Постанова

від 04.10.2023 по справі 130/3120/21

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 130/3120/21

Провадження № 22-ц/801/1791/2023

Категорія: 21

Головуючий у суді 1-ї інстанції Порощук П. П.

Доповідач:Голота Л. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2023 рокуСправа № 130/3120/21м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді - Голоти Л.О. (суддя-доповідач),

суддів Денишенко Т. О., Рибчинського В. П.,

за участю секретаря судового засідання Різник Д. С.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду № 2 справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Поділля Агропродукт», третя особа : Товариство з обмеженою відповідальністю «Агротал», Приватне підприємство «Агротал», державний реєстратор Чечельницької селищної ради Гайсинського району Вінницької області Фаренюк Сергій Анатолійович про витребування земельної ділянки з чужого незаконного користування та скасування рішення державного реєстратора,

за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Поділля Агропродукт» на рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 06.07.2023 року, ухвалене у складі судді Порощука П. П. в приміщенні суду в м. Жмеринка, -

в ст ан о в и в :

08.11.2021року ОСОБА_1 звернувся досуду зпозовом доТовариства зобмеженою відповідальністю«Поділля Агропродукт»(далі ТОВ«Поділля Агропродукт»),третя особа:Товариство зобмеженою відповідальністю«Агротал» (далі ТОВ«Агротал»),Приватне підприємство«Агротал» (далі ПП«Агротал»),державний реєстраторЧечельницької селищноїради Гайсинськогорайону Вінницькоїобласті ФаренюкС.А.про витребуванняземельної ділянкиз чужогонезаконного користування та скасування рішення державного реєстратора, а саме просив:

- витребувати у ТОВ «Поділля Агропродукт» з чужого незаконного користування земельну ділянку, що належить ОСОБА_1 на підставі державного акту серії ЯЛ № 682711 з кадастровим номером 0521083800:04:001:0033 площею 3,6159 га, яка розташована на території Людавської сільської ради Жмеринського району Вінницької області;

- скасувати рішення державного реєстратора Чечельницької селищної ради Чечельницького району Вінницької області Фаренюка С. А. зі індексним номером 49331837 від 24.10.20219 року.

Рішенням Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 06.07.2023 року позов задоволено.

Витребувано у ТОВ «Поділля Агропродукт» з чужого незаконного користування земельну ділянку, що належить ОСОБА_1 на підставі державного акту серії ЯЛ № 682711 з кадастровим номером 0521083800:04:001:0033, площею 3,6159 га, яка розташована на території Людавської сільської ради Жмеринського району Вінницької області.

Скасовано рішення про державну реєстрацію права оренди державного реєстратора Чечельницької селищної ради Гайсинського району Вінницької області Фаренюк С. А. за індексним номером 49331837 від 24.10.2019 року.

Стягнуто з ТОВ «Поділля Агропродукт» на користь ОСОБА_1 сплачену суму судового збору в сумі 1816 грн., витрати за проведення експертизи в сумі 5663,10 грн. та 10000 грн. за надання професійної правничої допомоги.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ТОВ «ПоділляАгропродукт» подано апеляційну скаргу (вх. № 6535 від 04.08.2023 року), в якій, посилаючись на неповноту з`ясування обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог. Також заявлено клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу до 3000 грн.

Основними доводамиапеляційної скаргиє те,що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про задоволення позовної вимоги про скасування державної реєстрації права оренди за ТОВ «Поділля Агропродукт», оскільки судове рішення про усунення перешкод у користування спірною земельною ділянкою шляхом її повернення вже є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про скасування державної реєстрації договору оренди землі. Подібні висновки, викладено Верховним Судом у постановах від 16 листопада 2022 року у справі № 144/1346/21, від 05 квітня 2023 року у справі № 125/788/21, від 19 квітня 2023 року у справі № 138/3665/21.

