Постанова

від 05.10.2023 по справі 147/437/23

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 147/437/23

Провадження № 22-ц/801/1838/2023

Категорія: 21

Головуючий у суді 1-ї інстанції Борейко О. Г.

Доповідач:Копаничук С. Г.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2023 рокуСправа № 147/437/23м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого: Копаничук С.Г. (суддя - доповідач),

суддів: Голоти Л. О., Рибчинського В. П.,

з участю секретаря судового засідання: Литвина С. С.,

учасники справи:

позивач: керівник Гайсинської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Тростянецької селищної ради,

відповідачі: ОСОБА_1 , Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «АКВАВІКА»,

треті особи без самостійних вимог: Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області, ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці апеляційні скарги першого заступника керівника Вінницької обласної прокуратури та ОСОБА_1 на рішення Тростянецького районного суду Вінницької області від 05 липня 2023 року, ухвалене під головуванням судді Борейко О. Г., у цивільній справі за позовом керівника Гайсинської окружної прокуратури Вінницької області в інтересах держави в особі позивача Тростянецької селищної ради Гайсинського району Вінницької області до ОСОБА_1 , Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «АКВАВІКА», за участю третіх осіб без самостійних вимог - Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, ОСОБА_2 , про витребування земельної ділянки, -

в с т а н о в и в:

У квітні 2023 року керівник Гайсинської окружної прокуратури Вінницької області в інтересах держави в особі Тростянецької селищної ради Гайсинського району Вінницької області звернувся з позовом до ОСОБА_1 , СТОВ «АКВАВІКА», за участю третіх осіб без самостійних вимог - Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, ОСОБА_2 , про витребування земельної ділянки.

Позов мотивований тим, що Гайсинською окружною прокуратурою за результатами вивчення стану законності при розпорядженні земельними ділянками державної власності на території Тростянецької територіальної громади виявлено порушення Земельного кодексу України при наданні Головним управлінням Держгеокадастру у Вінницькій області у приватну власність громадянам України земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства.

ОСОБА_2 вже реалізувала згідно ст. 121 ЗК України, своє право на безкоштовну приватизацію земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства. Наказом начальника ГУ Держегеокадастру у Вінницькій області №2-12271/15-20-СГ від 16.06.2020 «Про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою» (п. 1.2) їй надано дозвіл на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, а після виготовлення документації із землеустрою (04.12.2020), відповідно до наказу ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області №2-479/15-21-СГ від 29.03.2021 ОСОБА_2 (п. 2.5) передано у власність для ведення особистого селянського господарства земельну ділянку площею 2 га з кадастровим номером 0522210100:03:000:3337, що знаходиться на території Липовецької міської ради Липовецького (зараз Вінницького) району Вінницької області. Право власності на вказану земельну ділянку зареєстровано нею в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 01.04.2021.

Пунктом 2.4 наказу начальника ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області від 17.05.2021 №2-1374/15-21-СГ «Про надання у власність», ОСОБА_2 знову було передано у власність для ведення особистого селянського господарства земельну ділянку площею 1,8475 га за кадастровим номером 0524181800:01:002:0389 із земель державної власності сільськогосподарського призначення, яка розташована на території Ілляшівської сільської ради Тростянецького (зараз Гайсинського) району Вінницької області, для ведення особистого селянського господарства (код цільового призначення 01.03). Право власності на вказану земельну ділянку зареєстровано нею в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 21.05.2021. У подальшому, земельну ділянку за кадастровим номером 0524181800:01:002:0389 вона відчужиола на підставі договору купівлі-продажу від 23.06.2021 ОСОБА_1 . Згодом, ОСОБА_1 передала вказану земельну ділянку в оренду СТОВ «АКВАВІКА» на підставі договору оренди земельної ділянки б/н від 25.06.2021. Право оренди земельної ділянки зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 15.07.2021 за №43060281.

ОСОБА_2 при зверненні до ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області не повідомила, що вже раніше скористалася своїм правом на безоплатну приватизацію земельної ділянки площею 2 га для ведення особистого селянського господарства. Вказане свідчить про те, що ОСОБА_2 набула право власності на спірну земельну ділянку (0524181800:01:002:0389) незаконно та не мала права відчужувати її.

