Ухвала

від 04.10.2023 по справі 910/2655/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

04 жовтня 2023 року

м. Київ

cправа № 910/2655/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Картере В.І. - головуючий, Огороднік К.М., Пєсков В.Г.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна"

на ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.08.2023 (колегія суддів у складі : Поліщук Л.В. - головуючий, Богатир К.В., Таран С.В)

у справі № 910/2655/23

за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Автотранс-Україна"

про стягнення 12598,61 грн,

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "ПЗУ Україна" 18.09.2023 подало до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.08.2023 про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" на рішення Господарського суду Одеської області від 10.05.2023 у справі № 910/2655/23.

Згідно з пунктом 8 частини 1 статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка застосовується як джерело права при розгляді справ судами згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", умови прийнятності касаційної скарги, згідно норм законодавства, можуть бути більш суворими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" від 23.10.1996; "Brualla Gomes de la Torre v. Spain" від 19.12.1997).

Здійснивши перевірку касаційної скарги та доданих до неї матеріалів, Суд дійшов висновку, що в прийнятті касаційної скарги слід відмовити з огляду на таке.

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "ПЗУ Україна" звернулось з позовом до Господарського суду Одеської області про стягнення 12598,61 грн збитків в порядку регресу з Товариства з обмеженою відповідальністю "Автотранс-Україна".

Рішенням Господарського суду Одеської області від 10.05.2023 у справі № 10/2655/23 в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "ПЗУ Україна" 14.06.2023, не погодившись з вказаним судовим рішенням, подало до Південно-західного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, разом із клопотанням про поновлення процесуального строку на подання апеляційної скарги.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 24.07.2023 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" на рішення Господарського суду Одеської області від 10.05.2023 у справі №910/2655/23 залишено без руху, визнано доводи скаржника щодо поновлення строку неповажними, зазначено, що протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали скаржник має право усунути недоліки, шляхом надання інших підстав для поновлення строку та надати належні докази сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі.

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "ПЗУ Україна" 31.07.2023 подало до Південно-західного апеляційного господарського суду заяву про усунення недоліків апеляційної скарги на рішення Господарського суду Одеської області від 10.05.2023, разом із доказами сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі.

Судом апеляційної інстанції було встановлено, що Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "ПЗУ Україна" усунуло недоліки апеляційної скарги частково, а саме: виконало вимоги ухвали Південно-західного апеляційного господарського суду від 24.07.2023 в частині сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі, проте не навело належних підстав щодо обґрунтування причин пропуску строку на апеляційне оскарження.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.08.2023 у справі № 910/2655/23 продовжено Приватному акціонерному товариству "Страхова компанія "ПЗУ Україна" процесуальний строк на усунення недоліків апеляційної скарги на рішення Господарського суду Одеської області від 10.05.2023 у справі №910/2655/23 до 16.08.2023, зобов`язано скаржника усунути недоліки, встановлені у цій ухвалі, у такий спосіб: надати суду обґрунтовану заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Одеської області від 10.05.2023 у справі №910/2655/23, у якому навести інші підстави для поновлення такого строку.

Скаржником 16.08.2023 до Південно-західного апеляційного господарського суду надіслано клопотання, в якому він просив суд відкрити апеляційне провадження у справі та вважати недоліки апеляційної скарги усунутими, зазначаючи, що судом першої інстанції не було виконано обов`язку, передбаченого частиною п`ятою та частиною одинадцятою статті 242 ГПК України щодо надсилання позивачу копії рішення рекомендованим листом, чим було порушено право позивача на ознайомлення з повним текстом рішення. Також скаржник вказав, що оскільки у матеріалах справи відсутні докази отримання рішення суду першої інстанції рекомендованим листом, а оприлюднення рішення суду в Єдиному державному реєстрі судових рішень не позбавляє суд першої інстанції обов`язку направляти рішення суду рекомендованим листом, то строк на оскарження починає відраховуватись з моменту направлення простого листа, що підтверджує оригінал конверту.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.08.2023 у справі № 910/2655/23 відмовлено у задоволенні клопотання Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" про поновлення строку на апеляційне оскарження, відмовлено Приватному акціонерному товариству "Страхова компанія "ПЗУ Україна" у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою на ухвалу Господарського суду Одеської області від 10.05.2023.

