Постанова

від 03.10.2023 по справі 466/10402/22

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 466/10402/22 Головуючий у 1 інстанції: Кавацюк В.І.

Провадження № 22-ц/811/1883/23 Доповідач в 2-й інстанції: Ніткевич А. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 жовтня 2023 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

головуючого - судді Ніткевича А.В.

суддів - Бойко С.М., Копняк С.М.

розглянувши у порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи, в приміщенні Львівського апеляційного суду у м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Приватного підприємства «Управляюча компанія «Рідний дім» на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 31 травня 2023 року та додаткове рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 30 червня 2023 року в складі судді Кавацюка В.І. у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Управляюча компанія «Рідний дім» про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої залиттям,-

встановив:

У грудні 2022 року позивач ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Батенчук М.М., звернувся до суду з позовом до ПП «Управляюча компанія «Рідний дім» про відшкодування майнової та моральної шкоди, які завдані залиттям квартири.

В обґрунтування позовних вимог покликався на те, що є власником квартири АДРЕСА_1 , яка знаходиться на першому поверсі будинку. Балансоутримувачем будинку АДРЕСА_2 є ПП «Управляюча компанія «Рідний дім» (колишня назва ПП «ЖЕК «Рідний дім»).

Відповідно до договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, відповідач взяв на себе зобов`язання надавати ОСОБА_1 , як споживачеві, послуги з утримання будинків і прибудинкових територій в будинку АДРЕСА_2 згідно Правил утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства № 76 від 17 травня 2005 року.

Внаслідок закупорки внутрішньобудинкового каналізаційного стояка між першим поверхом і технічним приміщенням затоплено належну йому квартиру АДРЕСА_1 , про що комісією ПП «Управляюча компанія «Рідний дім» складено Акт від 22 липня 2022 року. Зокрема, зафіксовано затоплення житлових кімнат: приймальні 25,7 кв.м ламінату; спальні 18.1 кв.м ламінату; спальні 18,1 кв.м; коридору 15, 1 кв.м підлогової плитки.

Зазначає, що залиття квартири каналізаційними стоками (відходами) відбулося внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх обов`язків за договором, а саме: неналежного технічного і профілактичного обслуговування та чистки каналізаційної внутрішньобудинкової мережі будинку.

Відповідно до кошторисного розрахунку вартості відновлюваних робіт, виготовленого на замовлення позивача сертифікованим спеціалістом, вартість відновлювальних робіт внаслідок залиття приміщень квартири АДРЕСА_1 становить 100468,00 грн.

Після залиття квартири позивач звертався до керівника ПП «Управляюча компанія «Рідний дім» про відшкодування вартості відновлювального ремонту, однак здійснити відшкодування завданих збитків керівник ПП «Управляюча компанія «Рідний дім» відмовився.

Крім цього, у зв`язку із затопленням квартири каналізаційними стоками внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором, позивачу завдана моральна шкода, яка полягає у суттєвих емоційних стражданнях, пов`язаних зі значним пошкодженням майна та порушенням звичного режиму життя внаслідок необхідності проведення очищення квартири від каналізаційних стоків, необхідністю проведення ремонтних робіт, а також конфліктною ситуацією через небажання відповідача врегулювати ситуацію. Враховуючи перенесені через залиття квартири стрес та хвилювання, час, який був витрачений на врегулювання даної ситуації, розмір заподіяної моральної шкоди оцінює в 15 000,00 грн.

Просить ухвалити рішення, яким стягнути з ПП «Управляюча компанія «Рідний дім» на його користь 100 468,00 грн. у відшкодування майнової шкоди, 15000, 00 грн. у відшкодування моральної шкоди, які завдані залиттям квартири, а також понесені ним судові витрати.

Оскаржуваним рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 31 травня 2023 року позов ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Батенчук Марія Михайлівна, до приватного підприємства «Управляюча компанія «Рідний дім» про відшкодування майнової та моральної шкоди, які завдані залиттям квартири, задоволено частково.

Стягнуто з приватного підприємства «Управляюча компанія «Рідний дім» на користь ОСОБА_1 100 468,00 грн. у відшкодування майнової шкоди та 10000,00 грн. у відшкодування моральної шкоди, які завдані залиттям квартири.

Стягнуто з приватного підприємства «Управляюча компанія «Рідний дім» на користь ОСОБА_1 3 157, 00 грн. витрат по оплаті судового збору.

Додатковим рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 30 червня 2023 року заяву представника позивача ОСОБА_1 адвоката Батенчук Марії Михайлівни про ухвалення додаткового рішення задоволено частково.

Резолютивну частину рішення Шевченківського районного суду м.Львова від 31 травня 2023 року, після третього абзацу доповнено абзацом наступного змісту:

«Стягнути з приватного підприємства «Управляюча компанія «Рідний дім» на користь ОСОБА_1 15 000,00 грн. (п`ятнадцять тисяч гривень) витрат на правничу допомогу».

