Постанова

від 28.09.2023 по справі 645/3310/21

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 645/3310/21 Номер провадження 22-ц/814/3086/23Головуючий у 1-й інстанції Савченко Л.І. Доповідач ап. інст. Пікуль В. П.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2023 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Пікуля В.П.,

суддів Одринської Т.В., Панченка О.О.,

при секретарі Філоненко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник адвокат Скульський Сергій Іванович, на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 14 лютого 2023 року (повний текст рішення складено 17 лютого 2023 року) у справі за позовом ОСОБА_1 до комунального некомерційного підприємства Харківської обласної ради «Обласна клінічна інфекційна лікарня», правонаступником якого є комунальне некомерційне підприємство Харківської обласної ради «Обласна дитяча інфекційна клінічна лікарня» про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до комунального некомерційного підприємства Харківської обласної ради «Обласна клінічна інфекційна лікарня» (далі КНП ХОР «Обласна клінічна інфекційна лікарня») про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування позову зазначено, що з 03 вересня 2020 року позивач працював в КНП ХОР «Обласна клінічна інфекційна лікарня» на посаді сестри медичного стаціонару інфекційного відділення інтенсивної терапії, назву якої змінено на брата медичного стаціонару у відповідності до Національного Класифікатора України ДК 003:2010 «Класифікатор професій». 25 квітня 2021 року у період непрацездатності наказом № 67-ос від 26 квітня 2021 року ОСОБА_1 було звільнено із займаної посади згідно пункту 4 статті 40 КЗпП України. Вважає свої звільнення незаконним, оскільки жодного документу, який би підтвердив законність звільнення йому не надано. Таким чином, на думку позивача, він має право на виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу. У зв`язку із незаконним звільненням він був позбавлений єдиного джерела доходу і зазнав моральних страждань, а саме втратив душевний спокій, почав страждати на безсоння, загальну слабкість, частий головний біль, пригнічений емоційний стан, відсутність засобів для забезпечення належного рівня свого життя, що негативно відобразилося на стані його здоров`я, яку він оцінює у 50000,00 грн.

Після уточнення позовних вимог, ОСОБА_1 прохав суд: визнати незаконним та скасувати наказ № 67-ос від 26 квітня 2021 року про його звільнення; поновити його на посаді брата медичного стаціонару відділення інтенсивної терапії КНП ХОР «Обласна клінічна інфекційна лікарня»; стягнути з КНП ХОР «Обласна клінічна інфекційна лікарня» на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу; стягнути із КНП ХОР «Обласна клінічна інфекційна лікарня» на його користь моральну шкоду у сумі 50000,00 грн; стягнути із КНП ХОР «Обласна клінічна інфекційна лікарня» на його користь витрати на правову допомогу у розмірі 15000,00 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 14 лютого 2023 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до КНП ХОР «Обласна клінічна інфекційна лікарня» про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди відмовлено.

Суд першої інстанції, оцінивши подані сторонами справи докази, дійшов до висновку, що ОСОБА_1 був звільнений з роботи правомірно, порушень трудового законодавства при його звільненні не допущено, а тому позовні вимоги про визнання незаконним та скасування наказу № 67-ос від 26 квітня 2021 року, поновлення позивача на посаді брата медичного стаціонару ВІТ КНП ХОР «Обласна клінічна інфекційна лікарня» є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

З рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 14 лютого 2023 року не погодився позивач та оскаржив його в апеляційному порядку, подавши до суду апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 прохав суд скасувати рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 14 лютого 2023 року та постановити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Позиції учасників справи

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

На думку особи, яка подала апеляційну скаргу, оскаржуване судове рішення є таким, що не відповідає нормам матеріального та процесуального права, а також прийнятим за наслідком неповного, необ`єктивного, невсебічного розгляду справи.

