Постанова

від 26.09.2023 по справі 922/1057/20

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2023 року м. Харків Справа № 922/1057/20

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Медуниця О.Є., суддя Істоміна О.А., суддя Попков Д.О.,

за участю секретаря судового засідання Гаркуши О.Л.,

представників учасників справи:

від позивача (прокуратури) - Кадацька Д.М.;

від відповідача-1- Моргун М.Ю. (у режимі відеоконференції);

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського судуапеляційну скаргу Харківської обласної прокуратури (вх.1652Х/3) на рішення Господарського суду Харківської області від 18.07.2023 (суддя Присяжнюк О.О., повний текст складено 24.07.2023) у справі №922/1057/20

за позовом Керівника Лозівської місцевої прокуратури Харківської області, м.Лозова Харківської області,

до відповідачів:

1. Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, м.Харків;

2. Фермерського господарства "Мамай", м.Лозова Харківської області;

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача-2 - ОСОБА_1 , с.Катеринівка Харківської області,

про визнання незаконними та скасування наказів, визнання недійсними договорів та повернення земель

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2020 керівник Лозівської місцевої прокуратури Харківської області (далі прокурор) звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (далі ГУ Держгеокадастру у Харківській області; відповідач-1) та Фермерського господарства "Мамай" (далі ФГ "Мамай"; відповідач-2), в якому просив:

визнати незаконними та скасувати накази ГУ Держгеокадастру у Харківській області від 22.05.2015 №1454-СГ, від 22.05.2015 №1455-СГ, від 22.05.2015 №1456-СГ, від 22.05.2015 №1457-СГ, від 22.05.2015 №1458-СГ, від 22.05.2015 №1459-СГ, від 22.05.2015 №1460-СГ, від 22.05.2015 №1461-СГ, від 22.05.2015 №1462-СГ "Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою";

визнати незаконними та скасувати накази ГУ Держгеокадастру у Харківській області від 07.07.2015 №154-СГ, від 07.07.2015 №155-СГ, від 07.07.2015 №156-СГ, від 22.07.2015 №472-СГ, від 27.07.2015 №563-СГ, від 26.10.2015 №2801-СГ, від 26.10.2015 №2802-СГ, від 26.10.2015 №2803-СГ, від 26.10.2015 №2804-СГ "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду";

визнати недійсним укладений між ГУ Держгеокадастру у Харківській області та ФГ "Мамай" договір оренди землі від 18.11.2015 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6323983000:01:000:0276 площею 50,3385 га, який зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 23.11.2015 №12176656;

визнати недійсним укладений між ГУ Держгеокадастру у Харківській області та ФГ "Мамай" договір оренди землі від 18.11.2015 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6323983000:01:000:0311 площею 10,3451 га, який зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 23.11.2015 №12175507;

визнати недійсним укладений між ГУ Держгеокадастру у Харківській області та ФГ "Мамай" договір оренди землі від 18.11.2015 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6323983000:01:000:0314 площею 24,8048 га, який зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 23.11.2015 №12174211;

визнати недійсним укладений між ГУ Держгеокадастру у Харківській області та ФГ "Мамай" договір оренди землі від 18.11.2015 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6323983000:01:000:0312 площею 8,8558 га, який зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 23.11.2015 №12173088;

визнати недійсним укладений між ГУ Держгеокадастру у Харківській області та ФГ "Мамай" договір оренди землі від 11.08.2015 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6323983000:01:000:0313 площею 6,7325 га, який зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 25.08.2015 №10986730;

визнати недійсним укладений між ГУ Держгеокадастру у Харківській області та ФГ "Мамай" договір оренди землі від 11.08.2015 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6323983000:02:000:0276 площею 50,3385 га, який зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 25.08.2015 №10985873;

визнати недійсним укладений між ГУ Держгеокадастру у Харківській області та ФГ "Мамай" договір оренди землі від 27.07.2015 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6323983000:02:000:0278 площею 24,9685 га, який зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 30.07.2015 №10685863;

визнати недійсним укладений між ГУ Держгеокадастру у Харківській області та ФГ "Мамай" договір оренди землі від 27.07.2015 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6323983000:02:000:0279 площею 7,6523 га, який зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 30.07.2015 №10682067;

визнати недійсним укладений між ГУ Держгеокадастру у Харківській області та ФГ "Мамай" договір оренди землі від 27.07.2015 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6323983000:02:000:0277 площею 13,5636 га, який зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 30.07.2015 №10680696;

зобов`язати ФГ "Мамай" повернути державі в особі ГУ Держгеокадастру у Харківській області земельні ділянки з кадастровими номерами: 6323983000:02:000:0277 площею 13,5636 га, 6323983000:02:000:0279 площею 7,6523 га, 6323983000:02:000:0278 площею 24,9685 га, 6323983000:02:000:0276 площею 50,3385 га, 6323983000:02:000:0313 площею 6,7325 га, 6323983000:01:000:0276 площею 50,3385 га, 6323983000:01:000:0314 площею 24,8048 га, 6323983000:01:000:0312 площею 8,8558 га, 6323983000:01:000:0311 площею 10,3451 га.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 25.06.2020 у справі №922/1057/20, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 26.10.2020, у задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Верховного Суду від 21.02.2023 постанову Східного апеляційного господарського суду від 26.10.2020 та рішення Господарського суду Харківської області від 25.06.2020 у справі №922/1057/20 змінено у мотивувальних частинах, виклавши їх у редакції цієї постанови, щодо відмови у задоволенні позовних вимог про визнання незаконними та скасування наказів ГУ Держгеокадастру у Харківській області №1454-СГ від 22.05.2015, №1455-СГ від 22.05.2015, №1456-СГ від 22.05.2015, №1457-СГ від 22.05.2015, №1458-СГ від 22.05.2015, №1459-СГ від 22.05.2015, №1460-СГ від 22.05.2015, №1461-СГ від 22.05.2015, №1462-СГ від 22.05.2015 "Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою"; визнання незаконними та скасування наказів ГУ Держгеокадастру у Харківській області №154-СГ від 07.07.2015, №155-СГ від 07.07.2015, №156-СГ від 07.07.2015, №472-СГ від 22.07.2015, №563-СГ від 27.07.2015, №2801-СГ від 26.10.2015, №2802-СГ від 26.10.2015, №2803-СГ від 26.10.2015, №2804-СГ від 26.10.2015 "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду".

