Рішення

від 04.10.2023 по справі 420/25356/21

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/25356/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2023 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд під головуванням судді Андрухіва В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Миргородського відділу державної виконавчої служби у Миргородському районі Полтавської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Акціонерне товариство ПриватБанк, про визнання протиправними та скасування постанов,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Миргородського відділу державної виконавчої служби у Миргородському районі Полтавської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) в Одеській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача Акціонерне товариство ПриватБанк, в якому просить:

- визнати незаконною та скасувати постанову державного виконавця Миргородського відділу державної виконавчої служби у Миргородському районні Полтавської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) щодо накладення арешту та заборони на автомобіль КІА SOUL (номер шасі НОМЕР_1 , KNAJG551297078104), реєстраційний номер НОМЕР_2 ;

- визнати незаконною та скасувати постанову державного виконавця Миргородського відділу державної виконавчої служби у Миргородському районні Полтавської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) щодо оголошення у розшук автомобіля КІА SOUL (номер шасі НОМЕР_3 , НОМЕР_4 ), реєстраційний номер НОМЕР_2 .

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідачем протиправно прийнято оскаржувані постанови, оскільки в цих постановах боржником визначено СУІП «КОРАСА», проте транспортний засіб КІА SOUL (номер шасі НОМЕР_1 , НОМЕР_4 ), реєстраційний номер НОМЕР_2 , на який накладено арешт та заборону, у момент винесення оскаржуваних постанов, належав АТ КБ «ПРИВАТБАНК» та був переданий у лізинг позивачу.

Ухвалою від 20.12.2021 року позов залишено без руху та роз`яснено позивачу, що виявлені недоліки мають бути усунені шляхом: надання до суду власного письмового підтвердження про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав; надання доказів в обґрунтування позовних вимог, а саме: постанови від 03.11.2020 року у ВП №63368046 про арешт майна боржника, та постанови від 04.11.2020 року про розшук майна боржника, з їх копіями для всіх учасників справи.

Ухвалою від 07.03.2023 року прийнято до розгляду вказану позовну заяву та відкрито провадження у справі. Ухвалено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач вважає позов необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, зазначивши, зокрема, що у виконавчому провадженні № 63391166 оскаржувані постанови приймалися відповідно до норм чинного законодавства та у спосіб, передбачений законом.

Дослідивши в письмовому провадженні наявні в матеріалах справи докази, суд встановив такі обставини.

Судом встановлено, що на виконанні у Миргородському відділі державної виконавчої служби у Миргородському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства перебувало зведене виконавче провадження № 63391166 про стягнення з СУІП «КОРАСА» ЄДРПОУ 21079017 боргу на загальну суму 37407,90 грн. з виконання:

1) наказу № 916/1287/18 виданого 27.12.2018 Господарським судом Одеської області про стягнення боргу з СУІП «КОРАСА» на користь АТ «Полтаваобленерго» боргу в сумі 26119,82 грн.

2) наказу № 916/1287/18 виданого 27.12.2018 Господарським судом Одеської області про стягнення боргу з СУІП «КОРАСА» на користь АТ «Полтаваобленерго» боргу в сумі 2245,21 грн.

3) наказу №916/491/19 виданого 24.09.2019 Господарським судом Одеської області про стягнення боргу з СУІП «КОРАСА» на користь «Полтаваобленерго» боргу в сумі 9042,87 грн.

19.11.2021 виконавчі провадження було повернуто на адресу стягувача на підставі п.7ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».

З метою виконання зведеного виконавчого провадження № 63391166 державним виконавцем 22.10.2020 року на підставі ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» було здійснено електронні запити щодо виявлення за боржником СУІП «КОРАСА» рахунків в установах банку та майна.

Згідно одержаної відповіді МВС України № 88757123 від 22.10.2020 за боржником виявлено зареєстровані транспортні засоби, у тому числі автомобіль KIA SOUL (номер кузова НОМЕР_4 ), реєстраційний номер НОМЕР_5 , сірого кольору, 2009 р.в. на який згідно постанови про арешт майна боржника 03.11.2020 було накладено арешт.

У виконавчому провадженні №63368046 від 22.10.2020 відносно боржника СУІП «КОРАСА» (код ЕДРПОУ 21079017) державним виконавцем 03.11.2020 винесено постанову про арешт майна боржника, у тому числі накладено арешт на автомобіль KIA SOUL (номер шасі НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_4 ) реєстраційний номер НОМЕР_5 , як на майно, яке належить боржнику СП «КОРАСА» (код ЄДРПОУ 21079017), та 04.11.2020 винесено постанову про розшук майна боржника, в тому числі автомобіля КІА SOUL (номер шасі НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_4 ) реєстраційний номер НОМЕР_5 .

