Постанова

від 27.09.2023 по справі 300/4413/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2023 рокуЛьвівСправа № 300/4413/23 пров. № А/857/14074/23

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіПліша М.А.,

суддів Мікули О.І., Курильця А.Р.,

за участю секретаря судового засіданняЗінчук Ю.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Департаменту містобудування та архітектури Івано-Франківської міської ради на ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12 липня 2023 року про забезпечення позову (головуючий суддя Гомельчук С.В., м. Івано-Франківськ) по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту містобудування та архітектури Івано-Франківської міської ради про визнання протиправним та скасування припису,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулася в суд першої інстанції з позовом до Департаменту містобудування та архітектури Івано-Франківської міської ради про визнання протиправним та скасування припису №133/31.1-1507/07в від 27.06.2023. Одночасно із адміністративним позовом ОСОБА_1 подала до Івано-Франківського окружного адміністративного суду заяву про забезпечення позову, в якій просить: зупинити дію Припису від 27.06.2023 №133/31.1-1507/07в , який виданий директором Департаменту містобудування та архітектури Івано-Франківської міської ради Орестом Кошиком та головним спеціалістом відділу охорони культурної спадщини Департаменту містобудування та архітектури Володимиром Ідаком.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12 липня 2023 року заяву задоволено. Зупинено дію Припису №133/31.1-1507/07в від 27.06.2023, який виданий директором Департаменту містобудування та архітектури Івано-Франківської міської ради Орестом Кошиком та головним спеціалістом відділу охорони культурної спадщини Департаменту містобудування та архітектури Володимиром Ідаком до вирішення справи по суті.

Не погодившись з таким судовим рішенням, Департамент містобудування та архітектури Івано-Франківської міської ради оскаржив його в апеляційному порядку, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні заяви відмовити.

В апеляційній скарзі зазначає, що задовольняючи заяву про забезпечення позову шляхом зупинення дії припису про усунення порушень законодавства у сфері охорони культурної спадщини від 27.06.2023, яким зобов`язано ОСОБА_1 відновити пам`ятку, суд першої інстанції аргументує своє рішення тим, що за умови виконання ОСОБА_1 вимог оскаржуваного припису, всі здійснені нею будівельні роботи будуть зруйновані, що призведе до значних матеріальних збитків. При цьому, невиконання таких вимог не виключає накладення фінансових санкцій, передбачених статтею 44 Закону України «Про охорону культурної спадщини» (у розмірі від тисячі до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян).

При цьому, апелянт звертає увагу, що відповідно до частини 1 статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Відповідно до частини 2 статті 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав ае інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Ці підстави є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Необгрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Так, Верховним судом у постановах від 16 травня 2019 року у справі № 826/143 03718, від 12 лютого 2020 року у справі №640/17408/19 та від 27 лютого 2020 року у справі № 640/16242/19 зазначено, що такі ознаки повинні насамперед, існувати поза обґрунтованим сумнівом. Тобто, суд, який застосовує заходи забезпечення позову з цих підстав повинен бути переконаний у тому, що відповідне рішення явно суперечить вимогам закону за критеріями, визначеними частиною другою статті 2 КАС України, порушує права, свободи або інтереси позивача і вжиття заходів забезпечення позову є дієвим способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам таких порушень. В іншому випадку, висновки суду про наявність очевидних ознак протиправності оспорюваного рішення та порушення ним прав, свобод чи інтересів позивача до розгляду справи по суті, свідчать про наперед сформовану судом правову позицію у справі.

Згідно з Рекомендацією №К. (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13.09.1989, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального вплив) на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.

Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

Водночас, будь-яке забезпечення позову в адміністративній справі є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявністю об`єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.

Заходи забезпечення позову повинні бути нерозривно пов`язані з предметом позову і правами, про судовий захист яких іде мова, а заява, подана в порядку вказаних статей Кодекс) адміністративного судочинства України, повинна містити належні обґрунтування необхідності застосування таких процесуальних повноважень з поданням на їх підтвердження належних, допустимих, достовірних і достатніх доказів.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 07.06.2023 р. \ справі №ЗД/380/2/23, від 21.08.2019 р. у справі №826/17117/18, від 21.05.2021 р. у справі №120/1828/20-а, від 01.06.2022 р. у справі № 580/5656/21, від 21.03.2023 р. у справ № 460/9602/20.

Заявник не надала жодних доказів у підтвердження наявності обґрунтованих підстав вважати, що існує очевидна небезпека заподіяння шкоди її правам та інтересам.

