УХВАЛА
05 жовтня 2023 року
м. Київ
cправа № 904/6739/20 (948/500/21)
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Картере В.І. - головуючий, Огороднік К.М., Пєсков В.Г.,
за участю секретаря судового засідання Заріцької Т.В.,
представників учасників справи:
позивача: не з`явився,
відповідача-1: не з`явився,
відповідача-2: Удовицький Є.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Машівка-Агро-Альянс"
на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 18.07.2023 (колегія суддів у складі : Чередко А.Є. - головуючий, Коваль Л.А., Мороз В.Ф.)
та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.03.2023 (суддя Соловйова А.Є.)
у справі №904/6739/20(948/500/21)
за позовом ОСОБА_1
до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Приват-Агро-Альянс"; 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Машівка-Агро-Альянс"
про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння та скасування державної реєстрації,
у межах справи №904/6739/20
за заявою Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ІНГОССТРАХ"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Приват-Агро-Альянс"
про банкрутство,
ВСТАНОВИВ:
Стислий зміст позовних вимог та хід розгляду справи
1. ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернулась до Машівського районного суду Полтавської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Приват-Агро-Альянс" про витребування з чужого незаконного володіння ділянки площею 5,96 га та повернення її власнику.
2. Ухвалою Машівського районного суду Полтавської області від 30.06.2021 справу за вказаним позовом передано до Господарського суду Дніпропетровської області для розгляду в межах справи про банкрутство Товариства з обмеженої відповідальністю "Приват-Агро-Альянс" (далі - Боржник).
3. 12.01.2022 до Господарського суду Дніпропетровської області надійшла уточнена позовна заява, в якій Позивач просить витребувати у Боржника та Товариства з обмеженою відповідальністю "Машівка-Агро-Альянс" (далі - Відповідач-2) земельну ділянку площею 5,96 га, кадастровий номер 5323083800:00:003:0219 (далі - Земельна ділянка), розташовану на території Машівської селищної об`єднаної територіальної громади, та повернути її в натурі власнику Позивачу; скасувати державну реєстрацію права оренди Земельної ділянки від 27.02.2012 за №532300004000663; стягнути з Боржника на користь Позивача моральну шкоду в сумі 50000,00 грн.
4. Позовні вимоги мотивовано посиланням на положення статей 23, 387, 1212, 1213 Цивільного кодексу України та обставини використання належної Позивачу на праві власності Земельної ділянки без його згоди, оскільки договір оренди землі ним не укладався, що підтверджується висновком експертного дослідження від 24.05.2021 №ЕД-19/117-21/5507-ПЧ. Також Позивач зазначає, що протиправними діями керівництва Боржника порушені його права як власника Земельної ділянки, що відобразилося на психологічному стані та звичайному способі життя, внаслідок чого спричинено моральну шкоду.
5. Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 05.07.2022 затверджено ліквідаційний баланс та звіт ліквідатора Боржника, ліквідовано юридичну особу Боржника, провадження у справі №904/6739/20 закрито.
Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій
6. Позивач є власником Земельної ділянки на підставі державного акту про право власності на земельну ділянку серія ЯЖ №356360 на території Михайлівської сільської ради Машівського району Полтавської області. Право власності на Земельну ділянку підтверджується витягом з державного земельного кадастру про земельну ділянку, номер витягу НВ-5315428792020 від 29.01.2020.
7. За доводами Позивача, між ним та ТОВ "Компанія Фармко" був укладений договір оренди земельної частки (паю) №М-245 від 01.08.2004, зареєстрований Михайлівською сільською радою 03.09.2004, умовами якого був встановлений термін закінчення його дії - 01.08.2014, та передбачено, що якщо жодна сторона, в термін 2 місяці до закінчення цього договору не заявить про намір його розірвати, даний договір автоматично продовжується на термін 5 років. Питання розірвання зазначеного договору сторонами не порушувалось.
8. Однак 27.02.2012 відділ Держкомзему в Машівському районі Полтавської області зареєстрував договір оренди, укладений 18.01.2010 між Позивачем та Боржником (далі - Договір оренди).
9. У Договорі оренди в графі місце проживання фізичної особи помилково зазначено місце проживання Позивача - с. Михайлівка замість м. Полтава; у графі орендодавець відсутній підпис Позивача.
10. Відповідно до акту прийому-передачі об`єкта оренди за договором оренди, в якому відсутня дата (далі - Акт), Земельна ділянка передана в оренду Боржнику. В графі орендодавець - підпис не Позивача.
11. Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про Земельну ділянку №НВ-5315428792020 від 29.01.2020 належна Позивачу Земельна ділянка перебуває в оренді Боржника, дата державної реєстрації речового права - 26.06.2019, дата закінчення строку дії речового права - 27.02.2028.
12. Згідно з відомостями про земельні ділянки, що передаються в суборенду, належна Позивачу Земельна ділянка перебуває в суборенді Відповідача-2.
13. Позивач не надавав згоди на передачу земельної ділянки в суборенду та не укладав договору оренди з Відповідачем-2, що підтверджується відповіддю Відповідача-2 за №149 від 24.02.2020 на запит адвоката Сідько С.І.
14. Позивачу виплачено орендну плату за користування Земельною ділянкою в такому розмірі (після вирахування всіх податків та збрів): 2011 рік - 3550,00 грн; 2012 рік - 7753,00 грн; 2013 рік - 7753,40 грн; 2014 рік - 7753,21 грн; 2015 рік - 9512,86 грн; 2016 рік - 23316,20 грн; 2017 рік - 17488,48 грн; 2018 рік - 11005,30 грн; 2019 рік - 11005,30 грн.
15. Зокрема, згідно з банківською випискою АТ КБ "ПриватБанк" за 2018, 2019 роки, Позивачу надходили грошові кошти за оренду землі від Відповідача-2, що Позивач не заперечує.
16. Згідно з висновком експерта за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи встановлено, що підписи від імені Позивача виконано не ним, а іншою особою у таких документах: 1) у графі "Орендодавець" Договору оренди (примірник наданий представником Позивача); 2) у графі "Орендодавець" Договору оренди (примірник наданий представником Боржника); 3) у графі "Землевласник (ОРЕНДОДАВЕЦЬ)" акту погодження меж Земельної ділянки (примірник наданий представником Боржника); 4) у графі "Орендодавець" акту від 18.01.2010 прийому-передачі об`єкта оренди за Договором оренди (примірник наданий представником Боржником).
Стислий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
17. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 21.03.2023, яке залишено без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 18.07.2023, позов задоволено: витребувано у Відповідача-2 Земельну ділянку; скасовано державну реєстрацію Договору оренди, проведену у відділі Держкомзему у Машівському районі Полтавської області, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 27.02.2012 за №532300004000663, провадження в частині позовних вимог до Боржника закрито на підставі пункту 6 статті 231 Господарського процесуального кодексу України.
18. Судові рішення мотивовані тим, що оскільки підпис від імені Позивача у Договорі оренди виконаний не Позивачем, а іншою особою, що підтверджено висновком експертів, зазначений правочин є неукладеним, тому наявні підстави для усунення перешкод у користуванні Позивачем Земельною ділянкою шляхом її витребування на користь власника та скасування державної реєстрації Договору оренди.
19. При цьому з огляду на встановлені обставини суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для застосування доктрини venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки) до правовідносин, що склалися між сторонами у цій справі, адже конклюдентними діями може підтверджуватися лише укладення договору в усній формі, тоді як договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації. Також апеляційний господарський суд зауважив, що непідписання Позивачем Договору оренди свідчить про неузгодження сторонами істотних умов, зокрема строку оренди, що виключає його визначення, як укладеного (вчиненого).
20. Крім того, суд апеляційної інстанції відхилив заперечення Відповідача-2 на ухвалу місцевого господарського суду про відмову в задоволенні його клопотання про передачу справи до іншого суду через ліквідацію Боржника, пославшись на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 20.01.2021 у справі №5017/2833/2012, щодо застосування норм процесуального права в подібних правовідносинах.
Стислий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення доводів скаржника
21. Відповідач-2 подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову та рішення судів попередніх інстанцій в частині задоволення позовних вимог Позивача до Відповідача-2, прийняти в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог повністю.
22. Касаційна скарга мотивована наявністю підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, через неврахування судами першої та апеляційної інстанцій висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 26.10.2022 у справі №227/3760/19-ц, від 22.05.2023 у справі №179/2192/19, від 05.04.2023 у справі №618/158/19, від 07.12.2022 у справі №132/1126/18, від 23.11.2022 у справі №622/596/18 (щодо застосування статей 203, 207, 215 Цивільного кодексу України у подібних правовідносинах), від 06.04.2021 у справі №910/10011/19, від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц, від 11.09.2018 у справі №905/1926/16, від 05.06.2018 у справі №338/180/17, від 16.11.2022 у справі №911/3135/20, від 08.02.2022 у справі №209/3085/20 (стосовно того, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулась особа, так і від характеру порушення, невизнання або оспорення), від 15.09.2022 у справі №910/12525/20, від 19.01.2021 у справі №916/1415/19, від 02.02.2021 у справі №925/642/19, від 22.06.2021 у справі №200/606/18, від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц (щодо того, що обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові), від 18.04.2023 у справі №357/8277/19 (стосовно того, що поняття "державна реєстрація договору" та "державна реєстрація речового права" різняться і з 01.01.2023 державній реєстрації підлягає не сам договір оренди землі, а тільки право оренди земельної ділянки).
