Постанова
від 26.09.2023 по справі 910/2490/23
ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

"26" вересня 2023 р. Справа№ 910/2490/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Владимиренко С.В.

суддів: Ходаківської І.П.

Демидової А.М.

при секретарі судового засідання Нікітенко А.В.

за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання від 26.09.2023

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Фонду державного майна України та Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях

на рішення Господарського суду міста Києва від 07.06.2023

у справі №910/2490/23 (суддя Князьков В.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Техно інтелект інвест»

до: 1. Фонду державного майна України

2. Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів: Державного підприємства «Львівський державний інститут з проектування нафтопереробних і нафтохімічних підприємств «Львівдіпронафтохім»

про визнання права на приватизацію способом викупу об`єкта приватизації та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Техно інтелект інвест» (далі по тексту - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Фонду державного майна України (далі по тексту - позивач 1), Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях (далі по тексту - відповідач 2) про визнання права на приватизацію способом викупу об`єкта приватизації, на державне окреме індивідуально визначене майно - нежитлові приміщення, які розташовані за адресою: м. Львів, вул. Золота, 8, а саме: будівлі літ. «АІІІ,-1» загальною площею 175,0 кв.м., будівлі літ. «А1-4» загальною площею 2711,9 кв.м. та нежитлові приміщення в будівлі літ. «А-4» загальною площею 2130,89 кв.м. (позначені №№ І-ХХХ; №№ 2-10; 10а; 11-17; 19-38; 40-54; 56-58; 62-67; 72-74) та частини приміщень (позначені №№ 1; 18; 39; 55), сумарною площею 5017,79 кв.м; зобов`язання Фонду державного майна України внести зміни до Наказу Фонду державного майна України від 04.01.2022 року №1 «Про затвердження переліків об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації в 2022 році», включити (доповнити), а саме приватизувати державне окреме індивідуально визначене майно: нежитлові приміщення, які розташовані за адресою: м. Львів, вул. Золота, 8, а саме: будівлі літ. «АІІІ-1» загальною площею 175,0 кв.м., будівлі літ. «АІ-4» загальною площею 2711,9 кв.м. та нежитлові приміщення в будівлі літ. «А-4» загальною площею 2130,89 кв.м. (позначені №№ І-ХХХ; №№ 2-10; 10а; 11-17; 19-38; 40-54; 56-58; 62-67; 72-74) та частини приміщень (позначені №№ 1; 18; 39; 55), сумарною площею 5017,79 кв.м.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що між ним та відповідачем 2 було укладено Договір оренди нерухомого державного майна №93 від 07.08.2018 (далі по тексту - Договір) щодо нежитлових приміщень, які розташовані за адресою: м. Львів, вул. Золота, 8, з укладеним у подальшому Договором про внесення змін від 26.07.2019 (далі по тексту - Договір про внесення змін).

Позивач, керуючись приписами Закону України «Про оренду державного та комунального майна» від 03.10.2019 №157-IX (далі по тексту - Закон №157-IX) та Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 № 483 (далі по тексту - Порядок №483), за наданим дозволом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, а згодом і відповідача 2, здійснив поліпшення орендованого приміщення, у розмірі більш ніж 25 % ринкової вартості майна, визначеної суб`єктом оціночної діяльності. А тому позивач вважає, що у нього виникло право на приватизацію вказаного нежитлового приміщення на підставі ч. 2 ст. 18 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» від 18.01.2018 №2269-VIII (далі по тексту - Закон № 2269-VIII) шляхом викупу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.03.2023 про відкриття провадження у справі №910/2490/23 залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів Державне підприємство «Львівський державний інститут з проектування нафтопереробних і нафтохімічних підприємств «Львівдіпронафтохім» (далі по тексту - третя особа).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.06.2023 у справі №910/2490/23 позов задоволено повністю. Визнано право Товариства з обмеженою відповідальністю «Техно інтелект інвест» на приватизацію способом викупу об`єкта приватизації, на державне окреме індивідуально визначене майно - нежитлові приміщення, які розташовані за адресою: м. Львів, вул. Золота, 8, а саме: будівлі літ. «АІІІ,-1» загальною площею 175,0 кв.м., будівлі літ. «А1-4» загальною площею 2711,9 кв.м. та нежитлові приміщення в будівлі літ. «А-4» загальною площею 2130,89 кв.м. (позначені №№ І-ХХХ; №№ 2-10; 10а; 11-17; 19-38; 40-54; 56-58; 62-67; 72-74) та частини приміщень (позначені №№ 1; 18; 39; 55), сумарною площею 5017,79 кв.м. Зобов`язано Фонд державного майна України внести зміни до Наказу Фонду державного майна України від 04.01.2022 року №1 «Про затвердження переліків об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації в 2022 році», а саме включити (доповнити) до переліку державне окреме індивідуально визначене майно: нежитлові приміщення, які розташовані за адресою: м. Львів, вул. Золота, 8, а саме: будівлі літ. «АІІІ-1» загальною площею 175,0 кв.м., будівлі літ. «АІ-4» загальною площею 2711,9 кв.м. та нежитлові приміщення в будівлі літ. «А-4» загальною площею 2130,89 кв.м. (позначені №№ І-ХХХ; №№ 2-10; 10а; 11-17; 19-38; 40-54; 56-58; 62-67; 72-74) та частини приміщень (позначені №№ 1; 18; 39; 55), сумарною площею 5017,79 кв.м. Стягнуто з Фонду державного майна України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Техно інтелект інвест» судовий збір в сумі 2 684 грн. Стягнуто з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Техно інтелект інвест» судовий збір в сумі 2 684 грн.

Ухвалюючи вказане рішення суд першої інстанції виходив з того, що позивачем було виконано умови частини 2 статті 18 Закону № 2269-VIII, внаслідок чого у останнього виникло право на приватизацію способом викупу об`єкта приватизації, на державне окреме індивідуально визначене майно - нежитлові приміщення, які розташовані за адресою: м. Львів, вул. Золота, 8, а саме: будівлі літ. «АІІІ,-1» загальною площею 175,0 кв.м., будівлі літ. «А1-4» загальною площею 2711,9 кв.м. та нежитлові приміщення в будівлі літ. «А-4» загальною площею 2130,89 кв.м. (позначені №№ І-ХХХ; №№ 2-10; 10а; 11-17; 19-38; 40-54; 56-58; 62-67; 72-74) та частини приміщень (позначені №№ 1; 18; 39; 55), сумарною площею 5017,79 кв.м, що фактично не визнається відповідачами, з огляду на зміст листування між вказаними учасниками судового процесу та фактичне не внесення станом на теперішній час вказаного вище об`єкта до переліків об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації за заявою позивача.

Суд першої інстанції, з урахуванням ефективності обраного позивачем способу захисту з метою поновлення порушеного права, за захистом якого він звернувся до суду, дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для задоволення позову.

Не погоджуючись із ухваленим рішенням суду першої інстанції, Фонд державного майна України звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 07.06.2023 у справі №910/2490/23 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог та доводів апеляційної скарги відповідач 1 посилається на те, що суд першої інстанції послався на правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 14.04.2021 у справі №910/5147/20, від 01.06.2021 у справі №910/5640/20, від 07.03.2023 у справі №910/4874/21, які є нерелевантними з даною справою.

За твердженням відповідача 1, позивачем не дотримано вимог ч. 2 ст. 18 Закону № 2269-VIII, оскільки п. 6.4 Договору встановлено, що Орендар не має права на приватизацію орендованого майна.

Фонд зазначає, що він не відмовляв позивачу у включені до переліку об`єктів малої приватизації спірного майна, оскільки такий об`єкт є частиною єдиного майнового комплексу підприємства, включеного наказом Фонду від 29.07.2020 №1269 «Про внесення змін до наказу Фонду державного майна України від 28.12.2019 №1547 «Про затвердження переліків об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації в 2020 році» до «Переліку єдиних майнових комплексів державних підприємств і їх структурних підрозділів, які підлягають приватизації в 2020 році». При цьому Фонд вважає, що включення спірного майна до переліку об`єктів, що підлягають приватизації, є недоцільним, оскільки його поділ на окремі об`єкти (частини) знизить інвестиційну привабливість для потенційних інвесторів, що суттєво зменшить надходження коштів до державного бюджету України.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.07.2023 апеляційну скаргу Фонду державного майна України у справі №910/2490/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий (суддя-доповідач) ОСОБА_1, судді: Агрикова О.В., Мальченко А.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.07.2023 зобов`язано Господарський суд міста Києва направити до Північного апеляційного господарського суду матеріали справи № 910/2490/23. Вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги Фонду державного майна України № 10-25-15705 від 26.06.2023 на рішення Господарського суду міста Києва від 07 червня 2023 року, які визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України (далі по тексту - ГПК України), відкладено до надходження матеріали справи №910/2490/23 до Північного апеляційного господарського суду.

17.07.2023 на адресу Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/2490/23.

Розпорядженням Північного апеляційного господарського суду від 17.07.2023, у зв`язку із звільненням судді ОСОБА_1 з посади судді Північного апеляційного господарського суду у відставку (рішення Вищої ради правосуддя від 13.07.2023) призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №910/2490/23 між суддями.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.07.2023 справу №910/2490/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Владимиренко С.В., судді: Євсіков О.О., Ткаченко Б.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.07.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фонду державного майна України на рішення Господарського суду міста Києва від 07.06.2023 у справі №910/2490/23. Учасникам справи надано право подати відзив на апеляційну скаргу, заяви, клопотання, пояснення до 15.08.2023. Розгляд апеляційної скарги призначено на 22.08.2023 о 12 год. 10 хв.

