Рішення

від 05.10.2023 по справі 320/19079/23

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 жовтня 2023 року справа №320/19079/23

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Щавінського В.Р., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства "КАШПЕРІВСЬКИЙ БУРЯКОРАДГОСП" до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

Приватне акціонерне товариство "КАШПЕРІВСЬКИЙ БУРЯКОРАДГОСП" звернулось до суду з позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати повідомлення-рішення від 09.02.2023 №0024630713 прийнятого Головним управлінням ДПС у Київській області щодо застосування до ПрАТ «КАШПЕРІВСЬКИЙ БУРЯКОРАДГОСП» (код ЄДРПОУ 00385879) зменшення від`ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 107962 грн.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 08 червня 2023 року відкрито провадження у адміністративній справі та ухвалено, що справа буде розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

В обґрунтування вимог позивач зазначає, що висновки податкового органу про порушення п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України є необґрунтованими та безпідставними, а також здійснені без належного аналізу первинних документів і з неправильним тлумаченням норм чинного законодавства України.При цьому, податковий орган не зазначив в оскаржуваному рішенні належних доказів, які дають підстави вважати, що позивач у перевіряємому періоді використовував транспортні засоби та списував пальне не для провадження своєї фінансово-господарської діяльності.

Відповідач позов не визнав, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування відзиву, відповідач вказує, що позивачем надано до суду первинні документи, які не надавались під час перевірки, а саме: копії наказу №1-п «Про внесення змін до наказу №30 від 31.12.2021 «Про норми витрат пального на 2022 рік» від 05.01.2022, наказу №2 «Про внесення змін до наказу №1-п від 05.01.2022 від 24.03.2022, наказу №3-п «Про внесення змін до наказу №1-п від 05.01.2022 про норми витрат пального на 2022 рік» від 07.07.2022. У зв`язку з чим контролюючим органом під час перевірки проаналізовано лише наказ №30 від 31.12.2021 «Про норми витрат пального на 2022 рік», в якому вказано, що для сільськогосподарської техніки та обладнання використовувати фактичні показники заправки техніки, зазначені у відповідних шляхових листах. За результатами перевірки встановлено, що позивачем не визначені норми витрат паливо-мастильних матеріалів для сільськогосподарської техніки на 2022 рік тому, витрати пального не можливо визначити, обґрунтувати та порівняти з нормативами.

Також відповідач зазначає, що у наданих до перевірки подорожніх листах відсутня інформація про наявність паливо-мастильних матеріалів до виконання роботи та залишок після виконання роботи, відсутні показники спідометра, крім того надані первинні документи містять суттєві недоліки і жодним чином не розкривають суть господарської операції: відсутня інформація, що передбачена графами: «режим роботи», «робота водія та автомобіля», «рух пального», «посвідчення водія перевірив, завдання видав, видав пального літрів, підпис диспетчера». У більшості подорожніх листів також відсутні підписи водіїв та механіків. У зв`язку з чим, контролюючий орган дійшов обґрунтовано висновку про списання 26,6 т пального, яке використане не у господарській діяльності позивача.

У свою чергу, позивач подав відповідь на відзив, у якій зазначив, що посилання відповідача на те, що подорожні листи оформлені неналежним чином та з їх змісту у неможливо встановити списання пального, відповідно відсутні підстави для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, є неприйнятними, оскільки з наданих позивачем документів для перевірки можливо встановити всю необхідну інформацію та мету отримання відповідних ПММ для використання у господарській діяльності. Також вказав, що згідно з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 05 січня 2021 року у справі № 820/1124/17, деякі помилки в документах чи неточності у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних випливає, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце (відбулися).

