Постанова

від 05.10.2023 по справі 567/42/23

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 жовтня 2023 року

м. Рівне

Справа № 567/42/23

Провадження № 22-ц/4815/809/23

Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий суддя Гордійчук С.О.,

суддів: Хилевича С.В., Шимківа С.С.,

секретар судового засідання Мороз А.В.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю "Західна агровиробнича компанія"

розглянувши увідкритому судовомузасіданні апеляційнускаргу Товаристваз обмеженоювідповідальністю "Західнаагровиробнича компанія"на рішення Острозького районногосуду Рівненськоїобласті від 19 квітня 2023 року, ухваленого у складі судді Назарука В.А., повний текст судового рішення виготовлено 28 квітня 2023 року, у справі №№ 567/42/23

в с т а н о в и в :

У січні 2023 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Західна агровиробнича компанія", Товариства з обмеженою відповідальністю «Захід Агро» про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою шляхом її повернення та скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки.

Позов обґрунтований тим, що позивачу на праві власності належить земельна ділянка площею 4,05 га, призначена для ведення особистого селянського господарства, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 15.08.2012 та державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯБ №065826, виданим відділом земельних ресурсів в Острозькому районі 24.10.2006.

У серпні2022року звідомостей одержанихз Державногореєстру речовихправ нанерухоме майнота Реєструправ власностіна нерухомемайно,Державного реєструіпотек,Єдиного реєструзаборон відчуженняоб`єктів нерухомогомайна позивачустало відомо,що відносноналежної їйвищевказаної земельноїділянки зареєстрованоправо орендиза відповідачем, підставою для державної реєстрації права оренди земельної ділянки вказано договір оренди землі № б/н від 04.07.2013 року, укладений між ОСОБА_1 , як орендодавцем, та ТОВ «Захід Агро», як орендарем, а також вказано додаткову угоду № б/н (про заміну сторони та внесення змін до договору оренди землі) від 1.12.2017 року, згідно якої змінено орендаря ТОВ «Захід Агро» на нового орендаря ТОВ «Західна агровиробнича компанія».

Вказує, що вищевказану додаткову угоду до договору оренди землі вона особисто не укладала, та інших осіб на їх укладення не уповноважував, з нею як з власником земельної ділянки не узгоджувались умови вищевказаної додаткової угоди, та її примірник вона не отримував, а відтак вважає її неукладеною.

Зазначає, що ТОВ «Західна агровиробнича компанія» користується належною йому земельною ділянкою без достатніх правових підстав, чим порушує його права на користування та розпорядження належним йому майном.

Просить суд про задоволення позову.

Рішенням Острозького районного суду Рівненської області від 19 квітня 2023 року позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Захід Агро» про повернення земельної ділянки та скасування державної реєстрації права оренди на земельну ділянку задоволено.

Зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія» повернути ОСОБА_1 земельну ділянку з кадастровим номером 5624287600:09:003:0051, площею 4,05 га, яка знаходиться на території Острозької міської територіальної громади Рівненського району Рівненської області (до ліквідації Острозького району знаходилася на території Тесівської сільської ради Острозького району Рівненської області).

Скасувано рішення державного реєстратора виконавчого комітету Бабинської сільської ради Гощанського району Рівненської області Опанасюка Сергія Михайловича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер рішення: 42624597 від 20.08.2018; номер запису про інше речове право: 6597605 від 07.08.2014 щодо державної реєстрації права оренди щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5624287600:09:003:0051, площею 4,05 га, з одночасним припиненням права оренди Товариства з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія» щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5624287600:09:003:0051, площею 4,05 га.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Захід Агро» в рівних частинах на користь ОСОБА_1 по 1240 грн. 50 коп. витрат на сплату судового збору.

Рішення мотивовано тим, що оскільки відповідач володіє спірною земельною ділянкою за відсутності вчиненого правочину, це порушує права позивача як власника - позбавляє можливості вільно розпоряджатися та користуватися земельною ділянкою.

В поданійапеляційній скарзівідповідач ТОВ«Західна агровиробничакомпанія» покликаєтьсяна незаконністьта необґрунтованістьрішення суду,в зв`язкуз невідповідністюйого висновківобставинам справита нормамматеріального права, просить рішення скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Покликається нате,що суд першої інстанцій в оскаржуваному рішенні застосував норму права без урахування висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду, № 227/3760/19-ц від 26 жовтня 2022 року, № 338/180/17 від 05 червня 2018 року відповідно до яких неможна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами.

Вказує, що протягом дії договору оренди землі зі змінами внесеними додатковою угодою від 01.12.2017 року, вони фактично виконувалися, зокрема орендар належним чином сплачував орендну плату за вказаними договорами, що стверджується копіями платіжних доручень за 2018- 2022 рік.

Також стверджує,що платникоморендної платизгідно платіжнихдоручень єсаме ТОВ «Західна агровиробнича компанія», а не Товариство з обмеженою відповідальністю «Захід Агро».

Суд першої інстанції неналежно дослідив та не врахував обставини, які мають істотне значення для вирішення спору, а саме на фактичні дії позивача щодо отримання орендної плати, які свідчать про існування договірних відносин між сторонами. Позивачкою не доведено, що нею не укладався договір оренди земельної ділянки.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

До початку судового засідання представник позивача адвокат Плакса В.А. подав заяву про відкладення судового засідання у зв`язку із його хворобою.

Якщо сторона чи інші учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є достатньою підставою для відкладення розгляду справи.

Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 01 жовтня 2020 року у справі № 361/8331/18.

Крім того, будь-які докази неможливості прибути у судове засіданні ні адвокат ні заявник суду не подали.

Згідно з частиною третьою статті 3ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.

Статтею 352 ЦПКУкраїни передбачено, що підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин 1, 2, 5 ст.263ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції вказаним вимогам закону не відповідає.

Встановлено,що позивачу на праві приватної власності належить земельна ділянка кадастровим номером5624287600:09:003:0051,площею 4,05га що знаходиться на території Острозької міськоїтериторіальної громадиРівненського районуРівненської області, яку вона успадкувала після смерті своєї матері, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 15.08.2012 року.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 17.08.2022 року державним реєстратором Костопільського районного управління юстиції Рівненської області Марчук Т.Д. на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 07.08.2014 року, (індексний номер 14983023), право оренди належної позивачу вищевказаної земельної ділянки за було зареєстроване за ТОВ «Захід Агро», орендодавцем якої вказано позивача та підставою для реєстрації права оренди такої земельної ділянки зазначено договір оренди землі №б/н від 04.07.2013 року, укладення якого сторонами не оспорюється.

20.08.2018 року державним реєстратором Костопільського районного управління юстиції Рівненської області Марчук Т.Д. на підставі рішення про державну реєстрацію, зареєстровано зміни до речового права згідно яких було зареєстровано перехід права оренди вищевказаної земельної ділянки від ТОВ «Захід Агро» до ТОВ «Західна агровиробнича компанія», підставою для реєстрації права оренди такої земельної ділянки зазначено додаткову угоду № б/н від 01.12.2017 року до договору оренди землі.

За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

За змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно із частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).

Відповідно до законодавчого визначення правочином є перш за все вольова дія суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки. Здійснення правочину законодавством може пов`язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов`язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі їх суб`єктів). У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети; породжуючи правовий наслідок, правочин це завжди дії незалежних та рівноправних суб`єктів цивільного права.

Частиною третьою статті 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

За частиною першою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 207 ЦК України встановлено загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Частиною ж другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Отже, особисті підписи сторін договору є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми такого договору, наявність таких підписів зазвичай має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627).

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).

За частиною першою статті 14 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

За частиною першою статті 15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є об`єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 46, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону (частина друга цієї ж статті).

У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

Велика Палата Верховного Суду у пунктах 6.216.24, 6.35-6.39 постанови від 26 жовтня 2022 року у справі № 227/3760/19-ц (провадження № 14-79цс21) (ухвалена після подання касаційної скарги у справі, що переглядається) зазначила про таке: «У випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків, то правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою взагалі не набуті, а правовідносини за ним не виникли.

Законодавець за загальним правилом, викладеним у статті 218 ЦК України, не передбачає наслідків у виді недійсності правочину у разі недотримання вимог щодо письмової форми правочину, встановлюючи водночас коло доказів, якими одна із сторін може заперечувати факт вчинення правочину або окремих його частин (письмові докази, засоби аудіо-, відеозапису, інші докази, крім свідчень свідків).

За змістомстатей 76,102ЦПК України висновок експерта є доказом обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань, тож на його підставі особа може заперечувати факт вчинення правочину.

Натомість виконання правочину його учасниками може бути способом волевиявлення до вчинення правочину, відповідно до його суттєвих умов, передбачених законодавством».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18) зроблено правовий висновок про те, що не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами. Якщо дії сторін свідчать про те, що договір фактично був укладений, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності цього договору вимогам закону.

За змістом законодавчого регулювання, наведеного як у загальних положеннях про правочини, так і в спеціальних приписах глави 58 ЦК України, якщо договір оренди (найму) будівлі хоча й має ознаки неукладеного, але виконувався обома його сторонами, то така обставина захищає відповідний правочин від висновку про неукладеність і в подальшому він розглядається як укладений та чинний, якщо тільки не є нікчемним чи оспорюваним з інших підстав.

Тобто суду необхідно встановити не просто факт використання спірного майна орендарем, а й те, чи сплачував орендар за таке використання орендодавцю та його правонаступникам і чи приймали вони таку оплату.

У разі якщо договір виконувався обома сторонами (зокрема, орендар користувався майном і сплачував за нього, а орендодавець приймав платежі), то кваліфікація договору як неукладеного виключається, такий договір оренди вважається укладеним та може бути оспорюваним (за відсутності законодавчих застережень про інше).

Висловлене вище про можливість визначити фактичне укладення правочину у спосіб його виконання (за відсутності законодавчих застережень про інше) не суперечить викладеному в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19) правовому висновку про те, що правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.

Добросовісність це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою до інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення (пункт 6 статті 3 ЦК України).

У схожій правовій ситуації Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 застосовано доктрину venire contra factum proprium («заборона суперечливої поведінки»), згідно із якою ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

Звертаючись до суду з позовом про повернення земельної ділянки, позивач обґрунтовував заявлені позовні вимоги тим, що вона не підписував та не укладала спірну додаткову угоду до договору оренди землі з відповідачем, а тому вважала, що не було її волевиявлення на укладення додаткової угоди.

На обґрунтування своїх позовних вимог позивач будь-яких належних та достатніх доказів про те, що вона не підписувала додаткову угоду до договору оренди землі суду не надала.

Зробивши висновки про неукладеність додаткової угоди до договору оренди землі, врахувавши, що позивач як власник земельної ділянки не підписувала таку угоду, суд першої інстанції безпідставно обмежив предмет доказування у справі лише встановленням факту підписання чи не підписання додаткової угоди. Такі висновки суперечать правовим висновкам Великої Палати Верховного Суду, зробленим у постанові від 26 жовтня 2022 року у справі № 227/3760/19-ц (провадження № 14-79цс21), що виконання правочину його учасниками може бути способом волевиявлення до вчинення правочину відповідно до його істотних умов, передбачених законодавством.

На спростування доводів позивача про те, що додаткову угоду до договору оренди землі з ТОВ «Західна агровиробничакомпанія» вона не укладала, відповідач надав до суду першої інстанції докази визнання позивачем факту укладення договору, зокрема докази сплати орендної плати за 2018- 2022 рік.

Очевидно, що дії позивача, яка уклала додаткову угоду, за якими право оренди належної йому земельної ділянки перейшло до ТОВ «Західна агровиробнича компанія», отримувала орендну плату від цього товариства, а згодом доводить, що вказана додаткова угода є неукладеною, суперечать її попередній поведінці (укладенню додаткових угод та отриманню плати за користування земельними ділянками) і є недобросовісними.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня2019 року у справі № 390/34/17 (провадження № 61-22315сво18).

Отже, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що позивач не довів відсутність свого волевиявлення на перехід права оренди належної йому земельної ділянки до ТОВ «Західна агровиробнича компанія».

Оскільки презумпцію чинності додаткової угоди від 01.12.2017 рокуне спростовано, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про скасування рішення державного реєстраторапро реєстрацію переходу права оренди спірних земельних ділянок до ТОВ «Західна агровиробнича компанія» та повернення їх позивачу.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанцій, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до п. 3 і п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія» задовольнити.

Рішення Острозького районногосуду Рівненськоїобласті від19 квітня2023року скасувати.

В позові ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Захід Агро» про повернення земельної ділянки та скасування державної реєстрації права оренди на земельну ділянку відмовити.

Стягнути ОСОБА_1 на користь Товариства зобмеженою відповідальністю«Західна агровиробничакомпанія» судовий збір у розмірі 2977,20 грн.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 05 жовтня 2023 року.

Головуючий : Гордійчук С.О.

Судді : Хилевич С.В.

Шимків С.С.