов`язків щодо спірного майна.

До того ж відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 137 Господарського кодексу України, право оперативного управління у цьому Кодексі є речовим правом суб`єкта господарювання, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом) для здійснення некомерційної господарської діяльності, у межах, встановлених цим Кодексом, та іншими законами, а також власником майна (уповноваженим ним органом). Право оперативного управління захищається законом відповідно до положень встановлених для захисту права власності.

При цьому захист права оперативного управління може здійснюватися як безпосередньо власником чи уповноваженим органом, так і навчальним закладом (юридичною особою) самостійно, оскільки в такому випадку власник майна фактично делегує власні повноваження щодо володіння, користування та розпорядження навчальному закладу.

Таким чином, Міністерство освіти і науки України, передавши в оперативне управління Державному професійно-технічному навчальному закладу «Херсонський професійний ліцей зв`язку та поліграфії» майно навчального закладу, фактично делегував йому повноваження щодо цільового використання та збереження зазначеного майна.

Як свідчать матеріали справи, 09.06.2021 Херсонська окружна прокуратура своїм листом №55-3189вих 21 проінформувала Міністерство освіти і науки України щодо наявності порушень інтересів держави, які потребують захисту. В свою чергу, у відповідь прокуратурі Міністерство освіти і науки України в листі №1/11-5060 від 13.07.2021 проінформувало, що з метою додаткових надходжень коштів для забезпечення надійної експлуатації будівель, котельного господарства, інженерних мереж та підвищення ефективності використання матеріально-технічної бази в закладах освіти Міністерство освіти і науки України надало погодження на укладення договору оренди індивідуально визначеного нерухомого майна № 1611 -20-065 від 29.01.2020.

Також Херсонська окружна прокуратура своїм листом № 55-6451вих 21 від 10.09.2021 повідомила Державний професійно-технічний навчальний заклад «Херсонський професійний ліцей зв`язку та поліграфії» про наявні підстави для представництва, та просила надати інформацію чи вживались ліцеєм, як балансоутримувачем вказаного майна, і відповідно уповноваженим органом, якому вказане майно ввірено на праві оперативного управління, заходи щодо визнання недійсним вищевказаного договору оренди, укладеного відповідачами. Згідно відповіді Державного професійно-технічного навчального закладу «Херсонський професійний ліцей зв`язку та поліграфії» в листі від 15.09.2021 №-1-21/109/09-01 останнім не подавалась позовна заява про визнання недійсним договору оренди індивідуально визначеного нерухомого майна від 29.01.2020 № 1611-20-065, укладеного із ФОП Орел Михайлом Ігоровичем.

Отже, за ствердженнями прокурора, заходів до звернення до суду з позовом про визнання недійсним договору оренди індивідуально визначеного нерухомого майна від 29.01.2020 № 1611-20-065, укладеного відповідачами в порушення ч. 4 ст. 80 Закону України „Про освіту", позивачами як компетентними органами не вжито.

Враховуючи викладене, підставою для звернення прокурора до суду із зазначеним позовом в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України та Державного професійно-технічного навчального закладу «Херсонський професійний ліцей зв`язку та поліграфії» заявником визначено саме бездіяльність вказаних органів і невжиття заходів щодо захисту державного майна від нецільового використання.

При цьому, листами від 28.09.2021 року за №55-7043вих-21 та №55-7036вих-21 керівник Херсонської окружної прокуратури повідомив Міністерство освіти і науки України та Державний професійно-технічний навчальний заклад «Херсонський професійний ліцей зв`язку та поліграфії» про намір звернутися до суду в порядку ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".

Отже, приймаючи до уваги вищевикладене, суд доходить висновку, що прокурором доведено наявність підстав для представництва в суді інтересів держави в особі позивачів за поданим позовом.

Щодо доводів прокурора про наявність підстав для визнання недійсним спірного договору оренди від 29.01.2020, укладеного відповідачами, суд зауважує про таке.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частина 1 ст. 638 Цивільного кодексу України встановлює, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За приписами пункту 1 частини 1 ст. 287 Господарського кодексу України, передбачено, що орендодавцем нерухомого майна, що є державною власністю є: Фонд державного майна України, його регіональні відділення.

