Ухвала

від 05.10.2023 по справі 400/4140/21

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

05 жовтня 2023 року

м. Київ

справа № 400/4140/21

адміністративне провадження № К/990/32201/23

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Юрченко В.П., перевіривши касаційну скаргу Державної податкової служби України на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 23.03.2023 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 08.06.2023 у справі №400/4140/21 за адміністративним позовом Приватного підприємства «ТРИТИКУМ» до Головного управління ДПС у Миколаївській області, Державної податкової служби України про визнання протиправною бездіяльності та стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «ТРИТИКУМ» звернулось до суду першої інстанції з позовом, про:

- визнання протиправною бездіяльність ДПС України щодо не надсилання до Державної казначейської служби України реєстру про перерахування з рахунку у системі електронного адміністрування податку на додану вартість ПП «ТРИТИКУМ» на його поточний рахунок грошових коштів в сумі 995 000 грн., що перевищують суму, яка підлягає перерахуванню до бюджету, яка заявлена на перерахування згідно податкової декларації з податку на додану вартість за лютий 2021 року;

- стягнення з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби у Миколаївській області на користь ПП «ТРИТИКУМ» грошові кошти в сумі 995000 грн., що перевищують суму, яка підлягає перерахуванню до бюджету, яка заявлена на перерахування згідно податкової декларації з податку на додану вартість за лютий 2021.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 23.03.2023 адміністративний позов задоволено частково. Зобов`язано Державну податкову службу України надіслати центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр, в якому зазначаються назва платника - Приватне Підприємство "ТРИТИКУМ", податковий номер - 43714517 та індивідуальний податковий номер платника 437145114036, податку, що підлягає перерахуванню на поточний рахунок 995000 грн. В решті позовних вимог суд відмовив. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ДПС України на користь Приватного підприємства "ТРИТИКУМ" судовий збір в розмірі 8597,50 грн.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 08.06.2023 апеляційну скаргу Державної податкової служби України залишено без задоволення. Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 23.03.2023 змінено. Доповнено резолютивну частину рішення абзацом: «Визнати протиправною бездіяльність Державної податкової служби України щодо надсилання до Державної казначейської служби України реєстру із зазначенням відомостей, що стосуються Приватного підприємства «ТРИТИКУМ» та суми податку, що підлягає перерахуванню на поточний рахунок платника, за результатом подання платником Заяви про повернення суми бюджетного відшкодування та/або суми коштів на рахунку у системі електронного адміністрування податку на додану вартість та/або врахування реєстраційної суми платника податку, що реорганізується в обрахунку реєстраційної суми правонаступника (Д4), (Додаток 4) до податкової декларації з ПДВ за лютий 2021 року.». В інших частинах рішення суду першої інстанції залишено без змін.

25.09.2023 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Державної податкової служби України на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 23.03.2023 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 08.06.2023 у справі №400/4140/21, в якій скаржник просить скасувати оскаржувані рішення та відмовити в задоволенні позову.

За наслідками перевірки касаційної скарги на предмет відповідності вимогам, передбаченим статтями 328-330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суддею-доповідачем встановлено, що у касаційній скарзі не викладені передбачені КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.

Відповідно до частини 1 статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

Після перевірки змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що вона містить посилання на пункти 1, 3 та 4 частини четвертої статті 328 КАС України з одночасним посиланням на пункти 1 та 4 частини другої статті 353 КАС України.

Суд зауважує, що обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга). Обов`язковим є наявність та взаємозв`язок усіх чотирьох умов.

Верховний Суд наголошує, що підстави касаційного оскарження викладаються в касаційній скарзі з вказівкою на конкретні висновки судів, рішення яких оскаржуються, із одночасним зазначенням положень (пункту, частини, статті) закону або іншого нормативно-правового акту, який застосований цими судами при прийнятті відповідного висновку.

Це дозволяє суду касаційної інстанції на виконання вимог статті 341 КАС України перевірити правильність застосування норм матеріального і процесуального права у конкретній справі.

Підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови.

Натомість, податковим органом не конкретизовано, які норми матеріального права застоосвано судами направильно. Крім цього, скаржником не зазначено висновків Верховного Суду, викладених у постанові щодо застосування норм права у подібних правовідносинах та не враховано судом апеляційної інстанції при ухваленні рішення.

Щодо посилань на пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України, як на підставу відкриття касаційного провадження, суд звертає увагу на те, що у випадку посилання скаржника на пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України, як на підставу касаційного оскарження, необхідно навести порушені судами норми процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи в сукупності з обґрунтуванням підстав, передбачених частинами другою та третьою статті 353 КАС України.

Частиною другою статті 353 КАС України встановлено, що підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу; або 4) встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.

Посилаючись на пункт 4 частини другої статті 353 КАС України, скаржник не обгрунтував які обставини, що мають істотне значення, встановлені судом на підставі недопустимих доказів та які докази, на його думку є недопустимими.

Інші норми матеріального права застосовано судами попередніх інстанцій відповідно до встановлених фактичних обставин справи на підставі доказів і пояснень, наданих сторонами та відповідно до вимог статті 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Разом з тим, основні доводи касаційної скарги ґрунтуються на необхідності додатково перевірити та переоцінити докази, і визнати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні чи постанові суду саме так, як вважає заявник скарги.

Також, у касаційній скарзі заявник указує на наявність підстави для відкриття касаційного провадження, визначеної пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України.

Суд зазначає, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України недостатньо самого лише посилання на такий підпункт, необхідно указати конкретну норму права щодо застосування якої відсутній висновок Верховного Суду, підстави необхідності такого висновку у подібних правовідносинах (усунення колізій норм права, визначення пріоритету однієї норми над іншою, тлумачення норми, т.і.), а також зазначення, у чому, на думку заявника, полягає неправильне застосування норми права, щодо якої необхідний висновок Верховного Суду.

Проте, всупереч зазначених вимог, заявником не указано у чому, на думку заявника, полягає неправильне застосування конкретної норми права, щодо якої необхідний висновок Верховного Суду.

Зміст касаційної скарги зводиться до викладу фактичних обставин справи із посиланням на нормативно-правові акти, однак без належного обґрунтування підпункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України.

Таким чином, звертаючись до суду з касаційною скаргою вчетверте, скаржник не виправив недоліків касаційної скарги, на які вказував Верховний Суд в ухвалах, касаційна скарга повністю дублює зміст тієї, яка вже була повернута судом як така, що не містила підстав касаційного оскарження судових рішень у цій справі.

Зазначене свідчить про формальний підхід до оформлення касаційної скарги та ігнорування скаржником роз`яснень, які йому надавалися Верховним Судом щодо вимог до форми і змісту касаційної скарги в частині викладення підстав касаційного оскарження судових рішень.

Таким чином, пославшись у касаційній скарзі на положення частини четвертої статті 328 КАС України, скаржник не виклав передбачені статтею 328 КАС України підстави, за яких оскаржуване судове рішення може бути переглянуте судом касаційної інстанції.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

Ураховуючи те, що скаржником не викладено передбачених цим Кодексом підстав для оскарження судових рішень у касаційному порядку, касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала.

Керуючись статтями 248, 328, 332, 359 КАС України, Суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової служби України на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 23.03.2023 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 08.06.2023 у справі №400/4140/21 - повернути особі, яка її подала.

Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею і оскарженню не підлягає.

СуддяВ.П. Юрченко