Постанова

від 21.09.2023 по справі 927/215/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" вересня 2023 р. Справа№ 927/215/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кравчука Г.А.

суддів: Козир Т.П.

Коробенка Г.П.

при секретарі судового засідання: Нагулко А. Л.

за участю представників сторін:

від позивача:, Зубенко В.М., адвокат;

від відповідача: Ковалюх В.М., адвокат,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Крапив`янське", с. Кропивне, Чернігівська обл.

на рішення Господарського суду Чернігівської області від 24.05.2023 (повний текст складено 31.05.2023)

та на додаткове рішення Господарського суду Чернігівської області від 07.06.2023 (повний текст складено 08.06.2023)

у справі № 927/215/23 (суддя Романенко А.В.)

за позовом Приватного акціонерного товариства "Ніжинський жиркомбінат", м. Ніжин, Чернігівська обл.

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Крапив`янське", с. Кропивне, Чернігівська обл.

про стягнення штрафних санкцій в сумі 2 622 256,00 грн,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст і підстави позовних вимог за первісним позовом.

У лютому 2023 року Приватне акціонерне товариство "Ніжинський жиркомбінат" (далі - АТ "Ніжинський жиркомбінат", позивач) звернулося до Господарського суду Чернігівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Крапив`янське" (далі - ТОВ "Крапив`янське", відповідач) про стягнення 2 622 256,00 грн штрафних санкцій, з яких: 1648275,20 грн пені та 973980,80 грн 20% штрафу.

В обґрунтування позовних вимог АТ "Ніжинський жиркомбінат" посилається на невиконання ТОВ "Крапив`янське" своїх зобов`язань за Договором поставки №242НЖК від 20.07.2022 та Специфікацією №2 до нього в частині своєчасної поставки товару (далі - Договір). При цьому, позивачем заявлена вимога про стягнення не всієї суми нарахованих за умовами пункту 6.2 Договору штрафних санкцій (9 739 898,00грн), а у зменшеному розмірі, який обмежений розміром понесених позивачем збитків, у зв`язку з вимушеною закупівлею насіння соняшника у іншого постачальника за вищою ціною для належного виконання своїх зобов`язань за зовнішньоекономічним контрактом.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 24.05.2023 у справі № 927/215/23 позовні вимоги АТ "Ніжинський жиркомбінат" до ТОВ "Крапив`янське" про стягнення 2 622 256,00 грн задоволено повністю.

Присуджено до стягнення з ТОВ "Крапив`янське" на користь АТ "Ніжинський жиркомбінат" 1 648 275,20 грн пені, 973 980,80 грн штрафу, 39 333,84 грн судового збору, 2 294,21 грн витрат, пов`язаних з проведенням експертизи.

Задовольняючи позовні вимоги у повному розмірі, суд першої інстанції визнав їх обґрунтованими, оскільки відповідач у порушення вимог статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України свої договірні зобов`язання своєчасно не виконав, товар в обсязі, узгодженому сторонами в Договорі № 242НЖК від 20.07.2022 та Специфікації № 2 від 20.07.2022 до нього, в установлений строк позивачу не поставив, внаслідок чого останній поніс додаткові витрати, пов`язані з закупівлею товару в іншого контрагента за вищою ціною.

Встановивши, що позивач, звертаючись з позовом у даній справі, обмежив розмір штрафних санкцій нарахованих відповідно до пункту 6.2 Договору розміром прямих збитків, зумовлених порушенням відповідачем договірних зобов`язань, суд першої інстанції визнав відсутніми підстави для зменшення розміру заявлених до стягнення штрафу і пені та відхилив подане відповідачем клопотання про таке зменшення, як необґрунтоване.

Короткий зміст додаткового рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Господарським судом Чернігівської області 07.06.2023 у справі №927/215/23 прийнято додаткове рішення щодо розподілу судових витрат у справі.

Зазначеним додатковим рішенням судом першої інстанції клопотання АТ "Ніжинський жиркомбінат" про відшкодування витрат на правову допомогу задоволено частково.

Присуджено до стягнення з ТОВ "Крапив`янське" на користь АТ "Ніжинський жиркомбінат" судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 26 222,56 грн.

Дослідивши подані позивачем докази на підтвердження понесених витрат на послуги адвоката, приймаючи до уваги ступінь складності справи (один епізод спірних правовідносин, що не потребував значних затрат часу на формування правової позиції та складання позову), характер та обсяг наданих адвокатом послуг та час, витрачений адвокатом, на виконання відповідних робіт (наданих послуг), ціну заявленого позову, керуючись принципами справедливості та пропорційності, приписами частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України (обсяг задоволення позовних вимог 100%) та частини 5 вказаної статті, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідні витрати мають бути зменшені та на відповідача у даній справі підлягає покладенню лише частина витрат, які поніс позивач на оплату правничої допомоги, а саме у розмірі 26222,56грн (2622256,00 грн х 1 %, де 2622256,00 грн розмір задоволених позовних вимог), що є співмірним.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

Не погоджуючись із прийнятими рішенням та додатковим рішенням, ТОВ "Крапив`янське" 17.06.2023 звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (надійшло в системі "Електронний суд" 19.06.2023, поштою 26.06.2023), в якій просить скасувати рішення Господарського суду Чернігівської області від 24.05.2023 та додаткове рішення Господарського суду Чернігівської області від 07.06.2023 у справі № 927/215/23; ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю та здійснити новий розподіл судових витрат.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги відповідач вказує, що висновки суду першої інстанції, викладені в оскаржуваному рішенні не відповідають фактичним обставинам справи, при його ухваленні порушено вимоги процесуального права та неправильно застосовані норми матеріального права.

Так, зокрема, за твердженням скаржника, суд першої інстанції дійшов необґрунтованих висновків щодо вчинення відповідачем конклюдентних дій - поставки насіння соняшнику врожаю 2021 року по Специфікації №2 до Договору. При вирішенні питання про зменшення за клопотанням відповідача заявлених до стягнення штрафних санкцій суд першої інстанції не врахував, що їх розмір не відповідає принципам розумності та справедливості, а також тієї обставини, що в Україні з 24.02.2022 діє воєнний стан, який відповідно до листа Торгово-промислової палати від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 визнано форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) для всіх суб`єктів господарської діяльності в частині виконання, зокрема, і зобов`язань за договорами.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.

Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.06.2023 справу № 927/215/23 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Кравчука Г.А., суддів Коробенка Г.П. та Козир Т.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.06.2023 витребувано з Господарського суду Чернігівської області матеріали справи №927/215/23; відкладено вирішення питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду апеляційної скарги або залишення апеляційної скарги без руху за апеляційною скаргою ТОВ "Крапив`янське" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 24.05.2023 та на додаткове рішення Господарського суду Чернігівської області від 07.06.2023 у справі №927/215/23 до надходження до суду матеріалів справи.

06.07.2023 матеріали справи № 927/215/23 надійшли до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 31.07.2023 у справі № 927/215/23 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Крапив`янське" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 24.05.2023 та на додаткове рішення Господарського суду Чернігівської області області від 07.06.2023 у даній справі; розгляд апеляційної скарги призначено на 21.09.2023 об 10 год 00 хв, запропоновано сторонам вчинити певні процесуальні дії в установлений судом строк.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.08.2023 у даній справі задоволено заяву АТ "Ніжинський жиркомбінат" про участь у судовому засіданні в режимі відеконференції, постановлено проводити судове засідання, що призначене на 21.09.2023 о 10 год 00 хв, в режимі відеоконференції за допомогою системи "EasyCon" за веб-посиланням https://vkz.court.gov.ua/, визначено особу, яка братиме участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду: представник АТ "Ніжинський жиркомбінат" - адвокат Зубенко Володимир Миколайович. Вказаною ухвалою попереджено сторін, що відповідно до вимог частини 5 статті 197 Господарського процесуального кодексу України, ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв`язку тощо несе учасник справи, який подав відповідну заяву.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.09.2023 задоволено клопотання представника ТОВ "Крапив`янське" адвоката Ковалюха В.М. про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, постановлено проводити судове засідання, що призначене у справі №927/215/23 на 21.09.2023 о 10 год 00 хв, в режимі відеоконференції за допомогою системи "EasyCon" за веб-посиланням https://vkz.court.gov.ua/, визначено особу, яка братиме участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду: представник ТОВ "Крапив`янське" - адвокат Ковалюх Василь Миколайович. Вказаною ухвалою попереджено сторін, що відповідно до вимог частини 5 статті 197 Господарського процесуального кодексу України, ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв`язку тощо несе учасник справи, який подав відповідну заяву.