Гайсинською окружною прокуратурою 11.01.2023 за №51-189 вих-23 на адресу Тростянецької селищної ради направлено повідомлення в порядку статті 23Закону України«Про прокуратуру» про виявлення факту порушення інтересів територіальної громади, а також про надання інформації про вжиття заходів по витребуванню земельної ділянки. Однак, Тростянецькою селищною радою вказані заходи щодо цього не вжито (лист №02-15/136 від 16.01.2023). В листі вказано, що Тростянецька селищна рада не заперечуватиме проти вжиття заходів представницького характеру з боку органів прокуратури у разі встановлення порушень вимог законодавства. Цим листом підтверджено підстави звернення прокурора до суду в інтересах держави в особі органу місцевого самоврядування. З огляду на викладене, прокурор просив суд витребувати у ОСОБА_1 та у СТОВ «АКВАВІКА» на користь Тростянецької територіальної громади в особі Тростянецької селищної ради Гайсинського району Вінницької області земельну ділянку площею 1,8475 га з кадастровим номером 0524181800:01:002:0389, розташовану на території Тростянецької територіальної громади Гайсинського району Вінницької області та стягнути з відповідачів витрати зі сплати судового збору.

Рішенням Тростянецького районного суду Вінницької області від 05 липня 2023 року витребувано у ОСОБА_1 на користь Тростянецької територіальної громади в особі Тростянецької селищної ради Гайсинського району Вінницької області земельну ділянку площею 1,8475 га з кадастровим номером 0524181800:01:002:0389, розташовану на території Тростянецької територіальної громади Гайсинського району Вінницької області. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Вінницької обласної прокуратури судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2684 гривні. Провадження у справі в частині позовних вимог Гайсинської окружної прокуратури Вінницької області в інтересах держави в особі Тростянецької селищної ради Гайсинського району Вінницької області до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «АКВАВІКА» про витребування у СТОВ «АКВАВІКА» на користь Тростянецької територіальної громади в особі Тростянецької селищної ради Гайсинського району Вінницької області земельної ділянки площею 1,8475 га з кадастровим номером 0524181800:01:002:0389, що розташована на території Тростянецької територіальної громади Гайсинського району Вінницької області, - закрито. Роз`яснено керівнику Гайсинської окружної прокуратури Вінницької області, що розгляд цієї справи в частині позовних вимог керівника Гайсинської окружної прокуратури Вінницької області в інтересах держави в особі Тростянецької селищної ради Гайсинського району Вінницької області до СТОВ «АКВАВІКА» про витребування земельної ділянки віднесено до юрисдикції господарського суду.

В апеляційній скарзі перший заступник керівника Вінницької обласної прокуратури, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить рішення суду першої інстанції в частині закриття провадження у справі скасувати та прийняти нове рішення, яким позов у цій частині задовольнити і витребувати у СТОВ «АКВАВІКА» на користь Тростянецької селищної ради спірну земельну ділянку. Зазначає, що суд першої інстанції не дотримався предметної та суб`єктної підсудності, неправильно витлумачив норми ст. 19 ЦПК України та ст. 20 ГПК України, внаслідок чого дійшов помилкового висновку про закриття провадження в частині позовних вимог до СТОВ «АКВАВІКА».

ОСОБА_1 в апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, який відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Вказує, що вона є добросовісним набувачем та не повинна відповідати за порушення інших осіб, допущені в рамках процедури оформлення передачі у власність земельної ділянки. Крім цього, зазначає, що твердження прокурора про відсутність волі держави на передачу у власність спірної ділянки є помилковим, оскільки, державними органами 5 разів приймались рішення, спрямовані на перехід цієї земельної ділянки у приватну власність.

Заслухавши доповідача, учасників процесу, дослідивши матеріали справи, ухвалу суду в межах доводів і вимог апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід відхилити, а скаргу першого заступника керівника Вінницької обласної прокуратури - задовольнити, виходячи з наступного.

За змістом частини першої статті 367ЦПКУкраїни суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст.263ЦПКУкраїни судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення Тростянецького районного суду Вінницької області від 05 липня 2023 року відповідає вимогам вказаної статті не в повній мірі .

Задовольняючи позовні вимоги до ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив з того, що право власності на спірну земельну ділянку набуто ОСОБА_2 неправомірно та поза волею власника (держави), а у подальшому земельну ділянку було відчужено за договором купівлі-продажу на користь ОСОБА_1 , відтак ефективним способом захисту прав Тростянецької селищної ради Гайсинського району Вінницької області є саме витребування такої ділянки в ОСОБА_1 .

