Постанова

від 15.01.2024 по справі 420/25356/21

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 січня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/25356/21

Головуючий в 1 інстанції: Андрухів В.В. Дата і місце ухвалення: 04.10.2023р., м. Одеса Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду

у складі:

головуючого Ступакової І.Г.

суддів Бітова А.І.

Лук`янчук О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Миргородського відділу державної виконавчої служби у Миргородському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2023 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Миргородського відділу державної виконавчої служби у Миргородському районі Полтавської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, акціонерне товариство «КБ «ПриватБанк», про визнання протиправними та скасування постанов, -

В С Т А Н О В И Л А :

В грудні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Миргородського відділу державної виконавчої служби у Миргородському районі Полтавської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, акціонерне товариство «КБ «ПриватБанк», про визнання протиправними та скасування постанов:

ВП №63391166 від 03.11.2020р. в частині накладення арешту та заборони відчуження автомобіля КІА SOUL (номер шасі НОМЕР_1 , KNAJG551297078104), реєстраційний номер НОМЕР_2 ;

ВП №63391166 від 04.11.2020р. в частині оголошення у розшук автомобіля КІА SOUL (номер шасі НОМЕР_1 , НОМЕР_3 ), реєстраційний номер НОМЕР_2 .

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначала, що автомобіль КІА SOUL (номер шасі НОМЕР_1 , НОМЕР_3 ), реєстраційний номер НОМЕР_2 , належав АТ «КБ «ПриватБанк». Відповідно до договору фінансового лізингу автомобіля від 21.08.2019р., укладеного між АТ «КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 , остання набула відповідний автомобіль у платне володіння та користування. 19.10.2022р. між АТ «КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу предмету лізингу. Однак, незважаючи на те, що боржником у виконавчому провадженні ВП №63391166 є СУІП «КОРАСА», спірними постановами державного виконавця Миргородського відділу ДВС у Миргородському районі Полтавської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) на автомобіль КІА SOUL (номер шасі НОМЕР_3 ) накладено арешт, встановлено заборону на його відчуження, а також оголошено транспортний засіб у розшук. Такими постановами відповідача порушується передбачене законодавством та договором фінансового лізингу право ОСОБА_1 на володіння та користування автомобілем.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2023 року позов задоволено.

Визнано протиправною та скасовано постанову державного виконавця Миргородського відділу державної виконавчої служби у Миргородському районні Полтавської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) ВП №63391166 від 03.11.2020р. про арешт майна боржника в частині накладення арешту на автомобіль КІА SOUL (номер шасі (кузова, рами) - НОМЕР_1 , VIN - НОМЕР_3 ).

Визнано протиправною та скасовано постанову державного виконавця Миргородського відділу державної виконавчої служби у Миргородському районні Полтавської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) ВП №63391166 від 04.11.2020р. про розшук майна боржника в частині оголошення у розшук автомобіля КІА SOUL (номер шасі (кузова, рами) - НОМЕР_1 , VIN - НОМЕР_3 ).

Стягнуто за рахунок бюджетних Миргородського відділу державної виконавчої служби у Миргородському районі Полтавської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 10316,00 грн.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, Миргородський відділ державної виконавчої служби у Миргородському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення від 04.10.2023р., з ухваленням по справі нового судового рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 .

В своїй скарзі апелянт зазначає, що при вирішенні спору судом першої інстанції не враховано, що у зв`язку з перебуванням на виконанні у відповідача зведеного виконавчого провадження №63391166 про стягнення з СУІП «КОРАСА» боргу на загальну суму 37407,90 грн. державним виконавцем, на підставі ст.18 Закону України «Про виконавче провадження», було здійснено електронні запити щодо виявлення у боржника рахунків у банку та майна. Згідно одержаної 22.10.2020р. від МВС України відповіді за СУІП «КОРАСА» зареєстровані транспортні засоби, в тому числі автомобіль КІА SOUL (номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_3 ).

А відтак, державним виконавцем Миргородського відділу державної виконавчої служби у Миргородському районі Полтавської області правомірно, на виконання вимог ст.56 Закону України «Про виконавче провадження», з метою повного, фактичного виконання зведеного виконавчого провадження 03.11.2020р. та 04.11.2020р. винесено спірні постанови про арешт майна боржника та оголошення його у розшук як такого, місце перебування якого не відомо.