Позиція інших учасників справи.

18.07.2023 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від АТ "Ніжинський жиркомбінат" надійшов відзив на апеляційну скаргу (надісланий поштою 12.07.2023), в якому останній просить відмовити відповідачу у задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції у даній справі залишити без змін, стягнути з відповідача витрати на правову допомогу, понесену позивачем при розгляді цієї справи у суді апеляційної інстанції, в розмірі 25 598,02 грн.

За твердженням позивача, суд першої інстанції ухвалив у даній справі рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права при всебічному дослідженні всіх обставин справи, а доводи апеляційної скарги ТОВ "Крапив`янське" не спростовують правомірних висновків суду, оскільки ґрунтуються на помилковому тлумаченні норм матеріального права та неправильній оцінці фактичних спірних правовідносин. Крім того, позивач зазначає, що відповідачем в апеляційній скарзі не наведено належних аргументів щодо незаконності та необгрунтованості додаткового рішення суду першої інстанції у даній справі.

Явка представників сторін.

У судове засідання 21.09.2023 з`явилися представники позивача та відповідача.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги та просив їх задовольнити, оскаржувані рішення суду першої інстанції від 24.05.2023 та додаткове рішення від 07.06.2023 у даній справі скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю та здійснити новий розподіл судових витрат.

Представник позивача у судовому засіданні проти вимог апеляційної скарги заперечував, просив рішення та додаткове рішення суду першої інстанції у даній справі залишити без змін.

Представником позивача заявлено клопотання про стягнення з відповідача витрат на послуги адвоката, понесені у суді апеляційної інстанції.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.

Як убачається з матеріалів справи, 20.07.2022 між АТ Ніжинський жиркомбінат" (покупець) та ТОВ "Крапив`янське" (постачальник) укладений Договір поставки № 242НЖК (далі - Договір), за умовами пунктів 1.1, 2.1 якого постачальник зобов`язався поставити, а покупець - прийняти та оплатити насіння соняшнику врожаю 2021 року (далі - товар), кількість якого обумовлюється сторонами в специфікаціях, які є невід`ємними частинами Договору. Допускається постачання товару різновеликими партіями.

Згідно з пунктами 3.1, 3.3 Договору ціна і загальна вартість товару, порядок оплати товару обумовлюється сторонами в специфікаціях, які є невід`ємними частинами Договору.

Загальна сума Договору визначається як сума специфікацій, укладених до цього Договору, які після підписання представниками сторін та скріплення їх печатками, складають невід`ємну частину Договору (пункт 3.4 Договору).

Відповідно до пунктів 4.1. - 4.3. Договору товар постачається покупцеві на умовах "Інкотермс - 2010", в терміни, які зазначені в специфікаціях, які є невід`ємними частинами Договору. Датою поставки товару (частини товару) вважається день фактичного прийняття товару покупцем за кількістю та якістю, зазначеній в первинних документах на товар (його частину) - товарно-транспортній накладній, розрахунку вартості товару за показниками якості, та видатковій накладній. При цьому, повноваження особи на отримання товару посвідчується довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей.

Сторони в пункті 6.2 Договору узгодили, що в разі несвоєчасної поставки товару або непоставки товару, його частини, постачальник сплачує пеню в розмірі 1% від вартості непоставленого (несвоєчасно поставленого) товару за кожний день прострочення, крім того, відшкодовує всі заподіяні збитки. В разі несвоєчасної поставки або непоставки товару, або його частини, на строк понад 20 календарних днів, постачальник додатково сплачує покупцю штраф у розмірі 20% від вартості непоставленого (несвоєчасно поставленого) товару, або його частини.

За змістом пункту 6.3 Договору в разі прострочення поставки (непоставки) товару, або його частини, на строк більше 10 днів, постачальник зобов`язаний негайно повернути покупцю отриману від нього попередню оплату.

Згідно з пунктами 6.7, 6.8 Договору штрафні санкції, штраф та пеня сплачуються винною стороною понад збитки, в строк 5 днів з дати направлення письмової вимоги стороною, яка відповідно до умов цього Договору має право їх вимагати. Сплата штрафних санкцій, штрафу, пені, компенсацій чи збитків, не звільняє сторону від виконання зобов`язань в натурі. Нарахування штрафних санкцій, штрафу та пені за прострочення виконання зобов`язань за Договором, здійснюється без обмеження строку. Одностороння відмова від Договору не допускається. Повернення постачальником попередньої оплати (в тому числі відповідно до п. 6.3) не розглядається як відмова від цього Договору чи його припинення, і не звільняє постачальника від обов`язку поставити свій товар та виконання інших обов`язків та відповідальності за цим Договором.

Термін позовної давності за цим дДоговором, у тому числі для стягнення пені та штрафів, три роки (пункт 6.13 Договору).

Договір набуває чинності з моменту підписання та діє до 31.08.2022, але в будь-якому випадку до повного та належного його виконання сторонами (пункт 8.1 Договору).

Сторони також погодили (пункт 8.2), що копії (сканкопії) цього Договору, додатків, додаткових угод та специфікацій до Договору, а також документів, що надаються сторонами на його виконання (рахунки, рахунки-фактури, товарно-транспортні накладні, накладні, розрахунки вартості товару тощо), які направлені електронною поштою, мають повну юридичну силу до моменту отримання їх оригіналів, породжують права та обов`язки сторін, можуть бути подані до суду в якості належних доказів та не можуть заперечуватись стороною, від імені якої були відправленні. Електронна адреса постачальника для відправлення та отримання вищенаведених документів електронною поштою: 041019744@ukr.net; електронна адреса покупця - zakupka@ngkoil.com.

У Cпецифікаціях № 1 та № 2 до Договору поставки № 242НЖК від 20.07.2022, сторони узгодили поставку насіння соняшнику врожаю 2021 року.

Зокрема, за Cпецифікацію № 1, постачальник зобов`язався поставити насіння соняшнику врожаю 2021 року в строк до 03.08.2022 року, в кількості 500 тонн (+/- 0,5% на вибір покупця), за ціною за 1 тонну 10 400 грн (з ПДВ), загальною вартістю 5 200 000 грн (з ПДВ).

За Cпецифікацію № 2, постачальник зобов`язався поставити насіння соняшнику врожаю 2021 року в строк до 03.08.2022 року, в кількості 500 тонн (+/- 0,5% на вибір покупця), за ціною за 1 тонну 10 400 грн (з ПДВ), загальною вартістю 5 200 000 грн (з ПДВ).

Таким чином, загальний обсяг товару, що мав бути поставлений покупцю в строк по 03.08.2022 склав 1000 тонн, вартістю 10 400 000 грн (з ПДВ).

Договір поставки № 242НЖК від 20.07.2022 та Cпецифікації № 1 та № 2 до нього (оригінали яких залучено до матеріалів справи в судовому засіданні 03.05.2023) підписані 20.07.2022, від імені покупця - головою правління АТ "Ніжинський жиркомбінат", Васильченко Є.С., та від імені постачальника - директором ТОВ "Крапив`янське", Салієм Г.П. Підписи сторін проставлені на кожній сторінці перелічених документів та посвідчені печатками юридичних осіб.

Умови поставки: DAP склади АТ "Ніжинський жиркомбінат", вул. Прилуцька, 2, м. Ніжин, Чернігівська область, згідно з "Інкотермс - 2010" (пункти 4 Специфікацій № 1 та № 2).