За положеннями ч. 1 ст. 5 Закону "Про оренду державного та комунального майна" (в редакції, чинній на момент укладення оспорюваного договору) орендодавцями є, зокрема: Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, а також майна, що не увійшло до статутного (складеного) капіталу господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), що є державною власністю, крім майна, що належить до майнового комплексу Національної академії наук України та галузевих академій наук, а також майна, що належить вищим навчальним закладам та/або науковим установам, що надається в оренду науковим паркам та їхнім партнерам;

Згідно статті 10 Закону "Про оренду державного та комунального майна" (в редакції, чинній на момент укладення оспорюваного договору) істотними умовами договору оренди є: об`єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); термін (строк), на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення; виконання зобов`язань; забезпечення виконання зобов`язань - неустойка (штраф, пеня), порука, завдаток, гарантія тощо; порядок здійснення орендодавцем контролю за станом об`єкта оренди; відповідальність сторін; страхування орендарем взятого ним в оренду майна; обов`язки сторін щодо забезпечення пожежної безпеки орендованого майна. За згодою сторін у договорі оренди можуть бути передбачені й інші умови.

Так, суд зауважує, що при укладенні договору оренди державного майна, сторонами було дотримано визначений ст. 9 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" порядок укладання відповідного договору, в тому числі щодо погодження з органом, уповноваженим управляти майном. Адже, 03.09.2019 Регіональне відділення звернулося з листом до Міністерства освіти і науки України про надання дозволу на укладення договору оренди приміщень, які є об`єктом оренди за спірним договором. В свою чергу, у відповідь на вказаний лист Міністерством освіти і науки України, як власником майна, надано дозвіл на передачу в оренду спірного нежитлового приміщення, що оформлений листом № 1/11-9325 від 24.10.2019, з метою друкування поліграфічної продукції відповідно до законодавства терміном до 3-х років.

За приписами 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 5 ст. 203 ЦК України).

Статтею 203 ЦК України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: 1) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; 6) правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину, кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до ст. 236 ЦК України, правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Якщо за недійсним правочином права та обов`язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.

Отже, вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. Тобто, для того щоб визнати той чи інший правочин недійсним, прокурор у справі має довести, що такий правочин, саме в момент його укладання, зокрема, суперечив Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до положень статті 16 ЦК України визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів, а загальні вимоги щодо недійсності правочину передбачено статтею 215 зазначеного кодексу.

Як на підставу звернення до суду з позовом про визнання недійсним договору оренди від 29.01.2020 прокурор вказує протиправне передання в оренду приміщення закладу освіти для використання, що не пов`язане з навчально-виховним процесом.

Між тим доводи прокурора про порушення відповідачами положень ч. 4 ст. 80 Закону України «Про освіту» (в редакції, чинній на момент укладення договору) під час укладення оспорюваного договору стосовно приміщень державного закладу освіти із зміною цільового призначення його використання з метою друкування поліграфічної продукції, тобто не за освітнім (навчально-виховним чи науковим) призначенням, судом оцінюються критично виходячи з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 80 Закону України "Про освіту" (в редакції, чинній на час укладення оспорюваного договору оренди від 29.01.2020) до майна закладів освіти та установ, організацій, підприємств системи освіти належать: нерухоме та рухоме майно, включаючи будівлі, споруди, земельні ділянки, комунікації, обладнання, транспортні засоби, службове житло тощо; майнові права, включаючи майнові права інтелектуальної власності на об`єкти права інтелектуальної власності, зокрема інформаційні системи, об`єкти авторського права та/або суміжних прав; інші активи, передбачені законодавством.

Майно закладів освіти та установ, організацій, підприємств системи освіти належить їм на правах, визначених законодавством.

Так, за приписами ст. 10 Закону України "Про освіту" невід`ємними складниками системи освіти є: дошкільна освіта; повна загальна середня освіта; позашкільна освіта; спеціалізована освіта; професійна (професійно-технічна) освіта; фахова передвища освіта; вища освіта; освіта дорослих, у тому числі післядипломна освіта.

За положеннями ч. 6 ст. 15 Закону України "Про освіту" заклади професійної (професійно-технічної) освіти здійснюють підготовку, перепідготовку і підвищення кваліфікації осіб за кошти державного та/або місцевих бюджетів, а також за угодами з підприємствами, установами, організаціями, окремими фізичними та/або юридичними особами.

