Рішення

від 05.10.2023 по справі 620/10901/23

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 жовтня 2023 року Чернігів Справа № 620/10901/23

Чернігівський окружний адміністративний суд під головуванням судді Житняк Л.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «імені Дімітрова» до Головного управління ДПС у Чернігівській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Чернігівській області, в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від21.03.2023 №15/25-01-04-05 про анулювання реєстрації позивача платником єдиного податку четвертої групи та зобов`язати відповідача підтвердити позивачу статус платника єдиного податку четвертої групи у 2023 році, починаючи з 01.01.2023.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що враховуючи той факт, що Рішенням Чернігівської обласної ради № 2-13/VIII від 10.02.2023 «Про наявність обставин непереборної сили та перелік суб`єктів господарювання, що постраждали внаслідок таких обставин» до відповідача було доведено перелік суб`єктів господарювання, що постраждали внаслідок обставин непереборної сили, платників податку четвертої групи, позивачем до 20.02.2023 не було подано Розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва за 2022 рік, оскільки його право залишитися платником єдиного податку не залежить від фактичного розміру частки сільськогосподарського товаровиробництва. Але позивач отримав від відповідача лист від 02.03.2023 № /6/25-01-04-05-10, у якому зазначалося, що позивач втратив статус платника єдиного податку четвертої групи через не подачу розрахунку частки сільськогосподарського виробництва.

Суд ухвалою від08.08.2023 прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, за наявними у справі матеріалами.

Представником відповідача подано до суду відзив на позов, в якому останній зазначає, що сільськогосподарські товаровиробники для переходу на спрощену систему оподаткування або щорічного підтвердження статусу платника єдиного податку четвертої групи подають до 20 лютого поточного року загальну податкову декларацію з податку на поточний рік, звітну податкову декларацію з податку на поточний рік та розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва (юридичні особи). Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Імені Дімітрова» (код ЄДРПОУ 30849584), станом на 20.02.2023 не виконані умови для переходу на спрощену систему оподаткування або щорічного підтвердження статусу платника єдиного податку 4 групи, а саме не подано розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва (юридичної особи) - контролюючим органам за своїм місцезнаходженням та/або за місцем розташування земельних ділянок за формою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної аграрної політики, за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику (п.п. 298.8.1 п. 298.8 ст. 298 Кодексу). Враховуючи вищенаведене, Головне управління ДПС у Чернігівській області не визнає позовних вимог, вважає, що позов є необгрунтованим та безпідставним, а тому просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог повністю.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає про таке.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Позивач є сільськогосподарським виробником та перебував на спрощеній системі оподаткування, являвся платником єдиного податку четвертої групи.

Місцезнаходження позивача - c. Карповичі, Семенівського району, Чернігівської області, також, земельні ділянки, що знаходяться у користуванні позивача знаходяться в межах територіальної громади с. Карповичі.

У відповідності до Наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від22.12.2022 №309 Семенівський район Чернігівської області входить до переліку територій можливих бойових дій з 22.06.2022.

Також, Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022№ 309, встановлено, що уся Чернігівська область була територією активних бойових дій до 03.04.2022 та постраждала значною мірою.

Рішенням Чернігівської обласної ради від10.02.2023 №2-13/VIII позивача було включено до переліку суб`єктів господарювання, що постраждали внаслідок обставин непереборної сили, платників податку четвертої групи.

Разом з тим, у позивача виник спір з відповідачем через виключення позивача з Реєстру платників єдиного податку четвертої групи на 2023 рік.

Відповідно до Закону України від28.12.2014 №71 «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» (набрав чинності з 01.01.2015) фіксований сільськогосподарський податок трансформовано в єдиний податок (виділено в окрему 4 групу).

Пунктом 291.4 статті 291 Податкового кодексу України визначено, що суб`єкти господарювання, сільськогосподарські товаровиробники, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків, належать до 4 групи платників єдиного податку.

Підпунктом 298.8.4 пункту 298.8 статті 298 Податкового кодексу України врегульовано, що у разі коли у податковому (звітному) році частка сільськогосподарського товаровиробництва становить менш як 75 відсотків, сільськогосподарський товаровиробник - юридична особа сплачує податки у наступному податковому (звітному) році на загальних підставах. Якщо така частка не перевищує 75 відсотків у зв`язку із виникненням обставин непереборної сили у попередньому податковому (звітному) році, до платника податку в наступному податковому (звітному) році зазначена вимога не застосовується. Такі платники податку для підтвердження статусу платника єдиного податку подають податкову декларацію разом із рішенням Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласних рад про наявність обставин непереборної сили та перелік суб`єктів господарювання, що постраждали внаслідок таких обставин.