Як встановлено судом, відповідно до Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_6 , виданого 22.08.2019 року, даний автомобіль - KIA SOUL, 2009 року випуску (номер шасі НОМЕР_1 , НОМЕР_4 ), реєстраційний номер НОМЕР_2 належить АТ КБ «ПРИВАТБАНК».

Тобто, вказаний транспортний засіб станом на момент відкриття виконавчого провадження № 63368046 від 22.10.2020 вже належав іншій юридичній особі - Акціонерному товариству Комерційний банк «ПРИВАТБАНК».

Крім того відповідно до Договору фінансового лізингу автомобіля №ODH0A!00000230 від 21.08.2019 р., укладеного між АТ КБ «ПРИВАТБАНК» (код ЄДРПОУ - 14360570) та громадянкою України ОСОБА_1 , остання набуває в платне володіння та користування вищевказаний автомобіль KIA SOUL (номер шасі НОМЕР_7 , номер кузова НОМЕР_4 ), реєстраційний номер НОМЕР_2 .

На виконання умов вищезазначеного Договору фінансового лізингу автомобіля між ОСОБА_1 та АТ КБ «ПРИВАТБАНК» 19.10.2022 року було укладено договір купівлі-продажу предмету лізингу. Також АТ КБ «ПРИВАТБАНК» видало наказ № ODH0A!00000230 від 19.10.2022 року про перереєстрацію транспортного засобу KIA SOUL НОМЕР_8 . Сторонами договору складено акт звірки взаєморозрахунків та переходу права власності по фінансовому лізингу № ODH0A!00000230 від 19.10.2022 року. Також сторонами договору підписано акт приймання-передачі транспортного засобу № ODH0A!00000230 від 19.10.2022 року. АТ КБ «ПРИВАТБАНК» надало ОСОБА_1 довіреність від 19.10.2022 року з метою перереєстрації зазначеного транспортного засобу на її ім`я.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися, зокрема, своєю власністю.

Суспільні відносини з приводу примусового виконання рішень судів унормовані, насамперед, приписами Закону України від 02.06.2016р. №1404-VIII "Про виконавче провадження" та Закону України від 02.06.2016р. №1403-VIII "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів", згідно з якими примусове виконання рішень віднесено до компетенції органів державної виконавчої служби (державних виконавців) та приватних виконавців.

Так, за визначенням ст.1 Закону України від 02.06.2016р. №1404-VIII "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ч.1 ст.13 Закону України від 02.06.2016р. №1404-VIII "Про виконавче провадження" під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Оскільки у розумінні п.7 ч.1 ст.4 КАС України державний виконавець належить до кола суб`єктів владних повноважень, то рішення, дії та бездіяльність державного виконавця повинні узгоджуватись із приписами ч.2 ст.2 КАС України, ч.1 ст.2 Закону України від 02.06.2016р. №1404-VIII "Про виконавче провадження", ч.1 ст.4 Закону України від 02.06.2016р. №1403-VIII "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Як зазначено у ст.10 Закону України від 02.06.2016р. №1404-VIII "Про виконавче провадження", заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Згідно з ч.3 ст.36 Закону України від 02.06.2016р. №1404-VIII "Про виконавче провадження" у разі необхідності розшуку транспортного засобу боржника виконавець виносить постанову про такий розшук, яка є обов`язковою для виконання поліцією. Тимчасове затримання та зберігання поліцією на спеціальних майданчиках чи стоянці виявленого за результатами розшуку транспортного засобу боржника здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Розшук транспортного засобу боржника припиняється в разі його виявлення, про що виконавцем не пізніше наступного робочого дня виноситься постанова про зняття майна з розшуку.

З положень наведеної норми закону випливає, що у межах виконавчого провадження процедура розшуку транспортного засобу підлягає застосуванню виключно відносно майна боржника.

Відповідно до ч.2 ст.15 Закону України від 02.06.2016р. №1404-VIII "Про виконавче провадження" стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ; боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення.

Отже, матеріалами справи підтверджується, що з 22.08.2019 року власником спірного автомобіля було АТ КБ «ПРИВАТБАНК», якому було видане Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_6 від 22.08.2019 року, а з 19.10.2022 року власником спірного майна є позивач. З цього випливає, що на момент прийняття оскаржуваних постанов (03.11.2020 та 04.11.2020) боржник за виконавчим провадженням ВП №63368046 СУІП «КОРАСА» не було власником спірного автомобіля.