Відповідач у додаткових поясненнях зазначив, що посилання позивача на правові висновки Верховного суду у справі № 820/1124/17 є безпідставним, оскільки, у первинних документах у справі, яка розглядається, відсутні ключові показники, які мають вирішальне значення для вказаного виду господарської діяльності.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, наявні у справі, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, Приватне акціонерне товариство "КАШПЕРІВСЬКИЙ БУРЯКОРАДГОСП" є сільськогосподарським товаровиробником, основний вид діяльності господарства вирощування зернових культурі (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур. Перебуває на податковому обліку в Головному управлінню ДПС у Київській області є платником податку на додану вартість.

12.01.2023 позивач отримав Акт про результати документальної позапланової виїзної перевірки щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за жовтень 2022 від`ємного значення з податку на додану вартість від 10.01.2023 № 264/10-36-07-13/00385879.

Цим Актом встановлено порушення ПАТ "Кашперівський бурякорадгосп" пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від`ємне значення з ПДВ, що зараховується до складу наступного звітного періоду на суму 107 962 грн.

На підставі Акту контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 09.02.2023 №0024630713 форми «в4», яким встановлено списання дизельного пального на сільськогосподарську техніку в кількості 26,6 тон на загальну 1542316 грн, яке використане не в господарській діяльності. Згідно з наданим до заперечення наказу №1-п від 05.01.2022 ПАТ " Кашперівський бурякорадгосп встановлені базові норми витрат пального на власну та орендовану техніку. Зокрема, на КАМАЗ 5511 базова лінійна норма складає 37 л на 100 км, на трактор Білорусь - 892 - 8 л на годину. У наданих для перевірки подорожніх листах вантажного автомобіля відсутня будь-яка інформація щодо пробігу техніки, а дорожніх листах трактора відсутня будь-яка інформація щодо кількості годин роботи. Вибірково у подорожніх листах вантажного автомобіля та дорожніх листах трактора (з 381, наданого для перевірки), відсутні дані щодо кількості виданого пального. Таким чином, немає можливості обчислити кількість списаного пального з метою визначення відповідності базовим нормам витрат пального, встановлених наказом №1-п від 05 січня 2022 року «Про внесення змін до наказу №30 від 31.12.2021 «Про норми витрат пального на 2022 рік».

Позивач на вказане повідомлення-рішення рішення подав скаргу до ДПС України, однак рішенням про результати розгляду скарги від 19.04.2023 №9640 податкове повідомлення-рішення від 09.02.2023 залишено без змін, а скаргу - без задоволення.

Вважаючи рішення податкового органу протиправним, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України; у чинній на момент виникнення спірних правовідносин редакції).

Відповідно до пп. 14.1.36. п. 14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з п.п. 44.1, 44.3 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Відповідно до пп. а п. 198.1 ст. 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з рахунку платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг на оплату товарів/послуг, а в разі постачання товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пп. «г» п. 198.5 ст. 198 ПК України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися, зокрема, в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов`язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних.

При цьому з метою застосування цього пункту податкові зобов`язання визначаються за товарами/послугами необоротних активах: придбаних для використання в неоподатковуваних операціях - на дату їх придбання; придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, - на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Відповідно до п. 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг. Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов`язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних. Датою віднесення сум до податкового кредиту замовника з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами). Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 200.2 ст. 200 ПК України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Згідно з п. 200.4 ст. 200 ПК України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

З оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 09.02.2023 №0024630713 вбачається, що під час перевірки контролюючим органом «встановлено списання дизельного пального на сільськогосподарську техніку в кількості 26,6 тон на загальну 1542316 грн, яке використане не в господарській діяльності. Згідно з наданим до заперечення наказу №1-п від 05.01.2022 ПАТ " Кашперівський бурякорадгосп встановлені базові норми витрат пального на власну та орендовану техніку. Зокрема, на КАМАЗ 5511 базова лінійна норма складає 37 л на 100 км, на трактор Білорусь - 892 - 8 л на годину. У наданих для перевірки подорожніх листах вантажного автомобіля відсутня будь-яка інформація щодо пробігу техніки, а дорожніх листах трактора відсутня будь-яка інформація щодо кількості годин роботи. Вибірково у подорожніх листах вантажного автомобіля та дорожніх листах трактора (з 381, наданого для перевірки), відсутні дані щодо кількості виданого пального. Таким чином, немає можливості обчислити кількість списаного пального з метою визначення відповідності базовим нормам витрат пального, встановлених наказом №1-п від 05 січня 2022 року «Про внесення змін до наказу №30 від 31.12.2021 «Про норми витрат пального на 2022 рік».

