Постанова

від 27.09.2023 по справі 638/2377/21

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

27 вересня 2023 року

м. Харків

справа № 638/2377/21

провадження № 22-ц/818/1299/23

Харківський апеляційний суд у складі:

головуючого - Пилипчук Н.П.,

суддів колегії Маміної О.В. Тичкової О.Ю.,

за участю секретаря Носової К.В.

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , які діють від себе особисто та від імені і в інтересах малолітнього сина ОСОБА_3 ,

відповідачі: ОСОБА_4 , Комунальний заклад «Харківський фізико-математичний ліцей №27» Харківської міської ради Харківської області

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харків цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , які діють від себе особисто та від імені і в інтересах малолітнього сина ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , Комунального закладу «Харківський фізико-математичний ліцей №27» Харківської міської ради Харківської області про стягнення матеріальної та моральної шкоди, за апеляційними скаргами ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в особі їх представника ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , в особі його представника ОСОБА_6 , на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 07 квітня 2023 року,

В С Т А Н О В И В :

У лютому 2021 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які діють від себе особисто та від імені і в інтересах свого малолітнього сина ОСОБА_3 звернулись до суду з позовом до ОСОБА_4 та Комунального закладу «Харківський фізико-математичний ліцей №27» Харківської міської ради Харківської області про стягнення матеріальної та моральної шкоди.

Обгрнутовуючи свої позовні вимоги позивачі посилалися на те, що діями ОСОБА_4 , які виявилися у систематичному вчиненні психологічного насилля протягом тривалого періоду відносно їх сина під час уроків математики, спричинено моральну шкоду їм та ОСОБА_3 , який був вимушений залишити через це навчання у даному закладі і перейти до іншої школи. Відповідно до приписів Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання своїх трудових обов`язків. Факт вчинення психологічного насилля підтверджується постановою Жовтневого районного суду м. Харкова, якою визнано винним ОСОБА_4 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-4 КУпАП. Моральну шкоду, яку необхідно стягнути солідарно з відповідачів, батьки оцінюють у наступному розмірі: 155 000,00 грн. на користь ОСОБА_3 , та по 60 000, 00 грн. кожному з батьків на їх користь.

Крім того, внаслідок порушення прав малолітнього ОСОБА_3 , на думку позивачів, їм спричинено матеріальну шкоду у вигляді витрат, які вони понесли для відновлення таких порушених прав. Так, виконуючи рекомендації психолога, до якого вони звернулися внаслідок тривалого цькування та приниження дитини, що спричинило останній моральні страждання, батьки, з метою подолання негативних наслідків протиправних дій ОСОБА_4 , уклали договір на туристичне обслуговування і вивезли дітей (в тому числі ОСОБА_3 ) у червні 2019 на курортний відпочинок до Єгипту. Витрати за послуги склали 81 250 грн., що є матеріальною шкодою, яку необхідно компенсувати ОСОБА_2 . Також, на виконання вимог психолога, у 2019 батьки ОСОБА_3 організували для сина в період з 12.08.2019 по 07.09.2019 туристичний похід на Корсіку (Франція), витрати за організацію і реалізацію якого склали 91 062,94 грн., які необхідно стягнути солідарно з відповідачів як суму матеріальної шкоди на користь ОСОБА_1 .

Рішенням Дзержинськогорайонного судум.Харкова від07квітня 2023року позовну заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , які діють від себе особисто та від імені і в інтересах свого малолітнього сина ОСОБА_3 - задоволено частково. Стягнуто солідарно з ОСОБА_4 та Комунального закладу "Харківський фізико-математичний ліцей №27" Харківської міської ради Харківської області на користь ОСОБА_3 в рахунок відшкодування моральної шкоди грошові кошти у розмірі 80 000 (вісімдесят тисяч) грн. 00 коп. Стягнуто солідарно з ОСОБА_4 та Комунального закладу "Харківський фізико-математичний ліцей №27" Харківської міської ради Харківської області на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 795 (сімсот дев`яносто п`ять) грн. 76 коп.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в особі їх представника ОСОБА_5 просять рішення суду першої інстанції скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог та задовольнити вимоги повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги представник зазначає, що позивачі згодні з висновком суду першої інстанції щодо наявності моральної шкоди, спричиненої ОСОБА_7 , проте не згодні із розміром такої шкоди. Вказує, що з рішення суду першої інстанції не вбачається, з яких саме підстав суд зменшив розмір відшкодування моральної шкоди майже вдвічі, з 155000 грн. до 80000 грн. і якими саме мотивами керувався, відмовляючи у стягненні повної суми моральної шкоди, заявленої в позові. Звертає увагу суду на те, що сам по собі факт наявності душевних страждань у зв`язку з протиправною поведінкою щодо дитини свідчить про наявність підстав для стягнення моральної шкоди. Також позивачі, як батьки, які опікуються моральним та фізичним здоров`ям свого малолітнього сина також зазнали моральних страждань у зв`язку із цькуванням їх дитини протягом 2018-2019 років, яке влаштував ОСОБА_4 , розмір такої шкоди позивачі оцінили в 60000 грн. кожному. Зазначає, що факт протиправної поведінки, негативні наслідки щодо ОСОБА_3 та причинно-наслідковий зв`язок між ними вже встановлений судом першої інстанції. Наголошує, що фактично висновки суду суперечать один одному, оскільки є усі складові протиправної поведінки щодо дитини, проте суд всупереч п. 2 ч. 2 ст. 23 ЦК України не вбачає моральної шкоди для батьків, дитину яких тривалий час цькував відповідач ОСОБА_4 . Судом першої інстанції було неповною мірою надано правову оцінку висновку, зокрема в частині рекомендацій психолога. Вважає, що є причинно-наслідковий зв`язок між протиправною поведінкою відповідачів, її негативним впливом на здоров`я дитини та витратами, які понесли позивачі для подолання впливу відповідно до рекомендацій психолога.