Позивач зазначає, що суд першої інстанції, взявши до уваги письмові докази, подані до суду відповідачем у частині надання письмових пояснень щодо відсутності ОСОБА_1 на робочому місці з 17:00 год. до 21:00 год. 10 березня 2021 року, вказав на доведеність даного факту, однак відповідачем не було заявлено клопотання про допит свідків в судовому засіданні. Крім того, в журналі обліку робочого часу вбачаються виправлення, які не заперечувалися відповідачем.

Наголошено, що встановлення позивачу тривалості робочої зміни до 24 годин відбулося з порушенням законодавства, адже останній не надавав згоду на таку тривалість робочої зміни.

Крім того, зазначено, що в графіку робочого часу додатково позначена відпрацьована позивачем зміна за 08 березня 2021 року, а тому з врахуванням попередньо відпрацьованої зміни 06 березня 2021 року, роботодавець, згідно законодавства про працю, зобов`язаний був надати працівнику час для відпочинку, що має бути не менше від подвійної тривалості часу роботи в попередній зміні.

Позивач критично ставиться до поданого відповідачем графіку роботи, оскільки він не містить дат затвердження та ознайомлення з ним працівників.

Щодо відзиву на апеляційну скаргу

У відзиві на апеляційну скаргу КНП ХОР «Обласна клінічна інфекційна лікарня» прохала суд у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 відмовити, а рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 14 лютого 2023 року залишити без змін.

Щодо доводів позивача про необхідність відхилення судом письмових доказів відповідача через незаявлення останнім клопотання про допит свідків у судовому засіданні зазначено, що необхідність допиту свідків у суді могла бути зумовлена лише у випадку наявних суперечностей про обставини події, яка була предметом судового розгляду. Натомість, позивачем у судовому засіданні не було надано доказів того, що письмові докази, які були подані роботодавцем до суду за для підтвердження факту відсутності працівника понад 3 год. були складені відповідачем з порушенням приписів чинного законодавства і ці порушення впливають на прийняте судом рішення.

Роботодавцем наголошено, що у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності ОСОБА_1 дату звільнення останнього було змінено, у зв`язку з чим наказ № 67-ос від 26 квітня 2021 року скасованим.

Також зазначено, що 08 березня 2021 року вихід на роботу ОСОБА_1 , згідно графіку роботи медичних сестер, не передбачався.

Щодо явки та позиції учасників справи в суді апеляційної інстанції

Позивач та його представник, взявши участь у розгляді справи у режимі відеоконференції, вимоги поданої ними апеляційної скарги підтримали та прохали їх задовольнити, з урахуванням доводів, які в ній зазначені.

Представник відповідача заперечував проти задоволення апеляційних вимог ОСОБА_1 , наголошуючи на законності та обґрунтованості рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 14 лютого 2023 року.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення позивача та його представника, а також представника відповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, приходить до наступного висновку.

Встановлені обставини справи

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 03 вересня 2020 року ОСОБА_1 було прийнято на роботу до КНП ХОР «Обласна клінічна інфекційна лікарня» на посаду сестри медичного стаціонару інфекційного відділення інтенсивної терапії згідно наказу № 144-ос від 02 вересня 2020 року, 01 жовтня 2020 року назву посади «сестра медична стаціонару» змінено на «брат медичного стаціонару» для приведення у відповідність до Національного Класифікатора України ДК 003:2010 «Класифікатора професій» згідно наказу № 358А від 20 жовтня 2020 року, що слідує із копії трудової книжки серії НОМЕР_1 від 31 липня 2015 року (т. 1, а.с. 7-10).

Підставою для прийняття ОСОБА_1 на роботу на вказану посаду була його заява від 01 вересня 2020 року, в якій останній засвідчив підписом, що з правилами внутрішнього трудового розпорядку, колективним договором, з положенням про структурний підрозділ та посадовою інструкцією, з умовами оплати праці, розміром, порядком та строками виплати він ознайомлений (т. 2, а.с. 73).