ОСОБА_1 подала письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому просить скаргу відповідача залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін. Позивач зазначає, що при вирішенні спору суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що оскаржувані постанови прийнято відповідачем стосовно майна, яке не було власністю боржника СУІП «КОРАСА». Починаючи з 22.08.2019р. власником автомобіля КІА SOUL (номер шасі (кузова, рами) - НОМЕР_1 , VIN - НОМЕР_3 ) було АТ КБ «ПриватБанк», якому видано свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, а з 19.10.2022р. право власності на вказаний транспортний засіб перейшло до ОСОБА_1 .

Також, у поданому відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить стягнути з Миргородського відділу державної виконавчої служби у Миргородському районні Полтавської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) на її користь понесені на стадії апеляційного розгляду справи витрати на правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн.

Справу розглянуто судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження на підставі п.3 ч.1 ст.311 КАС України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що на виконанні у Миргородському відділі ДВС у Миргородському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції перебувало зведене виконавче провадження №63391166 про стягнення з СУІП «КОРАСА» (код ЄДРПОУ 21079017) боргу на загальну суму 37407,90 грн. з виконання:

1) наказу №916/1287/18, виданого 27.12.2018р. Господарським судом Одеської області, про стягнення з СУІП «КОРАСА» на користь АТ «Полтаваобленерго» боргу в сумі 26119,82 грн.;

2) наказу №916/1287/18, виданого 27.12.2018р. Господарським судом Одеської області, про стягнення з СУІП «КОРАСА» на користь АТ «Полтаваобленерго» боргу в сумі 2245,21 грн.;

3) наказу №916/491/19, виданого 24.09.2019р. Господарським судом Одеської області, про стягнення з СУІП «КОРАСА» на користь АТ «Полтаваобленерго» боргу в сумі 9042,87 грн.

З метою виконання зведеного виконавчого провадження №63391166 державним виконавцем, на підставі ст.18 Закону України «Про виконавче провадження», 22.10.2020р. здійснено електронні запити щодо виявлення за боржником СУІП «КОРАСА» рахунків в установах банку та майна.

Згідно одержаної відповіді МВС України №88757123 від 22.10.2020р. за боржником СУІП «КОРАСА» виявлено зареєстровані транспортні засоби, у тому числі автомобіль KIA SOUL (номер кузова НОМЕР_3 ), реєстраційний номер НОМЕР_4 , сірого кольору, 2009 року випуску.

03.11.2020р. головним державним виконавцем Миргородського відділу державної виконавчої служби у Миргородському районні Полтавської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Мальченко Т.О. винесено постанову про арешт майна боржника ВП №63368046, якою, на підставі ст.56 Закону України «Про виконавче провадження», серед іншого, накладено арешт на транспортний засіб КІА, реєстраційний номер НОМЕР_4 , VIN/номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_3 , що належить боржнику СУІП «КОРАСА», у межах суми звернення стягнення (з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди, витрат виконавчого провадження) 41628,69 грн.

04.11.2020р. головним державним виконавцем Миргородського відділу державної виконавчої служби у Миргородському районні Полтавської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Мальченко Т.О. винесено постанову про розшук майна боржника ВП №63368046, якою, на підставі ст.36 Закону України «Про виконавче провадження», серед іншого, оголошено у розшук автомобіль КІА, модель SOUL, реєстраційний номер НОМЕР_4 , VIN/номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_3 .

19.11.2021р. виконавчі провадження було повернуто на адресу стягувача на підставі п.7 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження».

Не погоджуючись з правомірністю постанов відповідача від 03.11.2020р. та від 04.11.2020р. у ВП №63368046 в частині накладення арешту на транспортний засіб КІА, реєстраційний номер НОМЕР_4 , VIN/номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_3 , та оголошення у розшук вказаного транспортного засобу ОСОБА_1 оскаржила їх в судовому порядку.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов ОСОБА_1 , визнав обґрунтованими доводи позивача, що оскаржувані постанови прийняті відповідачем стосовно майна, яке не було власністю боржника у виконавчому провадженні №63368046 - СУІП «КОРАСА». Суд встановив, що станом на дату винесення державним виконавцем оскаржуваних постанов власником транспортного засобу КІА, VIN/номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_3 , було АТ КБ «ПриватБанк», яке, у свою чергу, в подальшому за договором купівлі-продажу від 19.10.2022р. відчужило цей автомобіль на користь ОСОБА_1 .

