Постанова

від 05.10.2023 по справі 568/628/16-ц

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 жовтня 2023 року

м. Рівне

Справа № 568/628/16-ц

Провадження № 22-ц/4815/1068/23

Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Шимківа С.С.,

суддів: Ковальчук Н.М., Хилевича С.В.,

секретар судового засідання Мороз А.В.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідачі Дубенська районна рада, Радивилівська міська рада,

третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Спеціалізований санаторно-оздоровчий комплекс "Веселка" про визнання права власності,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Радивилівського районногосуду Рівненськоїобласті від 26червня 2023року (ухваленеу складісудді ТроцюкВ.О.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Дубенської районної ради, Радивилівської міської ради, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Спеціалізований санаторно-оздоровчий комплекс "Веселка" про визнання права власності,-

в с т а н о в и в :

У серпні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про визнання за нею права власності на 2 кімнати, що знаходяться на другому поверсі будівлі школи-інтернату в АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позовних вимог вказує, що у 1989 році вона була призначена на посаду вчителя російської мови Срібненської НСШ. Їй було надано житло в будівлі шкільного інтернату в АДРЕСА_2 . У 1987 році інтернат закрили та у вказану будівлю заселили інших жильців. Відповідно до архівних відомостей, вказана будівля станом на 2016 рік обліковується за Управлінням будинками м. Червоноармійськ Червоноармійського району Рівненської області. 25.12.1991 року рішенням виконавчого комітету Радивилівської міської ради їй надано дозвіл на прописку у вказаній будівлі. 05.03.1992 року відповідно до рішення Радивилівської міської ради №47 вул. Коміністичну перейменовано на вул. Паркова. У зв`язку з незадовільними умовами проживання (відсутність опалення, водопроводу) вона неодноразово зверталася для вирішення вказаних проблем. Їй стало відомо, що цільове призначення вказаної будівлі неодноразово змінювалося: «шкільний інтернат», «гуртожиток», «приміщення лікувально-адміністративного корпусу», а також в деяких документах адреса вказаної будівлі зазначена АДРЕСА_3 . Згідно інформації Бугаївської сільської ради будівля, за адресою АДРЕСА_1 , на балансі сільської ради не перебуває. Правомірність її вселення у спірну будівлю встановлено рішенням Радивилівського районного суду від 14.12.2009 року (справа №2-а-668/09). Згідно вказаного рішення суду, скасовано рішення Радивилівської районної ради №180 від 23.03.2001 року «Про передачу приміщення по АДРЕСА_4 ), скасовано рішення Радивилівської районної ради №139 від 25 червня 2007 року в частині включення до Додатку до переліку об`єктів районної комунальної власності (спільної власності територіальних громад району) в новій редакції №24 адміністративно-лікувального корпусу. За її заявою виготовлено технічний паспорт на кімнати, якими вона володіє, та знаходяться на другому поверсі будівлі школи-інтернату в АДРЕСА_1 .

Враховуючи, що вона добросовісно володіє чужим нерухомим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти ним більше ніж 10 років, просила визнати за нею право власності на нерухоме майно за набувальною власністю, а саме на дві кімнати на другому поверсі будівлі школи-інтернату в АДРЕСА_5 , площею 25 кв.м. та кімнату АДРЕСА_6 , площею 18,9 кв.м, загальною площею 43,9 кв.м.

Рішенням Радивилівського районногосуду Рівненськоїобласті від 26червня 2023року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції керувався тим, що позивач не надала належних та допустимих доказів на підтвердження підстав, передбачених статтею 344 ЦК України, необхідних для набуття спірного приміщення (двох кімнат) у шкільному інтернаті у власність за набувальною давністю. Позивач користується спірними кімнатами на законній підставі, які були надані їй як тимчасове житло з одночасним включенням до списку осіб, що потребують покращення житлових умов. Спірне нерухоме майно неможливо визнати безтитульним, оскільки право власності на нього оформлено у встановленому законом порядку, а після передачі його на баланс Радивилівської міської ради, це нерухоме майно включено до об`єктів комунальної власності Радивилівської територіальної громади, як майновий комплекс шкільний інтернат на 54 місця, за адресою АДРЕСА_3 .

Не погоджуючись із рішенням місцевого суду, ОСОБА_1 оскаржила його в апеляційному порядку.

У поданій апеляційній скарзі зазначає, що наявні всі підстави для визнання права власності на спірне майно за набувальною власністю, оскільки нею було дотримано усіх вимог передбачених ст. 344 ЦК України, зокрема вона добросовісно, відкрито та безперервно володіла майном починаючи з 1989 року. Зауважує, що вона зареєстрована в АДРЕСА_1 , яка у відповідності до рішення Бугаївської сільської ради №43 від 20.03.2001 року було перейменовано у АДРЕСА_3 . Вважає, що суд першої інстанції необґрунтовано відмовив у позові і дійшов помилкового висновку, що будинок за АДРЕСА_4 є частиною майнового комплексу по АДРЕСА_7 , оскільки Спеціалізований санаторно-оздоровчийкомплекс "Веселка" не надав документів щодо підтвердження цієї обставини, а нею доведено, що це різні адреси.