Також, не погоджуючись із ухваленим рішенням суду першої інстанції, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 07.06.2023 у справі №910/2490/23 в частині визнання права Товариства з обмеженою відповідальністю «Техно інтелект інвест» на приватизацію способом викупу об`єкта приватизації, на державне окреме індивідуально визначене майно - нежитлові приміщення, які розташовані за адресою: м. Львів, вул. Золота, 8, а саме: будівлі літ. «АІІІ,-1» загальною площею 175,0 кв.м., будівлі літ. «А1-4» загальною площею 2711,9 кв.м. та нежитлові приміщення в будівлі літ. «А-4» загальною площею 2130,89 кв.м. (позначені №№ І-ХХХ; №№ 2-10; 10а; 11-17; 19-38; 40-54; 56-58; 62-67; 72-74) та частини приміщень (позначені №№ 1; 18; 39; 55), сумарною площею 5017,79 кв.м. та ухвалити в цій частині нове рішення, яким у позові відмовити.

В обґрунтування вимог та доводів апеляційної скарги відповідач 2 посилається на те, що судом першої інстанції не було встановлено порушення відповідачем 2 прав позивача, в чому полягає протиправність поведінки відповідача 2.

Як зазначає відповідач 2 судом першої інстанції не було надано оцінку вмотивованій відмові органу уповноваженого управляти державним майном у погодженні щодо включення орендованого позивачем майна до переліку об`єктів, що підлягають приватизації, оскільки спірний об`єкт був включений до переліку об`єктів, що підлягають приватизації у складі єдиного майнового комплексу державного підприємства «Львівський державний інститут з проектування нафтопереробних і нафтохімічних підприємств «Львівдіпронафтохім».

Відповідач 2 вважає, що суд першої інстанції також не надав оцінки суперечливої та непослідовної поведінки позивача з огляду на умови Договору, оскільки згідно п. 6.4 Договору Орендар не має права на приватизацію орендованого майна, що не надає позивачу переваг перед іншими особами в частині приватизації переданого йому за Договором державного майна.

Відповідно до протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу)(складу суд) від 18.07.2023 апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях у справі №910/2490/22 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Владимиренко С.В., судді: Євсіков О.О., Ткаченко Б.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.07.2023 задоволено клопотання та поновлено Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях пропущений строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 07.06.2023 у справі №910/2490/23. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях на рішення Господарського суду міста Києва від 07.06.2023 у справі №910/2490/23. Об`єднано апеляційні скарги Фонду державного майна України на рішення Господарського суду міста Києва від 07.06.2023 у справі №910/2490/23 та Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях на рішення Господарського суду міста Києва від 07.06.2023 у справі №910/2490/23 до спільного провадження. Зупинено дію рішення Господарського суду міста Києва від 07.06.2023 у справі №910/2490/23 на час апеляційного провадження. Розгляд апеляційної скарги призначено на 22.08.2023 о 12 год. 10 хв.

07.08.2023 на адресу Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшов письмовий відзив на апеляційні скарги відповідачів, за яким позивач просить суд апеляційної інстанції відмовити у задоволенні апеляційних скарг відповідачів, а рішення Господарського суду міста Києва від 07.06.2023 у справі №910/2490/23 залишити без змін. Відзив на апеляційні скарги подано у строк, встановлений Північним апеляційним господарським судом в ухвалах від 24.07.2023 про відкриття апеляційного провадження у справі №910/2490/23.

В заперечення на апеляційні скарги позивач посилається на те, що судом першої інстанції було досліджено надані сторонами докази в їх сукупності та надано правильну оцінку, із застосуванням норм матеріального права, яке підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Позивач зазначає, що умови п. 6.4 Договору, за яким Орендар не має права на приватизацію, не нівелює положення ст. 18 Закону № 2269-VIII, яке надає йому право на приватизацію об`єкта шляхом викупу у зв`язку із поліпшенням орендованого приміщення. При цьому, як вказує позивач, відповідачі не заперечують проти здійснених ним поліпшень орендованих приміщень, вартість та склад яких підтверджується звітом про незалежну оцінку майна, звітом незалежного аудитора та висновком експертного будівельно-технічного дослідження, які виконані в межах трирічного строку з дати визначення ринкової вартості майна для цілей укладення договору оренди, який є чинним, та належним чином виконується орендарем.

Розпорядженням Північного апеляційного господарського суду від 14.08.2023 у зв`язку із перебуванням суддів Євсікова О.О. та Ткаченка Б.О., які не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відпустках, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.08.2023 справу №910/2490/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Владимиренко С.В., судді: Демидова А.М., Ходаківська І.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.08.2023 апеляційні скарги Фонду державного майна України та Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях на рішення Господарського суду міста Києва від 07.06.2023 у справі №910/2490/23 прийнято до свого провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя - Владимиренко С.В., судді: Демидова А.М., Ходаківська І.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.08.2023 відкладено розгляд справи №910/2490/23 на 12.09.2023 на 13 год. 15 хв.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.09.2023 відкладено розгляд справи №910/2490/23 на 26.09.2023 на 13 год. 45 хв.

Відповідач 2 та третя особа своїх представників в судове засідання не направили, про причини неявки суд не повідомили.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Частиною 5 ст. 6 ГПК України визначено, що суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їхні офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Згідно ч.ч. 3, 6, 8 ст. 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи.

З 05.10.2021 офіційно розпочали функціонування три підсистеми (модулі) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи: «Електронний кабінет», «Електронний суд», підсистема відеоконференцзв`язку, у зв`язку з чим, відповідно до частини шостої статті 6 ГПК України адвокати, нотаріуси, приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, державні органи, органи місцевого самоврядування та суб`єкти господарювання державного та комунального секторів економіки реєструють офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі у добровільному порядку. На що також звертає увагу учасників процесу Верховний Суд у своїх ухвалах від 12.10.2022 у справі №910/14311/21, від 12.10.2022 у справі №910/14469/21, від 12.10.2022 у справі №922/2017/17.

Ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 12.09.2023 у справі №910/2490/23 надіслано до електронної скриньки відповідача 2 та третьої особи.

Розглянувши доводи та вимоги апеляційних скарг, відзиву на них, заслухавши пояснення представників відповідача 1 та позивача, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, 07.08.2018 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській області (Орендодавець) та позивачем (Орендар) було укладено Договір, за умовами п.1.1 якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно, а саме будівлі в літ. «А» -1» загальною площею 214,5 кв.м, будівлі літ. «А»-4» загальною площею 2711,9 кв.м та нежитлові приміщення в будівлі літ. «А-4» загальною площею 2130,89 кв.м (познач. №№ І-ХХХ; №№ 2-10; 10а; 11-17; 19-38; 40-54; 56-58; 62-67; 72-74) та частини приміщень (познач. №№1; 18; 39; 55) сумарною площею 5057,29 кв.м (реєстровий №00150113.1.КДЮЮРБ004; №00150113.1.КДЮЮРБ002; №00150113.1.КДЮЮРБ001,яке знаходиться за адресою: місто Львів, вул. Золота, буд.8, (далі майно), що перебуває на балансі ДП «Львівський державний інститут з проектування нафтопереробних і нафтохімічних підприємств «Львівдіпронафтохім» (балансоутримувач) (т.1 а.с. 18-20).

Будівлі та нежитлові приміщення в будівлях (майно) належать на праві державної власності і перебувають у повному господарському віданні Державного підприємства «Львівський державний інститут з проектування нафтопереробних і нафтохімічних підприємств «Львівдіпронафтохім» на підставі свідоцтва про право власності на будівлі, виданого Шевченківською районною адміністрацією Львівської міської ради 05.08.2005 на підставі розпорядження №878 від 05.08.2005 Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради, зареєстрованого Обласним комунальним підприємством Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно 06.09.2005, реєстраційний номер 11947307. Право власності зареєстроване у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 02.08.2018 Юріяком М.І., приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу, номер запису про право власності 27372954, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, отриманою 07.08.2018 приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Юріяком М.І. шляхом безпосереднього доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, номер інформаційної довідки 133488570. Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1616008746101.

Вартість зазначеного орендованого майна визначена згідно з висновком про вартість майна експерта-оцінювача - суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи Савицького Д.К., станом на 31.03.2018 і становить за незалежною оцінкою 31 363 950 грн без податку на додану вартість.

У п.1.2 Договору вказано, що майно передається в оренду для розміщення науково-дослідної установи.

Відповідно до п.п. 2.1 - 2.4 Договору Орендар вступає в строкове платне користування майном у термін, вказаний у Договорі, але не раніше державної реєстрації цього Договору та акта приймання-передавання майна. Передача майна в оренду не тягне за собою виникнення в Орендаря права власності на нерухоме майно. Власником майна залишається держава, а Орендар користується ним протягом строку оренди. Передача майна в оренду здійснюється за вартістю, визначеною у звіті про незалежну оцінку, складеному за Методикою оцінки. Обов`язок щодо складання акта приймання-передавання покладається на Орендодавця.

Згідно з п. 3.1 Договору орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 №786, і становить без податку на додану вартість за базовий місяць розрахунку червень 2018 - 79 037,15 грн. Орендна плата за перший (повний) місяць оренди - серпень 2018 визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць оренди червень 2018 на індекси інфляції за липень-серпень 2018.

Відповідно до п. 4.4 Договору для отримання згоди Орендодавця на здійснення поліпшень Орендар подає заяву, матеріали згідно з Порядком надання Орендарю згоди Орендодавця державного майна на здійснення невід`ємних поліпшень орендованого державного майна, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 25.05.2018 №686 та зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 11.06.2018 за №711/32163.