Задовольняючи заяву про забезпечення позову шляхом припинення дії припису про усунення порушень законодавства у сфері охорони культурної спадщини, суд першої інстанції зазначає, що за умови виконання ОСОБА_1 вимог оскаржуваного припису, всі здійснені нею будівельні роботи будуть зруйновані, що призведе до значних матеріальних збитків.

Відповідно до частини 3 статті 47 Закону України «Про охорону культурної спадщини» юридичні і фізичні особи, які завдали шкоди пам`яткам, їхнім територіям (у тому числі незаконним будівництвом), зобов`язані відновити пам`ятки та їхні території.

Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 26 Закону України «Про охорону культурної спадщини» консервація, реставрація, реабілітація, музеєфікація, ремонт, пристосування пам`яток місцевого значення здійснюються за наявності письмового дозволу органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій відповідно до їхньої компетенції, на підставі погодженої з ними науково-проектної документації.

Відповідно до частини 1 статті 27 Закону України «Про охорону культурної спадщини» у разі, коли пам`ятці загрожує небезпека пошкодження, руйнування чи знищення, власник або уповноважений ним орган, особа, яка набула права володіння, користування чи управління, зобов`язані привести цю пам`ятку до належного стану (змінити вид або спосіб її використання, провести роботи з її консервації, реставрації, реабілітації, музеєфікації, ремонту та пристосування).

Також відповідно до п. п. 9, 13 ч. 1 статті 6 Закону України «Про охорону культурної спадщини» до повноважень органів охорони культурної спадщини обласних державних адміністрацій відповідно до їхньої компетенції належить: 9) погодження відповідних програм та проектів містобудівних, архітектурних і ландшафтних перетворень, меліоративних, шляхових, земляних робіт, реалізація яких може позначитися на стані пам`яток місцевого значення, їх територій і зон охорони; 13) надання дозволів на проведення робіт на пам`ятках місцевого значення, а також відповідно до п. 7 ч. 2 статті 6 Закону України «Про охорону культурної спадщини» до повноважень районних державних адміністрацій, виконавчого органу сільської, селищної, міської ради відповідно до їх компетенції у сфері охорони культурної спадщини належить: 7) надання висновків щодо відповідних програм та проектів містобудівних, архітектурних і ландшафтних перетворень, меліоративних, шляхових, земляних робіт на пам`ятках місцевого значення, історико-культурних заповідних територіях та в зонах їх охорони, на охоронюваних археологічних територіях, в історичних ареалах населених місць, а також програм та проектів, реалізація яких може позначитися на стані об`єктів культурної спадщини.

Відповідно до п. 4.17 ДБН А.2.2-14:2016 «Склад та зміст науково-проектної документації на реставрацію пам`яток архітектури та містобудування» науково-проектна документація розробляється, зокрема, на реставрацію, консервацію, реабілітацію, музеєфікацію, ремонт (реставраційний), пристосування пам`яток в різних поєднаннях цих видів робіт і заходів окремо.

Таким чином, чинним законодавством встановлений певний порядок проведення робіт з консервації, реставрації, реабілітації, музеєфікації, ремонту та пристосування пам`яток. Такі роботи, в тому числі замовлення науково-проектної документації; звернення за висновком щодо відповідних програм та проектів містобудівних, архітектурних перетворень на пам`ятках місцевого значення, в історичних ареалах населених місць, а також програм та проектів, реалізація яких може позначитися на стані об`єктів культурної спадщини; звернення за погодженням відповідних програм та проектів містобудівних, архітектурних перетворень, реалізація яких може позначитися на стані пам`яток місцевого значення; отримання дозволу на проведення робіт на пам`ятках місцевого значення - здійснюється самим власником пам`ятки культурної спадщини. Тобто усі дії, передбачені чинним законодавством і пов`язані з відновленням пам`ятки на вул. Січових Стрільців, 12 у м. Івано-Франківську, повинні здійнюватись самою ж ОСОБА_1 , а не третіми особами чи шляхом зруйнування майна.

Таким чином, суд першої інстанції підійшов до вирішення питання накладення забезпечення позову формально, без встановлення законодавчих положень щодо порядку проведення робіт для відновлення пам`ятки культурної спадщини, що повпливало на надання правильної оцінки щодо наявності реальної загрози ускладнення виконання рішення через невжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії припису.

Крім того, посилання суду першої інстанції на те, що невиконання таких вимог не виключає накладення фінансових санкцій, передбачених статтею 44 Закону України «Про охорону культурної спадщини» (у розмірі від тисячі до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян), також не є виправданим, оскільки стаття 44 Закону України «Про охорону культурної спадщини» має назву «Відповідальність юридичних осіб за порушення законодавства про охорону культурної спадщини» та може застосовуватись тільки до юридичних осіб.

Додатково, звертає увагу суду, що заявник обгрунтовує незаконність припису тільки тим, що припис видано органом, який неуповноважений здійснювати нагляд за дотримання законодавства у сфері культурної спадщини та наявності формальних невідповідностей на бланку документа. Водночас суду не надано жодного доказу про відсутність таких повноважень. Крім того, заявниця жодним чинним не обґрунтовує законність здійснення нею будівельних робіт, зокрема щодо зміни пропорції частин будинку, силуету та планування будівлі па рівні першого поверху, ліквідації загальнодоступної галереї на пам`ятці культурної спадщини будівлі на вул. Січових Стрільців, 12 в м. Івано-Франківську. Також, заявниця жодним чином не наводить свої заперечення проти припису, які би вказували, що проведені нею роботі! є дійсно законними - зокрема які доводять про наявність у заявника погодження науково-проектної документації на проведення робіт на пам`ятці, дозволу на проведення робіт на пам`ятці.

У поданому відзиві на апеляційну скаргу позивач просила залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу без змін.

У відповідності до вимог ч. 1, ч. 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних міркувань.

Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції вірно зазначив, що згідно частини 1 статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Згідно частини 2 статті 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Відповідно до частин 1, 2 статті 151 КАС України встановлено, що позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Вирішуючи заяву про забезпечення позову, суд вірно зауважив, що забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, до вирішення адміністративної справи по суті позовних вимог, заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача, тобто покликане гарантувати виконання рішення адміністративного суду і спрямоване на забезпечення принципу обов`язковості судових рішень.

Під час вирішення питання про забезпечення позову адміністративний суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності ускладнення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Значення цього інституту адміністративного процесуального права в тому, що ним захищаються законні інтереси (права) позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли неприйняття заходів може призвести до невиконання судового рішення.

Забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуальної рівності учасників справи.

Мета забезпечення позову - це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення ускладнення чи неможливості виконання судового рішення, а також перешкоджання спричинення значної шкоди заявнику.

Заходи забезпечення позову не мають якогось дискримінаційного характеру стосовно якоїсь із сторін у спорі; їх застосування здійснюється в рамках дискреційних повноважень суду і на основі принципів змагальності та процесуальної рівності.

Як з`ясовано судом першої інстанції, ОСОБА_1 є власницею об`єкта культурної спадщини - пам`ятки культурної спадщини місцевого значення «Готель Австрія», з 1921-1939 рр. - Готель «Варшава» (мур) (охоронний номер 354-іф) по АДРЕСА_1 . Стосовно даного об`єкту заявницею здійснювались будівельні роботи.

За результатами огляду вищевказаної пам`ятки архітектури після завершення будівельних робіт, Департаментом містобудування та архітектури Івано-Франківської міської ради виявлено самовільне проведення з боку ОСОБА_1 робіт зі зміни пам`ятки щодо пропорцій частин будинку, силуету та планування будівлі на рівні першого поверху - ліквідовано загальнодоступну галерею без відповідного дозволу уповноваженого органу охорони культурної спадщини. За наслідками зазначеного огляду щодо заявниці винесено Припис №133/31.1-1507/07в від 27.06.2023, яким встановлено вимогу щодо відновлення пам`ятки, зокрема, шляхом розіскління міжколонного простору на рівні першого поверху та відновлення загальнодоступної галереї до попереднього вигляду у термін 14 календарних днів з дня видання цього припису, який отримано нею 30.06.2023.

За умови виконання ОСОБА_1 вимог оскаржуваного припису, всі здійснені нею будівельні роботи будуть зруйновані, що призведе до значних матеріальних збитків. При цьому, невиконання таких вимог не виключає накладення фінансових санкцій, передбачених статтею 44 Закону України «Про охорону культурної спадщини» (у розмірі від тисячі до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян).

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що наведені зявницею у заяві про забезпечення позову доводи свідчать про наявність законних та переконливих підстав для вжиття заходів забезпечення позову, передбачених статтею 151 КАС України.

За таких обставин суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а ухвала відповідає нормам матеріального та процесуального права, тому його слід залишити без змін.

Керуючись ч. 3 ст. 243, ст. 308, ст. 310, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 322, ст. 325, ст. 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Департаменту містобудування та архітектури Івано-Франківської міської ради залишити без задоволення, а ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12 липня 2023 року про забезпечення позову по справі №300/4413/23 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя М.А. Пліш

Судді О.І. Мікула

А.Р. Курилець

повний текст складено 06.10.2023