У судове засідання учасники справи не з`явились, повідомлялися належним чином про дату, час і місце розгляду справи, про що свідчать наявні у справі докази / ОСОБА_1 (т. 2 а. с. 20, 35), ТОВ «Поділля Агропродукт» (т. 2 а. с. 21б зворот, 22, 25, 26), ТОВ «Агротал» (т. 2 а. с. 33), ПП «Агротал» (т. 2 а. с. 34), державний реєстратор Чечельницької селищної ради Гайсинського району Вінницької області Фаренюк С. А. (т. 2 а. с. 23 зворот, 32, 36)/.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, обговоривши підстави апеляційної скарги, Вінницький апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина перша статті 367 ЦПК України).

Згідно зстаттею 263ЦПК Українисудове рішенняповинно ґрунтуватисяна засадахверховенства права,бути законнимі обґрунтованим. Законнимє рішення,ухвалене судомвідповідно донорм матеріальногоправа іздотриманням нормпроцесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам статті 263 ЦПК України.

У справі встановлено наступні обставини.

Відповідно до державного акту серії ЯЛ № 682711 ОСОБА_1 є власником земельної ділянки кадастровий номер 0521083800:04:001:0033, площею 3,6159 га, яка розташована на території Людавської сільської ради Жмеринського району Вінницької області /т.1 а. с. 10/.

24.06.2017 року від імені ОСОБА_1 (Орендодавець) та ПП «Агротал» (Орендар) укладено договір про право оренди б/н, відповідно до якого в оренду надається земельна ділянка площею 3,6159 га, кадастровий номер 0521083800:04:001:0033. Договір укладено строком на 7 років /т. 1 а. с. 43, 126-128/.

09.07.2019 року від імені ОСОБА_1 (Орендодавець), ПП «Агротал» (Орендар) та ТОВ «Поділля Агропродукт» (Новий орендар) укладено додаткову угоду № 1 (про заміну сторони та внесення змін до договору оренди) до договору оренди землі № б/н від 24.04.20217 року, відповідно до якої зі згоди орендодавця орендар передає, а новий орендар приймає на себе права та обов`язки сторони (орендаря), передбачені в договорі оренди. /т. 1 а. с. 44, 129/.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, державним реєстратором Чечельницької селищної ради Гайсинського району Вінницької області Фаренюк С. А. зареєстровано право оренди земельної ділянки за договором оренди землі б/н від 24.06.2017 року та додатковою угодою про заміну сторони від 09.07.2019 року, індексний номер рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень 49331837 від 24.10.2019 року /т. 1 а. с. 11-12/.

Згідно з висновком експерта Вінницького відділення КНДІСЕ Міністерства юстиції України № 6563/22-21 від 20.02.2023 року підпис від імені ОСОБА_1 у договорі оренди № б/н від 24.06.2017 року укладений між ОСОБА_1 та ПП «Агротал» та у додатковій угоді б/н від 09.07.2019 року про заміну сторони та внесення змін до договору оренди землі від 24.09.2017 року укладений між ОСОБА_1 , ПП «Агротал» та ТОВ «Поділля Агропродукт» виконані не ОСОБА_1 , а іншою особою /т. 1 а. с. 130-134/.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що договір оренди землі б/н від 24.06.2017 року та додаткову угоду б/н від 09.07.2019 року ОСОБА_1 не підписував, а відтак договори між ОСОБА_1 та ТОВ «Поділля Агропродукт» є неукладеними, тому належну позивачу земельну ділянку слід витребувати у ТОВ «Поділля Агропродукт». З огляду на це, суд першої інстанції дійшов висновку, що рішення про державну реєстрацію права оренди на підставі договору, що не укладений, підлягає скасуванню.

Висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог зроблено за неповного з`ясування обставин справи, неправильного застосування норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права з огляду на наступне.

Відповідно до частини першоїстатті 319 ЦК Українивласник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно з частиною першоюстатті 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 ЦК України).

Майнові відносини, що виникають з договору найму (оренди) земельної ділянки, є цивільно-правовими, ґрунтуються на засадах рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності сторін договору та, крім загальних норм цивільного законодавства щодо договору найму, регулюються актами земельного законодавства -ЗК України,Законом України «Про оренду землі».

Згідно зістаттею 792 ЦК України, за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Аналогічне положення закріплено й устатті 13 Закону України «Про оренду землі».

