Постанова

від 03.10.2023 по справі 554/7368/22

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 554/7368/22 Номер провадження 22-ц/814/3608/23Головуючий у 1-й інстанції Шаповал Т.В. Доповідач ап. інст. Кузнєцова О. Ю.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 жовтня 2023 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді: Кузнєцової О.Ю.

суддів: Карпушина Г.Л., Пилипчук Л.І.

секретар: Андрейко Я.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на ухвалу Київського районного суду м. Полтави від 28 квітня 2023 року,

за заявою ОСОБА_1 про розподіл судових витрат у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про захист честі, гідності та ділової репутації та відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2022 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про захист честі, гідності та ділової репутації та відшкодування моральної шкоди.

Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 21 березня 2023 року прийнято відмову ОСОБА_2 від позову та закрито провадження у даній справі.

17 квітня 2023 року ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_3 звернулися до суду з заявою про розподіл судових витрат.

Заява мотивована тим, що ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, який є безпідставним, надуманим та має ознаки очевидно штучного характеру.

Окрім того, вказують на зловживання позивачем своїми процесуальними правами, яке виражається зокрема у тому, що ОСОБА_2 було подано до суду клопотання про ознайомлення з матеріалами справи з метою підготовки до судових дебатів, хоча позивачу було достименно відомо, що при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження згідно з ч. 8 ст. 279 ЦПК України судові дебати не проводяться.

У даному клопотанні він також просив надати йому копії технічного запису судового процесу та надіслати на його електронну пошту реквізити для оплати судового збору, проте, дана інформація є загальнодоступною та міститься на сторінці Київського районного суду м. Полтави на порталі Судова влада України.

Вказали, що у зв`язку з розглядом даної справи у відповідності до вимог ч. 2ст.138ЦПК України їм передбачена компенсація за відрив від звичайних занять.

Згідно здійсненого заявниками розрахунку, витрати ОСОБА_1 за відрив від звичайних занять складає 2239,36 грн., а її представника ОСОБА_3 7396,99 грн., які вони прохають стягнути в судовому порядку.

Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 28 квітня 2023 року заяву ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_3 про розподіл судових витрат залишено без задоволення.

Ухвала суду мотивована тим, що посилання відповідача та її представника на звернення позивача до суду з позовом, який має ознаки завідомо безпідставного та зловживання позивачем своїми процесуальними правами є припущеннями та не можуть слугувати підставою для відшкодування понесених відповідачем та її представником судових витрат.

Не погодившись із ухвалою місцевого суду, її в апеляційному порядку оскаржила ОСОБА_1 , просила дану ухвалу скасувати та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити заяву про стягнення судових витрат пов`язаних з розглядом справи, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом першої інстанції норм процесуального права.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції неповно з`ясував всі обставини справи, зокрема не надав належної оцінки очевидної безпідставності позову та зловживання позивачем своїми процесуальними правами, у зв`язку з чим відповідачем та її представником було здійснено відрив від звичайних занять, які підлягають компенсації в порядку ст. 138 ч. 2 ЦПК України.

Від ОСОБА_2 до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просив ухвалу суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Відзив мотивовано тим, що посилання відповідача та її представника на зловживання правом з його боку як на підставу для відшкодування понесених ними судових витрат є надуманими та безпідставними.

Заслухавши доповідь судді доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про захист честі, гідності та ділової репутації та відшкодування моральної шкоди.

Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 21 березня 2023 року прийнято відмову від позову ОСОБА_2 та закрито провадження у вищевказаній справі.

Відповідач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_3 звернулися до суду з заявою про розподіл судових витрат, в якій посилаючись на зловживання позивачем своїми процесуальними правами та подачу завідомо безпідставного позову на підставі положень ч. 2 ст. 138 ЦПК України та ч. 3 ст. 142 ЦПК України просили стягнути з ОСОБА_2 на їх користь судові витрати за відрив від звичайних занять.

Відмовляючи в задоволенні даної заяви суд першої інстанції визнав посилання відповідача та її представника на зловживання з боку позивача процесуальними правами недоведеними та безпідставними, що виключає можливість задоволення їх заяви про розподіл судових витрат.

Колегія суддів погоджується з даним висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до пункту 3 частини першоїстатті 270 ЦПК Українисуд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно з частиною 1 та 3статті 133 ЦПК Українисудові витрати складаютьсяз судового зборутавитрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4)пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Заявники подаючи заяву про стягнення судових витрат посилалися на вимогистатті 138 ЦПК України.

Питання стягнення витрат сторін та їх представників, що пов`язані з явкою до суду регулюєтьсястаттею 138 ЦПК України.

Відповідно доч.2ст. 138ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, та її представникові сплачується іншою стороною компенсація за втрачений заробіток чи відрив від звичайних занять. Компенсація за втрачений заробіток обчислюється пропорційно від розміру середньомісячного заробітку, а компенсація за відрив від звичайних занять пропорційно від розміру мінімальної заробітної плати. Граничний розмір компенсації за судовим рішенням витрат сторін та їхніх представників, що пов`язані з явкою до суду, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Законодавець у вказаній статті чітко визначив, що підставою для виплати стороні у справі компенсації за відрив від звичайних занять є ухвалення судового рішення на її користь.

Розгляд даної справи закінчився закриттям провадження у зв`язку з відмовою позивача від позову, який на власний розсуд розпорядився наданим йому процесуальним правом, а тому не може вважатися таким, що ухвалено на користь відповідача, що виключає можливість стягнення компенсації на підставі ч. 2 ст. 138 ЦПК України.