Колегія суддів вважає, що у цій частині позовних вимог суд першої інстанції вірно встановив обставини справи, які перевірив наданими доказами, оціненими в порядку ст.89 ЦПК України, правильно визначив спірні правовідносини та застосував до них норми права, внаслідок чого дійшов обґрунтованого висновку про їх задоволення.

Так судом першої інстанції встановлено, що 30 квітня 2020 року ОСОБА_2 подала клопотання до ГУ Держегеокадастру у Вінницькій області про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 2 га для ведення особистого селянського господарства на території Липовецької міської ради за межами населеного пункту. (а.с. 30).

Наказом начальника ГУ Держегеокадастру у Вінницькій області №2-12271/15-20-СГ від 16.06.2020 «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою» ОСОБА_2 , надано дозвіл на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2 га для ведення особистого селянського господарства із земель державної власності сільськогосподарського призначення на території Липовецької міської ради Липовецького району Вінницької області (а.с. 29-34).

Наказом начальника ГУ Держегеокадастру у Вінницькій області №2-479/15-21-СГ від 29.03.2021 «Про надання у власність» затверджено проект землеустрою та передано у власність громадянки ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства земельну ділянку площею 2 га з кадастровим номером 0522210100:03:000:3337, що знаходиться на території Липовецької міської ради Липовецького (зараз Вінницького) району Вінницької області (а.с. 32-34).

Право власності на вказану земельну ділянку за ОСОБА_2 зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 01.04.2021, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за №251340843 (а.с. 35).

18 травня 2020 ОСОБА_2 повторно звернулася з заявою до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області про надання дозволу на виготовлення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності орієнтовною площею 2,0 га з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства на території Ілляшівської сільської ради Тростянецького району Вінницької області. В заяві ОСОБА_2 своїм підписом засвідчила факт невикористання в минулому права безоплатної приватизації земельної ділянки за даним цільовим призначенням згідно зі ст.116 ЗК України (а.с. 36).

Наказом начальника ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області від 17.05.2021 №2-1374/15-21-СГ «Про надання у власність», зокрема п. 2.4, ОСОБА_2 передано у власність для ведення особистого селянського господарства земельну ділянку площею 1,8475 га за кадастровим номером 0524181800:01:002:0389 із земель державної власності сільськогосподарського призначення, яка розташована на території Ілляшівської сільської ради Тростянецького (зараз Гайсинського) району Вінницької області, для ведення особистого селянського господарства (код цільового призначення 01.03) (44-46).

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №258198297 від 25.05.2021, право власності за ОСОБА_2 на вказану земельну ділянку зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 21.05.2021 за №42127358 (а.с. 47).

На підставі договору купівлі-продажу від 23.06.2021 укладеного між громадянкою ОСОБА_2 та ОСОБА_1 земельну ділянку за кадастровим номером 0524181800:01:002:0389 відчуджено ОСОБА_1 (а.с. 49-52).

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №262911241 від 24.06.2021, право власності за ОСОБА_1 на вказану земельну ділянку зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 23.06.2021 за №42652998 (а.с. 53).

ОСОБА_1 передала земельну ділянку в оренду СТОВ «АКВАВІКА» згідно з договором оренди земельної ділянки б/н від 25.06.2021 (а.с. 54-55). Право оренди земельної ділянки зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 15.07.2021 за №43060281, витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію речового права за індексацій ним №266648168 від 20.07.2021 (а.с. 56).

Відповідно до статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Цеправонабувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга статті 19 Конституції України).

Частинами першою, другою статті 78 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) визначено, щоправовласності на землю - цеправоволодіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.Правовласності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Відповідно до статті 80 ЗК України суб`єктамиправавласності на землю є: а) громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності; б) територіальні громади, які реалізують цеправобезпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності; в) держава, яка реалізує цеправочерез відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.

Частиною першою статті 81 ЗК України передбачено, що громадяни України набуваютьправавласності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що булиранішенадані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їмземельноїчастки (паю).

