Рішення

від 27.09.2023 по справі 910/8410/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

27.09.2023Справа № 910/8410/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Нечая О.В., за участю секретаря судового засідання Будніка П.О., розглянувши у загальному позовному провадженні матеріали справи № 910/8410/23

за первісним позовом Державного підприємства "Ренійський морський торговельний порт" (Україна, 68800, Одеська обл., Ренійський р-н, м. Рені, вул. Дунайська, буд. 188; ідентифікаційний код: 01125809)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лоджістікс Солушенс Україна" (Україна, 04119, м. Київ, вул. Хохлових Сім`ї, буд. 8, оф. 403; ідентифікаційний код: 42991290)

про стягнення 1 155 896,72 грн

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лоджістікс Солушенс Україна" (Україна, 04119, м. Київ, вул. Хохлових Сім`ї, буд. 8, оф. 403; ідентифікаційний код: 42991290)

до Державного підприємства "Ренійський морський торговельний порт" (Україна, 68800, Одеська обл., Ренійський р-н, м. Рені, вул. Дунайська, буд. 188; ідентифікаційний код: 01125809)

про стягнення 684 447,13 грн

Представники сторін:

від позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом): Клименко Г.А., в порядку самопредставництва;

від відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом): не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство "Ренійський морський торговельний порт" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лоджістікс Солушенс Україна" про стягнення 1 155 896,72 грн, з яких 752 404,28 грн заборгованості, 48 873,88 грн пені, 304 453,10 грн інфляційних втрат та 50 165,46 грн 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за Договором про надання послуг № 101-114 від 24.09.2020.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.06.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/8410/23, справу визнано малозначною, постановлено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

23.06.2023 Товариством з обмеженою відповідальністю "Лоджістікс Солушенс Україна" сформовано в системі "Електронний суд" відзив на позовну заяву та зустрічну позовну заяву до Державного підприємства "Ренійський морський торговельний порт" про стягнення 684 447,13 грн, які 23.06.2023 зареєстровані в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду".

Зустрічний позов мотивовано тим, що відповідач не виконав зобов`язання з реєстрації податкових накладних, чим позбавив позивача права включити суми ПДВ до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатись правом на зменшення податкового зобов`язання на суму 684 447,13 грн, що фактично є збитками позивача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.06.2023 було прийнято зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Лоджістікс Солушенс Україна" до Державного підприємства "Ренійський морський торговельний порт" про стягнення 684 447,13 грн до спільного розгляду з первісним позовом Державного підприємства "Ренійський морський торговельний порт" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лоджістікс Солушенс Україна" про стягнення 1 155 896,72 грн, вимоги за зустрічним позовом об`єднано в одне провадження з первісним позовом, справу постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 09.08.2023.

21.07.2023 до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва від Державного підприємства "Ренійський морський торговельний порт" надійшов відзив на зустрічну позовну заяву.

08.08.2023 Товариством з обмеженою відповідальністю "Лоджістікс Солушенс Україна" сформовано в системі "Електронний суд" клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, яке 08.08.2023 зареєстровано в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду".

У підготовче засідання 09.08.2023 з`явились представники сторін.

У підготовчому засіданні 09.08.2023 судом було продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та оголошено перерву до 06.09.2023.

05.09.2023 Товариством з обмеженою відповідальністю "Лоджістікс Солушенс Україна" сформовано в системі "Електронний суд" відповідь на відзив на зустрічний позов, яку 05.09.2023 зареєстровано в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду".

У підготовче засідання 06.09.2023 з`явились представники сторін.

У підготовчому засіданні 06.09.2023 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 27.09.2023.

20.09.2023 до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва від Державного підприємства "Ренійський морський торговельний порт" надійшли заперечення щодо відповіді на відзив на зустрічну позовну заяву.

У судове засідання 27.09.2023 з`явився представник позивача за первісним позовом, відповідача за зустрічним позовом, представник відповідача за первісним позовом, позивача за зустрічним позовом не з`явився, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, явка представників сторін обов`язковою судом не визнавалась.

Представник позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) надала суду усні пояснення по суті спору, позовні вимоги первісного позову підтримала в повному обсязі, у задоволенні зустрічного позову просила відмовити.

У судовому засіданні 27.09.2023 судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позови, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача за первісним позовом, відповідача за зустрічним позовом, суд

ВСТАНОВИВ:

24.09.2020 між Державним підприємством "Ренійський морський торговельний порт" (порт) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лоджістікс Солушенс Україна" (клієнт) було укладено Договір про надання послуг № 101-114 (далі - Договір), який визначає взаємовідносини порту і клієнта, що є власником вантажу, або виступає від імені вантажовласника, при перевантаженні вантажів в порту, а також визначає порядок оплати послуг, що надаються портом (п. 1.1 Договору).

Порт, відповідно до пунктів 2.1, 2.2 Договору, підтверджує та погоджує за заявкою клієнта завезення вантажу для перевантаження силами та засобами порту; здійснює перевалку вантажу клієнта за прямим варіантом в обсязі, узгодженому в Додатках до цього Договору, включаючи вивантаження і навантаження транспортних засобів, силами і засобами порту.

Згідно з п. 4.1 Договору перевалка вантажів силами і засобами порту, інші роботи і послуги, пов`язані з вантажами клієнта, оплачуються клієнтом за узгодженими тарифами, зазначеними в Додатках до цього Договору.

За умовами пунктів 4.3, 4.4, 4.6 Договору всі розрахунки проводяться між портом і клієнтом безпосередньо на підставі виставлених рахунків. Оригінали рахунків вручаються клієнту у відділі комерційної роботи та маркетингу. Оплата послуг (робіт) порту здійснюється в національній валюті України, за офіційним курсом гривні до іноземних валют, установленим Національним банком України на день надання послуги. Клієнт повинен здійснювати оплату послуг порту протягом 10 банківських днів з моменту вручення рахунку.

У разі порушення клієнтом термінів оплати, порт може нараховувати пеню, а клієнт зобов`язаний її сплатити відповідно до законодавства України у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, діючої в період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, враховуючи день оплати (п. 4.8 Договору).

У п. 5.5 Договору визначено, що всі Додатки та доповнення до Договору мають юридичну силу і є його невід`ємною частиною, якщо вони складені в письмовій формі, підписані повноважними представниками сторін і завірені печатками.

Договір набуває чинності з дати підписання і діє до 31.12.2020 включно. Умови Договору зберігають силу протягом всього терміну дії Договору, а в частині зобов`язань клієнта щодо сплати належних порту платежів - до виконання своїх зобов`язань (п. 9.1 Договору).

У Додатку № 1 від 24.09.2020 до Договору сторони узгодили види послуг, що надаються портом клієнту, а також тарифи на такі послуги.

Звертаючись до суду з первісним позовом, Державне підприємство "Ренійський морський торговельний порт" зазначає, що ним, на виконання умов Договору, було надано послуги загальною вартістю 4 179 259,54 грн, які Товариство з обмеженою відповідальністю "Лоджістікс Солушенс Україна" прийняло, однак власні зобов`язання щодо оплати цих послуг виконало частково, сплативши лише 3 426 855,26 грн.

Листом від 29.12.2020 № 1-34/1064 Державне підприємство "Ренійський морський торговельний порт" просило Товариство з обмеженою відповідальністю "Лоджістікс Солушенс Україна" погасити заборгованість за Договором.

У відповідь Товариство з обмеженою відповідальністю "Лоджістікс Солушенс Україна" листом від 04.01.2021№ LSUA001/01-21 повідомило про намір здійснити оплату за Договором після надходження коштів від контрагента, а також про те, що Державним підприємством "Ренійський морський торговельний порт" не було зареєстровано жодної накладної на отримувача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Лоджістікс Солушенс Україна", у зв`язку з чим останнє залишило за собою право затримати оплату рахунків на загальну суму, що дорівнює загальній сумі незареєстрованого ПДВ.

Листом від 11.04.2021 № 1-34/22 Державне підприємство "Ренійський морський торговельний порт" повідомило про неможливість реєстрації податкових накладних та про відсутність заперечень щодо затримки оплати рахунків на суму ПДВ до реєстрації зазначених накладних.

У подальшому Державне підприємство "Ренійський морський торговельний порт" направило Товариству з обмеженою відповідальністю "Лоджістікс Солушенс Україна" претензію від 29.06.2021 № 1-34/729 про сплату заборгованості в розмірі 752 404,28 грн.

У листі від 12.10.2021 № LSUA001/010-01 Товариство з обмеженою відповідальністю "Лоджістікс Солушенс Україна" зазначило про те, що листом від 11.04.2021 № 1-34/22 Державне підприємство "Ренійський морський торговельний порт" надало згоду на затримку оплати рахунків на суму незареєстрованого ПДВ у розмірі 680 486,75 грн, у зв`язку з чим залишок суми до сплати становить 67 957,15 грн, яку Товариство з обмеженою відповідальністю "Лоджістікс Солушенс Україна" гарантувало сплатити до кінця жовтня 2021 року.

З огляду на те, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Лоджістікс Солушенс Україна" не розрахувалось з Державним підприємством "Ренійський морський торговельний порт" за надані послуги, останнє звернулося до суду з позовом та просить стягнути на свою користь 752 404,28 грн заборгованості, 48 873,88 грн пені, 304 453,10 грн інфляційних втрат та 50 165,46 грн 3 % річних.

Заперечуючи проти задоволення вимог первісного позову, Товариство з обмеженою відповідальністю "Лоджістікс Солушенс Україна" зазначає про те, що сторони, шляхом обміну листами, дійшли згоди змінити умови Договору в частині відстрочення виконання обов`язку Товариства з обмеженою відповідальністю "Лоджістікс Солушенс Україна" з оплати послуг у сумі податку на додану вартість до моменту реєстрації податкових накладних. Одночасно з цим, за доводами Товариства з обмеженою відповідальністю "Лоджістікс Солушенс Україна", бездіяльність Державного підприємства "Ренійський морський торговельний порт" щодо нездійснення реєстрації податкових накладних є простроченням кредитора, яке унеможливлює виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Лоджістікс Солушенс Україна" свого обов`язку з оплати послуг.

Звертаючись до суду із зустрічним позовом про стягнення з Державного підприємства "Ренійський морський торговельний порт" на свою користь збитків у розмірі 684 447,13 грн, спричинених нездійсненням реєстрації податкових накладних з ПДВ, Товариство з обмеженою відповідальністю "Лоджістікс Солушенс Україна" зазначає, що така бездіяльність позбавила його права включити суми ПДВ до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатись правом на зменшення податкового зобов`язання на відповідну суму.

Заперечуючи проти вимог зустрічного позову, Державне підприємство "Ренійський морський торговельний порт" посилається на недоведеність Товариством з обмеженою відповідальністю "Лоджістікс Солушенс Україна" наявності усіх елементів складу цивільного правопорушення, зокрема вини та протиправної поведінки, у зв`язку з чим підстави для задоволення зустрічного позову відсутні. Так, Державне підприємство "Ренійський морський торговельний порт" зазначає, що податкові накладні ним не були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі податкових накладних у зв`язку з від`ємним значенням реєстраційного ліміту, яке утворилось через неможливість поповнення рахунку в системі електронного адміністрування податку на додану вартість внаслідок накладення арешту на усі банківські рахунки Державного підприємство "Ренійський морський торговельний порт". Крім того, за доводами Державного підприємства "Ренійський морський торговельний порт", належним способом захисту прав Товариства з обмеженою відповідальністю "Лоджістікс Солушенс Україна" є подання до контролюючого органу, разом з податковою декларацією за відповідний звітний період, заяви із скаргою на Державне підприємство "Ренійський морський торговельний порт", за наслідком розгляду якої контролюючий орган має провести перевірку і скласти акт (довідку) про результати перевірки. За відсутності у матеріалах справи доказів звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "Лоджістікс Солушенс Україна" до контролюючого органу з такою скаргою та результатів перевірки Державного підприємства "Ренійський морський торговельний порт", на переконання останнього, відсутні докази його вини та протиправної поведінки.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Укладений сторонами Договір, з огляду на встановлений статтею 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, є належною підставою, у розумінні статті 11 Цивільного кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків, та за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який підпадає під правове регулювання Глави 63 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Суд встановив факт надання Державним підприємством "Ренійський морський торговельний порт" послуг з перевалки вантажу загальною вартістю 4 179 259,54 грн, та їх прийняття Товариством з обмеженою відповідальністю "Лоджістікс Солушенс Україна", що підтверджується наявними в матеріалах справи актами виконаних робіт (надання послуг), а також наданими сторонами актами звіряння взаєморозрахунків.

Між сторонами відсутній спір щодо обсягу та вартості наданих послуг, а тому ці обставини відповідно до ч. 1 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України не підлягають доказуванню.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З урахуванням погодженого у п. 4.6 Договору порядку розрахунків, зобов`язання з оплати наданих послуг мало бути виконане Товариством з обмеженою відповідальністю "Лоджістікс Солушенс Україна" протягом 10 банківських днів з моменту вручення рахунку.

Варто зауважити, що за своєю правовою природою рахунок на оплату не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти в якості оплати за надані послуги, тобто носить інформаційний характер. Ненадання рахунку не є відкладальною умовою в розумінні приписів ст. 212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора в розумінні ст. 613 Цивільного кодексу України, а тому не звільняє відповідача від обов`язку своєчасної оплати послуг.

Відтак, оскільки акти виконаних робіт (надання послуг) та рахунки на їх оплату оформлювались одночасно, а обов`язок з отримання рахунків згідно з п. 4.3 Договору лежить на клієнтові, суд, приймаючи до уваги умови укладеного сторонами Договору, приходить до висновку, що строк виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Лоджістікс Солушенс Україна" своїх грошових зобов`язань за Договором є таким, що настав.

Оскільки в силу п. 5.5 Договору всі додатки та доповнення до Договору мають юридичну силу і є його невід`ємною частиною, якщо вони складені в письмовій формі, підписані повноважними представниками сторін і завірені печатками, відсутні підстави стверджувати про відтермінування виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Лоджістікс Солушенс Україна" своїх грошових зобов`язань з оплати послуг у сумі ПДВ до моменту реєстрації податкових накладних, внаслідок отримання ним листа від 11.04.2021 №1-34/22, у якому Державне підприємство "Ренійський морський торговельний порт" надало згоду на затримку оплати рахунків на суму ПДВ до реєстрації податкових накладних.

Відповідно до статті 638 Цивільного кодексу України, яка кореспондується зі статтею 180 Господарського кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Водночас такий порядок не розповсюджується на зміну умов договору, оскільки порядок зміни та розірвання договорів врегульовано спеціальними нормами закону, а саме статтями 651 Цивільного кодексу України та 188 Господарського кодексу України.

За приписами частин 1 - 4 статті 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Як вбачається з матеріалів справи, листом № LSUA001/01-21 від 04.01.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю "Лоджістікс Солушенс Україна" повідомило Державне підприємство "Ренійський морський торговельний порт" про нездійснення останнім реєстрації податкових накладних та про своє право затримати оплату рахунків на суму ПДВ.

У відповідь Державне підприємство "Ренійський морський торговельний порт" листом від 11.04.2021 № 1-34/22 повідомило про неможливість реєстрації податкових накладних та про відсутність заперечень щодо затримки оплати рахунків на суму ПДВ до реєстрації зазначених накладних.

Зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту (ч. 1 ст. 654 Цивільного кодексу України).

Оскільки сторонами не було укладено додаткової угоди про зміну порядку розрахунків за Договором, а листування між сторонами не містило пропозицій щодо зміни умов Договору і відсутнє судове рішення про зміну Договору, суд, з урахуванням умов Договору, дійшов висновку про відсутність у Товариства з обмеженою відповідальністю "Лоджістікс Солушенс Україна" права на затримку здійснення оплати за послуги в сумі ПДВ у випадку нездійснення Державним підприємством "Ренійський морський торговельний порт" реєстрації податкових накладних.

З цих же підстав відхиляються судом і доводи Товариства з обмеженою відповідальністю "Лоджістікс Солушенс Україна" про наявність прострочення кредитора (ст. 613 Цивільного кодексу України), адже Договір не містить положень щодо відтермінування оплати за надані послуги чи конкретних дій Державного підприємства "Ренійський морський торговельний порт", до вчинення яких Товариство з обмеженою відповідальністю "Лоджістікс Солушенс Україна" не може виконати свого обов`язку. Не здійснення реєстрації податкових накладних також не є тією обставиною, до вчинення якої Товариство з обмеженою відповідальністю "Лоджістікс Солушенс Україна" не може виконати свого обов`язку. Обов`язок платника податку у публічно-правових відносинах зареєструвати податкову накладну за ПДВ у Єдиному реєстрі податкових накладних та цивільно-правовий обов`язок оплатити надані за договором послуги не кореспондуються та не залежать один від одного.

Крім того суд встановив, що Державним підприємством "Ренійський морський торговельний порт" було надано, а Товариством з обмеженою відповідальністю "Лоджістікс Солушенс Україна" - прийнято послуги загальною вартістю 23 762,44 грн після закінчення строку Договору.

Як вбачається з матеріалів справи, строк дії Договору закінчився 31.12.2020 і не був продовжений сторонами.

Закінчення строку дії договору означає, що між його сторонами у майбутньому не будуть виникати взаємні права та обов`язки, що випливали із цього договору. Але ті зобов`язання, які вже існують на момент закінчення строку дії договору, будуть існувати і після його закінчення доти, доки вони не будуть припинені на підставах, встановлених договором або законом. Такий висновок щодо застосування норми статті 530 Цивільного кодексу України у взаємозв`язку з положеннями статей 252, 598 цього Кодексу викладено у пункті 68 постанови Верховного Суду від 10.02.2021 у справі № 908/288/20.

Відтак до визначення моменту, з якого у Товариства з обмеженою відповідальністю "Лоджістікс Солушенс Україна" виник обов`язок з оплати послуг, наданих за актами виконаних робіт (наданих послуг) № 10 від 25.01.2021 та № 22 від 16.02.2021, підлягають застосуванню положення ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, згідно з якими якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Пред`явлення вимоги має бути вчинено кредитором в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до боржника. Оскільки законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги кредитором, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом, як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.

В матеріалах справи міститься копія претензії від 29.06.2021 № 1-34/729, якою Державне підприємство "Ренійський морський торговельний порт" вимагало від Товариства з обмеженою відповідальністю "Лоджістікс Солушенс Україна" сплатити заборгованість в розмірі 752 404,28 грн.

Водночас докази вручення зазначеної претензії Товариству з обмеженою відповідальністю "Лоджістікс Солушенс Україна" в матеріалах справи відсутні.

Зважаючи на відсутність у матеріалах справи доказів пред`явлення Державним підприємством "Ренійський морський торговельний порт" Товариству з обмеженою відповідальністю "Лоджістікс Солушенс Україна" вимоги про сплату заборгованості за надані послуги, суд виходить з того, що моментом пред`явлення такої вимоги є дата подання цієї позовної заяви до суду.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Наявними у матеріалах справи доказами підтверджується і не заперечується сторонами факт сплати Товариством з обмеженою відповідальністю "Лоджістікс Солушенс Україна" на користь Державного підприємства "Ренійський морський торговельний порт" 3 426 855,20 грн.

З огляду на викладене, оскільки неналежне виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Лоджістікс Солушенс Україна" своїх грошових зобов`язань підтверджується матеріалами справи, доказів сплати боргу в повному обсязі Товариство з обмеженою відповідальністю "Лоджістікс Солушенс Україна" не надало, позовна вимога про стягнення з нього заборгованості в розмірі 752 404,28 грн визнається судом обґрунтованою.

У разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, не виконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За змістом статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За приписами частин 1, 2 статті 551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно зі статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з пунктом 4.8 Договору у разі порушення клієнтом термінів оплати, порт може нараховувати пеню, а клієнт зобов`язаний її сплатити відповідно до законодавства України у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, діючої в період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, враховуючи день оплати.

Оскільки невиконання відповідачем свого грошового зобов`язання за Договором в повному обсязі підтверджується матеріалами справи, обставин, які є підставою для звільнення відповідача від відповідальності не наведено, позовна вимога про стягнення пені, нарахованої на підставі п. 4.8 Договору за несвоєчасне здійснення розрахунків, визнається судом обґрунтованою.

Водночас при розрахунку пені Державне підприємство "Ренійський морський торговельний порт" невірно визначило момент, з якого грошові зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Лоджістікс Солушенс Україна" стали простроченими, оскільки виходило зі строку виконання грошових зобов`язань у 10 календарних, а не банківських днів, як визначено у п. 4.6 Договору.

Судом здійснено власний розрахунок пені, що підлягає стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лоджістікс Солушенс Україна" на користь Державного підприємства "Ренійський морський торговельний порт", не виходячи за заявлений останнім період нарахування, відповідно до якого обґрунтованою та такою, що підлягає до стягнення є пеня в сумі 45 814,77 грн.

При цьому, оскільки момент виникнення у Товариства з обмеженою відповідальністю "Лоджістікс Солушенс Україна" зобов`язання з оплати послуг, наданих за актами виконаних робіт (наданих послуг) № 10 від 25.01.2021 та № 22 від 16.02.2021, пов`язаний з моментом пред`явлення цього позову, про що суд зазначив вище, правові підстави для стягнення пені в цій частині відсутні.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Описана вище помилка вплинула також і на правильність розрахунку 3% річних. За підрахунком суду, здійсненим не виходячи за заявлений період нарахування, обґрунтованим є розмір 3% річних у сумі 48 501,35 грн.

Водночас розрахований розмір інфляційних втрат не перевищує розміру, розрахованого судом, відтак позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в розмірі 295 603,26 грн, що не включає втрат від інфляції за прострочення виконання грошового зобов`язання з оплати послуг, наданих за актами виконаних робіт (наданих послуг) № 10 від 25.01.2021 та № 22 від 16.02.2021.

Щодо вимог зустрічного позову суд зазначає наступне.

За приписами статті 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до частин 1, 2 статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Статтею 224 Господарського кодексу України визначено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно з ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Тобто збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує її інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у не одержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником.

Підставою для відшкодування збитків відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України та статті 224 Господарського кодексу України є порушення зобов`язання.

Для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов`язання); 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає.

Протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи (така поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці - діях або бездіяльності). Під збитками розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага тощо. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяними збитками виражається в тому, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки. Вина заподіювача збитків є суб`єктивним елементом відповідальності, полягає у ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності.

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою і збитками є обов`язковою умовою відповідальності. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов`язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв`язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв`язку.

Верховний Суд неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Близький за змістом правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18 та від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17.

Відтак саме на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками.

У даному випадку позивач за зустрічним позовом доводить наявність підстав для стягнення з відповідача збитків у розмірі 684 447,13 грн посиланням на обставини порушення відповідачем податкового законодавства, яке полягає у не здійсненні реєстрації податкових накладних з ПДВ у Єдиному реєстрі податкових накладних.

У постанові Верховного Суду від 15.06.2023 у справі № 914/2524/21 зазначено, що хоча обов`язок продавця зареєструвати податкову накладну є обов`язком платника податку у публічно-правових відносинах, а не обов`язком перед покупцем, невиконання цього обов`язку може завдати покупцю збитків. Тому належним способом захисту для покупця може бути звернення до продавця з позовом про відшкодування збитків, завданих порушенням його обов`язку щодо складення та реєстрації належним чиним податкових накладних.

Водночас вирішуючи питання про стягнення збитків, заподіяних неналежним складенням та реєстрацією податкових накладних, суди повинні встановити наявність чи відсутність усіх елементів складу господарського правопорушення.

За приписами абзаців 1, 2, 19 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

Згідно з абзацами 1, 3 пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Чинне законодавство не передбачає реєстрації податкової накладної в ЄРПН покупцем послуг, а відтак з огляду на положення вищезазначених норм, обов`язок скласти та зареєструвати в ЄРПН податкові накладні покладено на постачальника (продавця), яким у даному випадку є Державне підприємство "Ренійський морський торговельний порт".

Вказаним зумовлено обґрунтоване сподівання контрагента на те, що це зобов`язання буде виконано, оскільки тільки підтверджені зареєстрованими в ЄРПН податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних суми податку можуть бути віднесені до складу податкового кредиту. Подібні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 925/17/18.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 01.03.2023 у справі № 925/556/21 зазначила, що з 01.01.2015 Податковий кодекс України не встановлює для платника ПДВ механізм, який би дозволяв йому включити ПДВ за відповідною операцією до складу податкового кредиту за відсутності зареєстрованої його контрагентом у ЄРПН податкової накладної, якщо контрагент за законом мав її зареєструвати. Такий платник ПДВ також не має у податкових відносинах права самостійно спонукати контрагента до здійснення реєстрації, а також не може спонукати контрагента оскаржити незаконні рішення, дії чи бездіяльність контролюючого органу, якщо вони були перешкодою у реєстрації податкової накладної у ЄРПН. Водночас саме від того, чи здійснить контрагент всі необхідні дії для реєстрації податкової накладної в ЄРПН, а у випадку незаконної перешкоди з боку контролюючого органу для реєстрації - від того, чи зможе контрагент успішно усунути ці перешкоди, фактично залежить виникнення права такого платника податку на податковий кредит з ПДВ.

З огляду на це, виникнення права на податковий кредит залежить від реєстрації податкової накладної в ЄРПН, і відсутній механізм, який би дозволяв покупцю включити ПДВ за відповідною операцією до складу податкового кредиту за відсутності зареєстрованої його контрагентом у ЄРПН податкової накладної, якщо контрагент за законом мав її зареєструвати.

Оскільки саме від постачальника (продавця), який має визначений законом обов`язок вчинити дії, необхідні для реєстрації податкової накладної в ЄРПН (а також може у необхідних випадках ефективно оскаржити рішення, дії чи бездіяльність контролюючого органу, які перешкодили виконати цей обов`язок), залежить реалізація покупцем майнового інтересу, пов`язаного з одержанням права на податковий кредит з ПДВ за наслідками господарської операції, він (постачальник) залишається відповідальним перед своїм контрагентом у господарській операції за наслідки невчинення цих дій.

Суд встановив факт невиконання Державним підприємством "Ренійський морський торговельний порт" зобов`язання з реєстрації податкових накладних за фактом надання послуг за Договором на загальну суму 684 447,14 грн, у зв`язку з чим Товариство з обмеженою відповідальністю "Лоджістікс Солушенс Україна" було позбавлене права на віднесення суми нарахованого ПДВ до складу податкового кредиту та, відповідно, зменшення податкового зобов`язання на суму 684 447,14 грн.

Очевидним є прямий причинно-наслідковий зв`язок між бездіяльністю Державного підприємства "Ренійський морський торговельний порт" щодо виконання визначеного законом обов`язку реєстрації податкових накладних та неможливістю включення сум ПДВ до податкового кредиту Товариства з обмеженою відповідальністю "Лоджістікс Солушенс Україна" та, відповідно, зменшення податкового зобов`язання на зазначену суму, яка фактично є збитками для цієї особи.

Згідно з ч. 2 ст. 1166 Цивільного кодексу України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

У ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України зазначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Отже, наявність вини презюмується, тобто не підлягає доведенню позивачем. Водночас відповідач для звільнення від відповідальності може доводити відсутність протиправності дій та вини, зокрема шляхом оскарження рішення податкового органу про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в адміністративному порядку або в суді (відсутність вини буде підтверджуватися рішенням, ухваленим на користь платника податку, яке набрало законної сили, і фактом реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування у ЄРПН на виконання такого рішення).

Якщо відповідач не виконав встановлений законом обов`язок з реєстрації податкових накладних чи виконав його неналежним чином, що підтверджується рішенням про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в ЄРПН, то це викликає неможливість включення сум ПДВ до податкового кредиту позивача та, відповідно, неможливість зменшення податкового зобов`язання на вказану суму, яка фактично є збитками позивача. Подібні правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019 у справі №908/1568/18, від 01.03.2023 у справі № 925/556/21, а також об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.08.2018 у справі № 917/877/17, Верховного Суду від 03.12.2018 у справі № 908/76/18, від 10.01.2022 у справі № 910/3338/21, від 31.01.2023 у справі № 904/72/22.

З урахуванням вищенаведеного суд дійшов висновку про те, що факт відсутності реєстрації податкових накладних у ЄРПН через нездійснення відповідних дій (як і через відмову податкового органу у їх реєстрації) є достатнім доказом протиправної поведінки Державного підприємства "Ренійський морський торговельний порт".

При цьому суд не може визнати обґрунтованими доводи Державного підприємства "Ренійський морський торговельний порт" про відсутність його вини у нездійсненні реєстрації податкових накладних з огляду на від`ємне значення реєстраційного ліміту, яке утворилось у зв`язку з неможливістю поповнення рахунку в системі електронного адміністрування ПДВ внаслідок накладення арешту на усі банківські рахунки Державного підприємства "Ренійський морський торговельний порт".

Відповідно до статті 42 Господарського кодексу України підприємництво це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Згідно зі статтею 44 Господарського кодексу України підприємництво здійснюється на основі, зокрема, комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.

Суд відзначає, що від`ємне значення реєстраційного ліміту та неможливість поповнення рахунку в системі електронного адміністрування ПДВ внаслідок накладення арешту на грошові кошти Державного підприємства "Ренійський морський торговельний порт", за відсутності доказів протиправності накладення такого арешту, свідчить про неналежне ведення господарської діяльності та підтверджує наявність вини Державного підприємства "Ренійський морський торговельний порт" у завданні Товариству з обмеженою відповідальністю "Лоджістікс Солушенс Україна" збитків, які становлять суму ПДВ, що може бути включена останнім до складу податкового кредиту.

Підсумовуючи вищевикладене, судом встановлено наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, у зв`язку з чим наявні підстави для стягнення з Державного підприємства "Ренійський морський торговельний порт" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Лоджістікс Солушенс Україна" 684 447,13 грн збитків, завданих порушенням зобов`язання щодо реєстрації податкових накладних.

Відповідно до частин 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищевикладене, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено часткову обґрунтованість первісного позову, відтак до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лоджістікс Солушенс Україна" на користь Державного підприємства "Ренійський морський торговельний порт" підлягають 752 404,28 грн заборгованості, 45 814,77 грн пені, 48 501,35 грн 3% річних та 295 603,26 грн інфляційних втрат.

Також судом встановлено обґрунтованість зустрічного позову, у зв`язку з чим до стягнення з Державного підприємства "Ренійський морський торговельний порт" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Лоджістікс Солушенс Україна" підлягають збитки в розмірі 684 447,13 грн.

Судові витрати позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) по сплаті судового збору, відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 17 134,85 грн. Решта сплаченого судового збору в розмірі 203,60 грн залишається за позивачем за первісним позовом (відповідачем за зустрічним позовом).

Витрати позивача за зустрічним позовом (відповідача на первісним позовом) по сплаті судового збору в розмірі 8 213,37 грн, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача за зустрічним позовом (позивача за первісним позовом), оскільки зустрічний позов підлягає задоволенню.

Частиною 11 статті 238 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі часткового задоволення первісного і зустрічного позовів про стягнення грошових сум суд проводить зустрічне зарахування таких сум та стягує різницю між ними на користь сторони, якій присуджено більшу грошову суму.

У постанові від 13.11.2019 у справі № 910/16135/18 Верховний Суд сформував правовий висновок щодо застосування частини одинадцятої статті 238 Господарського процесуального кодексу України, зазначивши, що аналіз даної норми свідчить, що її мета є по суті аналогічною меті ст. 203 Господарського кодексу України та ст. 601 Цивільного кодексу України. При цьому, зазначена норма Господарського процесуального кодексу України не проводить жодної диференціації, які за правовою природою чи підставами виникнення мають бути ці грошові суми.

На підставі викладеного, Верховний Суд дійшов висновку, що незважаючи на те, що формально зараховані, як зустрічні, можуть бути лише саме основні зобов`язання, проте, за аналогією вищевказаних ст. 203 Господарського кодексу України, ст. 601 Цивільного кодексу України та ч. 11 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України, задля досягнення тієї ж мети, на яку направлені вищевказані статті, та з урахуванням наведених засад цивільного законодавства, а саме, справедливості, добросовісності та розумності, може мати місце зарахування і вимог про сплату штрафних санкцій та передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України інших нарахувань у випадку, якщо у кожної із сторін наявне судове рішення, яке набрало законної сили, про стягнення таких вимог, оскільки в такому випадку будуть чітко зафіксовані розміри грошових сум, які сторони винні одна одній по таким вимогам, тобто їх розмір носитиме ясний та безспірний характер, а з моменту набрання такими судовими рішеннями законної сили відповідно до п. 9 ч. 3 ст. 129 та ч. 1 ст. 129-1 Конституції України такі судові рішення підлягатимуть обов`язковому виконанню.

Враховуючи викладене, суд здійснює зустрічне зарахування сум, що підлягають стягненню зі сторін у справі, в порядку частини 11 статті 238 Господарського процесуального кодексу України, в результаті чого з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лоджістікс Солушенс Україна" на користь Державного підприємства "Ренійський морський торговельний порт" підлягає стягненню заборгованість в розмірі 457 876,53 грн та витрати по сплаті судового збору в розмірі 8 921,48 грн.

Керуючись статтями 129, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Первісний позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лоджістікс Солушенс Україна" (Україна, 04119, м. Київ, вул. Хохлових Сім`ї, буд. 8, оф. 403; ідентифікаційний код: 42991290) на користь Державного підприємства "Ренійський морський торговельний порт" (Україна, 68800, Одеська обл., Ренійський р-н, м. Рені, вул. Дунайська, буд. 188; ідентифікаційний код: 01125809) заборгованість в розмірі 752 404 (сімсот п`ятдесят дві тисячі чотириста чотири) грн 28 коп., пеню в розмірі 45 814 (сорок п`ять тисяч вісімсот чотирнадцять) грн 77 коп., 3% річних в розмірі 48 501 (сорок вісім тисяч п`ятсот одна) грн 35 коп., інфляційні втрати в розмірі 295 603 (двісті дев`яносто п`ять тисяч шістсот три) грн 26 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 17 134 (сімнадцять тисяч сто тридцять чотири) грн 85 коп.

3. В іншій частині первісного позову відмовити.

4. Витрати по сплаті судового збору в розмірі 203,60 грн покласти на Державне підприємство "Ренійський морський торговельний порт".

5. Зустрічний позов задовольнити.

6. Стягнути з Державного підприємства "Ренійський морський торговельний порт" (Україна, 68800, Одеська обл., Ренійський р-н, м. Рені, вул. Дунайська, буд. 188; ідентифікаційний код: 01125809) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Лоджістікс Солушенс Україна" (Україна, 04119, м. Київ, вул. Хохлових Сім`ї, буд. 8, оф. 403; ідентифікаційний код: 42991290) збитки в розмірі 684 447 (шістсот вісімдесят чотири тисячі чотириста сорок сім) грн 13 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 8 213 (вісім тисяч двісті тринадцять) грн 37 коп.

7. Відповідно до частини 11 статті 238 Господарського процесуального кодексу України провести зустрічне зарахування грошових сум, що підлягають стягненню з кожної із сторін за результатами розгляду первісного та зустрічного позовів.

8. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лоджістікс Солушенс Україна" (Україна, 04119, м. Київ, вул. Хохлових Сім`ї, буд. 8, оф. 403; ідентифікаційний код: 42991290) на користь Державного підприємства "Ренійський морський торговельний порт" (Україна, 68800, Одеська обл., Ренійський р-н, м. Рені, вул. Дунайська, буд. 188; ідентифікаційний код: 01125809) заборгованість в розмірі 457 876 (чотириста п`ятдесят сім тисяч вісімсот сімдесят шість) грн 53 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 8921 (вісім тисяч дев`ятсот двадцять одна) грн 48 коп.

9. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 06.10.2023

Суддя О.В. Нечай