З наведених міркувань просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухваливши нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

У поданих на апеляційну скаргу відзивах Дубенська районна рада Рівненської області та Радивилівська міська рада Дубенського району Рівненської області просять залишити без задоволення апеляційну скаргу, а рішення місцевого суду - без змін.

У поясненнях щодо апеляційної скарги ОСОБА_1 , Спеціалізований санаторно-оздоровчий комплекс "Веселка" також просить залишити беззадоволення апеляційнускаргу,а рішеннямісцевого суду-без змін.

Перевіривши матеріалисправи тадоводи апеляційноїскарги,заслухавши поясненняучасників процесу,апеляційний судприходить довисновку про залишення її без задоволення, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 , ОСОБА_3 надано ордер на вселення до гуртожитку в АДРЕСА_2 , з правом зайняття житлової площі (т.1 а.с.50, 51).

Ордер ОСОБА_1 на вселення з її слів не зберігся.

Згідно архівної довідки №04-02/70 від 17.03.2006 року наданого архівним відділом Радивилівської районної державної адміністрації за даними протоколу засідання виконавчого комітету Радивилівської міської ради №13 від 25.12.1991 року ОСОБА_1 надано дозвіл на прописку в АДРЕСА_2 (т.1.а.с.6).

Рішенням сесії Радивилівської міської ради від 05.03.1992 року №47 «Про перейменування вулиць міста» вулицю Комуністична перейменовано у вулицю Паркова, що підтверджено архівною довідкою №27/04-02 від 26.03.2015 року. (т.1 а.с.7).

Згідно відповіді Рівненського обласного БТІ №5475 від 24.06.2016 року, відповідно архівних відомостей будівля школи-інтернату в АДРЕСА_1 .

Відповідно до технічного паспорту, виготовленого ФОП ОСОБА_4 на замовлення ОСОБА_1 , кімнати №36, 40, площею 25,0 кв.м. та 18,9 кв.м. (відповідно) розташовані в школі-інтернаті, що розташовано в АДРЕСА_1 (т.1 а.с.24-26).

Згідно рішення виконавчого комітету Червоноармійської районної ради народних депутатів №126 від 30 червня 1979 року затверджено акт державної комісії від 28.06.1979 року про прийняття в експлуатацію шкільного інтернату на 54 місця в с. Опарипси Червоноармійського району Ровенської області. (т.1 а.с.44).

Постановою Радивилівського районного суду від 14.12.2009 року скасовано рішення Радивилівської районної ради Рівненської області (друге скликання) від 23.01.2001 року «Про передачу приміщення по АДРЕСА_4 ), скасовано в рішенні Радивилівської районної ради Рівненської області (п`ятого скликання) № 139 від 25 червня 2007 року в частині включення до Додатку переліку об`єктів районної комунальної власності (спільної власності територіальних громад району) в новій редакції під № 24 адміністративно-лікувального корпусу (т.1 а.с.54-55).

Рішенням Радивилівської районної ради № 79 від 29 липня 1999 року «Про підсумки інвентаризації об`єктів районної комунальної власності» затверджено перелік об`єктів спільної власності територіальних громад району, де зазначено житлове приміщення гуртожиток по АДРЕСА_1 (т.1 а.с.57-58).

Рішенням Радивилівської міської ради Радивилівського району Рівненської області №551 від 22 квітня 2015 року колективну заяву громадян ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , які зареєстровані в гуртожитку за адресою АДРЕСА_1 , щодо передачі на баланс Радивилівської міської ради гуртожитку, який з їх слів знаходиться в АДРЕСА_1 , взято до уваги та зважаючи на відсутність вказаного майна на території м. Радивилів в задоволенні вказаної заяви відмовлено (т.1 а.с.102).

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно в Державному реєстрі речових прав відсутні відомості щодо нерухомого майна за адресою АДРЕСА_1 (т.1 а.с.105).

Рішенням Бугаївської сільської ради Радивилівського району Рівненської області №43 від 20.03.2001 року «Про передачу приміщення по АДРЕСА_4 ) вирішено внести в адресне господарство Бугаївської сільської ради за адресою АДРЕСА_4 ), згідно рішення Радивилівської районної ради та Радивилівської міської ради (т. 1 а.с.56).

Рішенням Радивилівської районної ради Рівненської області №556 від 03 вересня 2020 року вирішено передати із спільної власності територіальних громад Радивилівського району у комунальну власність Бугаївської сільської ради майнові комплекси згідно з додатком, зокрема, шкільний інтернат на 54 місця в АДРЕСА_3 (т. 2 а.с. 91).

Рішенням Бугаївської сільської ради Радивилівського району Рівненської області №343 від 12 червня 2020 року надано згоду на прийняття об`єктів комунальної власності району, що розташовані на території Бугаївської сільської ради в комунальну власність сільської ради, зокрема, шкільний інтернат на 54 місця в АДРЕСА_3 (т. 2 а.с. 79).