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016р. №1404-VIII (далі Закон №1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно ч.1 ст.13 Закону №1404-VIII під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Статтею 10 Закону №1404-VIII передбачено, що заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Частиною першою статті 18 Закону №1404-VIII встановлено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно п.3, п.6 ч.3 ст.18 Закону №1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну; накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.

Відповідно до ч.3 ст.36 Закону №1404-VIII у разі необхідності розшуку транспортного засобу боржника виконавець виносить постанову про такий розшук, яка є обов`язковою для виконання поліцією. Тимчасове затримання та зберігання поліцією на спеціальних майданчиках чи стоянці виявленого за результатами розшуку транспортного засобу боржника здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Розшук транспортного засобу боржника припиняється в разі його виявлення, про що виконавцем не пізніше наступного робочого дня виноситься постанова про зняття майна з розшуку.

З системного аналізу вказаних положень Закону слідує, що у межах виконавчого провадження державний виконавець наділений повноваженнями як накладення арешту на майно боржника, в тому числі на транспортні засоби, так і оголошення їх у розшук. При цьому, відповідні дії державний виконавець здійснює виключно щодо майна, яке належить боржнику, тобто визначеній виконавчим документом фізичній або юридичній особі, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення (ч.2 ст.15 Закону №1404-VIII).

Спірними постановами від 03.11.2020р. та від 04.11.2020р. у ВП №63368046, серед іншого, накладено арешт на транспортний засіб КІА, VIN/номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_3 , та оголошено його у розшук.

Однак, як правильно встановлено судом першої інстанції, підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем, транспортний засіб КІА, VIN/номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_3 , станом на дату відкриття виконавчого провадження та винесення державним виконавцем спірних постанов належав АТ «КБ «ПриватБанк», що підтверджується Свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5 від 22.08.2019р.

Відповідно до нотаріального посвідченого Договору фінансового лізингу автомобіля №ODH0A!00000230 від 21.08.2019р., укладеного між АТ «КБ «ПриватБанк» та громадянкою України ОСОБА_1 , остання набуває в платне володіння та користування вищевказаний автомобіль KIA SOUL, номер кузова (шасі) НОМЕР_3 .

Також, як вбачається з матеріалів справи, 19.10.2022р. між АТ «КБ «ПриватБанк» та громадянкою України ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу предмету лізингу, на виконання якого сторонами підписано акт приймання-передачі транспортного засобу №ODH0A!00000230 від 19.10.2022р.

АТ «КБ «ПриватБанк» надало ОСОБА_1 довіреність від 19.10.2022р. з метою перереєстрації транспортного засобу KIA SOUL, номер кузова (шасі) НОМЕР_3 , на її ім`я.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено, що оскаржувані постанови прийняті державним виконавцем відповідача стосовно майна, яке не було власністю боржника у ВП №63368046.

Посилання апелянта на відомості листа МВС України №88757123 від 22.10.2020р. встановлених судом документально підтверджених обставин не спростовують. Ні суду першої, а ні суду апеляційної інстанції Миргородським відділом державної виконавчої служби у Миргородському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, як суб`єктом владних повноважень, на якого частиною другою статті 77 КАС України покладено обов`язок доказування в адміністративному суді правомірності прийнятих ним рішень, не надано жодного доказу в підтвердження того, що відомості, які містяться в наданих ОСОБА_1 документах, не відповідають дійсності.

А відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 та, у зв`язку з цим, про наявність підстав для їх задоволення.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, а тому підстав для задоволення скарги відповідача та скасування рішення від 04.10.2023р. колегія суддів не вбачає.

Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, відповідно до ст.316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 заявила клопотання про стягнення на її користь з відповідача 10 000,00 грн. витрат на правничу допомогу, понесених позивачем на стадії апеляційного розгляду справи.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частиною першою статті 143 КАС України передбачено, що суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною 9 статті 139 КАС України передбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Аналіз вищенаведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Водночас, склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

В підтвердження понесення витрат на правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн. на стадії апеляційного розгляду справи ОСОБА_1 надала суду:

-договір про надання правової допомоги №007/22Ц від 26.01.2022р., укладений між Адвокатським об`єднанням «Лігал Консалт Груп» та ОСОБА_1 ;

-акт приймання-здачі наданих послуг від 17.11.2023р. до договору про надання правової допомоги №007/22Ц від 26.01.2022р. Згідно вказаного акту визначені в Договорі роботи виконано якісно, в повному обсязі та в строк. Загальна сума витрат Клієнта на правову допомогу склала 10 000,00 грн.;

-детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних АО «Лігал Консалт Груп» в порядку надання правничої допомоги за договором №007/22Ц від 26.01.2022р., згідно якого Адвокатським об`єднанням виконано наступні роботи:

аналіз ухвали П`ятого апеляційного адміністративного суду про відкриття апеляційного провадження у справі №420/25356/21 та доданих до неї матеріалів (13.11.2023р.);

усна консультація Клієнта щодо апеляційної скарги та процесуальних питань, розробка позиції (15.11.2023р.);

складання відзиву на апеляційну скаргу та його подання (17.11.2023р.).

У постановах Верховного Суду від 28.04.2023р. по справі №640/8003/20, від 25.05.2023р. по справі №440/7120/20, від 20.06.2023р. по справі №280/5922/21 викладено правову позицію, згідно якої визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

У постанові Верховного Суду від 17.05.2023р. по справі №560/3073/20 зазначено, що судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим, суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат на стадії апеляційного розгляду справи колегія суддів враховує, що дана справа є справою незначної складності, розглядається в порядку письмового провадження, у відзиві на апеляційну скаргу позивачем фактично узагальнено свою правову позицію, яка ним обґрунтовувалася в суді першої інстанції, у зв`язку з чим підготовка відзиву не потребувала затрат значного часу та опрацювання великого обсягу інформації.

Більше того, за умовами п.3.1 Договору про надання правової допомоги №007/22Ц від 26.01.2022р., за вступ та ведення справи Клієнт сплачує Адвокатському об`єднанню гонорар у сумі відповідно до діючого прейскуранта Адвокатського об`єднання згідно з виставленими рахунками.

При цьому, ОСОБА_1 не надано суду ні копії виставленого рахунку Адвокатським об`єднанням, а ні діючого прейскуранта Адвокатського об`єднання, з якого являлося б за можливе встановити яким чином сформована заявлена до стягнення сума витрат на правничу допомогу 10 000,00 грн. (гонорар у фіксованій сумі чи залежно від виконаних робіт та потраченого часу).

Визначення вартості роботи адвоката є питанням, яке погоджується сторонами при укладенні договору про надання правової допомоги та залежить, в тому числі, від професійних здібностей та досвіду адвоката, що впливає на оцінку її вартості, фінансового стану сторони у справі та значення справи для цієї сторони.

Водночас, принциповим під час вирішення цього питання є перевірка судом доведеності стороною відповідності таких витрат критерію реальності адвокатських витрат.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

За таких обставин, незалежно від наявності/відсутності клопотання відповідача про зменшення витрат на правничу допомогу, колегія суддів доходить висновку, що заявлений до стягнення позивачем розмір витрат на правничу допомогу належним чином не обґрунтований, а тому справедливим, розумним та пропорційним у даній справі буде стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 3000,00 грн. у відшкодування понесених нею витрат на правничу допомогу.

Керуючись ст.ст. 272, 287, 308, 311, п.1 ч.1 ст.315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Миргородського відділу державної виконавчої служби у Миргородському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції залишити без задоволення, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2023 року залишити без змін.

Стягнути з Миргородського відділу державної виконавчої служби у Миргородському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (код ЄДРПОУ 34264469, вул.Гоголя, 165, м.Миргород, Полтавська обл., 37600) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_6 , АДРЕСА_1 ) 3000,00 грн. у відшкодування витрат на професійну правничу допомогу понесених позивачем на стадії апеляційного розгляду справи.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повний текст судового рішення виготовлений 15 січня 2024 року.

Головуючий: І.Г. Ступакова

Судді: А.І. Бітов

О.В. Лук`янчук