Постанову Східного апеляційного господарського суду від 26.10.2020 та рішення Господарського суду Харківської області від 25.06.2020 у справі №922/1057/20 у частині відмови у задоволенні інших позовних вимог скасовано. Справу №922/1057/20 у цій частині передано на новий розгляд до Господарського суду Харківської області.

У рішенні від 18.07.2023у справі №922/1057/20, ухваленому за наслідками нового розгляду справи,Господарський суд Харківської області констатував правомірність вимог прокурора при зверненні до господарського суду з позовною заявою в межах даної справи. Проте, враховуючи наявність заяви представників відповідачів про застосування наслідків спливу строку позовної давності, а також недоведеність прокурором поважності причин пропуску строку позовної давності,відмовив у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Не погодившись із означеним рішенням, Харківська обласна прокуратура звернулася до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, згідно з якою просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог прокурора про визнання недійсними укладених між ГУ Держгеокадастру у Харківській області та ФГ "Мамай" договорів оренди землі та зобов`язання ФГ "Мамай" повернути державі в особі ГУ Держгеокадастру у Харківській області земельні ділянки та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позов прокурора задовольнити, в іншій частині рішення Господарського суду Харківської області від 18.07.2023 у справі №922/1057/20 залишити без змін.

За змістом апеляційної скарги прокурор зазначає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про правомірність позовних вимог, проте,відмовляючи у задоволенні позовних вимог із підстав спливу позовної давності, не врахував наступне:

- оскільки ГУ Держгеокадастру у Харківській області розпорядилося спірними земельними ділянками всупереч волі власника держави, а інших осіб держава не уповноважила на реалізацію будь-яких правомочностей власника, держава не могла дізнатися про порушення свого цивільного права;

- норми Закону України «Про прокуратуру» (як станом на дату прийняття відповідачем-1 спірних розпоряджень та укладення спірних договорів, так і впродовж усього часу до звернення прокурора з позовом до суду) не передбачали повноважень прокурора мати доступ до процедури прийняття рішень територіальними органами Держгеокадастру. З 2014 року органи прокуратури позбавлені можливості проводити відповідні перевірки у порядку нагляду за додержанням і застосуванням законів, а матеріали справи не містять заяв чи повідомлень про порушення законності під час передачі ГУ Держгеокадастру у Харківській області спірних земельних ділянок у оренду Мамаю В.М., що вимагали прокурорського реагування;

- про порушення вимог земельного законодавства під час відведення спірних земельних ділянок Мамаю В.М. органи прокуратури дізнались у квітні 2019 року після надходження інформації та документів від ГУ Держгеокадастру у Харківській області. Механізм встановлення порушення учасниками спірних правовідносин положень законодавства об`єктивно виключає можливість для прокурора довідатись про порушення інтересів держави у спірних правовідносинах інакше, ніж за наслідками опрацювання отриманих від ГУ Держгеокадастру у Харківській області документів;

- мета прокурора спрямована на відновлення власником користування і розпорядження спірними земельними ділянками, у зв`язку із чим позовну вимогу про повернення державі земельних ділянок слід розуміти як вимогу про усунення перешкод у здійсненні власником права користування та розпорядження своїм майном. За наявного триваючого порушення прав держави як власника та законного володільця спірних земельних ділянок, на вимоги про припинення такого порушення позовна давність не поширюється.

Через підсистему «Електронний суд» 29.08.2023 від ГУ Держгеокадастру у Харківській області надійшов відзив на апеляційну скаргу (у межах визначеного судом строку), за змістом якого відповідач-1 зазначає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне:

- прокурором не доведено, що оспорювані накази та правочини суперечать вимогам актів цивільного законодавства, прийняті ГУ Держгеокадастру у Харківській області з порушенням компетенції та поза межами повноважень;

- позовні вимоги про визнання незаконними та скасування наказів, є неналежним та неефективним способом захисту прав позивача, оскільки накази є актами індивідуальної дії та вичерпують свою дію у зв`язку з їх виконанням, а задоволення таких вимог не призведе до відновлення володіння відповідними земельними ділянками;

- прокурором не доведено факту порушення, не визнання або оспорювання відповідачами законних прав або інтересів держави;

- судом першої інстанції правомірно застосовано строки позовної давності щодо вимог прокурора, оскільки останнім не доведено наявності поважних причин пропуску такого строку.Держава в особі відповідного органу дізналася про наявні обставини саме з моменту прийняття оскаржуваних наказів, а саме з 22.05.2015. Прокурором не обґрунтовано неможливість одержання необхідної інформації одразу після винесення оскаржуваних наказів та укладення спірних договорів.

На поштову адресу суду 11.09.2023 від ФГ "Мамай" надійшов відзив на апеляційну скаргу (у межах визначеного судом строку), за змістом якого відповідач-2 заперечує проти задоволення апеляційної скарги і просить врахувати наступне. Початок перебігу позовної давності починається з моменту, коли про порушене право довідалася або могла довідатися саме держава в особі уповноваженого органу, а не позивач, тобто у розглядуваному випадку з дати видачі спірних наказів про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду. Відомості про виникнення права оренди на земельні ділянки та фермерські господарства є загальновідомими та загальнодоступними (Державний реєстр речових прав на нерухоме майно та Державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань). Вказані відомості апелянт мав можливість отримати у будь-який час з моменту їх внесення у Державні реєстри.

ОСОБА_1 правом, наданим ст.263 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК України), не скористався, відзиву на апеляційну скаргу не надав. Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції (ч.3 ст.263 ГПК України).

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.08.2023 апеляційна скарга передана на розгляд колегії суддів: головуючий суддя Медуниця О.Є., суддя Істоміна О.А., суддя Попков Д.О.