Оплата за товар здійснюється наступним чином: 86% вартості поставленого товару - протягом 5 банківських днів з дати поставки постачальником товару, в кількості, передбаченій п. 1 специфікації. Остаточні розрахунки здійснюються протягом 5 банківських днів з дати повністю виконаних зобов`язань з поставки постачальником товару, у кількості передбаченій п. 1 специфікації, але не раніше дати отримання повідомлення про підтвердження покупцю суми бюджетного відшкодування ПДВ за господарськими операціями з постачальником, яка була задекларована у декларації (ях) з ПДВ у розмірі 86% вартості поставленого та сплаченого товару, та не раніше отримання покупцем квитанції (ій) про реєстрацію податкової (их) накладної (их), розрахунку (ів) коригування в ЄРПН на 100% вартості кількості поставленого товару відповідно до підпункту 4.6 цього Договору та отримання покупцем від постачальника засобами електронного зв`язку всіх узгоджених між сторонами і підписаних з боку постачальника первинних документів, що підтверджують поставку товару, надання яких постачальником покупцю передбачене умовами цього Договору (пункти 3.1, 3.2 Специфікацій № 1 та № 2).

На оплату обумовленого Договором товару обсягом 500 тонн, до сплати виставлений рахунок № 54 від 20.07.2022.

На виконання Договору поставки № 242НЖК, відповідач, за товарно-транспортними накладними: № 360 від 21.07.2022, № 361 від 21.07.2022, № 370 від 22.07.2022, № 368 від 22.07.2021, № 369 від 22.07.2022, № 338 від 23.07.2022, № 339 від 23.07.2022, № 340 від 23.07.2022, № 341 від 23.07.2022, № 342 від 23.07.2022, № 343 від 23.07.2022, № 344 від 24.07.2022, № 345 від 24.07.2022, № 346 від 24.07.2022, № 347 від 24.07.2022, № 348 від 25.07.2022, № 349 від 25.07.2022, № 360 від 27.07.2022, № 361 від 28.07.2022 та згідно з видатковими накладними № 41 від 21.07.2022, № 42 від 22.07.2022, № 43 від 23.07.2022, № 46 від 24.07.2022, № 47 від 25.07.2022, № 48 від 27.07.2022, № 49 від 28.07.2022, поставив, а позивач отримав товар, насіння соняшнику врожаю 2021 року, обсягом 534,24 тонни, вартістю 5 556 096 грн (з ПДВ).

Позивач зарахував отриманий товар, обсягом 502,5 тонни, у рахунок поставки товару згідно з Cпецифікацією № 1 до Договору (500 тонн + 0,5% на його вибір), решту товару, обсягом 31,74 тонни, у рахунок поставки товару за умовами Специфікації № 2 до Договору.

Відповідно до платіжних доручень № 5723 від 22.07.2022 на суму 500 294,74 грн, № 5740 від 25.07.2022 на суму 3 080 042,10 грн та № 5746 від 25.05.2022 на суму 3 600 000,00 грн позивачем перераховано відповідачу кошти всього на суму 7 180 336,84 грн з призначенням платежу: "оплата за насіння соняшнику згідно договору № 242 НЖК від 20.07.2022, специфікація № 1 від 20.07.2022".

Відповідач, за платіжним дорученням № 925 від 05.08.2022, повернув позивачу надлишково перераховані кошти за Договором поставки № 242 НЖК від 20.07.2022 у сумі 1 624 240,84 грн. Решта грошових коштів у сумі 5 556 096,00 грн зараховані ним в оплату поставленого товару, обсягом 534,24 тонни.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується припинення зобов`язань сторін з поставки та оплати товару, обумовленого Специфікацію № 1 до Договору № 242НЖК, його належним виконанням.

Натомість, обсяг недопоставленого відповідачем товару, обумовленого Специфікацією № 2 до Договору № 242НЖК, у строк до 03.08.2022, складає 468,26 тонни, вартістю 4 869 904,00 грн (з ПДВ).

04.08.2022 позивач звернувся до відповідача з вимогою про поставку товару на умовах, передбачених Специфікацією №2 до Договору, яка залишена без відповіді та задоволення відповідачем. Одночасно у зазначеній вимозі позивачем повідомлено відповідача про нарахування пені за недопосталений товар згідно з умовами пункту 6.2 Договору та можливе застосування інших штрафних санкцій, передбачених пунктами 6.2, 6.3 Договору, у разі невиконання ним своїх зобов`язань за Спеціфікацією №2 до Договору.

Як убачається з доданого до позовної заяви розрахунку штрафних санкцій, за порушення відповідачем договірних зобов`язань щодо поставки товару, обумовленого Специфікацією № 2 до Договору № 242НЖК, насіння соняшнику врожаю 2021 року обсягом 468,26 тонни, позивач, виходячи з умов пункту 6.2. Договору, нарахував до стягнення пеню в розмірі 8 765 827,20 грн (1% від вартості непоставленого товару за кожний день прострочення виконання негрошового зобов`язання) за період з 04.08.2022 по 31.01.2023 та штраф у розмірі 973 980,80 грн (20% від вартості непоставленого товару за прострочення виконання негрошового зобов`язання понад 20 календарних днів).

Наведені обставини стали підставою для звернення позивачем до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача штрафних санкцій за порушення договірних зобов`язань щодо поставки товару, обумовленого Специфікацією № 2 до Договору поставки № 242НЖК. Розмір заявлених до стягнення з відповідача штрафних санкцій зменшено самим позивачем у порівнянні з нарахованими у відповідності до умов, передбачених пунктом 6.2 Договору, до загальної суми 2 622 256,00 грн штрафних санкцій, з яких: 1648275,20 грн пені та 973980,80 грн 20% штрафу.

У відзиві на позов відповідач, та його представник у судовому засіданні з розгляду даної справи у суді першої інстанції 24.05.2023, підтвердили факт підписання директором ТОВ "Крапив`янське" Договору поставки № 242НЖК від 20.07.2022 та Специфікації № 1 до нього. Натомість, заперечили підписання Специфікації № 2 до цього Договору, а відтак, і наявність підстав для нарахування та стягнення штрафних санкцій, розмір яких погоджений сторонами в пункті 6.2 цього Договору.

Позивач у поданій відповіді на відзив, спростовуючи заперечення відповідача, послався на експертний висновок від 28.03.2023 №8728/8729/23-32, складений за результатами проведеної судової почеркознавчої експертизи Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз за зверненням позивача (які долучені судом першої інстанції до матеріалів даної справи, протокол судового засідання 12.04.2023). Висновком судового експерта підтверджено, що підписи від імені постачальника (ТОВ "Крапив`янське"), що містяться в Договорі поставки № 242НЖК від 20.07.2022, Специфікації № 1 до Договору поставки № 242НЖК від 20.07.2022, Специфікації № 2 до Договору поставки № 242НЖК від 20.07.2022, у графах "від імені постачальника" та "директор", - виконані однією особою.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

Спір у даній справі виник у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем, на думку позивача, взятих на себе зобов`язань за умовами укладеного Договору поставки №242НЖК від 20.07.2022 та Специфікацією №2 до нього в частині своєчасної поставки товару.

Предметом позову є стягнення штрафних санкцій (у формі пені та штрафу) за прострочення виконання негрошового зобов`язання (непоставки товару в узгодженому обсязі в установлений строк). Тобто, до обставин, що входять до предмету доказування у даній справі і які необхідно встановити в процесі вирішення спору, належать: наявність/відсутність між сторонами договірних правовідносин, факт порушення відповідачем договірних зобов`язань, підставність застосування до відповідача такої міри відповідальності як стягнення неустойки (штрафу, пені).

Суд першої інстанції правильно визначив, що за своїм змістом та правовою природою укладений сторонами Договір є договором поставки, який підпадає під правове регулювання §1 Глави 54 Цивільного кодексу України. Договір поставки № 242НЖК від 20.07.2022 є чинним на момент вирішення цього спору (пункт 8.1), за відсутності в матеріалах справи будь-яких доказів на підтвердження припинення (розірвання) сторонами цього правочину в установленому законом порядку.

Згідно з приписами частин 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 Цивільного кодексу України).

Вказаний Договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно статей 173, 174, 175 Господарського кодексу України, статей 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно статті 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 662 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (стаття 663 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо в строк, установлений договором, він готовий до передання покупцеві в належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

Суд першої інстанції правомірно установив, що підписавши Договір поставки № 242НЖК від 20.07.2022, разом із Специфікаціями № 1 та № 2 до нього, відповідач зобов`язався поставити в строк до 03.08.2022 позивачу товар, насіння соняшнику врожаю 2021 року, в загальному обсязі 1000 тонн, за ціною 10400 грн (з ПДВ) за 1 тонну, умовами поставки: DAP склади АТ "Ніжинський жиркомбінат", вул. Прилуцька, 2, м. Ніжин, Чернігівська область, згідно з "Інкотермс - 2010".

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач частково виконав свої зобов`язання, зокрема і за Специфікацією №2 до Договору поставки № 242НЖК від 20.07.2022, поставивши позивачу товар в обсязі 31,74 тонни, що підтверджується товарно-транспортними та видатковими накладними.

Отже, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції про порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань в частині поставки позивачу в установлений строк товару, насіння соняшнику врожаю 2021 року, обсягом 468,26 тонн, вартістю 4 869 904,00 грн.

Факт укладення між сторонами спору Договору з доданими до нього Специфікаціями №1 та №2 підтверджується долученими до матеріалів справи оригіналами цих доказів, зокрема: Договору поставки № 242НЖК від 20.07.2022 та Специфікацій № 1 та № 2 від 20.07.2022 до нього, а також Висновком експертів № 8728/8729/23-32 від 28.03.2023, складеним за результатами почеркознавчої експертизи проведеної Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз (КНДІСЕ) за заявою позивача.

Суд першої інстанції при дослідженні оригіналів Договору поставки та Специфікацій № 1 та №2 до нього правомірно установив, що зазначені документи, від імені відповідача, підписані директором ТОВ "Крапив`янське" Салієм Г.П. та посвідчені печаткою цієї юридичної особи, яка дає можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні відповідних правовідносин.

Наявність відбитків печатки відповідача на перелічених документах, засвідчує укладення саме ним Договору поставки та відповідних Специфікацій до нього, оскільки останній несе повну відповідальність за законність використання його печатки, зокрема, при нанесенні відбитків на договорах, інших документах, що фіксують здійснення господарських операцій.

У ході судового розгляду відповідачем не були надані докази на підтвердження того, що печатка була загублена, викрадена або в інший спосіб вибула з його володіння, через що печаткою могла протиправно скористатись інша особа.

Аналогічна правова позиція наведена Верховним Судом у постанові від 03.02.2020 у справі № 909/1073/17.

Поряд з цим, згідно з Висновком експертів № 8728/8729/23-32 від 28.03.2023, складеним за результатами проведеної КНДІСЕ, за замовленням позивача, судової почеркознавчої експертизи в господарській справі № 927/215/23, підтверджено, що підписи від імені постачальника (ТОВ "Крапив`янське"), що містяться в Договорі поставки № 242НЖК від 20.07.2022, Специфікації № 1 до Договору поставки № 242НЖК від 20.07.2022, Специфікації № 2 до Договору поставки № 242НЖК від 20.07.2022, у графах "від імені постачальника" та "директор" - виконані однією особою.

Отже, встановлені судом першої інстанції обставини на підставі дослідження та оцінки наявних у матеріалах справи доказів, свідчать про виникнення у відповідача зобов`язання з поставки позивачу товару на умовах і у порядку, погоджених у Договорі поставки № 242НЖК від 20.07.2022 та доданих до нього Спеціфікацій №1 та №2.

При цьому, колегія суддів апеляційного господарського суду констатує, що у даному випадку не має значення чи вчинялися відповідачем в подальшому конклюдентні дії щодо виконання поставки за Специфікацією №2 до Договору поставки № 242НЖК від 20.07.2022, які б могли підтвердити факт схвалення ним своєю поведінкою намір на встановлення між сторонами провідносин поставки на умовах і порядку, передбачених у Специфікації №2.

Зазначеним спростовуються заперечення відповідача з посиланням на відсутність конклюдентних дій, які б свідчили про поставку ним насіння соняшнику по Специфікації № 2.

Водночас, суд апеляційної інстанції зауважує, що товарно-транспортні накладні та видаткові накладні, за якими здійснювалася поставка відповідачем позивачу товару, не містять посилань і на Специфікацію №1, яку відповідач не заперечує, а загальна кількість поставленого товару перевищує обсяг погоджений у Специфікації №1.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що в певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

За змістом статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його в строк, установлений договором або законом (частина 2 статті 612 Цивільного кодексу України).

За визначенням, передбаченим у статях 549, 550 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється в відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється в відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності в кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Якщо за порушення зобов`язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню в повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків (частина 1 статті 624 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції в вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити в разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до частини 4 статті 231 Господарського кодексу України, в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначений, санкції застосовуються в розмірі передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлений договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній визначеній грошовій сумі, або в відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або в кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

За приписами статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Сторони в пункті 6.2. Договору погодили, що за прострочення виконання зобов`язання з поставки товару постачальник сплачує пеню в розмірі 1% від вартості непоставленого товару за кожний день прострочення виконання зобов`язання та, додатково, в разі прострочення поставки товару в строк понад 20 календарних днів, постачальник сплачує штраф у розмірі 20% від вартості непоставленого товару.

Обмеження розміру пені подвійною обліковою ставкою НБУ, що діяла в період прострочення виконання зобов`язання, яке передбачено приписами статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", до спірних правовідносин не застосовується, оскільки зобов`язання відповідача з поставки товару не є грошовим.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлене законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконане.

Як вже встановлено за матеріалами справи позивач відповідно до узгоджених сторонами умов пункту 6.2 Договору, за період з 04.08.2022 по 31.01.2023 (за 180 календарних днів), нарахував до стягнення з відповідача 8765827,20 грн пені та 973980,80 грн штрафу за прострочення виконання зобов`язання з поставки товару в установлений строк, обсягом 468,26 тонн.

Перевіривши вказаний розрахунок позивача, суд першої інстанції констатував його правильність та відповідність передбаченим Договором умовам.

Звертаючись до господарського суду з даним позовом, позивач самостійно зменшив розмір заявлених до стягнення з відповідача штрафних санкцій за Договором до 2 622 256,00 грн, з них: 1 648 275,20 грн сума пені та 973 980,80 грн сума штрафу, обмеживши їх, за його твердженням, сумою прямих збитків (468,26 т х 5600 грн), зумовлених різницею в ціні, встановленої на момент укладення Договору з ТОВ "Крапив`янське" та на момент закупки спірного товару в іншого постачальника - ТОВ АПК "Магнат" за: Договором поставки № 1/Ф21 від 27.01.2021 та Специфікацією № 10 від 12.08.2022 до нього, видатковими накладними № 207 від 16.08.2022, № 208 від 17.08.2022, № 209 від 16.08.2022 та платіжними дорученнями № 6423 від 19.08.2022 та № 6444 від 22.08.2022, за якими спірний товар придбаний по 16 000,00 грн за 1 тонну, що була середньою ринковою в серпні 2022 року, згідно з експертним висновком Чернігівської регіональної торгово-промислової палати № ЧК-19 від 30.01.2023.

Позивачем доведено поданими у справі доказами, що необхідність придбання ним спірного товару (сировини) зумовлена його зобов`язаннями з поставки готової продукції (олії соняшникової) за зовнішньоекономічним контрактом № SSB20220725 від 20.07.2022, укладеним з компанією нерезидентом Reka Bitkisel Yaglar San Ve Tic A.S.

Відповідач стверджує про необгрунтовану відмову судом першої інстанції у задоволенні його клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій, оскільки останні заявлені у надмірному розмірі.

Дослідивши аргументи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, та наявні в матеріалах справи докази на підтвердження доводів позивача про підстави зменшення ним заявлених до стягнення з відповідача штрафних санкцій, суд апеляційної інстанції вважає правомірними висновки суду першої інстанції про відмову у задоволенні відповідного клопотання відповідача, зважаючи на таке.

