Рішення

від 05.10.2023 по справі 300/4413/23

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" жовтня 2023 р. справа № 300/4413/23

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Гомельчука С.В.,

при секретарі Шуліці В.А.,

за участю: представника відповідача - Сороки П.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 до Департаменту містобудування та архітектури Івано-Франківської міської ради, вул. Незалежності, 9,м. Івано-Франківськ,76018 про визнання протиправним та скасування припису, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі - позивачка) звернулася до суду з адміністративним позовом до Департаменту містобудування та архітектури Івано-Франківської міської ради (надалі відповідач, Департамент),в якому просить визнати протиправним та скасувати Припис від 27.06.2023 за № 133/31.1-15/07в.

Адміністративний позов мотивований тим, що 27 червня 2023 року директором Департаменту містобудування та архітектури Івано-Франківської міської ради Орестом Кошиком та головним спеціалістом відділу охорони культурної спадщини Департаменту містобудування та архітектури Володимиром Ідаком, з посиланням на положення ч. 2 ст. 6 Закону України «Про охорону культурної спадщини», позивачці, як власнику об`єкта культурної спадщини місцевого значення, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 (охоронний номер 354-іф), було видано припис за №133/31.1-15/07в, який отримано рекомендованим листом 30.06.2023. З Припису слідує, що за результатами огляду пам`ятки архітектури після завершення будівельних робіт, у порушення ч. 1 ст. 22, абзацу 2 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про охорону культурної спадщини» встановлено самовільне проведення робіт зі зміни пам`ятки, а саме: змінено пропорції частин будинку, силует та планування будівлі на рівні першого поверху - ліквідовано загальнодоступну галерею без відповідного дозволу уповноваженого органу охорони культурної спадщини. З посиланням на ч.3 ст.47 «Про охорону культурної спадщини», вищезгаданим приписом вимагається усунути порушення шляхом відновлення пам`ятки, зокрема, розісклити міжколонний простір на рівні першого поверху та відновити загальнодоступну галерею до попереднього вигляду в термін 14 календарних днів з дня видання цього припису.

Із прийнятим відповідачем приписом позивачка не погоджується, вважає його незаконним, зважаючи на таке: створення спеціально уповноваженого органу охорони культурної спадщини, а саме Відділу з питань охорони культурної спадщини Департаменту містобудування та архітектури Івано-Франківської міської ради не було погоджено з Міністерством культури та інформаційної політики України. Також відсутнє погодження посади керівника уповноваженого органу. Крім того, оскаржуваний припис від 27.06.2023 №133/31.1-15/07в підписаний двома посадовими особами, зокрема одночасно і директором Департаменту містобудування та архітектури Івано-Франківської міської ради Орестом Кошиком, і головним спеціалістом відділу охорони культурної спадщини Департаменту містобудування та архітектури Володимиром Ідаком, що свідчить, на думку позивачки, про підписання його неуповноваженою на те особою, оскільки відповідно до Положення про Департамент містобудування та архітектури Івано-Франківської міської ради спеціальним уповноваженим органом охорони культурної спадщини в м. Івано-Франківську є відділ охорони культурної спадщини, а не Департамент. До того ж, припис відповідача суперечить вимогам ДСТУ 4163-2020 в частині вимог щодо оформлення документів, адже виданий на бланку юридичної особи Департаменту містобудування, архітектури та культурної спадщини, яка з 28.12.2018 перебуває у стані припинення.

ОСОБА_1 вважає, що виходячи з викладеного у Приписі, предметом перевірки була наявність погоджень та дозволів на проведення робіт на пам`ятці місцевого значення з уповноваженим органом охорони культурної спадщини, а не стан утримання та збереження об`єкта культурної спадщини від пошкодження та руйнування. Відповідно така перевірка мала здійснюватися у порядку, визначеному Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», проте для її проведення не видавався розпорядчий документ органу охорони культурної спадщини, що є порушенням ч. 1 ст.7 вищевказаного Закону, не складався акт та не було забезпечено позивачці можливості реалізувати свої права під час проведення державного нагляду, які передбачені ст.10 даного Закону. Разом з тим, постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2022 №303 припинено проведення планових та позапланових заходів державного нагляду (контролю) і державного ринкового нагляду на період воєнного стану. Наголосила, що відповідач порушив принцип юридичної визначеності, який є невід`ємним елементом принципу правової держави та верховенства права. Просить позов задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою суду від 14.07.2023 провадження у справі відкрито. Вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи, в порядку, визначеномустаттею 262 КАС України. Відповідачувстановлено з дня вручення цієї ухвали п`ятнадцятиденний строкдля подання відзиву на позов.