Також з апеляційною скаргою звернувся ОСОБА_4 , в особі свого представника ОСОБА_6 , в якій просив рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Обґрунтовуючи апеляційнускаргу,посилався нате,що суду оскаржуваномурішенні визнаввстановленими всіелементи цивільногоправопорушення якпідстави відповідальностівідповідачів,в томучислі наявністьспричиненої моральноїшкоди,між тимна їхпереконання позивачамине доведено,що дитиназазначала душевнихстраждань узв`язкуз протиправноюповедінкою щодонеї.Наголошує,що тягаробгрунтування тадоказування наявностіелементів цивільногоправопорушення,крім вини,лежить напозивачах.Саме ствердженняспричинення моральноїшкоди безнадання відповіднихдоказів єнедостатнім («концепціянегативного доказу»).Вважає,що некожна протиправнаповедінка маєнаслідком спричиненнядушевних стражданьу людини,також відповідно дозаконодавства небудь-якийакт «булінгу»спричиняє прямінегативні наслідки.Зазначає,що позивачамине надановисновків судовихекспертів профакт спричиненнята глибинудушевних стражданьдитини,позивачами непредставлено пояснень/свідченьпозивачів та/абоДитини та/аботретіх осіб,які бипідтвердили фактпереживання Дитиноюдушевних страждань,жодного доказу(окрімненадійного танедопустимого висновку«психолога»)та навітьжодного поясненняз бокубатьків.Отже позивачіфактично самоусунулисявід доказуванняключових обставинпо справі,а судбезпідставно переклавтягар доказування(спростуваннялише стверджуванихпозивачами обставин)на відповідачів.Вказує,що посиланняпозивачів нарезультати оцінкипсихоемоційного станудитини, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 не єналежним,допустимим тадостатнім доказом.Такий висновокпсихолога немістить інформаціющодо предметадоказування,а томуне можебути належнимдоказом уцій справі.Зазначає,що результатиоцінки психоемоційногостану дитини,складені психологом ОСОБА_8 та психології ОСОБА_9 ,відносно якоїматеріали справине містятьбудь-якихвідомостей проїї кваліфікаціюта компетентність,наявність спеціальнихзнань угалузі психології.«Висновок» немістить навітьдати йогоскладання тапідстав проведеннятакого обстеження ОСОБА_10 ,а датаобстеження ОСОБА_10 є нечитабельною.Вважає,що такий«документ» неє медичноюдокументацією,не євисновком експертата несвідчить прозастосування спеціальнихзнань. ОСОБА_9 не маєстатусу спеціалістав даномусудовому провадженні.Зазначає,що суддійшов помилковоговисновку,«що відповідач1та відповідач2повинні нестисолідарну відповідальність перед позивачами як законними представниками ОСОБА_3 , оскільки їх сукупність та взаємопов`язаність дій є наслідком завдання моральної шкоди малолітній дитині та ступінь участі у завданні шкоди кожного відповідача визначити неможливо». Вказує, що суд у оскаржуваному рішенні не встановив протиправність діянь ОСОБА_11 , а також причинно-наслідкового зв`язку між діяннями ОСОБА_11 та стверджуваною позивачами моральною шкодою. Зазначає, що ОСОБА_4 у спірний період часу знаходився в трудових відносинах з Комунальним закладом «Харківський фізико-математичний ліцей №27» Харківської міської ради Харківської області», а стверджувані позивачами обставини вчинення протиправних дій відносно ОСОБА_3 мали місце під час навчального процесу в Ліцеї, тобто під час виконання ОСОБА_4 своїх трудових обов`язків. За таких обставин в силу приписів ст. 1172 ЦК України ОСОБА_4 не є особою, яка безпосередньо відшкодовує заподіяну шкоду. Вважає, що судом першої інстанції необґрунтовано залишено без задоволення заяви відповідачів про відвід судді Щепіхіної В.В., оскільки на їх переконання є очевидним, а також підтвердженим відповідними доказами, що позивачі вжили ряд заходів, які вплинули на автоматичний розподіл справи.