Частина 3 статті 551 Цивільного кодексу України дозволяє зменшити розмір неустойки за рішенням суду за наявності кількох умов: якщо розмір неустойки значно перевищує розмір заподіяних невиконанням зобов`язання збитків; за наявності інших обставин, що мають істотне значення. При чому законодавцем не визначено переліку таких обставин. Це питання вирішується на підставі аналізу конкретної ситуації. Зокрема, істотне значення можуть мати обставини, які стосуються ступеня виконання зобов`язання, причин невиконання або неналежного виконання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків, тощо.

Норми статті 233 Господарського кодексу України визначають, як обставини, що беруться до уваги у випадку зменшення неустойки, ступінь виконання зобов`язання боржником, майновий стан сторін, які беруть учать у зобов`язанні, не лише майнові, але і інші інтереси сторін, які заслуговують на увагу.

Правила частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником.

Разом з цим наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено і в Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 №7-рп/2013.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки), майновий стан сторін.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Разом з тим, приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов`язань, при цьому вона має обов`язковий для учасників правовідносин характер.

При цьому реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтею 551 Цивільного кодексу України та статтею 233 Господарского кодексу України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обстави справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду, зокрема, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі №904/5830/18, від 13.01.2020 у справі №902/855/18, від 04.02.2020 у справі №918/116/19, від 26.05.2020 у справі №918/289/19.

При цьому ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.

Відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки розміру збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Така правова позиція викладена в рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 №7-рп/2013 та у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі №913/89/18, від 04.12.2018 у справі №916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі №904/5830/18, від 25.02.2020 у справі №903/322/19, від 07.04.2020 у справі №904/1936/19, від 12.05.2020 у справі №910/9767/19, від 29.04.2020 у справі №917/693/19 та від 26.05.2020 у справі №916/2586/19.

Як убачається з матеріалів справи та доведено позивачем, у зв`язку з тим, що відповідач не поставив товар у строк, установлений Договором № 242НЖК та Специфікаціями № 1 та № 2 до нього, позивач 12.08.2022, підписав з іншим постачальником - ТОВ АПК "Магнат" Специфікацію № 10 від 12.08.2022 до Договору № 1/Ф21 від 27.01.2021 на поставку насіння соняшника обсягом 500 тонн, що ним отриманий за видатковими накладними № 207 від 16.08.2022, № 208 від 17.08.2022 та № 209 від 16.08.2022, за вищою ціною - по 16000 грн за 1 тонну (ніж погоджено з ТОВ "Крапив`янське" на день підписання спірної Специфікації №2 до Договору № 242НЖК), яка була середньою ринковою, станом на 12.08.2022, згідно з експертним висновком Чернігівської регіональної торгово-промислової палати № ЧК-19 від 30.01.2023.

Відповідачем даних обставин не спростовано.

З огляду на встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають до застосування у спірних правовідносинах, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій, оскільки позивач звертаючись до суду обмежив розмір штрафних санкцій, нарахованих у відповідності до умов Договору поставки № 242НЖК, розміром прямих збитків, зумовлених порушенням відповідачем договірних зобов`язань.

Щодо доводів апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, оскільки не досліджено наявності заподіяних позивачу збитків у відповідності до вимог статті 22 Цивільного кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що наявність, дослідження та встановлення всіх складових елементів є необхідним в силу закону при стягненні з винної сторони збитків, а не договірних штрафних санкцій, що й має місце у даному випадку, а відтак, відсутнє порушення судом першої інстанції норми матеріального права, на порушення якої посилається скаржник.

Так, у справах №№914/2173/19, 922/393/18, 911/3250/16, 916/3130/17, 913/632/17 судові рішення прийняті хоча й за такого ж правового регулювання, але за інших обставин, встановлених попередніми судовими інстанціями у наведеній справі, і за інших поданих сторонами та оцінених судами доказів на різних підставах, у залежності від яких (обставин і доказів) й прийняті відповідні судові рішення.

Аналізуючи посилання відповідача в апеляційній скарзі на не врахування судом першої інстанції висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 04.10.2022 у справі №927/25/21, якою залишено в силі рішення Господарського суду Чернігівської області від 13.05.2021 за позовом АТ "Ніжинський жиркомбінат" до ФГ "Флеш", яким зменшено розмір штрафних санкцій з 13 755 735,48грн до 3 000 000,00грн, суд апеляційної інстанції зазначає, що у справі №927/25/21 судові рішення прийняті хоча й за такого правового регулювання, але за інших обставин, встановлених судами у наведеній справі, і за інших поданих сторонами та оцінених судами доказів на різних підставах, у залежності від яких (обставин і доказів) й прийняті відповідні судові рішення.

За таких обставин доводи скаржника про не врахування судом першої інстанції у розгляді справи відповідного висновку Верховного Суду є безпідставними, оскільки висновки щодо застосування норм права, які викладені у зазначеній постанові Верховного Суду, стосується правовідносин, які не є подібними з правовідносинами у справі №927/215/23, що переглядається в апеляційному порядку.

Обгрунтовуючи вимоги апеляційної скарги відповідач стверджував, що суд першої інстанції при розгляді клопотання про зменшення розміру стягуваваних з відповідача штрафних санкцій не взяв до уваги тієї обставини, що в Україні з 24.02.2022 діє воєнний стан, який відповідно до листа Торгово-промислової палати від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 визнано форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) для всіх суб`єктів господарської діяльності в частині виконання, зокрема, і зобов`язань за договорами.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає зазначені твердження необгрунтованими з огляду на таке.

Відповідно до положень статті 617 Цивільного кодексу України, частини 2 статті 218 Господарського кодексу України обставини щодо наявності непоборної сили є підставою для звільнення від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань за договором.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України №2102-ІХ від 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року станом на 30 діб, строк дії якого в подальшому продовжувався відповідними Указами Президента Україна та триває й на теперішній час.

Загальним офіційним листом Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 підтверджено, що обставини з 24 лютого 2022 року (військова агресія Російської Федерації проти України) до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких (-го) настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких (-го) стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

У пункті 7.1 укладеного сторонами Договору визначено, що при настанні обставин непереборної сили, що перешкоджають повному або частковому виконанню будь-якою зі сторін зобов`язань за цим Договором, а саме: пожеж, повеней, інших стихійних лих, що не залежать від волі сторін, термін виконання зобов`язань стороною за цим Договором, що зазнала впливу таких обставинвідсувається відповідно часу, протягом якого будуть діяти такі обставини.

У пунктах 7.2, 7.3 Договору визначено, що сторона, для якої настали форс-мажорні обставини, зобов`язана повідомити іншій стороні протягом 10 календарніх днів з моменту виникнення таких обставин; належним доказом наявності цих обставин та їх тривалості служить підтвердження Торгово-промислової палати України; неповідомлення або несвоєчасне повідомлення стороною, для якої склалися такі обставини, іншої сторони про їх настання та/або ненадання чи несвоєчасне надання документа Торгово-промислової палати України призводить до втрати права сторони посилатись на такі обставини як на підставу, що звільняє її від відповідальності за невиконання чи неналежне виконанн зобов`язнь за цим Договором.

Частина 2 статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" передбачає, що форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, зокрема: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, захоплення підприємств тощо.

Цей перелік не є вичерпним, отже, сторона договору, яка не може його виконати, вправі доводити існування відповідних обставин в загальному порядку.

Форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами шляхом видання відповідних сертифікатів.

Так, відповідно до частини 1 статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України" торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

З огляду на погоджені сторонами за укладеним Договором умови щодо застосування форс-мажорних обставин на період їх дії насамперед необхідним є чітке додержання стороною у сукупності положень, передбачених у пунктах 7.1-7.3 Договору.

Стверджуючи про неможливість належним чином виконати зобов`язання за Договором в частині повної поставки товару у зв`язку із веденням з 24.02.2022 воєнного стану в Україні, що, у свою чергу, надає підстави для зменшення розміру неустойки, відповідач не надав доказів повідомлення позивача в порядку та строк, встановлений пунктом 7.2 Договору, про виникнення форс-мажорних обставин (обставин неперборної сили) з підтвердженням їх настання сертифікатом Торгово-промислової палати України чи її регіонального відділення.

Введений на території України з 24.02.2022 воєнний стан, який на теперішній час не припинено, є загальновідомою обставиною дії форс-мажорних обставин в Україні до їх офіційного закінчення, що підтверджено Торгово-промисловою палатою України в листі вих. № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022. Проте, запровадження воєнного стану не є безумовною підставою для звільнення від договірних зобов`язань. Даний лист ТПП є лише одним із документів, необхідних для доведення форс-мажору та не є беззаперечним і єдиним доказом наявності форс-мажору у кожному конкретному випадку невиконання договірних зобов`язань.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них, як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання. Сторона, яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом. Зазначене узгоджується з правовими висновками, викладеними в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18, від 25.01.2022 у справі №904/3886/21, від 30.11.2021 у справі № 913/785/17.

Таким чином, в даному конкретному випадку, надання доказів засвідчення Торгово-промисловою палатою України для ТОВ "Крапив`янське" за його зверненням введення воєнного стану, як форс-мажорної обставини, що об`єктивно унеможливлює виконання господарством зобов`язань за Договором поставки №242НЖК від 20.07.2022, шляхом видачі відповідного сертифіката, є обов`язковим. Як і обов`язковим є повідомлення відповідачем позивача про форс-мажорні обставини відповідно до умов цього Договору у десятиденний строк з дати їх виникнення.

Крім посилання на загальний лист Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, адресований всім, кого це стосується, відповідачем не надано належних доказів неможливості виконання зобов`язання з поставки товару за умовами Договору відповідно до умов Специфікації № 2 до нього у зв`язку із настанням форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Отже, належних доказів того, що введення воєнного стану призвели до унеможливлення виконання відповідачем зобов`язань з повної поставки товару за Договором матеріали справи не містять.

Поряд з цим, колегія суддів апеляційного господарського суду відзначає, що обставини непереборної сили - введення воєнного стану в Україні з 24.02.2022, на які посилається відповідач, вже існували на момент укладення Договору та Специфікації №2 до нього.

За загальним правилом обов`язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов`язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред`явлений позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він заперечує проти позову.

За приписами частин 2 та 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених законом.

За приписами частин 1 та 2 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь установленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.

За встановлених у даній справі обставин, суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі та стягнув з відповідача штрафні санкції у зменшеному розмірі в сумі 2 622 256,00грн, врахувавши порушення останнім договірних зобов`язань щодо поставки товару в обсязі, узгодженому сторонами в Договорі № 242НЖК від 20.07.2022 та Специфікації № 2 від 20.07.2022 до нього, в установлений строк, внаслідок чого позивач поніс додаткові витрати, пов`язані з закупівлею товару в іншого контрагенту за вищою ціною.

Предметом апеляційного оскарження у цій справі є також додаткове рішення місцевого господарського суду, яким частково задоволено клопотання АТ "Ніжинський жиркомбінат" про стягнення з ТОВ "Крапив`янське" витрат на правову допомогу, визнано обґрунтованою до відшкодування позивачу вартість витрат останнього на професійну правничу допомогу в сумі 26 222,56 грн, яку стягнуто з ТОВ "Крапив`янське".

За приписами пункту 3 частини 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з положеннями частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у відповідності з вимогами частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається із матеріалів справи, судові витрати позивача у даній справі на професійну правничу допомогу складали 85 826,54 грн.

АТ "Ніжинський жиркомбінат" подано до суду першої інстанції клопотання про відшкодування з ТОВ "Крапив`янське" судових витрат на професійну правничу допомогу у вказаному розмірі.

ТОВ "Крапив`янське" у клопотанні від 07.06.2023 заперечив суму витрат на правничу допомогу, вважаючи її такою, що суперечить принципу співмірності, необгрунтованою, за відсутності детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та доказів фактичної їх оплати позивачем.

Статтею 16 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Згідно з частиною 1 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (частина 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Правовий аналіз вищезазначених норм процесуального законодавства свідчить, що витрати на професійну правничу допомогу підлягають розподілу між сторонами та у випадку, зокрема, задоволення позову покладаються на відповідача.

Відповідно до абзацу 2 частини 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України для цілей розподілу судових витрат:

1)розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Як убачається з матеріалів справи, підтверджуючи понесені витрати на професійну правничу допомогу, позивачем надано такі докази у копіях:

- Договір про надання правової допомоги №1 від 17.01.2023, укладений між позивачем та адвокатом Зубенко В.М. (далі - адвокат), за яким адвокат зобов`язується надати правову допомогу позивачу щодо підготовки для подання до суду позовної заяви до ТОВ "Крапив`янське", а також захисту інтересів позивача у якості його представника в Господарському суді Чернігівської області;

- Додаткову угоду до договору про надання правової допомоги №1 від 17.01.2023 (Додаток №1 до Договору) про погодження вартості погодинної ставки адвоката в розмірі 3 656,86грн без ПДВ, що є еквівалентом 100,0 доларів США за курсом НБУ на дату підписання Додаткової угоди, за 1 годину роботи;

- Додаткову угоду до договору про надання правової допомоги №1 від 17.01.2023 (Додаток №2 до Договору), яким погоджено розрахунок орієнтовних витрат на професійну правничу (правову) допомогу;

- Акт прийому-передачі наданих послуг №1 від 25.05.2023 на суму 85 826,54грн;

-рахунок-фактура №1 від 25.05.2023 на суму 85 826,54грн на оплату послуг адвоката з пілготовки та представництва інтересів шляхом участі у розгляді справи №927/215/23;

-довіреність №9 від 20.02.2023 на представництво АТ "Ніжинський жиркомбінат" у судах;

-свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серії ДН №5036, видане Зубенко В.М. 25.04.2018.

Як убачається зі змісту Договору про надання правової допомоги № 1 від 17.01.2023, з метою виконання адвокатом взятих на себе зобов`язань про надання правової допомоги, які полягають у здійсненні підготовки для подання до суду позовної заяви клієнта (позивача у даній справі) до ТОВ "Крапив`янське" та захисті інтересів клієнта у якості його представника в Господарському суді Чернігівської області, клієнт надав адвокату право бути його захисником/представником у суді першої та апеляційної інстанцій з усіма необхідними для того повноваженнями, які надані законом позивачу/відповідачу/третій особі/заявнику/заінтересованій особі, з питань, пов`язаних із захистом його прав, у тому числі, але виключне право: підписувати та подавати від імені клієнта клопотання, заяви, скарги, відзиви, листи, запити; брати участь у судових засіданнях, подавати докази, брати участь в їх дослідженні, заявляти клопотання та відводи, давати усні і письмові пояснення судові, подавати свої доводи, міркування та заперечення, заперечувати проти клопотань і доводів інших учасників процесу тощо (пункт 1.2 Договору № 1).

Клієнт зобов`язується оплатити послуги згідно розділів 4, 5 даного Договору (пункт 3.4 Договору № 1).

За надання правової допомоги клієнт сплачує адвокату гонорар. Розмір гонорару за надання правової допомоги затверджується окремим письмовим документом, який є невід`ємною частиною цього Договору (пункт 4.1 Договору № 1).

Клієнт здійснює виплату гонорару за даним Договором протягом 3-х банківських днів з моменту підписання Акту про надання правової допомоги сторонами на підставі Акту про надання правової допомоги, шляхом прямого банківського переказу на рахунок вказаний адвокатом (пункт 5.1 Договору № 1).

Термін дії Договору з 17 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року (пункт 7.7 Договору № 1).

Додатковою угодою до Договору №1, укладеною 17.01.2023 між адвокатом та позивачем, сторони погодили, що вартість послуг адвоката дорівнює вартості погодинної ставки помноженої на кількість затрачених адвокатом годин на представництво інтересів клієнта та дорівнює вартості, вказаній в актах приймання-передачі наданих послуг, підписаних сторонами (пункт 1 Додаткової угоди до Договору №1, Додаток №1).