Згідно із частиною першоюстатті 626 ЦК Українидоговором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина першастатті 627 ЦК України).

За змістом частини першоїстатті 638 ЦК Українидоговір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами) (частина другастатті 207 ЦК України).

Підпис (відповідно до статей 205, 207 ЦК України) є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 вказував, що він не підписував договір оренди № б/н від 24.06.2017 року та додаткову угоду б/нвід 09.07.2019року про заміну сторони та внесення змін до договору оренди землі від 24.09.2017 року, тому вони є неукладеними, отже, така земельна ділянка безпідставно перебуває у фактичному користуванні відповідача, тому має бути повернута її власнику, незважаючи на те, що у прохальній частині позову позивач просив витребувати земельну ділянку.

Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання правочину недійсним у силу припису частини першоїстатті 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правилстатей 229-233 ЦК Українипро правочини, вчинені з дефектом волі - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.

Тобто, як у частині першійстатті 215 ЦК України, так і встаттях 229-233ЦК Українийдеться про недійсність вчинених правочинів у випадках, коли існує волевиявлення учасника правочину, зафіксоване у належній формі (що підтверджується, зокрема, шляхом вчинення ним підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає волі цього учасника правочину. Тож внаслідок правочину учасники набувають права і обов`язки, що натомість не спричиняють для них правових наслідків.

У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків, то правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою взагалі не набуті, а правовідносини за ним не виникли.

У випадку заперечення самого факту укладення правочину, як і його виконання, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним, шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення.

Порушенням права у такому випадку є не саме по собі існування письмового тексту правочину, волевиявлення позивача щодо якого не було, а вчинення конкретних дій, які порушують право позивача.

Протилежне тлумачення означало б, що суд надає документу, підробку якого встановлено належним чином, статус дійсного, визнає настання відповідних правових наслідків за відсутності як волевиявлення, так і інших законних підстав для цього та покладає на особу нічим не обґрунтований обов`язок застосувати для уникнення настання правових наслідків за підробленим документом ті самі способи захисту, що й в умовах, коли правочин дійсно вчинено, а його правомірність презюмується.

Зазначений правовий висновок зроблено Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19) та від 26 жовтня 2022 року у справі № 227/3760/19-ц (провадження № 14-79цс21).

У постанові від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19) Велика Палата Верховного Суду вказала: «Враховуючи підстави позову, наведені позивачем у позовній заяві та в додаткових поясненнях, а також заперечення відповідача, позивач у цій справі наполягає на поверненні йому земельних ділянок, вважаючи, що ці ділянки знаходяться у фактичному користуванні відповідача без установлених законом підстав. Зайняття земельних ділянок фактичним користувачем (тимчасовим володільцем) треба розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його права володіння на цю ділянку. Тож, у цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельних ділянок, вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майно, зокрема шляхом заявлення вимоги про повернення таких ділянок. Більше того, негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідних земельних ділянок.» (пункт пункті 7.27 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19).

Отже, встановивши, що ОСОБА_1 не підписував договір оренди № б/н від 24.06.2017 року та додаткову угоду б/нвід 09.07.2019року про заміну сторони та внесення змін до договору оренди землі від 24.09.2017 року, тобтоне виявляв свою волю до вчинення даного договору, суд першої інстанції припустився помилки та невірно визначив і застосував норми матеріального права, які підлягали до застосування, що є підставою для виходу за межі доводів апеляційної скарги.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 червня2021 року у справі № 662/397/15-ц (провадження № 14-20цс21) наголошено на тому, що у цивільному процесуальному законодавстві діє принцип jura novit curia (суд знає закони), який полягає в тому, що суд знає право; суд самостійно здійснює пошук правових норм щодо спору безвідносно до посилання сторін; суд самостійно застосовує право до фактичних обставин спору (da mihi factum, dabo tibi jus ). Активна роль суду в цивільному процесі проявляється, зокрема, у самостійній кваліфікації судом правової природи відносин між позивачем та відповідачем, виборі і застосуванні до спірних правовідносин відповідних норм права, повного і всебічного з`ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимогі заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У зазначеній постанові Велика Палата Верховного Суду зробила такі висновки: «При вирішенні цивільного спору суд у межах своїх процесуальних повноважень та в межах позовних вимог, встановлює зміст (правову природу, права та обов`язки) правовідносин сторін, які випливають з встановлених обставин та визначає правову норму, яка підлягає застосуванню до цих правовідносин. Законодавець посилається саме на норму права, що є значно конкретизованим, а ніж закон. Більш того, виходячи з положень ЦПК України така функціональність суду носить імперативний характер. Підсумок такої процесуальної діяльності суду знаходить своє відображення в судовому рішенні, зокрема в його мотивувальній і резолютивній частинах. Тому, обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору, покладено саме на суд, що є складовою класичного принципу jura novit curia. Незгода суду з наведеним у позовній заяві правовим обґрунтуванням щодо спірних правовідносин не є підставою для відмови в позові, оскільки згідно з принципом jura novit curia неправильна юридична кваліфікація позивачем і відповідачами спірних правовідносин не звільняє суд від обов`язку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм. Тобто суд, з`ясувавши під час розгляду справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну їх правову кваліфікацію та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини».