Представник Комунальногозакладу «Харківськийфізико-математичнийліцей №27»Харківської міськоїради Харківськоїнадала досуду відзивна апеляційнускаргу,в якомузазначила,що вимогиапеляційної скаргивважає безпідставнимий такими,що непідлягають задоволенню.Вказує,що врішенні адміністративногосуду,яким ОСОБА_4 було притягнутодо адміністративноївідповідальності забулінг,не йдетьсяпро спричиненнямалолітньому ОСОБА_3 моральної абоматеріальної шкоди,крім того,у адміністративномупротоколі пропритягнення ОСОБА_4 до адміністративноївідповідальності чіткозазначено:«шкода незаподіяна».Таким чином,Позивачі повиннібули довестий надатиналежні йдопустимі доказиспричиненої моральноїта матеріальноїшкоди,а такожїї розмір.Наголошує,що привстановленні судомобставин Позивачіналежними тадопустимими доказамине довелифакт спричиненняїм моральноїшкоди.У матеріалахсправи відсутнідокази напідтвердження порушенняїх особистихнемайнових прав,завдання шкодиїх здоров`юта душевнихстраждань,а отже,заподіяння їмвнаслідок неправомірнихдій Відповідача1й Відповідача2моральної шкоди.Зазначає,що позов ОСОБА_12 немістить такихдоказів,ані поясненьсамих Позивачів,дитини,свідків щодопереживання дитиноюморальних стражданьта їхглибину,висновків експертів.Вказує,що апелянтвводить судв оману,стверджуючи,що:«на виконаннявимог психолога, у 2019 році батьки ОСОБА_1 і ОСОБА_2 організували для сина ОСОБА_3 туристичний похід на Корсику (Франція) в період з 12.08.2019 по 07.09.2019 р.» Натомість, ніяких «вимог» психолога не було, а були рекомендації, з яких була виконана тільки рекомендація про відпочинок, а всі інші рекомендації, такі як: проходження курсу психокорекції з метою подолання станів віктимної поведінки; психологічний супровід/спостереження протягом 1 року з періодичним контрольним тестуванням емоційного стану; 3) консультація лікаря-невролога або психіатра, 4) переведення ОСОБА_3 до іншого навчального закладу - не були виконані. Звертає увагу суду на те, що вже після відвідування Центру Логопедії й отримання висновку психолога Бірюкової у 2019 році позивачі звертались до ОСОБА_4 із проханням взяти їх сина до літнього математичного табору, ОСОБА_13 продовжував відвідувати та був слухачем математичного гуртка Малого Каразінського університету при ХНУ ім. В. Н. Каразіна на платній основі, де викладав ОСОБА_4 , по листопад 2019 включно, продовжував навчатись у групі, де математику викладав ОСОБА_4 . А влітку 2018 року, коли, як стверджують Позивачі, вже відбувався булінг з боку викладача математики відносно малолітнього ОСОБА_3 , він відвідав літній математичний табір ОСОБА_4 . Зазначає, що докази, надані Позивачами, є недопустимими, позивачами надано копії документів, які не були завірені належним чином, крім того надані у якості доказів виписки із банківських рахунків є нечитабельними. Просила рішення суду першої інстанції скасувати, у задоволенні позовних вимог відмовити.

У відповідності до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідност.ст.12,13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга позивачів підлягає частковому задоволенню, апеляційна скарга відповідача задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до Наказу №83 від 22.08.1997 директора КЗ ХФМЛ №27 ОСОБА_4 призначено на посаду вчителя математики з 26.08.1997 на підставі поданої ним заяви.

Постановою Жовтневого районного суду м. Харкова від 15.04.2020 ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-4 КУпАП. Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серія АПР18 471171 від 20.02.2020 вчитель математики ОСОБА_4 в період часу з травня 2018 по 25.12.2019 в приміщенні КЗ ХФМЛ №27, за адресою м. Харків, вул. Мар`їнська, 12/14 під час уроків математики систематично вчиняв психологічне насилля відносно учня 7-2 класу даного закладу ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у зв`язку з чим батьки дитину перевели до іншого навчального закладу. Суд дійшов висновку, що ОСОБА_4 , як учасник освітнього процесу, вчинив дії, які полягали у психологічному насильстві стосовно неповнолітньої особи, внаслідок чого була заподіяна шкода психічному здоров`ю потерпілого ОСОБА_3 .