У п. 5.7 Договору вказано, що Орендар зобов`язується своєчасно здійснювати за власний рахунок капітальний, поточний та інші види ремонтів орендованого майна. Ця умова договору не розглядається як дозвіл на здійснення поліпшень орендованого майна і не тягне за собою зобов`язання Орендодавця щодо компенсації вартості поліпшень. У разі, якщо орендар подає заяву на погодження Орендодавцем здійснення невід`ємних поліпшень орендованого майна, він зобов`язаний надати документи, передбачені пунктом 4.4 договору, експертний висновок та проектно-кошторисну документацію на здійснення невід`ємних поліпшень.

Орендар не має права на приватизацію орендованого майна (п. 6.4 Договору).

Цей Договір укладено строком на 10 років, що діє з 07.08.2018 по 06.08.2028 включно (п. 10.1 Договору).

Договір посвідчено приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Юріяком М.І. та зареєстровано в реєстрі за №3066.

07.08.2018 Орендодавець за актом приймання-передачі передав, а Орендар - прийняв в строкове платне користування державне нерухоме майно - а саме будівлі в літ. «А»-1» загальною площею 214,5 кв.м, будівлі літ. «А»-4» загальною площею 2711,9 кв.м та нежитлові приміщення в будівлі літ. «А-4» загальною площею 2 130,89 кв.м (познач. №№ І-ХХХ; №№ 2-10; 10а; 11-17; 19-38; 40-54; 56-58; 62-67; 72-74) та частини приміщень (познач. №№1; 18; 39; 55) сумарною площею 5057,29 кв.м (реєстровий№00150113.1КДЮЮРБ004;№00150113.1.КДЮЮРБ002;№00150113.1.КДЮЮРБ001), яке знаходиться за адресою: місто Львів, вул. Золота, буд.8, (далі майно), що перебуває на балансі ДП «Львівський державний інститут з проектування нафтопереробних і нафтохімічних підприємств «Львівдіпронафтохім» (балансоутримувач).

26.07.2019 відповідачем 2, який є правонаступником Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області (Орендодавцем) та позивачем (Орендарем) укладено Договір про внесення змін, за яким Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно, а саме будівлі в літ. «А»-1» загальною площею 175 кв.м, будівлі літ. «А»-4» загальною площею 2711,9 кв.м та нежитлові приміщення в будівлі літ. «А-4» загальною площею 2130,89 кв.м (познач. №№ І-ХХХ; №№ 2-10; 10а; 11-17; 19-38; 40-54; 56-58; 62-67; 72-74) та частини приміщень (познач. №№1; 18; 39; 55) сумарною площею 5017,79 кв.м (реєстровий №00150113.1КДЮЮРБ004;№00150113.1.КДЮЮРБ002; 00150113.1.КДЮЮРБ001), яке знаходиться за адресою: місто Львів, вул. Золота, буд.8, (далі майно), що перебуває на балансі ДП «Львівський державний інститут з проектування нафтопереробних і нафтохімічних підприємств «Львівдіпронафтохім» (балансоутримувач).

Вартість зазначеного орендованого майна визначена згідно з висновком про вартість майна експерта-оцінювача - суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи Савицького Д.К., станом на 31.03.2018 і становить за незалежною оцінкою 31 219 870,59 грн без податку на додану вартість.

Згідно п. 3.1 Договору оренди орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 №786, і становить без податку на додану вартість за базовий місяць розрахунку червень 2019 - 85 768,35 грн. (т. 1 а.с. 23-24).

З листа Міністерства енергетики та вугільної промисловості України №02/12-4641 від 14.05.2019 вбачається, що позивач звернувся із листом від 08.02.2019 №01/09 щодо доцільності здійснення невід`ємних поліпшень орендованого державного нерухомого майна загальною площею 5 057,29 кв.м., що розташоване за адресою: м. Львів, вул. Золота, 8 та обліковується на балансі ДП «Львівський державний інститут з проектування нафтопереробних і нафтохімічних підприємств «Львівдіпронафтохім», за результатами розгляду якого Міністерство енергетики та вугільної промисловості України надало згоду позивачу на здійснення невід`ємних поліпшень орендованого державного майна загальною площею 5057,29 кв.м, що розташоване за адресою: місто Львів, вул. Золота, буд.8 (т. 1 а.с. 26).

Листом №11-03-00227 від 27.05.2019 відповідачем 2 надано позивачу дозвіл на здійснення невід`ємних поліпшень орендованого майна на суму 12 498 312 грн без ПДВ за рахунок амортизаційних відрахувань та власних коштів Орендаря (т. 1 а.с. 27).

Згідно експертного звіту №14-1347-18 від 12.07.2019 Державного підприємства «Спеціалізована державна експертна організація - Центральна служба української державної будівельної експертизи», складеного за результатами розгляду проектної документації за робочим проектом «Капітальний ремонт з переплануванням окремих приміщень м. Львів, вул. Золота, 8», робочий проект розроблений відповідно до вихідних даних на проектування з дотриманням вимог до міцності, надійності та довговічності об`єкта будівництва, його експлуатаційної безпеки та інженерного забезпечення, у тому числі, з питань створення умов для безперешкодного доступу осіб з інвалідністю та інших мобільних груп населення, санітарного і епідеміологічного благополуччя населення, пожежної безпеки, екології, охорони праці та енергозбереження (т. 1 а.с. 28-34).

16.08.2019 Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові позивачу було видано дозвіл №ЛВ112192281574 на капітальний ремонт з переплануванням окремих приміщень у м. Львів, вул. Золота, 8 (т.1 а.с. 35).

Згідно звіту про фактичні результати щодо перевірки фактичних витрат на капітальний ремонт (поліпшення) об`єкту оренди - державного нерухомого майна, здійснених позивачем, який було складено Товариством з обмеженою відповідальністю «Аудиторська фірма «Вест Аудит», фактичні витрати на капітальний ремонт (поліпшення) об`єкту оренди - державного нерухомого майна, здійснені позивачем, орендованого за умовами Договору склали 13 482 841,46 грн без ПДВ (т. 1 а.с. 36-45).

Відповідно до висновку експерта за результатами проведення будівельно - технічного дослідження №6203 від 02.12.2020, складеного Львівським науково-дослідним інститутом судових експертиз на замовлення позивача, вартість проведених робіт у будівлі літ.А-4; літ.А1-4, загальною площею 4 842,79 кв.м, за адресою: м. Львів, вул. Золота, 8, з якісних поліпшень, які відносяться до невід`ємних поліпшень складає 11 766 203,78 грн. Ринкова вартість станом на час проведення дослідження будівель літ.А-4; літ.А1-4, загальною площею 4 842,79 кв.м, за адресою: м. Львів, вул. Золота, 8, становить 42 137 202 грн. Частка невід`ємних поліпшень у будівлі літ. А-4; літ. А1-4, загальною площею 4 842,79 кв.м, за адресою: м. Львів, вул. Золота, 8, проведених позивачем будівельно-ремонтних робіт складає 28% (т. 1 а.с. 46-61).

На лист позивача від 05.01.2021 №01/21 відповідач 2 листом №11-03-00325 від 21.01.2021 (т. 1 а.с. 174) повідомив, що регіональним відділенням зараховано та внесено до ІПС «ЕТАП-оренда» проведених невід`ємних поліпшень орендованого майна на суму 7 881 773,00 грн, в тому числі, за рахунок амортизаційних відрахувань в сумі 1 204 606,00 грн). Також повідомлено, що зазначена вище сума не є достатньою для застосування при визначенні розміру невід`ємних поліпшень у розумінні п. 1 ч. 2 ст.18 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна».

На лист позивача від 18.06.2021 №01/99 відповідач 2 листом №11-03-03679 від 02.07.2021 (т.1 а.с. 175) повідомив, що регіональним відділенням внесено до ІПС «ЕТАП-оренда» (для обліку) 2 059 217,27 грн, в т.ч. ПДВ (1 716 014,39 грн без ПДВ, в т.ч. 1 415 559,17 грн без ПДВ згідно погодженого кошторису). Загальна сума виконаних робіт 16 178 661,18 грн в т.ч. ПДВ (9 297 332,29 грн без ПДВ згідно погодженого кошторису). В тому числі за рахунок амортизаційного фонду 453 718,90 грн.

На лист позивача від 13.04.2022 №22/03 відповідач 2 листом №11-03-01393 від 25.04.2022 (т.1 а.с. 176) повідомив, що регіональним відділенням внесено до ІПС «ЕТАП-оренда» (для обліку) 2 059 217,27 грн, в т.ч. ПДВ (1 716 014,39 грн без ПДВ, в т.ч. 1 415 559,17 грн без ПДВ згідно погодженого кошторису). Загальна сума виконаних робіт 16 178 661,18 грн, в т.ч. ПДВ (9 297 332,29 грн без ПДВ згідно погодженого кошторису). В тому числі за рахунок амортизаційного фонду 453 718,90 грн.

Згідно висновку №02/07-д від 12.07.2022 експерта Самулевич Віктора Миколайовича, складеного на замовлення позивача, відповідно до наданих матеріалів та результатів проведеного дослідження виконання комплексу будівельно- монтажних робіт, підтвердженого звітною документацією, представленою у вигляді акту приймання виконаних робіт (форма КБ-2в) №19 за травень 2021, можна класифікувати як капітальний ремонт, вартість останніх згідно довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (КБ-3) за травень 2021, становить 2 059 217,27 грн з податком на додану вартість. Вище наведений перелік робіт, відповідно до нормативних документів відноситься до невід`ємних поліпшень.