Рух справи викладено у наявних у матеріалах справи ухвалах суду апеляційної інстанції. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 21.08.2023, зокрема, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Харківської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Харківської області від 18.07.2023 у справі №922/1057/20 та призначено розгляд означеної апеляційної скарги на 26.09.2023 о 10:00год.

У судовому засіданні 26.09.2023 прокурор підтримав вимоги апеляційної скарги з мотивів, що були в ній викладені.

Під час проведення судового засідання в режимі відеоконференцзв`язку з представником ГУ Держгеокадастру в Харківській області - Моргун М.Ю. було втрачено зв`язок, про що складено акт Східного апеляційного господарського суду №12-33/218 про несправність (неналежне функціонування) системи відеоконференцзв`язку. При цьому відповідно до ч.5 ст.197 ГПК України, пункту 46 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, зокрема, підсистеми відеоконференцзв`язку, ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв`язку тощо несе учасник справи.

ФГ «Мамай» повноважного представника в судове засідання не направило. На поштову адресу суду 20.09.2023 від ФГ «Мамай» надійшло клопотання про перенесення розгляду справи на іншу дату та надання можливості представнику відповідача-2 ознайомитися з матеріалами справи, обґрунтоване розглядом питання про укладення угоди з іншим суб`єктом правової допомоги та наявністю складнощів щодо отримання документів, які стосуються судового процесу у справі, від попереднього представника (через перебування останнього у лавах Збройних сил України).

Відповідно до ч.11 ст.270 ГПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Судова колегія враховує, що апеляційне провадження у справі №922/1057/20 було відкрите 21.08.2023. Відповідач-2 був завчасно повідомлений про відкриття провадження у справі та призначення справи до розгляду на 26.09.2023 (відповідна ухвала суду доставлена ФГ «Мамай» у кабінет підсистеми «Електронний суд» 21.08.2023). Отже, у період часу з 21.08.2023 по 26.09.2023 (більше ніж місяць) відповідач-2 не був позбавлений права та можливості укласти договір про надання правової допомоги та ознайомитися з матеріалами справи. Обставин, які б заважали відповідачу-2 вчинити означені дії, клопотання про перенесення розгляду справи не містить. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 21.08.2023 явка представників учасників справи в судове засідання не визнавалася судом обов`язковою. Позиція відповідача-2 по справі викладена безпосередньо у відзиві на апеляційну скаргу. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні клопотання ФГ «Мамай» про перенесення розгляду справи на іншу дату.

ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, повноважного представника для участі у судовому засіданні не направив. Належне повідомлення останнього про дату, час та місце судового засідання підтверджене наявним у матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення ухвали суду від 21.08.2023.

Оскільки судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для реалізації учасниками справи своїх процесуальних прав, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу за відсутності представників відповідачів та третьої особи.

Згідно з ч.ч.1,2 ст.14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межіх заявлених нею вимог.

У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги, що не були предметом розгляду у суді першої інстанції (ч.5ст. 269 ГПК України).

Дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.

12.05.2015 громадянин ОСОБА_1 звернувся до ГУ Держземагентства у Харківській області із заявою про надання дозволу на розробку технічної документації щодо відведення земельних ділянок орієнтовною площею 200,4035 га для ведення фермерського господарства із земель запасу та резерву сільськогосподарського призначення, яка розташована за межами населеного пункту на території Миколаївської сільської ради Лозівського району Харківської області, для подальшої передачі в оренду. У заяві зазначено, що ОСОБА_1 правом на отримання земельної ділянки для ведення фермерського господарства не скористався.

До заяви додано відомості про бажаний розмір земельних ділянок, довідки з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями, викопіювання з кадастрового плану із зазначенням бажаного місця розташування земельної ділянки, її орієнтовної площі та цільового призначення, паспорт громадянина України, картку платника податків, копію трудової книжки колгоспника, копію диплому про закінчення у 1997 році аграрного навчального закладу - Красноградського технікуму механізації сільського господарства ім.Ф.Я.Тимошенко.

Наказами ГУ Держземагентства у Харківській області №1454-СГ від 22.05.2015,№1455-СГ від 22.05.2015, №1456-СГ від 22.05.2015, №1457-СГ від 22.05.2015,№1458-СГ від 22.05.2015,№1459-СГ від 22.05.2019,№1460-СГ від 22.05.2015,№1461-СГ від 22.05.2015, №1462-СГ від 22.05.2015 Про надання дозволу на розроблення документації з землеустрою ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо відведення в оренду земельних ділянок загальною орієнтовною площею 196,1595 га, розташованих за межами населених пунктів Миколаївської сільської ради на території Лозівського району Харківської області.

Наказами ГУ Держгеокадастру у Харківській області Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж 9 (дев`яти) земельних ділянок загальною площею 197,5996 га в натурі (на місцевості) та передано їх ОСОБА_1 в оренду для ведення фермерського господарства строком на 49 років, у тому числі наказами: №154-СГ від 07.07.2015 (кадастровий №6323983000:02:000:0277 площею 13,5636 га); №155-СГ від 07.07.2015 (кадастровий №6323983000:02:000:0279 площею 7,6523 га); №156-СГ від 07.07.2015 (кадастровий №6323983000:02:000:0278 площею 24,9685 га); №472-СГ від 22.07.2015 (кадастровий №6323983000:02:000:0276 площею 50,3385 га); №563-СГ від 27.07.2015 (кадастровий №6323983000:02:000:0313 площею 6,7325 га); №2801-СГ від 26.10.2015 (кадастровий №6323983000:01:000:0276 площею 50,3385 га); №2802-СГ від 26.10.2015 (кадастровий №6323983000:01:000:0314 площею 24,8048 га); №2803-СГ від 26.10.2015 (кадастровий №6323983000:01:000:0312 площею 8,8558 га); №2804-СГ від 26.10.2015 (кадастровий №6323983000:01:000:0311 площею 10,3451 га).

Річний розмір орендної плати за користування зазначеними земельними ділянками встановлено на рівні 4% від нормативної грошової оцінки.