Постановою Харківського апеляційного суду від 17.06.2020 зазначена вище постанова залишена без змін, суд апеляційної інстанції перевірив обставини, які встановлені судом першої інстанції щодо винуватості ОСОБА_4 у вчиненні булінгу (цькування), тобто, діяння учасника освітнього процесу, яке полягає у психологічному насильстві, що вчинене стосовно малолітньої особи, та погодився з висновками суду, що внаслідок таких діянь була заподіяна шкода психічному здоров`ю потерпілого.

Наприкінці першого семестру навчального року 2019-2020 внаслідок неправомірної поведінки вчителя математики відносно малолітнього ОСОБА_3 батьки останнього вимушені були перевести дитину в іншій навчальний заклад та залишити відвідування математичного гуртка при університеті, де заняття проводив ОСОБА_4 .

На підставі результатів розгляду звернення ОСОБА_1 (батька малолітнього ОСОБА_3 ) від 25.11.2019, висновків роботи комісії КЗ «ХФМЛ №27» з розгляду випадків булінгу від 28.11.2019, наказом відповідача 2 від 24.12.2019 №219-к вчителю математики ОСОБА_4 24.12.2019 оголошено догану у відповідності до ст.ст. 147,149 КЗпП України.

Факт протиправної поведінки ОСОБА_4 , як учасника освітнього процесу, та вина у вчиненні таких дій встановлені під час розгляду справи щодо притягнення ОСОБА_4 до адміністративної відповідальності за вчинення булінгу. Як встановлено судом такі дії полягали у психологічному насильстві стосовно неповнолітньої особи, внаслідок чого була заподіяна шкода психічному здоров`ю потерпілого ОСОБА_3 .

Так, в ході розгляду справи 639/1214/20 про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_4 судом встановлено, що ОСОБА_4 вчиняв щодо ОСОБА_3 дії, що мають ознаки цькування, а саме: звертаючись до ОСОБА_3 говорив: « ОСОБА_14 , закрой пасть!». Звертаючись до учнів в класі: « ОСОБА_15 , Арцибашев, понятно, написал, но ОСОБА_12 і теорію написал… на единицу по-моему. Зачем ему здесь учиться? Мама по-видимому его бросила, потому что нет у него родителей». Звертаючись на уроці до ОСОБА_3 «…. Посмотри, чучело! Вон в самом конце!». Якщо ОСОБА_3 робив помилку вчитель ОСОБА_4 у класі починав казати « ОСОБА_16 » и залучати однокласників, щоб вони теж з ним говорили « ОСОБА_16 ». Вчитель ОСОБА_4 на уроках стверджував, що ОСОБА_3 ні на що не здатний і математика це не його, казав, що він не буде навчатися у цій школі, що його мати вже в ньому розчарувалася, хоча батько ще продовжує гордитися, але це не надовго. ОСОБА_4 на уроці в класі говорив дітям, що вони хором заспівають пісню «До свидания, мой ласковый, ОСОБА_14 !». Також на уроках вчитель казав, що обидва батьки повністю розчарувалися в ОСОБА_3 , а його мама взагалі від нього відмовилася. Такі дії тривали систематично в період з травня 2018 по грудень 2019 року.

Охорона дитинства включає в себе забезпечення реалізації прав дитини на життя, охорону здоров`я, освіту, соціальний захист та всебічний розвиток.

Держави, учасниці Організації Об`єднаних Націй, ратифікувавшиКонвенцію про права дитини, взяли на себе зобов`язання вживати необхідних законодавчих, адміністративних, соціальних і просвітніх заходів із метою захисту дитини від усіх форм фізичного і психологічного насильства, образ чи зловживань, відсутності піклування чи недбалого і брутального поводження та експлуатації, включаючи сексуальні зловживання, батьками, законними опікунами чи будь-якою іншою особою, яка турбується про дитину.

Україна ратифікувавшиКонвенцію ООН про права дитинивлютому 1991 року, визнала охорону дитинства як стратегічний загальнонаціональний пріоритет.

Так, право дитини на захист від усіх форм насильства в Україні гарантованостаттею 10 Закону України "Про охорону дитинства", відповідно до якої кожній дитині гарантується право на свободу, особисту недоторканність та захист гідності. Дисципліна і порядок у сім`ї, навчальних та інших дитячих закладах мають забезпечуватися на принципах, що ґрунтуються на взаємоповазі, справедливості і виключають приниження честі та гідності дитини.

Відповідно доч.1ст.53Закону України«Про освіту»здобувачі освітимають правона безпечніта нешкідливіумови навчання,утримання іпраці; повагулюдської гідності; захист під час освітнього процесу від приниження честі та гідності, будь-яких форм насильства та експлуатації, булінгу (цькування), дискримінації за будь-якою ознакою, пропаганди та агітації, що завдають шкоди здоров`ю здобувача освіти.

Відповідно до ч. 2 ст. 54 Закону України «Про освіту»педагогічні,науково-педагогічніта науковіпрацівники зобов`язані: дотримуватисяпедагогічної етики; поважатигідність,права,свободи ізаконні інтересивсіх учасниківосвітнього процесу; настановленнямі особистимприкладом утверджуватиповагу досуспільної мораліта суспільнихцінностей,зокрема правди,справедливості,патріотизму,гуманізму,толерантності,працелюбства; захищати здобувачів освіти під час освітнього процесу від будь-яких форм фізичного та психологічного насильства, приниження честі та гідності, дискримінації за будь-якою ознакою, пропаганди та агітації, що завдають шкоди здоров`ю здобувача освіти, запобігати вживанню ними та іншими особами на території закладів освіти алкогольних напоїв, наркотичних засобів, іншим шкідливим звичкам.

Відповідно доч.2ст.25Закону України«Про освіту»засновник закладуосвіти абоуповноважений ниморган (особа): здійснює контроль за виконанням плану заходів, спрямованих на запобігання та протидію булінгу (цькуванню) в закладі освіти; розглядає скарги про відмову у реагуванні на випадки булінгу (цькування) за заявами здобувачів освіти, їхніх батьків, законних представників, інших осіб та приймає рішення за результатами розгляду таких скарг; сприяє створенню безпечного освітнього середовища в закладі освіти та вживає заходів для надання соціальних та психолого-педагогічних послуг здобувачам освіти, які вчинили булінг (цькування), стали його свідками або постраждали від булінгу.

Відповідно до ч.3 ст. 26 Закону України «Про освіту» керівник навчального закладу: забезпечує створення у закладі освіти безпечного освітнього середовища, вільного від насильства та булінгу (цькування); розглядає заяви про випадки булінгу (цькування) здобувачів освіти, їхніх батьків, законних представників, інших осіб та видає рішення про проведення розслідування; скликає засідання комісії з розгляду випадків булінгу (цькування) для прийняття рішення за результатами проведеного розслідування та вживає відповідних заходів реагування; забезпечує виконання заходів для надання соціальних та психолого-педагогічних послуг здобувачам освіти, які вчинили булінг, стали його свідками або постраждали від булінгу (цькування); повідомляє уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України та службі у справах дітей про випадки булінгу (цькування) в закладі освіти.

Відповідно до пунктів 1.2, 1.7 Статуту Комунального закладу «Харківський фізико-математичний ліцей N 27 Харківської міської ради Харківської області», засновником якого є Харківська міська рада, відповідач 2 є закладом освіти, який у своїй діяльності керується Конституцією України, Законами України «Про освіту», «Про повну загальну середню освіту», актами Президента України, Кабінету Міністрів України, Положенням про ліцей, наказами Міністерства освіти і науки України, інших центральних органів виконавчої влади, рішеннями Харківської міської ради та її виконавчого комітету, розпорядженнями Харківського міського голови, наказами Департаменту освіти Харківської міської ради та цим Статутом.

Згідно з пунктами 1.13 та 3.5 Статуту одним із принципів освітньої діяльності, якими керується заклад, є формування поваги до прав і свобод людини, нетерпимості до приниження її честі та гідності, фізичного або психологічного насильства. Учні закладу освіти мають право на захист під час освітнього процесу від приниження честі та гідності, від будь-яких форм експлуатації, психологічного і фізичного насильства, від дій педагогічних та інших працівників, які порушують їх права, принижують честь і гідність.

При цьому пунктом 3.15 Статуту передбачено, що педагогічні працівники закладу освіти зобов`язані, зокрема, захищати учнів під час освітнього процесу від будь-яких форм фізичного та психологічного насильства, приниження честі та гідності, дискримінації за будь-якою ознакою, пропаганди та агітації, що завдають шкоди здоров`ю учня/учениці, запобігати вживанню ними та іншими особами на території закладу освіти алкогольних напоїв, наркотичних засобів, іншим шкідливим звичкам.

Частиною першоюстатті 23 ЦК Українивизначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Отже, указане положення має загальне принципове значення, за змістом якого, саме особа, яка безпосередньо постраждала від протиправних дій іншої особи має право на відшкодування завданої їй моральної шкоди.

Частиною другою указаної статті надано визначення такої категорії як моральна шкода, а саме: моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною першоюстатті 1167 ЦК Україниморальна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до частини першоїстатті 1168 ЦК Україниморальна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Наявність моральної шкоди доводиться позивачем, який в позовній заяві має зазначити, які моральні страждання та у зв`язку з чим він поніс і чим обґрунтовується розмір компенсації. Розмір відшкодування моральної шкоди оцінюється самим потерпілим та визначається у позовній заяві.

За змістом статей12,81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Отже, судом встановлено, що авторитетний вчитель, маючи психологічну та владну перевагу, демонстраційно, в присутності інших дітей, цькував хлопця, подекуди заохочуючи до цього інших учнів, в той час, коли дитина не могла себе захистити.

Таке тривале цькування дитини не могло негативно не вплинути на становлення його особистості, його подальшу соціалізацію, його емоційний розвиток, вочевидь викликало у ОСОБА_3 почуття страху, відсутності безпеки, позбавило дитину права здобувати освіту в обраному ним закладі освіти у безпечній та доброзичливій атмосфері, завдало хлопцю моральної шкоди.

Визначаючи розмір моральної шкоди апеляційний суд окрім наведеного враховує також тривалість правопорушення, глибину страждань, характер вимушених змін у життя та обсяг зусиль, які були необхідними для відновлення порушеного права.

З урахуванням наведеного вірним є висновок суду першої інстанції про наявність підстав для відшкодування ОСОБА_3 моральної шкоди.

Колегія суддів не вбачає підстав для стягнення відшкодування у більшому розмірі, оскільки розмір шкоди 80000 грн. суд визначив із дотриманням вимог виваженості, розумності та справедливості.

Між тим, колегія суддів не може погодитись з висновком суду щодо солідарного стягнення моральної шкоди з відповідачів.

В обґрунтування солідарного стягнення з відповідачів шкоди, позивачі зазначали, що завдання шкоди є наслідком не лише винних дій вчителя ОСОБА_4 , а й протиправної бездіяльності закладу освіти отже таке відшкодування має бути стягнуто з відповідачів солідарно на підставі ст. 1190 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1190 ЦК України особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим.

За змістом зазначеної норми закону спільною вважається шкода як неподільний результат неправомірних дій або бездіяльності двох і більше осіб. При цьому не обов`язково, щоб дії або бездіяльність, які завдали шкоди іншим особам, співпадали за часом. Дане правило поширюється на випадки, коли неможливо встановити, яка дія та в якій мірі спричинила настання такого наслідку.

При цьому у заподіянні шкоди спільними діями має місце єдність дій заподіювачів, яка полягає у такому їх взаємозв`язку, при якому виключення хоча би однієї із цих дій із комплексу діянь співзаподіювачів не призводить до виникнення спільного шкідливого результату. За заявою потерпілого суд може визначити відповідальність осіб, які спільно завдали шкоди, у частці відповідно до ступеня їх вини.

Як роз`яснено у п. 3 постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27 березня 1992 року № 6 (з наступними змінами і доповненнями), особи, які спільно заподіяли шкоду, тобто заподіяли неподільну шкоду взаємопов`язаними, сукупними діями, або діями з єдністю наміру, несуть солідарну відповідальність перед потерпілими.

Відповідно до ст. 541 Цивільного кодексу України солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов`язання.

Згідно ч. 1 ст. 543 ЦК України, позивач має вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Між тим, колегія суддів вважає, що за даних обставин, цивільно-правова відповідальність за шкоду, спричинену ОСОБА_4 та КЗ «Харківський фізико-математичний ліцей № 27» має регулюватися спеціальною нормою, а саме ст. 1172 ЦК України.

Так, відповідно до ст.1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових обов`язків.

Для покладення на юридичну або фізичну особу цивільної відповідальності необхідна наявність як загальних умов деліктної відповідальності (протиправна поведінка працівника; причинний зв`язок між такою поведінкою і шкодою; вина особи, яка заподіяла шкоду), так і певних спеціальних умов. До таких спеціальних умов належать: перебування завдавача шкоди в трудових (службових) відносинах з юридичною або фізичною особою - роботодавцем, незалежно від характеру таких відносин: постійні, тимчасові, сезонні тощо. Під виконанням працівником своїх трудових (службових) обов`язків слід розуміти виконання роботи згідно з трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоча і виходить за межі трудового договору або посадової інструкції, але доручається роботодавцем або викликана невідкладною виробничою необхідністю, як на території роботодавця, так і за її межами, протягом усього робочого часу. Якщо шкода завдана працівником у робочий час, але діями, які не пов`язані з виконанням трудових (службових) обов`язків, роботодавець відповідальності нести не буде.

Оскільки ОСОБА_4 , будучи вчителем математики КЗ «Харківський фізико-математичний ліцей № 27» Харківської міської ради Харківської області, вчиняв неправомірні дії щодо ОСОБА_3 в ході виконання посадових обов`язків, покладених на нього КЗ «Харківський фізико-математичний ліцей № 27» Харківської міської ради Харківської області, тому відповідальність за шкоду, спричинену малолітньому ОСОБА_3 неналежним виконанням відповідачем ОСОБА_4 своїх професійних обов`язків необхідно покласти на КЗ «Харківський фізико-математичний ліцей № 27» Харківської міської ради Харківської області.

Крім того, колегія суддів вважає помилковим висновок суду щодо відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення моральної шкоди на користь позивачів.

Обгрунтовуючи свої позовні вимоги в цій частині позивачі зазначали, що вони, як батьки, які опікуються моральним та фізичним здоров`ям свого малолітнього сина також зазнали моральних страждань у зв`язку із цькуванням, яке влаштував ОСОБА_4 по відношенню до їх дитини, що також відобразилось на їх емоційному стані. Крім того, вони докладали додаткових зусиль для виправлення ситуації, яка склалася, а саме звертались до самого закладу, в якому навчався їх син, до поліції, до психолога, до суду тощо.

З матеріалів справи вбачається, що після звернення ОСОБА_1 25.11.2019 до керівництва ліцею (закладу освіту) з заявою про факт «булінгу (цькування) учасника освітнього процесу» наказом від 26.11.2019 №209 було створено комісію з розгляду випадків булінгу.

Згідно відповіді директора ліцею (вих. №799/01-24/19 від 04.12.2019) на заяву ОСОБА_1 від 25.11.2019, комісією з розгляду випадків булінгу (цькування) встановлено, що інформація, викладена у заяві, не носить ознак вчинення булінгу з боку учителя математики ОСОБА_4 по відношенню до учня 7-2 класу ОСОБА_3 , тому відсутні підстави для притягнення до дисциплінарної відповідальності учителя математики ОСОБА_4 . Із цих причин адміністрація не може сприяти притягненню його до адміністративної відповідальності.

З відповіді КЗ «Харківський фізико-математичний ліцей № 27 Харківської міської ради Харківської області» від 17.08.2020 вих.№375/01-24/20 на підставі розгляду звернення ОСОБА_1 , висновків роботи комісії з розгляду випадків булінгу від 28.11.2019, наказом КЗ «ХФМЛ» №27» від 24.12.2019 №219-к вчителю математики ОСОБА_4 оголошено догану у відповідності до ст.147,149 КЗпП України, але не за фактом вчинення булінгу, а за неналежне виконання своїх посадових обов`язків в частині дотримання етичних норм поведінки під час освітнього процесу.

В подальшому після звернення ОСОБА_1 до поліції за фактом вчинення булінгу з цих же підстав та проведення відповідної перевірки ОСОБА_4 було притягнуто до адміністративної відповідальності та визнано винним у вчиненні психологічного насилля відносно учня 7-2 класу даного закладу ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Апеляційний суд вважає, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 батьки дитини, яка зазнала психологічного насильства, перенесли глибокі душевні страждання, емоційний стан дитини не міг не викликати психологічний стрес у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Враховуючи наведене, а також тривалість правопорушення, обсяг зусиль, які буди вжиті батьками для відновлення порушеного права, вимоги виваженості, розумності, справедливості, колегія суддів вважає за можливе стягнути КЗ «Харківський фізико-математичний ліцей № 27» на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на відшкодування моральної шкоди по 15000 грн. кожному.

Зазначене відповідаєвисновку ВерховногоСуду впостанові №738/387/19 від 18.03.2020 року.

Стосовно відмови у задоволенні позовних вимог про відшкодування матеріальної шкоди, колегія суддів зазначає наступне.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги в частині відшкодування матеріальної шкоди позивачі, посилаються на договір на туристичне обслуговування від 01.06.2019, акт прийому-передачі виконаних робіт від 01.06.2019, виписки по банківськім рахункам за вказаний період подорожі, копії паспортів для виїзду за кордон ОСОБА_3 , ОСОБА_17 та батьків, висновок психолога ОСОБА_9 .

Відповідно до ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Зобов`язання про відшкодування шкоди це правовідношення, у силу якого одна сторона (потерпілий) має право вимагати відшкодування завданої шкоди, а інша сторона (боржник) зобов`язана відшкодувати завдану шкоду в повному розмірі.

Вирішуючи спір про відшкодування шкоди, суд повинен встановити наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, яке має містити такі складові, як:

- наявність шкоди, під якою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права, взагалі будь-яке знецінення блага, що охороняється законом, та її розмір;

- неправомірність поведінки особи, тобто її невідповідність вимогам, наведеним в актах цивільного законодавства;

- причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою, який виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди, тобто протиправна поведінка конкретної особи (осіб), на яку покладається відповідальність, є тією безпосередньою причиною, що необхідно та невідворотно спричинила шкоду;

- вина заподіювача шкоди, як суб`єктивного елемента відповідальності, що полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов`язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини.

Наявність всіх зазначених складових є обов`язковим для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

У деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою. Своєю чергою відповідач повинен довести, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди. Тобто діє презумпція вини завдавача шкоди.

