Постанова

від 05.09.2024 по справі 320/19079/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД01010, м. Київ, вул. Князів Острозьких, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@6aa.court.gov.ua

Головуючий у першій інстанції: Щавінський В.Р. Суддя-доповідач: Епель О.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 вересня 2024 року Справа № 320/19079/23

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Епель О.В.,

суддів: Мєзєнцева Є.І., Файдюка В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Київській області, як відокремлений підрозділ ДПС України на рішення Київського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2023 року у справі

за позовом Приватного акціонерного товариства "КАШПЕРІВСЬКИЙ БУРЯКОРАДГОСП"

до Головного управління Державної податкової служби України у Київській області

про визнання протиправним та скасування

податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

Історія справи.

1. Приватне акціонерне товариство "КАШПЕРІВСЬКИЙ БУРЯКОРАДГОСП" (далі - Позивач) звернулося до суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби України у Київській області(далі - Відповідач) про визнання протиправними та скасування повідомлення-рішення від 09.02.2023 №0024630713.

В обґрунтування заявлених вимог Позивач стверджував, що висновки податкового органу про порушення п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України є необґрунтованими та безпідставними, а також здійснені без належного аналізу первинних документів і з неправильним тлумаченням норм чинного законодавства України.

Приватне акціонерне товариство "КАШПЕРІВСЬКИЙ БУРЯКОРАДГОСП" зазначило, що для контролю за ПММ підприємством оформлено подорожні листи та лімітно-забірні відомості в яких міститься інформація про обсяги використаного пального та маршрут.

Також Позивач стверджував, що податковий орган в оскаржуваному рішенні не зазначив належних доказів, які дають підстави вважати, що Позивач використовував транспортні засоби та списував пальне не для провадження своєї фінансово-господарської діяльності.

2. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2023 року адміністративний позов задоволено повністю.

Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції виходив з того, що господарську діяльність Позивача можливо здійснювати лише за умови використання автотранспорту та сільськогосподарської техніки з витрачанням паливо-мастильних матеріалів.

Також суд зазначив, що на підставі подорожнього листа не можна визначити будь-які податкові наслідки, тому Відповідач не може посилатися на недоліки заповнення подорожніх листів, адже обов`язковість ведення такого документу не передбачена чинним законодавством.

При цьому, суд відзначив, що наявність певних недоліків у первинних документах, в даному випадку у подорожніх листах, не є безумовною підставою для визнання господарських операцій такими, що не мали реального характеру, оскільки зазначені документи у своїй сукупності в повній мірі відображають зміст господарських операцій та їх вартісні та кількісні показники.

3. Не погоджуючись з таким рішенням суду, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити постанову про відмову в задоволенні позову, наполягаючи на відсутності можливості обчислити кількість списаного пального з метою визнання відповідності базовим нормам витрат пального, встановлених наказом Nє 1-п від 05.01.2022 «Про внесення змін до наказу Nє 30 від 31.12.2021 «Про норми витрат пального на 2022 рік.

Крім того, Апелянт зазначає, що Позивачем контролюючому органу під час проведення перевірки не було надано наказ про внесення змін до наказу про норми витрат пального на 2022 рік. Таким чином податковий орган стверджує, що ПрАТ «Кашперівський бурякорадгосп» внутрішнім наказом фактично не встановлено норми витрат паливо-мастильних матеріалів для сільськогосподарської техніки на 2022 рік, що не дозволяє визначити, обґрунтувати та порівняти витрати пального з нормативами.

Також Апелянт посилається на наявні у подорожніх листах недоліки, зокрема: відсутня інформація про наявність паливо-мастильних матеріалів до виконання робіт та залишків після їх виконання, відсутні показники спідометра та ін.

На підтвердження правильності своєї позиції Апелянт посилається на правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду, зокрема у справах Nє 160/70/19, 320/5108/20, 2a-4259/12/1070.

З цих та інших підстав Апелянт вважає, що оскаржуване ним рішення суду прийнято за неповно встановлених обставин справи та з порушенням норм матеріального і процесуального права.

4. Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.11.2023 та від 05.07.2024 відкрито апеляційне провадження та призначено справу до судового розгляду в порядку письмового провадження.

5. У строк, встановлений судом, відзив на апеляційну скаргу не надходив.

6. Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін з наступних підстав.

7. Обставини справи, установлені судом першої інстанції.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, Приватне акціонерне товариство "КАШПЕРІВСЬКИЙ БУРЯКОРАДГОСП" є сільськогосподарським товаровиробником, перебуває на податковому обліку в Головному управлінню ДПС у Київській області є платником податку на додану вартість. Основний вид діяльності господарства вирощування зернових культурі (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур.

12.01.2023 Позивач отримав Акт про результати документальної позапланової виїзної перевірки щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за жовтень 2022 від`ємного значення з податку на додану вартість від 10.01.2023 № 264/10-36-07-13/00385879.

Цим Актом встановлено порушення ПАТ "Кашперівський бурякорадгосп" пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від`ємне значення з ПДВ, що зараховується до складу наступного звітного періоду на суму 107 962 грн.

На підставі Акту контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 09.02.2023 №0024630713 форми «в4», яким встановлено списання дизельного пального на сільськогосподарську техніку в кількості 26,6 тон на загальну 1542316 грн, яке використане не в господарській діяльності. Згідно з наданим до заперечення наказу №1-п від 05.01.2022 ПАТ " Кашперівський бурякорадгосп" встановлені базові норми витрат пального на власну та орендовану техніку. Зокрема, на КАМАЗ 5511 базова лінійна норма складає 37 л на 100 км, на трактор Білорусь - 892 - 8 л на годину. У наданих для перевірки подорожніх листах вантажного автомобіля відсутня будь-яка інформація щодо пробігу техніки, а дорожніх листах трактора відсутня будь-яка інформація щодо кількості годин роботи. Вибірково у подорожніх листах вантажного автомобіля та дорожніх листах трактора (з 381, наданого для перевірки), відсутні дані щодо кількості виданого пального. Таким чином, немає можливості обчислити кількість списаного пального з метою визначення відповідності базовим нормам витрат пального, встановлених наказом №1-п від 05 січня 2022 року «Про внесення змін до наказу №30 від 31.12.2021 «Про норми витрат пального на 2022 рік».

Позивач на вказане повідомлення-рішення рішення подав скаргу до ДПС України, однак рішенням про результати розгляду скарги від 19.04.2023 №9640 податкове повідомлення-рішення від 09.02.2023 залишено без змін, а скаргу - без задоволення.

8. Позивач, вважаючи зазначені податкові повідомлення-рішення протиправними, а свої права - порушеними, звернувся до суду з цим позовом.

9. Нормативно-правове обґрунтування.

Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, нормами Податкового кодексу України (далі - ПК України), Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-XIV).

Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пп. 14.1.36 п.14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України передбачено, що податковий кредит - це сума, на яку платник. податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

У пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Таким чином фінансовий результат до оподаткування визначається платником податку на прибуток у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності з урахуванням відповідних коригувань.

Приписами абзацу 1 пункту 138.2 статті 138 ПК України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (підпункт 139.1.9 пункт 139.1 статті 139 ПК України).

Пунктами 198.1-198.3, 198.6 статті 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів ( у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 201.1, 201.10 ст. 201 ПК України платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 ПК України.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У ч. 1, 2 ст. 9 Закону № 996-XIV закріплено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Висновки суду апеляційної інстанції.

10. Системний аналіз викладених правових норм дозволяє стверджувати, що для встановлення правомірності визначення платником податків його податкових зобов`язань з ПДВ та формування ним від`ємного значення за цим податком належить з`ясувати реальність руху активів і коштів у процесі здійснення господарських операцій, господарську мету та економічний результат їх вчинення.

11. При цьому, платникам податків забороняється формування показників податкової звітності на підставі даних, не підтверджених документами. Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

12. Перевіряючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів зауважує, що в процесі господарської діяльності Позивача здійснюються обробка полів, перевезення по території України урожаю. Як правильно зазначено судом першої інстанції, ці дії можливо здійснювати лише за умови використання та сільськогосподарської техніки та іншого автотранспорту з витрачанням паливо-мастильних матеріалів.