23. Відповідач-2 вважає, що внаслідок вчинення Позивачем конклюдентних дій із отримання оплати за оренду Земельної ділянки Договір оренди потрібно оцінювати як укладений, а Позивачу слід відмовити в задоволенні позову з підстав обрання ним неефективного способу захисту, оскільки неможливо витребувати земельну ділянку за наявності договору оренди землі, який фактично є дійсним і чинним, адже не визнаний недійсним в судовому порядку.
24. Також Відповідач-2 зауважує про відсутність можливості скасувати державну реєстрацію Договору оренди, оскільки Порядок ведення Поземельної книги і книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 09.09.2009 №1021, втратив чинність, а нормами чинного законодавства це не передбачено.
Узагальнений виклад позицій інших учасників справи
25. Позивач у встановлений судом термін відзив на касаційну скаргу не надав.
Позиція Верховного Суду
26. Керуючись вимогами статей 14, 300 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах доводів і вимог касаційної скарги та виходить з такого.
27. Предметом касаційного перегляду в цій справі є позов про витребування Земельної ділянки та повернення її Позивачу як власнику, скасування державної реєстрації права оренди Земельної ділянки та стягнення моральної шкоди з Боржника. Ухвалені за наслідком розгляду цього позову судові рішення оскаржені в касаційному порядку лише в частині задоволення позовних вимог, заявлених до Відповідача-2.
28. Верховний Суд не приймає до уваги аргументи скаржника, які зводяться виключно до незгоди з висновками судів першої та апеляційної інстанцій і не стосуються неправильного застосування судами норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадках, передбачених частиною 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, зокрема пунктом 1 наведеної норми, на який посилається Відповідач при зверненні з касаційною скаргою.
29. Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України однією з підстав касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
30. Отже, для касаційного перегляду судових рішень з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, обов`язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є подібність правовідносин у справі, в якій Верховний Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.
31. Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного в постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19, процесуальний закон у визначених випадках передбачає необхідність оцінювання правовідносин на предмет подібності. З цією метою суд насамперед має визначити, які правовідносини є спірними, після чого застосувати змістовий критерій порівняння, а за необхідності - також суб`єктний і об`єктний критерії. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків сторін спору) є основним, а два інші - додатковими. Тобто на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом.
32. Проаналізувавши зміст судових рішень, на які посилається Відповідач-2 у касаційній скарзі, Верховний Суд вважає безпідставними його доводи про те, що суд апеляційної інстанції застосував норми права без урахування висновків щодо їх застосування у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 26.10.2022 у справі №227/3760/19-ц, від 22.05.2023 у справі №179/2192/19, від 05.04.2023 у справі №618/158/19, від 07.12.2022 у справі №132/1126/18, від 23.11.2022 у справі №622/596/18, від 06.04.2021 у справі №910/10011/19, від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц, від 11.09.2018 у справі №905/1926/16, від 05.06.2018 у справі №338/180/17, від 16.11.2022 у справі №911/3135/20, від 08.02.2022 у справі №209/3085/20, від 15.09.2022 у справі №910/12525/20, від 19.01.2021 у справі №916/1415/19, від 02.02.2021 у справі №925/642/19, від 22.06.2021 у справі №200/606/18, від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц, від 18.04.2023 у справі №357/8277/19, з огляду на таке.
33. Зокрема, за змістом зазначених постанов Верховного Суду вирішувалися спори, відповідно: у справі №910/10011/19 - про визнання протиправним та скасування розпорядження обласної державної адміністрації щодо реєстрації статуту релігійної організації; у справі №569/17272/15-ц - про зобов`язання здійснити публікацію про порушення авторських прав та стягнення компенсації за використання твору; у справі №905/1926/16 - про зобов`язання виконати умови договору, прийнявши виконання зобов`язань шляхом надання актів приймання-передачі електроенергії; у справі №338/180/17 - про стягнення безпідставно одержаних коштів, які були помилково перераховані, трьох відсотків річних, інфляційних втрат; у справі №911/3135/20 - про скасування реєстраційної дії про припинення юридичної особи; у справі №209/3085/20 - про поділ набутого під час шлюбу автомобіля; у справі №910/12525/20 - про визнання недійсними відкритих торгів (аукціону), протоколу електронного аукціону та договору купівлі-продажу майнових прав за кредитними договорами, договорами поруки, застави, іпотеки; у справі №916/1415/19 - про визнання припиненими договорів іпотеки; у справі №925/642/19 - про визнання незаконним та скасування рішення міської ради; у справі №200/606/18 - про визнання недійсним свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, які не відбулися, визнання права власності на земельну ділянку; у справі №622/596/18 - про визнання недійсними договорів оренди земельної ділянки, визнання поновленим договору оренди земельної ділянки та визнання додаткової угоди укладеною; у справі №227/3760/19-ц - про визнання недійсним договору оренди (майнового найму) нежитлового приміщення.