Статтею 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 76, ч. 1, 2 ст. 77, ч. 2 ст. 78, ч. 1 ст. 95 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини справи, які за законом можуть бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 6 ст. 81, ч. 1 ст. 89 ЦПК України доказування не може ґрунтуватись на припущеннях. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Так, згідно результатів оцінки психоемоційного стану ОСОБА_3 психолог вказує на існування загрози його психічному здоров`ю та необхідність кризового психологічного втручання. У висновку рекомендовано ОСОБА_3 здійснити проходження курсу психокорекції з метою зниження рівня тривоги; психологічне спостереження протягом 1 року; повноцінний тривалий відпочинок; у випадку подовження негативного впливу і погіршення емоційного стану обов`язкова зміна оточуючого шкільного середовища; консультація лікаря-невролога або психіатра.

У висновку психолога дійсно зазначені рекомендації для покращення психоемоційного стану ОСОБА_3 , які включають, зокрема, повноцінний тривалий (не менше 1 місяця) відпочинок разом з членами сім`ї зі зміною місця та видів діяльності участь у туристичних походах, активний курортний відпочинок в умовах м`якого клімату, наприклад, середземноморського тощо.

Відповідачі вважають висновок психолога неналежним доказом, оскільки такий висновок психолога не містить інформацію щодо предмета доказування, матеріали справи не містять будь-яких відомостей про кваліфікацію та компетентність психолога ОСОБА_18 , висновок не містить навіть дати його складання та підстав проведення такого обстеження дитини, а дата обстеження дитини є нечитабельною.

Такі доводи не приймаються апеляційним судом.

Висновок має дату обстеження дитини, кваліфікація та фаховий рівень психолога ОСОБА_18 не спростовані.

Позивачами на підтвердження понесених матеріальних витрат надано договір на туристичне обслуговування від 01.06.2020, укладеному між ОСОБА_2 та ПТФ «Z-ТУР», предметом якого є надання комплексу туристичних послуг, пов`язаних з подорожжю до Єгипту, вартістю 81 520,00 грн., копії паспортів для виїзду за кордон.

Колегія суддівзазначає,що путівкадо Єгипту,вартістю 81520,00грн., була придбана в інтересах усієї сім`ї, а не безпосередньо для лікування (відпочинку) дитини ОСОБА_3 , крім того, доказів необхідності придбання саме такої путівки варстістю 81520 грн. не надано.

Також колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо витрат, понесених у зв`язку з відпочинком у Франції (о. Корсіка), у розмірі 91062,94 грн., оскільки матеріали справи не містять належних та достатніх доказів на підтвердження викладених у позовній заяві обставин, зокрема, того, що такий туристичний похід за участю ОСОБА_3 фактично мав місце.

Таким чином встановивши, що позивачами під час розгляду справи не надано суду доказів, які б вказували на факт заподіяння їм матеріальних збитків колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для відшкодування вказаної шкоди з відповідача на користь позивачів.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині задоволення позову про солідарне стягнення з ОСОБА_4 моральної шкоди з відмовою в задоволенні цих позовних вимог, в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди з частковим задоволенням цих позовних вимог. В частині стягнення з Комунального закладу "Харківський фізико-математичний ліцей №27" Харківської міської ради Харківської області на користь ОСОБА_3 в рахунок відшкодування моральної шкоди 80 000 грн., рішення суду залишено без змін.

Питання щодо розподілу витрат по сплаті судового збору суд вирішує на підставі статті 141 ЦПК України, відповідно до якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до вимог п. 3 ч. 1 ст. 307 ЦПК України суд апеляційної інстанції має право скасувати або змінити рішення суду першої інстанції, підставою для чого, згідно п.п. 2, 3, ч. 1 ст. 309 ЦПК України є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального права.

Керуючись ст. ст. 374, 375, 382, 383 ЦПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в особі їх представника ОСОБА_5 задовольнити частково.

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 , в особі його представника ОСОБА_6 задовольнити.

Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 07 квітня 2023 року в частині задоволення позову про солідарне стягнення з ОСОБА_4 моральної шкоди скасувати, у задоволенні цих позовних вимог відмовити.

Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 07 квітня 2023 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди скасувати, ці позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Комунального закладу "Харківський фізико-математичний ліцей №27" Харківської міської ради Харківської області на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на відшкодування моральної шкоди по 15000 грн. кожному.

Перерозподілити судові витрати, стягнуті рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 07 квітня 2023 року.

Стягнути з Комунального закладу "Харківський фізико-математичний ліцей №27" Харківської міської ради Харківської області на користь ОСОБА_2 витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви 353,12 грн.

Стягнути з Комунального закладу "Харківський фізико-математичний ліцей №27" Харківської міської ради Харківської області на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви 1352 грн.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий Н.П. Пилипчук

Судді О.В. Маміна

О.Ю. Тичкова

Повний текст судового рішення виготовлено 06 жовтня 2023 року.