З аналізу наведених норм вбачається, що до платників 4 групи єдиного податку можуть належати сільськогосподарські товаровиробники, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків та також сільськогосподарські товаровиробники, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік не перевищує 75 відсотків через обставини непереборної сили.

Як вже зазначалося позивачем Рішенням Чернігівської обласної ради від10.02.2023 №2-13/VIII «Про наявність обставин непереборної сили та перелік суб`єктів господарювання, що постраждали внаслідок таких обставин» було визнано обставини, що виникли на території Чернігівської області у зв`язку із військовою агресією російської федерації, обставинами непереборної сили з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення та включено до переліку суб`єктів господарювання, що постраждали внаслідок обставин непереборної сили, платників податку четвертої групи згідно з додатком, в тому числі і позивача.

Дане рішення направлено ГУ ДПС у Чернігівській області для використання в роботі.

Наведене дає підстави для висновку, що в не залежності від розміру частки сільськогосподарського товаровиробництва позивач має право у 2023 році оподатковуватися за спрощеною системою оподаткування.

Відповідно до підпункту 298.8.1 пункту 298.8 статті 298 Податкового кодексу України сільськогосподарські товаровиробники для переходу на спрощену систему оподаткування або щорічного підтвердження статусу платника єдиного податку подають до 20 лютого поточного року:

загальну податкову декларацію з податку на поточний рік щодо всієї площі земельних ділянок, з яких справляється податок (сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ, багаторічних насаджень), та/або земель водного фонду внутрішніх водойм (озер, ставків та водосховищ), - контролюючому органу за своїм місцезнаходженням (місцем перебування на податковому обліку);

звітну податкову декларацію з податку на поточний рік окремо щодо кожної земельної ділянки - контролюючому органу за місцем розташування такої земельної ділянки (юридичні особи);

розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва (юридичні особи) - контролюючим органам за своїм місцезнаходженням та/або за місцем розташування земельних ділянок за формою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної аграрної політики, за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику;

відомості (довідку) про наявність земельних ділянок - контролюючим органам за своїм місцезнаходженням та/або за місцем розташування земельних ділянок. У відомостях (довідці) про наявність земельних ділянок зазначаються дані про кожний документ, що встановлює право власності та/або користування земельними ділянками, у тому числі про кожний договір оренди земельної частки (паю).

Також підпунктом 295.9.1 пункту 295.9 статті 295 Податкового кодексу України передбачено, що платники єдиного податку 4 групи самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням платника податку та місцем розташування земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу.

Таким чином, для підтвердження статусу платника єдиного податку четвертої групи позивачем засобами електронного зв`язку 20.02.2023 направлено до Головного управління ДПС у Чернігівській області загальну звітну та звітну податкові декларації платника єдиного податку четвертої групи за 2023 р. з відповідними додатками 1 - Відомості про наявність земельних ділянок та додатками 3 - Розрахунок загального мінімального податкового зобов`язання, що підтверджується відповідними квитанціями №2 про прийняття пакетів (Реєстраційний номера документів: 9028817214 та 9028815175).

Водночас, як вже зазначав суд вище, позивач, у відповідності до абзацу 2 підпункту 298.8.4 пункту 298.8 статті 298 Податкового кодексу України якщо частка сільськогосподарського товаровиробництва не перевищує 75 відсотків у зв`язку із виникненням обставин непереборної сили у попередньому податковому (звітному) році, до платника податку в наступному податковому (звітному) році зазначена вимога не застосовується. Такі платники податку для підтвердження статусу платника єдиного податку подають податкову декларацію разом із рішенням Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласних рад про наявність обставин непереборної сили та перелік суб`єктів господарювання, що постраждали внаслідок таких обставин.

Враховуючи вищезазначену норму та той факт, що рішенням Чернігівської обласної ради від10.02.2023 №2-13/VIII «Про наявність обставин непереборної сили та перелік суб`єктів господарювання, що постраждали внаслідок таких обставин» до відповідача було доведено перелік суб`єктів господарювання, що постраждали внаслідок обставин непереборної сили, платників податку четвертої групи, позивачем до 20.02.2023 не було подано Розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва за 2022 рік, оскільки його право залишитися платником єдиного податку не залежить від фактичного розміру частки сільськогосподарського товаровиробництва.