Відповідно до пункту 5.8 Правил внутрішнього трудового розпорядку для працівників КНП ХОР «Обласна клінічна інфекційна лікарня», затверджених загальними зборами трудового колективу 03 жовтня 2018 року, тривалість нічної роботи дорівнює денній і становить не більше 12 годин у зміну. В окремих випадках, пов`язаних з об`єктивними причинами, допускається встановлювати тривалість робочої зміни до 24 годин, крім водіїв. Встановлення тому чи іншому працівнику тривалості робочої зміни до 24-х годин має вирішуватися відповідним наказом лише на підставі особистої заяви працівника за погодженням з профкомом (т. 2, а.с. 74-77).

Крім того, пункт 5.6. Правил внутрішнього трудового розпорядку для працівників КНП ХОР «Обласна клінічна інфекційна лікарня» містить відомості щодо робочого часу, в якому зазначено, що медична сестра працює за графіком «09:00-09:00 згідно графіку» (т.2, а.с. 75).

З пункту 4.3 посадової інструкції сестри медичної стаціонару відділення інтенсивної терапії (код КП 3231) № 02-27-112, затвердженої Директором КНП ХОР «Обласна клінічна інфекційна лікарня» Нартовим П.В. 09 жовтня 2018 року, з якою ознайомився ОСОБА_1 16 липня 2020 року під підпис, слідує, що відділення може бути залишене під час виконання своїх посадових обов`язків тільки з дозволу завідувача відділення чи сестри медичної старшої відділення (т. 2, а.с. 78-80).

Згідно з графіком обліку робочого часу Відділення інтенсивної терапії КНП ХОР «Обласна клінічна інфекційна лікарня» за березень 2021 року, підписаним завідувачем ВІТ ОСОБА_2 та старшою медсестрою ОСОБА_3 , узгодженого головою профспілки ОСОБА_4 , затвердженого директором КНП ХОР «Обласна клінічна інфекційна лікарня» Нартовим П.В., ОСОБА_1 повинен був працювати 06 березня 2021 року - 15 год., 07 березня 2021 року - 09 год. нічних, 10 березня 2021 року - 07 год., 11 березня 2021 року - 09 год. нічних (т. 2, а.с.81).

Із графіку роботи медичних сестер на березень 2021 року, який, як встановлено місцевим судом у судовому засіданні, перебував у вільному доступі медичного персоналу для контролю над своїм робочим часом, слідує, що 06 березня 2021 року ОСОБА_1 повинен працювати 24 год., 10 березня 2021 року - 16 год. (т. 1, а.с.206).

Разом з тим, 10 березня 2021 року з 17:00 год. по 21:00 год. ОСОБА_1 був відсутній на робочому місці без поважних причин, що підтверджується доповідною запискою медичного брата ОСОБА_5 , актом складеним 10 березня 2021 року о 21:30 год. братом медичним стаціонару ВІТ ОСОБА_5 , сестрою медичною стаціонару ВІТ ОСОБА_6 , молодшою сестрою по догляду за хворими ВІТ ОСОБА_7 про відсутність на роботі без поважних причин ОСОБА_1 10 березня 2021 року з 17:00 год. по 21:00 год, доповідною запискою завідувача ВІТ ОСОБА_8 , протоколом огляду журналу обліку робочого часу ВІТ від 11 березня 2021 року (т. 1, а.с.18-22).

Крім того, факт запізнення на роботу 10 березня 2020 року, у зв`язку з проблемами, пов`язаними зі збоєм роботи мобільного телефону (не спрацювання будильника), ОСОБА_1 підтвердив у пояснювальній записці від 11 березня 2021 року (т. 1, а.с. 77).

Із табелю обліку робочого часу від 21 березня 2021 року, підписаного 22 березня 2021 року старшою медичною сестрою ОСОБА_3 та завідувачем ВІТ Маркуш Л.І., вбачається, що ОСОБА_1 06 березня 2021 року відпрацював 15 год., 07 березня 2021 року - 9 год. нічних, 10 березня 2021 року - 3 год., 11 березня 2021 року - 9 год. нічних (т. 2, а.с.82-83).