Згідно ч. 5ст.142 ЦПК України у разі закриття провадження у справі або залишення позовної заяви без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

ЦПК Українине містить переліку дій, які розуміються як необґрунтовані.

За змістом ч. 9ст. 141 ЦПК Україниу випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Питання зловживання правами регламентуються положеннямист. 44 ЦПК України.

Відповідно до ч. 1ст.44 ЦПК Україниучасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема, подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер (п. 3 ч. 2ст. 44 ЦПК).

Разом із тим, в будь-якому разі, відповідно до ч. 1ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Судова колегія зауважує, що звернення до суду з позовом є суб`єктивним правом позивача, гарантованим статтями55,124 Конституції України, є безумовним доступом до правосуддя незалежно від обґрунтованості позову.

Конституційне право на судовий захист передбачає як невід`ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких установлена в належній судовій процедурі та формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному обсязі та забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зістаттею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до ч. 3 ст. 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

У процесі розгляду цивільних справ учасники справи мають права та обов`язки визначені статтею 43 ЦПК України.

Крім того, сторони, якими є позивач і відповідач, мають процесуальніправа та обов`язки відповідно до статті 49 ЦПК України.

Відповідно доч.1ст.49ЦПК України сторони користуються рівнимипроцесуальними правами.

Положеннями ч. 2 ст. 49 ЦПК України визначено, що крім прав та обов`язків, визначених у статті 43 ЦПК України: 1) позивач вправівідмовитисявід позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має правовизнатипозов (всі або частину позовних вимог) набудь-якій стадії судового процесу; 2) позивач вправізбільшити або зменшитирозмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження; 3) відповідач має правоподатизустрічний позов у строки, встановлені цим Кодексом.

Статтею 206 ЦПК України врегульовано право позивача відмовитися від позову, а відповідача визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв`язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.

Саме по собі звернення з позовом до суду не свідчить про необґрунтованість дій позивача, оскільки зазначене є диспозитивним правом позивача, передбачене процесуальним законодавством і не містить таких обмежень, а тому для задоволення вимог про стягнення компенсації здійснених судових витрат відповідачеві необхідно довести, а суду встановити, які саме дії позивача при зверненні до суду чи під час розгляду справи по суті є необґрунтованими та у чому вони виражені, зокрема: чи є недобросовісним звернення позивача з позовом до суду, чи були його дії умисними та чим це підтверджується.

Разом з тим, як правильно встановлено судом першої інстанції, відповідачем не доведено, що позивач дів недобросовісно та пред`явив заздалегідь необґрунтований позов; чи позивач мав на меті протиправну мету - порушення прав та інтересів відповідача; чи були дії позивача умисні та який ступінь її вини і чим це підтверджується.

Доводи заяви про розподіл судових витрат відносно того, що ОСОБА_2 подано клопотання в якому він просив ознайомитися з матеріалами справи для підготовки до судових дебатів, проведення яких у даній справі не передбачено та прохання надіслати на його електронну адресу реквізити для сплати судового збору за виготовлення копії технісного запису судового процесу, які є загальновідомими не можуть свідчити про зловживання позивача процесуальними правами.

Відповідно до п. 1, 4 ч. 1 ст. 43 ЦПК України учасники справи мають право ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень; ознайомлюватися з протоколом судового засідання, записом фіксування судового засідання технічними засобами, робити з них копії, подавати письмові зауваження з приводу їх неправильності чи неповноти.

Таким чином, право ОСОБА_2 на ознайомлення з матеріалами справи та технічним записом судового засідання гарантоване нормами ЦПК України, а тому не може свідчити про зловживання процесуальними правами.

Оцінюючи подане відповідачем та її представником клопотання про стягнення з позивача на їх користь витрат, пов`язаних із розглядом справи на предмет його мотивованості та обґрунтованості, а також відповідності вищенаведеним положенням законодавства, суд першої інстанції зазначав, що, пред`являючи до суду позов, позивач вважав, що його права порушено, а тому з метою їх захисту звернувся до суду, а закриття провадження у справі внаслідок відмови позивача від позову не свідчить про його безпідставність і необґрунтованість, а, відтак, не може бути підставою для визнання дій позивача необґрунтованими.

Фактично доводи заяви про розподіл судових витрат та доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з поданим позовом та містять заперечення проти нього.

Таким чином, доводи апеляційної скарги стосовно незаконності та необґрунтованості ухвали суду про відмову у розподілі судових витрат є безпідставними та зводяться до тлумачення діючого законодавства, незгоди з ухвалою суду та не спростовують правильність ухвали суду першої інстанції.

Будь-яких інших доказів, що спростовують правильність ухвали суду в апеляційній скарзі не наведено, тому ухвалу суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідно п. 1 ч. 1ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно ч. 1ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Виходячи з викладеного, судова колегія дійшла висновку про те, що судом першої інстанції з`ясовано всі обставини та надано їм належну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які б могли призвести до зміни чи скасування ухвали місцевого суду, судовою колегією не встановлено.

Керуючись ст. ст. 374 ч. 1 п. 1,375,382, 383, 384 ЦПК України, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Київськогорайонного судум.Полтави від28квітня 2023року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Голоуючий: О. Ю. Кузнєцова

Судді: Г. Л. Карпушин

Л. І. Пилипчук