Рішення суду та додаткове рішення суду в апеляційному порядку оскаржив відповідач, ПП «Управляюча компанія «Рідний дім», в особі директора Кликоцького М.Я., вважає незаконними та такими, що не ґрунтуються на фактичних обставинах справи.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що позивач не надав будь-яких яких доказів на підтвердження неналежного виконання управляючою компанією зобов`язань з утримання будинку з обслуговування внутрішньобудинкових систем, в контексті заявлених вимог.

Наголошує, що протікання було виявлено та ліквідовано саме працівниками управляючої компанії, за відсутності позивача, що не було взято до уваги судом першої інстанції.

Апелянт просить взяти до уваги, що відповідно до умов Договору, а саме п.1.8 «Послуги зазначені в пунктах 1.3.3.-1.3.10 надаються за результатами технічних оглядів або за письмовою заявою Споживача», однак позивачем не надано жодних скарг, заяв чи претензій, які б доводили, що послуги управляючою компанією надаються не в повному обсязі.

Зазначає, що технічне обслуговування, в тому числі прочистка системи водовідведення, здійснювалась управляючою компанією відповідно до затвердженого Плану-графіку виконання робіт з технічного обслуговування системи водопостачання та водовідведення (каналізації) багатоквартирного будинків на 2022 рік. Виконання вказаних робіт підтверджується поясненнями, наданим представником відповідача в судовому засіданні та відповідними актами про виконання даних робіт у будинку.

Звертає увагу на те, що позивачем не доведено причинно-наслідкового зв`язку між діями відповідача та заподіянням збитків, зокрема протиправність поведінки відповідача, як заподіювача збитків та докази вини останнього, оскільки позивачем не надано жодних доказів того, що саме бездіяльність відповідача зумовила завдання шкоди майну позивача у заявленому розмірі.

Оскільки доступу до квартири АДРЕСА_3 власником 20.07.2022 не було надано, комісія прийшла висновку, що протікання могло статися в результаті закупорки каналізаційного стояка між квартирою АДРЕСА_3 та технічним приміщенням, в результаті порушення мешканцями будинку правил користування каналізацією, а саме скидання в систему внутрішньобудинокової каналізації сторонніх предметів, зокрема працівниками з каналізації було витягнуто рушник (фото додається).

Зазначає, що судом взято до уваги документи, які надані позивачем в обгрунтування вартості необхідного ремонту квартири позивача, складені на підставі Настанови, яка визначає, основні правила застосування кошторисних норм та нормативів з ціноутворення будівництва для визначення вартості нового будівництва, реконструкції, капітального ремонту будинків, будівель і споруд будь-якого призначення, їх комплексів та частин, лінійних об`єктів інженерно-транспортної інфраструктури, а також реставрації пам`яток архітектури та містобудування.

При цьому, у Дифектному акті та локальному кошторисі на будівельні роботи №02-001 зазначено фарбування раніше пофарбованих стін у середині будівлі, протравлення поверхні стін нейтралізуючим антигрибковим розчином, в той час як залиття виявлено лише на підлоговому покритті, стіни залиті не були, жодного доказу протилежного у матеріалах справи немає. Також, для розрахунку вартості ремонтних робіт бралась площа 100 кв.м, в той час як у Акті від 22.07.2022 зафіксовано затоплення ламінату у приймальні 25,7 кв.м, спальні 18,1 кв.м, коридору 15,1 кв.м, тобто загальна площа становить 77 кв.м. Окрім того, зазначені документи не містять дати і підпису, а тільки вказані, що вони складені в поточних цінах станом на 22.08.2022.

Не надано належної оцінки тому факту, що у матеріалах справи відсутній висновок експерта, не було проведено будівельно-технічної експертизи, не надано звіту про призначення оцінки визначення ринкової вартості розміру відшкодування.

Судом не проаналізовано фотографій, які не містять дати та часу коли відбулась фотофіксація.

Також не погоджується із стягнутою судом моральною шкодою, оскільки розмір такої не підтверджений, зважаючи на те, що в квартирі ніхто не проживає.

Крім цього, витрати на професійну правничу допомогу, що підлягають стягненню є неспівмірним із складністю справи та ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом.

З врахуванням доповнень до апеляційної скарги, просить скасувати рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 31 травня 2023 року та додаткове рішення цього ж суду від 30 червня 2023 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову та стягнути з позивача понесені судові витрати.

27.07.2023 на адресу апеляційного суду надійшов відзив представника ОСОБА_2 на апеляційну скаргу, а якому остання просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Згідно з частиною першою статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Відповідно до частини першої статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України визначено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи категорію справи, ціну позову, а саме стягнення відшкодування шкоди, сумарний розмір якої не перевищує ста прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, межі і доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення, колегія суддів дійшла висновку апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково виходячи з такого.