Звертаючись до суду, ОСОБА_1 обґрунтовував позов фактичною відсутністю договірних відносин між ним та відповідачем.

Задовольняючи позов в частині витребування земельної ділянки з чужого незаконного користування, суд першої інстанції не звернув увагу, що ОСОБА_1 свої вимоги обґрунтовував фактичною відсутністю договірних відносин між ним та відповідачем, при цьому просив усунути перешкоди у користуванні його власністю, хоча і посилалася на положення статті 391 ЦК України.

Однак саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи з тих фактів, що установлені під час розгляду справи, та визначити, яке саме імперативне правило підлягає застосуванню для вирішення спору. При цьому обґрунтування позову не перешкоджало суду першої інстанції застосувати відповідні норми права.

В Главі 29 Цивільного кодексу України закріплено засади захисту права власності.

Статтею 387 ЦК України передбачено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно без відповідної правової підстави заволоділа ним (спосіб захисту, який використовується при позбавленні власника права володіння майном).

Стаття 391 ЦК України передбачає, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном (такий спосіб захисту застосовується від порушень, не пов`язаних із позбавленням володіння).

Відтак, встановивши, що користування відповідачем земельною ділянкою, яка належать ОСОБА_1 на праві власності, не пов`язане з позбавленням його права володіння нерухомим майном, суд першої інстанції дійшов невірного висновку, що вимога позивача про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння у порядку статті 387 ЦК України не підлягає до задоволення, адже в даному випадку слід було застосувати положення статті 391 ЦК України.

Зайняття земельної ділянки фактичним користувачем (тимчасовим володільцем) треба розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його права володіння на цю ділянку. Тож, у цьому випадку ефективним способом захисту права ОСОБА_1 як власника земельної ділянки, колегія суддів вважає усунення перешкод у користуванні належним йому майном шляхом повернення такої земельної ділянки на підставі статті 391 ЦК України.

Такий висновок відповідає правовій позиції, викладеній Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 квітня 2023 року у справі № 138/3665/21.

Також суд апеляційної інстанції звертає увагу, що в апеляційній скарзі ТОВ «Поділля Агропродукт» саме такий спосіб захисту також вважає ефективним та в мотивувальній її частині просить позов про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом її повернення власнику задовольнити (абзац 10 сторінка 3 апеляційної скарги).

Щодо вимоги про скасування рішення державного реєстрації про державну реєстрацію права оренди за ТОВ «Поділля Агропродукт».

Звертаючись досуду, ОСОБА_1 , крім іншого, просив суд скасувати рішення про державну реєстрацію права оренди державного реєстратора Чечельницької селищної ради Гайсинського району Вінницької області Фаренюк С. А. за індексним номером 49331837 від 24.10.2019 року.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14 вересня 2021 рокуу справі № 359/5719/17 (провадження № 14-8цс21) звертала увагу на те, що державна реєстрація права власності на нерухоме майно є одним із юридичних фактів у юридичному складі, необхідному для підтвердження права власності, а самостійного значення для виникнення права власності немає. Така реєстрація визначає лише момент, з якого держава визнає та підтверджує право власності за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення такого права (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 червня 2020 року у справі № 680/214/16 (провадження № 14-445цс19) (пункт 55) та від 07 квітня2020 року у справі № 916/2791/13 (пункт 6.31)).