24 березня 2021 року ОСОБА_1 отримав сповіщення про засідання профспілкового комітету КНП ХОР «Обласна клінічна інфекційна лікарня», яке відбулося 25 березня 2021 року о 14:00 год., з розгляду питання щодо притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності (т.1, а.с. 80).

Як слідує із Повідомлення про прийняте рішення про надання згоди на розірвання трудового договору Голови первинної профспілкової організації КНП ХОР «Обласна клінічна інфекційна лікарня», на засіданні профспілкового комітету 25 березня 2021 року ухвалено рішення про надання згоди на розірвання трудового договору із ОСОБА_1 із займаної посади за пунктом 4 статті 40 КЗпП України (т. 1, а.с.16-17).

26 березня 2021 року КНП ХОР «Обласна клінічна інфекційна лікарня» видано наказ № 48/1-ос «Про дисциплінарне стягнення на ОСОБА_1 », згідно якого ОСОБА_1 , брат медичного стаціонару відділення інтенсивної терапії, був відсутній на робочому місці 10 березня 2021 року протягом 4 год.: з 17:00 год. по 21:00 год. Надані ОСОБА_1 пояснення щодо відсутності на робочому місці не є поважними. Підтверджуючих документів щодо поважності причин відсутності на робочому місці не надав. Наказано: 1. Визнати для ОСОБА_1 , брата медичного стаціонару відділення інтенсивної терапії, години відсутності 10 березня 2021 року з 17:00 год. по 21:00 год. прогулом без поважних причин. 2. Позначити у табелі обліку використання робочого часу означені години відсутності ОСОБА_1 як прогули. 3. Застосувати до ОСОБА_1 за грубе порушення трудової дисципліни дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення за прогули без поважних причин на підставі пункту 4 статті 40 КЗпП України (т. 1, а.с.11-12).

Наказом № 48/2-ос від 26 березня 2021 року «Про звільнення ОСОБА_1 за прогул» звільнено ОСОБА_1 , брата медичного стаціонару відділення інтенсивної терапії, 26 березня 2021 року за прогул без поважних причин, пункт 4 статті 40 КЗпП, зобов`язано бухгалтерію виплатити компенсацію за 21 календарний день невикористаної щорічної основної відпустки (т. 1, а.с.13).

Наказом № 48/3-ос від 26 березня 2021 року «Про перенесення дати звільнення ОСОБА_1 » перенесено дату виконання наказу № 48/2-ос про звільнення ОСОБА_1 , брата медичного стаціонару відділення інтенсивної терапії, 26 березня 2021 року за прогул без поважних причин, пункт 4 статті 40 КЗпП України, у зв`язку із повідомленням ОСОБА_1 про хворобу, до першого робочого дня після закриття листка непрацездатності (т. 1, а.с.14).

Згідно листа непрацездатності серії АДР № 679337 від 25 березня 2021 року, ОСОБА_1 був звільнений від роботи у зв`язку із лікуванням з 25 березня 2021 року по 24 квітня 2021 року, рекомендовано стати до роботи 25 квітня 2021 року (т. 1, а.с.99).

Наказом № 67-ос від 26 квітня 2021 року «Про звільнення ОСОБА_1 за прогул» звільнено ОСОБА_1 , брата медичного стаціонару відділення інтенсивної терапії, 25 квітня 2021 року за прогул без поважних причин, пункт 4 статті 40 КЗпП (т. 1, а.с.15).

За повідомленням КНП ХМР «Міська поліклініка № 20» Харківської міської ради від 21 липня 2021 року за вих. №386, на ім`я ОСОБА_1 25 квітня 2021 року був виданий листок непрацездатності з 25 квітня 2021 року по 08 травня 2021 року, рекомендовано приступити до роботи 09 травня 2021 року (т. 1, а.с.158).