Вартість погодинної ставки роботи адвоката становить 3656,86 грн без ПДВ, що є еквівалентом 100,0 доларів США за курсом НБУ на дату підписання Додаткової угоди, за 1 (одну) годину роботи. Вартість послуг адвоката та погодинної ставки роботи адвоката погоджена клієнтом (пункти 2, 3 Додаткової угоди до Договору № 1, Додаток №1).

Адвокатом підписаний, а позивачем погоджено Розрахунок орієнтовних витрат на професійну правничу (правову) допомогу (Додаток № 2 до Договору № 1), загальна сума яких становить 73137,20 грн та складається з:

- 18.01.2023 з`ясування обставин щодо невиконання зобов`язань ТОВ "Крапив`янське" за Договором поставки; дослідження доказів наданих клієнтом, витрачений час 5 годин, ставка 3656,86 грн, сума без ПДВ 18284,30 грн;

- 20.01.2023 доопрацювання позовної заяви щодо стягнення штрафних санкцій з ТОВ "Крапив`янське", витрачений час 4 години, ставка 3656,86 грн, сума без ПДВ 14627,44 грн;

- 30.01.2023 дослідження додаткових доказів наданих клієнтом; доопрацювання позовної заяви щодо стягнення штрафних санкцій з ТОВ "Крапив`янське", витрачений час 3 години, ставка 3656,86 грн, сума без ПДВ 10970,58 грн;

- участь в судових засіданнях 4 засідання по 1 годині, витрачений час 4 години, ставка 3656,86 грн, сума без ПДВ 14627,44 грн;

- підготовка відповіді на відзив, витрачений час 4 години, ставка 3656,86 грн, сума без ПДВ 14627,44 грн.

Після ухвалення судового рішення, 25.05.2023, сторони письмово узгодили, що адвокатом під час підготовки позову до ТОВ "Крапив`янське" та під час розгляду справи були надані наступні види послуг:

18.01.2023 з`ясування обставин щодо невиконання зобов`язань ТОВ "Крапив`янське"за Договором поставки; дослідження доказів наданих клієнтом, витрачений час 5 годин, ставка 3656,86 грн, сума без ПДВ 18284,30 грн;

20.01.2023 доопрацювання позовної заяви щодо стягнення штрафних санкцій з ТОВ" Крапив`янське", витрачений час 4 години, ставка 3656,86 грн, сума без ПДВ 14627,44 грн;

30.01.2023 лоопрацювання позовної заяви щодо стягнення штрафних санкцій з ТОВ "Крапив`янське"; дослідження додаткових доказів наданих клієнтом, витрачений час 3 години, ставка 3656,86 грн, сума без ПДВ 10970,58 грн;

10.03.2023 заява адвоката про надання висновку експертизи, витрачений час 0,5 год., ставка 3656,86 грн, сума без ПДВ 1828,43 грн;

31.03.2023 відповідь позивача на відзив ТОВ "Крапив`янське", витрачений час 4 години, ставка 3656,86 грн, сума без ПДВ 14627,44 грн;

11.04.2023 заперечення на клопотання ТОВ "Крапив`янське" про призначення почеркознавчої експертизи, витрачений час 2 години, ставка 3656,86 грн, сума без ПДВ 7313,72 грн;

11.04.2023 додаткові пояснення у справі, витрачений час 2 години, ставка 3656,86 грн, сума без ПДВ 7313,72 грн;

12.04.2023 представництво інтересів у судовому засіданні, витрачений час 0,75 год., ставка 3656,86 грн, сума без ПДВ 2742,64 грн;

17.04.2023 клопотання про повернення оглянутих письмових доказів, витрачений час 0,5 год, ставка 3656,86 грн, сума без ПДВ 1828,43 грн;

03.05.2023 - представництво інтересів у судовому засіданні, витрачений час 0,6 год, ставка 3656,86 грн, сума без ПДВ 2194,16 грн;

24.05.2023 - представництво інтересів у судовому засіданні, витрачений час 1,12 год, ставка 3656,86 грн, сума без ПДВ 4095,68 грн.

Загалом витрачений час склав 23,47 год; вартість наданих послуг, прийнятих клієнтом 85826,54 грн без ПДВ (23,47 год х 3656,86 грн/год).

Адвокат виставив до сплати АТ "Ніжинський жиркомбінат" рахунок-фактуру № 1 від 25.05.2023 за послуги адвоката з підготовки позову та представництва інтересів шляхом участі в розгляді справи № 927/215/23, вартість 85826,54 грн без ПДВ.

З огляду на дослідженні докази суд першої інстанції правомірно відхилив заперечення відповідача про відсутність в матеріалах справи належних доказів на підтвердження детального опису наданих адвокатом послуг та того, що ці послуги отримувалися позивачем саме в межах цієї справи.

Водночас, за змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при поданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати за надану професійну правничу допомогу, в разі підтвердження обсягу наданих послуг (виконаних робіт) та їх вартості, підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Вказана правова позиція наведена в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, постанові Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 20.12.2019 у справі № 903/125/19.

З огляду на зазначене та враховуючи умови пункту 5.1 Договору про надання правової допомоги № 1, відповідно до якого позивач здійснює виплату гонорару протягом 3-х банківських днів з моменту підписання акту про надання правової допомоги, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відхилення заперечень відповідача про відсутність в матеріалах доказів на підтвердження сплати позивачем коштів за отриману правничу допомогу в межах цієї справи.

За приписами частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який водночас повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України.

Частинами 5, 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі недотримання, на її думку, вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

Як уже зазначалося, загальне правило розподілу інших судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, визначене частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Водночас, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Таким чином, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі №905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19.

Крім того у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі №905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (п. 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 у справі № 909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 у справі №911/739/15 та від 01.08.2019 у справі № 915/237/18).

Таким чином, розглядаючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Такі докази, відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

При цьому згідно зі статтею 74 Господарського процесуального кодексу України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам статей 75-79 Господарського процесуального кодексу України.

Так, дослідивши та оцінивши заяву АТ "Ніжинський жиркомбінат" про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу з доданими до неї документами, колегія суддів апеляційного господарського суду відзначає, що суд першої інстанції при вирішенні цього питання врахував: 1) ступінь складності справи; 2) характер та обсяг наданих адвокатом послуг та час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для спору; 4) ціну заявленого позову; 5) зміст поданих відповідачем заперечень щодо клопотання позивача про відшкодування витрат на правову допомогу.

За таких обставин, вирішуючи чи є розмір витрат відповідача на професійну правничу допомогу обґрунтованим та пропорційним до предмета спору у даній справі, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що розмір заявлених АТ "Ніжинський жиркомбінат" витрат на правову (правничу) допомогу в сумі 85 826,54грн не відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру. Такі витрати не мають характеру необхідних і не співрозмірні із виконаною роботою адвоката у суді першої інстанції.

Отже, суд першої інстанції, взявши до уваги заперечення відповідача, дійшов правильного висновку про те, що обґрунтованою у даній справі є вартість витрат на правничу допомогу в сумі 26 222,56 грн, частково задовольнив вимоги позивача щодо відшкодування цих витрат та розподілив їх у відповідності до приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи, поклавши їх у зазначеному розмірі на ТОВ "Крапив`янське".

У зв`язку з наведеним, доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, спростовуються встановленими обставинами та застосованими нормами матеріального та процесуального права, підстави для задоволення апеляційної скарги позивача відсутні.

Враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Зокрема, Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноматність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій, інші доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на вирішення спору у даній справі.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Нормою статті 276 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що оскаржувані рішення та додаткове рішення місцевого господарського суду у даній справі відповідають чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для їх скасування не вбачається. Скаржником не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства щодо спростування висновків суду першої інстанції.

Судові витрати.

Відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Позивачем у відзиві на апеляційну скаргу заявлено клопотання про стягнення з відповідача судових витрат на правову допомогу адвоката, що понесені ним при розгляді цієї справи у суді апеляційної інстанції в сумі 25 598,02 грн.

Вирішуючи питання щодо розподілу витрат, понесених позивачем на професійну правничу допомогу у даній справі за результатами розгляду апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає таке.