Також матеріалами справви підтверджується, що у подальшому позивачем 08.03.2023 було подано Розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва за 2022 рік, що підтверджується відповідною квитанцією № 2 (Реєстраційний номер документа: 9043444006) та також через електронний кабінет платника податків 09.03.2023 надіслано пояснювальний лист та копію Рішення Чернігівської обласної ради від10.02.2023 №2-13/VIII «Про наявність обставин непереборної сили та перелік суб`єктів господарювання, що постраждали внаслідок таких обставин» з додатком.

Загальні принципи організації інформаційного обміну під час подання платниками податків податкової звітності до органів державної податкової служби України в електронній формі із використанням електронного цифрового підпису визначає Інструкція з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв`язку, затверджена наказом Державної податкової адміністрації України від 10.04.2008 №233, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 16.04.2008 за № 320/15011 (далі - Інструкція). Ця Інструкція поширюється на Державну податкову адміністрацію України та її територіальні органи, платників податків, які за власним бажанням подають податкові документи в електронному вигляді. Відповідно до пункту 7.3, 7.4 Інструкції після одержання від платника податків податкового документа в електронному вигляді органи ДПС проводять його розшифрування, перевірку ЕЦП, перевірку відповідності електронного документа затвердженому формату (стандарту). Перша квитанція є підтвердженням платнику податків передачі його податкових документів в електронному вигляді до органу ДПС засобами телекомунікаційного зв`язку. Ця квитанція надсилається органами ДПС на електронну адресу платника податків, з якої було надіслано податкову звітність. Другий примірник першої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС. Якщо на електронну адресу платника податків не надійшла перша квитанція, то податковий документ вважається неодержаним. Згідно з пунктами 7.5, 7.6 Інструкції, підтвердженням платнику податків прийняття його податкових документів до бази даних ДПС є друга квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, в якій визначаються реквізити прийнятого податкового документа в електронній формі, відповідність податкового документа в електронній формі затвердженому формату (стандарту) електронного документа, результати перевірки ЕЦП, інформація про платника податків, дата та час приймання, реєстраційний номер, податковий період, за який подається податкова звітність, та дані про відправника квитанції. На цю квитанцію накладається ЕЦП органу ДПС, здійснюється її шифрування та надсилання платнику податків засобами телекомунікаційного зв`язку. Другий примірник другої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС. Якщо надіслані податкові документи сформовано з помилкою, то платнику податків надсилається друга квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття податкових документів в електронному вигляді із зазначенням причин. На цю квитанцію накладається ЕЦП органу ДПС, здійснюється її шифрування та надсилання платнику податків засобами телекомунікаційного зв`язку. Другий примірник другої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС.

Враховуючи все вищезазначене, надані позивачем квитанції № 2 підтверджують подання ним та прийняття відповідачем усієї звітності, передбаченої підпункту 298.8.1 пункту 298.8 статті 298 та підпунктом 295.9.1 пункту 295.9 статті 295 Податкового кодексу України.

Разом з тим, незважаючи на те, що позивачем було повністю виконано усі вимоги щодо подання звітності для підтвердження свого статусу платника єдиного податку четвертої групи на 2023 рік та жодним чином не врахувавши, що господарство позивача увійшло до переліку суб`єктів господарювання, що постраждали внаслідок обставин непереборної сили, платників податку четвертої групи згідно Рішення Чернігівської обласної ради № 2-13/VIII від 10.02.2023 «Про наявність обставин непереборної сили та перелік суб`єктів господарювання, що постраждали внаслідок таких обставин», відповідач провівши 21.03.2023 камеральну перевірку позивача та встановивши, що позивач порушив на 15 днів строк подачі розрахунку частки сільськогосподарського товаровиробництва, виніс рішення № 15/25-01-04-05 від 21.03.2023 про анулювання реєстрації позивача платником єдиного податку четвертої групи

За змістом, внесених з 01.01.2015 у Податковий кодекс України змін, окрему четверту групу єдиного податку створено замість фіксованого сільськогосподарського податку, і основною умовою для набуття сільськогосподарським підприємством статусу платника єдиного податку є наявність частки сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) період, що дорівнює або перевищує 75 %, а не необхідність встигнути до 20 лютого подати пакет документів.