Відповідно до пункту «а» частини третьої статті 22 ЗК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Згідно з пунктом «в» частини третьої, частиною четвертою статті 116 ЗК Українибезоплатнапередача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом. Передача земельних ділянокбезоплатноу власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

За змістом пункту «б» частини першої статті 121 ЗК України громадяни України маютьправонабезоплатнупередачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства в розмірі не більше 2,0 га.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами, погодження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та повноваження органів виконавчої влади в частині погодження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок регулюється статтями 118, 186-1 ЗК України.

Звертаючись до суду з цим позовом,прокурор просив витребувати у Лозінськоої та СТОВ «АКВАВІКА» на користь держави земельну ділянку загальною площею 2 га, для ведення особистого селянського господарства, що була передана у власність ОСОБА_2 з посиланням на те, що остання набула її у власність незаконно, повторно використавши своє право набезоплатнеотриманняземельноїділянки у власність для даного виду використання.

Відповідно до частин першої, другої статті 4 ЦПК України кожна особа маєправов порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюванихправ,свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом наданоправозвертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Здійснюючи правосуддя, суд захищаєправа,свободи та інтереси фізичних осіб,правата інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).

Стаття 15 ЦК України передбачаєправокожної особи на захист свого цивільногоправау разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також маєправона захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частин першої, другої статті 16 ЦК України кожна особа маєправозвернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майновогоправата інтересу. Способами захисту цивільнихправта інтересів можуть бути: 1) визнанняправа;2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушуєправо;4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільнеправоабо інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

З урахуванням цих нормправомна звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме їїправ,свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищатиправа,свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен встановити, чи були порушені, не визнані або оспореніправа,свободи чи інтереси особи, і залежно від встановленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або про відмову в їх задоволенні.

Згідно з висновком Верховного Суду України, викладеним в постанові від 17 грудня 2014 року у справі № 6-140цс14, захист порушенихправособи, що вважає себе власником майна, яке було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями 387 та 388 ЦК України.

Власник маєправовитребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не малаправайого відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник маєправовитребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власникомправавласності на нерухоме майно (принцип реєстраційного підтвердження володіння нерухомістю).

Однією з підстав державної реєстраціїправавласності на нерухоме майно є рішення суду, яке набрало законної сили, щодоправавласності на це майно (пункт 9 частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речовихправна нерухоме майно та їх обтяжень»). Рішення суду про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння є таким рішенням і передбачає внесення відповідного запису до Державного реєстру речовихправна нерухоме майно.

У разі задоволення позовної вимоги про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння суд витребовує таке майно на користь позивача, а не зобов`язує відповідача повернути це майно власникові. Таке рішення суду є підставою для внесення до Державного реєстру речовихправна нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачемправавласності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем.

Можливість власника реалізувати йогоправовитребувати майно від добросовісного набувача згідно зі статтею 388 ЦК України залежить від того, на якій підставі добросовісний набувач набув це майно у власність, а у разі набуття його за оплатним договором - також від того, як саме майно вибуло з володіння власника чи особи, якій власник це майно передав у володіння. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не малаправайого відчужувати, власник маєправовитребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках(частина третя статті 388 ЦК України). Коло підстав, за яких власник маєправовитребувати майно від добросовісного набувача, є вичерпним (частини перша-третя статті 388 ЦК України).

Задоволення вимоги про витребування нерухомого майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захиступраввласника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнанняправавласності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними.

Власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповіднеправо,не є ефективним способом захиступрававласника.

Такі правові висновки наведені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18).

У справі, яка переглядається, встановлено, що ОСОБА_2 набула правовласності на земельну ділянку площею 2 га із земель сільськогосподарського призначення державної власності незаконно, на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, що прийнятий із порушенням вимог статей 116, 121 ЗК України.

При цьому, ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу відчужила вказану земельну ділянку на користь ОСОБА_1 , якій вказана земельна ділянка на даний час належить на праві власності.

Враховуючи, що спірна земельна ділянка вибула з володіння власника - держави поза її волею, на підставінезаконного рішення державного органу, а ОСОБА_2 , не маючи на цеправа,здійснила відчуження спірноїземельноїділянки ОСОБА_1 , яка в свою чергу передала її в опренду ТОВ «АКВАВІКА», суд першої інстанції, , дійшов обґрунтованого висновку про те, що відновленняправадержави на земельну ділянку необхідно здійснювати шляхом її витребування від добросовісного набувача, якою є ОСОБА_1 ..