Стаття 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» регламентує внесення відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству», який набрав чинності з 16 січня2020 року, статтю 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» викладено у новій редакції.

Відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини третьої статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»(у редакції, чинній із 16 січня 2020 року) відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що оскільки додаткова угода є неукладеною, то здійснення її державної реєстрації порушує право позивачки на користування земельною ділянкою.

Однак,розглядаючисправу,судпершоїінстанції незвернувувагина те,щоуданій справівідсутніпідставидля задоволенняпозовноївимогипро скасуваннярішення державногореєстратора продержавнуреєстраціюправа орендизаТОВ«Поділля Агропродукт»напідставі додаткової угоди б/н від 09.07.2019 року, оскільки судове рішення про усунення перешкод у користуванні спірною земельною ділянкою шляхом її повернення вже є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про скасування державної реєстрації договору оренди землі.

Подібні висновки викладено Верховним Судом у постановах від 16 листопада 2022 року у справі № 144/1346/21, від 05 квітня 2023 року у справі № 125/788/21, від 19 квітня 2023 року у справі № 138/3665/21.

Виходячи з наведеного, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, рішення суду першої інстанції - скасуванню, оскільки суд першої інстанції задовольняючи позов допустив неповноту з`ясування обставин справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права (пункт 1, 4 частини першої статті 376 ЦПК України), з постановленням нового судового рішення про часткове задоволення позову.

Щодо розподілу витрат на правничу допомогу.

Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно з частиною третьою статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

На підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Наявність документального підтвердження витрат на правничу допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат (постанова Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 751/3840/15, провадження № 14-280цс18).

Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України).

Суд апеляційної інстанції вважає, що з відповідача слід стягнути на користь позивача 3000 грн витрат на правничу допомогу з огляду на таке.

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 при зверненні у суд з позовом зазначив в ньому попередній орієнтовний розрахунок витрат на правничу допомогу в сумі 6000 грн /т. 1 а. с. 3/.

На підтвердження розміру витрат на правничу допомогу позивачем та його представником суду були надані наступні документи :

-договір про надання правничої допомоги від 01.10.2021 року, укладений позивачем з адвокатом Буркою В. Р. /т. 1 а. с. 54-55/, акт приймання-передачі документів до договору про надання правничої допомоги № б/н від 01.10.2021 року /т. 1 а. с. 56/, акт приймання передачі наданих послуг № 1 від 01.02.2022 року до договору про надання правничої допомоги № б/н від 01.10.2021 року, в якому зазначено, що вартість та обсяг наданих послуг складається з : консультації клієнта (1 година) 1000 грн; готування та подання заяв, клопотань пояснень (3 години) 3000 грн, участь у судових засіданнях ( 2 години) 2000 грн. Всього 6000 грн.. /т. 1 а. с. 57/.

-договір про надання правничої допомоги від 01.10.2021 року, укладений позивачем з адвокатом Якименко К. В. та Цвик А. О./т. 1 а. с. 58-59, 61-62/, акт приймання-передачі документів до договору про надання правничої допомоги № б/н від 01.10.2021 року /т. 1 а. с. 63/.

-Клопотання /т. 1 а. с. 196-201/, до якого долучено наступні докази : договір про надання правничої допомоги від 01.10.2021 року укладений позивачем з адвокатом Бурка В. Р.; акт приймання передачі наданих послуг № 1 від 06.07.2023 року до договору про надання правничої допомоги № б/н від 01.10.2021 року, відповідно до якого вартість та обсяг наданих послуг складається з : консультації клієнта (1 година) 1000 грн; готування та подання заяв, клопотань, пояснень (4 години) 4000 грн, участь у судових засіданнях 5000 грн. Всього 10000 грн..

В апеляційній скарзі ТОВ «Поділля Агропродукт» заявлено клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу до 3000 грн з тих підстав, що визначений позивачем розмір відшкодування витрат на правничу допомогу є завищеним, а надані докази не підтверджують фактичних витрат позивача на правничу допомогу, оскільки в них не відображено всього комплексу дій, здійснених представником позивача в ході судового процесу (відсутня інформація з приводу чого надавались консультації за договором, які саме готувались заяви, клопотання). Розмір витрат є необґрунтованим та непропорційним до предмета спору, з огляду також на розумну необхідність таких витрат. Час витрачений адвокат на виконання відповідних робіт (надання послуг) не відповідає дійсності.

Зважаючи на викладене вище, оскільки апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, рішення суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нового про часткове задоволення позовних вимог, в клопотанні про зменшення витрат на правничу допомогу відповідачем визнається розмір витрат в сумі 3000 грн, суд апеляційної інстанції вважає, що з відповідача слід стягнути на користь позивача 3000 грн витрат на правничу допомогу, з урахуванням зокрема, складності справи, обсягу наданих у цьому випадку адвокатських послуг і виконаних робіт у межах підготовки справи до розгляду у суді першої інстанції, того, що до задоволення підлягає одна з двох заявлених позивачем вимог. Зазначена сума витрат на правничу допомогу є співмірною з огляду на розумну необхідність витрат для цієї справи у суді першої інстанції.

Щодо розподілу інших судових витрат.

Звертаючись до суду першої інстанції з позовом ОСОБА_1 сплатив судовий збір у розмірі 1816 грн (за дві вимоги) /т.1 а. с. 4/.

Відповідачем при поданні апеляційної скарги сплачено судовий збір в сумі 2724 грн. /т. 2 а. с. 13/.

З оглядуна те,що апеляційнаскарга підлягаєзадоволенню частково, рішення суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нового про часткове задоволення позовних вимог, з урахуванням положень частини 10 статті 141 ЦПК України, з позивача слід стягнути на користь відповідача різницю судового збору, який підлягає стягненню зі сторін пропорційно до задоволених вимог, в сумі 454 грн (розрахунок 1362 (пропорційна частина задоволення вимог апеляційної скарги) 908 (задоволена позовна вимога) = 454).

Окрім цього, позивачем понесено витрати на експертизу в сумі 5664,10 грн /т. 1 а. с. 142/, відтак з відповідача слід стягнути на користь позивача також половину вартості експертизи, що становить 2831гривень 55копійок (розрахунок 5664,10 : 2 (часткове задоволення позовних вимог 50 %) = 2831,55) пропорційно дозадоволених позовнихвимог.

Керуючись частиною четвертою статті 258, частиною першою статті 259, статтями 367, 369, 376, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Поділля Агропродукт» задовольнити частково.

Рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 06.07.2023 року скасувати та ухвалити нове.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Поділля Агропродукт», третя особа : Товариство з обмеженою відповідальністю «Агротал», Приватне підприємство «Агротал», державний реєстратор Чечельницької селищної ради Гайсинського району Вінницької області Фаренюк Сергій Анатолійович про витребування земельної ділянки з чужого незаконного користування - задовольнити частково.

Усунути перешкоди ОСОБА_1 у користуванні належною йому на праві власності земельною ділянкою площею 3,6159 га, кадастровий номером 0521083800:04:001:0033, яка розташована на території Людавської сільської ради Жмеринського району Вінницької області, шляхом повернення йому вказаної земельної ділянки від Товариства з обмеженою відповідальністю «Поділля Агропродукт», право оренди за яким зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

В решті позовних вимог (про скасування рішення державного реєстратора) відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Поділля Агропродукт» (код ЄДРПОУ 41104967) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) витрати на проведення експертизи в сумі 2831 (дві тисячі вісімсот тридцять одна) гривня 55 копійок та 3000 (три тисячі) гривень витрати на професійну правничу допомогу.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Поділля Агропродукт» (код ЄДРПОУ 41104967) судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 454 гривні.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до суду касаційної інстанції.

Головуючийсуддя Л. О. Голота

Судді: Т. О. Денишенко

В. П. Рибчинський

Повний текст постанови складено 04.10.2023 року.