Відповідно до пункту 299.1, пункту 299.2 статті 299 Податкового кодексу України реєстрація суб`єкта господарювання як платника єдиного податку здійснюється шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, веде реєстр платників єдиного податку, в якому знаходиться інформація про осіб, зареєстрованих платниками єдиного податку.

Податковий кодекс України передбачає підстави для анулювання реєстрації платника єдиного податку (пункту 299.10 статті 299 Податкового кодексу) або підстави, з яких платник не може бути платником єдиного податку 4 групи (пункту 291.5 статті 291 Податкового кодексу), але відсутня норма, відповідно до якої платник, який до 20 лютого не подав звітність, зазначену у підпункту 298.8.1 пункту 298.8 статті 298 Податкового кодексу України, не може бути, або втрачає статус платника єдиного податку 4 групи.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від24.01.2019 у справі №814/1394/15 та у подальшому актуалізований у постанові Верховного Суду від08.12.2021 у справі №580/2725/19.

Водночас наслідки неподання або несвоєчасного подання податкової звітності або невиконання вимог щодо внесення змін до податкової звітності визначені ст.120 Податкового кодексу України та тягнуть за собою накладення штрафу у визначених Законом розмірах.

Порядок реєстрації та анулювання реєстрації платників єдиного податку визначений статтею 299 Податкового кодексу України, відповідно до пункту 299.1 якої реєстрація суб`єкта господарювання як платника єдиного податку здійснюється шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку.

Пунктом 299.6 статті 299 Податкового кодексу України встановлено, що підставами для прийняття контролюючим органом рішення про відмову у реєстрації суб`єкта господарювання як платника єдиного податку є виключно:

невідповідність такого суб`єкта вимогам, встановленим статтею 291 цього Кодексу;

наявність у суб`єкта господарювання, який утворюється у результаті реорганізації (крім перетворення) будь-якого платника податку, непогашених податкових зобов`язань чи податкового боргу, що виникли до такої реорганізації;

недотримання таким суб`єктом вимог, встановлених підпунктом 298.1.4. пункту 298.1 статті 298 цього Кодексу.

Повноваження податкового органу не визнавати податкову звітність податковою декларацією передбачені пунктом 48.7 статті 48 Податкового кодексу України, а саме: податкова звітність не визнається податковою декларацією у разі порушення будь-якої норми статті 48 Податкового кодексу України. Зокрема, це відсутність обов`язкових реквізитів: тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер; місцезнаходження (місце проживання) платника податків тощо.

У даному випадку податковим органом не було встановлено невідповідності поданих податкових декларацій вимогам статті 48 Податкового кодексу України. Крім того, відповідач не наділений повноваженнями не визнавати звітність, у зв`язку з пропущенням платником податку строку на подачу декларації, встановленого підпункту 298.8.1 пункту 298.8 статті 298 Податкового кодексу України (пропущення встановлених цією нормою строків).

Разом з тим, суд наголошує, що у відповідності до абзацу 2 підпункту 298.8.4 пункту 298.8 статті 298 Податкового кодексу України якщо частка сільськогосподарського товаровиробництва не перевищує 75 відсотків у зв`язку із виникненням обставин непереборної сили у попередньому податковому (звітному) році, до платника податку в наступному податковому (звітному) році зазначена вимога не застосовується. Такі платники податку для підтвердження статусу платника єдиного податку подають податкову декларацію разом із рішенням Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласних рад про наявність обставин непереборної сили та перелік суб`єктів господарювання, що постраждали внаслідок таких обставин.

Тож дії відповідача є протиправними, оскільки фактично позбавляють позивача права на реєстрацію платником єдиного податку 4 групи як сільськогосподарського товаровиробника.

Згідно з позицією Верховного Суду, що викладена в постановах від06.02.2018 у справі №816/543/17, та від29.03.2018 у справі №804/2321/17 для обставин, які позбавляють суб`єкта господарювання бути платником єдиного податку четвертої групи необхідно проведення документальної перевірки з дослідженням первинних документів.

Суд зазначає, що способом реалізації владних управлінських функцій за наявності встановлення обставин, за яких платник податків не може перебувати на спрощеній системі оподаткування (бути платником єдиного податку), є прийняття рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку, шляхом виключення з реєстру платників цього податку.

Проте, відповідачем не проводилась документальна перевірка позивача, яка б могла встановити правильність поданого розрахунку, натомість відповідачем було обрано надмірно формальний підхід та було проведено лише камеральну перевірку, яка встановила виключно порушення строку подачі розрахунку частки сільськогосподарського товаровиробництва.

Таким чином оскаржуване рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо зобов`язання Головного управління ДПС у Чернігівській області підтвердити позивачу статус платника єдиного податку четвертої групи у 2023 році, починаючи з 01.01.2023, суд зазначає, що рішення в даній категорії справ полягає у констатації факту неправомірності оскаржуваного рішення і позбавлення його правових наслідків шляхом скасування.

Тобто, якщо рішення визнається протиправним та скасовується, після набрання судовим рішенням законної сили, права позивача відновлюються та повертаються до стадії, яка передувала прийняттю оскаржуваного рішення.

Таким чином, оскільки відповідач у підтвердженні позивачу статус платника єдиного податку четвертої групи у 2023 році, починаючи з 01.01.2023 не відмовляв і права позивача в цій частині не порушені, підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

За вищевказаних обставин позов належить задовольнити частково.

Визначаючись щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Так, право на правову допомогу гарантовано ст.ст.8, 59 Конституції України, офіційне тлумачення яким надано Конституційним Судом України у рішеннях від16.11.2000 №13-рп/2000, від30.09.2009 №23-рп/2009 та від11.07.2013 №6-рп/2013.

У рішенні Конституційного Суду України від30.09.2009 №23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.

Згідно ч.1 ст.132 КАСУ, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (частина третя вказаної статті).

Таким чином, послуги зі складання позовних заяв, апеляційних та касаційних скарг є різновидом правової допомоги, витрати на яку включаються до складу судових витрат.

За змістом ст.134 КАСУ, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, у тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною чи третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, установлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (послуг), виконаних (наданих) адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути сумірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, у тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч.7 та ч.9 ст.139 КАСУ розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, установлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд ураховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим і пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Згідно ч.1 ст.139 КАСУ при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Також, за змістом ч.9 ст.139 КАСУ, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд ураховує, зокрема, чи є розмір таких витрат обґрунтованим і пропорційним до предмету спору.

З матеріалів справи вбачається, що згідно договору про надання правової допомоги від 09.06.2023 винагорода виконавця складає 10000,00 грн. При цьому, п.4.1 договору передбачено, що дана винагорода сплачується на протязі п`яти днів з моменту підписання даного договору.

Втім, матеріали справи не містять доказів понесення позивачем зазначених витрат на правову допомогу. Також матеріали справи не містять розрахунку та детального опису фактично наданих юридичних послуг.

Правова позиція Верховного Суду щодо необхідності доведення та врахуванням того чи були витрати на правничу допомогу фактичними, а їх розмір обґрунтованим та розумним викладена, зокрема у постанові від05.05.2018 у справі №821/1594/17.

Верховним Судом у постанові від19.02.2019 у справі №803/1032/18 (касаційне провадження №К/9901/69188/18) підкреслюється, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, до предмета доказування у питанні компенсації понесених у зв`язку з розглядом справи втрат на правничу допомогу необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого адвокатом часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

З огляду на наведене, підстави для відшкодування витрат на правову допомогу відсутні.

Як слідує з матеріалів справи, позивачем під час звернення до суду було сплачено судовий збір на загальну суму 2148,00грн, а тому, за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Чернігівській області на користь позивача має бути стягнуто 1074,00 грн, відповідно до частини задоволених вимог.

Керуючись статтями 72-74, 77, 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «імені Дімітрова» до Головного управління ДПС у Чернігівській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Чернігівській області від21.03.2023 №15/25-01-04-05 про анулювання реєстрації Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «імені Дімітрова» платником єдиного податку четвертої групи.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Чернігівській області на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «імені Дімітрова» судові витрати у розмірі 1074,00 грн (одна тисяча сімдесят чотири гривні) судового збору.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції.

Позивач: Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "імені Дімітрова" (вул.Центральна, буд.75, с.Карповичі, Семенівський район, Чернігівська область, 15420 код ЄДРПОУ 30849584).

Відповідач: Головне управління ДПС у Чернігівській області (вул. Реміснича,11, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ ВП 44094124).

Повне рішення суду складено 05.10.2023.

Суддя Л.О. Житняк