34. Зважаючи на те, що у перелічених справах не вирішувалися спори про витребування земельної ділянки, повернення земельної ділянки власнику, скасування державної реєстрації договору оренди чи права оренди земельної ділянки, посилання на постанови Верховного Суду в таких справах є нерелевантними щодо цієї справи, адже викладені в них висновки, зокрема щодо належного способу захисту порушених прав, стосуються неподібних до цієї справи правовідносин. Водночас зазначені постанови не містять висновків щодо належного та ефективного способу захисту прав у подібних до цієї справи правовідносинах у частині спору, що переглядається в касаційному порядку.
35. Не містить висновків щодо застосування норм матеріального права у наведених правовідносинах також постанова Верховного Суду від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц, в якій, зокрема, вирішувався спір щодо витребування земельних ділянок із чужого незаконного володіння, однак висновки в цій частині стосуються ефективного способу захисту права власності на земельні ділянки саме лісогосподарського призначення, які вибули із володіння власника, що не є подібним до правовідносин у справі, що розглядається.
36. Крім того, Верховний Суд вважає не релевантними до правовідносин у цій справі висновки, викладені в постановах від 05.04.2023 у справі №618/158/19, від 07.12.2022 у справі №132/1126/18, від 22.05.2023 у справі №179/2192/19, від 18.04.2023 у справі №357/8277/19, в яких хоча й розглядалися позовні вимоги, зокрема, про витребування земельної ділянки, повернення її позивачу, однак спірні правовідносини є відмінними від справи, що розглядається.
37. Так, у справі №618/158/19 Верховний Суд постановою від 05.04.2023 залишив без змін постанову суду апеляційної інстанції, якою відмовлено в позові про визнання недійсним договору оренди землі, витребування з користування земельної ділянки через ненадання, на відміну від цієї справи, належних та допустимих доказів того, що позивач не підписував спірний договір оренди.
38. У справі №132/1126/18 Верховний Суд постановою від 07.12.2022 скасував постанову суду апеляційної інстанції та залишив у силі рішення суду першої інстанції, яким відмовлено в задоволенні первісного позову про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та зобов`язання повернути земельну ділянку, а також задоволено зустрічний позов відповідача про зобов`язання не чинити перешкод у користуванні земельною ділянкою. На відміну від справи, що розглядається, при ухваленні зазначеної постанови Верховний Суд виходив з того, зокрема, що позивач звертався до відповідача із заявою про виплату йому орендної плати за десять років наперед, а в подальшому визнав факт укладення ним спірного договору оренди, підтвердивши наявність свого волевиявлення до вчинення цього правочину.
39. У справі №179/2192/19 Верховний Суд постановою від 22.05.2023 залишив без змін постанову суду апеляційної інстанції, якою задоволено позов про скасування рішень про державну реєстрацію договорів оренди та усунення перешкод у здійсненні права власності земельною ділянкою. При ухваленні зазначеної постанови Верховний Суд виходив з того, зокрема, що відповідний договір оренди є неукладеним, відсутні обставини, які б свідчили про те, що договір виконувався обома сторонами.
40. Однак у справах №179/2192/19, №132/1126/18, №618/158/19 вирішувалися спори щодо наявності чи відсутності орендних правовідносин з огляду на фактичні обставини укладання безпосередньо між позивачем і відповідачем спірного договору оренди, зокрема його підписання позивачем як орендодавцем та фактичного виконання сторонами. Водночас суди в зазначених справах не розглядали спори між власником земельної ділянки та іншими особами, які фактично користуються нею, не будучи безпосередньо стороною спірного договору оренди.