У зв`язку з встановленими обставинами, відповідач дійшов висновку про порушення ПАТ "Кашперівський бурякорадгосп" пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення від`ємного значення з ПДВ, що зараховується до складу наступного звітного періоду на суму 107 962 грн.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов наступних висновків.

Щодо доводів відповідача про те, що невстановлення позивачем норм витрат ПММ сільськогосподарської техніки, призвело до відсутності можливості порівняти фактичні витрати з нормативними відображеннями в бухгалтерському обліку при списанні ПММ, суд вважає їх безпідставними, оскільки, як вбачається з рішення відповідача про результати розгляду скарги від 19.04.2023 №9640 позивач надавав відповідачу на його запит від 27.12.2022 № 2 щодо надання документів, що підтверджують списання палива, зокрема, копію наказу № 1-п від 05 січня 2022 р. «Про внесення змін до наказу №30 від 31.12.2021 про норми витрат пального на 2022 рік», який свідчить про встановлені позивачем норм витрат на ПММ сільськогосподарської техніки.

Що стосується аргументів відповідача про те, що у подорожніх листах за травень, серпень, вересень, жовтень 2022 року, наданих для перевірки, відсутня інформація про наявність ПММ у баку сільгосптехніки до виконання роботи та залишок після виконання роботи, відсутні показники спідометра, то суд зазначає таке.

Законом України від 05.07.2011 № 3565-VІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо усунення надмірного державного регулювання у сфері автомобільних перевезень» у текстах Законів України «Про автомобільний транспорт», «Про дорожній рух» вилучено посилання на подорожні листи будь-яких автотранспортних засобів, у тому числі вантажних автомобілів.

Разом з цим у листі Державної служби статистики України від 23.07.2013 № 05/2-8/107 зазначено, що за необхідності підприємства самостійно приймають рішення стосовно використання та оформлення подорожніх листів у своїй господарській діяльності.

Крім того, для перевірки надано лімітно-забірні відомості, які служать підтвердженням для списання ПММ зі складів сільськогосподарського підприємства, а також для поточного контролю за додержанням встановлених лімітів відпуску ПММ на виробничі потреби.

На думку суду, на підставі подорожнього листа не можна визначити будь-які податкові наслідки, тому відповідач не може посилатися на недоліки заповнення подорожніх листів, адже обов`язковість ведення такого документу не передбачена чинним законодавством, тому оскільки законодавством України не визначено форму бланка подорожнього листа, як легкового, так і вантажного автомобіля, то позивач міг використовувати довільну форму документа, який містить всі необхідні позивачу дані щодо обсягу та обліку господарських операцій з володіння та користування автомобілями, передбачених договорами про оренду автомобілів.

Як зазначає позивач, мета складання відповідних документів полягала виключно у визначенні кількості витраченого відповідальним працівником протягом звітного місяця пального та зв`язку здійснених поїздок з господарською діяльністю позивача.

Судом встановлено, що подорожні листи містять обов`язкові реквізити, які дають можливість встановити зміст та обсяг господарської операції, в тому числі щодо кількості використаного пального та періоду його використання.

Також суд зазначає, що наявність певних недоліків у первинних документах, в даному випадку у подорожніх листах, не є безумовною підставою для визнання господарських операцій такими, що не мали реального характеру, оскільки зазначені документи у своїй сукупності в повній мірі відображають зміст господарських операцій та їх вартісні та кількісні показники.

Верховний Суд у постанові від 05 січня 2021 року у справі № 820/1124/17 дійшов висновку, що деякі помилки в документах чи неточності у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних випливає, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце (відбулися).

Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996/ХІV (далі Закон № 996/ХІV ) визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні.

Статтею 1 Закону № 996/ХІV передбачено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Частинами другою та третьою статті 9 цього ж Закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо, безпосередньо після її закінчення. Дня контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов`язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Аналіз наведених положень чинного законодавства України свідчить, що правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкових вигод (витрат та податкового кредиту) виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподаткованих операцій та їх документального підтвердження сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності та належним чином складеної податкової накладної; ділової мети, розумних економічних причин для здійснення операції й подальшого використання придбаного товару (робіт, послуг) У межах господарської діяльності платника.

При цьому, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. Водночас, в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції. Певні недоліки в заповненні первинних документів (описка, помарка, не заповнення певного реквізиту) носять оціночний характер та не є безумовною підставою для висновку позбавлення їх юридичної сили та доказовості, тому не є і підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних, зокрема, інших первинних документів, випливає, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце (відбулися).

Отже, посилання відповідача на те, що подорожні листи оформлені неналежним чином та з їх змісту неможливо встановити списання пального, тому відсутні підстави для нарахування податку, що відносяться до податкового кредиту є необґрунтованими, оскільки з наданих позивачем документів для перевірки можливо встановити всю необхідну інформацію та мету отримання відповідних ПММ для використання у господарській діяльності.

Щодо встановлення відповідачем списання дизельного пального на сільськогосподарську техніку в кількості 26,6 тон на загальну суму 1542316 грн, яке використане не в господарський діяльності, суд погоджується з доводами позивача, що в процесі господарської діяльності підприємства здійснюються обробка полів, перевезення по території України урожаю і ці дії можливо здійснювати лише за умови використання автотранспорту та сільськогосподарської техніки з витрачанням паливо-мастильних матеріалів.

Як зазначає позивач, що не спростовано відповідачем, у перевіреному періоді позивачем надавалась копія договору купівлі-продажу нафтопродуктів від 12.07.2021 № 841/07/21. На підставі цього Договору оформлені: видаткові накладні від 21.05.2022, від 20.08.2022, від 12.09.2022, від 28.10.2022, рахунки на оплату від 19.05.2022, від 16.08.2022, від 08.09.2022, від 24.10.2022, платіжні інструкції на паливо від 19.05.2022, від 16.08.2022, від 08.09.2022, від 24.10.2022, товарно-транспортні накладні від 21.05.2022, від 12.09.2022, від 28.10.2022.

Для контролю за ПММ підприємством оформлено подорожні листи та лімітно-забірні відомості в яких міститься інформація про обсяги використаного пального та маршрут. Отже, оскільки витрати позивача спрямовані на заправку поливом транспортних засобів для здійснення господарської діяльності, тому висновок податкового органу, що дані операції не пов`язані з господарською діяльністю підприємства є безпідставним.

З огляду на викладене, висновки контролюючого органу про порушення пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України є необґрунтованим та здійсненим без належного аналізу первинних документів.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Під час звернення до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2684,00 грн, що підтверджується наявною у справі платіжною інструкцією № 4999 від 02.05.2023.

Враховуючи задоволення позову, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 2684,00 грн, підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного управління ДПС у Київській області.

Керуючись статтями 243-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати повідомлення-рішення від 09.02.2023 №0024630713, прийняте Головним управлінням ДПС у Київській області щодо застосування до Приватного акціонерного товариства "КАШПЕРІВСЬКИЙ БУРЯКОРАДГОСП" (код ЄДРПОУ 00385879) зменшення від`ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 107962 грн.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Київській області (код ЄДРПОУ: 44096797) на користь Приватного акціонерного товариства "КАШПЕРІВСЬКИЙ БУРЯКОРАДГОСП" (код ЄДРПОУ: 00385879) судовий збір у сумі 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн 00 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Щавінський В.Р.