Об`єкт освіти - це не тільки навчальний заклад, а й будівлі, споруди, землі, комунікації, обладнання та інші цінності підприємств системи освіти (аналогічна позиція міститься в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.06.2018 у справі N 906/164/17).

Відповідно до імперативних вимог ч. 4 ст. 80 Закону України "Про освіту", об`єкти та майно державних і комунальних закладів освіти не підлягають приватизації чи використанню не за освітнім призначенням, крім надання в оренду з метою надання послуг, які не можуть бути забезпечені безпосередньо закладами освіти, пов`язаних із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу, з урахуванням визначення органом управління можливості користування державним нерухомим майном відповідно до законодавства.

Вирішальним в аспекті неухильного дотримання вимог зазначеної норми законодавець визначає обов`язкове використання об`єктів освіти і науки, що фінансуються з бюджету, за цільовим призначенням, тобто тісну пов`язаність з навчально-виховним процесом мети такого використання (в тому числі на умовах оренди).

Невикористання певного приміщення навчальним закладом не свідчить про неприналежність цього приміщення до об`єкта освіти (постанови КГС ВС від 30.01.2018 у справі N 905/1266/17, від 10.04.2018 у справі N 906/165/17, від 04.07.2018 у справі N 902/653/17).

Отже за змістом положень ч. 1, 4 ст. 80 Закону України "Про освіту" нежитлові приміщення, які становлять матеріально-технічну базу об`єктів освіти, не можуть використовуватися не за освітнім призначенням, а можуть бути передані в оренду виключно для діяльності, пов`язаної з навчально-виховним чи навчально-виробничим процесом.

При цьому, саме по собі невикористання навчальним закладом спірних приміщень не надає права передачі цих приміщень в оренду з іншою метою, аніж пов`язаною з освітньою діяльністю самого навчального закладу, а недостатнє фінансування державного чи комунального навчального закладу також не є підставою для використання об`єктів освіти для цілей, не пов`язаних з освітньою діяльністю.

Аналогічні правові висновки наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі N 905/1227/17.

Згідно з ч. 6 ст. 80 Закону України "Про освіту", майно закладів освіти, яке не використовується в освітньому процесі, може бути вкладом у спільну діяльність або використане відповідно до ст. 81 цього Закону (державно-приватне партнерство у сфері освіти і науки).

У підпункті 2 пункту 8 постанови Кабінету Міністрів України N 796 від 27.08.2010 "Про затвердження переліку платних послуг, які можуть надаватися навчальними закладами, іншими установами та закладами системи освіти, що належать до державної і комунальної форми власності" вказано, що навчальні заклади мають право надавати інші послуги, зокрема, надання в оренду будівель, споруд, окремих тимчасово вільних приміщень і площ, іншого рухомого та нерухомого майна або обладнання, що тимчасово не використовується в навчально-виховній, навчально-виробничій, науковій діяльності, у разі, коли це не погіршує соціально-побутових умов осіб, які навчаються або працюють у навчальному закладі.

Відповідно до абз. 20 ч. 2 статті 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" окреме індивідуально визначене майно із складу цілісного майнового комплексу підприємства, його структурного підрозділу, забороненого до оренди як цілісний майновий комплекс, може бути об`єктом оренди (без права приватизації та суборенди), якщо воно не заборонене до оренди законами України, не задіяне у процесі основного виробництва та за висновком органу, уповноваженого управляти цим майном, його оренда не порушить цілісності майнового комплексу.

Отже, чинне законодавство дозволяло передачу в оренду окремого індивідуально визначеного майна, що входить до складу об`єкта освіти як цілісного майнового комплексу, а саме: приміщень, споруд та обладнання навчальних закладів, що тимчасово не використовуються у освітній, навчально-виховній, навчально-виробничій, науковій діяльності за умови, якщо це не погіршує соціально-побутових умов колективу відповідного навчального закладу.

Пунктом 3.19 Державних санітарних правил і норм влаштування, утримання загальноосвітніх навчальних закладів та організації навчально-виховного процесу ДСанПіН 5.5.2.008-01, затверджених постановою Головного державного санітарного лікаря України N 63 від 14.08.2001, передбачено, що здача в оренду території, будівель, приміщень, обладнання підприємствам, установам, організаціям іншим юридичним та фізичним особам для використання, що не пов`язано з навчально-виховним процесом, не дозволяється.

Отже, виходячи зі змісту вищенаведених правових положень, як додаткові джерела фінансування навчальних закладів законом передбачається можливість залучати, у тому числі, доходи від надання в оренду приміщень, споруд, обладнання. Проте надання в оренду таких приміщень, споруд, обладнання, що тимчасово не задіяні, дозволяється лише для їх використання, пов`язаного з навчально-виховним процесом відповідного навчального закладу, за умови, коли це не погіршує соціально-побутових умов осіб, які навчаються або працюють у навчальному закладі. Аналогічний висновок міститься в постанові КГС ВС від 14 квітня 2021 року у справі N 917/782/20.

Таким чином, законодавцем встановлено наступні форми використання майна закладами освіти: самостійно; оренда; спільна діяльність; державно-приватне партнерство. Водночас, передачу майна в оренду дозволено виключно за умови одночасного дотримання наступних обставин: пов`язаність використання майна з навчально-виховним процесом; надання освітніх послуг, які не можуть бути забезпечені безпосередньо закладами освіти; такі освітні послуги пов`язані із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу, приміщення тимчасово не використовуються закладом освіти; коли це не погіршує соціально-побутових умов осіб, які навчаються або працюють у навчальному закладі.

Разом з тим, як випливає з наявних в матеріалах справи доказів, Державний професійно-технічний навчальний заклад «Херсонський професійний ліцей зв`язку та поліграфії», що є балансоутримувачем, не використовує спірні приміщення, які є предметом оренди, у навчальній діяльності.

При цьому, як свідчать матеріали справи, Державним професійно-технічним навчальним закладом «Херсонський професійний ліцей зв`язку та поліграфії» було організовано проходження його учнями навчально-виробничої практики у орендаря - ФОП Орел М.І., яка не може забезпечуватися самим навчальним закладом.

Відповідно до ст. 25 Закону України «Про професійну (професійно-технічну) освіту» професійна (професійно-технічна) освіта може включати, в тому числі, і професійно-практичну підготовку.

Відповідно до пунктів 3.2, 3.9, 3.10. Положення про організацію навчально-виробничого процесу у професійно-технічних навчальних закладах (ПТНЗ), затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 30.05.2006 № 419, професійно-технічна освіта може включати і професійно-практичну підготовку.

Порядок надання робочих місць для проходження учнями, слухачами ПТНЗ виробничого навчання та виробничої практики на підприємствах чи у сфері послуг визначено постановою Кабінету Міністрів України від 07.06.99 № 992 «Про затвердження Порядку надання робочих місць для проходження учнями, слухачами професійно-технічних навчальних закладів виробничого навчання та виробничої практики».

За виконані учнями роботи під час виробничого навчання чи виробничої практики юридичні та фізичні особи незалежно від форм власності здійснюють оплату праці відповідно до укладених із балансоутримувачем договорів про навчально-виробничу практику за фактично виконаний обсяг робіт.

Відповідно до відомостей, наявних в матеріалах, доданих до позовної заяви, між орендарем та балансоутримувачем укладено договір про надання освітніх послуг у сфері професійної освіти, за яким має проводитись підготовка і направлення на роботу до Орендаря трьох випускників у 2020, 2021 та 2022 роках відповідно. Також між орендарем та ДПТНЗ «Херсонській професійний ліцей зв`язку та поліграфії» укладалися договори від 01.06.2020 та 22.04.2021 про навчально-виробничу практику учнями навчальному закладу.

Відповідно до цих договорів орендар має здійснювати проведення стажування на виробництві викладачами, майстрами виробничого навчання, інструкторами виробничого навчання; передавити навчальному закладу для навчальних цілей приміщення, споруди, обладнання, техніку, інструменти, тощо, розподіляти учнів на робочі місця та призначити кваліфікованих працівників підприємства для безпосереднього керівництва; забезпечувати виплату здобувачам освіти за виконані роботи під час навчання та виробничої практики.

Таким чином, передача орендованого приміщення з метою друкування поліграфічної продукції, що надає робочі місця учням, які навчаються в навчальному закладі за професією друкар офсетного плоского друкування та проходження виробничої практики, обумовлена саме отриманням студентами практичних навичок щодо опановуваних професій та отримання відповідної оплати праці у процесі проходження виробничої практики; підвищення кваліфікації навчально-педагогічного складу навчального закладу та покрашення навчального процесу.

Згідно ч. 2, 3 ст. 78 Закону України "Про освіту" фінансування закладів, установ і організацій системи освіти здійснюється за рахунок коштів відповідних бюджетів, а також інших джерел, не заборонених законодавством. Державні та комунальні заклади освіти мають право надавати платні освітні та інші послуги, перелік яких затверджує Кабінет Міністрів України. Засновники відповідних закладів освіти мають право затверджувати переліки платних освітніх та інших послуг, що не увійшли до переліку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини першої статті 79 Закону України "Про освіту" від 05.09.2017 N 2145 VII (в редакції, чинній на момент укладення спірного договору) джерелами фінансування суб`єктів освітньої діяльності відповідно до законодавства можуть бути, зокрема, доходи від реалізації продукції навчально-виробничих майстерень, підприємств, цехів і господарств, від надання в оренду приміщень, споруд, обладнання, інші джерела, не заборонені законодавством.

Також згідно п. 7.4. Статуту ДПТНЗ «Херсонській професійний ліцей зв`язку та поліграфії», додатковими джерелами фінансування навчального закладу є доходи від надання в оренду приміщень, споруд, обладнання в порядку, встановленому законодавством України.

Як вказує відповідач-1, під час укладення спірного договору Регіональним відділенням враховано, що до переліку допоміжних послуг, які не можуть бути забезпечені безпосередньо закладами освіти, та для забезпечення яких може надаватись в оренду майно закладів освіти, віднесено послуги з ксерокопіювання, фотопослуг та поліграфічних послуг, а виробничі потужності також можуть використовуватися для виготовлення навчально-методичної літератури.

Як зазначає Міністерство у своєму листі від 13.07.2021 №1/11-5060, одним із ефективних шляхів використання державного майна є надання його в оренду, оскільки це забезпечує збереження й поліпшення об`єктів які не використовуються за призначенням в силу різних причин балансоутримувачами та служить джерелом постійного надходження коштів до державного бюджету. У вільних приміщеннях закладів освіти також розташовуються органи влади: територіальні підрозділи прокуратури, Національної поліції України, Міністерства внутрішніх справ, тощо.

З огляду на вказане, суд погоджується з позицією відповідача-1, що передача майна закладу освіти з метою виготовлення поліграфічної продукції не порушує вимог чинного законодавства, та належить до послуг, що безпосередньо надаються закладами освіти.

Відтак, виходячи з наведеного, суд вважає, що фактичні обставини справи свідчать про те, що потреба у використанні спірних приміщень в освітній діяльності була відсутня; внесення орендарем орендної плати сприяло додатковому фінансуванню навчального закладу; розміщення приміщень для друкування поліграфічної продукції не перешкоджає здійсненню навчально-виховного процесу; укладення договору забезпечує проведення навчально-виробничої практики та сприяє вдосконаленню освітнього процесу у навчальному закладі, використання вказаних приміщень орендарем не займає приміщення спортивних залів, учбових класів чи будь-яких інших приміщень, які використовуються в учбовому процесі, а також не обмежує доступу студентів та викладачів до вказаних приміщень.

Більш того, матеріали справи не містять жодних доказів того, що діяльність орендаря порушує умови безпечної роботи закладу.

Отже, суд вважає, що відповідачами під час укладення договору оренди від 29.01.2020 було дотримано вимоги чинного на той момент законодавства.

До того суд зауважує, що поняття використання об`єкта освіти за цільовим призначенням не ототожнюється з наявністю у орендаря - суб`єкта господарювання статусу навчального закладу у розумінні законодавчих приписів, оскільки основною умовою такого використання є дотримання орендарем законодавчих та договірних умов щодо здійснення господарської діяльності, яка не буде явно суперечити призначенню об`єкта освіти, а не визначатись виключно як вид діяльності по наданню освітніх послуг.

Згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань фізична особа - підприємець Орел Михайло Ігорович здійснює підприємницьку діяльність, основним видом діяльності є друкування іншої продукції (основний), виробництво іншого трикотажного та в`язаного одягу, виробництво паперових канцелярських виробів, виробництво інших виробів з паперу та картону, надання інших послуг бронювання, неспеціалізована оптова торгівля, інші види роздрібної торгівлі, інші види видавничої діяльності, консультування з питань інформатизації, виробництво ігор та іграшок.

При цьому, твердження прокурора про нецільове використання приміщення з посиланням на відсутність у відповідача відповідного КВЕД для надання послуг, пов`язаних з навчально-виховним процесом, не можуть бути визначальними при вирішенні даного спору. Адже, класифікація видів економічної діяльності (КВЕД) установлює основи для підготовлення та поширення статистичної інформації за видами економічної діяльності. Основне призначення КВЕД - визначати та кодувати основні та другорядні види економічної діяльності юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців. Тобто КВЕД - це статистичний інструмент для впорядкування економічної інформації. Об`єктами класифікації у КВЕД є види економічної діяльності юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб і фізичних осіб - підприємців (далі - суб`єкти), що їх на вищих рівнях класифікації групують у галузі. На законодавчому рівні не встановлено жодних обмежень щодо кількості обраних КВЕДів, і при реєстрації можна зазначити необмежену кількість видів діяльності, додати чи змінити їх пізніше.

Таким чином, ті обставини, що фізична особа - підприємець Орел Михайло Ігорович не відноситься до суб`єктів освітньої діяльності, а його діяльність не спрямована на організацію забезпечення та реалізацію освітнього процесу, не свідчить про нецільове використанням орендованих приміщень.

Доказів будь-якого іншого використання прокуратурою не надано.

Крім того, суд вважає, що прокурором не доведено порушення майнових прав чи інтересів позивачів, настання негативних наслідків такого порушення, оскільки передача в оренду об`єкта - нежитлових приміщень ліцею відбулася за погодженням власника державного майна та за ініціативи самого ліцею, як балансоутримувача. При цьому, дії з передачі в користування вказаних нежитлових приміщень ліцею не пов`язані із протиправною поведінкою самого набувача майна.

Виходячи з наведеного вище, прокурором не доведено факту недотримання сторонами під час укладення договору оренди від 29.01.2020 вимог чинного на той момент законодавства та існування обставин, які згідно статті 203 ЦК України є підставою для визнання правочину недійсним.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема у справах: "Меллахер та інші проти Австрії" від 19.12.98 та "Пайн Велі Девелопмент Лтд" та інші проти Ірландії" від 23.10.91 визначив, що під поняттям "майно" розуміється не лише майно, яке належить особі на праві власності згідно із законодавством країни, в якій виник спір, а також під даним поняттям можуть бути прибутки, що випливають з власності, кошти, належні заявникам на підставі судових рішень, "активи", які можуть виникнути, "правомірні очікування"/"законні сподівання" особи.

При цьому, у рішенні Європейського суду з прав людини по справі "Пайн Велі Девелопмент Лтд" та інші проти Ірландії" від 23.10.91 Європейський суд з прав людини зазначив, що ст. 1 Першого протоколу Конвенції можна застосувати до захисту "правомірних очікувань" щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності. "Правомірні очікування" виникають у особи, якщо нею було дотримано всіх вимог законодавства для отримання відповідного рішення уповноваженого органу, а тому вона мала усі підстави вважати, що таке рішення є дійсним та розраховувати на певний стан речей.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 14.05.2013 р. у справі Н.К.М. проти Угорщини зазначив, що ті, хто діє добросовісно на підставі закону, не повинні бути розчаровані в своїх законних очікуваннях без конкретних і переконливих причин.

Отже, з наведеного слідує, що відповідач-2 як особа, якій власник надав дозвіл на право користування нерухомим майном, набув відповідні майнові права у вигляді права оренди, та відповідно мав правомірні очікування від такого права володіння майном (право оренди).

Перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним, а держави мають право здійснювати контроль за використанням майна шляхом введення "законів".

При цьому, право власності на майно у вигляді як правомірних очікувань, так і майнового права (права оренди), є об`єктом правового захисту згідно зі ст. 1 Першого протоколу до Конвенції та національного законодавства України.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідач 2 дотримався вимог законодавства, які регламентують його поведінку, необхідну для отримання у користування нерухомого майна, тобто, може вважатись таким, що набув права "правомірного очікування".

У рішенні Європейського суду з прав людини від 24.06.2003 у справі "Стретч проти Об`єднаного Королівства Великобританії та Північної Ірландії" встановлено, що особа (орендар) мала принаймні законне сподівання на реалізацію передбаченого договором права на продовження договору оренди і в цілях ст. 1 Першого протоколу таке сподівання можна вважати додатковою частиною майнових прав, наданих їй муніципалітетом за орендним договором, та зазначено, що наявність порушень з боку органу публічної влади при укладенні договору щодо майна не може бути підставою для позбавлення цього майна іншої особи, яка жодних порушень не вчинила.

У рішенні Європейського суду з прав людини по справі "Девелопмент ЛТД" та інші проти Ірландії", в якій він постановив, що ст. 1 Першого протоколу Конвенції можна застосувати до захисту "правомірних очікувань" щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності. "Правомірні очікування" виникають у особи, якщо нею було дотримано всіх вимог законодавства для отримання відповідного рішення уповноваженого органу, а тому вона мала усі підстави вважати, що таке рішення є дійсним та розраховувати на певний стан речей.

Таким чином, на думку суду, визнання недійсним договору з заявлених прокурором підстав спричиняє не захист прав та інтересів позивачів, а порушення приватного права відповідача на мирне володіння орендованим майном, отриманого у проведеній державою у відповідності до чинного законодавства процедурі, адже можливість державою визнавати недійсним правочин, укладений у відповідності до нею висунутих умов, не має бути свавільною і може бути застосовано лише у випадку наявності очевидних порушень вимог законодавства, які відсутні за обставинами цієї справи.

Наразі слід зазначити, що Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 20.10.2011 у справі "Рисовський проти України" підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування", який передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (п.70, 71 рішення).

Принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення у справі "Москаль проти Польщі", п. 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, іntеraliа, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (див. там само).

З іншого боку, потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (див., mutatismutandis, рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки", заява № 36548/97, п. 58, ЕСНR 2002-VІІІ). Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (див. зазначене вище рішення у справі "Лелас проти Хорватії", п. 74).

Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (див., серед інших джерел, mutatismutandis, зазначене вище рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки", п. 58, а також рішення у справі "Ґаші проти Хорватії-", заява № 32457/05, п. 40, від 13 грудня 2007 року, та у справі "Трґо проти Хорватії", заява № 35298/04, п. 67, від 11 червня 2009 року).

Таким чином, вимоги прокурора про визнання спірного правочину недійсним не ґрунтуються на положеннях чинного законодавства, а тому задоволенню не підлягають.

Враховуючи те, що судом встановлена відсутність підстав для визнання недійсним спірного договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 1611-20-065 від 29.01.2020, вимога прокурора про зобов`язання ФОП Орел Михайла Ігоровича повернути Державному професійно-технічному навчальному закладу "Херсонський ліцей зв`язку та поліграфії" державне нерухоме майно - частину будівлі літ. Б, загальною площею 362,4 кв.м та сарай літ. В, загальною площею 73,2 кв.м, з місцезнаходженням за адресою м. Херсон, вул. Баку, 8, що перебуває на балансі, вартістю 678522 грн., шляхом підписання акту приймання-передачі також задоволенню не підлягає, оскільки за своєю правовою природою є похідною від первісної (основної) позовної вимоги.

Інші доводи, на які посилалися прокурор та сторони, судом не прийняті до уваги як необґрунтовані та такі, що не спростовують висновків суду щодо відсутності підстав для задоволення позову.

При цьому, суд зауважує, що при наданні оцінки доводам всіх учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України).

Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

На підставі повного, всебічного та безпосереднього дослідження наявних в матеріалах справи доказів сукупності з урахуванням всіх обставин справи, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог Заступника керівника Херсонської окружної прокуратури Херсонської області.

Враховуючи відмову в задоволенні позовних вимог, керуючись ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на Херсонську обласну прокуратуру.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити.

2. Витрати по сплаті судового збору покласти на Херсонську обласну прокуратуру.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено до Південно-західного апеляційного господарського суду в порядку ст.256 ГПК України.

Повний текст рішення складено 04 жовтня 2023 р.

Суддя Ю.І. Мостепаненко


Дата ухвалення рішення	27.09.2023
Оприлюднено	09.10.2023
Номер документу	113956787
Судочинство	Господарське

Мостепаненко Ю.І.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Рішеннявід 27.09.2023 по справі 923/1292/21ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Судовий реєстр по справі —923/1292/21

Рішення від 27.09.2023

Рішення
від 27.09.2023 по справі 923/1292/21
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