Враховуючи неможливість демонтажу використаних після проведення капітального ремонту нежитлових приміщень матеріалів та обладнання, без втрати функціональних та експлуатаційних якостей досліджуваним приміщенням, будівельно-монтажні роботи (невід`ємні поліпшення), що підтверджено звітною документацією на капітальний ремонт адмінкорпусу з переплануванням окремих приміщень по вул. Золота, 8 у м. Львові, містять невід`ємний характер (т.1 а.с. 62-76).

Відповідно до звіту про оцінку майна невід`ємні поліпшення, здійснені ТОВ «Техно інтелект Інвест» у приміщеннях будівель літ.А-4; літ. А1-4 за адресою: м. Львів, вул. Золота, 8, станом на 30.06.2022, складеного суб`єктом оціночної діяльності Садовенко Ю.П. на замовлення Державного підприємства «Львівський державний інститут з проектування нафтопереробних і нафтохімічних підприємств «Львівдіпронафтохім», оціночна вартість невід`ємних поліпшень у приміщеннях будівель літ.А-4; літА1-4 загальною площею 4842,79 кв.м, за адресою: м. Львів, вул. Золота, 8, здійснених орендарем, становить 13 482 841,46 грн без урахування ПДВ. (т.1 а.с. 79-166).

На вказаний вище звіт представником експертної ради УТО у Львівській області Поздняковим Ю.В. було складено рецензію від 11.08.2022, в якій вказано, що звіт, який був предметом рецензування, в цілому відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, але має незначні недоліки, що не могли вплинути на достовірність оцінки (т.1 а.с. 167-173).

15.08.2022 позивач звернувся до відповідача 2 із заявою про включення об`єкта права державної власності до переліку об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації щодо державного нерухомого майна, а саме нежитлових приміщень, які розташовані за адресою: м. Львів, вул. Золота, 8, а саме: будівлі літ. «АІІІ,-1» загальною площею 175,0 кв.м., будівлі літ. «А1-4» загальною площею 2711,9 кв.м. та нежитлових приміщень в будівлі літ. «А-4» загальною площею 2130,89 кв.м. (позначені №№ І-ХХХ; №№ 2-10; 10а; 11-17; 19-38; 40-54; 56-58; 62-67; 72-74) та частини приміщень (позначені №№ 1; 18; 39; 55), сумарною площею 5017,79 кв.м. (т.1 а.с. 177-180).

Супровідним листом №22/19 від 12.08.2022 (т.1 а.с. 276-277) позивачем направлено відповідачу 2: звіт про фактичні результати щодо перевірки фактичних витрат на капітальний ремонт (поліпшення) об`єкту оренди - державного нерухомого майна, здійснених ТОВ «Техно інтелект інвест» №102670 від 22.06.2021; висновок експерта за результатами проведення будівельно-технічного дослідження №6203 від 02.12.2020; висновок експерта за результатами проведення будівельно-технічного дослідження по зверненню №02/07-д від 12.07.2022; звіт про оцінку майна (невід`ємні поліпшення здійснені Товариством з обмеженою відповідальністю «Техно інтелект інвест» у приміщеннях будівлі літ. «А-4», літА1-4 за адресою: м. Львів, вул. Золота, 8, станом на 30.06.2022 року; рецензію на звіт про оцінку майна (невід`ємні поліпшення, здійснені Товариством з обмеженою відповідальністю «Техно інтелект інвест» у приміщеннях будівлі літ. «А-4», літА1-4 за адресою: м. Львів, вул. Золота, 8, станом на 30.06.2022.

Листом №01-04-02885 від 17.08.2022 відповідачем 2 заяву позивача було скеровано до Департаменту управління державними підприємствами Фонду державного майна України (т. 1 а.с. 268-269).

У службовій записці Департаменту приватизації Фонду державного майна України №40-1021 від 29.08.2022 адресованій Департаменту управління державними підприємствами повідомлено останнього про те, що наказом №1269 від 29.07.2020 «Про внесення змін до наказу Фонду державного майна України від №1547 від 28.12.2019 «Про затвердження переліку об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації в 2020 році», єдиний майновий комплекс ДП включено до «Переліку єдиних майнових комплексів державних підприємств і їх структурних підрозділів, які підлягають приватизації у 2020 році». Оскільки зазначений єдиний майновий комплекс ДП не був реалізований у 2020-2021 роках, він був включений до наказу Фонду від 04.01.2022 №1 (із змінами) «Про затвердження переліків об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації в 2022 році» (т.1 а.с. 278).

Відповідач 1 листом №10-57-11924 від 01.09.2022 (т.1 а.с. 181) повідомив позивача про те, що наказом №1269 від 29.07.2020 «Про внесення змін до наказу Фонду державного майна України від №1547 від 28.12.2019 «Про затвердження переліку об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації в 2020 році», єдиний майновий комплекс Державного підприємства «Львівський державний інститут з проектування нафтопереробних і нафтохімічних підприємств «Львівдіпронафтохім» включено до Переліку єдиних майнових комплексів державних підприємств і їх структурних підрозділів, які підлягають приватизації у 2020 році». Зазначений єдиний майновий комплекс не був реалізований у 2020-2021 роках, а тому був включений до наказу Фонду від 04.01.2022 №1 (із змінами) «Про затвердження переліків об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації в 2022 році».

Спір виник через відмову Фонду державного майна України включити до переліку об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації у 2022 році, нежитлових приміщень, які розташовані за адресою: м. Львів, вул. Золота, 8, а саме: будівлі літ. «АІІІ,-1» загальною площею 175,0 кв.м., будівлі літ. «А1-4» загальною площею 2711,9 кв.м. та нежитлових приміщень в будівлі літ. «А-4» загальною площею 2130,89 кв.м. (позначені №№ І-ХХХ; №№ 2-10; 10а; 11-17; 19-38; 40-54; 56-58; 62-67; 72-74) та частини приміщень (позначені №№ 1; 18; 39; 55), сумарною площею 5017,79 кв.м., право на приватизацію шляхом викупу якого у позивача виникло на підставі ч. 2 ст. 18 Закону № 2269-VIII.

За приписами ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України (далі по тексту - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем було укладено Договір оренди нерухомого державного майна.

За умовами Договору п. 5.7 у разі, якщо Орендар подає заяву на погодження Орендодавцем здійснення невід`ємних поліпшень орендованого майна, він зобов`язаний надати документи, передбачені пунктом 4.4 Договору, експертний висновок та проектно-кошторисну документацію на здійснення невід`ємних поліпшень.

Згідно з п. 4.4 Договору для отримання згоди Орендодавця на здійснення поліпшень Орендар подає заявку, матеріали згідно з Порядком надання Орендарю згоди Орендодавця державного майна на здійснення невід`ємних поліпшень орендованого державного майна, затвердженим наказом Фонду державного майна України від 25.05.2018 №686 та зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 11.06.2018 за №711/32163 (далі по тексту - Порядок №686).

Відповідно до п. 7 вказаного Порядку, чинного до 30.09.2022, згода на здійснення поліпшень надається з урахуванням висновків комісії та умов договору у формі листа орендодавця орендарю, у якому міститься погодження на поліпшення орендованого майна. У листі вказується на необхідність першочергового використання амортизаційних відрахувань на орендоване майно для здійснення поліпшень, які збільшують вартість орендованого державного майна.

Листом №02/12-4641 від 14.05.2019 Міністерство енергетики та вугільної промисловості України (т.1 а.с. 26), керуючись Законом №157-IX та Порядком №686, Договором, враховуючи «Технічне завдання на капітальні ремонтні з переплануванням окремих приміщень роботи з покращення нерухомого державного майна нежитлових приміщень будівель загальною площею 5 057,29 кв.м.», затверджене ДП «Львівдіпронафтохім» та ТОВ «Техно Інтелект Інвест» 26.12.2018 (далі - Технічне завдання), експертний звіт щодо розгляду проектної документації за робочим проектом «Капітальний ремонт з переплануванням окремих приміщень м. Львів, вул. Золота, 8» Коригування, затверджений ДП ТОВ «Глобал Промпостач» 05.02.2019 за №29/19-ЕЗ (технічна та технологічна частина проектної документації не розглядалися), повідомлено позивача, що Міненерговугілля вважає доцільним здійснити невід`ємні поліпшення орендованого державного майна загальною площею 5 057,29 кв.м., що розташоване за адресою: м. Львів, вул. Золота, 8 та обліковується на балансі ДП «Львівдіпронафтохім», за робочим проектом «Капітальний ремонт з переплануванням окремих приміщень м. Львів, вул. Золота, 8» Коригування, загальною кошторисною вартістю будівництва в поточних цінах станом на 04.02.2019 - 12 489 204,00 грн без ПДВ, першочергово за рахунок амортизаційних відрахувань, потім власних коштів Орендаря, за умови дотримання ТОВ «Техно Інтелект Інвест» чинного законодавства із зазначеного питання.

На підставі проведеного експертного дослідження проекту будівництва (експертний звіт щодо розгляду проектної документації за робочим проектом «Капітальний ремонт з переплануванням окремих приміщень м. Львів, вул. Золота, 8» від 12.07.2019 №14-1347-18) позивачу надано дозвіл Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові на виконання будівельних робіт від 16.08.2019 №ЛВ112192281574.