Судові витрати - це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв`язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв`язку з вирішенням конкретної справи (аналогічний висновок міститься у п. 49 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 242/4741/16-ц).

Згідно з положеннями частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, зокрема у разі задоволення позову - на відповідача.

За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що представництво - це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини 1 статті 1 вказаного Закону).

Відповідно до статті 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Із матеріалів справи вбачається, що АТ "Ніжинський жиркомбінат" на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу у зв`язку з розглядом апеляційної скарги відповідача у даній справі на суму 25 598,02грн додано до відзиву на апеляційну скаргу: копію Договору про надання правової допомоги №2 від 03.07.2023 з додатками №1 та №2; розрахунок суми судових витрат на правову допомогу у суді апеляційної інстанції; копію Акта прийому-передачі наданих послуг №1 від 11.07.2023; копію рахунку-фактури №2 від 11.07.2023 на оплату послуг адвоката за договором про надання правової допомоги №2 від 03.07.2023 на суму 25 598,02грн; копію довіреності №9 від 20.02.2023 на уповноваження адвоката Зубенко В.М. представляти інтереси позивача в судах України зі строком дії до 20.02.2024 без права передоручення; копію свідоцтва на право на заняття адвокатською діяльністю серії ДН № 5036, виданого Зубенко В.М. 25.04.2018.

Дослідженням вказаних документів колегією суддів апеляційного господарського суду встановлено, що 03.07.2023 між адвокатом Зубенко В.М. (адвокат) та АТ "Ніжинський жиркомбінат" (клієкнт) укладено Договір про надання правової допомоги №2 (далі - Договір №2), за пунктом 1.1. адвокат приймає на себе зобов`язання надати правову допомогу клієнту з наступних правовоих питань та у таких обсягах: здійснити підготовку для подання до суду відзиву клієнта на апеляцінй скаргу ТОВ "Крапив`янське" по справі №927/215/23, а також захищати клієнта у якості його представника в Північному апеляційному господарському суді під час розгляду справи №927/215/23.

З метою виконання зобов`язань про надання правової допомоги, клієнт надав адвокату право бути захисником/представником клієнта у суді апеляційної інстанції з усіма необхідними для того повноваженнями, які надані законом позивачу/відповідачу/третій особі/заявнику/заінтересованій особі, з питань, пов`язаних із захистом його прав, у тому числі, але виключне право: підписувати та подавати від імені клієнта клопотання, заяви, скарги, відзиви, листи, запити; отримувати від імені клієнта документи та знайомитись з ними, робити з них витяги, одержувати оригінали та копії документів від імені клієнта; брати участь у судових засіданнях, подавати докази, брати участь в їх дослідженні, заявляти клопотання та відводи, давати усні і письмові пояснення судові, подавати свої доводи, міркування та заперечення, заперечувати проти клопотань і доводів інших учасників процесу тощо (пункт 1.2 Договору № 2).

Клієнт зобов`язується оплатити послуги згідно розділів 4, 5 даного Договору (п. 3.4 Договору № 2).

За надання правової допомоги клієнт сплачує адвокату гонорар. Розмір гонорару за надання правової допомоги затверджується окремим письмовим документом, який є невід`ємною частиною цього Договору (пункт 4.1 Договору № 2).

Клієнт здійснює виплату гонорару за даним Договором протягом 3-х банківських днів з моменту підписання Акту про надання правової допомоги сторонами на підставі Акту про надання правової допомоги, шляхом прямого банківського переказу на рахунок вказаний адвокатом (пункт 5.1 Договору № 2).

Термін дії Договору з 03 липгя 2023 року по 31 грудня 2023 року (пункт 7.7 Договору № 2).

17.01.2023 адвокатом та позивачем укладено Додаткову угоду до Договору № 2, за якою (пункт 1) вартість послуг адвоката дорівнює вартості погодинної ставки помноженої на кількість затрачених адвокатом годин на представництво інтересів Клієнта та дорівнює вартості, вказаній в актах приймання-передачі наданих послуг, підписаних сторонами. Зазначена Додаткова угода є Додатком №1 до Договору №2.

Вартість погодинної ставки роботи адвоката становить 3656,86 грн без ПДВ, що є еквівалентом 100,0 доларів США за курсом НБУ на дату підписання Додаткової угоди, за 1 (одну) годину роботи (пункт 2 Додаткової угоди до Договору № 2).

Додатком № 2 до Договору № 2 є Розрахунок витрат на професійну правничу (правову) допомогу, загальна сума яких становить 25 598,02 грн та складається з підготовки 10.07.2023 відзиву на апеляційну скаргу ТОВ "Крапив`янське", витрачений час - 7 годин, ставка 3 656,86грн.

11.07.2023 сторонами складено Акт прийому-передачі наданих послуг №1, відповідно до якого адвокатом у липні 2023 надані адвокатські послуги, а саме: підготовка відзиву на апеляційну скаргу ТОВ "Крапив`янське" по справі № 927/215/23; вартість наданих послуг, прийнятих клієнтом, становить 25 598,02 грн, без ПДВ; послуги надані адвокатом в повному обсязі, зауваження та претензії щодо наданих послуг до адвоката у клієнта відсутні.

Адвокат виставив до сплати АТ "Ніжинський жиркомбінат" рахунок-фактуру № 2 від 11.07.2023 за послуги адвоката згідно Договором №2 на суму 25 598,02грн без ПДВ.

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Як вже зазначено судом апеляційної інстанції, загальне правило розподілу витрат на професійну правничу допомогу визначене частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Проте, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частинами 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Таким чином, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Керуючись вказаними положення процесуального законодавства, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Крім того, відповідно до сталої практики Верховного Суду, про яку вже йшлося у даній постанові, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції.

Таким чином, вирішуючи за заявою сторони судового процесу питання про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

З огляду на викладене, вирішуючи чи є розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу обґрунтованим та пропорційним до предмета спору у даній справі, апеляційний господарський суд враховує, що під час апеляційного перегляду справи позиція позивача не змінювалася, підготовка відзиву на апеляційну скаргу здійснювалася тим самим адвокатом, який представляв інтереси позивача у суді першої інстанції, доводи позивача, викладені у відзиві на апеляційну скаргу відповідача, ґрунтувалися на аргументах позовної заяви.

Таким чином, правова позиція щодо суті спору вже була сформована позивачем ще до апеляційного розгляду справи, а доказів додаткового комплексного та усестороннього вивчення юридичної природи спірних правовідносин не надано та з матеріалів справи не вбачається.

За таких обставин, дослідивши та оцінивши клопотання позивача про відшкодування йому витрат на професійну правничу допомогу на підставі поданих ним документів, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що розмір заявлених АТ "Ніжинський жиркомбінат" витрат на професійну правничу допомогу в сумі 25 598,02грн не відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру. Такі витрати не мають характеру необхідних і не співрозмірні із виконаною позивачем роботою у суді апеляційної інстанції. Отже, за висновком суду апеляційної інстанції, витрати АТ "Ніжинський жиркомбінат" на професійну правничу допомогу, які пов`язані з розглядом цієї справи у суді апеляційної інстанції, підлягають безпосередньому розподілу частково, в сумі 10 000,00грн, які належить стягнути на його користь з відповідача.

Керуючись ст. ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Крапив`янське" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 24.05.2023 та додаткове рішення Господарського суду Чернігівської області від 07.06.2023 у справі №927/215/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 24.05.2023 та додаткове рішення Господарського суду Чернігівської області від 07.06.2023 у справі №927/215/23 залишити без змін.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кропив`янське" (вул. Каденюка, буд. 10, с. Кропивне, Бахмацький район, Чернігівська область, 16574; код ЄДРПОУ 03794868) на користь Приватного акціонерного товариства "Ніжинський жиркомбінат" (вул. Прилуцька, 2, м. Ніжин, Чернігівська область, 16600; код ЄДРПОУ 00373942) судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10 000,00 грн.

4. Доручити місцевому господарському суду видати відповідний наказ.

5. Матеріали справи №927/215/23 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст постанови складено 04.10.2023

Головуючий суддя Г.А. Кравчук

Судді Т.П. Козир

Г.П. Коробенко