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позов, який надійшов на адресу суду 02.08.2023, з якого слідує, що за результатами огляду пам`ятки архітектури по вулиці Січових Стрільців, 12, після завершення будівельних робіт, виявлено самовільне проведення робіт зі зміни пам`ятки, а саме: змінено пропорції частин будинку, силует та планування будівлі на рівні першого поверху - ліквідовано загальнодоступну галерею без відповідного дозволу уповноваженого органу охорони культурної спадщини, що є порушенням ч. 1 ст. 22, абзацу 2 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про охорону культурної спадщини». Відповідна зміна пам`ятки забороняється Законом України «Про охорону культурної спадщини» та відповідно до ч. 3 ст. 47 даного Закону позивачка зобов`язана відновити пам`ятку, про що ОСОБА_1 було поставлено вимогу у вигляді усунення порушення шляхом відновлення пам`ятки, зокрема розіскління міжколонного простору на рівні першого поверху та відновлення загальнодоступної галереї до попереднього вигляду.

Зауважує, що працівниками Департаменту було здійснено охоронюваний захід (візуальний огляд). Відповідно, оскаржуваний припис був винесений працівниками відповідача не в порядку здійснення контролю (нагляду) у сфері господарської діяльності позивачки, а в межах виконання функцій щодо державного управління у сфері охорони культурної спадщини. Звернув увагу, що орган охорони культурної спадщини здійснює візуальне обстеження об`єкту культурної спадщини з метою його захисту та збереження, а не вживає заходи нагляду чи контролю за господарською діяльністю суб`є кта. Відтак, Закон України «Про охорону культурної спадщини» є у спірних правовідносинах спеціальним нормативно-правовим актом, а положення Закону України «Про основні засади державною нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» застосуванню не підлягають.

Відповідач також зазначив, що 22.08.2017 відповідачем вже було видано позивачці припис про усунення порушень законодавства у сфері охорони культурної спадщини з вимогою негайно припинити проведення будівельинх робіт, невідкладно вжити заходи для збереження об`єкту культурної спадщини (пам`ятки), через приведення частини фасаду будинку АДРЕСА_2 до первісного історичного вигляду, подати до Департаменту документацію на продовжувальні роботи. У подальшому ОСОБА_1 здійснила роботи з встановлення вітринних конструкцій та заскління колонади першого поверху. Зазначені будівельні роботи призвели до зміни пам`ятки та викликали протестні настрої у мешканців міста, діячів культури та мистецтва. За розпорядженням міського голови було створено комісію з проведення перевірки підставності здійснення робіт зі скління підколонного простору колишнього готелю «Дністер. В подальшому комісія неодноразово проводила своє засідання, обговорювалися питання збереження культурної спадщини, в тому числі і за участі представників позивачки, які зазначали, що роботи по демонтажу вітрини потребують часу та значних фінансових ресурсів та запевняли, що вітрини будуть демонтовані.

Додав, що, враховуючи те, що відділ охорони культурної спадщини як спеціально уповноважений орган охорони культурної спадщини у складі Департаменту, а також беручи до уваги, що саме Департамент є юридичною особою, керівництво яким здійснює директор Департаменту, тому оспорюваний припис в межах повноважень був виданий директором Департаменту містобудування та архітектури міської ради О.Кошиком та головним спеціалістом відділу охорони культурної спадщини Департаменту містобудування та архітектури В. Ідаком, у посадовій інструкції якого до завдань і обов`язків належить видання приписів щодо охорони пам`яток місцевого значення, припинення робіт на цих пам`ятках, їх територіях та в зонах охорони, якщо ці роботи проводяться за відсутності затверджених або погоджених з відповідним органом охорони культурної спадщини програм та проектів, передбачених Законом України «Про охорону культурної спадщини» дозволів або з відхиленням від них. Зауважує, що припис містить найменування юридичної особи і відповідає пункту 4.4. ДСТУ 4163-2020. З огляду на викладене, Департамент містобудування та архітектури Івано-Франківської міської ради вважає позовні вимоги незаконними і необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

11.08.2023 позивачкою подано відповідь на відзив, яка обгрунтована тим, що в даній справі посилання відповідача щодо начебто існуючого суспільного резонансу є недоречним та жодним чином не повинно легалізувати незаконність дій відповідача щодо винесення оскаржуваного припису. Вважає, що набуття спеціальним уповноваженим органом відповідних повноважень у сфері охорони культурної спадщини відбувається виключно за умови: прийняття місцевою радою рішення про створення спеціально уповноваженого органу виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини; погодження спеціально уповноваженого органу виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини із Міністерством культури та інформаційної політики України; погодження призначення керівника спеціально уповноваженого органу виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини із Управлінням культури, національностей та релігій Івано-Франківської обласної державної адміністрації. Проведення відповідних перевірок дотримання охоронного законодавства і винесення оскаржуваного припису повинні були здійснюватися уповноваженим на те органом у встановленому порядку. Зазначила, що повноваження на здійснення дискреції для органу, по суті, дуже часто перетворюється на свавілля зі сторони відповідних органів влади, а тому потребує унормованого визначення правової процедури ним самим.

Ухвалою суду від 05.09.2023 вирішено перейти до розгляду справи № 300/4413/23 за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 13.09.2023.

Відповідно до ухвали суду від 13.09.2023 підготовче провадження закрито. Призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 05.10.2023.

05.10.2023 у судове засідання з`явилась представник відповідача. Проти позову заперечувала, правову позицію, викладену у відзиві, підтримала в повному обсязі. Просила у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити.

05.10.2023 від позивачки надійшла заява щодо розгляду справи без її участі.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, судом встановлено таке.

ОСОБА_1 є власником об`єкта культурної спадщини - пам`ятки культурної спадщини місцевого значення по АДРЕСА_2 занесено до Списку історичних населених місць України.

15.07.2015 між позивачкою та Сектором з питань охорони культурної спадщини Управління культури національностей та релігій Івано-Франківської обласної державної адміністрації було укладено Охоронний договір №337 від 15.07.2015 щодо частини приміщень будівлі нежитлового будинку АДРЕСА_2 об`єкта культурної спадщини п. 20 ст. (ОХ.№ 354-ІФ).

19.10.2018 Державною архітектурно-будівельною інспекцією України позивачці та генеральному підряднику ТОВ «Експерт-реставрація» видано Дозвіл № ІУ 113182922209 на реставрацію будівлі з відновленням вежі з годинниками та пристосуванням горишного простору під нежитлові приміщення по АДРЕСА_2 . Проєктна документація розроблена ТОВ «Сіменерго» під керівництвом головного інженера проєкту ОСОБА_2 та затверджена замовником ОСОБА_1

27.06.2023, за результатами візуального обстеження, директором Департаменту містобудування та архітектури Івано-Франківської міської ради Орестом Кошиком та головним спеціалістом відділу охорони культурної спадщини Департаменту містобудування та архітектури Володимиром Ідаком, з посиланням на положення ч. 2 ст. 6 Закону України «Про охорону культурної спадщини», ОСОБА_1 , як власнику об`єкта культурної спадщини місцевого значення, було видано Припис про усунення порушень законодавства у сфері охорон культурної спадщини за №133/31.1-15/07в, оформлений на бланку Департаменту містобудування, архітектури та культрної спадщини Івано-Франківської міської ради, який отримано нею рекомендованим листом 30.06.2023. Вказаний припис підписано О.Кошиком та В.Ідаком та скріплений печаткою Департаменту містобудування та архітектури Івано-Франківської міської ради.

Зі змісту даного припису вбачається, що за результатами огляду пам`ятки архітектури на вул.Січових Стрільців, 12, після завершення будівельних робіт, встановлено самовільне проведення робіт зі зміни пам`ятки, а саме: змінено пропорції частин будинку, силует та планування будівлі на рівні першого поверху - ліквідовано загальнодоступну галерею без відповідного дозволу уповноваженого органу охорони культурної спадщини, всупереч ч. 1 ст. 22, абзацу 2 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про охорону культурної спадщини». Приписом вимагається усунути порушення шляхом відновлення пам`ятки, зокрема розісклити міжколонний простір на рівні першого поверху та відновити загальнодоступну галерею до попереднього вигляду в термін 14 календарних днів з дня видання цього припису.

Вважаючи оскаржуваний припис протиправним, позивачка звернулася до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає про таке.

Згідно з частинами 4 і 5 ст. 54, ст. 66 Конституції України культурна спадщина охороняється законом; держава забезпечує збереження історичних пам`яток та інших об`єктів, що становлять культурну цінність; кожен зобов`язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.

Водночас, відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об`єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь регулює Закон України «Про охорону культурної спадщини».

Відповідно ло статті 1 Закону України «Про охорону культурної спадщини» від 08.06.2000 №1805-ІІІ (далі - Закон №1805-ІІІ) :

- об`єкт культурної спадщини - визначне місце, споруда (витвір), комплекс (ансамбль), їхні частини, пов`язані з ними рухомі предмети, а також території чи водні об`єкти (об`єкти підводної культурної та археологічної спадщини), інші природні, природно-антропогенні або створені людиною об`єкти незалежно від стану збереженості, що донесли до нашого часу цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду і зберегли свою автентичність; - охорона культурної спадщини - система правових, організаційних, фінансових, матеріально-технічних, містобудівних, інформаційних та інших заходів з обліку (виявлення, наукове вивчення, класифікація, державна реєстрація), запобігання руйнуванню або заподіянню шкоди, забезпечення захисту, збереження, утримання, відповідного використання, консервації, реставрації, ремонту, реабілітації, пристосування та музеєфікації об`єктів культурної спадщини;

- предмет охорони об`єкта культурної спадщини - характерна властивість об`єкта культурної спадщини, що становить його історико-культурну цінність, на підставі якої цей об`єкт визнається пам`яткою.

Частиною 1 ст. 3 Закону №1805-ІІІ визначено, що державне управління у сфері охорони культурної спадщини покладається на Кабінет Міністрів України, спеціально уповноважені органи охорони культурної спадщини.

До спеціально уповноважених органів охорони культурної спадщини (далі - органи охорони культурної спадщини) належать:

- центральні органи виконавчої влади, що забезпечують формування та реалізують державну політику у сфері охорони культурної спадщини;

- орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим;

- обласні, районні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації;

- виконавчий орган сільської, селищної, міської ради.

Відповідний виконавчий орган сільської, селищної, міської ради населеного пункту, занесеного доСписку історичних населених місць України, утворюється місцевою радою за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини ( ч.3 ст. 3 Закону №1805-ІІІ).

Відповідно до п.1 Положення про Міністерство культури та інформаційної політики України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Українивід 16 жовтня 2019 р. № 885, Міністерство культури та інформаційної політики України (МКІП) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

МКІП є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах культури, державної мовної політики, популяризації України у світі, державного іномовлення, інформаційного суверенітету України (у частині повноважень з управління цілісними майновими комплексами державного підприємства Мультимедійна платформа іномовлення України та Українського національного інформаційного агентства Укрінформ) та інформаційної безпеки, а також забезпечує формування та реалізацію державної політики у сферах відновлення та збереження національної пам`яті, мистецтв, охорони культурної спадщини, музейної справи, вивезення, ввезення і повернення культурних цінностей.

При цьому, частиною 2 ст. 5 Закону №1805-ІІІ визначено, що до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, серед іншого належить, зокрема: контроль за виконанням цього Закону, інших нормативно-правових актів про охорону культурної спадщини; реалізація державної політики з питань охорони культурної спадщини.

Отже, оскільки м.Івано-Франківськ віднесено до Списку історичних населених місць України, то відповідний виконавчий орган Івано-Франківської міської ради, як спеціально уповноважений орган охорони культурної спадщини, повинен бути утворений місцевою радою за погодженням з Міністерством культури та інформаційної політики України.

Відповідно до частини 1 статті 11 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 № 280/97-ВР (далі Закон №280/97-ВР) виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи.

Згідно з підпунктом 10 пункту «б» статті 32 Закону №280/97-ВР до делегованих повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад віднесено, зокрема забезпечення охорони пам`яток історії та культури, збереження та використання культурного надбання.

Частиною 4 ст. 6 Закону№1805-ІІІ встановлено, що голови обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій та сільські, селищні, міські голови призначають на посаду і звільняють з посади керівників відповідних органів охорони культурної спадщини за погодженням з органом охорони культурної спадщини вищого рівня відповідно до закону.

Як вбачається з наявного у справі та дослідженого судом Положення про Департамент містобудування та архітектури Івано-Франківської міської ради, затвердженого рішенням 3 сесії 8 демократичного скликання від 24.12.2020 № 413-3, даний Департамент є виконавчим органом Івано-Франківської міської ради, який утворюється Івано-Франківською міською радою, підзвітний і підконтрольний міській раді, підпорядкований її виконавчому комітету, міському голові, першому заступнику міського голови. В своїй діяльності керується, зокрема, Конституцією України; законами України «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про основи містобудування», «Про регулювання містобудівної діяльності», «Про архітектурну діяльність», «Про охорону культурної спадщини». У складі Департаменту діє відділ охорони культурної спадщини як спеціально уповноважений орган охорони культурної спадщини.

Пунктом 4.1. Положення про Департамент містобудування та архітектури Івано-Франківської міської ради визначено, що Департамент складається з управлінь та відділів. Структура управлінь та відділів Департаменту, штатний розпис затверджується у встановленому порядку за погодженням із першим заступником міського голови.

Згідно з п. 5. 1 Положення про Департамент містобудування та архітектури Івано- Франківської міської ради директор Департаменту від імені Департаменту та в межах завдань, покладених на Департамент, підписує документи, пов`язані з діяльністю Департаменту; затверджує за погодженням із першим заступником міського голови положення про структурні підрозділи та посадові інструкції працівників Департаменту. Положення про відділ охорони культурної спадщини погоджується у порядку, встановленому Законом України «Про охорону культурної спадщини».

Отже, як визначено у вищевказаному Положенні, спеціально уповноваженим органом охорони культурної спадщини є відділ, який діє у складі Департаменту та повинен мати окреме Положення, яке погоджується у порядку, встановленому Законом України «Про охорону культурної спадщини». Однак, відповідачем, в обгрунтування своєї правової позиції та правомірності винесення припису уповноваженим органом, надано до суду Положення про Департамент містобудування та архітектури Івано-Франківської міської ради. Положення про відділ охорони культурної спадщини із відповідним погодженням, суду не надано.

Інформацію про чисельність зазначеного відділу, як спеціально уповноваженого органу охорони культурної спадщини, про його керівника, розподіл обов`язків - Положення про Департамент не містить. Крім того, вказане Положення про Департамент містобудування та архітектури Івано-Франківської міської ради не містить грифу погодження.

Також відповідачем не спростовано твердження позивачки, що посада керівника відповідного органу охорони культурної спадщини не погоджена з органом охорони культурної спадщини вищого рівня відповідно до закону. Серед матеріалів справи наявні копії посадових інструкцій директора Департаменту містобудування та архітектури Івано-Франківської міської ради ОСОБА_3 та головного спеціаліста відділу охорони культурної спадщини Департаменту містобудування та архітектури Івано - Франківської міської ради Ідака В. та копія Розпорядження міського голови віл 11.01.2021 про призначення ОСОБА_3 на посаду директора Департаменту містобудування та архітектури Івано-Франківської міської ради з 11.01.2021 за переведенням з Управління архітектури, дизайну та містобудівної діяльності Івано-Франківської міської ради. Докази погодження посади керівника органу охорони культурної спадщини відповідним органом вищого рівня, як того вимагає частина 4 ст. 6 Закону №1805-ІІІ, серед поданих документі відсутні .

Крім того, як встановлено судом, відповідно до листа Міністерства культури та інформаційної політики України від 21.07.2023 № 677/Л-721/23-ЗПІ, наданого на запит позивачки, звернення щодо створення відділу охорони культурної спадщини Департаменту містобудування та архітектури Івано-Франківської міської ради не надходило, відповідних погоджень Міністерством не надавалось.

Разом з тим, відповідно до витягу з Єдиного Державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 06.07.2023, наявного у справі, Департамент містобудування та архітектури Івано-Франківської міської ради, ідентифікаційний код 42909845, вул. Незалежності, 9, м.Івано-Франківськ, створений за рішенням Івано-Франківської міської ради № 383-22 та зареєстрований, як юридична особа, орган місцевого самоврядування. Дата запису в ЄДР 26.03.2019.

Відтак, з моменту створення та на час винесення оскаржуваного Припису функціонує Департамент містобудування та архітектури Івано-Франківської міської ради, в складі якого діє відділ охорони культурної спадщини.

Водночас, з огляду Припису від 27.06.2023 за №133/31.1-15/07в слідує, що даний документ складений Департаментом містобудування, архітектури та культурної спадщини Івано-Франківської міської ради. При цьому, виходячи з відомостей витягу з Єдиного Державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 06.07.2023 за кодом 73850420412, Департамент містобудування, архітектури та культрної спадщини Івано-Франківської міської ради, ідентифікаційний код 40216470, вул. Незалежності, 9, м.Івано-Франківськ, перебуває в стані припинення з 28.12.2018. Голова комісії з припинення Кошик О.І. Також до ЄДР внесено запис про рішення засновників юридичної особи щодо її припинення в результаті ліквідації 28.12.2018. Разом з тим, Припис скріплений гербовою печаткою Департаменту містобудування, архітектури Івано-Франківської міської ради (код ЄДРПОУ 42909845).

З огляду на вищевикладене, суд погоджується з твердженням позивачки про те, що оспорюваний припис суперечить вимогам ДСТУ 4163-2020.

Так, наказом Державного підприємства «Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості» від 01 липня 2020 року №144 було прийнято Уніфіковану систему організаційно - розпорядчої документації - ДСТУ 4163-2020 (далі - ДСТУ 4163-2020).

Пунктом 1.1 ДСТУ 4163-2020 зазначено, що цей стандарт поширюється на організаційно-розпорядчі документи незалежно від носія інформації (далі документи), зокрема на: організаційні (положення, статути, посадові інструкції, штатні розписи тощо); розпорядчі (постанови, рішення, накази, розпорядження); інформаційно-аналітичні (акти, довідки, доповідні записки, пояснювальні записки, службові листи тощо) документи, створювані в результаті діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, установ, підприємств, організацій та інших юридичних осіб (далі юридична особа) незалежно від їхнього функціонально- цільового призначення, рівня і масштабу діяльності та форми власності.

Відповідно пунктом 4.4 ДСТУ 4163-2020 визначено сім обов`язкових реквізитів, які відповідно надають документу юридичної сили, а саме: найменування юридичної особи (04). назва виду документа (09) (не зазначають на листах), дата документа (10), реєстраційний індекс документа (11), заголовок до тексту документа (19), текст документа (20), підпис (для електронних документів - електронний підпис або електронна печатка в разі відсутності електронного підпису) (22).

Згідно п. 5.4 ДСТУ 4163-2020, найменування юридичної особи - автора документа - має відповідати повному найменуванню, зазначеному в положенні (статуті) про юридичну особу.

Так, суд зазначає, що найменування юридичної особи, зазначеної в Приписі - Департаменту містобудування, архітектури та культурної спадщини Івано-Франківської міської ради, діяльність якого, зокрема, в сфері охорони культурної спадщини припинено, не відповідає найменуванню функціонуючого органу місцевого самоврядування, вказаному у діючому Положенні про Департамент містобудування та архітектури Івано- Франківської міської ради.

Підсумовуючи вищевикладене, станом на час винесення оспорюваного Припису, суд ставить під сумнів правомочність функціонування спеціально уповноваженого органу охорони культурної спадщини в місті, внесеному до Списку історичних населених місць України, за відсутності погодження такого органу із центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини.

Крім того, як з`ясовано судом вище, у Приписі від 27.06.2023 за №133/31.1-15/07в зазначені порушення позивачкою ч. 1 ст. 22, абзацу 2 ч. 1 ст. 26 Закону №1805-ІІІ.

Так, згідно з абз.2 ч.1 ст. 26 Закону №1805-ІІІ консервація, реставрація, реабілітація, музеєфікація, ремонт, пристосування пам`яток місцевого значення здійснюються за наявності письмового дозволу органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій відповідно до їхньої компетенції, на підставі погодженої з ними науково-проектної документації. При цьому, до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, належить: здійснення нагляду за виконанням робіт з дослідження, консервації, реабілітації, реставрації, ремонту, пристосування та музеєфікації пам`яток, об`єктів всесвітньої спадщини та інших робіт на них ( п.13 ст. 5 Закону №1805-ІІІ).

До повноважень органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій відповідно до їхньої компетенції належить: надання дозволів на проведення робіт на пам`ятках місцевого значення (крім пам`яток археології) (п.13 ч.1 ст. 6 Закону №1805-ІІІ).

Отже, порушенням, визначеним ОСОБА_1 , є, зокрема, відсутність письмового дозволу на роботи на пам`ятках місцевого значення.

Також серед матеріалів справи міститься лист управління культури, національностей та релігій Івано-Франківської обласної державної адміністрації від 06.04.2021 № 471/01-010/060, наданий на запит відповідача стосовно будівельних робіт по забудові колонади, в якому вказано, що будь-які будівельні роботи в зазначеному будинку, відповідно до сr. 26 Закону №1805-ІІІ здійснюються за наявності письмового дозволу органу охорони культурної спадщини обласної державної адміністрації на підставі погодженої з ним науково-проектної документації. Проєктна документація до управління культури, національностей та релігій на будівельні роботи, а саме щодо зміни зовнішнього вигляду через забудову колонади по вул. Січових Стрільців, 12 в м. Івано-Франкіську, на розгляд та погодження не надавалася, тому письмовий дозвіл на такі роботи не видавався.

Суд зазначає, що положеннями Закону №1805-ІІІ передбачено, що одним із повноважень органів охорони культурної спадщини є здійснення контролю за виконанням цього Закону, інших нормативно-правових актів про охорону культурної спадщини. При цьому, даний Закон не визначає того, в яких саме формах може здійснюватись такий контроль.

Досліджуючи питання законодавчого регулювання здійснення органами охорони культурної спадщини контролю за виконанням вказаного Закону, суд встановив таке.

Законом України «Про Перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності» від 19.05.2011 № 3392-VI (із наступними змінами, далі Закон № 3392-VI) затверджено Перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності та статтею 1 визначено, що термін "документ дозвільного характеру" вживається у значенні, наведеному у Законі України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності". Забороняється вимагати від суб`єктів господарювання отримання документів дозвільного характеру, які не внесені до Переліку, затвердженого цим Законом.

Відповідно до ст. 1 Закону № 3392-VI документом дозвільного характеру є дозвіл, висновок, рішення, погодження, свідоцтво, інший документ в електронному вигляді (запис про наявність дозволу, висновку, рішення, погодження, свідоцтва, іншого документа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань), який дозвільний орган зобов`язаний видати суб`єкту господарювання у разі надання йому права на провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності та/або без наявності якого суб`єкт господарювання не може проваджувати певні дії щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності.

Так, одним з документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності, що передбачений Законом України «Про охорону культурної спадщини», є дозвіл на проведення робіт на пам`ятках місцевого значення (крім пам`яток археології), їх територіях та в зонах охорони, реєстрація дозволів на проведення археологічних розвідок, розкопок (п. 57).

Вищевикладені норми чинного законодавства дають підстави для висновку про те, що органи охорони культурної спадщини, здійснюючи перевірку дотримання суб`єктами господарювання законодавства у сфері охорони культурної спадщини щодо наявності/ отримання дозволу на проведення робіт на пам`ятках місцевого значення, проводять перевірку господарської діяльності таких суб`єктів, позаяк отримання цього дозволу є обов`язковою передумовою їх господарської діяльності для вчинення певних дій в межах здійснення господарської діяльності.

Перевірка суб`єкта господарювання на предмет дотримання ним у своїй господарській діяльності вимог законодавства згідно зі статтею 1 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» являє собою державний нагляд (контроль), під яким розуміється діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища. Заходами державного нагляду (контролю) є планові та позапланові заходи, які здійснюються шляхом проведення перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та інших дій.

Відтак, позаяк ні Законом №1805-ІІІ, ні жодним іншим нормативно-правовим актом не врегульований порядок здійснення органами охорони культурної спадщини контролю за виконанням вищевказаного Закону та інших нормативно-правових актів про охорону культурної спадщини, а в статті 2 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007 № 877-V (далі також Закон № 877-V) до переліку правовідносин, на які не поширюється його дія, не включено заходи контролю за господарською діяльністю, пов`язаною з об`єктами культурної спадщини, суд дійшов висновку, що при здійсненні органами охорони культурної спадщини контролю за виконанням Закону №1805-ІІІ та інших нормативно-правових актів про охорону культурної спадщини, слід керуватись Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», як таким, що визначає загальний порядок здійснення заходів державного нагляду (контролю).

Аналогічна правова позиція узгоджується із висновком Вищого адміністративного суду України в ухвалі від 24.05.2016 у справі №815/2818/15 (К/800/8671/16).

Відтак, суд вважає помилковими аргументи відповідача про те, що проведення візуального обстеження (огляду) пам`ятки місцевого значення по вул. Січових Стрільців, 12, було не заходом державного нагляду (контролю), а охоронюваним заходом, в межах виконання функцій щодо державного управління у сфері охорони культурної спадщини, оскільки, як слідує з матеріалів справи, предметом перевірки була саме наявність дозволу на проведення робіт, а не стан утримання та збереження об`єкта культурної спадщини від пошкодження та руйнування.

Суд не бере до уваги зауваження відповідача щодо винесення стосовно позивачки Припису від 22.08.2017 № 130/31.1-15/07в, оскільки предметом спору у даній справі є встановлення правомірності складення Припису від 27.06.2023 за №133/31.1-15/07в.

Суд також звертає увагу, що відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону №877-V для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ, який має містити найменування суб`єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки.

Згідно з ч. 2 ст. 7 Закону №877-V на підставі наказу оформляється посвідчення (направлення) на проведення заходу, яке підписується керівником або заступником керівника органу державного нагляду (контролю) (із зазначенням прізвища, ім`я та по батькові) і засвідчується печаткою.

За приписами частин 4, 5 ст. 7 Закону №877-V передбачено, що посвідчення (направлення) є чинним лише протягом зазначеного в ньому строку здійснення заходу. Перед початком здійснення заходу посадові особи органу державного нагляду (контролю) зобов`язані пред`явити керівнику суб`єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу або уповноваженій ним особі (фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі) посвідчення (направлення) та службове посвідчення, що засвідчує посадову особу органу державного нагляду (контролю), і надати суб`єкту господарювання копію посвідчення (направлення).

За результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю), у разі виявлення порушень вимог законодавства, складає акт. Посадова особа органу державного нагляду (контролю) зазначає в акті стан виконання вимог законодавства суб`єктом господарювання, а в разі невиконання - детальний опис виявленого порушення з посиланням на відповідну вимогу законодавства. В останній день перевірки два примірники акта підписуються посадовими особами органу державного нагляду (контролю), які здійснювали захід, та суб`єктом господарювання або уповноваженою ним особою, якщо інше не передбачено законом Якщо суб`єкт господарювання не погоджується з актом, він підписує акт із зауваженнями. Зауваження суб`єкта господарювання щодо здійснення державного нагляду (контролю) є невід`ємною частиною акта органу державного нагляду (контролю). У разі відмови суб`єкта господарювання підписати акт посадова особа органу державного нагляду (контролю) вносить до такого акта відповідний запис. Один примірник акта вручається керівнику чи уповноваженій особі суб`єкта господарювання - юридичної особи. її відокремленого підрозділу, фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі в останній день заходу державного нагляду (контролю), а другий зберігається в органі державного нагляду (контролю) ( ч. 6 ст. 7 Закону №877-V) .

Частиною 7 ст. 7 Закону №877-V передбачено, що на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п`яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу.

Відповідно до ч. 8 ст. 7 Закону №877-V припис - обов`язкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи органу державного нагляду (контролю) суб`єкту господарювання щодо усунення порушень вимог законодавства. Припис не передбачає застосування санкцій щодо суб`єкта господарювання. Припис видається та підписується посадовою особою органу державного нагляду (контролю), яка здійснювала перевірку.

За приписами ст. 10 Закону №877-V суб`єкт господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) мас право бути присутнім під час здійснення заходів державного нагляду (контролю), залучати під час здійснення таких заходів третіх осіб.

З огляду на наведені норми Закону, суд зауважує, що процедура здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, в тому числі, уповноваженим органом охорони культурної спадщини, передбачає прийняття рішення (наказу) про проведення такого планового чи позапланового заходу, оформлення перевірки актом із повідомленням суб`єкта господарювання. Суб`єкт господарювання має право не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходу, якщо вони не пред`явили документів, зокрема, посвідчення (направлення) та службове посвідчення, що засвідчує посадову особу органу державного нагляду (контролю), не надали копії посвідчення (направлення).

Водночас, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2022 р. №303 «Про припинення заходів державного нагляду (контролю) і державного ринкового нагляду в умовах воєнного стану» припинено проведення планових та позапланових заходів державного нагляду (контролю) і державного ринкового нагляду на період воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 № 64 Про введення воєнного стану в Україні.

Відповідно до положень п.2 вищезгаданої постанови КМУ від 13.03.2022 №303, протягом періоду воєнного стану дозволено здійснення позапланових заходів державного нагляду (контролю) на підставі рішень центральних органів виконавчої влади, що забезпечують Формування державної політики у відповідних сферах, за наявності загрози, що має негативний вплив на права, законні інтереси, життя та здоров`я людини, захист навколишнього природного середовища та забезпечення безпеки держави, а також для виконання міжнародних зобов`язань України протягом періоду воєнного стану.

Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Європейський Суд з прав людини у п. 52, п. 56 рішення від 14 жовтня 2010 року у справі "Щокін проти України" зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у світлі практики Суду. На думку ЄСПЛ, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу "якості закону", передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника. Отже, у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

На державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок ("Лелас проти Хорватії", заява № 55555/08, п.74, від 20.05.2010, і "Тошкуце та інші проти Румунії", заява № 36900/03, п.37, від 25.11.2008) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах ("Онер`їлдіз проти Туреччини", п. 128, та "Беєлер проти Італії", п.119).

Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків ("Лелас проти Хорваті", п.74).

Суд також звертає увагу на те, що здійснюючи судочинство Європейський суд з прав людини в рішенні від 18 липня 2006 р. у справі "Проніна проти України" зазначив, що за змістом пункту 1 статті 6 Конвенції суди зобов`язані обґрунтувати свої рішення, проте це не може сприйматись як вимога давати детальну відповідь на кожен довод. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру ухвалюваного рішення (CASE OF Svetlana Vladimirovna PRONINA against Ukraine (Application no. 63566/00)).

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою, це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідач, як суб`єкт владних повноважень не надав належні і достатні докази, які б спростували доводи позивачки.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що оскаржуваний Припис видано не на підставі та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, необґрунтовано (без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення), без урахування права особи на участь у процесі прийняття рішення та непропорційно, зокрема без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення. В той же час, позивачкою доведено обґрунтованість позовних вимог належними, допустимими та достатніми доказами.

Відтак, позов ОСОБА_1 належить до заоволення в повному обсязі.

З приводу розподілу судових витрат суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, до стягнення з Департаменту містобудування та архітектури Івано-Франківської міської ради, за рахунок бюджетних асигнувань, на користь позивачки, належать судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1073,60 грн, понесення яких підтверджується квитанцією від 11.07.2023, яка міститься серед матеріалів справи.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати Припис про усунення порушень законодавства у сфері охорони культурної спадщини від 27.06.2023 №133/31.1-15/07в.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту містобудування та архітектури Івано-Франківської міської ради (код ЄДРПОУ 42909845, вул. Незалежності, 9, м. Івано-Франківськ,76018) сплачений судовий збір у розмірі 1073,60 гривень (одна тисяча сімдесят три гривні шістдесят копійок).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Гомельчук С.В.

Рішення складене в повному обсязі 05 жовтня 2023 р.