Судом встановлено і зазначене не заперечується учасниками спору, що позивачем у період з 16.12.2019 по 25.05.2021 виконано будівельні роботи з капітального ремонту приміщень по вул. Золота, 8 у м. Львові, які відносяться до невід`ємних поліпшень та мають невід`ємний характер.

Закон №2269-VIII регулює правові, економічні та організаційні основи приватизації державного і комунального майна та майна, що належить Автономній Республіці Крим.

Стаття 1 Закону №2269-VIII містить наступні терміни: викуп - спосіб продажу об`єкта приватизації одному покупцю; приватизація державного або комунального майна (далі - приватизація) - платне відчуження майна, що перебуває у державній або комунальній власності, на користь фізичних та юридичних осіб, які відповідно до цього Закону можуть бути покупцями.

Згідно ч. 1 ст. 2 Закону №2269-VIII основною метою приватизації є прискорення економічного зростання, залучення іноземних і внутрішніх інвестицій, зменшення частки державної або комунальної власності у структурі економіки України шляхом продажу об`єктів приватизації ефективному приватному власнику.

Відповідно до ч. 1, п.п. 1, 2 ч. 2 ст. 5 Закону №2269-VIII з метою раціонального та ефективного застосування способів приватизації об`єкти приватизації поділяються на об`єкти малої приватизації та об`єкти великої приватизації.

До об`єктів малої приватизації належать, зокрема, 1) єдині майнові комплекси державних і комунальних підприємств, їх структурних підрозділів, у тому числі єдині майнові комплекси та їх структурні підрозділи, що передані в оренду, крім єдиних майнових комплексів державних і комунальних підприємств, що належать до об`єктів великої приватизації; 2) окреме майно.

Окремим майном вважається рухоме та нерухоме майно державних або комунальних підприємств (у тому числі будівлі, споруди, нежитлові приміщення), майно, що залишилося після закінчення процедури ліквідації державних або комунальних підприємств, визнаних банкрутами; майно підприємств, що ліквідуються за рішенням органу, уповноваженого управляти державним або комунальним майном; майно державних або комунальних підприємств, що не були продані як єдині майнові комплекси; державне або комунальне майно, що не увійшло до статутного капіталу господарських товариств та перебуває на обліку господарських товариств, створених унаслідок приватизації або корпоратизації.

Таким чином, за положеннями вказаного Закону до об`єктів малої приватизації належать як єдині майнові комплекси державних підприємств, так і окреме майно.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 7 Закону №2269-VIII Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва у районах і містах, органи приватизації в Автономній Республіці Крим становлять єдину систему державних органів приватизації.

Державні органи приватизації здійснюють державну політику у сфері приватизації та діють на підставі Закону України «Про Фонд державного майна України», цього Закону, інших актів законодавства.

Державні органи приватизації у межах своєї компетенції здійснюють такі основні повноваження, зокрема затверджують переліки об`єктів, що підлягають приватизації.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про Фонд державного майна України» від 09.12.2021 №4107-VI (далі по тексту - Закон №4107-VI) Фонд державного майна України є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, що реалізує державну політику у сфері приватизації, оренди, використання та відчуження державного майна, управління об`єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами держави щодо об`єктів державної власності, що належать до сфери його управління, а також у сфері державного регулювання оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності.

До основних завдань Фонду державного майна України належать реалізація державної політики у сфері приватизації, оренди, використання та відчуження державного майна, а також у сфері державного регулювання оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності (п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону №4107-VI).

За приписами ст. 5 названого Закону до повноважень Фонду державного майна України у сфері приватизації державного майна входить здійснення продажу державного майна в процесі його приватизації та затвердження переліку об`єктів малої приватизації.

Стаття 10 Закону №2269-VIII визначає порядок приватизації державного і комунального майна, який передбачає: формування та затвердження переліків об`єктів, що підлягають приватизації; опублікування переліку об`єктів, що підлягають приватизації, в офіційних друкованих виданнях державних органів приватизації, на офіційному веб-сайті Фонду державного майна України, на офіційних сайтах місцевих рад та в електронній торговій системі; прийняття рішення про приватизацію; прийняття місцевою радою рішення про приватизацію об`єкта комунальної власності; опублікування інформації про прийняття рішення про приватизацію об`єкта та у випадках, передбачених цим Законом, інформації про вивчення попиту для визначення стартової ціни; проведення інвентаризації та оцінки відповідно до законодавства; проведення у випадках, передбачених законом, аудиту, екологічного аудиту об`єкта приватизації; перетворення державного або комунального підприємства в господарське товариство у процесі приватизації у випадках, передбачених цим Законом; затвердження плану розміщення акцій акціонерних товариств, створених у процесі приватизації, у випадках, передбачених цим Законом, та його виконання; затвердження у випадках, передбачених цим Законом, умов продажу об`єктів приватизації, розроблених аукціонною комісією; опублікування інформації про умови продажу, в тому числі стартову ціну об`єкта приватизації; проведення аукціону, укладення договору купівлі-продажу; укладення договору купівлі-продажу в разі приватизації об`єкта шляхом викупу; опублікування інформації про результати приватизації; прийняття рішення про завершення приватизації.

Відповідно до ч. 2 ст. 13 Закону №2269-VIII приватизація державного або комунального майна здійснюється шляхом викупу об`єктів приватизації.

Статтею 18 Закону №2269-VIII визначено, що приватизація об`єктів державної або комунальної власності, переданих в оренду, здійснюється шляхом продажу на аукціоні або шляхом викупу, якщо виконуються умови, передбачені частиною другою цієї статті.

Орендар одержує право на викуп орендованого майна (будівлі, споруди, нежитлового приміщення) за ціною, визначеною за результатами його незалежної оцінки, якщо виконується кожна з таких умов:

орендарем здійснено поліпшення орендованого майна, які неможливо відокремити від відповідного об`єкта без заподіяння йому шкоди, в розмірі не менш як 25 відсотків ринкової вартості майна, визначеної суб`єктом оціночної діяльності для цілей оренди майна;

орендар отримав письмову згоду орендодавця на здійснення невід`ємних поліпшень, які надають йому право на приватизацію майна шляхом викупу;

невід`ємні поліпшення виконані в межах трирічного строку з дати визначення ринкової вартості майна для цілей укладання договору оренди або для цілей продовження договору оренди;

здійснення і склад невід`ємних поліпшень, у тому числі невід`ємний характер поліпшень, підтверджені висновком будівельної експертизи, а вартість невід`ємних поліпшень, підтверджених висновком будівельної експертизи, визначена суб`єктом оціночної діяльності;

орендар належно виконує умови договору оренди, відсутня заборгованість з орендної плати;

договір оренди є чинним на момент приватизації.

Надання згоди орендодавця на здійснення невід`ємних поліпшень здійснюється в порядку, визначеному Фондом державного майна України або представницьким органом місцевого самоврядування.

Орендар, який виконав умови, передбачені частиною другою цієї статті, має право на приватизацію об`єкта шляхом викупу.

Судом встановлено, що відповідачем 2 листом №11-03-00227 від 27.05.2019 надано позивачу дозвіл на здійснення невід`ємних поліпшень орендованого майна на суму 12 498 312 грн без ПДВ за рахунок амортизаційних відрахувань та власних коштів Орендаря. Міністерством енергетики та вугільної промисловості України надано згоду позивачу на здійснення невід`ємних поліпшень орендованого державного майна загальною площею 5057,29 кв.м, що розташоване за адресою: місто Львів, вул. Золота, буд.8 та обліковується на балансі ДП «Львівський державний інститут з проектування нафтопереробних і нафтохімічних підприємств «Львівдіпронафтохім», про що свідчить лист Міністерства енергетики та вугільної промисловості України №02/12-4641 від 14.05.2019. 16.08.2019 Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові позивачу було видано дозвіл №ЛВ112192281574 на капітальний ремонт з переплануванням окремих приміщень у м. Львів, вул. Золота, 8.

Позивачем здійснено поліпшення орендованого майна, які неможливо відокремити від відповідного об`єкта без заподіяння йому шкоди, в розмірі не менш як 25 відсотків ринкової вартості майна, визначеної суб`єктом оціночної діяльності для цілей оренди майна. Згідно звіту про фактичні результати щодо перевірки фактичних витрат на капітальний ремонт (поліпшення) об`єкту оренди - державного нерухомого майна, здійснених позивачем, який було складено Товариством з обмеженою відповідальністю «Аудиторська фірма «Вест Аудит», фактичні витрати на капітальний ремонт (поліпшення) об`єкту оренди - державного нерухомого майна, здійснені позивачем, орендованого за умовами Договору склали 13 482 841,46 грн без ПДВ.

Відповідно до висновку експерта за результатами проведення будівельно-технічного дослідження №6203 від 02.12.2020, складеного Львівським науково-дослідним інститутом судових експертиз на замовлення позивача, вартість проведених робіт у будівлі літ.А-4; літ.А1-4, загальною площею 4 842,79 кв.м, за адресою: м. Львів, вул. Золота, 8, з якісних поліпшень, які відносяться до невід`ємних поліпшень складає 11 766 203,78 грн. Ринкова вартість станом на час проведення дослідження будівель літ.А-4; літ.А1-4, загальною площею 4 842,79 кв.м, за адресою: м. Львів, вул. Золота, 8, становить 42 137 202 грн. Частка невід`ємних поліпшень у будівлі літ. А-4; літ. А1-4, загальною площею 4 842,79 кв.м, за адресою: м. Львів, вул. Золота, 8, проведених позивачем будівельно-ремонтних робіт складає 28%.