Згідно ч. 1 ст. 367 Цивільно-процесуального кодексу України (надалі ЦПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з їх доведеності.

Зокрема, суд врахував те, що технічне обслуговування внутрішньобудинокової системи водопостачання та водовідведення є безпосереднім обов`язком відповідача, а проведення «оглядів» не є належним виконанням обов`язків, в т.ч. щодо обслуговування та прочищення системи.

Крім цього, відповідач не надав суду жодного доказу, який би свідчив про належне технічне профілактичне обслуговування, чистку каналізаційної внутрішньо будинкової мережі, внаслідок чого не спростував свої вини у залитті квартирі позивача, що призвело до заподіяння як майнової так і моральної шкоди, розмір якої теж не спростований відповідачем.

Також, суд стягнув на користь позивача суму сплаченого судового збору та витрати на професійну правничу допомогу.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення, колегія суддів виходить з такого.

Відповідно до положень статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, серед іншого, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, а згідно статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є не лише договори й інші правочини, а й завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди іншій особі та інші юридичні факти.

Зобов`язання із заподіяння шкоди - це правовідношення, у силу якого одна сторона (потерпілий) має право вимагати відшкодування заподіяної шкоди, а інша сторона (боржник) зобов`язана відшкодувати заподіяну шкоду в повному розмірі.

Обравши відповідний спосіб захисту права, позивач в силуст. 12 ЦПК Українизобов`язаний довести правову та фактичну підставу своїх вимог.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 , відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 18 грудня 2009 року, є власником квартири АДРЕСА_1 . Загальна площа квартири, яка розташована першому поверсі будинку становить 103,5 кв.м. (а.с. 11-12).

Відповідач ПП «Управляюча компанія Рідний дім» (раніше ПП «ЖЕК «Рідний дім»), як виконавець, надає позивачу житлово-комунальні послуги на підставі договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, який укладений між сторонами, копія якого долучена до матеріалів справи (а.с. 14-17).

Відповідно до п.1.1. Розділу 1 (Предмет договору) виконавець бере на себе зобов`язання надавати споживачеві послуги згідно Правил утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року №76 (зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 року за №927/11207), далі за текстом договору послуги, а споживач зобов`язується своєчасно оплачувати ці послуги за встановленим тарифом у строки та на умовах, передбачених цим договором.

Згідно із п. 1.3. вказаного договору до переліку послуг, що надаються відповідачем в будинку АДРЕСА_2 , зокрема, належать: обслуговування внутрішньобудинкових систем водопостачання та водовідведення, центрального опалення та гарячого водопостачання (п.п.1.3.6.); поточний ремонт конструктивних елементів інженерних систем і технічних пристроїв будинку та елементів зовнішнього благоустрою (п.п.1.3.7.).

Відповідно до п. 3.5. договору виконавець, зокрема, зобов`язаний утримувати внутрішньобудинкові мережі в належному технічному стані, здійснювати їх технічне обслуговування та ремонт, вживати своєчасних заходів до ліквідації аварійних ситуацій, усунення порушень у наданні послуг у строки, встановлені законодавством.

Актом від 22 липня 2022 року, який складений комісією ПП «Управляюча компанія «Рідний дім» в складі головного інженера Павлишина Р.І., майстра ОСОБА_3 , слюсаря-сантехніка ОСОБА_4 зафіксовано факт залиття квартири АДРЕСА_1 , яка належить позивачу ОСОБА_1 , а саме затоплення приймальні площею 25,7 кв.м.(ламінат), спальні 18,1 кв.м. (ламінат), спальні -18,1 кв.м. (ламінат) , коридору 15,1 кв.м. (підлогова плитка) (а.с. 18).

Крім цього, з акту слідує, що під час візуального огляду квартири АДРЕСА_3 виявлено закупорку внутрішньо будинкового каналізаційного стояка, між 1-м поверхом кв. АДРЕСА_3 і технічним приміщенням, що спричинило затоплення даної квартири, про факт затоплення підвального приміщення було повідомлено власника квартири АДРЕСА_3 , оскільки як було встановлено у квартирі ніхто не проживає.

Працівниками управляючої компанії аварійну ситуацію ліквідовано, каналізаційний стояк прочищено.

Відповідно до дослідженого під час розгляду справи Зведеного кошторисного розрахунку, виконаного сертифікованим інженером-проектувальником ОСОБА_5 (кваліфікаційний сертифікат серії АР №015925; зареєстрований у реєстрі атестованих осіб 05.12.2019р., за №13868), вартість відновлювальних робіт внаслідок залиття приміщень квартири АДРЕСА_1 становить 100 468,00 грн.