02 серпня 2021 року був виданий наказ № 123-ос «Про скасування наказу про звільнення та перенесення дати звільнення у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності ОСОБА_1 » (у зв`язку із отриманням офіційного листа від КНП ХМР «Міська поліклініка № 20», яким підтверджено факт тимчасової втрати працездатності та отримання листка непрацездатності на період з 25 квітня 2021 року по 08 травня 2021 року ОСОБА_1 з рекомендацією стати до роботи 09 травня 2021 року), скасовано та визнано недійсним наказ № 67-ос від 26 квітня 2021 року про звільнення ОСОБА_1 за прогул, перенесено дату звільнення у відповідності до пункту 4 статті 40 КЗпП України на перший день після закриття листка непрацездатності 09 травня 2021 року, датою звільнення вважається 09 травня 2021 року (т. 1, а.с.155).

Наказом № 243А від 02 серпня 2021 року визнано чинним пункт 2 Наказу № 67-ос від 26 квітня 2021 року в частині проведення остаточних розрахунків з ОСОБА_1 (т. 1, а.с.154).

Наказом № 124-ос від 02 серпня 2021 року звільнено ОСОБА_1 , брата медичного стаціонару відділення інтенсивної терапії, 09 травня 2021 року за прогул без поважних причин, пункт 4 стаття 40 КЗпП (т. 1, а.с.153).

Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 03 серпня 2023 року замінено відповідача КНП ХОР «Обласна клінічна інфекційна лікарня» на її правонаступника КНП ХОР «Обласна дитяча інфекційна клінічна лікарня» (т.2, а.с. 226-228).

Позиція апеляційного суду

Щодо звільнення працівника на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України

Відповідно до статті 43Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Згідно зі статтею 147КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана, звільнення. Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 40КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадках прогулу (у тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Прогул, під яким розуміється відсутність на робочому місці без поважних причин більше трьох годин протягом робочого дня, за своєю правовою природою є порушенням трудової дисципліни (дисциплінарним проступком), під яким варто розуміти невиконання чи неналежне виконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку.

У пунктах 22, 24 постанови ПленумуВерховного СудуУкраїни від06листопада 1992року №9«Про практикурозгляду судамитрудових спорів» судам роз`яснено, що у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з`ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 частини першої статті 40, пунктом 1 частини першої статті 41 КЗпП України, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1, 148, 149КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника. При розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, у зв`язку з поміщенням до медвитверезника, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов`язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального учбового закладу).

Таким чином, визначальними факторами для вирішення питання про законність звільнення з роботи за прогул є не тільки встановлення самого факту відсутності працівника на роботі більше трьох годин протягом робочого дня, а й встановлення поважності причин відсутності.

Законодавством не визначено перелік обставин, за наявності яких прогул вважається вчиненим з поважних причин, тому, вирішуючи питання про поважність причин відсутності працівника на роботі, звільненого за пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України, суд повинен виходити з конкретних обставин і враховувати будь-які докази з числа передбачених ЦПК України.

Основним критерієм віднесення причин відсутності працівника на роботі до поважних є наявність об`єктивних, незалежних від волі самого працівника обставин, які повністю виключають вину працівника.

Такий висновок узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах: від 25 січня 2023 року у справі № 734/2607/20 (провадження № 61-10371св22); від 29 березня 2023 року у справі № 369/14257/18 (провадження № 61-11188св20), від 26 червня 2023 року у справі № № 761/46082/19 (провадження № 61-3902св23).

У постановах від 08 травня 2019 року у справі № 489/1609/17 (провадження № 61-37729св18) та від 27 серпня 2020 року у справі № 161/14225/19 (провадження № 61-8917св20) Верховний Суд зазначив, що визначальним фактором для вирішення питання про законність звільнення позивача з роботи за пунктом 4 частини першої статті 40КЗпП України є з`ясування поважності причин його відсутності на роботі.