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що вона є добросовісним набувачем та не має відповідати за порушення інших осіб, допущені в рамках процедури оформлення передачі у власність земельної ділянки, не заслуговують на увагу.

Суд першої інстанції, правильно встановив, що у цьому конкретному випадку за обставин цієї справи витребування майна є законним та пропорційним заходом для відновлення прав власника за умови коли майно вибуло з власності поза волею, є виправданим, переслідує легітимну мету та є необхідним у демократичному суспільстві, а тому не є таким, що порушує статтю 1 Першого протоколу до Конвенції про захистправлюдини і основоположних свобод.

При цьому слід приймати до уваги, що цивільне законодавство передбачає якправовитребування майна його власником (статті 387, 388 ЦК України) так і визначає правові наслідки вилучення товару у покупця на користь третьої особи, на підставах, що виникли до його продажу, зокрема іправона відшкодування саме продавцем покупцю завданих збитків (стаття 661 ЦК України), на що маєправоі ОСОБА_1 пред`явивши відповідний позов.

Колегія суддів також зауважує, щоза обставин цієї справи, безпідставно набувшиправовласності на спірну земельну ділянку, ОСОБА_2 без відома та волі держави протягом одного місяця відчужила її ОСОБА_1 за умов, які мали б викликати сумнів у останньої, яка проявивши розумну обачність, ознайомившись зі змістом документів, що підтверджуютьправовласності відчужувача на цю земельну ділянку, і за необхідності отримавши правову допомогу, мала б зважити на такі обставини при укладенні правочину купівлі-продажуземельноїділянки, а тому не можна вважати, що за таких обставин мало місце порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захистправлюдини і основоположних свобод.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 скарги про неврахування судом висновків про застосування нормправау подібних спірних правовідносинах, які викладені у наведених постановах Верховного Суду, оскільки висновки у цих справах і у справі, яка переглядається, та встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, є різними, у кожній із зазначених справ суди виходили з конкретних обставин справи та фактично-доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.

Інші наведені в її апеляційній скарзі доводи не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанцій, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуальногоправата зводяться до переоцінки встановлених судом обставин справи.

Разом з тим, закриваючи провадження у справі в частині позовних вимог до ТОВ «АКВАВІКА», суд першої інстанції помилково виходив з того, що ці вимоги підлягають розгляду в порядку господарського судочинства виходячи з наступного.

Відповідно до п. 6. ч. 1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи підприємці.

Так, прокурор звернувся до суду з однаковими вимогами як до ОСОБА_1 , так і до фактичного користувача земельної ділянки орендаря СТОВ «АКВАВІКА», оскільки вважав, що предметом спору є один об`єкт, а за суб`єктним складом спір підлягає розгляду саме в порядкуцивільного, а не господарського судочинства.

Колегія суддів звертає увагу на те, що заявлена у цій справі позовна вимога про витребування земельної ділянки на користь держави могла бути предметом розгляду як за правилами цивільного, так і за правилами господарського судочинства, оскільки стаття 19 ЦПК України та стаття 20 ГПК України, не встановлюють відповідної заборони. Позовні вимоги до кількох відповідачів слід розглядати в одному провадженні, якщо такі вимоги однорідні, зокрема, нерозривно пов`язані між собою або від вирішення однієї з них залежало вирішення інших. Такий розгляд не допускався, коли була відсутня спільність предмета позову. Проте поряд з предметним критерієм для визначення юрисдикції слід враховувати також суб`єктний критерій.

ЦПК України, не передбачає обмежень щодо розгляду спору з таким предметом і суб`єктним складом, як у цій справі, в порядку цивільного судочинства, а ГПК України, навпаки встановлює обмеження за суб`єктним критерієм, які унеможливлює розгляд позову прокурора в інтересах держави до фізичної особи.

Крім того, вирішення такого спору за правилами господарського судочинства в частині вимоги до орендаря, який є юридичною особою, а за правилами цивільного судочинства - в частині вимоги до фізичної особи власника земельної ділянки, порушуватиме принцип повноти, всебічності й об`єктивності з`ясування обставин справи, оскільки дослідження одного і того ж предмета та тих самих підстав позову здійснюватиметься судами різних юрисдикцій.

Колегія суддів вважає, що з огляду на висновок щодо юрисдикційності цього спору закриття провадження у цивільному судочинстві за аналогічними вимогами позивача поставить під загрозу сутність гарантованих Конвенцією прав позивача на доступ до суду та на ефективний засіб юридичного захисту.

У рішенні від 22 грудня 2009 року у справі «Безимянная проти Росії» (заява № 21851/03) Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголосив, що «погоджується з тим, що правила визначення параметрів юрисдикції, що застосовуються до різних судів у рамках однієї мережі судових систем держав, безумовно, розроблені таким чином, щоб забезпечити належну реалізацію правосуддя. Заінтересовані держави повинні очікувати, що такі правила будуть застосовуватися. Однак ці правила або їх застосування не повинні обмежувати сторони у використанні доступного засобу правового захисту».

Також слід врахувати, що у відповідності до ст. 255 ЦПК України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, однак суд першої інстанції в порушення вимог процесуального закону ухвалив рішення, яким помилково закрив провадження в частині позовних вимог до СТОВ «АКВАВІКА».

Враховуючи ту обставину, що земельна ділянка з кадастровим номером 0522884600:10:003:0302 для ведення особистого селянського господарства на підставі договору оренди без номера від 25.06.2021 передана ОСОБА_1 в оренду СТОВ «АКВАВІКА», про що 15.07.2021 внесено відповідну інформацію до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, прокурор правильно зазначає про наявність також підстав для її витребування від володільця, якому спірна земельна ділянка передана в оренду - СТОВ «АКВАВІКА».

Відповідно до ч.1 ст.93 ЗК України, право оренди земельної ділянки це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Орендар земельної ділянки безумовно є її володільцем, а відтак безпосередньо порушує права дійсного її власника.

Правовою підставою для такого витребування у орендаря є ч.1 ст.387 ЦК України, яка визначає таке право власника на витребування свого майна від будь-якого незаконного володільця, окрім добросовісного набувача.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що власник земельної ділянки може витребувати її у особи, яка нею лише користується на підставі правочину, укладеного із добросовісним набувачем. Адже у випадку витребування спірної земельної ділянки лише у добросовісного набувача не відбувається ефективного захисту порушеного права, оскільки поновивши своє право власності власник не зможе його реалізувати через існування іншого зареєстрованого речового права тому позовні вимог до СТОВ «АКВАВІКА» слід задовольнити.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно зі статтею 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції в частині закриття провадження у справі підлягає скасуванню, як ухвалене за неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими, невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, які зроблені з порушенням та неправильним застосуванням судом норм матеріального та процесуального права, що відповідно до вимог ст. 376 ЦПК України є підставами для його скасування з прийняттям нового судового рішення про задоволення позову у цій частині. В іншій частині Рішення Тростянецького районного суду Вінницької області від 05 липня 2023 року слід залишити без змін.

Згідно з частиною 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, статті 141 ЦПК України суд розподіляє судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки апеляційним судом ухвалено рішення про задоволення позовних вимог до СТОВ «АКВАВІКА», з останнього на користь Вінницької обласної прокуратури слід стягнути 2684 грн судового збору за подання позовної заяви та 4026 грн за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст.375,376,381,382-384,389,390 ЦПК України,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу першого заступника керівника Вінницької обласної прокуратури задовольнити.

Рішення Тростянецького районного суду Вінницької області від 05 липня 2023 року в частині закриття провадження у справі скасувати.

Позов керівника Гайсинської окружної прокуратури Вінницької області в інтересах держави в особі позивача Тростянецької селищної ради Гайсинського району Вінницької області до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «АКВАВІКА», за участю третіх осіб без самостійних вимог - Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, ОСОБА_2 , про витребування земельної ділянки задовольнити.

Витребувати у Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «АКВАВІКА» на користь Тростянецької територіальної громади в особі Тростянецької селищної ради Гайсинського району Вінницької області земельну ділянку, площею 1,8475 га з кадастровим номером 0524181800:01:002:0389, розташовану на території Тростянецької територіальної громади Гайсинського району Вінницької області.

В решті рішення Тростянецького районного суду Вінницької області від 05 липня 2023 року залишити без змін.

Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «АКВАВІКА» на користь Вінницької обласної прокуратури 2684 грн судового збору за подання позовної заяви та 4026 грн за подання апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Верховного Суду.

Головуючий С. Г. Копаничук

судді: Л. О. Голота

В. П. Рибчинський