Також, у матеріалах справи наявний дефектний акт, пояснювальна записка, локальний кошторис на будівельні роботи, фотокопії самого залиття (а.с. 19-27, 30-36).

16.09.2022 ОСОБА_1 звернувся до ПП «Управляюча компанія «Рідний дім» із претензією, у якій повідомивши про відповідні обставини, просив у добровільному порядку відшкодувати йому вартість відновлювального ремонту у розмірі 100468,00 грн., попередив про можливість вирішення питання у судовому порядку (а.с. 37).

Як вбачається з відповіді ПП «Управляюча компанія «Рідний дім» № 343 від 05.10.2022, підприємство відмовилося відшкодовувати вартість ремонту квартири, оскільки вини у затопленні такої не було, зокрема, повідомлено, що причиною затоплення була закупорка внутрішньо будинкового каналізаційного стояка (а.с. 38).

Звертаючись зпозовними вимогами,позивач ОСОБА_1 свої доводифактично зводитьдо того,що йогоквартиру затоплено,однак управляючакомпанія відмовляється добровільно відшкодувати завдану шкоду, тому просить стягнути таку у примусовому порядку, а також стягнути моральну шкоду, яка завдана порушенням його прав та витрати на правничу допомогу.

Зважаючи на те, що рішення суду оскаржується тільки стороною відповідача та лише в частині задоволених позовних вимог, колегія суддів, враховуючи принцип диспозитивності цивільного судочинства та слідуючи приписам ст. 367 ЦПК України, законність оскаржуваного рішення в іншій частині не перевіряє.

Колегія суддів звертає увагу, що загальні положення про відшкодування шкоди передбачені главою 82 ЦК України.

Відповідно до частин першої, другої статті 1166ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної особи або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкода завдана не з її вини.

Тобто цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини, якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

Верховний Суд України у постанові від 19 серпня 2014 року у справі № 3-51гс14 вказав, що аналіз нормЦК Українищодо відшкодування шкоди з урахуванням визначених процесуальним законодавством принципів змагальності і диспозитивності цивільного судочинства дає підстави для висновку, що законодавством не покладається на позивача обов`язок доказування вини відповідача у заподіянні шкоди, діє презумпція вини, тобто відсутність вини у завданні шкоди повинен доводити сам завдавач шкоди. Якщо під час розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

Наведений висновок було підтверджено Верховним Судом, зокрема у постановах від 21 квітня 2021 року в справі № 648/2035/17, від 15 липня 2021 року у справі № 520/4080/16, від 27 жовтня 2021 року у справі № 461/484/18, від 09 лютого 2022 року у справі № 161/7881/20.

Таким чином, обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у особи, яка її завдавала за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини, що власне є підставою цивільно-правової відповідальності.

В свою чергу, Правилами утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затвердженими наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року № 76, визначено, що виконавець послуг - суб`єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору.

Розділом 2 Правил визначено, що технічне обслуговування жилих будинків - комплекс робіт, спрямованих на підтримку справності елементів будівель чи заданих параметрів та режимів роботи технічного обладнання. Система технічного обслуговування жилих будинків повинна забезпечувати безпечне та безперебійне функціонування будинків, інженерних мереж та обладнання протягом установленого терміну служби будинку.

Технічне обслуговування жилих будинків включає роботи з контролю за його станом, забезпечення справності, працездатності, наладки і регулювання інженерних систем тощо. Контроль за технічним станом здійснюється шляхом впровадження системи технічного огляду жилих будинків.

Утримання житлового фонду передбачає виконання робіт, передбачених наказом Держжитлокомунгоспу України від 10.08.2004 № 150 "Про затвердження Примірного переліку послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та послуг з ремонту приміщень будинків, споруд".

Ремонт каналізаційних стояків (п. 1.2.6.16), а також усунення засмічень внутрішньобудинкових водопровідних мереж та каналізаційних випусків (п. 1.1.13.4.), відноситься до цього Переліку.

Крім цього, відповідно до п. 4.1.9. Правил виконавець послуг повинен усунути протікання, витоки, закупорки, засмічування, зриви гідравлічних затворів, санітарних приладів і негерметичність стикових з`єднань у системах каналізації.

Частиною 2 ст. 24 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що критерієм якості послуги з централізованого водовідведення є безперешкодне приймання стічних вод у мережі виконавця з мереж споживача, за умови справності мереж споживача.

Встановивши, що обслуговування внутрішньобудинкових (інженерних) систем (мереж), в тому числі мереж водопостачання та водовідведення, каналізації покладено на виконавця послуг, в даному випадку на ПП «Управляюча компанія «Рідний дім», суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що саме на відповідача покладено забезпечення виконання умов договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій в частині усунення засмічень внутрішньобудинкових каналізаційних випусків.

Завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди породжує зобов`язання між особою, яка таку шкоду завдала, та потерпілою особою. Залежно від змісту такого зобов`язання воно може бути грошовим або негрошовим.

Іншими словами, зважаючи на те, що майну позивача завдана матеріальна шкода у зв`язку з пошкодженням його майна, яке відбулося у відповідний спосіб, висновок суду про те, що останній є суб`єктом, який має право на відшкодування є цілком обґрунтованим, а протилежні висновки апеляційної скарги не заслуговують на увагу.

Як зазначалося вище, згідно Зведеного кошторисного розрахунку, виконаного сертифікованим інженером-проектувальником ОСОБА_5 (кваліфікаційний сертифікат серії АР №015925; зареєстрований у реєстрі атестованих осіб 05.12.2019 за № 13868), вартість відновлювальних робіт внаслідок залиття приміщень квартири АДРЕСА_1 становить 100 468,00 грн.

Доводи апеляційної скарги про те, що у Дефектному акті та локальному кошторисі на будівельні роботи № 02-001 зазначено фарбування раніше пофарбованих стін усередині будівлі, протравлення поверхні стін нейтралізуючим антигрибковим розчином, в той час як залиття виявлено лише на підлоговому покритті, тобто стіни залиті не були, а також те, що для розрахунку вартості ремонтних робіт бралась площа 100 кв.м, в той час як у Акті від 22.07.2022 зафіксовано затоплення ламінату у приймальні 25,7 кв.м, спальні 18,1 кв.м, коридору 15,1 кв.м, тобто загальна площа становить 77 кв.м., колегія суддів до уваги не приймає, оскільки у Локальному кошторисі на будівельні роботи № 02-001 за одиницю виміру взято 100 м.кв (графа 4), разом з тим, витрати враховано, виходячи із площі залиття - 61,9 м.кв. (графа 5), що відповідає, площі, зазначеній в Акті від 22.07.2022.

Що стосується фарбування раніше пофарбованих стін та протравлення поверхні стін нейтралізуючим антигрибковим розчином, то таке рішення з інженерно-технічної точки зору є необхідним, оскільки сирість, яка виникла під час затоплення квартири, не могла залишитись без наслідків та потрапляння такої на стіни.

Належних доказів щодо заперечення розміру збитків, які заподіяні позивачу сторона відповідача не подала, а судом такої не встановлено, клопотання про призначення відповідної судової експертизи учасники справи не заявляли, при цьому підстави для обов`язкового призначення експертизи судом, відсутні (ст. 105 ЦПК України).

Більше того, ОСОБА_5 є інженером проектувальником та його кваліфікаційний рівень відповідає вимогам у сфері діяльності, пов`язаної із створенням об`єктів архітектури, тому складений ним кошторисний розрахунок про визначення вартості відновлювальних робіт є належним та допустимим доказом.

Враховуючи наведене, факт залиття квартири позивача, як і факт та розмір заподіяної йому шкоди, на переконання колегії суддів, об`єктивно встановлений судом, підтверджується матеріалами справи та відповідним дослідження, тому в силу ст. 82 ЦПК України не підлягає доказуванню.

Таким чином, вирішуючи питання відшкодування матеріальної шкоди, колегія суддів виходить саме із суми 100 468,00 грн. збитків, однак вирішуючи питання стягнення такої виключно із відповідача, вважає за доцільне дослідити (врахувати) питання ступеня вини останнього у спірних правовідносинах.

Так, сторонами не заперечувалось, що актом обстеження квартири АДРЕСА_1 встановлено, що залиття квартири позивача мало місце в результаті засмічення внутрішнього будинкового каналізаційного стояка між першим і технічним поверхом.

Відповідно до ст. 1190 ЦК України, особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим.

За заявою потерпілого суд може визначити відповідальність осіб, які спільно завдали шкоди, у частці відповідно до ступеня їхньої вини.

В свою чергу, питання урахування вини потерпілого і матеріального становища фізичної особи, яка завдала шкоди визначено ст. 1193 ЦК України.

Зокрема, відповідно до частини 1 цієї статті шкода, завдана потерпілому внаслідок його умислу, не відшкодовується.

При цьому, якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, - також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом (ч. 2 цієї статті).

Колегія суддів погоджується з тим, що ненадання, неякісне чи несвоєчасне надання виконавцем послуг щодо усунення засмічень у внутрішньобудинковій системі могло призвести до аварійної ситуації, внаслідок чого відбулось затоплення квартири АДРЕСА_1 .

В свою чергу, у матеріалах справи наявний графік щодо частоти перевірки внутрішньо будинкової системи, а також останньої перевірки до часу виявлення затоплення квартири позивача, з якого слідує, що відповідачем відповідна профілактика проводиться, а частота відповідних заходів становить 2-3 дні (а.с. 85-94).