У постанові Верховного Суду від 03 грудня 2018 року у справі № 686/21222/16-ц (провадження № 61-18573св18) зроблено правовий висновок, з посиланням на пункт 4 частини першої статті 40 КЗпП України, що невихід на роботу у зв`язку із самовільним використанням працівником відпустки, відгулів за відпрацьовані раніше дні, вихід на пенсію без попередження власника або уповноваженого ним органу визнаються прогулом і можуть бути причиною звільнення працівника.

Так, з матеріалів справи вбачається, що звільнення позивача відбулося у зв`язку з його відсутністю на роботі без поважних причин понад три години на підставі пункт 4 статті 40 КЗпП України.

Факт відсутності працівника більше трьох годин протягом робочого дня підтверджується сукупністю доказів, які містяться у матеріалах справи, а саме: доповідною запискою медичного брата ОСОБА_5 , актом складеним 10 березня 2021 року о 21:30 год. братом медичним стаціонару ВІТ ОСОБА_5 , сестрою медичною стаціонару ВІТ ОСОБА_6 , молодшою сестрою по догляду за хворими ВІТ ОСОБА_7 про відсутність на роботі без поважних причин ОСОБА_1 10 березня 2021 року з 17:00 год. по 21:00 год, доповідною запискою завідувача ВІТ ОСОБА_8 , протоколом огляду журналу обліку робочого часу ВІТ від 11 березня 2021 року, а також відомостями з пояснювальної записки ОСОБА_1 від 11 березня 2021 року.

Крім того, позивач у пояснювальній записці від 11 березня 2021 року вказав, що причиною його запізнення стала некоректна робота мобільного телефону, у результаті якої не спрацював сигнал будильника.

Слід відзначити, що звільненню працівника передувало отримання згоди первинного профспілкового комітету на розірвання трудового договору із ОСОБА_1 із займаної посади за пунктом 4 статті 40 КЗпП України.

Отже, колегія суддів погоджується із висновком місцевого суду, що норми чинного трудового законодавства при звільненні ОСОБА_1 відповідачем не були порушені, оскільки з`ясовано причини відсутності позивача на робочому місці понад три години (поважність яких не встановлена), відібрано пояснення (в яких він визнав, що запізнився на роботу через неспрацювання звукового сигналу будильника), враховано ступінь тяжкості вчиненого проступку (значне навантаження у Відділенні інтенсивної терапії у період пандемії захворювання СОVID-19 і надання допомоги тяжко хворим) та попередню роботу працівника (наявність скарг з боку родичів та особисто пацієнтів щодо неналежного поводження з хворими (том 1 а.с. 83, 140, 145), доповідних записок від медичного персоналу щодо порушення своїх службових обов`язків та неетичної поведінки (том 1 а.с. 87, 88, 134-139, 141-144), отримано згоду первинного профспілкового комітету на розірвання трудового договору (т.1, а.с. 80), а тому позовні вимоги щодо визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі не підлягають задоволенню.

Щодо графіку роботи

У заяві ОСОБА_1 від 01 вересня 2020 року власноручним підписом зазначив, що з правилами внутрішнього трудового розпорядку, колективним договором, з положенням про структурний підрозділ та посадовою інструкцією, з умовами оплати праці, розміром, порядком та строками виплати він ознайомлений.

Відповідно до пункту 5.8 Правил внутрішнього трудового розпорядку для працівників КНП ХОР «Обласна клінічна інфекційна лікарня», затверджених загальними зборами трудового колективу 03 жовтня 2018 року, тривалість нічної роботи дорівнює денній і становить не більше 12 годин у зміну. В окремих випадках, пов`язаних з об`єктивними причинами, допускається встановлювати тривалість робочої зміни до 24 годин, крім водіїв. Встановлення тому чи іншому працівнику тривалості робочої зміни до 24-х годин має вирішуватися відповідним наказом лише на підставі особистої заяви працівника за погодженням з профкомом.