На підставі вищевказаних наказів, між ГУ Держгеокадастру у Харківській області та громадянином ОСОБА_1 укладено договори оренди земельних ділянок загальною площею 197,5996 га строком на 49 років, у тому числі:

- 18.11.2015 щодо земельної ділянки з кадастровим №6323983000:01:000:0276 площею 50,3385 га (право оренди зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (далі-ДРРП) 23.11.2015 за №12176656);

-18.11.2015 щодо земельної ділянки з кадастровим №6323983000:01:000:0311 площею 10,3451га(правооренди зареєстроване в ДРРП 23.11.2015 за №12175507);

-18.11.2015 щодо земельної ділянки з кадастровим №6323983000:01:000:0314 площею24,8048 га (право оренди зареєстроване в ДРРП 23.11.2015за №12174211);

-18.11.2015 щодо земельної ділянки з кадастровим №6323983000:01:000:0312 площею 8,8558 га (правооренди зареєстроване в ДРРП 23.11.2015 за №12173088);

-11.08.2015 щодо земельної ділянки з кадастровим №6323983000:01:000:0313 площею 6,7325 га (право оренди зареєстроване в ДРРП 25.08.2015 за №10986730);

-11.08.2015 щодо земельної ділянки з кадастровим №6323983000:02:000:0276 площею50,3385га(правооренди зареєстроване в ДРРП 25.08.2015за №10985873);

-27.07.2015 щодо земельної ділянки з кадастровим №6323983000:02:000:0278 площею24,9685га(право оренди зареєстрованев ДРРП30.07.2015за№10685863);

-27.07.2015 щодо земельної ділянки з кадастровим №6323983000:02:000:0279 площею 7,6523 га (право оренди зареєстроване в ДРРП 30.07.2015 за №10682067);

-27.07.2015 щодо земельної ділянки з кадастровим №6323983000:02:000:0277 площею 13,5636 га (право оренди зареєстроване в ДРРП 30.07.2015 за №10680696).

16.09.2015 ОСОБА_1 створено ФГ Мамай (код ЄДРПОУ 40014527) та зареєстровано його Статут.

Між Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області, ОСОБА_1 та новоствореним ФГ Мамай 04.07.2016 та 07.07.2016 були укладені додаткові угоди до договорів оренди землі, якими змінено орендаря вищезазначених земельних ділянок з громадянина ОСОБА_1 на ФГ Мамай (ЄДРПОУ 40014527).

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, наданої позивачем, право користування (оренди) вказаними земельними ділянками загальною площею 197,5996 га зареєстровано за ФГ Мамай.

Згідно з твердженнями прокурора, формальний підхід органу державної влади до розгляду питання щодо передачі земельних ділянок ОСОБА_1 призвів до невиправданого, штучного використання процедури створення фермерського господарства як спрощеного, пільгового порядку одержання орендарем у користування земель без проведення земельних торгів. Означене стало підставою звернення прокурора з розглядуваним позовом до суду для захисту порушених прав та охоронюваних законом інтересів держави.

Судова колегія враховує наступне.

З урахуванням постанови Верховного Суду від 21.02.2023 у справі №922/1057/20, предметом розгляду є вимоги прокурора про визнання недійсними укладених між ГУ Держгеокадастру у Харківській області та ФГ "Мамай" договорів оренди землі та зобов`язання ФГ «Мамай» повернути державі в особі ГУ Держгеокадастру у Харківській області отримані на підставі означених договорів земельні ділянки.

При цьому судова колегія враховує, що відповідно до положень ч.1 ст.316 ГПК України вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

У розрізі спірних правовідносин предметом дослідження є правомірність надання компетентним органом земельних ділянок в оренду для ведення фермерського господарства та підстави набуття орендарем права користування такими земельними ділянками.

Як вірно зазначає ГУ Держгеокадастру у Харківській області у відзиві на апеляційну скаргу, позовні вимоги про визнання незаконними та скасування наказів є неналежним та неефективним способом захисту прав позивача, оскільки накази є актами індивідуальної дії та вичерпують свою дію у зв`язку з їх виконанням, а задоволення таких вимог не призведе до відновлення володіння відповідними земельними ділянками. Відповідні висновки були викладені у постанові Верховного Суду від 21.02.2023 у справі №922/1057/20.

Разом з тим, позивач у межах розгляду справи може посилатися, зокрема, на незаконність наказів ГУ Держгеокадастру, оскільки такі рішення, за умови їх невідповідності закону, не зумовлюють правових наслідків, на які вони спрямовані. Подібні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.10.2022 у справі №922/1830/19.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.93 Земельного кодексу України (далі ЗК України) право оренди земельної ділянки це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземцям і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об`єднанням і організаціям, а також іноземним державам.

Частинами 1, 2 ст.116 ЗК України унормовано, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно з ч.ч.1-3 ст.124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.

Частина 2 ст.134 ЗК України визначає, що не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі, зокрема, передачі громадянам земельних ділянок для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів, для сінокосіння і випасання худоби, для городництва.

Згідно з ч.ч.2, 3 ст.123 ЗК України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки).

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Отже, статтею 123 ЗК України врегульовано загальний порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування.

Поряд з цим, Закон України "Про фермерське господарство" є спеціальним нормативно-правовим актом, який визначає правові, економічні та соціальні засади створення, діяльності та припинення діяльності фермерських господарств.

Статтею 7 означеного Закону унормовано порядок надання (передачі) земельних ділянок для ведення фермерського господарства.

Так, для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації. Для отримання у власність або в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради.

У заяві зазначаються: бажаний розмір і місце розташування ділянки, кількість членів фермерського господарства та наявність у них права на безоплатне одержання земельних ділянок у власність, обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства. До заяви додаються документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (ч.1).

Заяву громадянина про надання земельної ділянки у власність або в оренду районна або міська державні адміністрації або орган місцевого самоврядування розглядають у місячний строк і в разі її задоволення дають згоду на підготовку землевпорядною організацією проекту відведення земельної ділянки. Проект відведення земельної ділянки погоджується та затверджується відповідно до закону (ч.2).

Земельні ділянки для ведення фермерського господарства передаються громадянам України у власність і надаються в оренду із земель державної або комунальної власності (ч.3).

Отже, спеціальний Закон України "Про фермерське господарство" визначає обов`язкові вимоги до змісту заяви про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства, які відрізняються від загальних вимог, передбачених ст.123 ЗК України до змісту клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Так, у заяві про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства потрібно зазначити не лише бажаний розмір і місце розташування ділянки, але й обґрунтувати розміри земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства.Подібний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.10.2022 у справі №922/1830/19.

При цьому, розглядаючи заяву громадянина по суті, орган виконавчої влади чи місцевого самоврядування (а в разі переданого на судовий розгляд спору суд) повинен дати оцінку обставинам і відомостям, зазначеним у заяві, перевірити доводи заявника, наведені на обґрунтування розміру земельної ділянки, з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства, у тому числі щодо наявності трудових і матеріальних ресурсів. За наслідками зазначеної перевірки орган державної виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування повинен пересвідчитися в дійсності волевиявлення заявника, наявності в нього бажання створити фермерське господарство та спроможності вести господарство такого типу виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих для ведення фермерського господарства. Разом з тим відсутність належної перевірки, формальний підхід до вирішення заяви громадянина створює передумови для невиправданого, штучного використання процедури створення фермерського господарства як спрощеного, пільгового порядку одержання іншими приватними суб`єктами в користування земель державної чи комунальної власності поза передбаченою законом обов`язковою процедурою без проведення земельних торгів.

Направляючи справу №922/1057/20 на новий розгляд, суд касаційної інстанції наголосив на необхідності дослідження змісту заяви ОСОБА_1 , поданої до ГУ Держземагенства у Харківській області, у контексті обґрунтування необхідності отримання землі площею 197,5996 га.

Як убачається зізмісту наявної в матеріалах справи заяви ОСОБА_1 від 12.05.2015 на адресу ГУ Держземагентства у Харківській області,відповідач-2, керуючись п.2 ст.123 ЗК України, просить надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовно площею 200,4035 га для ведення фермерського господарства із земель запасу та резерву сільськогосподарського призначення, яка розташована за межами населеного пункту на території Миколаївської сільської ради Лозівського району Харківської області, для подальшої передачі в оренду. Зазначає, що своїм правом на отримання земельної ділянки для ведення фермерського господарства не скористався.

Отже, як вірно зазначено Господарським судом Харківської області,у заяві про надання в оренду земельної ОСОБА_2 , усупереч вимог ч.1 ст.7 Закону України Про фермерське господарство, не обґрунтовано необхідності одержання землі такої великої площі з урахуванням можливості її обробітку, не вказано перспектив діяльності фермерського господарства, а також не підтверджено наявність ресурсів для залучення найманих працівників та оренди сільськогосподарської техніки. Відповідно до листа ГУ Держпродспоживслужби в Харківській області №38-1347вих-19 від 18.10.2019 у громадянина ОСОБА_1 та створеного ним ФГ Мамай відсутня зареєстрована власна сільськогосподарська техніка.

Судова колегія, разом з іншим, враховує, що згідно з протоколом загальних зборів №1 від 22.11.2016 затверджено нову редакцію статуту ФГ Мамай, якою визначено засновником та головою ФГ Мамай ОСОБА_3 . Отже, з 22.11.2016бенефіціарним власником ФГ Мамай, заснованого 16.09.2015 ОСОБА_1 , став ОСОБА_3 . При цьому з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 є власником сільськогосподарських підприємств ТОВ АГРОУСПІХ-2012 (код ЄДРПОУ 37915144), у користуванні якого знаходяться 12 (дванадцять) земельних ділянок загальною площею 110,4727 га, та ТОВ ПРОМЕТЕЙ-2012(код ЄДРПОУ 37915045), у користуванні якого знаходяться 60 земельних ділянок загальною площею 643,3963 га.Згідно звідповіддю ГУ Держспоживслужби в Харківській області №38-2191вих-19 від 20.11.2019 за ОСОБА_3 , ТОВ Агроуспіх-2012 та ТОВ Прометей-2012 обліковуються сільськогосподарська техніка, самохідні машини та механізми.

З огляду на викладені обставини,Східний апеляційний господарський суд погоджується з висновками місцевого господарського суду про те, що дії ОСОБА_1 були спрямовані на розширення площі земель, які перебувають у користуванні ОСОБА_3 , отримання на його користь земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 197,5996 га за спрощеною процедурою, а саме без проведення земельних торгів (аукціону), що передбачені ст.ст.124, 134 ЗК України. При цьому, усупереч твердженням ФГ «Мамай», викладеним за змістом відзиву на апеляційну скаргу, сама лише відсутність у постанові Верховного Суду від 21.02.2023 у справі №922/1057/20 вказівки на необхідність перевірки під час нового розгляду справи питання щодо намірів ОСОБА_1 на час звернення 12.05.2015 із клопотанням до ГУ Держземагентства у Харківській області діяти на користь ОСОБА_3 , не виключає наявність обов`язку судів першої та апеляційної інстанційнадати оцінку відповіднимдоводам прокурора, як позивача та заявника апеляційної скарги.

Разом з іншим, судова колегія звертає увагу на наступне. Частиною 1 ст.8 Закону України «Про фермерське господарство» унормовано, що після одержання засновникомдержавного акта на право власності на земельну ділянку або укладення договору оренди земельної ділянки та його державної реєстрації фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб.

Відповідно до ст.12 означеного Закону землі фермерського господарства можуть складатися із: земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі; земельних ділянок, що належать громадянам-членам фермерського господарства на праві приватної власності; земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди (ч.1).Права володіння та користування земельними ділянками, які знаходяться у власності членів фермерського господарства, здійснює фермерське господарство.

З огляду на викладені положення законодавства, можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) йому земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства.

З аналізу положень статей 7, 12 Закону України "Про фермерське господарство", статей 116, 118, 121, 123, 134 ЗК України вбачається, що громадянин право на отримання земельної ділянки державної власності може використати один раз, додатково земельні ділянки громадянин або фермерське господарство можуть отримувати на конкурентних засадах через участь у торгах.

Разом з тим, як убачається з матеріалів справи, наказами ГУ Держгеокадастру у Харківській області №154-СГ від 07.07.2015, №155-СГ від 07.07.2015, №156-СГ від 07.07.2015, №472-СГ від 22.07.2015, №563-СГ від 27.07.2015, №2801-СГ від 26.10.2015, №2802-СГ від 26.10.2015, №2803-СГ від 26.10.2015, №2804-СГ від 26.10.2015 було затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та передано їх громадянину ОСОБА_1 в оренду для ведення фермерського господарства строком на 49 років.

У свою чергу, ОСОБА_1 16.09.2015створив та зареєстрував ФГ "Мамай". Тобто, земельні ділянки були надані ОСОБА_1 на підставі декількох наказів ГУ Держгеокадастру у Харківській області, у тому числі й після створення фермерського господарства (накази №2801-СГ від 26.10.2015, №2802-СГ від 26.10.2015, №2803-СГ від 26.10.2015, №2804-СГ від 26.10.2015). На зазначені обставини також звернув увагу судів Верховний Суд у постанові від 21.02.2023 у справі №922/1057/20, направляючи справу на новий розгляд. Хоча, як вірно зазначає відповідач-2 за змістом відзиву на апеляційну скаргу, рішення (накази) відповідачем-1 про надання громадянину ОСОБА_1 дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою з метою створення фермерського господарства приймалися до його створення і лише на підставі однієї заяви, проте частина наказів відповідача-1 про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду приймалися вже після створення ФГ «Мамай», що суперечить викладеним вище положенням законодавства.

Отже, суд апеляційної інстанції погоджується з позицією прокурора, що формальний підхід органу державної влади до розгляду питання про передачу спірних земельних ділянок ОСОБА_1 призвів до невиправданого, штучного використання процедури створення фермерського господарства як спрощеного, пільгового порядку одержання орендарем у користування земель без проведення земельних торгів.

Враховуючи вищевикладене, Східний апеляційний господарський суд вважає обгрунтованим висновок Господарського суду Харківської області про правомірність заявлених вимог прокурора в частині визнання недійсними укладених між ГУ Держгеокадастру у Харківській області та ФГ "Мамай" договорів оренди землі та зобов`язання ФГ "Мамай" повернути державі в особі ГУ Держгеокадастру у Харківській області земельні ділянки.

Разом з тим, у процесі розгляду справи представниками відповідачів було подано заяву про застосування наслідків спливу позовної давності.

На переконання відповідачів, прокурор міг довідатися про порушення законодавства з дати прийняття ГУ Дергеокадастру у Харківській області відповідних наказів. Тобто, саме з цього моменту в органів прокуратури були всі правові підстави та можливості звернутися з відповідним позовом у порядку господарського судочинства в межах строку позовної давності.

Прокурор наголошує, що про порушення вимог земельного законодавства під час відведення спірних земельних ділянок ОСОБА_1 органи прокуратури дізнались тільки у квітні 2019 року після отримання листа (інформації та документів) від ГУ Дергеокадастру у Харківській області.

Європейський суд з прав людини наголошує, що механізм застосування позовної давності повинен бути достатньо гнучким, тобто, як правило, він мусить допускати можливість зупинення, переривання та поновлення строку позовної давності, а також корелювати із суб`єктивним фактором, а саме - обізнаністю потенційного позивача про факт порушення його права (рішення у справі "Фінікарідов проти Кіпру").

Таким чином, застосування інституту позовної давності є одним з інструментів, який забезпечує дотримання принципу юридичної визначеності, тому, вирішуючи питання про застосування позовної давності, суд має повно з`ясувати усі обставини, пов`язані з фактом обізнаності та об`єктивної можливості особи бути обізнаною щодо порушення її прав та законних інтересів, ретельно перевірити доводи учасників справи у цій частині, дослідити та надати належну оцінку наданим ними в обґрунтування своїх вимог та заперечень доказів. Близька за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 08.02.2023 у справі №922/3589/21.

За змістом ст.256 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ч.ч.3, 4 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Якщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, суд зобов`язаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 ЦК України і вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв`язку зі спливом позовної давності, або за наявності поважних причин її пропущення - захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму).

Частиною 1 ст.261 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Для визначення моменту виникнення права на позов важливими є як об`єктивні (сам факт порушення права), так і суб`єктивні (особа довідалася або повинна була довідатись про це порушення) чинники.

Позивач повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 74 ГПК України, про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше. Подібна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.11.2019 у справі №914/3224/16.

У застосуванні наведених вище положень законодавства також слід враховувати правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі №907/50/16, в якій зазначено, що це правило пов`язане не тільки з часом безпосередньої обізнаності особи про певні обставини (факти порушення її прав), а й з об`єктивною можливістю цієї особи знати про такі обставини. Можливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів (ст.ст.15, 16, 20 ЦК України), за якими особа, маючи право на захист, здійснює його на власний розсуд у передбачений законом спосіб, що створює в неї цю можливість знати про посягання на права.

Позовна давність починає обчислюватися з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися прокурор, у таких випадках: 1) прокурор, який звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, довідався чи мав об`єктивну можливість довідатися (під час кримінального провадження, прокурорської перевірки тощо) про порушення або загрозу порушення таких інтересів чи про особу, яка їх порушила або може порушити, раніше, ніж орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; 2) прокурор звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави за відсутності відповідного органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження щодо захисту таких інтересів.Подібний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.10.2018 у справі №362/44/17.

Як зроблено висновок вище за текстом постанови, відповідач-1 діяв поза межами повноважень, визначених законодавством, зокрема ст.122 ЗК України, тобто є порушником речових прав держави, як власника на землю.

У свою чергу, саме ГУ Держгеокадастру у Харківській області, яке є відповідачем у розглядуваній справі, є органом, уповноваженим державою на здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі у частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій та форм власності, у тому числі законності укладення цивільно-правових угод.Враховуючи означене, судова колегія вважає доречними твердження прокурора про те, що з огляду на викладені обставини держава, як суб`єкт права державної власності на спірні земельні ділянки,була позбавлена можливості дізнатися про порушення свого цивільного права з дати винесення незаконних наказів.

Крім цього судова колегія звертає увагу, що у контексті положень ст.6 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» (яка визначає повноваження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин) до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин (у розглядуваному випадку ГУ Держгеокадастру у Харківській області), належить вжиття відповідно до закону заходів щодо повернення самовільно зайнятих земельних ділянок їх власникам або користувачам. Відповідно до положень ст.10 означеного Закону державні інспектори у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель мають право, зокрема, звертатися до суду з позовом щодо повернення самовільно чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився. У той же час у даній справі про самовільне зайняття ФГ «Мамай» земельних ділянок мова не йде.

Тобто, у розглядуваному випадку також фактично відсутній орган, який міг би звернутися до суду з позовом з метою захисту порушених прав держави. За таких обставин прокурор є самостійним позивачем в інтересах держави про захист її порушеного права.

У постановах Верховного Суду від 21.03.2018 у справі №57/314-6/526-2012 та від 06.02.2020 у справі №916/2828/18 зауважено, що під можливістю довідатись про порушення права або про особу, яка його порушила, слід розуміти передбачувану неминучість інформування особи про такі обставини, або існування в особи певних зобов`язань, як міри належної поведінки, в результаті виконання яких вона мала б змогу дізнатись про відповідні протиправні дії та того, хто їх вчинив.

Разом з тим, обставини, які свідчать про незаконність набуття ФГ «Мамай» земельних ділянок в оренду, прокурором виявлені лише за результатами опрацювання отриманих від ГУ Дергеокадастру у Харківській області інформації та документів у квітні

2019 року. Усупереч твердженням відповідачів, прокурор раніше означеного строку не міг встановити порушення у діяльності ГУ Держгеокадастру у Харківській області, оскільки накази ГУ Держгеокадастру, документи, на підставі яких приймались відповідні рішення, а також договори оренди земельних ділянок у загальному доступі не перебувають.

Крім того, як убачається із викладеного вище за текстом цієї постанови, тільки на підставі аналізу заяви Мамая В.М. можна встановити обставини, які свідчать про порушення порядку одержання в користування земель державної власності.

У даній справі прокурор посилався на те, що про порушення вимог земельного законодавства при наданні земельної ділянки державної власності для ведення фермерського господарства відповідачу-1 йому стало відомо після отримання інформації Головного управління Держгеокадастру у Харківській областіу квітні 2019 року, тому початок перебігу строку позовної давності слід обраховувати з моменту, коли органи прокуратури дізнались про порушення земельного законодавства.

ФГ «Мамай» за змістом відзиву на апеляційну скаргу стверджує про те, що із загальнодоступних відомостей (Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань) прокурор мав можливість отримати інформацію про видачу спірних наказів та надання земельних ділянок в оренду. Разом з тим, судова колегія акцентує увагу, що сам факт видачі наказів відповідачем-1 та передача земельних ділянок в оренду відповідачу-2 без дослідження документів, на підставі яких приймались відповідні рішення, не можна встановити наявність порушення законодавства при вчиненні означених дій.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Богдель проти Литви», Європейський суд з прав людини підтримав позицію Верховного Суду Литви відносно початку перебігу строку давності, а саме - якщо справа стосувалася держави, то позовна давність починається із дня, коли відповідний орган «здобув достатні докази для того, щоб довести, що публічний інтерес було порушено».

Таким чином, оскільки необхідні для виявлення порушень норм законодавства документи прокурором отримано від ГУ Дергеокадастру у Харківській області у квітні 2019 року, саме з цього часу прокурор здобув докази на підтвердження своєї правової позиції у спорі, а отже набув можливість звернутися із відповідним позовом до суду за захистом порушеного права.

Східний апеляційний господарський суд відхиляє посилання відповідачів на те, що прокурор міг довідатися про порушення законодавства з дати винесення ГУ Дергеокадастру у Харківській області відповідних наказів. Так, до матеріалів справи не додано заяв/ повідомлень про порушення законодавства під час передачі відповідачем-1 спірних земельних ділянок відповідачу-2, які б вимагали прокуроського реагування.

Хибним є посилання суду першої інстанції на те, що прокурор не був позбавлений можливості, з використанням повноважень, передбачених Законом України Про прокуратуру, своєчасно отримати від ГУ Держгеокадастру у Харківській області необхідну для подання позову інформацію. Дійсно, прокуратурою систематично здійснюється моніторинг законності розпорядження земельними ділянками і у разі виявлення порушень чинного законодавства направляються позови до суду. Разом з тим, чинним законодавством не визначено строк, протягом якого прокурор має здійснити моніторинг та виявити конкретне порушення норм законодавства.

Судом не встановлено і відповідачами не повідомлялося про те, що прокуратура неналежно виконувала свої повноваження, не була сумлінною у здійсненні виконання своїх обов`язків, визначених законом, тому формальна відмова у позові у зв`язку із спливом позовної давності не може вважатися законною і обґрунтованою.

Враховуючи те, що про порушення вимог земельного законодавства під час відведення спірних земельних ділянок органи прокуратури довідались у квітні 2019 року (після надходження інформації та документів від ГУ Держгеокадастру у Харківській області), керівник Лозівської місцевої прокуратури Харківської області звернувся до Господарського суду Харківської області із позовом до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області квітні 2020, строк позовної давності прокурором не пропущений.

Крім того судова колегія звертає увагу на наступне.Закон не містить визначення поняття «триваюче правопорушення». Характер такого правопорушення оцінюється судом у кожному конкретному випадку індивідуально.В окремих випадках специфіка спірних правовідносин та відповідного нормативного регулювання дозволяє дійти висновку про наявність триваючого правопорушення.

У розглядуваній справі позов прокурора спрямований на відновлення власником користування і розпорядження спірними земельними ділянками. За таких обставин вимогу прокурора про зобов`язання ФГ "Мамай" повернути державі в особі ГУ Держгеокадастру у Харківській області земельні ділянки слід розглядати як вимогу про усунення перешкод у здійсненні власником права користування та розпорядження своїм майном, тобто припинення неправомірних дій, не пов`язаних з порушенням володіння.

За наявного триваючого порушення прав держави як власника та законного володільця спірних земельних ділянок, на вимоги про припинення такого порушення позовна давність не поширюється. Подібні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.10.2022 у справі №227/3760/19-ц, на яку обгрунтовано посилається прокурор за змістом апеляційної скарги.

Отже, висновки суду першої інстанції про наявність підстав для застосування наслідків спливу строку позовної давності є помилковими.

Судова колегія зазначає, що при ухваленні цієї постанови проаналізовані всі постанови Верховного Суду, на які посилаються учасники справи, на предмет релевантності в аспекті спірних правовідносин та враховані правові висновки суду касаційної інстанції, якщо така подібність правовідносин була встановлена.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Приймаючи до уваги всі наведені обставини, судова колегія дійшла висновку, що Господарський суд Харківської області ухвалив рішення при неповному з`ясуванні всіх обставин справи, неправильному застосуванні норм матеріального права, що є підставою для задоволення апеляційної скарги прокурора, скасування рішення Господарського суду Харківської області від 18.07.2023 у справі №922/1057/20 у частині відмови у задоволенні позову з прийняттям у цій частині нового рішення про визнання недійсними укладених між ГУ Держгеокадастру у Харківській області та ФГ "Мамай" договорів оренди та зобов`язання ФГ "Мамай" повернути державі в особі ГУ Держгеокадастру у Харківській області земельні ділянки.

Враховуючи результат апеляційного перегляду, з огляду на положення статті 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви, апеляційних скарг та касаційної скарги розподіляються пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У разі коли позов немайнового характеру задоволено повністю стосовно двох і більше відповідачів або якщо позов майнового характеру задоволено солідарно за рахунок двох і більше відповідачів, то судові витрати також розподіляються між відповідачами порівну. Солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено При здійсненні розподілу судового збору судова колегія враховує, що позовна заява включала в себе 36 вимог немайнового характеру, 18 з яких задоволені судом апеляційної інстанції, а також розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2020 (2 102,00 грн.), який підлягає застосуванню для розрахунку належного до сплати судового збору.

Керуючись ст.ст.129, 269, 270, 273, 275, 277, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Харківської обласної прокуратури задовольнити.

Скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 18.07.2023 у справі №922/1057/20 у частині відмови у задоволенні позову.

Ухвалити в цій частині нове рішення.

Визнати недійними укладені між Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області та Фермерським господарством "Мамай" договори оренди землі:

від 18.11.2015 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6323983000:01:000:0276 площею 50,3385 га, який зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 23.11.2015 №12176656;

від 18.11.2015 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6323983000:01:000:0311 площею 10,3451 га, який зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 23.11.2015 №12175507;

від 18.11.2015 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6323983000:01:000:0314 площею 24,8048 га, який зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 23.11.2015 №12174211;

від 18.11.2015 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6323983000:01:000:0312 площею 8,8558 га, який зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 23.11.2015 №12173088;

від 11.08.2015 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6323983000:01:000:0313 площею 6,7325 га, який зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 25.08.2015 №10986730;

від 11.08.2015 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6323983000:02:000:0276 площею 50,3385 га, який зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 25.08.2015 №10985873;

від 27.07.2015 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6323983000:02:000:0278 площею 24,9685 га, який зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 30.07.2015 №10685863;

від 27.07.2015 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6323983000:02:000:0279 площею 7,6523 га, який зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 30.07.2015 №10682067;

від 27.07.2015 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6323983000:02:000:0277 площею 13,5636 га, який зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 30.07.2015 №10680696.

Зобов`язати Фермерське господарство "Мамай" повернути державі в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області земельні ділянки з кадастровими номерами: 6323983000:02:000:0277 площею 13,5636 га, 6323983000:02:000:0279 площею 7,6523 га, 6323983000:02:000:0278 площею 24,9685 га, 6323983000:02:000:0276 площею 50,3385 га, 6323983000:02:000:0313 площею 6,7325 га, 6323983000:01:000:0276 площею 50,3385 га, 6323983000:01:000:0314 площею 24,8048 га, 6323983000:01:000:0312 площею 8,8558 га, 6323983000:01:000:0311 площею 10,3451 га.

В іншій частині рішення Господарського суду Харківської області від 18.07.2023 у справі №922/1057/20 залишити без змін.

Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (61165, Харківська обл., м.Харків, вул.Космічна, буд.21, поверх 8-9; код ЄДРПОУ 39792822) на користь Харківської обласної прокуратури (61001, Харківська обл., м.Харків, вул.Богдана Хмельницького, буд.4; код ЄДРПОУ 02910108) судовий збір за подання позовної заяви в сумі 18 918,00 грн., за подання апеляційних скарг в сумі 56 754,00 грн. та за подання касаційної скарги в сумі 37 836,00 грн.

Стягнути з Фермерського господарства "Мамай" (64602, Харківська обл., м.Лозова, вул.Південна, буд.10, кв.3; код ЄДРПОУ 40014527) на користь Харківської обласної прокуратури (61001, Харківська обл., м.Харків, вул.Богдана Хмельницького, буд.4; код ЄДРПОУ 02910108) судовий збір за подання позовної заяви в сумі 18 918,00 грн., за подання апеляційних скарг в сумі 56 754,00 грн. та за подання касаційної скарги в сумі 37 836,00 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачено ст.ст.287 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 05.10.2023.

Головуючий суддя О.Є. Медуниця

Суддя О.А. Істоміна

Суддя Д.О. Попков