13. Водночас, доводи Апелянта про те, що Позивачем не було встановлено норми витрат паливо-мастильних матеріалів для сільськогосподарської техніки на 2022 рік, колегія суддів вважає необґрунтованими та до уваги не приймає, оскільки вони спростовуються матеріалами справи, а саме наявними у матеріалах справи копіями наказів № 30 від 31.10.2021, №1-п від 05.01.2022, №2-п від 24.03.2022 та №3-п від 07.07.2022.

14. Суд зазначає, що списання у Позивача фактично витраченого пального і мастильних матеріалів для транспортних засобів ведеться на підставі заправочних відомостей та подорожних листів.

Щодо заправочних відомостей, будь-яких зауважень щодо їх оформлення контролюючим органом висловлено не було.

Водночас, Апелянтом зазначено, що у окремих подорожніх листах відсутні, зокрема, показника спідометра, годин роботи.

15. Разом з тим, апеляційний суд зазначає, що типова форма подорожнього листа затверджена Наказом Держкомстату України від 17.02.1998 року № 74, який зареєстрований у Міністерстві юстиції України 03.09.1998 року за № 149/2589. При цьому п. 2 Наказу № 74 визначено, що застосування цієї форми подорожнього листа є обов`язковим для всіх суб`єктів підприємницької діяльності, установ і організацій незалежно від відомчого підпорядкування та форми власності, які експлуатують службові легкові автомобілі або для яких за їхнім замовленням здійснюється транспортне обслуговування службовими легковими автомобілями.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо усунення надмірного державного регулювання у сфері автомобільних перевезень» від 05.07.2011 року № 3565-VI (далі - Закон № 3565) із текстів законів України «Про автомобільний транспорт», «Про дорожній рух» вилучено посилання на подорожні листи.

16. Отже, станом на момент виникнення спірних правовідносин, законодавством не було передбачено вимог щодо необхідності оформлення подорожнього листа та будь-яких інших документів під час здійснення обліку кількості використаного автомобілем паливно-мастильних матеріалів та не встановлено вимог щодо форми подорожнього листа.

17. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що на підставі подорожнього листа не можна визначити будь-які податкові наслідки. Відсутність у подорожніх листах деяких відомостей, не є безумовною підставою для висновку, що все списане Позивачем пальне не використовувалось у його господарській діяльності.

18. При цьому, апеляційний суд також враховує правовий висновок Верховного Суду у постанові від 21.10.2021 у справі № 802/1464/17-а, згідно з яким для списання паливно-мастильних матеріалів важливо, щоб саме первинний документ містив усі необхідні дані, що характеризують господарську операцію, роботу автомобіля та витрату ним паливно-мастильних матеріалів.

19. Водночас, контролюючим органом не наведено переконливих доводів, що спростовують факт господарської діяльності Позивача, особливості її здійснення. Не наведено також будь-яких доводів щодо здійснення ним господарської діяльності за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

20. З огляду на викладене вище, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності достатніх правових підстав для задоволення позову в цій справі та вважає, що судом першої інстанції повно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

21. Надаючи оцінку всім доводам апелянта, судова колегія приймає до уваги рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому Суд зазначив, що «…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід…».

Відповідно до ст. 6 КАС України та ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» висновки ЄСПЛ є джерелом права.

22. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

23. Отже, апеляційна скарга Головного управління Державної податкової служби у Київській області, як відокремленого підрозділу ДПС України підлягає залишенню без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2023 року- без змін.

24. Розподіл судових витрат.

Судом апеляційної інстанції не здійснено зміни або скасування рішення суду, а тому, відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати перерозподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Київській області, як відокремленого підрозділу ДПС України - залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2023 року- без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Судове рішення виготовлено 05 вересня 2024 року.

Головуючий суддя О.В. Епель

Судді: Є.І. Мєзєнцев

В.В. Файдюк