Крім того, пункт 5.6. Правил внутрішнього трудового розпорядку для працівників КНП ХОР «Обласна клінічна інфекційна лікарня» містить відомості щодо робочого часу, в якому зазначено, що медична сестра працює за графіком «09:00-09:00 згідно графіку».

З вище вказаного вбачається, що позивач, ознайомившись з Правилами внутрішнього трудового розпорядку для працівників КНП ХОР «Обласна клінічна інфекційна лікарня», був проінформований, а у зв`язку з відсутністю заперечень погодився із встановленим роботодавцем графіком роботи «09:00-09:00 згідно графіку».

З аналізу графіку обліку робочого часу за березень 2021 року, що узгоджено з головою профспілки, затверджено директором КНП ХОР «Обласна клінічна інфекційна лікарня», а також підписано завідувачем ВІТ та старшою медсестрою, вбачається, що ОСОБА_1 ознайомився з графіком роботи за поточний місяць, згідно якого позивач повинен був працювати 06 березня 2021 року - 15 год., 07 березня 2021 року - 09 год. нічних, 10 березня 2021 року - 07 год., 11 березня 2021 року - 09 год. нічних, відповідно 08 березня 2021 року та 09 березня 2021 року вихідні дні.

Із графіку роботи медичних сестер на березень 2021 року, який, як встановлено місцевим судом у судовому засіданні, перебував у вільному доступі медичного персоналу для контролю над своїм робочим часом, слідує, що 06 березня 2021 року ОСОБА_1 повинен працювати 24 год., 10 березня 2021 року - 16 год. Цей графік також містить виправлення, які виконані олівцем невідомого авторства за допомогою стрілки перенесено 24 год. 08 березня 2021 року від працівника ОСОБА_9 до позивача.

Оскільки зміни у затвердженому графіку обліку робочого часу за березень 2021 року ОСОБА_1 у встановленому законодавством порядку не були внесені, а також відсутні докази щодо офіційного ним заміщення відсутнього на робочому місці у цей час працівника, то, відповідно, роботодавцем не було порушено право працівника на відпочинок після відпрацювання ним довготривалої зміни.

Колегія суддів зазначає, що працівник має дотримуватися встановленого графіку роботи, який був належним чином доведений до його відома, оскільки роботодавець таким чином визначив порядок розподілу і використання робочого часу протягом доби, тижня чи іншого періоду часу з урахуванням права працівника на відпочином.

Відтак, колегія суддів погоджується із висновком місцевого суду щодо відсутності доказів порушення роботодавцем законодавства про працю у частині визначення робочого часу ОСОБА_1 .

Щодо інших доводів апеляційної скарги

Згідно частини першої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до вимог частини третьої статті 12, частини першої статті 81ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Так, відповідач на підтвердження своєї позиції при розгляді справи за позовом ОСОБА_1 подав до місцевого суду письмові докази у встановленому цивільним процесуальним законодавством порядку.

У свою чергу позивач, маючи сумніви у відомостях, що вказані у наданих відповідачем доказах, мав право подати до суду відповідну заяву про виклик свідків до місцевого суду з метою отримання їх показань про відомі їх обставини, які мають значення для справи.

Частиною четвертою статті 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як передбачено пунктом 1 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно із статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, який всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідив надані сторонами докази, із дотриманням норм процесуального права, правильно застосував норми матеріального права і ухвалив законне та обґрунтоване рішення.

Отже, апеляційну скаргу ОСОБА_1 ,в інтересахякого дієпредставник адвокат СкульськийС.І.,слід залишити без задоволення, а рішення Октябрського районногосуду м.Полтави від14лютого 2023року -без змін.

Щодо судових витрат

За правилами частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Зважаючи на те, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, відсутні підстави для нового розподілу судових витрат та відсутні підстави для розподілу судових витрати за розгляд справи у суді апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник адвокат Скульський Сергій Іванович залишити без задоволення.

Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 14 лютого 2023 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 03 жовтня 2023 року.

Головуючий В.П. Пікуль

Судді Т.В. Одринська

О.О. Панченко