Відмовляючи Приватному акціонерному товариству "Страхова компанія "ПЗУ Україна" у відновленні строку на апеляційне оскарження господарський суд апеляційної інстанції виходив з того, що доводи зазначені в апеляційній скарзі на обґрунтування підстав про поновлення строку на апеляційне оскарження є аналогічними тим, які зазначені в заяві про усунення недоліків, вказані доводи визнані ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 24.07.2023 та від 07.08.2023 неповажними, а відтак скаржником не надано інших підстав поновлення строку на апеляційне оскарження.

Верховний Суд погоджується з такими висновками господарського суду апеляційної інстанції виходячи з такого.

За змістом частини першої статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Частиною першою статті 119 ГПК України встановлено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними.

Отже, вирішення судом питання щодо поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження в розумінні приписів статей 119 та 256 ГПК України можливе саме за наявності обґрунтованого клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, доводи якого підтверджено відповідними доказами.

Нормами процесуального закону чітко визначено строки вчинення процесуальних дій, порядок обчислення, початок відліку та їх закінчення. Процесуальні строки є обов`язковими як для суду, так і учасників судового процесу, оскільки визначають, зокрема, час протягом якого має бути вчинено процесуальну дію.

Вирішення питання щодо поновлення строку перебуває в межах дискреційних повноважень суду, який за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк, крім випадків, передбачених ГПК України.

Отже, вирішуючи це питання, суд, з урахуванням конкретних обставин справи, має оцінити на предмет поважності причини пропуску встановленого законом процесуального строку, і в залежності від встановленого - вирішити питання про поновлення або відмову у поновленні цього строку (наведену правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 09.10.2019 у справі №910/22695/13).

Відповідно до статей 118, 119 ГПК України вбачається, що законодавець не передбачив обов`язку суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки у кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було порушено скаржником, та чи підлягає він відновленню. Як свідчить правовий аналіз норм чинного процесуального законодавства, господарський суд може поновити пропущений процесуальний строк лише у виняткових випадках, тобто причини поновлення таких строків повинні бути не просто поважними, але й мати такий характер, не зважати на який було б несправедливим і таким, що суперечить загальним засадам законодавства (аналогічний правовий висновок сформульовано у постанові Верховного Суду від 30.07.2020 у справі №910/15481/17).

Верховний Суд враховує, що рішення Господарського суду Одеської області від 10.05.2023, повний текст якого виготовлено та підписано 19.05.2023 у справі №910/2655/23 доставлений Приватному акціонерному товариству "Страхова компанія "ПЗУ Україна" в кабінет електронного суду 22.05.2023 о 19:26, а отже датою вручення судового рішення є 23.05.2023 і звернення з апеляційною скаргою на вказане рішення спливає 08.06.2023, виходячи з вимог статті 256 ГПК України.

Відповідно до частини 2 статті 256 ГПК України учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Оскільки скаржнику оскаржуване судове рішення першої інстанції від 10.05.2023 було доставлено скаржнику в кабінет електронного суду 22.05.2023 о 19:26, то виходячи з вимог частини 2 статті 256 ГПК України останнім днем для поновлення строку на апеляційне оскарження є 12.06.2023.

З 05 жовтня 2021 року офіційно розпочали функціонування три підсистеми (модулі) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи: "Електронний кабінет", "Електронний суд", підсистема відеоконференцзв`язку, у зв`язку з чим, відповідно до частини шостої статті 6 ГПК України, зокрема, державні органи реєструють офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі в обов`язковому порядку.

Особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в ЄСІТС, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою (частина сьома статті 6 ГПК України).

Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи.

Посилання скаржника на те, що він та його представник не отримували у паперовій формі рішення Господарського суду Одеської області від 10.05.2023, а про його прийняття представник скаржника дізнався з Єдиного державного реєстру судових рішень після його оприлюднення 12.06.2023, внаслідок чого пропущено строк на апеляційне оскарження, не є обґрунтованою підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження, оскільки, як правильно зазначив суд апеляційної інстанції, Господарський процесуальний кодекс України не покладає обов`язку на суд направляти учаснику справи копію судового рішення у паперовій формі, у випадку, якщо особа зареєструвала свій Електронний кабінет, має доступ до функціонуючих підсистем та документів у межах відповідної справи.

За змістом статті 6 Конвенції з прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен при вирішенні питання щодо прав та обов`язків має право на справедливий і відкритий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, визначеним законом.

Відповідно до частини 1 статті 11 ГПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права, складовою якого є юридична визначеність.

Принцип юридичної визначеності є одним із суттєвих елементів принципу верховенства права. В його основі лежить відоме з римського права положення res judicata (лат. "вирішена справа"), відповідно до якого остаточне рішення правомочного суду, яке вступило в силу, є обов`язковим для сторін і не може переглядатися. Іншими словами, цей принцип гарантує остаточність рішень ("що вирішено - вирішено і не має переглядатися до безмежності").

Згідно із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У пункті 41 рішення від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини вказав, що "правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо як у цій справі, коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків".

Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (див. de Rada Cavanilles v. Spain, рішення від 28.10.1998, Reports 1998 -VIII, с. 3255, § 45, Peretyaka and Sheremetyev v. Ukraine, № 17160/06 та № 35548/06, § 34, ЄСПЛ, від 21.12.2010) Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (Diya 97 v. Ukraine, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21.10.2010).

У справі "Устименко проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що сама концепція "поважних причин" не є чіткою, тому для національних судів ще важливішим було вказати причини свого рішення про поновлення пропущеного строку і відновлення провадження у справі заявника.

Право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (див. рішення у справі "Рябих проти Росії" (Ryabykh v. Russia), заява № 52854/99, п.п. 51 і 52, ECHR 2003-Х).

Виходячи із зазначених критеріїв, Європейський суд з прав людини визнає легітимними обмеженнями встановленні державами - членів Ради Європи вимоги щодо строків оскарження судових рішень (рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Нешев проти Болгарії" від 28.10.2004).

За своїм змістом норма про можливість поновлення процесуальних строків є пільгою, яка може застосовуватися як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється суть чіткого встановлення законодавцем кожного з процесуальних строків (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.10.2018 у справі № 5/452/06).

Отже, безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду в такому його елементі, як правова визначеність

Відповідно до частини 4 статті 261 ГПК України, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Виходячи з викладеного, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що відповідно до вимог статей 119, 261, 265 ГПК України у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" на рішення Господарського суду Одеської області від 10.05.2023 слід відмовити та апеляційну скаргу повернути.

Приписами частини 2 статті 293 ГПК України встановлено, що у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Отже, наведена норма закону надає Верховному Суду право використовувати процесуальний фільтр, закріплений у частині 2 статті 293 ГПК України, що повністю узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, положеннями статті 129 Конституції України, завданнями і принципами господарського судочинства.

Для Верховного Суду правильне застосовування Південно-західного апеляційним господарським судом норм права при постановленні оскаржуваної ухвали від 21.08.2023 у справі № 910/2655/23 є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.

За таких обставин Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" на ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.08.2023 на підставі частини 2 статті 293 ГПК України.

Керуючись статтями 234, 235, 287, 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі № 910/2655/23 за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" на ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.08.2023.

2. Касаційну скаргу разом з доданими до неї матеріалами надіслати скаржнику. Копію касаційної скарги залишити у Верховному Суді.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Картере

Судді К. Огороднік

В. Пєсков