Також, колегія суддів враховує те, що підтвердженням надання послуг з усунення засмічень внутрішньобудинкової каналізації є план-графік виконання робіт на кожен квартал 2022 року та Акти про виконання робіт, з яких вбачається про здійснення ПП «Управляюча компанія «Рідний дім» робіт по промивці системи водовідведення (фекальної каналізації).

Факт неподання таких доказів суду першої інстанції не спростовує обставин, які такими підтверджуються.

При цьому, ще 20.07.2023 під час огляду технічних приміщень було виявлено протікання біля каналізаційного стояка № 35, однак намагаючись з`ясувати причини цього, комісія встановила, що у відповідній квартирі ніхто не проживає, доступу до такої надано не було (а.с. 89, 98).

Із долученої фотографії до апеляційної скарги вбачається, що закупорка у стояку відбулася внаслідок потрапляння у каналізаційний стік рушника (тканинного полотна) (а.с. 186-187).

Колегія суддів звертає увагу, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ч. 1 ст. 316 ЦК України).

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (ч. 1 ст. 317 ЦК України).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства.

Також уч.4та 5цієї статтізазначено,що власністьзобов`язує і власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.

Згідно із ч. 1 ст. 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтями 151, 177, 179 ЖК України та статтями 322, 323ЦК Українипередбачений обов`язокгромадян забезпечуватисхоронність жилихприміщень,бережно ставитисядо санітарно-технічного таіншого обладнання,дотримуватися Правилкористування приміщеннямижитлових будинків,затверджених постановоюКабінету МіністрівУкраїни від8жовтня 1992року №572 (з наступними змінами).

Зокрема, пунктом 7 Правил передбачено обов`язок власника квартири або користувача дотримуватися вимог нормативно-правових актів у сфері житлово-комунальних послуг, санітарних норм і правил, забезпечувати збереження житлових і підсобних приміщень та технічного обладнання, не допускати дій, які порушують умови проживання громадян.

Таким чином, тягар утримання майна, тобто обов`язок здійснювати за свій рахунок поточний та капітальний ремонти квартири, комунікацій у такій, належить власнику квартири і саме власник приватизованого житла зобов`язаний забезпечувати збереження житлових і підсобних приміщень квартири, при наявності відповідних несправностей вживати заходів щодо їх усунення.

Іншими словами, відповідальність, зокрема за квартирні мережі та сантехнічні прилади несуть власники і наймачі квартири.

Поряд з цим, позивач ОСОБА_1 лише 21.07.2022 звернувся до ПП «Управляюча компанія «Рідний дім» із заявою про засвідчення факту затоплення квартири.

Відтак, станом на час подання такої заяви позивачем затоплення тривало не одну добу, при цьому, власне відсутність останнього чи будь кого іншого у квартирі АДРЕСА_3 було, на переконання колегії суддів, причиною масштабів такого залиття, відтак і збільшення розміру заподіяної шкоди.

Наведене дозволяє дійти висновку, що у спірних правовідносинах має бути враховано і відношення позивача до свого майна, яке полягає у залишенні такого без нагляду, а також ступінь вини відповідача, зокрема, шкода не у повній мірі завдана лише діями останнього, оскільки у системи водовідведення, каналізаційну мережу категорично забороняється скидання засобів особистої гігієни, ганчірок, рушників, м`яких іграшок, твердих побутових відходів, будівельного сміття.

Як зазначено вище, власне засмічення каналізаційного стояка, яке мало наслідком закупорку такого рушником, є причиною затоплення квартири позивача, про що власне він сам і повідомив у позовній заяві.

Такі обставини підтверджуються і Звітом про причини залиття, у якому також вказано і на те, що каналізаційний стояк знаходиться у доброму стані, його прочистка та обслуговування відбувається відповідно до встановлених графіків, при цьому встановити з чиєї саме вини сталося залиття є неможливим, зважаючи на характер забруднення та час залиття (а.с. 117-122).

Наведене, на переконання колегії суддів, дає підстави для висновку про те, що наслідки, які є причиною спірних правовідносин, є результатом винних дій (бездіяльності), як відповідача, так і невстановленої особи, яка скинула у каналізаційний стояк рушник, внаслідок чого відбулася закупорка, а також позивача, що дає право суду констатувати ступінь вини відповідача ПП «Управляюча компанія «Рідний дім» у відсотковому співвідношенні, як 50 % та є підставою для зменшення на половину розміру відшкодування, яке підлягає стягненню із ПП «Управляюча компанія «Рідний дім».

Таким чином, оскаржуване рішення підлягає зміні в частині зменшення суми стягнення з ПП «Управляюча компанія «Рідний дім» на користь ОСОБА_1 відшкодування майнової шкоди з 100 468,00 грн. до 50234,00 грн.

Що стосується вимог про відшкодування моральної шкоди, які судом задоволені частково та стягнуто таку у розмірі 10 000,00 грн., колегія суддів враховує таке.