Таким чином, оскаржувані постанови прийняті відповідачем стосовно майна, яке не було власністю боржника.

Згідно ч.ч.1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

За встановлених судом обставин та наведеного правового регулювання спірних відносин суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення даного адміністративного позову.

Приписами ч.1 ст.139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

26.01.2022 року між позивачкою та Адвокатським об`єднанням «ЛІГАЛ КОНСАЛТ ГРУП» укладено договір про надання правничої допомоги №007/22/Ц, відповідно до п.1.1 якого Адвокатське об`єднання бере на себе зобов`язання надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим Договором, а Клієнт зобов`язаний оплатити правову допомогу у порядку та строки обумовлені Сторонами.

Відповідно до п. 3.1 Договору за вступ та ведення справи Клієнт сплачує Адвокатському об`єднанню гонорар у сумі відповідно до діючого прейскуранта Адвокатського об`єднання згідно із виставленими Адвокатським об`єднанням рахунків.

Відповідно до детального опису робіт, виконаних адвокатським об`єднанням «Лігал Консалт Груп» в порядку надання правничої допомоги та за договором про надання правової допомоги № 007/22/Ц від « 26» січня 2022 року адвокатом здійснена:

- Первинна усна консультація стосовно процесуальних питань. Вивчення документів, що надані клієнтом по суті звернення та їх правовий аналіз.

- Усна консультація щодо правовідносин, які є причиною спору та процесуальних питань. Розробка позиції.

- Складання заяви про усунення недоліків позовної заяви. Складання позовної заяви про визнання протиправними та скасування постанов (після усунення недоліків). Складання клопотання про витребування доказів.

- Подання заяви, про усунення недоліків позовної заяви до суду.

- Усна консультація в зв`язку з призначенням справи до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні). Обговорення позиції по справі.

Загалом визначено розмір витрат на правничу допомогу: 48500 грн.

31 березня 2023р. сторонами підписано акт приймання-здачі наданих послуг до Договору про надання правової допомоги № 007/22/ц від « 26» січня 2022 року на суму 48500 грн.

Згідно ст.134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно висновку Верховного Суду, висвітленого у постанові від 15.05.2018 року у справі №821/1594/17, розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року № 3477- IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У справі "East/West Alliance Limited" проти України" Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 1 О % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі :витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обгрунтованим (див., наприклад, рішення у справі "Ботацці проти Італії'' (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява№ 34884/97, п. 30, ECHR 1999-V).

У пункті 269 Рішення з цієї справи Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обгрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має з`ясувати, чи, є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, тощо (ч.9 ст.139 КАС України).

Відповідно до ч.ч.7, 9 ст.139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Виходячи з принципу обґрунтованості та пропорційності розміру судових витрат до предмета спору, часом, витраченим адвокатом на надання відповідних послуг, обсягом наданих послуг, розгляду судом справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу у розмірі 8500 грн., вважаючи, що витрати у такій сумі є пропорційними за критеріями, визначеними ч.9 ст.139 КАС України.

Отже, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають судові витрати зі сплати судового збору 1816 грн. та витрати на правничу допомогу 8500 грн., а всього 10316 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 5-6, 9, 72, 77, 90, 132, 134, 139, 241-246, 262, 293 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_9 ) до Миргородського відділу державної виконавчої служби у Миргородському районі Полтавської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) (адреса: вул. Гоголя, 165, м. Миргород, Полтавська область, 37602, код ЄДРПОУ 34264469), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача АТ КБ ПриватБанк (адреса: вул. Грушевського, 1д, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 14360570) задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову ВП № 63391166 від 03.11.2020 державного виконавця Миргородського відділу державної виконавчої служби у Миргородському районні Полтавської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) про арешт майна боржника в частині накладення арешту на автомобіль КІА SOUL (номер шасі (кузова, рами) - НОМЕР_3 , VIN - НОМЕР_4 ).

Визнати протиправною та скасувати постанову ВП № 63391166 від 04.11.2020 державного виконавця Миргородського відділу державної виконавчої служби у Миргородському районні Полтавської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) про розшук майна боржника в частині оголошення у розшук автомобіля КІА SOUL (номер шасі (кузова, рами) - НОМЕР_3 , VIN - НОМЕР_4 ).

Стягнути за рахунок бюджетних Миргородського відділу державної виконавчої служби у Миргородському районі Полтавської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 10316 грн (десять тисяч триста шістнадцять гривень).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Суддя В.В. Андрухів