Постанова

від 20.09.2023 по справі 904/1541/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.09.2023 м.Дніпро Справа № 904/1541/23

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Паруснікова Ю.Б. (доповідач),

суддів: Верхогляд Т.А., Дарміна М.О.,

секретар судового засідання Саланжій Т.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Дніпровська теплоелектроцентраль» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.07.2023 у справі № 904/1541/23 (суддя Манько Г.В.), повний текст рішення складено 12.07.2023

за позовом Акціонерного товариства «Дніпровська теплоелектроцентраль», м. Кам`янське, Дніпропетровської області

до Житлово-будівельного кооперативу № 39, м. Кам`янське, Дніпропетровської області

про стягнення 581417,88 грн, -

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції.

В березні 2023 року Акціонерне товариство «Дніпровська теплоелектроцентраль» (далі позивач, або АТ «Дніпровська теплоелектроцентраль») звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з Житлово-будівельного кооперативу № 39 (далі відповідач, або ЖБК № 39) основного боргу за договором про надання послуг з постачання теплової енергії у сумі 455978,60 грн, 3% річних у сумі 16883,00 грн, інфляційних втрат у сумі 108556,28 грн та судових витрат у справі.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 04.07.2023 позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість 455978,60 грн, судовий збір 6839,68 грн. В решті позову відмовлено.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване обґрунтованістю та правомірністю заявлених позовних вимог у задоволеній частині позову та відсутністю підстав для стягнення інфляційних втрат та 3% річних, з огляду на дію воєнного стану та приписи постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 № 206 (далі постанова КМУ № 206), якою до припинення чи скасування воєнного стану в Україні заборонено нарахування та стягнення з населення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово комунальні послуги.

2. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи.

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду АТ «Дніпровська теплоелектроцентраль» оскаржує його в апеляційному порядку до Центрального апеляційного господарського суду і просить:

- скасувати рішення в частині відмови у стягненні з відповідача на користь позивача 108556,28 грн інфляційних та 16883,00 грн 3% річних;

- прийняти нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі;

- стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Апеляційна скарга позивача мотивована незгодою з оскаржуваним рішенням з підстав неповного з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, неправильним застосуванням норм матеріального права з огляду на те, що судом не надано мотивованої оцінки наведеним позивачем аргументам, щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних на заборгованість утворену внаслідок несвоєчасного або не в повному обсязі внесення плати за отримані житлово-комунальні послуги.

Приймаючи рішення у справі, суд обмежився лише посиланням на постанову КМУ № 206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» та визначеним в Договорі № 23т від 01.10.2020 тарифом.

Апелянт вважає помилковим висновок суду про те, що приписи постанови КМУ № 206 забороняють нарахування та стягнення з ЖБК № 39, який є юридичною особою та утворений мешканцями будинку інфляційних нарахувань та процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги.

В постанові КМУ № 206 чітко зазначено, що нарахування інфляційних втрат та 3% річних забороняється тільки населенню, а тому відповідач не підпадає під вказане визначення, оскільки нормативні приписи зазначеної урядової постанови стосуються населення, а не юридичних осіб.

Апелянт акцентує увагу на тому, що юридична особа та населення не є тотожними поняттями.

Згідно з п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово комунальні послуги» колективний споживач це юридична особа, що об`єднує споживачів у будівлі та в їхніх інтересах укладає договір про надання комунальних послуг.

Отже, відповідач є колективним споживачем юридичною особою.

При цьому, на переконання апелянта, визначення тарифу для населення, зазначеного в Договорі № 23 від 01.10.2020 з ЖБК № 39 не змінює статусу суб`єкта споживання послуг теплопостачання, яким є юридична особа.

На переконання апелянта жодним законодавчим актом не заборонено виконавцю житлово-комунальних послуг нараховувати та стягувати інфляційні нарахування та 3% річних, на заборгованість утворену за несвоєчасну та внесену не в повному обсязі споживачами юридичними особами плату за надані послуги.

3. Встановлені судом першої та апеляційної інстанцій обставини справи, а також визначені відповідно до них правовідносини.

01.10.2020 між АТ «Дніпровська теплоелектроцентраль» та ЖБК № 39 підписано договір № 23т про надання послуг з постачання теплової енергії (далі - Договір).

Згідно з п. 1.1. Договору виконавець зобов`язується надавати споживачеві послугу з постачання теплової енергії для потреб опалення/на індивідуальний тепловий пункт для потреб опалення відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження, а споживач зобов`язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим Договором.

Виконавець забезпечує постачання теплової енергії в опалювальний період на будівлі/приміщення споживача безперервно з гарантованим рівнем безпеки, обсягу, температури та величини тиску згідно адрес: вул. Алтайська, 10 (п. 2.1. Договору).

Будівля обладнана вузлом (вузлами) комерційного обліку теплової енергії (п. 2.3. Договору).

Надання послуги здійснюється безперервно, крім перерв, визначених ч. 1 ст. 16 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (п. 2.5. Договору).

Обсяг спожитої у будівлі /приміщенні послуги визначається як обсяг теплової енергії, спожитої в будівлі/ приміщенні за показаннями вузла (вузлів) комерційного/розподільного обліку/ розрахунковим способом. Якщо будівлю/ приміщення оснащено двома та більше вузлами комерційного/розподільного обліку теплової енергії обсяг (кількість) спожитої послуги у будинку визначається як сума показників таких вузлів обліку. Одиницею виміру обсягу спожитої послуги є гігакалорія (Гкал) (п. 3.1. Договору).

Споживач вносить плату виконавцю, яка складається з плати за послугу, що розраховується виходячи з розміру затвердженого тарифу на послугу та обсяг спожитої послуги. Внески за встановлення, обслуговування та зміну вузлів комерційного/розподільного обліку послуги включаються до плати виконавцю і в рахунку відображаються окремо (п. 4.1. Договору).

Ціною (вартістю) послуги є встановлений відповідно до законодавства тариф на теплову енергію, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії.

Станом на дату укладення цього Договору, згідно Рішення виконавчого комітету Кам`янської міської ради від 25.09.2020 № 510 тариф на послугу становить 1381,75 грн за 1 Гкал без ПДВ (у т.ч. 950,65 грн - виробництво, 427,10 грн - транспортування, 4,00 грн -постачання), складає 1658,10 грн з ПДВ - діє з 01.10.2020. У разі прийняття уповноваженим органом рішення про зміну ціни/тарифу на зазначену послугу виконавець у строк, що не перевищує 15 днів з дати введення їх у дію, повідомляє про це споживачу з посиланням на рішення відповідних органів. У разі зміни зазначеного тарифу протягом строку дії цього договору новий розмір тарифу застосовується з моменту його введення в дію без внесення сторонами додаткових змін до цього договору. Зміна тарифу не є підставою для переукладення договору (п. 4.2. Договору).

Тривалість розрахункового періоду для визначення обсягу спожитої послуги, здійснення розподілу обсягу спожитих послуг, оплати послуги виконавцю становить з першого по останній день календарного місяця, але не може перевищувати 31 календарний день (п. 4.3. Договору).

Споживач здійснює оплату за цим Договором на підставі платіжних вимог та двостороннього акту про постачання теплової енергії щомісяця не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу. Двосторонній акт про постачання теплової енергії споживач підписує і один екземпляр повертає виконавцю в 5-ти денний термін. В разі не повернення акту в зазначений термін та відсутності мотивованої (письмової) відмови, кількість отриманої теплової енергії вважається беззаперечною та прийнятою до сплати (п. 4.5 Договору).

В матеріалах справи наявні докази належного виконання позивачем умов Договору, а саме здійснення на об`єкт відповідача поставки теплової енергії, що підтверджується підписаними з обох сторін Актами на постачання теплової енергії (а. с. 11-22, 24) та виставленими на їх оплату рахунками (а. с. 11-23) проте відсутні докази належного виконання цього Договору в частині здійснення оплати за спожиті послуги з боку відповідача.

Невиконання відповідачем умов Договору, в частині обов`язку щодо своєчасного та в повному обсязі здійснення оплати за отримані та спожиті послуги з постачання теплової енергії за період з листопада 2020 - січня 2022 років, стало підставою для звернення позивача з відповідним позовом до суду про примусове стягнення з ЖБК № 39 суми основного боргу 455978,60 грн, інфляційних втрат у сумі 108556,28 грн та 3% річних у сумі 16883,00 грн.

4. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором про надання послуг, а відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ст. 599 ЦК України, ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

З урахуванням вищевикладеного та встановлених на підставі наявних в матеріалах даної справи доказів, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за надані послуги з поставки позивачем теплової енергії на загальну суму 455978,60 грн, стягнення якої у даній справі не є предметом апеляційного оскарження.

Водночас, надаючи правову оцінку доводам апеляційної скарги позивача про неправомірні висновки місцевого господарського суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних втрат та відсотків річних, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 ЦК України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Згідно ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виконавець комунальної послуги суб`єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору; житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Згідно ст. 2 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках.

Відповідно до Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022 (затвердженого Законом № 2102-ІХ від 24.02.2022) введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Указами Президента України строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався, і станом на момент звернення позивача до господарського суду з відповідним позовом по даній справі триває.

Постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2022р. № 206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» визначено, що в умовах воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 № 64 «Про введення воєнного стану в Україні», до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги; припинення/зупинення надання житлово-комунальних послуг населенню у разі їх не оплати або оплати не в повному обсязі.

Відповідно до приписів ст. ст. 2, 3, 6 Закону України «Про кооперацію» кооператив - юридична особа, утворена фізичними та/або юридичними особами, які добровільно об`єдналися на основі членства для ведення спільної господарської та іншої діяльності з метою задоволення своїх економічних, соціальних та інших потреб на засадах самоврядування. Метою кооперації є задоволення економічних, соціальних та інших потреб членів кооперативних організацій на основі поєднання їх особистих та колективних інтересів, поділу між ними ризиків, витрат і доходів, розвитку їх самоорганізації, самоуправління та самоконтролю.

Місцевим господарським судом встановлено, що згідно Статуту, затвердженого рішенням загальних зборів (протокол № 76 від 16.10.2016) громадяни, мешканці будинку № 10 по вулиці Алтайській в м. Кам`янське створили неприбуткову організацію Житлово будівельний кооператив № 39, який не має на меті отримання прибутку, з метою забезпечення мешканців будинку комунальними та іншими послугами.

На час надходження позовної заяви до Господарського суду Дніпропетровської області та на час прийняття рішення у справі на всій території України діє воєнний стан, а тому приписи постанови Кабміну від 05.03.2022 № 206 забороняють нарахування та стягнення з населення інфляційних нарахувань та процентів річних на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача сум інфляційних втрат та 3% річних, місцевий господарський суд виходив з того, що ЖБК № 39 є неприбутковою організацією, створений громадянами мешканцями житлового будинку, у тому числі для забезпечення потреб у наданні комунальних послуг, а тому підпадає під дію постанови Кабміну № 206, з чим категорично не погоджується позивач у даній справі.

Досліджуючи питання правомірності висновків суду першої інстанції в цій частині, колегія суддів вважає правильним погодитись з правовою оцінкою наданою в рішенні місцевого господарського суду, а не з доводами скаржника з огляду на наступне.

Згідно з приписами п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово комунальні послуги», на які посилається саме позивач у справі, колективний споживач це юридична особа, що об`єднує споживачів у будівлі та в їхніх інтересах укладає договір про надання комунальних послуг.

Як зазначалося вище, споживачами комунальних послуг у будівлі по вул. Алтайській, 10 у м. Кам`янському, яку обслуговує ЖБК № 39, є його мешканці, фізичні особи-громадяни, які відносяться до населення.

Доказів того, що споживання за спірним Договором відбувалося не лише мешканцями будинку, а й суб`єктами господарювання матеріали справи не містять.

Колегія суддів зазначає, що відповідач у справі виступає у спірних відносинах з позивачем саме як колективний споживач (від імені мешканців будинку), а Договір укладений з позивачем спрямований саме для забезпечення потреб мешканців будинку, споживачів житлово-комунальних послуг, тому доводи позивача про наявність правових підстав для стягнення з відповідача заявлених інфляційних втрат та 3% річних, як з юридичної особи є помилковими.

При цьому, колегія суддів зауважує, що у разі задоволення позову у даній справі та покладення обов`язку з відшкодування втрат від інфляції та відсотків річних на відповідача - ЖБК № 39 на підставі судового рішення, саме мешканці будинку, які є споживачами комунальних послуг будуть змушені відшкодовувати покладені на відповідача зобов`язання за судовим рішенням, за наявності Урядового мораторію на стягнення комунальної заборгованості з населення.

З огляду на встановлені вище обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що рішення в оскаржуваній частині ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права України, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду та не можуть бути підставою для його скасування або зміни у цій частині.

5. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом в оскаржуваному рішенні повно встановлені фактичні обставини справи, належним чином досліджено наявні в матеріалах справи докази, яким надана вірна правова оцінка у відповідності до норм чинного матеріального та процесуального законодавства, а тому місцевий господарський суд дійшов до правильних та обґрунтованих висновків про часткову відмову в задоволенні позову.

Підстав передбачених ст. 277 ГПК України для скасування або зміни оскаржуваного позивачем рішення, колегією суддів не виявлено.

6. Судові витрати.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись статтями 129, 269, 275, 276, 277, 281-283 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Дніпровська теплоелектроцентраль» залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.07.2023 у справі № 904/1541/23 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 05.10.2023.

Головуючий суддяЮ.Б. Парусніков

Судді:Т.А. Верхогляд

М.О. Дармін