Позивач обґрунтовує моральну шкоду характером та глибиною моральних страждань, вимушеними змінами у житті, тривалістю негативних наслідків.

Відповідно до частини першої статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Виходячи з положень статі 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб`єктивного цивільного права, компенсація моральної шкоди повинна відбуватися у будь-якому випадку її спричинення - право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства.

Пунктом 6.4 Методичних рекомендацій «Відшкодування моральної шкоди» (лист Міністерства юстиції від 13 травня 2004 року № 35-13/797) роз`яснено, що моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, честі, гідності особи. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз, тим більше, якщо така компенсація стосується юридичної особи. У будь-якому випадку розмір відшкодування повинен бути адекватним.

Отже, рівень моральних страждань визначається не видом правопорушення і не складністю цього правопорушення, а моральними стражданнями потерпілого внаслідок заподіяння йому шкоди та значенням наслідків цього правопорушення для його особистості, що і зумовлює розмір суми компенсації моральної шкоди. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди одразу визначається потерпілим у позовній заяві, хоча остаточне рішення про розмір компенсації моральної шкоди приймається судом. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.

Враховуючи те, що апеляційним судом встановлено порушення прав позивача, внаслідок чого він змушений вживати додаткових і вимушених зусиль для організації свого побуту, такий стан речей беззаперечно спричинив йому моральну шкоду, тому він має право на її відшкодування.

Разом з цим, колегія суддів не може погодитися із розміром моральної шкоди, який визначений судом першої інстанції.

Зокрема, дослідивши обставини справи та враховуючи те, що позивач не проживає у залитій квартирі, що суттєво зменшує можливі негативні емоції та переживання щодо пошкодження майна, колегія суддів вважає, що стягнення з ПП «Управляюча компанія «Рідний дім» на користь ОСОБА_1 моральної шкоди у сумі 10000 грн. є завищеним, тому оскаржуване рішення у цій частині теж необхідно змінити.

Поряд з цим, врахувавши усі обставини справи, оцінюючи усі у сукупності докази, виходячи із критерію пропорційності порушення права і необхідних зусиль для відновлення порушеного права, принципів розумності і справедливості, апеляційний суд дійшов висновку, що відшкодування моральної шкоди має становити 3000,00 грн.

Такий розмір шкоди буде достатньою сатисфакцією для позивача і не надто обтяжливим для відповідача.

При цьому, колегія суддів виходить із того, що моральна шкода не є прив`язаною до матеріальної та не залежить від такої, відтак навіть за наявності встановлених обставин щодо стягнення збитків (матеріальної шкоди) моральна шкода може бути недоведеною.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Порядок розподілу та відшкодування судових витрат регламентуєтьсястаттею 141 ЦПК України

Відповідно до положень ч.ч. 1, 13ст. 141 ЦПК Українисудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Види судових витрат визначені ст. 133 ЦПК України.

До таких зокрема належать витрати на професійнуправничу допомогу та пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.

Згідно з ч. 1 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначаютьсяЗаконом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Відповідно до пункту 4 частини першоїстатті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Таким чином, колегія суддів враховує те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року усправі № 751/3840/15-ц склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6ст. 137 ЦПК України).

З матеріалів справи вбачається, що адвокат Батенчук М.М. подала розрахунок витрат, пов`язаних із розглядом справи, включаючи витрати на правову допомогу та у заяві про ухвалення додаткового рішення просила стягнути з відповідача на користь позивача ОСОБА_1 суму витрат на послуги адвоката, який надає йому правову допомогу відповідно до договору про надання правової допомоги від 01 грудня 2022 року, який долучено до матеріалів справи в сумі 25000 грн.

На підтвердження понесених витрат на отримання професійної правничої допомоги до суду надано копію Договору № АО135М про надання правової допомоги від 01 грудня 2022 року; акт приймання-передачі наданої правової допомоги №1/АО135М/22 від 31 травня 2023 року згідно договору №АО135М/22 від 01 грудня 2022 року, детальний опис розрахунку надання професійної правничої (правової) допомоги, та платіжний документ (а.с. 159-165).

З акту приймання-передачі наданої правової допомоги №1/АО135М/22 від 31 травня 2023 року вбачається, що Адвокатським об`єднанням «Кодекс» в особі керуючого партнера Воробця С.І. було витрачено час на: юридичну консультацію: правовий аналіз взаємовідносин між сторонами, наявних доказів (документів), узгодження правової позиції у справі, підготовка позовної заяви, інших заяв по суті справи та з процесуальних питань, виконання процесуальних вимог, представництво інтересів клієнта в судових засіданнях під час розгляду справи.

Встановивши наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що не може залишатися і в силі рішення суду про стягнення витрат на правничу допомогу у відповідному розмірі.

Крім цього, заперечуючи позовні вимоги сторона відповідача у доповненнях до апеляційної скарги, які надійшли у строк визначений ч. 1 ст. 364 ЦПК України, тому підстави не брати такі до уваги відсутні, обгрунтовано заперечує розмір судових витрат на правову допомогу, зокрема звертає увагу на неспівмірність розміру таких із спірними правовідносинами, а саме ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, засідань, тривалістю розгляду справи.

Також зазначає, що категорія справи не є такою, що потребує нових знань, крім тих, що має адвокат у силу своєї професійної освіти.

Так, враховуючи ціну позову у даній справі, яка становить 100 468,00 грн. та задоволення апеляційним судом вимог позивача на суму 50234,00 грн, що на переконання колегії суддів, свідчить про те, що вартість послуг адвоката та потрачений ним час є неспівмірним із складністю спірних правовідносин.

Крім цього, дійсно складність спірних правовідносин (категорія справи) та обізнаність представника у таких і судовій практиці з цього приводу, презюмується, тому вартість витрат на правову допомогу навіть у стягнутому судом розмірі в 15000,00 грн є необгрнутованим хоча б з погляду зазначених вище обставин.

Більше того, адвокатом здійснено розподіл наданих ним послуг та оцінено кожні із них окремо, зокрема, юридичну консультацію, правовий аналіз, підготовка позову, представництво у суді, при цьому такі послуги охоплюються загалом правовою допомогою та надаються кожним адвокатом у межах наданих законом повноважень.

Таким чином, враховуючи характер виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин даної справи, її складності та результатів розгляду такої, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для стягнення таких у розмірі5000,00 грн.

Таким чином, витрати у розмірі 500,00 грн., як еквівалент потраченого часу адвоката на надання правової допомоги позивачу у даній справі є співмірними із складністю такої, наданими послугами у суді апеляційної інстанції, ціною позову, а також розміром задоволених позовних вимог, а розмір таких витрат відповідає критеріям реальності та розумності, що свідчить про необхідність часткового задоволення вимог апеляційної скарги у цій частині.

Не може залишатися поза увагою апеляційного суду і те, що питання судових витрат на правову допомогу, суд першої інстанції вирішив додатковим рішенням, зокрема, ухваливши таке доповнив резолютивну частину основного рішення відповідним абзацом, що суперечить ст. 270 ЦПК України та дає підстави для висновку про можливість зміни додаткового рішення, шляхом викладу його резолютивної частини у новій редакції.

Окремо колегія суддів вважає за можливе зазначити, що відшкодування шкоди у добровільному порядку (що слідуючи матеріалам справи є предметом даного провадження) у строки відведені законом для цього, виключало б необхідність стягнення витрат на правову допомогу.

Також, колегія суддів враховує те, що згідно правової позиції Верховного Суду від 21 січня 2021 року у справі № 280/2635/20, відшкодуванню підлягають витрати на професійну правничу допомогу, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи.

Враховуючи вище викладене, апеляційний суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення апеляційної скарги, зміни рішення суду першої інстанції, шляхом визначення інших сум, які підлягають до стягнення на користь позивача та про які зазначено у мотивах цієї постанови.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України колегія суддів вирішує питання стягнення судового збору.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, -

постановив:

Апеляційну скаргуПриватного підприємства «Управляюча компанія «Рідний дім» - задовольнити частково.

Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 31 травня 2023 року змінити, виклавши резолютивну частину рішення в такій редакції.

Позов ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Управляюча компанія «Рідний дім» про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої залиттям задовольнити частково.

Стягнути з приватного підприємства «Управляюча компанія «Рідний дім» на користь ОСОБА_1 50234 (п`ятдесят тисяч двісті тридцять чотири) гривень 00 копійок у відшкодування майнової шкоди та 3000 (три тисячі) гривень 00 копійок у відшкодування моральної шкоди, які завдані залиттям квартири.

Стягнути з приватного підприємства «Управляюча компанія «Рідний дім» на користь ОСОБА_1 1217 (одна тисяча двісті сімнадцять) гривень 65 копійок судового збору за розгляд справи у суді першої інстанції.

Додаткове рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 30 червня 2023 року змінити, виклавши резолютивну частину у такій редакції.

Заяву представника позивача ОСОБА_1 адвоката Батенчук Марії Михайлівни про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.

Стягнути з приватного підприємства «Управляюча компанія «Рідний дім» на користь ОСОБА_1 5 000,00 грн. (п`ять тисяч гривень) витрат на правничу допомогу.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь приватного підприємства «Управляюча компанія «Рідний дім» судовий збір у розмірі 1610 (одна тисяча шістсот десять) гривень 40 копійок сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 03 жовтня 2023 року.

Головуючий А.В. Ніткевич

Судді: С.М. Бойко

С.М. Копняк