Рішенням Радивилівської міської ради Дубенського району Рівненської області №159 від 18 березня 2021 року «Про перелік об`єктів комунальної власності Радивилівської територіальної громади» затверджено перелік об`єктів комунальної власності Радивилівської територіальної громади, відповідно до якого включено майновий комплекс шкільний інтернат на 54 місця, за адресою АДРЕСА_3 (т. 2 а.с. 35-39).

Будівля в АДРЕСА_3 , (колишня АДРЕСА_1 ) на момент видачі ордера позивачу та на даний час має статус шкільного інтернату на 54 місця, тобто не є житловим будинком.

На даний час за адресою АДРЕСА_7 знаходиться Спеціалізований санаторно-оздоровчий комплекс «Веселка».

Вказане приміщення перебуває з 18.03.2021 року у власності відповідача Радивилівської міської ради та зареєстроване як шкільний інтернат на 54 місця.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 , хоча в Державному реєстрі речових прав вказане нерухоме майно не зареєстроване.

Відповідно до ст.379 ЦК України житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, призначені та придатні для постійного проживання у них. Відповідно до ст.380 та ч. 1 ст.382 вказаного Кодексу житловим будинком є будівля капітального типу, споруджена з дотриманням вимог, встановлених законом, іншими нормативно-правовими актами, і призначена для постійного у ній проживання. Квартирою ж є ізольоване помешкання у житловому будинку, призначене та придатне для постійного у ньому проживання.

Відповідно до ч. 1 ст. 50 ЖК України жиле приміщення, що надається громадянам для проживання, має бути благоустроєним стосовно до умов даного населеного пункту, відповідати встановленим санітарним та технічним вимогам.

Відповідно до ч.1 ст.344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим кодексом. Набуття права власності на земельну ділянку за набувальною давністю регулюється законом. Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації.

При вирішенні спорів, пов`язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, необхідно враховувати, зокрема, наступне: володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності; володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна. Володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності.

Набуття права власності на чужі речі можливе лише за наявності наступних умов: законний об`єкт володіння, добросовісність володіння, відкритість володіння, давність володіння та його безперервність (строк володіння).

Тобто, набуття права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності всіх вказаних умов у сукупності.

Володіння без правової підстави це фактичне володіння, яке не спирається на будь-яку законну підставу володіння чужим майном.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 травня 2019 року у справі № 910/17274/17 (провадження № 12-291гс18) зроблено висновок, що "умовами набуття права власності за набувальною давністю на підставі статті 344 ЦК України є: наявність суб`єкта, здатного набути у власність певний об`єкт; законність об`єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю. Для окремих видів майна (нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери) право власності за набувальною давністю виникає виключно на підставі рішення суду.

Набуття відповідною особою права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності всіх указаних умов у сукупності. Після заволодіння чужим майном подальше володіння особою таким майном має бути безтитульним, тобто таким фактичним володінням, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном. Володіння майном на підставі певного юридичного титулу виключає застосування набувальної давності. При вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна (заволодіння майном), тобто на той початковий момент, який включається в повний давнісний строк володіння майном, визначений законом. Володілець майна в момент його заволодіння не знає (і не повинен знати) про неправомірність заволодіння майном. Крім того, позивач як володілець майна повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього. Звідси, йдеться про добросовісне, але неправомірне, в тому числі безтитульне, заволодіння майном особою, яка в подальшому претендуватиме на набуття цього майна у власність за набувальною давністю.

Враховуючи вказане, апеляційний суд вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що позивач користується спірним майном на законній підставі, оскільки кімнати були надані їй як тимчасове житло з одночасним включенням до списку осіб, що потребують покращення житлових умов.

Таке нерухоме майно неможливо визнати безтитульним, оскільки право власності на нього оформлено у встановленому законом порядку, а після передачі його на баланс Радивилівської міської ради, це нерухоме майно включено до об`єктів комунальної власності Радивилівської територіальної громади, як майновий комплекс шкільний інтернат на 54 місця, за адресою АДРЕСА_3 .

У ході судового розгляду справи, стороною позивача не було доведено і судом не було встановлено, що фактичне місцезнаходження спірного нерухомого майна не відповідає місцезнаходженню шкільного інтернату, який розташований за адресою: АДРЕСА_3 .

Установивши дійсні обставини справи, суд першої інстанції дав належну оцінку зібраним доказам, правильно застосував норми матеріального права, не допустив порушень норм процесуального права, які призвели б до неправильного вирішення спору та дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову.

Наведені в апеляційній скарзі доводи є необґрунтованими, спростовуються встановленими судом обставинами справи та по своїй суті зводяться до незгоди скаржника з висновками суду.

Підстав для скасування ухваленого у справі судового рішення та задоволення поданої апеляційної скарги, виходячи з меж її доводів, апеляційний суд не вбачає, оскільки ці доводи правильності зробленого судом першої інстанції висновку не спростовують.

Керуючись ст.ст. 367, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, Рівненський апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Радивилівського районногосуду Рівненськоїобласті від 26червня 2023року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне судове рішення не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено 05 жовтня 2023 року.

Головуючий-суддя Шимків С.С.

Судді: Ковальчук Н.М.

Хилевич С.В.