41. Натомість у справі, що розглядається, суди не встановили наявність певного письмового договору оренди саме між Позивачем як орендодавцем (зокрема непідписаного чи підписаного замість нього іншою особою) та Відповідачем-2 як орендарем, що зумовило б необхідність застосування викладених у відповідних постановах Верховного Суду у справах №179/2192/19, №132/1126/18, №618/158/19 висновків щодо необхідності дослідження обставин фактичного виконання зазначеними особами такого договору оренди для з`ясування факту наявності між ними орендних правовідносин, а отже й для правильного вирішення спору в частині, що є предметом касаційного оскарження.
42. Як вбачається зі змісту оскаржуваних судових рішень, Відповідач-2 не визначений орендарем у спірному Договорі оренди, не підписував цей договір, щодо прав Відповідача-2 суди встановили лише наявність відомостей щодо перебування Земельної ділянки в суборенді Відповідача-2. Однак перелічені постанови Верховного Суду не містять висновків щодо правильного застосування норм права при вирішенні спорів між власником земельної ділянки та особою, яка користується нею, вважаючи себе суборендарем за договором, укладеним без участі та погодження власника земельної ділянки, зокрема у випадку непідписання орендодавцем основного договору оренди, але виконання його сторонами.
43. У справі №357/8277/19 Верховний Суд постановою від 18.04.2023 скасував судові рішення попередніх інстанцій у частині відмови в задоволенні позовної вимоги про витребування земельної ділянки, ухваливши нове рішення про задоволення цієї позовної вимоги - витребування на користь позивача у його тимчасове (строкове) володіння з тимчасового (строкового) володіння одного з відповідачів земельні ділянки, а в частині відмови в задоволенні інших позовних вимог (визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права оренди земельних ділянок, внесення змін до договору оренди) залишив без змін судові рішення попередніх інстанцій.
44. При цьому Верховний Суд у зазначеній постанові виходив з того, зокрема, що в разі укладення договору оренди земельної ділянки в період чинності попереднього договору оренди оскаржуваний договір оренди може бути визнано недійсним, однак у вказаному випадку позивач заявив вимогу про витребування земельної ділянки, задоволення якої повністю поновлює його права орендаря. Однак наведений висновок стосується правовідносин між орендарем за первинним договором оренди земельної ділянки та іншим орендарем, договір оренди з яким укладений та право оренди якого зареєстровано під час дії першого договору оренди, що не є подібним до спірних у цій справі правовідносин.
45. Разом з тим наведені в касаційній скарзі висновки з постанови Верховного Суду від 18.04.2023 у справі №357/8277/19 про застосування норм права щодо державної реєстрації, відповідно, договору та речового права стосуються правовідносин, які виникли при укладення договору оренди після 01.01.2013, коли законодавче врегулювання спірних правовідносин змінилось, зокрема, порівняно з моментом укладення Договору оренди, щодо правовідносин за яким розглянутий спір у цій справі.
46. З викладеного вбачається, що наведені в перелічених у касаційній скарзі постановах Верховного Суду висновки щодо застосування норм права, які визначають способи захисту порушених прав, регулюють порядок укладення договорів оренди землі тощо, стосуються тих фактичних обставин, які формують зміст неподібних до цієї справи правовідносин, та їх оцінки в межах дискреційних повноважень судів. Водночас зазначені постанови не містять висновків щодо застосування норм права саме в подібних до цієї справи правовідносин, зокрема, за позовом про витребування та повернення власнику земельної ділянки, що використовується особою, яка згідно з встановленими судами обставинами зареєстрована як суборендар при тому, що відповідний (основний) договір оренди не був підписаний орендодавцем, а орендар на момент вирішення спору є ліквідованим.
47. Отже, доводи Відповідача-2 про те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо їх застосування, викладених у вказаних у касаційній скарзі постановах Верховного Суду, не знайшли свого підтвердження, адже вони стосуються правовідносин, які не є подібними, що є підставою для закриття касаційного провадження у справі відповідно до пункту 5 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 234, 235, 296 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
УХВАЛИВ:
1. Закрити касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Машівка-Агро-Альянс" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 18.07.2023 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.03.2023 у справі №904/6739/20(948/500/21).
Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуючий В. Картере
Судді К. Огороднік
В. Пєсков
Суд | Касаційний господарський суд Верховного Суду |
Дата ухвалення рішення | 05.10.2023 |
Оприлюднено | 06.10.2023 |
Номер документу | 113958222 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Касаційний господарський суд Верховного Суду
Картере В.І.
Господарське
Господарський суд Дніпропетровської області
Соловйова Анастасія Євгенівна
Господарське
Господарський суд Дніпропетровської області
Соловйова Анастасія Євгенівна
Господарське
Центральний апеляційний господарський суд
Чередко Антон Євгенович
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні