Рішення

від 06.10.2023 по справі 912/1640/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. В`ячеслава Чорновола, 29/32, м. Кропивницький, 25022,

тел. (0522) 32 05 11, код ЄДРПОУ 03499951,

e-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua, web: http://kr.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2023 рокум. Кропивницький Справа № 912/1640/23

Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Закуріна М. К. (надалі - Суд), розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фін АП Консалт»

до Обласного комунального виробничого підприємства «Дніпро-Кіровоград»

про стягнення 59580,85 грн,

у с т а н о в и в:

ДІЇ ТА АРГУМЕНТИ ПОЗИВАЧА

06.09.2023 ТОВ «Фін АП Консалт» (надалі - Товариство) звернулося із позовом до ОКВП «Дніпро-Кіровоград» (надалі - Підприємства) про стягнення 117680,85 грн за договором № 81-005/21 від 06.09.2021. Поряд з цим, Товариство просило компенсувати йому за рахунок Підприємства понесені судові витрати.

21.09.2023 у межах справи Товариство подало заяву, за змістом якої змінило суми вимог та просить стягнути з Підприємства 37500,54 грн пені, 18913,58 грн інфляційних та 3166,73 грн річних.

Таким чином, предметом спору у справі є стягнення 37500,54 грн пені, 18913,58 грн інфляційних та 3166,73 грн річних.

У якості обґрунтування власної позиції Товариство вказало, що:

- 06.09.2021 уклало з Підприємством договір щодо надання послуг з технічного обстеження, оцінки технічного стану будівельних конструкцій основних будівель та споруд водопровідних очисних споруд міста Світловодськ на загальну суму 83000 грн;

- за умовами договору Підприємство повинне було перерахувати аванс у розмірі 30% від загальної суми договору до початку надання послуг, а остаточний розрахунок провести після підписання акту здачі-прийняття робіт, а саме протягом 3 банківських днів з моменту його підписання;

- 16.09.2021 воно виставило Підприємству рахунок № 17 щодо сплати авансу на суму 24900 грн, який те сплатило з порушенням умов договору, зокрема 26.01.2022;

- не дивлячись на несвоєчасну сплату авансу воно виконало взяті на себе зобов`язання, надало обумовлені послуги на загальну суму 83000 грн, про що був підписаний двосторонній акт приймання-передачі № 27 від 29.12.2021;

- у свою чергу, Підприємство зобов`язання за договором щодо сплати залишку у сумі 58100 грн виконало лише після звернення до суду з позовом;

- у зв`язку з несвоєчасним виконанням зобов`язання Підприємство повинне сплати 37500,54 грн пені, 18913,58 грн інфляційних та 3166,73 грн річних.

ДІЇ ТА АРГУМЕНТИ ВІДПОВІДАЧА

ОКВП «Дніпро-Кіровоград» позовні вимоги визнало лише в частині стягнення основної заборгованості у сумі 58100 грн та вказало, що сплатило її платіжним дорученням № 1050 від 12.09.2023, в цій частині просило закрити провадження у зв`язку з відсутністю предмета спору.

В іншій частині нарахувань Підприємство зазначило, що:

- Товариство при нарахуванні пені, річних та інфляційних невірно визначило період можливого нарахування, оскільки за частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування обмежене шестимісячним строком;

- договором встановлена відповідальність у вигляді пені за порушення строків оплати виконаних робіт, а не сплати авансу, а тому її нарахування на суму авансу неправомірне; на його думку правильним є нарахування 36226,60 грн пені, 2939,57 грн річних та 17405,09 грн інфляційних;

- пеня та річні підлягають зменшенню на 80 %, оскільки на час розгляду справи в суді основний борг ним сплачений, а Товариство не понесло будь-яких збитків внаслідок прострочення виконання грошового зобов`язання; у спорі наявна неспівмірність заявлених до стягнення сум стосовно суми, що підлягала сплаті (64,5%); у період воєнного стану впроваджено особливості регулювання і здійснення господарської діяльності у сфері житлово-комунальних послуг, що вплинуло на своєчасність виконання зобов`язання.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ ТА РІШЕННЯ

Ухвалою від 07.09.2023 Суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного провадження та установив сторонам строки для подачі процесуальних заяв. Зокрема, Відповідач подав відзив на позов та заперечення, а Позивач - відповідь на відзив.

УСТАНОВЛЕНІ ОБСТАВИНИ

06.09.2021 ОКВП «Дніпро-Кіровоград», діючи у якості замовника, та ТОВ «Фін АП Консалт», як виконавець, уклали договір № 81-005/21 (а.с. 10 на зв. - 12), за умовами якого:

- Виконавець зобов`язується виконати послуги з технічного обстеження, оцінки технічного стану будівельних конструкцій основних будівель та споруд водопровідних очисних споруд міста Світловодськ, а Замовник - прийняти та оплатити їх вартість (пункт 1.1.);

- загальна сума договору становить 83000 грн (пункт 2.1.);

- Замовник перераховує Виконавцю аванс у розмірі 30 % від загальної суми договору до початку надання послуг протягом 10 днів з моменту підписання договору (пункт 2.2.);

- остаточний розрахунок провадиться Замовником після підписання Сторонами акту здачі-прийняття робіт (наданих послуг) на протязі 3-х банківських днів з моменту підписання акту (пункт 2.3.);

- Замовник зобов`язаний оплатити Виконавцю суми у розмірах і строки встановлені договором (пункт 4.2.4.);

- за порушення строків з оплати вартості виконаних робіт по договору Замовник сплачує на користь Виконавця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неоплаченої суми за кожен календарний день прострочення виконання грошового зобов`язання та 3 % річних за користування коштами, витрати від інфляції згідно чинного законодавства (пункт 5.2.).

Як слідує з додатку № 1 до договору (а.с. 12 на зв.) отримані у результаті обстеження дані повинні бути занесені до Звіту про технічний стан будівель і споруд, з висновками і рекомендаціями щодо подальшої безпечної експлуатації, з розрахунками несучої здатності будівельних конструкцій.

16.09.2021 Товариство виставило Підприємству рахунок на оплату № 17 щодо сплати 30 % від загальної вартості договору, а саме на 24900 грн (а.с. 13 на зв.).

29.12.2021 Товариство та Підприємство підписали акт приймання-передачі виконаних робіт № 27 на загальну вартість 83000 грн (а.с. 13).

Як слідує з платіжного доручення № 16578 від 26.01.2022 (а.с. 45) та банківської виписки АТ КБ «Приватбанк» по рахунку (а.с. 14) Підприємство сплатило Товариству 24900 грн.

29.12.2021 Товариство виставило Підприємству рахунок на оплату № 23 на суму 58100 грн (а.с. 14 на зв.).

19.07.2022 за вих. № 7 (а.с. 15) та 04.05.2023 за вих. № 6 (а.с. 16) Товариство направило Підприємству претензії та зажадало сплати заборгованості.

Платіжною інструкцією № 1050 від 12.09.2023 (а.с. 35) Підприємство перерахувало Товариству 58100 грн у якості оплати за виставленим рахунком № 23 від 30.12.2021 та договором № 81-005/21 від 06.09.2021.

За розрахунками Товариство нарахувало Підприємству 37500,54 грн пені за період з 17.09.2021 по 03.06.2023, 18913,58 грн інфляційних за період з 01.10.2021 по 30.06.2023 та 3166,73 грн річних за період з 17.09.2021 по 04.09.2023 (а.с. 3-4 на зв.).

ОЦІНКА УСТАНОВЛЕНИХ ОБСТАВИН

Щодо правової природи договору та договірних відносин

Установлені судом обставини свідчать про виникнення між сторонами майново-господарських зобов`язань, у силу яких у відповідності до приписів статей 173, 174, 175 Господарського кодексу України одна сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони, а інша (управнена) сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За частиною 1 статті 175 того ж Кодексу майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

При визначені правової природи договору Суд враховує його умови, права та обов`язки сторін, а також предмет.

Зміст та умови договору, аналіз правовідносин та господарсько-договірних зобов`язань (майново-господарських зобов`язань у відповідності до частини 1 статті 179 ГК України), які виникли між сторонами, з огляду на вказані правові положення, свідчать, що за своєю юридичною природою між ними укладений договір підряду, оскільки, у незалежності від вказівки у ньому про надання послуг, за результатами його виконання Товариство повинне було скласти технічну документацію, як кінцевий результат виконаних робіт. Ця обставина вирізняє договір підряду від договору про надання послуг. Зокрема, за договором послуг послуга споживається у процесі її надання та не утворює новий об`єкт, предмет.

Так, у відповідності до частини 1 статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Отже, Товариство, як виконавець робіт, повинне було їх здійснити на замовлення Підприємства, а те, у свою чергу, зобов`язане прийняти і сплатити вартість.

У спорі Суд установив, що Товариство на підставі Акту № 27 приймання-передачі виконаних робіт від 29.12.2021 виконало підрядні роботи на загальну суму 83000 грн, а Підприємство прийняло їх, що свідчить про виконання Товариством взятих на себе зобов`язань.

Загальні положення про строки (терміни) виконання зобов`язань встановлені статтею 530 ЦК України. Зокрема, за частиною 1, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін); за частиною 2, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час; боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо інший обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Втім, у відповідності до частини 1 статті 854 ЦК України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк, або за згодою замовника - достроково.

Таким чином, закон визначає декілька строків оплати за виконані підрядні роботи: «попередня оплата» та «після здачі робіт». При цьому, положення статті 854 ЦК України в питанні строків оплати за виконані підрядні роботи є спеціальними по відношенню до загальної норми статті 530 ЦК України, а тому при визначення строку оплати перевага надається приписам статті 854 ЦК України.

У даному випадку в пункті 2.2. договору сторони передбачили сплату авансу у розмірі 30 % від загальної суми договору до початку надання послуг протягом 10 днів з моменту підписання договору, а відповідно до пункту 2.3. - остаточний розрахунок провадиться Замовником після підписання Сторонами акту здачі-прийняття робіт (наданих послуг) на протязі 3-х банківських днів з моменту підписання акту.

Поряд з цим Суд зазначає, що у пункті 26 постанови від 13.02.2018 у справі № 910/123/17 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду зробив правовий висновок щодо правової природи «зобов`язання зі сплати авансу», а саме вказав, що, оскільки зобов`язання зводиться до сплати грошей, воно є грошовим зобов`язанням.

Відтак, Підприємство повинне було сплатити аванс у сумі 24900 грн не пізніше 16.09.2021, а остаточну вартість у сумі 58100 грн - не пізніше 04.01.2022. У зв`язку з цим з 17.09.2021 у Підприємства виник обов`язок зі сплати авансу, а з 05.01.2022 - вартості робіт, а у Товариства виникло право на отримання і стягнення такої вартості.

Не дивлячись на взяті на себе зобов`язання Підприємство до початку виконання робіт Товариством суму авансу не сплатило, оскільки фактично перерахувало 24900 грн лише 26.01.2022, тобто після виконання та здачі робіт, а остаточну суму вартості робіт сплатило 12.09.2023, тобто після звернення Товариства до суду з позовом.

Статтею 193 ГК України встановлені загальні правила виконання господарських зобов`язань, за якими суб`єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору (частина 1); кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (частина 2); не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань (частина 7).

Окреслені у статті 193 ГК України правила та принципи господарювання, які корелюються із загальними засадами цивільного законодавства, вказаними у пункті 6 статті 3 ЦК України (справедливість та добросовісність) та засадами зобов`язань, визначеними у частині 3 статті 509 ЦК України (добросовісність, розумність, справедливість), означають, що цивільні права мають здійснюватися, а обов`язки виконуватися не тільки відповідно до їх призначення, а й справедливо та добросовісно, з урахуванням правил господарювання, з метою досягнення загальногосподарського інтересу.

Отже, зобов`язання, які виникли між сторонами, мали ґрунтуватися на засадах добросовісності та справедливості; кожна із сторін повинна була вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, з урахуванням інтересів другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. І напроти, відсутність потрібної турботливості може вказувати на вину боржника, котра відіграє роль суб`єктивної умови відповідальності.

За таких обставин Суд висновує, що, хоча на час розгляду справи в суді заборгованість з виконання підрядних робіт і сплачена, але безпосередньо сплата здійснена з порушенням відповідних строків оплати.

Щодо пені

Вирішуючи правомірність нарахованої до стягнення пені у сумі 37500,54 грн Суд зазначає, що згідно з частиною 1 статті 199 ГК України виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Частина 1 статті 216 ГК України визначає, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором, а за частинами 1 та 2 статті 217 ГК України такими санкціями є заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки, серед яких - застосування штрафних санкцій.

Так, згідно із частиною 1 статті 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

У статті 549 ЦК України конкретизовано визначення таких штрафних санкцій, а саме за частиною 3, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

У пункті 5.2. договору Сторони обумовили можливість застосування пені у випадку порушення Підприємством строків з оплати вартості виконаних робіт по договору у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неоплаченої суми за кожен календарний день прострочення виконання грошового зобов`язання.

Отже, установлена у договорі пеня має певну мету - стимулювати Підприємство до виконання зобов`язання; за її допомогою забезпечуються права Товариства шляхом створення таких умов, що підвищують рівень вірогідності виконання зобов`язання; вона стягується по факту невиконання чи неналежного виконання зобов`язання, трансформуючись у міру цивільно-правової відповідальності.

Суд попередньо зазначив, що за правовою природою авансовий платіж є грошовим зобов`язанням, а тому при його невиконанні можливе застосування відповідальності у вигляді сплати неустойки.

Проте, за умовами пункту 5.2. договору сторони передбачили відповідальність у вигляді пені саме «за порушення строків з оплати вартості виконаних робіт». Цю умову Суд сприймає як можливість нарахування пені виключно у разі несвоєчасної сплати за вже виконані роботи. З огляду на це, можливість нарахування пені виникла у Товариства лише після виконання робіт, тобто зі спливом трьох банківських днів з дня підписання акту приймання-передачі. У зв`язку з цим, нарахування Товариством пені за період з 17.09.2021 по 25.01.2022 на обумовлену у договорі суму попередньої оплати є необґрунтованим. Напроти, правильним періодом нарахування пені за умовами договору є період, який починається з 05.01.2022 та закінчується кінцевою датою застосованою Товариством при розрахунку - 30.06.2023. Водночас, у розрахунках Товариство розпочало нарахування пені з 06.01.2022, а тому судова перевірка правильності її нарахування здійснюється з цієї дати.

При цьому Товариство пеню нарахувало у межах строку можливого її нарахування, з урахуванням пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Господарського кодексу України, яким встановлено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановами Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211, від 20.05.2020 № 392, від 22.07.2020 № 641, від 09.12.2020 № 1236, від 17.21.2021 № 104, від 21.04.2021 № 405, від 16.06.2021 № 611, від 11.08.2021 № 855, від 22.09.2021 № 981, від 15.12.2021 № 1336, від 23.02.2022 № 229, від 27.05.2022 № 630, від 19.08.2022 № 928, від 23.12.2022 № 1423 та від 25.04.2023 № 383 за назвами: «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» у період з 12.03.2020 по 30.06.2023 в Україні був встановлений карантин.

З огляду на викладене нарахування пені у межах цього періоду є правомірним, а заперечення Підприємства у цьому контексті являються помилковими.

Суд здійснив розрахунок пені за прострочення оплати виконаних робіт за період, визначений Товариством з 06.01.2021, за формулою: пеня = (заборгованість) х 2 х (ставка НБУ) : 365 (кількість днів у році) х (кількість прострочених днів) : 100; у зв`язку з чим пеня складає 36194,82 грн із розрахунку:

- 83000 грн (сума заборгованості станом на 06.01.2021) х 2 х 9 (ставка НБУ у періоді з 06.01.2022 по 20.01.2022) : 365 х 15 днів = 613,97 грн;

- 83000 грн (сума заборгованості станом на 21.01.2022) х 2 х 10 (ставка НБУ у періоді з 21.01.2022 по 25.01.2022) : 365 х 5 днів = 227,40 грн;

- 58100 грн (сума заборгованості станом на 26.01.2022) х 2 х 10 (ставка НБУ у періоді з 26.01.2022 по 02.06.2022) : 365 х 128 днів = 4074,96 грн;

- 58100 грн (сума заборгованості станом на 03.06.2022) х 2 х 25 (ставка НБУ у періоді з 03.06.2022 по 30.06.2023) : 365 х 393 дні = 31278,49 грн;

- всього: 613,97 грн + 227,40 грн + 4074,96 грн + 31278,49 грн = 36194,82 грн.

Відтак, правомірним є нарахування пені за умовами договору у сумі 36194,82 грн, а вимоги про стягнення 1305,72 грн (із розрахунку: 37500,54 - 36194,82 = 1305,72 грн) пені є необґрунтованими.

Щодо річних та інфляційних

Вирішуючи правомірність нарахованих та заявлених до стягнення 3166,73 грн річних та 18913,58 грн інфляційних, суд зазначає, що у відповідності до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, інфляційні нарахування на суму боргу:

- не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті;

- за загальним правилом вони здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання;

- розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи із суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція;

- у розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Також Суд, попередньо встановивши, що сплата авансу є грошовим зобов`язанням, погоджується із нарахуванням Товариством річних та інфляційних, у тому числі на авансовий платіж. При цьому посилання Підприємства на умови пункту 5.2 договору щодо сплати річних та інфляційних за порушення строків оплати саме вартості виконаних робіт Суд вважає помилковим, оскільки за статтею 625 Цивільного кодексу України договором або законом може встановлюватися розмір процентів, а він у даному випадку сторонами не оспорюється. Таким чином, Суд уважає, що умова «виконаних робіт» стосується виключно нарахування пені.

Суд перевірив розрахунок річних за період, визначений Товариством, а саме з 06.01.2022, за формулою: річні = (заборгованість) х 3 % х (кількість прострочених днів) : 365 (кількість днів у році); у зв`язку з чим річні складають 3166,73 грн із розрахунку:

- 24900 грн (сума заборгованості станом на 17.09.2021) х 3 % х 131 день (у періоді з 17.09.2021 по 25.01.2022) : 365 днів = 268,10 грн;

- 58100 грн (сума заборгованості станом на 06.01.2022) х 3 % х 607 днів (у періоді з 06.01.2022 по 04.09.2023) : 365 днів = 2898,63 грн;

- всього: 268,10 грн + 2898,63 грн = 3166,73 грн.

Таким чином сума річних, нарахована Товариством, є вірною і складає 3166,73 грн.

Суд перевірив розрахунок інфляційних, здійснений Товариством, та зазначає, що останній допустив арифметичні помилки:

- при розрахунку інфляційних за несплату авансового платежу в останній дії замість віднімання 2900 грн, відняв 2800 грн;

- при розрахунку інфляційних на суму заборгованості 58100 грн зазначив рівень інфляції у серпні 2023 року - 99,4% з поміткою «приймаємо на рівні липня 2023», у той час як рівень інфляції був 98,6%.

Суд здійснив розрахунок інфляційних за формулою: (сума заборгованості) х (індекс інфляції за період) - (сума заборгованості) = інфляційне збільшення; у зв`язку з чим розрахунок наступний:

за авансовим платежем:

- індекс інфляції за період з 17.09.2022 по 25.01.2022 становить 103,64756% з розрахунку: 100,9% (у жовтня 2021) х 100,8% (у листопаді 2021) х 100,6% (в грудня 2021) х 101,3% (у січні 2021) = 103,64756%;

- інфляційне збільшення на суму заборгованості 24900 грн за період з 17.09.2021 по 25.01.2022 становить 908,24 грн з розрахунку: 24900 грн х 103,64756% - 24900 грн = 908,24 грн;

за заборгованістю за виконані роботи:

- індекс інфляції за період з 06.01.2022 по 04.09.2022 становить 129,76527% з розрахунку: 101,3% (у січні 2022) х 101,6% (у лютому 2022) х 104,5% (у березні 2022) х 103,1% (у квітні 2022) х 102,7% (у травні 2022) х 103,1% (у червні 2022) х 100,7% (у липні 2022) х 101,1% (у серпні 2022) х 101,9% (у вересні 2022) х 102,5% (у жовтні 2022) х 100,7% (у листопаді 2022) х 100,7% (в грудні 2022) х 100,8% (у січні 2023) х 100,7% (у лютому 2023) х 101,5% (у березні 2023) х 100,2% (у квітні 2023) х 100,5% (у травні 2023) х 100,8% (у червні 2022) х 99,4% (в липні 2022) х 98,6% (в серпні 2022) = 129,76527%;

- інфляційне збільшення на суму заборгованості 58100 грн за період з 06.01.2022 по 04.09.2023 становить 17293,62 грн з розрахунку: 58100 грн х 129,76527% - 58100 грн = 17293,62 грн.

Таким чином, сума інфляційних, яка підлягає стягненню, становить 18201,86 грн із розрахунку: 908,24 грн + 17293,62 грн = 18201,86 грн. Натомість нарахування 711,72 грн інфляційних є неправомірним і стягненню не підлягають.

Щодо неможливості зменшення пені та річних

Вирішуючи клопотання Підприємства про зменшення нарахованих пені та річних, Суд зазначає наступне.

Статтею 233 ГК України визначено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу (частина 1); якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій (частина 2).

Попередньо Суд відобразив приписи статей 216, 217, 230 ГК України, за якими штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

У постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 Велика Палата Верховного Суду надала правові висновки щодо застосування вказаних правових положень та вказала, що:

- главою 24 ГК України загальні засади відповідальності учасників господарських відносин врегульовано таким чином, що господарсько-правова відповідальність передбачена за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором; тож справедливість, добросовісність, розумність як загальні засади цивільного законодавства є застосовними у питаннях застосування господарсько-правової відповідальності (пункт 8.28);

- за частиною другою статті 216 ГК України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання (пункт 8.29.);

- господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника; такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань (пункт 8.32.);

- якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення; він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним; у таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків; тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора (пункт 8.33.).

Відтак, зменшення розміру заявленої до стягнення сум пені та річних є правом суду, а за відсутності у законі переліку виняткових обставин, він може, з урахуванням обставин справи, на власний розсуд вирішувати питання про наявність або відсутність обставин, за яких можливе зменшення цих сум.

У спорі необхідність зменшення розміру пені на 80% Підприємство пов`язує із несвоєчасною сплатою йому споживачами відповідних послуг та невідшкодованою різницею між фактичними витратами та тарифами на послуги; зазначає, що повністю виконав розрахунок за надану послугу; матеріали справи не містять доказів, що Позивач поніс будь-які збитки, шкоду або інші негативні наслідки внаслідок прострочення виконання грошового зобов`язання; вказує на неспівмірність заявлених до стягнення суми неустойки до суми, що підлягала сплаті (64,5%).

На думку Суду ці обставини не є підставою для зменшення пені та річних, оскільки вони не враховують та не відображають фінансового стану Товариства, а тому зменшення пені та річних може призвести до непропорційності у наявних правовідносинах.

Більш того, Підприємство зобов`язане було сплатити вартість робіт ще до початку військової агресії, але не вжило належних заходів щодо такої сплати та не довело обставин несвоєчасного виконання зобов`язань.

За таких обставин, підстави для зменшення пені та річних відсутні, а тому клопотання не є обґрунтованим.

ВИСНОВКИ З ПРЕДМЕТУ СУДОВОГО РОЗГЛЯДУ

На підставі викладеного, за результатами оцінки доказів, з урахуванням факту несплати 36194,82 грн пені, 18201,86 грн інфляційних та 3166,73 грн річних у добровільному порядку, доведеністю Товариством власних вимог, не спростування їх Підприємством, Суд уважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню у цих сумах. Натомість нарахування 1305,72 грн пені та 711,72 грн інфляційних є неправомірним і стягненню не підлягають.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Судовими витратами у справі є витрати Товариства на сплату судового збору у сумі 2684 грн відповідно до платіжної інструкції № 572 від 04.09.2023, які на підставі положень статті 129 ГПК України підлягають стягненню з Підприємства пропорційно задоволеним вимогам, а саме у сумі 2593,01 грн, що складає 96,61% (процентного співвідношення заявленої до стягнення суми та задоволеної судом).

На підставі вказаних правових норм та керуючись статтями 129, 238 та 240 ГПК України,

в и р і ш и в:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Обласного комунального виробничого підприємства «Дніпро-Кіровоград» (25009, м. Кропивницький, вул. Соборна, б. 19А; ідентифікаційний код 03346822) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фін АП Консалт» (50002, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Пушкіна, б.4; ідентифікаційний код 40818620) - 36194,82 грн пені, 18201,86 грн інфляційних, 3166,73 грн річних та 2593,01 грн компенсації судового збору.

3. В задоволенні позовних вимог в іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя М.К. Закурін

Копії рішення направити:

- ТОВ "Фін АП Консалт" на адресу електронної пошти: tovfinap@gmail.com;

- Обласному комунальному виробничому підприємству "Дніпро-Кіровоград": в електронній формі до Електронного кабінету.