Рішення

від 05.09.2023 по справі 755/5428/22

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №:755/5428/22

Провадження № 2/755/772/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"05" вересня 2023 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Катющенко В.П.

при секретарі - Яхно П.А.

за участю: представника позивача - ОСОБА_2.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва, цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Столицяспецбуд»</a>, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Київська міська рада, про захист прав споживачів, визнання майнових прав на об`єкт інвестування згідно договору, -

В С Т А Н О В И В:

Позивачка, звернулася до Дніпровського районного суду м. Києва, з позовом, в якому просить суд: визнати за нею майнові права на об`єкт фінансування згідно попереднього договору купівлі-продажу квартири від 09.08.2016 та договору про забезпечення виконання зобов`язань №ССБ/2/05/55 від 09.09.2016, а саме - однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 .

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що між ОСОБА_1 та ТОВ «Столицяспецбуд» (далі - відповідач) було укладено попередній договір купівлі-продажу квартири від 09.09.2016 (далі - Договір №1) за адресою: АДРЕСА_2 , та договір про забезпечення виконання зобов`язань №ССБ/2/05/55 від 09.09.2016, який регламентує зобов`язання по фінансуванню (далі - Договір №2). Відповідно до Договору №1 відповідач був зобов`язаний за рахунок коштів, отриманих згідно Договору №2, здійснити будівництво обумовленого житла та згідно умов п. 1.3 Договору №1 укласти Основний договір протягом 3 кварталу 2017 року. В свою чергу, позивач, згідно вимог п. п. 2.1; 2.2 Договору №2 зобов`язалася здійснювати фінансування будівництва об`єкта, а саме: однокімнатна квартира, планова загальна площа - 17,56 кв. м., номер квартири АДРЕСА_3 згідно погоджених етапів. Позивач у повному обсязі виконала свої зобов`язання по фінансуванню квартири, яка в свою чергу, є об`єктом інвестування в житловому багатоквартирному будинку по АДРЕСА_2 . В свою чергу, відповідач, згідно умов п. 1.3 Договору №1 взяв на себе зобов`язання ввести будинок в експлуатацію в II (другому) кварталі 2017 року та згідно умов п. 3.2.3. Договору №2 зобов`язався зарахувати сплачені позивачем кошти як оплату об`єкта за Договором №1, що означає використовувати сплачені кошти за цільовим призначенням, а саме - на будівництво житлового багатоквартирного будинку по АДРЕСА_2 . Крім того, відповідно до вимог п. 1.4. Договору №1 відповідач взяв на себе зобов`язання протягом III (третього) кварталу 2017 року укласти Основний договір, на підставі Акта приймання-передачі Об`єкта, згідно п. 3.2 Договору №1. В свою чергу, відповідач порушив взяті на себе договірні зобов`язання, оскільки з 2019 року будівельні роботи припинені, збудовано тільки 22 поверхи монолітно - залізобетонного каркаса будинку із 25-ти поверхів, згідно проектної документації, зазначений будинок знаходиться на стадії незавершеного будівництва. На даний момент будинок не введено в експлуатацію. Порушено термін завершення будівництва, згідно п.1.3. Договору №1 (введення в експлуатацію II (другий) квартал 2017 року). Відповідачем позивачу не передано акт прийому-передачі об`єкту та документ на оформлення права власності на об`єкт фінансування «Довідку про фінансування 100% загальної площі конкретної квартири за Договором» після обмірів БТІ. Фактично об`єкт інвестування позивачу у власність не переданий. Станом на дату подання позову, відповідач не вчинив жодних дій для передачі об`єкта фінансування (квартири), тим самим грубо порушив житлові права позивача, як добросовісного інвестора на отримання у власність об`єкта фінансування, згідно суттєвих умов Договору №2. Крім того, за неведених обставин, позивача було визнано потерпілою у кримінальному провадженні № 1201510004000798 від 02.06.2015, за ознаками передбаченими ч. 4 ст. 190 КК України.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 20.07.2022 відкрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Столицяспецбуд»</a> про захист прав споживачів, визнання майнових прав на об`єкт інвестування згідно договору, за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання з повідомлення учасників справи. Сторонам роз`яснено процесуальні права подати заяви по суті справи та встановлено відповідні строки.

Копію вказаної ухвали суду разом з копією позовної заяви з додатками відповідачем не було отримано, поштове повідомлення повернулось до суду із відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

20.01.2023 позивачем подане до суду клопотання про долучення письмових доказів.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 21.03.2023 до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору залучено Київську міську раду.

Будь-яких заяв по суті справи від учасників у справі до суду не надійшло.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 17.05.2023 закрито підготовче провадження у цій цивільній справі, призначено справу до судового розгляду по суті, в судове засідання викликано сторони по справі.

22.05.2023 до суду надійшли письмові пояснення на позовну заяву від представника третьої особи - Київської міської ради, у яких по суті позовних вимог вказано, що зобов`язання щодо своєчасного введення об`єкту в експлуатацію незалежно від обсягу замовлення на будівництво лежить на забудовнику. Єдиною підставою набуття права власності чи права користування земельними ділянками комунальної власності в місті Києві для громадян та юридичних осіб є відповідне рішення Київської міської ради. Таким чином, лише Київська міська рада, як представницький орган територіальної громади міста Києва, має виключне право на прийняття остаточних рішень з питань, що віднесені до компетенції місцевих рад. Земельна ділянка, на якій знаходиться житловий комплекс «Лего Хаус», площею 0,41 га на АДРЕСА_2 у Дніпровському районі (кадастровий номер 8000000000 : 66 : 055 : 0020) згідно з пунктом 75 рішення Київської міської ради від 10.07.2003 № 638/798 передано в оренду на 25 років приватному підприємству «ІНАП» для будівництва, експлуатації та обслуговування культурно-оздоровчого центру та офісу (договір оренди земельної ділянки від 28.02.2005 № 66-6-00240 дійсний до 28.02.2030). Постановою Київської міської прокуратури від 22.10.2012 накладено арешт на вищезазначену земельну ділянку та заборонено будь-яким особам та установам вчиняти будь-які дії з нею (укладати угоди, оформляти право власності, видавати державні акти про право власності, тощо). Освоєння земельної ділянки за вищевказаною адресою було розпочато забудовником ТОВ «Класика будівництва» на підставі декларації про початок виконання підготовчих робіт із будівництва на підставі декларації культурно- оздоровчого центру та офісу, зареєстрованої Інспекцією державного архітектурно- будівельного контролю у місті Києві від 28.07.2014 № КВ 030142090574. Фактично на даній території здійснюється будівництво житлового комплексу «Лего Хаус», що свідчить про забудову земельної ділянки не за цільовим призначенням. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.07.2015 № 826/7263/15 за позовом Першого заступника прокурора Дніпровського району м. Києва скасовано реєстрацію декларації про початок виконання підготовчих робіт., тому на сьогоднішній день будівництво житлового комплексу «Лего Хаус» вважається самочинним.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , позов підтримав, з підстав заявлених у ньому. Вказав, що стороні позивача нічого не відомо про надання товариству земельної ділянки для проведення будівельних робіт. Крім того, вказав, що їм невідомо чи подавалася відповідачем декларація про початок будівництва. Зазначив, що на їх переконання відповідач є забудовником будівництва, проте чи було отримано відповідачем дозволи на будівництво їм невідомо.

Інші учасники у справі у судове засідання не з`явилися, про день, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, про причини неявки суду не повідомили.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, доходить наступного.

За положенням ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За змістом ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється порядку іншого судочинства.

Позивач звернулась до суду із позовом та просить суд захистити її права як споживача за попереднім договором купівлі продажу квартири та договором про забезпечення виконання зобов`язань, які укладені між нею та відповідачем.

Так, 09.09.2016 року між ТОВ «Столицяспецбуд» та ОСОБА_1 було укладено попередній договір купівлі-продажу квартири, згідно умов якого сторони зобов`язуються, в строки встановлені в п.1.4. розділу 1 цього попереднього договору, укласти договір купівлі-продажу квартири, відповідно до якого сторона-1 (в основному договорі - продавець) зобов`язується передати у власність (продати) окрему квартиру, характеристики якої вказані в п.1.4.1 пункту 1.4. розділу 1 цього попереднього договору, яка знаходиться в житловому будинку АДРЕСА_2 , а сторона - 2 (в основному договорі - покупець) зобов`язується прийняти у власність (купити) об`єкт та належним чином сплатити його вартість в обсязі згідно з розділом 2 Попереднього договору (а.с.6).

Згідно положень п.1.2. Попереднього договору купівлі-продажу квартири, сторони встановили, що виконання зобов`язання щодо укладення та нотаріального посвідчення основного договору, яке встановлене пунктом 1.1. розділу 1 Попереднього договору повинно бути забезпечене. Вид та порядок забезпечення виконання вказаного зобов`язання сторони визначають в окремому договорі про забезпечення виконання зобов`язань. Попередній договір та договір про забезпечення виконання зобов`язання є невід`ємними один від одного. Припинення дії, втрата чинності, розірвання одного з цих договорів, тягне за собою припинення дії, втрату чинності, розірвання іншого договору.

Згідно положень п. 1.3., 1.4. Попереднього договору купівлі-продажу квартири, плановий строк введення в експлуатацію будинку - ІІ (другий) квартал 2017 року. Сторони зобов`язуються укласти основний договір протягом ІІІ (третього) кварталу 2017 року, з урахуванням вимог п. 5.2. цього попереднього договору, але будь-якому разі не раніше отримання стороною-1 правовстановлюючих документів на об`єкт - надання Державною реєстраційною службою України та/або відповідними державними органами документів, що є необхідними для належного укладення та нотаріального посвідчення основного договору.

Також, 09.09.2016 між ТОВ «Столицяспецбуд» та ОСОБА_1 було укладено договір про забезпечення виконання зобов`язань № ССБ/2/05/55, за умовами якого, для підтвердження зобов`язань, що виникли у сторін згідно з попереднім договором, укладеним 09 вересня 2016 року, між ТОВ «СТОЛИЦЯСПЕЦБУД» та громадянкою України ОСОБА_3 , посвідченим Басенко К.О., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, зареєстрованим в реєстрі за № 1255, щодо укладення та нотаріального посвідчення попереднього договору купівлі - продажу квартири, та забезпечення виконання таких зобов`язань, сторона-2 сплачує стороні-1 суму грошових коштів, розмір, порядок та умови сплати якої встановлюються згідно статті 2 цього договору. Вказана сума коштів, після її належної сплати стороною-2 за цим договором, зараховується стороною-1 до платежів за основним договором.

Згідно умов п. 1.2. Договору про забезпечення виконання зобов`язань № ССБ/2/05/55, характеристика об`єкту: квартира АДРЕСА_4 , кількість кімнат - 1, загальна площа - 17,56 кв.м., поверх - 5, секція - 2. Адреса: житловий будинок АДРЕСА_2 .

Згідно положень частин 1, 3 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правам та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Принцип свободи договору як один із загальних засад цивільного законодавства декларується в ст. 3 ЦК України.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. (ст. 627 ЦК України).

Згідно з ч. 3 ст. 6 Цивільного кодексу України, сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їхнього змісту або із суті відносин між сторонами.

Убачається, що позивачкою усі умови договору виконані, проведені відповідні розрахунки за договорами, проте відповідачем умови договору не виконані, останній ухиляється від виконання зобов`язань за договором, що свідчить про порушення прав позивача як сторони за договором, проте виходячи із обраного позивачкою способу захисту порушених прав, суд дійшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на таке.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», замовник будівництва (далі - замовник) - фізична чи юридична особа, яка має у власності чи користуванні одну чи декілька земельних ділянок або у власності чи управлінні будівлю/споруду і має намір щодо виконання підготовчих та/або будівельних робіт. У разі виконання підготовчих/будівельних робіт щодо багатоквартирного будинку замовником будівництва може бути об`єднання співвласників багатоквартирного будинку або управитель багатоквартирного будинку чи житлово-будівельний (житловий) кооператив, який здійснюватиме утримання такого будинку на підставі рішення (договору) співвласників багатоквартирного будинку.

Власником об`єкта будівництва або результату інших будівельних робіт є замовник, якщо інше не передбачено договором (стаття 876 ЦК України).

Захист майнових прав здійснюється в порядку, визначеному законодавством, а якщо такий спеціальний порядок не визначений, захист майнового права здійснюється на загальних підставах цивільного законодавства.

Судом встановлено, що між позивачкою, ОСОБА_1 та відповідачем, ТОВ «Столицяспецбуд» були укладені договори, де останні виступають сторонами, а у подальшому, у зв`язку із укладенням основного договору купівлі-продажу квартири сторони ймовірно набудуть статусу продавця та покупця, проте про забудовника будівництва у договорах, наданих до суду позивачкою на підтвердження позовних вимог, не йдеться, що позбавляє суд можливості встановити про те, чи дійсно ТОВ «Столицяспецбуд» виступає забудовником будівництва нерухомого майна, яке обумовлено сторонами в укладених між ними договорах, за відсутності доказів на підтвердження такого.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.09.2021 у справі № 359/5719/17 (провадження № 14-8цс21) зазначено, що 13.05.2019 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в межах справи № 760/17864/16-ц (провадження № 61-699св17) підтвердив раніше сформовану позицію, викладену в постановах від 20.03.2019 у справі № 761/20612/15-ц (провадження № 14-39цс19) та від 27.02.2019 у справі № 761/32696/13-ц (провадження № 14-606цс18), яка полягає в тому, що в разі невиконання забудовником належним чином взятих на себе зобов`язань, а також відсутності факту введення будинку в експлуатацію, з урахуванням повної та вчасної сплати пайових внесків, ефективним способом захисту порушених прав є визнання майнових прав на об`єкт інвестування. Інвестор після виконання ним фінансових зобов`язань за укладеними договорами купівлі-продажу цінних паперів та резервування об`єкта нерухомості (чи аналогічними правочинами, що підтверджують здійснення інвестування) отримує документи, які підтверджують реальність такого правочину та встановлюють для нього його особисті майнові права на конкретний об`єкт нерухомого майна. Для отримання права власності на такий об`єкт нерухомості інвестор має трансформувати свої майнові права у власність шляхом державної реєстрації речових прав на цей об`єкт нерухомості, але виконати це можна лише за умов завершення будівництва новоствореного об`єкта нерухомості відповідно вимог чинного законодавства та прийняття такого нерухомого майна до експлуатації (статті 328, 331 ЦК України). Отже саме інвестор є особою, яка первісно набуває право власності на об`єкт нерухомого майна, що споруджений за його кошти. Інвестор наділений правами, тотожними правам власника нерухомого майна, пов`язаними зі створенням об`єкту нерухомого майна, а тому в разі порушення його речових прав він має право на звернення до суду за їх захистом шляхом пред`явлення позову про визнання за ним його майнових прав.

Таким чином, обраний позивачкою спосіб захисту про визнання майнових прав на об`єкт будівництва, у розрізі спірних правовідносин, за відсутності доказів, що підтверджуються статус відповідача як забудовника (замовника) будівництва є неналежним, оскільки не зможе відновити порушені права позивача у такий спосіб.

У цій частині суд звертає увагу на те, що у разі здійснення самочинного будівництва об`єкта нерухомого майна інвестор, так само як і забудовник, не набуває права власності на об`єкт самочинного будівництва (ст. 376 ЦК України).

Оскільки судом не встановлено правовий статус відповідача як забудовника (замовника) будівництва у розрізі заявленого спору, у межах спірних правовідносин, за відсутності доказів на підтвердження такого, а позивачу про інше не відомо, суд позбавлений можливості визнати майнові права на об`єкт незавершеного будівництва, у межах встановленого, на підставі наданих до суду доказів. Крім того, під час розгляду справи Київською міською радою було повідомлено про те, що будівництво за адресою, яка визначена у договорі, містить ознаки самочинного. За вказаних фактів та у сукупності встановлених обставин, суд доходить до висновку про відмову у задоволені позовних вимог, через необґрунтованість.

Згідно з ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частинами 2, 3 ст. 509 ЦК України передбачено, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу та мають ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України)

Згідно із ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

За змістом ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (частина перша статті 611 ЦК України).

З огляду на викладене, суд вважає за необхідне звернути увагу позивача на те, що належним способом захисту, про який неодноразово наголошував Верховний Суд у тотожних правовідносинах є звернення до суду із вимогами про розірвання договорів та стягнення коштів, який є більш доцільним та зможе забезпечити захист порушених прав позивача.

Підстави для зміни або розірвання договору визначені ст. 651 ЦК України, відповідно до якої зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Тобто йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору.

Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - "значної міри" позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Це (друге) оціночне поняття значно звужує сферу огляду суду. Істотність порушення визначається виключно за об`єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. В такому випадку вина (як суб`єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини другої статті 651 ЦК України.

Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору.

Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона.

Таким правовий висновок сформований у постанові Верховного Суду України від 18.09.2013 у справі № 6-75цс13.

У відповідності до ч. 5 ст. 653 ЦК України, якщо договір змінений або розірваний у зв`язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.

Згідно ч. 1 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Рішення суду, як найважливіший акт правосуддя, покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права. У зв`язку з цим суди повинні неухильно додержуватись вимог про законність і обґрунтованість рішення у цивільній справі.

З огляду на вищевикладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Столицяспецбуд»</a>, третя особа, яка не заявляє самостійний вимог щодо предмета спору Київська міська рада, про захист прав споживачів, визнання майнових прав на об`єкт інвестування згідно договору.

Враховуючи наведене та керуючись, ст. ст. 3, 15, 16, 177, 179, 181, 182, 190, 509, 525, 526, 527, 530, 610, 611, 629, 876 ЦК України, Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності», ст. ст. 2, 4, 5, 7, 10, 12, 13, 76-81, 89, 95, 128, 133, 141,178, 223, 229, 247, 258, 259, 263-265, 273, 280-282, 284, 354 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

В задоволені позову ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_5 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Столицяспецбуд»</a> (код ЄДРПОУ: 39641286, м. Київ, вул. Сиваська, 12/2), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Київська міська рада (код ЄДРПОУ: 000225227, м. Київ, вул. Хрещатик, 36) про захист прав споживачів, визнання майнових прав на об`єкт інвестування згідно договору - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Повний текст рішення складено 15.09.2023.

Суддя: