Постанова

від 25.06.2024 по справі 923/1292/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2024 року

м. Київ

cправа № 923/1292/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Волковицька Н. О. - головуючий, Могил С. К., Случ О. В.,

секретар судового засідання - Мельникова Л. В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі

на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.03.2024 у справі

за позовом заступника керівника Херсонської окружної прокуратури Херсонської області в інтересах держави в особі:

1) Міністерства освіти і науки України;

2) Державного професійно-технічного навчального закладу «Херсонський ліцей зв`язку та поліграфії»

до: 1) Регіонального відділення Фонду державного майна в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі,

2) Фізичної особи-підприємця Орел Михайла Ігоровича

про визнання недійсним договору оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності та повернення майна.

У судовому засіданні взяв участь прокурор - Баклан Н. Ю.

1. Короткий зміст позовних вимог і заперечень

1.1. У вересні 2021 року заступник керівника Херсонської окружної прокуратури Херсонської області (далі - Прокурор) звернувся до Господарського суду Херсонської області в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України та Державного професійно-технічного навчального закладу «Херсонський ліцей зв`язку та поліграфії» до Регіонального відділення Фонду державного майна в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі та Фізичної особи-підприємця Орел Михайла Ігоровича (далі - ФОП Орел М. І.) з вимогами про:

1) визнання недійсним договору оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності від 29.01.2020 № 1611-20-065, укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (далі - Регіональне відділення) та ФОП Орел М. І. (далі - договір оренди № 1611-20-065);

2) зобов`язання ФОП Орел М. І. звільнити та повернути Державному професійно-технічному навчальному закладу «Херсонський ліцей зв`язку та поліграфії» державне нерухоме майно - частину будівлі під літ. «Б», загальною площею 362,4 кв. м та сарай під літ. «В», загальною площею 73,2 кв. м, з місцезнаходженням за адресою: м. Херсон, вул. Баку, 8, що перебуває на балансі Державного професійно-технічного навчального закладу «Херсонський ліцей зв`язку та поліграфії», вартістю 678 522,00 грн, шляхом підписання акта приймання-передачі.

1.2. Позовні вимоги Прокурора мотивовані тим, що укладення оспорюваного договору оренди № 1611-20-065 стосовно приміщень державного закладу освіти із зміною цільового призначення його використання з метою друкування поліграфічної продукції, тобто не за освітнім (навчально-виховним чи науковим) призначенням, свідчить про порушення сторонами при вчиненні оспорюваного правочину положень частини 4 статті 80 Закону України «Про освіту» (у редакції, чинній на момент укладення договору оренди № 1611-20-065), що є підставою для визнання його недійсним відповідно до вимог частини 1 статті 203 та частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), та, як наслідок, зобов`язання орендаря повернути орендоване нерухоме майно, що перебуває на балансі Державного професійно-технічного навчального закладу «Херсонський ліцей зв`язку та поліграфії», шляхом підписання акта приймання - передачі.

1.3. 09.11.2021 ФОП Орел М. І. звернувся до Господарського суду Херсонської області із зустрічним позовом, в якому просив стягнути з Державного професійно-технічного навчального закладу «Херсонський ліцей зв`язку та поліграфії» 43 727,51 грн безпідставно набутих грошових коштів; з Управління державної казначейської служби України у м. Херсоні Херсонської області 29 124,56 грн безпідставно набутих грошових коштів; з Головного управління Державної казначейської служби України у Херсонській області 23 256,93 грн безпідставно набутих грошових коштів.

1.4. Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 11.11.2021, залишеною без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.02.2022 вказану зустрічну позовну заяву у справі № 923/1292/21 повернуто ФОП Орел М. І.

1.5. Верховний Суд розпорядженням від 18.03.2022 № 11/0/9-22 у порядку частини 7 статті 147 Закону України «Про судоустрій і статус судді» змінив територіальну підсудність судових справ, які підсудні Господарському суду Херсонської області (враховуючи неможливість здійснювати правосуддя під час воєнного стану Господарським судом Херсонської області), шляхом передачі до Господарського суду Одеської області.

Відтак, за актом прийому-передачі справа № 923/1628/21 була передана Господарському суду Одеської області.

1.6. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 19.06.2023 справу № 923/1292/21 прийнято до провадження судді Мостепаненко Ю. І.; постановлено здійснювати розгляд справи спочатку за правилами загального позовного провадження.

2. Фактичні обставини справи, встановлені судами

2.1. Як свідчать матеріали справи та установили суди попередніх інстанцій, відповідно до пункту 1.1. статуту Державного професійно-технічного навчального закладу «Херсонський ліцей зв`язку та поліграфії», затвердженого у новій редакції наказом Міністерства освіти і науки України 16.03.2017 за № 403, професійний ліцей є підпорядкованим Міністерству освіти і науки України державним професійно-технічним навчальним закладом другого атестаційного рівня, що забезпечує реалізацію права громадян на здобуття професійно-технічної та повної загальної середньої освіти.

Згідно свідоцтва про право власності серії САС № 312647 від 30.06.2009, виданого Херсонською міською радою, держава в особі Міністерства освіти і науки України є власником нерухомого майна - будівель та споруд Державного професійно-технічного навчального закладу «Херсонський ліцей зв`язку та поліграфії», розташованого за адресою: Херсонська область, м. Херсон, вул. Баку, буд. 8, що складаться з: учбового корпусу - під літ. «А»; учбового корпусу - під літ. «Б»; сарай-склад - під літ. «В»; сарай - під літ. «Є»; сарай - під літ. «Д»; гараж - під літ. «Г»; майстерня - під літ. «Н»; туалет - під літ. «Ж»; сіни - під літ. «Ж»; майстерня - під літ. «З»; навіс - під літ. «И»; навіс - під літ. «К»; гараж - під літ. «Л»; сарай - під літ. «М»; склад - під літ. «О»; прохідна - під літ. «П»; склад - під літ. «Р»; огорожа - № 2, 3, 4, 5.

Вказане підтверджується також наявною в матеріалах справи копією витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 22.07.2009 № 23364276, виданого Херсонським державним бюро технічної інвентаризації, а також інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 19.07.2021 № 266419110.

Державний професійно-технічний навчальний заклад «Херсонський ліцей зв`язку та поліграфії» звернувся до Регіонального відділення з листом від 29.08.2019 № 01-21/46/08-01, в якому зазначив, що у зв`язку з невикористанням будівель, розташованих за адресою: м. Херсон, вул. Баку, буд. 8, які належать Державному професійно-технічному навчальному закладу «Херсонський ліцей зв`язку та поліграфії», адміністрація не заперечує проти передачі в оренду, зокрема, ФОП Орел М. І. частини будівлі під літ. «Б» загальною площею 362,4 кв. м, та сараю під літ. «В».

У свою чергу, у вересні 2019 року Регіональне відділення звернулося до Міністерства освіти і науки України з листом від 03.09.2019 № 07-03-02921 про надання дозволу на укладення договору оренди державного майна, що перебуває на балансі Херсонського професійного ліцею зв`язку та поліграфії. Як вказує відповідач-1, звернення Регіонального відділення були вмотивовані листом балансоутримувача майна від 29.08.2019 № 01-21/46/08-01 про невикористання вказаних приміщень у навчально-виховному процесі, а також відомостями, що стали відомими під час виконання доручення Фонду державного майна України від 27.06.2018 № К/29 (щодо проведення перевірки для виявлення фактів ухилення від сплати обов`язкових платежів до Державного бюджету України за використання державного майна і оренди зазначеного майна) щодо встановлення факту невикористання вказаних приміщень балансоутримувачем.

У відповідь на вказаний лист Регіонального відділення від 03.09.2019 № 07-03-02921, Міністерство освіти і науки України листом від 24.10.2019 за № 1/11-9325 надало дозвіл на укладення договору оренди державного нерухомого майна - частини нежитлових приміщень будівлі під літ. «Б» (реєстровий номер майна 36235691.25.ОЕКОВФ092) та сараю під літ. «В» (реєстровий номер майна 36235691.25.ОЕКОВФ094), загальною площею 362,4 кв. м, розташованих за адресою: м. Херсон, вул. Баку, 8, з метою друкування поліграфічної продукції, відповідно до законодавства терміном до 3-х років.

29.01.2020 між Регіональним відділенням як орендодавцем та ФОП Орел М. І. як орендарем, укладено договір оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної форми власності № 1611-20-065, відповідно до пункту 1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене нерухоме майно - частину будівлі під літ. «Б» (реєстровий номер майна 36235691.25.ОЕКОВФ092), загальною площею 362,4 кв. м, та сарай під літ. «В» (реєстровий номер майна 36235691.25.ОЕКОВФ094), загальною площею 73,2 кв. м, за адресою: м. Херсон, вул. Баку, 8, що перебуває на балансі Державного професійно - технічного навчального закладу «Херсонський професійний ліцей зв`язку та поліграфії» (балансоутримувач).

Вартість майна визначена суб`єктом оціночної діяльності Приватним підприємством «Експерт - Центр», і згідно з висновком про вартість станом на 30.11.2019 складає за незалежною оцінкою 678 522,00 грн без урахування ПДВ.

Відповідно до пункту 1.2 договору оренди № 1611-20-065 майно передається в оренду з метою друкування поліграфічної продукції.

За умовами пункту 2.1 договору оренди № 1611-20-065 орендар вступає в строкове платне користування майном у термін, указаний в договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передавання майна. Передача майна в оренду здійснюється за вартістю, визначеною у звіті про незалежну оцінку, складеному за Методикою оцінки (пункт 2.3 договору оренди № 1611-20-065).

Цей договір укладено строком на 2 роки 11 місяців, що діє з 29.01.2020 до 29.12.2022 включно (пункт 10.1 договору оренди № 1611-20-065).

Відповідачами складено і підписано «Розрахунок орендної плати за базовий місяць оренди державного нерухомого майна», як додаток № 1 до вказаного договору оренди № 1611-20-065.

29.01.2020 між Регіональним відділенням як орендодавцем, Державним професійно-технічним навчальним закладом «Херсонський ліцей зв`язку та поліграфії» як балансоутримувачем та ФОП Орел М. І. як орендарем, складено та підписано акт приймання-передавання державного майна, який є додатком № 2 до вказаного договору оренди № 1611-20-065. Згідно цього акта орендодавець і балансоутримувач передали, а орендар прийняв в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене нерухоме майно - частину будівлі під літ. «Б» (реєстровий номер майна 36235691.25.ОЕКОВФ092), загальною площею 362,4 кв. м та сарай під літ. «В» (реєстровий номер майна 36235691.25.ОЕКОВФ094), загальною площею 73,2 кв. м, за адресою: м. Херсон, вул. Баку, 8, що перебуває на балансі Державного професійно - технічного навчального закладу «Херсонський професійний ліцей зв`язку та поліграфії» (балансоутримувач).

Також з матеріалів справи вбачається, що між орендарем та балансоутримувачем укладено договір про надання освітніх послуг у сфері професійної освіти, за яким має проводитись підготовка і направлення на роботу до орендаря трьох випускників у 2020, 2021 та 2022 роках відповідно. Також між орендарем та Державним професійно-технічним навчальним закладом «Херсонський професійний ліцей зв`язку та поліграфії» укладалися договори від 01.06.2020 та від 22.04.2021 про навчально-виробничу практику учнями навчальному закладу.

Відповідно до цих договорів орендар має здійснювати проведення стажування на виробництві викладачами, майстрами виробничого навчання, інструкторами виробничого навчання; передавати навчальному закладу для навчальних цілей приміщення, споруди, обладнання, техніку, інструменти, тощо, розподіляти учнів на робочі місця та призначити кваліфікованих працівників підприємства для безпосереднього керівництва; забезпечувати виплату здобувачам освіти за виконані роботи під час навчання та виробничої практики.

Спір виник у зв`язку з наявністю чи відсутністю правових підстав для визнання недійсним договору оренди № 1611-20-065 та зобов`язання звільнити і повернути державне нерухоме майно.

3. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3.1. Рішенням Господарського суду Одеської області від 27.09.2023 (суддя Мостепаненко Ю. І.) у задоволенні позову відмовлено.

3.2. Відмовляючи у задоволенні позовної вимоги про визнання договору оренди № 1611-20-065 недійсним суд першої інстанції виходив з того, що:

- при укладенні договору оренди № 1611-20-065, сторонами було дотримано визначений статтею 9 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» порядок укладання відповідного договору, в тому числі щодо погодження з органом, уповноваженим управляти майном;

- фактичні обставини справи свідчать про те, що потреба у використанні спірних приміщень в освітній діяльності була відсутня; внесення орендарем орендної плати сприяло додатковому фінансуванню навчального закладу; розміщення приміщень для друкування поліграфічної продукції не перешкоджає здійсненню навчально-виховного процесу; укладення договору забезпечує проведення навчально-виробничої практики та сприяє вдосконаленню освітнього процесу у навчальному закладі, використання вказаних приміщень орендарем не займає приміщення спортивних залів, учбових класів чи будь-яких інших приміщень, які використовуються в учбовому процесі, а також не обмежує доступу студентів та викладачів до вказаних приміщень; матеріали справи не містять жодних доказів того, що діяльність орендаря порушує умови безпечної роботи закладу;

- Прокурором не доведено порушення майнових прав чи інтересів позивачів, настання негативних наслідків такого порушення, оскільки передача в оренду об`єкта - нежитлових приміщень ліцею відбулася за погодженням власника державного майна та за ініціативи самого ліцею як балансоутримувача; при цьому дії з передачі в користування вказаних нежитлових приміщень ліцею не пов`язані із протиправною поведінкою самого набувача майна;

- ФОП Орел М. І. дотримався вимог законодавства, які регламентують його поведінку, необхідну для отримання у користування нерухомого майна, тобто, може вважатись таким, що набув права «правомірного очікування».

З урахуванням наведеного, місцевий господарський суд дійшов висновку, що Прокурором не доведено факту недотримання сторонами під час укладення договору оренди № 1611-20-065 вимог чинного на той час законодавства та існування обставин, які згідно із статтею 203 ЦК України є підставою для визнання правочину недійсним.

З огляду на відмову у задоволенні позовної вимоги про визнання недійсним договору оренди № 1611-20-065, місцевий господарський суд відмовив у задоволенні вимоги про повернення орендованого нерухомого майна, як похідної позовної вимоги.

3.3. Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.03.2024 (Поліщук Л. В. - головуючий суддя, судді: Богатир К. В., Таран С. В.) рішення Господарського суду Одеської області від 27.09.2023 у справі № 923/1292/21 скасоване; ухвалено нове рішення, яким позов задоволено; визнано недійсним договір оренди № 1611-20-065; зобов`язано ФОП Орел М. І. звільнити та повернути Державному професійно-технічному навчальному закладу «Херсонський ліцей зв`язку та поліграфії» державне нерухоме майно - частину будівлі під літ. «Б» загальною площею 362,4 кв. м та сарай під літ. «В» загальною площею 73,2 кв. м, розташоване за адресою: м. Херсон, вул. Баку, 8, що перебуває на балансі Державного професійно-технічного навчального закладу «Херсонський ліцей зв`язку та поліграфії», вартістю 678 522,00 грн, шляхом підписання акта приймання-передачі; стягнуто з Регіонального відділення на користь Херсонської обласної прокуратури 6 223,92 грн витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви та 9 335,88 грн витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги; стягнуто з ФОП Орел М. І. на користь Херсонської обласної прокуратури 6 223,92 грн витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви та 9 335,88 грн витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

3.4. Постанова суду апеляційної інстанції аргументована тим, що об`єкт оренди за спірним договором оренди № 1611-20-065 відноситься до об`єктів освіти державної форми власності.

Згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань видами економічної діяльності ФОП Орел М. І. є друкування іншої продукції (основний), виробництво іншого трикотажного та в`язаного одягу, виробництво паперових канцелярських виробів, виробництво інших виробів з паперу та картону, надання інших послуг бронювання, неспеціалізована оптова торгівля, інші види роздрібної торгівлі, інші види видавничої діяльності, консультування з питань інформатизації, виробництво ігор та іграшок.

Таким чином, ФОП Орел М. І. не відноситься до суб`єктів освітньої діяльності, а його діяльність не була спрямована на організацію забезпечення та реалізацію освітнього процесу, оскільки використання державного окремого індивідуально визначеного нерухомого майна - частини будівлі під літ. «Б» (реєстровий номер майна 36235691.25.ОЕКОВФ092), загальною площею 362,4 кв. м, та сараю під літ. «В» (реєстровий номер майна 36235691.25.ОЕКОВФ094), загальною площею 73,2 кв. м, за адресою: м. Херсон, вул. Баку, 8, що перебуває на балансі Державного професійно - технічного навчального закладу «Херсонський професійний ліцей зв`язку та поліграфії», з метою друкування поліграфічної продукції для отримання прибутку жодним чином не пов`язано ні з навчальним процесом, ні з забезпеченням навчального процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу, а відтак, у даному випадку вказане майно не могло бути переданим в оренду через існування прямої заборони закону, а саме, частини 4 статті 80 Закону України «Про освіту».

Попереднє надання Міністерством освіти і науки України як органом, уповноваженим управляти майном навчального закладу, дозволу Регіональному відділенню на передачу ФОП Орел М. І. в оренду майна з метою друкування поліграфічної продукції, жодним чином не спростовує невідповідність оспорюваного договору оренди вимогам частини 4 статті 80 Закону України «Про освіту» (у редакції, чинній на час укладення договору оренди № 1611-20-065) та не робить такий договір дійсним.

Посилання суду першої інстанції на те, що між орендарем та балансоутримувачем укладався договір про надання освітніх послуг у сфері професійної освіти, за яким має проводитись підготовка і направлення на роботу до орендаря трьох випускників у 2020, 2021 та 2022 роках відповідно, а отже, передача орендованого приміщення з метою друкування поліграфічної продукції, що надає робочі місця учням, які навчаються в навчальному закладі за професією друкар офсетного плоского друкування та проходження виробничої практики, обумовлена саме отриманням студентами практичних навичок щодо опановуваних професій та отримання відповідної оплати праці у процесі проходження виробничої практики, підвищення кваліфікації навчально-педагогічного складу навчального закладу та покрашення навчального процесу, апеляційний господарський суд визнав помилковими, оскільки умови оспорюваного договору оренди № 1611-20-065 не містять положень про взаємовідносини сторін цього договору з питань навчально-виховного процесу, адже у пункті 1.2. договору визначено, що майно передається в оренду з метою друкування поліграфічної продукції. Крім того, само по собі надання наведених послуг не означає використання приміщень державного закладу освіти виключно за освітнім призначенням.

При цьому апеляційний господарський суд звернув увагу на те, що невикористання навчальним закладом переданих в оренду приміщень не змінює їх цільового призначення та не є підставою для визнання правомірним укладеного між відповідачами договору, адже чинним законодавством встановлена пряма заборона використання цих приміщень з іншою метою.

Підсумовуючи викладене, апеляційний господарський суд зазначив, що за договором оренди № 1611-20-065 передано нерухоме майно навчального закладу фізичній особі - підприємцю для здійснення підприємницької діяльності, зокрема, друкування поліграфічної продукції, з порушенням частини 4 статті 80 Закону України «Про освіту», що є підставою для визнання оспорюваного договору недійсним у відповідності до частини 1 статті 203 і частини 2 статті 215 ЦК України та задоволення позовних вимог Прокурора в цій частині.

Враховуючи задоволення позовних вимог в частині визнання договору оренди № 1611-20-065 недійсним, підлягає задоволенню і позов в частині зобов`язання ФОП Орел М. І. звільнити та повернути Державному професійно-технічному навчальному закладу «Херсонський ліцей зв`язку та поліграфії» державне нерухоме майно - частину будівлі під літ. «Б», загальною площею 362,4 кв .м, та сарай під літ. «В», загальною площею 73,2 кв. м, за адресою м. Херсон, вул. Баку, 8, шляхом підписання акта приймання-передачі.

4. Короткий зміст касаційної скарги і заперечення на неї

4.1. Не погоджуючись із постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.03.2024 у справі № 923/1292/21, Регіональне відділення звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову повністю і залишити в силі рішення Господарського суду Одеської області від 27.09.2023 у справі № 923/1292/21.

4.2. За змістом касаційної скарги її подано на підставі положень пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

4.3. Скаржник наголошує, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 15.03.2018 у справі № 908/457/17, від 27.11.2017 у справі № 905/1227/17, від 07.03.2018 у справі № 904/3956/17, від 29.03.2018 у справі № 922/2648/16.

4.4. Від інших учасників справи відзивів не надійшло.

5. Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду

5.1. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини 1 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи викладене, касаційний господарський суд переглядає оскаржувані рішення та постанову в межах доводів та вимог касаційної скарги.

5.2. Відповідно до положень статті 16 ЦК України визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів, а загальні вимоги щодо недійсності правочину передбачено статтею 215 зазначеного кодексу.

Так, відповідно до частини 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього кодексу.

Зазначена норма кореспондується з положеннями частини 1 статті 207 Господарського кодексу України (далі - ГК України), згідно з якою господарське зобов`язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб`єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, наведено у статті 203 ЦК України, відповідно до частини першої якої зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Частиною 1 статті 216 ЦК України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Розглядаючи позовні вимоги Прокурора у цій справі, зокрема, щодо визнання недійсним договору оренди № 1611-20-065, колегія суддів досліджує вид діяльності ФОП Орел М. І. у спірних приміщеннях крізь призму положень частини 4 статті 80 Закону України «Про освіту», адже у цій справі підставою недійсності договору оренди № 1611-20-065 вказано невідповідність умов цього договору положенням наведеної норми.

Суспільні відносини, що виникають у процесі реалізації конституційного права людини на освіту, права та обов`язки фізичних і юридичних осіб, які беруть участь у реалізації цього права, а також компетенція державних органів та органів місцевого самоврядування у сфері освіти визначено положеннями Закону України «Про освіту» (тут і далі - у редакції, чинній на час укладення оспорюваного договору оренди № 1611-20-065).

За змістом частини 1 статті 79 Закону України «Про освіту», джерелами фінансування суб`єктів освітньої діяльності відповідно до законодавства можуть бути: доходи від реалізації продукції навчально-виробничих майстерень, підприємств, цехів і господарств, від надання в оренду приміщень, споруд, обладнання.

Відповідно до частини 1 статті 80 Закону України «Про освіту» до майна закладів освіти та установ, організацій, підприємств системи освіти належать, зокрема нерухоме та рухоме майно, включаючи будівлі, споруди, земельні ділянки, комунікації, обладнання, транспортні засоби, службове житло тощо, майнові права, включаючи майнові права інтелектуальної власності на об`єкти права інтелектуальної власності, зокрема інформаційні системи, об`єкти авторського права та/або суміжних прав; інші активи, передбачені законодавством. Майно закладів освіти та установ, організацій, підприємств системи освіти належить їм на правах, визначених законодавством.

Отже, зі змісту вказаних норм вбачається, що об`єкт освіти - це не тільки навчальний заклад, а й будівлі, споруди, землі, комунікації, обладнання та інші цінності підприємства системи освіти.

Аналогічного висновку дійшов і Верховний Суд у справах № 904/2056/18 та № 923/204/18.

Як убачається з матеріалів справи та установлено судами попередніх інстанцій, об`єкт оренди - окреме індивідуально визначене нерухоме майно - частина будівлі під літ. «Б» (реєстровий номер майна 36235691.25.ОЕКОВФ092), загальною площею 362,4 кв. м, та сарай літ. «В» (реєстровий номер майна 36235691.25.ОЕКОВФ094), загальною площею 73,2 кв. м, за адресою: м. Херсон, вул. Баку, 8, власником якого є держава в особі Міністерства освіти і науки України та яке перебуває на балансі Державного професійно - технічного навчального закладу «Херсонський професійний ліцей зв`язку та поліграфії», відноситься до об`єктів освіти державної форми власності.

У частині 4 статті 80 Закону України «Про освіту» визначено, що об`єкти та майно державних і комунальних закладів освіти не підлягають приватизації чи використанню не за освітнім призначенням, крім надання в оренду з метою надання послуг, які не можуть бути забезпечені безпосередньо закладами освіти, пов`язаних із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу, з урахуванням визначення органом управління можливості користування державним нерухомим майном відповідно до законодавства.

В свою чергу, згідно з підпунктом 2 пункту 8 Переліку платних послуг, які можуть надаватися закладами освіти, іншими установами та закладами системи освіти, що належать до державної та комунальної форми власності, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27.08.2010 № 796 (у редакції, чинній на час укладення оспорюваного Договору оренди), навчальні заклади мають право надавати інші послуги, зокрема, надання в оренду будівель, споруд, окремих тимчасово вільних приміщень і площ, іншого рухомого та нерухомого майна або обладнання, що тимчасово не використовується в навчально-виховній, навчально-виробничій, науковій діяльності, у разі, коли це не погіршує соціально-побутових умов осіб, які навчаються або працюють у навчальному закладі.

Колегія суддів звертає увагу, що зміст підпункту 2 пункту 8 Переліку платних послуг, які можуть надаватися закладами освіти, іншими установами та закладами системи освіти, що належать до державної та комунальної форми власності, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27.08.2010 № 796, в даному випадку не суперечить та не спростовує зміст частини 4 статті 80 Закону України «Про освіту», а навпаки, доповнює його відповідним положенням.

З викладеного слідує, що чинний на момент укладення оспорюваного договору оренди № 1611-20-065 Закон України «Про освіту» містив положення, якими було імперативно передбачено заборону використання майна державних та комунальних закладів освіти не за освітнім призначенням. Надання в оренду майна закладів освіти, як виняток, передбачалося лише з метою надання послуг, які не можуть бути забезпечені безпосередньо закладами освіти, пов`язаних із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу.

Дійсно, Закон України «Про освіту» не містить переліку послуг, які можуть надаватися в орендованих приміщеннях закладів освіти, проте враховуючи загальну спрямованість положень цього Закону, такі послуги повинні мати пов`язаність з навчально-виховним процесом чи його учасниками. Звідси, питання про те, чи пов`язані послуги, які надаються в орендованих приміщеннях з обслуговуванням учасників освітнього процесу суди мають вирішувати виходячи із конкретних обставин справи, однак з обов`язковим урахуванням того, що надання в оренду майна закладів освіти, в тому числі, і для обслуговування учасників освітнього процесу можливе виключно у випадку, коли це не погіршує соціально-побутових умов осіб, які навчаються або працюють у навчальному закладі.

Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 08.11.2022 у справі № 917/1090/21, від 20.01.2022 у справі № 906/1551/20, від 17.01.2023 у справі № 902/51/21, від 30.03.2021 у справі № 922/2712/19, від 13.10.2021 № 923/1169/20, від 03.05.2018 у справі № 902/215/17, від 11.04.2018 у справі №911/1610/16, від 10.04.2018 у справі № 906/165/17 та від 16.04.2024 у справі № 922/3883/23.

Згідно з висновками суду касаційної інстанції у наведених постановах, об`єкти освіти, навчальні заклади, засновані на комунальній власності не підлягають приватизації і використанню не за призначенням, тобто, якщо їх мета використання не для навчального та наукового процесу, оскільки суперечить вимогам чинного законодавства.

Статтею 1 Закону України «Про освіту» визначено, що освітній процес - це система науково-методичних і педагогічних заходів, спрямованих на розвиток особистості шляхом формування та застосування її компетентностей.

Статтею 22 вказаного Закону передбачено, що, юридична особа має статус закладу освіти, якщо основним видом її діяльності є освітня діяльність. Права та обов`язки закладу освіти, передбачені цим Законом та іншими законами України, має також фізична особа - підприємець або структурний підрозділ юридичної особи приватного чи публічного права, основним видом діяльності якого є освітня діяльність. Фізична особа - підприємець або структурний підрозділ юридичної особи приватного чи публічного права, освітня діяльність якого перестає бути основним видом його діяльності, втрачає права та обов`язки, у тому числі права на пільги, передбачені законодавством для закладу освіти.

Навчально-виховний процес, як складова освітньої діяльності - це система організації навчально-виховної, навчально-виробничої діяльності, визначеної навчальними, науковими, виховними планами (пункт 1.2. Положення про організацію роботи з охорони праці учасників навчально-виховного процесу в установах і навчальних закладах, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки від 01.08.2001 № 653).

Водночас, згідно із статтею 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Відтак, навчально-виховний процес та підприємницька діяльність мають різні завдання, цілі, мету, результати і вплив на учнів ліцею.

Відповідно до пункту 1.3. статуту Державного професійно-технічного навчального закладу «Херсонський професійний ліцей зв`язку та поліграфії» до основних повноважень і напрямів діяльності професійного ліцею належать: 1) організація навчально-виховного процесу, обрання форм та методів навчання; 2) навчально-виробнича, навчально-виховна, навчально-методична, фінансово-господарська та виробничо-комерційна діяльність; 3) розробка робочих навчальних планів з професій і робочих навчальних програм з навчальних предметів на основі типових навчальних планів і типових навчальних програм, визначення регіонального компоненту змісту професійно-технічної освіти, які затверджуються в установленому порядку; 4) розробка планів прийому учнів, слухачів до професійного ліцею на основі типових правил прийому; 5) формування разом з органами управління професійно-технічною освітою правил прийому учнів, слухачів з урахуванням державного та/або регіонального замовлень, потреб ринку праці та потреб громадян у професійно-технічній освіті і замовлень підприємств, установ, організацій; 6) організація харчування, матеріального забезпечення та побутового обслуговування учнів, слухачів; 7) атестація педагогічних працівників; 8) організація стажування педагогічних працівників на підприємствах, в установах, організаціях; 9) здійснення професійного навчання незайнятого населення; 10) організація виробничого навчання учнів, слухачів на виробництві та у сфері послуг; 11) забезпечення заходів з охорони праці учнів, слухачів, працівників; 12) матеріально-технічне забезпечення навчально-виховного процесу; 13) визначення структури і штатного розпису з урахуванням встановленого фонду заробітної плати; 14) забезпечення належної якості професійного навчання та виховання учнів, слухачів; 15) видача документів про освіту встановлених зразків.

Таким чином, діяльність суб`єкта освітньої діяльності, яка спрямована на організацію, забезпечення та реалізацію освітнього процесу, і буде визначати пов`язаність з освітнім процесом.

Згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань видами економічної діяльності ФОП Орел М. І. є друкування іншої продукції (основний), виробництво іншого трикотажного та в`язаного одягу, виробництво паперових канцелярських виробів, виробництво інших виробів з паперу та картону, надання інших послуг бронювання, неспеціалізована оптова торгівля, інші види роздрібної торгівлі, інші види видавничої діяльності, консультування з питань інформатизації, виробництво ігор та іграшок.

Таким чином, як правильно зазначено судом апеляційної інстанції, ФОП Орел М. І. не відноситься до суб`єктів освітньої діяльності, а його діяльність не була спрямована на організацію забезпечення та реалізацію освітнього процесу, оскільки використання державного окремого індивідуально визначеного нерухомого майна - частини будівлі під літ. «Б» (реєстровий номер майна 36235691.25.ОЕКОВФ092), загальною площею 362,4 кв. м та сараю під літ. «В» (реєстровий номер майна 36235691.25.ОЕКОВФ094), загальною площею 73,2 кв. м, за адресою: м. Херсон, вул. Баку, 8, що перебуває на балансі Державного професійно - технічного навчального закладу «Херсонський професійний ліцей зв`язку та поліграфії», з метою друкування поліграфічної продукції для отримання прибутку жодним чином не пов`язано ні з навчальним процесом, ні з забезпеченням навчального процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу, а відтак, у даному випадку вказане майно не могло бути переданим в оренду через існування прямої заборони закону, а саме, частини 4 статті 80 Закону України «Про освіту».

У цьому контексті Верховний Суд вважає правомірними висновок апеляційного господарського суду про те, що попереднє надання Міністерством освіти і науки України, як органом, уповноваженим управляти майном навчального закладу, дозволу Регіональному відділенню на передачу ФОП Орел М. І. в оренду майна з метою друкування поліграфічної продукції, не спростовує невідповідність оспорюваного договору оренди вимогам частини 4 статті 80 Закону України «Про освіту».

Разом з тим, Верховний Суд звертає увагу на те, що подальше укладення орендарем та балансоутримувачем договору про надання освітніх послуг у сфері професійної освіти, за яким має проводитись підготовка і направлення на роботу до орендаря трьох випускників у 2020, 2021 та 2022 роках, а також договорів від 01.06.2020 та від 22.04.2021 про навчально-виробничу практику учнями навчального закладу, не змінює змісту оскаржуваного договору оренди № 1611-20-065 та не свідчить про дотримання положень частини 4 статті 80 Закону України «Про освіту» під час його укладення, адже саме у договорі оренди має бути визначено мету (цільове призначення) використання майна. Така правова позиція викладена Верховим Судом у постанові від 16.04.2024 у справі № 922/3883/23. У той же час, судом апеляційної інстанції установлено, що у пункті 1.2. договору оренди № 1611-20-065 визначено, що майно передається в оренду з метою друкування поліграфічної продукції. Наведене спростовує доводи скаржника із посиланнями на договори про надання освітніх послуг у сфері професійної освіти та про навчально-виробничу практику учнями навчальному закладу.

Доводи скаржника щодо невикористання предмета оренди навчальним закладом також відхиляються, оскільки невикористання навчальним закладом переданих в оренду приміщень не змінює їх цільового призначення та не є підставою для визнання правомірним укладеного між відповідачами договору оренди № 1611-20-065, адже чинним законодавством встановлена пряма заборона використання цих приміщень з іншою метою.

Аналогічна позиція відображена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 29.01.2019 у справі № 922/2632/17.

З наведеного слідує, що укладаючи спірний договір оренди № 1611-20-065 сторони не дотрималися вимог статті 80 Закону України «Про освіту», що в силу статей 203, 215 ЦК України та статті 207 ГК України є правовою підставою для визнання його недійсним та як наслідок, для звільнення та повернення орендованого нерухомого майна.

Посилання скаржника на постанови Верховного Суду від 15.03.2018 у справі № 908/457/17, 27.11.2017 у справі № 905/1227/17, від 07.03.2018 у справі № 904/3956/17, від 29.03.2018 у справі № 922/2648/16, як на такі, що містить висновки, які не враховано судом апеляційної інстанції, колегією суддів відхиляються, оскільки правові висновки, викладені у наведених постановах були сформовані щодо застосування положень статей Закону України «Про освіту» (чинного до 27.09.2017), які не регулюють спірні правовідносини у справі № 923/1292/21, що розглядається, тому безпідставними є доводи скаржника про необхідність їх врахування під час вирішення спору у цій справі.

Інших доводів в обґрунтування необхідності скасування постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.03.2024 у цій справі скаржником не наведено.

З огляду на викладене підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, не підтвердилася, тому доводи скаржника щодо неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права є необґрунтованими.

6. Висновки Верховного Суду

6.1. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

6.2. Згідно з положеннями статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

6.3. Взявши до уваги викладене, касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення місцевого господарського суду та постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

7. Розподіл судових витрат

7.1. З огляду на висновок Верховного Суду про залишення касаційної скарги без задоволення судові витрати, понесені у зв`язку з розглядом справи в суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу заступника керівника Регіонального відділення Фонду державного майна в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі залишити без задоволення.

Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.03.2024 у справі № 923/1292/21 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Волковицька

Судді С. К. Могил

О. В. Случ