Невід`ємні поліпшення виконані в межах трирічного строку з дати визначення ринкової вартості майна для цілей укладання договору оренди або для цілей продовження договору оренди. Згідно з висновком про вартість майна експерта-оцінювача - суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи Савицького Д.К., станом на 31.03.2018 вартість визначеного орендованого майна становить за незалежною оцінкою 31 219 870,59 грн без ПДВ (абз. 3 п.1.1. розділу 1 «Предмет договору», в редакції Договору про внесення змін). З матеріалів справи вбачається, що невід`ємні поліпшення проводились позивачем з грудня 2019 по травень 2021, тобто у межах трирічного строку з дати визначення ринкової вартості майна для цілей укладання договору оренди.

Здійснення і склад невід`ємних поліпшень, у тому числі невід`ємний характер поліпшень, підтверджені висновком будівельної експертизи, а вартість невід`ємних поліпшень, підтверджених висновком будівельної експертизи та визначена суб`єктом оціночної діяльності. Матеріали даної справи містять висновок експерта за результатами проведення будівельно-технічного дослідження від 02.12.2020 №6203, висновок судового експерта №02/07-д за результатами проведення будівельно-технічного дослідження від 12.07.2022, звіт про оцінку майна суб`єкта оціночної діяльності Садовенка Ю.П. та рецензію на вказаний звіт.

На момент виникнення у позивача права на приватизацію шляхом викупу окремого орендованого нерухомого майна, Договір є чинним, оскільки він укладений строком на 10 років, що діє з 07.08.2018 по 06.08.2028 включно.

Орендар належно виконує умови договору оренди, відсутня заборгованість з орендної плати. Доказів наявності заборгованості з орендної плати відповідачем 2 суду не надано.

Посилання відповідачів на те, що позивачем неналежно виконуються умови Договору, оскільки за умовами Договору (п. 6.4) Орендар не має права на приватизацію орендованого майна, судом апеляційної інстанції до уваги не приймається, оскільки таке право надано позивачу відповідно до Закону.

Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Спірні правовідносини регулюються законодавством про приватизацію державного майна, переданого в оренду і суд з урахуванням положень Закону 2269-VIII має встановити наявність чи відсутність умов, передбачених ст. 18 названого Закону щодо приватизації об`єктів державної або комунальної власності, переданих в оренду, тоді як умова Договору про те, що Орендар не має права на приватизацію орендованого майна не може позбавити позивача права на приватизацію орендованого майна, так як таке право надане позивачу за Законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 11 Закону №2269-VIII ініціювати приватизацію об`єктів можуть органи приватизації, уповноважені органи управління, інші суб`єкти управління об`єктами державної і комунальної власності або покупці.

Перелік об`єктів великої приватизації державної власності, що підлягають приватизації, затверджується Кабінетом Міністрів України за поданням Фонду державного майна України. Переліки об`єктів малої приватизації державної власності, що підлягають приватизації, затверджуються Фондом державного майна України.

Відповідно до п. 7 ст. 11 Закону №2269-VIII заяви про включення об`єктів права державної власності до відповідного переліку об`єктів великої або малої приватизації, що підлягають приватизації, подаються потенційними покупцями до державних органів приватизації за місцезнаходженням об`єкта, що приватизується, у порядку, що встановлюється Фондом державного майна України.

Державні органи приватизації протягом трьох днів після надходження заяви звертаються щодо надання згоди на включення такого об`єкта до переліку об`єктів державної власності, що підлягають приватизації, до уповноважених органів управління державним майном, крім випадків, коли орган приватизації є уповноваженим органом управління державним майном або уповноважений орган управління самостійно ініціював включення такого об`єкта до переліку об`єктів державної власності, що підлягають приватизації.

Уповноважені органи управління державним майном надають згоду на приватизацію об`єкта державної власності або вмотивовану відмову протягом 15 днів з моменту надходження звернення від державних органів приватизації.

Частиною 8 ст. 11 Закону №2269-VIII передбачено, що державні органи приватизації протягом 30 днів розглядають заяви та приймають рішення щодо включення до переліку об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації, і в п`ятиденний строк письмово повідомляють про це заявника, підприємство, що приватизується (балансоутримувача об`єкта), а також відповідний уповноважений орган управління.

Згідно із ч. 9 ст. 11 Закону №2269-VIII відмова державними органами приватизації у включенні до переліку об`єктів, що підлягають приватизації, можлива у разі: коли підприємство, що пропонується приватизувати, перебуває у процесі ліквідації; коли законодавством установлено обмеження щодо приватизації об`єкта; вмотивованої відмови органу, уповноваженого управляти державним майном, у погодженні щодо включення до переліку об`єктів, що підлягають приватизації; невключення Кабінетом Міністрів України за поданням Фонду державного майна України до переліку об`єктів великої приватизації, що підлягають приватизації.

Порядок подання та розгляду заяв про включення об`єктів права державної власності до відповідного переліку об`єктів великої або малої приватизації, що підлягають приватизації, затверджений наказом Фонду державного майна України №675 від 22.05.2018 (далі по тексту - Порядок №675) та визначає процедуру подання та розгляду заяв про включення об`єктів права державної власності до переліків об`єктів великої або малої приватизації, що підлягають приватизації (далі - заява).

Розділом V Порядку № 675 визначені випадки відмови у включенні об`єктів до відповідного переліку об`єктів великої або малої приватизації, що підлягають приватизації: коли підприємство, що пропонується приватизувати, перебуває у процесі ліквідації; коли законодавством установлено обмеження щодо приватизації об`єкта; мотивованої відмови органу, уповноваженого управляти державним майном, у погодженні щодо включення до переліку об`єктів, що підлягають приватизації; невключення Кабінетом Міністрів України за поданням Фонду державного майна України до переліку об`єктів великої приватизації, що підлягають приватизації.

У разі наявності підстав для відмови у включенні об`єктів до відповідного переліку об`єктів великої або малої приватизації, що підлягають приватизації, державний орган приватизації, до якого надійшла заява, повідомляє заявника про причини відмови у письмовій формі або за проханням заявника - засобами електронного зв`язку.

Супровідним листом №22/19 від 12.08.2022 позивачем направлено відповідачу 2: звіт про фактичні результати щодо перевірки фактичних витрат на капітальний ремонт (поліпшення) об`єкту оренди - державного нерухомого майна, здійснених ТОВ «Техно інтелект інвест» №102670 від 22.06.2021; висновок експерта за результатами проведення будівельно-технічного дослідження №6203 від 02.12.2020; висновок експерта за результатами проведення будівельно-технічного дослідження по зверненню №02/07-д від 12.07.2022; звіт про оцінку майна (невід`ємні поліпшення здійснені Товариством з обмеженою відповідальністю «Техно інтелект інвест» у приміщеннях будівлі літ. «А-4», літА1-4 за адресою: м. Львів, вул. Золота, 8, станом на 30.06.2022 року; рецензію на звіт про оцінку майна (невід`ємні поліпшення, здійснені Товариством з обмеженою відповідальністю «Техно інтелект інвест» у приміщеннях будівлі літ. «А-4», літА1-4 за адресою: м. Львів, вул. Золота, 8, станом на 30.06.2022.

Листом №01-04-02885 від 17.08.2022 відповідачем 2 заяву позивача було скеровано до Департаменту управління державними підприємствами Фонду державного майна України.

Відповідач 1 листом №10-57-11924 від 01.09.2022 повідомив позивача про те, що наказом №1269 від 29.07.2020 «Про внесення змін до наказу Фонду державного майна України №1547 від 28.12.2019 «Про затвердження переліку об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації в 2020 році», єдиний майновий комплекс Державного підприємства «Львівський державний інститут з проектування нафтопереробних і нафтохімічних підприємств «Львівдіпронафтохім» включено до Переліку єдиних майнових комплексів державних підприємств і їх структурних підрозділів, які підлягають приватизації у 2020 році». Зазначений єдиний майновий комплекс не був реалізований у 2020-2021 роках, а тому був включений до наказу Фонду від 04.01.2022 №1 (із змінами) «Про затвердження переліків об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації в 2022 році».

При цьому Фонд державного майна України зазначив, що не вбачає за доцільне включати окремі об`єкти нерухомого майна до переліку малої приватизації, оскільки цілісний майновий комплекс був включений до об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації в 2022 році, а поділ цілісного майнового комплексу Підприємства на окремі об`єкти (частини) знизить його інвестиційну привабливість для потенційних інвесторів, що може суттєво зменшити надходження коштів до державного бюджету України.

Відповідно до ч. 4 ст. 25 Закону № 157-IX приватизація переданого в оренду державного та комунального майна здійснюється в порядку, встановленому чинним законодавством України.

Статтею 777 ЦК України визначено, що наймач, який належно виконує свої обов`язки за договором найму, у разі продажу речі, переданої у найм, має переважне право перед іншими особами на її придбання (ч. 2 вказаної норми).

Конституційний Суд України, розвиваючи практику застосування статті 8 Основного Закону України, вказав, що верховенство права слід розуміти, зокрема, як механізм забезпечення контролю над використанням влади державою та захисту людини від свавільних дій держави. Верховенство права як нормативний ідеал, до якого має прагнути кожна система права, і як універсальний та інтегральний принцип права необхідно розглядати, зокрема, у контексті таких основоположних його складових: принцип законності, принцип юридичної визначеності, принцип справедливого суду. Верховенство права означає, що органи державної влади обмежені у своїх діях заздалегідь регламентованими та оголошеними правилами, які дають можливість передбачити заходи, що будуть застосовані в конкретних правовідносинах, і, відповідно, суб`єкт правозастосування може передбачати й планувати свої дії та розраховувати на очікуваний результат (абзаци третій, четвертий, шостий пункту 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 20 червня 2019 року № 6-р/2019).

Конституційний Суд України виходить з того, що принцип юридичної визначеності як складова конституційного принципу верховенства права є сукупністю вимог до організації та функціонування системи права, процесів правотворчості та правозастосування у спосіб, який забезпечував би стабільність юридичного становища індивіда. Зазначеного можна досягти лише шляхом законодавчого закріплення якісних, зрозумілих норм (абзац третій підпункту 3.3 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 6 червня 2019 року № 3-р/2019).

Юридичну визначеність необхідно розуміти через такі її складові: чіткість, зрозумілість, однозначність норм права; право особи у своїх діях розраховувати на розумну та передбачувану стабільність існуючого законодавства та можливість передбачати наслідки застосування норм права (законні очікування). Таким чином, юридична визначеність передбачає, що законодавець повинен прагнути до чіткості та зрозумілості у викладенні норм права. Кожна особа відповідно до конкретних обставин має орієнтуватися в тому, яка саме норма права застосовується у певному випадку, та мати чітке розуміння щодо настання конкретних правових наслідків у відповідних правовідносинах з огляду на розумну та передбачувану стабільність норм права (абзаци четвертий - шостий підпункту 4.1 пункту 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 20 червня 2019 року № 6-р/2019).

За правовою позицією Конституційного Суду України, викладеною у рішенні від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005, із конституційних принципів рівності і справедливості випливає вимога визначеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці і неминуче призводить до сваволі (абзац другий підпункту 5.4 пункту 5 мотивувальної частини).

Конституційний Суд України виходить із того, що принцип правової визначеності не виключає визнання за органом державної влади певних дискреційних повноважень у прийнятті рішень, однак у такому випадку має існувати механізм запобігання зловживанню ними. Цей механізм повинен забезпечувати, з одного боку, захист особи від свавільного втручання органів державної влади у її права і свободи, а з другого - наявність можливості у особи передбачати дії цих органів (абзац третій підпункту 2.4 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 08 червня 2016 року № 1-2/2016).

Крім того, у Рішенні Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року № 1-р/2020 вказано, що юридичну визначеність слід розуміти через такі її складові елементи: чіткість, зрозумілість, однозначність норм права; право особи у своїх діях розраховувати на розумну та передбачувану стабільність існуючого законодавства та можливість передбачати наслідки застосування норм права (легітимні очікування).

У Рішенні Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року № 1-р/2020 також зазначено, що кожна особа залежно від обставин повинна мати можливість орієнтуватися в тому, яка саме норма права застосовується у певному випадку, та мати чітке розуміння щодо настання конкретних юридичних наслідків у відповідних правовідносинах з огляду на розумну та передбачувану стабільність норм права.

За усталеною практикою Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) вираз «згідно із законом» насамперед вимагає, щоб оскаржуване втручання мало певну підставу в національному законодавстві; він також стосується якості відповідного законодавства і вимагає, щоб воно було доступне відповідній особі, яка, крім того, повинна передбачати його наслідки для себе, а також це законодавство повинно відповідати принципу верховенства права.

У рішенні у справі «Kopeckу v. Slovakia» (заява № 44912/98, п. 52) ЄСПЛ узагальнив висновок про належне правове підґрунтя для виникнення в особи легітимного очікування у наступний спосіб: якщо суть вимоги особи пов`язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має «легітимне очікування», якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя - наприклад, коли є усталена практика національних судів, якою підтверджується його існування (див. також рішення у справах: «Vilho Eskelinen and Others v. Finland», п. 94, заява № 63235/00; «Haupt v. Austria», п. 47, заява № 9816/82; «Radomilja and Others v. Croatia», п. 142, заява № 25376/06; «Draon v. France», п. 65, заяви № 1513/03, № 11810/03 та ін.).

Поняття «якість закону» (quality of law) охоплює такі характеристики відповідного акта законодавства як чіткість, точність, недвозначність, зрозумілість, узгодженість, доступність, виконуваність, передбачуваність і послідовність. Ці характеристики стосуються як положень будь-якого акта (норм права, які у ньому містяться), так і взаємозв`язку такого акта з іншими актами законодавства такої ж юридичної сили. При цьому норми права, що не відповідають критерію «якості закону» (зокрема, не відповідають принципу передбачуваності (principle of foreseeability) або передбачають можливість різного тлумачення та правозастосування), суперечать і такому елементу принципу верховенства права як заборона свавілля, а застосування таких норм може призвести до порушення конституційних прав особи та неможливість адекватного захисту від необмеженого втручання суб`єктів владних повноважень у права такої особи.

Поняття «легітимні очікування», головним чином походять від англійського терміну «legitimate expectations» як розумні, небезпідставні або обґрунтовані очікування. У юридичній практиці зазначений термін також має такі альтернативні назви як правомірні, законні, розумні або виправдані сподівання.

Реалізація принципу легітимних очікувань полягає у досягненні бажаного результату шляхом вчинення правомірних дій з огляду на заздалегідь передбачені ймовірні наслідки; втілення легітимних очікувань унеможливлюється, зокрема, у випадку, коли особа не може досягнути прогнозованого результату внаслідок зміни правової основи у такі строки, що не є розумними та обґрунтованими.

Легітимні очікування не можна ототожнювати із сподіваннями, що виникають на підставі особистого сприйняття або помилкової оцінки певних обставин чи правових норм; не можуть виникати легітимні очікування, якщо існує спір щодо правильного тлумачення та застосування національного законодавства; обов`язковою умовою, за наявності якої певне сподівання (вимога) особи набуває ознак легітимного очікування є те, що таке очікування (вимога) має належне правове підґрунтя, тобто наявне достатнє джерело для відповідного очікування (вимоги).

Правовим підґрунтям для виникнення в особи легітимного очікування можуть бути: норми права (законодавство), судова практика, акт індивідуальної дії, конкретне судове рішення, що набуло законної сили, або умови договору; відсутність у законі приписів щодо певного права, яке однак, слідує із загальних конституційних принципів або природного права, або відсутність закону, який визначає механізм реалізації такого права, не може свідчити про відсутність правового підґрунтя для виникнення в особи легітимного очікування щодо реалізації такого права.

Таким чином, як вірно встановлено судом першої інстанції позивач за наявності, визначеного ч. 2 ст. 18 Закону №2269-VIII права на викуп орендованого майна (будівлі, споруди, нежитлового приміщення) за ціною, визначеною за результатами його незалежної оцінки, та внаслідок дотримання положень ч. 2 ст. 18 Закону №2269-VIII, отримавши згоду орендодавця на здійснення невід`ємних поліпшення, мав легітимні очікування на приватизацію такого об`єкта шляхом його викупу, тобто у спосіб, який визначено нормою Закону.

Доводи відповідачів 1, 2 про відсутність відмови (вмотивованої відмови) позивачу у включені до переліку об`єктів малої приватизації спірного майна, оскільки такий об`єкт є частиною єдиного майнового комплексу підприємства, включеного наказом Фонду від 29.07.2020 №1269 «Про внесення змін до наказу Фонду державного майна України від 28.12.2019 №1547 «Про затвердження переліків об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації в 2020 році» до «Переліку єдиних майнових комплексів державних підприємств і їх структурних підрозділів, які підлягають приватизації в 2020 році», не заслуговують на увагу, оскільки позивач, дотримавшись вимог ч. 2 ст. 18 Закону №2269-VIII, вчинив дії з поліпшення орендованого майна за згодою орендодавця мав легітимне очікування саме щодо приватизації спірного майна шляхом викупу, в тому не включення спірного окремого майна до переліку майна, що підлягає приватизації, свідчить про відмову у включенні спірного окремого майна до переліку об`єктів, що підлягають приватизації.

За вимогами Закону та Порядку №675 відмова державними органами приватизації у включенні до переліку об`єктів, що підлягають приватизації, можлива у разі: коли підприємство, що пропонується приватизувати, перебуває у процесі ліквідації; коли законодавством установлено обмеження щодо приватизації об`єкта; вмотивованої відмови органу, уповноваженого управляти державним майном, у погодженні щодо включення до переліку об`єктів, що підлягають приватизації; невключення Кабінетом Міністрів України за поданням Фонду державного майна України до переліку об`єктів великої приватизації, що підлягають приватизації.

Відповідно до ч. 1, п.п. 2 ч. 2 ст. 5 Закону №2269-VIII з метою раціонального та ефективного застосування способів приватизації об`єкти приватизації поділяються на об`єкти малої приватизації та об`єкти великої приватизації.

Судом встановлено, що єдиний майновий комплекс ДП «Львівдіпронафтохім» за адресою: м. Львів, вул. Золота, 8 включено до переліку об`єктів малої приватизації в 2020 році наказом Фонду державного майна України від 28.12.2019 №1547, наказом Фонду від 29.07.2020 №1269 «Про внесення змін до наказу Фонду державного майна України від 28.12.2019 №1547 «Про затвердження переліків об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації в 2020 році» до «Переліку єдиних майнових комплексів державних підприємств і їх структурних підрозділів, які підлягають приватизації в 2020 році».

Зазначений єдиний майновий комплекс не був реалізований з 2020 по 2021, попри надання позивачу дозволу на здійснення невід`ємних поліпшень, відповідач 1 включив єдиний майновий комплекс до наказу Фонду від 04.01.2022 №1 (зі змінами) «Про затвердження переліків об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації в 2022 році», тоді як відповідно до положень ст. 5 Закону №2269-VIII окремим майном вважається рухоме та нерухоме майно державних або комунальних підприємств, що не були продані як єдині майнові комплекси, чим позбавив позивача, який виконав умови ч. 2 ст. 18 Закону №2269-VIII, права на приватизацію окремого майна шляхом викупу.

У випадку, коли орендарем виконано всі умови, передбачені статтею 18 Закону №2269-VIII, то відсутні законодавчі обмеження на приватизацію спірного приміщення, та якщо органом приватизації прийнято рішення про приватизацію орендованого майна шляхом викупу, в орендаря виникає право на приватизацію орендованого приміщення у визначений спосіб (шляхом викупу). Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 14.04.2021 у справі № 910/5147/20, від 01.06.2021 у справі № 910/5640/20, від 07.03.2023 по справі № 910/4874/21.

Доводи відповідача 1 про те, що суд першої інстанції послався на правові висновки Верховного Суду у справах, які не є релевантними із даною справою, то слід зазначити, що у даній справі та наведених вище справах ключовим питанням є застосування судами положень ч. 3 ст. 18 Закону №2269-VIII, за умови виконання Орендарем ч. 2 наведеної норми, при цьому наявність чи відсутність умов, передбачених ст. 18 названого Закону щодо приватизації об`єктів державної власності, переданих в оренду, судом встановлюється з урахуванням обставин конкретної справи.

Верховний Суд у постанові від 07.07.2021 у справі №910/6319/19 надав оцінку дискреційним повноваженням. Поняття дискреційних повноважень наведене у Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Пунктами 1.6, 2.4 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 23.06.2010 №1380/5 передбачено, що дискреційні повноваження - сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

Дискреційні повноваження можуть закріплюватися в нормативно-правових актах, проектах нормативно-правових актів такими способами:

1) за допомогою оціночних понять, наприклад: «за наявності поважних причин орган вправі надати …», «у виключних випадках особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, може дозволити…», «рішення може бути прийнято, якщо це не суперечить суспільним інтересам…» тощо;

2) шляхом перерахування видів рішень, що приймаються органом (особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування), не вказуючи підстав для прийняття того чи іншого рішення або шляхом часткового визначення таких підстав;

3) шляхом надання права органу (особі, уповноваженій на виконання функцій держави або місцевого самоврядування) при виявленні певних обставин (настанні конкретних юридичних фактів) приймати чи не приймати управлінське рішення залежно від власної оцінки цих фактів;

4) за допомогою нормативних приписів, що містять лише окремі елементи гіпотези чи диспозиції правової норми, що не дозволяють зробити однозначний висновок про умови застосування нормативного припису або правові наслідки застосування такого припису.

З наведеного слідує, що дискреційними є повноваження суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова «може». У такому випадку дійсно суд не може зобов`язати суб`єкта владних повноважень обрати один з правомірних варіантів поведінки, оскільки який би варіант реалізації повноважень не обрав відповідач, кожен з них буде правомірним, а тому це не порушує будь-чиїх прав.

Частиною 3 статті 18 Закону №2269-VIII передбачено, що орендар, який виконав умови, передбачені частиною другою цієї статті, має право на приватизацію об`єкта шляхом викупу.

В свою чергу, основною метою приватизації є прискорення економічного зростання, залучення іноземних і внутрішніх інвестицій, зменшення частки державної або комунальної власності у структурі економіки України шляхом продажу об`єктів приватизації ефективному приватному власнику (ст. 2 Закону №2269-VIII).

За приписами ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є: 1) неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; 2) неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом; 3) свобода договору; 4) свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; 5) судовий захист цивільного права та інтересу; 6) справедливість, добросовісність та розумність.

Верховний Суд неодноразово вказував на принцип добросовісності, який лежить в основі доктрини venire contra factum proprium, є стандартом чесної та відкритої поведінки. Це означає повагу до інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Сама доктрина venire contra factum proprium базується на римській максимі non concedit venire contra factum proprium - «не можна діяти всупереч своїй попередній поведінці». Таким чином, добросовісності та чесній діловій практиці суперечать дії, що не відповідають попереднім заявам або поведінці, якщо інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

На переконання суду, відповідач 2 надаючи дозвіл на здійснення позивачем невід`ємних поліпшень орендованого державного майна мав розуміти про очікування останнього на приватизацію такого майна шляхом викупу за Законом, проте спірне окреме майно тричі було включено у складі єдиного майнового комплексу до переліку об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації 2020, 2021, 2022 роках, попри наявність законодавчо встановлених підстав для включення спірного окремого майна до переліку об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації шляхом викупу.

І, не заважаючи, що єдиний майновий комплекс не був проданий у 2020, 2021 роках, відповідач 1 не включив спірне окреме майно в перелік окремого майна у 2022 році, тим самим відмовив позивачу, який дотримався вимог ч. 2 ст. 18 Закону №2269-VIII, у реалізації законного права, визначеного ч.ч. 2, 3 ст. 18 Закону №2269-VIII.

Законний (охоронюваний законом) інтерес виражається у можливостях суб`єкта права користуватися певним соціальним благом, не вимагаючи певних дій від інших осіб і лише за певних умов маючи можливість звертатися за захистом цього інтересу до суду з метою задоволення своїх потреб, які не суперечать суспільним.

Для звернення до суду за захистом охоронюваного законом інтересу особа повинна мати легітимні очікування вчинення стосовно неї певних дій з боку іншого суб`єкта відповідно до заснованого на законі дозволу.

Відповідно до ч. 2 ст. 5 ГПК України у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Відповідно до частини другої статті 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

У підпунктах 11.82 - 11.85 постанови від 09.02.2022 у справі № 910/6939/20 Велика Палата Верховного Суду вказувала, що правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів. При цьому суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких здійснюється поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

За приписами ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок щодо нього, суди мають ураховувати його ефективність. Це означає, що вимога про захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення та забезпечувати поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Ефективний спосіб захисту прав має забезпечувати мету здійснення правосуддя з урахуванням процесуальної економії.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, змісту права чи інтересу, по захист якого звернулась особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (Близькі за змістом висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5.06.2018 у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23)).

За приписами ч. 4 ст. 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що Суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Верховний Суд у своїй постанові від 28.05.2020 у справі №910/7164/19 щодо способу засобу захисту вказав, що, надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції. Так, у рішенні від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі засоби правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань.

Крім того, Європейський суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Аналіз наведеного дає підстави для висновку, що законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Таким чином, на переконання суду, обраний позивачем спосіб захисту є ефективним та забезпечує поновлення порушеного права останнього через порушення та не визнання відповідачами його права на приватизацію окремого майна шляхом викупу при наявності дотримання позивачем вимог ч.ч. 2, 3 ст. 18 №2269-VIII.

Згідно з ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч.1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ч.ч. 1-5 ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, серед іншого (пункти 32-41), звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; для цього потрібно логічно структурувати рішення і викласти його в чіткому стилі, доступному для кожного; судові рішення повинні, у принципі, бути обґрунтованим; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на аргументи сторін та доречні доводи, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

У справі «Салов проти України» від 06.09.2005 Європейський Суд з прав людини наголосив на тому, що згідно ст. 6 Конвенції рішення судів достатнім чином містять мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (рішення від 27.09.2001 у справі «Hirvisaari v. Finland»). У рішенні звертається увага, що статтю 6 параграф 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення, може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи (рішення від 09.12.1994 у справі «Ruiz Torija v. Spain»).

У рішеннях ЄСПЛ склалась стала практика, відповідно до якої рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.

За таких обставин, суд першої інстанції підставно задовольнив позов, а тому відсутні підстави для його скасування чи зміни.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.

У справі «Трофимчук проти України» Європейський суд з прав людини також зазначив, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.

В п. 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Федорченко та Лозенко проти України» від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

Доводи наведені апелянтами в апеляційних скаргах не спростовують правильних висновків суду першої інстанції, при цьому апеляційним судом при винесені даної постанови було надано обґрунтовані та вичерпні висновки доводам сторін із посиланням на норми матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду міста Києва від 07.06.2023 у справі №910/2490/23 прийняте з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційні скарги відповідачів задоволенню не підлягають.

Згідно ст. 129 ГПК України судові витрати за подання апеляційних скарг покладаються на апелянтів (відповідача 1 та відповідача 2).

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційні скарги Фонду державного майна України та Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях на рішення Господарського суду міста Києва від 07.06.2023 у справі №910/2490/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 07.06.2023 у справі №910/2490/23 залишити без змін.

3. Поновити дію рішення Господарського суду міста Києва від 07.06.2023 у справі №910/2490/23.

4. Судові витрати за подання апеляційної скарги покласти на Фонд державного майна України та Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях.

5. Матеріали справи №910/2490/23 повернути до Господарського суду міста Києва.

6. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах в порядку і строки, визначені в ст. ст. 287, 288, 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 06.10.2023.

Головуючий суддя С.В. Владимиренко

Судді І.П. Ходаківська

А.М. Демидова


Суд	Північний апеляційний господарський суд
Дата ухвалення рішення	26.09.2023
Оприлюднено	10.10.2023
Номер документу	113980707
Судочинство	Господарське
Категорія	Справи позовного провадження Справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на нерухоме майно (крім землі) про державну власність щодо оренди

Владимиренко С.В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Постановавід 26.09.2023 по справі 910/2490/23ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Судовий реєстр по справі —910/2490/23

Постанова від 26.09.2023

Постанова
від 26.09.2023 по справі 910/2490/23
ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД