Рішення

від 05.10.2023 по справі 918/812/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" жовтня 2023 р. м. РівнеСправа № 918/812/23

Господарський суд Рівненської області у складі судді А.Качура,

розглянув матеріали справи

за позовом: Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Овруцьке спеціалізоване лісове господарство" державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України"

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Веар"

про: стягнення в сумі 211 727,10 грн

секретар судового засідання: С.Коваль

представники:

від позивача: А.Богуш

від відповідача: не з`явився

ОПИС СПОРУ

Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України" в особі філії "Овруцьке спеціалізоване лісове господарство " державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Веар" про стягнення в сумі 211 727,10 грн, з яких: 109 580,76 грн заборгованість, 67 399,67 грн пеня, 4 476,30 грн три відсотки річних та 30 270,37 грн інфляційні втрати.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що між Державним підприємством "Овруцьке спеціалізоване лісове господарство" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Веар" було укладено договір №330/14 від 18 червня 2021 року.

Позивач вказує, що на виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на суму 744 748,38 грн, в свою чергу відповідач порушив умови договору та допустив неповну оплату отриманого товару, розмір заборгованості за розрахунком позивача складає 109 580,76 грн.

Керуючись положеннями пункту 8.3. договору позивач нарахував відповідачу 67 399,67 грн пені, та керуючись положеннями статті 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) позивач нарахував відповідачу 4 476,30 грн відсотків річних та 30 270,37 грн інфляційних втрат.

Відповідачем 30 серпня 2023 року подано відзив на позов, відповідно до змісту якого відповідач позов не визнав.

Процесуальні дії у справі

Ухвалою суду від 10 серпня 2023 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, розгляд справи призначено на 05 вересня 2023 року.

Ухвалою суду від 05 вересня 2023 року розгляд справи відкладено на 26 вересня 2023 року.

Ухвалою суду від 26 вересня 2023 року залишено без задоволення клопотання позивача про витребування доказів. В судовому засіданні оголошено перерву до 05 жовтня 2023 року.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позов.

В судове засідання представник відповідача не з`явився, водночас 05 жовтня 2023 року відповідачем подано клопотання про розгляд справи без його участі.

МОТИВИ СУДУ ПРИ ПРИЙНЯТТІ РІШЕННЯ

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлено наступне.

18 червня 2021 року між Державним підприємством "Овруцьке спеціалізоване лісове господарство" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Веар" (покупець) було укладено договір №330/14, відповідно до предмету якого за результатами проведення електронно-голосових біржових торгів з продажу необробленої деревини заготівлі 2 кварталу 2021 року, який відбувся 18 черпни 2021 року. Продавець передає у власність на умовах франко-проміжиий склад продавця необроблену деревину (товар) за номерами лотів відповідно до п.3.1. цього договору, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього ціну відповідно до умов, що визначені в цьому договорі.

На підставі Регламенту організації та проведення відкритих електронно-голосових біржових торгів з продажу необробленої деревним Товарної біржі "Житомирські торги", продавець продає, а покупець купує товар (необроблену деревину) для власної переробки.

Право власності на товар переходить до покупця з моменту повної оплати продавцю вартості купленого на електронно-голосових біржових торгах товару та підписання товарно-транспортної (залізничної) накладної (пункт 1.3. договору).

Відповідно до пункту 4.1. договору, поставка товару по даному договору здійснюється згідно з графіком поставок, який є невід`ємною частиною даного договору та підписується самостійно між покупцем та продавцем без обов`язкової окремої реєстрації на ТБ "Житомирські торги", на умовах франко-проміжний склад продавця. У випадку не підписання сторонами графіку поставок, товар поставляється рівними частинами.

Згідно з умовами пункту 4.3. договору комплект товаросупровідних документів: товарно-транспортна накладна, податкова накладна в електронному вигляді зареєстрована в ЄРПН, рахунок-фактура, специфікація. Документи не повинні мати жодних виправлень та нотаток.

Відповідно до пункту 5.1. договору, прийом-передача товару здійснюється на складі продавця за умовами: франко-проміжний склад продавця.

Продавець зобов`язаний протягом 5-ти (п`яти) робочих днів передати покупцеві товар після отримання на свій рахунок 100% передоплати за кожну окрему партію товару, згідно виставленого рахунка-фактури (пункт 5.2. договору).

Датою передачі товару продавцем та прийому його покупцем, тобто, датою поставки вважається дата товарно-транспортної накладної (пункт 5.3. договору).

Перехід права власності на товар відбувається з моменту відвантаження придбаного товару відповідно до умов цього договору (пункт 5.4. договору).

Згідно з умовами пункту 6.1. договору, платіж (передоплата 100% кожної окремої партії товару) здійснюється у безготівковій формі у національній валюті України - гривні), шляхом банківського переказу коштів на розрахунковий (або поточний) рахунок продавця з урахуванням сплаченого гарантійного внеску, на протязі 5-ти (п`яти) банківських днів з дати отримання рахунку-фактури, або за згодою сторін на умовах після оплати на протязі 10 (десяти) банківських днів з дати поставки товару на склад покупця.

За погодженням сторін, покупець здійснює оплату за товар протягом 10-ти (десяти) банківських днів з моменту отримання товару на складі покупця (пункту 6.6. договору).

Позивач вказує, що свої зобов`язання стосовно поставки на адресу покупця товару зазначеного у договорі позивач виконав у повному обсязі. Загальна вартість поставленого товару склала 744 748,38 грн:

- товарно-транспортна накладна №798224 від 10.07.2021р. - 51 416,30 грн.;

- товарно-транспортна накладна №092321 від 10.07.2021р. -59 957,39 грн.;

- товарно-транспортна накладна №798240 від 12.07.2021р. - 53 841,07 грн.;

- товарно-транспортна накладна №798249 від 12.07.2021р.- 52 919,05 грн.;

- товарно-транспортна накладна №788687 від 14.07.2021р. - 54 739,55 грн.;

- товарно-транспортна накладна №122562 від 15.07.2021р. - 52 455,26 грн.;

- товарно-транспортна накладна №092378 від 16.07.2021р. - 45 730,89 грн.;

- товарно-транспортна накладна№902080 від 19.07.2021р. - 92 041,54 грн.;

- товарно-транспортна накладна №122667 від 21.07.2021р. - 91 733,86 грн.;

- товарно-транспортна накладна №788778 від 23.07.2021р. - 89 778,95 грн.;

- товарно-транспортна накладна №902164 від 24.07.2021р. - 90 988,34 грн.

Позивач вказує, що відповідачем було частково оплачено поставлений товар в сумі 633 437,49 грн, що стверджується платіжними інструкціями.

Розмір заборгованості за розрахунком позивача складає 109 580,76 грн.

Згідно з умовами пункту 8.3. договору, за прострочення оплати за товар на умовах з даним договором покупець сплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми прострочення за кожен день прострочення.

Керуючись положеннями пункту 8.3. договору позивач нарахував відповідачу за період з 15 березня 2022 року по 24 липня 2023 року 67 399,67 грн пені.

Керуючись положеннями статті 625 ЦК України позивач нарахував відповідачу за період з 15 березня 2022 року по 24 липня 2023 року 4 476,30 грн відсотків річних та за період з 15 березня 2022 року по 24 липня 2023 року 30 270,37 грн інфляційних втрат.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів сторін

З наведених обставин видно, що спірні правовідносини є за своїм змістом майновими, та стосуються стягнення заборгованості, штрафних санкцій, інфляційних втрат та відсотків річних.

Частиною першою статті 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За змістом частини першої статті 174 ГК України господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з частиною першою статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до вимог статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Зобов`язана сторона має право відмовитися від виконання зобов`язання у разі неналежного виконання другою стороною обов`язків, що є необхідною умовою виконання.

Згідно зі статтею 626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

У відповідності до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та закону, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу статті 538 ЦК України виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.

Частиною першою статті 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до статті 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 статті 691 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Статтею 692 ЦК України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За положеннями статті 662 ЦК України, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Частиною першою статті 664 ЦК України передбачено, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Відповідно до статті 689 ЦК України, покупець зобов`язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу. Покупець зобов`язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Відповідно до частини 11 статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Згідно з положеннями частини 6 статті 6 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", міністерства, інші центральні органи виконавчої влади у межах своєї компетенції відповідно до галузевих особливостей мають право розробляти на базі національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку в державному секторі методичні рекомендації щодо їх застосування за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку та аудиту.

Відповідно до частини 3 статті 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством, або власник відповідно до законодавства та установчих документів.

Відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Спільним наказом Міністерства інфраструктури України та Міністерства аграрної політики та продовольства Україин від 29.11.2013 № 961/707 (був чинний на час спірних правовідносин), затверджено спеціалізовану форму товарно-транспортної накладної при перевезенні деревини автомобільним транспортом (ТТН - ліс) та Інструкцію щодо заповнення спеціалізованої форми товарно-транспортної накладної при перевезенні деревини автомобільним транспортом (ТТН - ліс).

Вказану спеціалізовану форму товарно-транспортної накладної при перевезенні деревини автомобільним транспортом сторони використовували у даних правовідносинах.

У Інструкції щодо заповнення спеціалізованої форми товарно-транспортної накладної при перевезенні деревини автомобільним транспортом (ТТН - ліс) визначено порядок оформлення накладної, що забезпечує достовірність відображених у них даних стосовно вчинених господарських операцій:

- у графі "Перевізник" зазначаються найменування (П.І.Б.) суб`єкта господарювання (юридичної особи або фізичної особи - підприємця) та/або прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи, що одержує для перевезення вказану у товарно-транспортній накладній деревину для власних потреб. У разі перевезення деревини власним автомобільним транспортом державного лісогосподарського підприємства зазначається "Вантажовідправник" (пункт 4 Інструкції);

- у графі "Водій" зазначаються ініціали та прізвище водія автомобільного перевізника або водія державного лісогосподарського підприємства при перевезенні деревини автомобільним транспортним засобом (пункт 7 Інструкції);

- у графі "Пункт розвантаження" зазначаються пункт розвантаження деревини та його місце розташування (пункт 9 Інструкції);

- у графі "Вантажоодержувач" зазначається найменування (П.І.Б.) суб`єкта господарювання (юридичної особи або фізичної особи - підприємця) та/або прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи, що одержує (оприбутковує) вказану в накладній деревину (пункт 10 Інструкції);

- у графі "Деревину відпустив" зазначаються посада, прізвище, ініціали та підпис особи, що здійснила відпуск деревини за товарно-транспортною накладною (пункт 15 Інструкції);

- у графі "Прийняв до перевезення" зазначаються посада, прізвище, ініціали та підпис особи, що прийняла деревину для перевезення за товарно-транспортною накладною (пункт 16 Інструкції);

- у графі "Деревину одержав: за дорученням від ___20____року __" від руки записуються номер доручення, дата, прізвище та ініціали особи, що прийняла деревину за товарно-транспортною накладною, проставляється підпис (пункт 17 Інструкції).

Матеріалами справи підтверджено, що між сторонами у справі укладений договір, який за своїм змістом та правовою природою є договором купівлі-продажу.

Як видно із матеріалів позову, на підтвердження заявленої до стягнення заборгованості позивач посилається на товарно - транспортні накладні (а.с. 19-29).

Разом з тим вказані накладні не містять реквізитів, які підтверджують отримання товару вантажоодержувачем, зокрема відсутні відомості про прийняття вантажоотримувачем (ТОВ "Веар") товару.

В наданих позивачем накладних зазначено, що товар прийняв до перевезення перевізник. Водночас матеріали справи не містять доказів уповноваження вантажоотримувачем перевізника на отримання від його імені товару.

Тобто, надані позивачем докази містять істотні недоліки, і такі недоліки перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка прийняла товар від позивача, а отже отримати повні відомості про господарську операцію та сформувати висновок, чи мала місце відповідна операція та чи дійсно виникли зміни в структурі активів та зобов`язань сторін.

Крім того відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України) на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно з пунктом 201.7 статті 201 ПК України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою (пунктом 201.10 статті 201 цього Кодексу).

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відноситься до податкового кредиту.

Підставою для виникнення в платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

Встановлюючи правило щодо обов`язкового підтвердження сум податкового кредиту, врахованих платником ПДВ при визначенні податкових зобов`язань, законодавець, безумовно, передбачає, що ці документи є достовірними, тобто операції, які вони підтверджують, дійсно мали місце.

Такий висновок сформовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 29.06.2021 зі справи №910/23097/17.

З урахуванням наведеного суд зазначає, що, оцінюючи податкові накладні у сукупності з іншими доказами у справі, господарські суди повинні враховувати фактичні дії як постачальника, так і покупця щодо відображення ними в податковому та бухгалтерському обліку постачання спірного товару.

Якщо сторона заперечує факт передачі товару за договором, але одночасно реєструє податкові накладні на придбання товарів від постачальника та формує як покупець податковий кредит за фактом поставки товару на підставі спірної накладної, і жодним чином не пояснює свої дії та правову підставу виникнення в платника права на податковий кредит з ПДВ за такою накладною, то така поведінка сторони не є добросовісною та розумною.

У цьому контексті суд ураховує висновок об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зроблений у постанові від 03.06.2022 зі справи №922/2115/19.

Зокрема, об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у пункті 9.2. постанови від 03.06.2022 у справі № 922/2115/19 конкретизувала висновок колегії суддів Касаційного господарського у складі Верховного Суду, викладений у пункті 44 постанови від 28.08.2020 зі справи №922/2081/19 таким чином: податкова накладна (в залежності від фактичних обставин певної справи) може бути допустимим доказом, на підставі якого суд встановлює факт постачання товару покупцю та його прийняття ним, якщо сторона, яка заперечує факт поставки вчинила юридично значимі дії: зареєструвала податкову накладну; сформувала податковий кредит за вказаною господарською операцією з контрагентом тощо, оскільки підставою для виникнення у платника права на податковий кредит є факт лише реального (фактичного) здійснення господарських операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей та послуг з метою їх використання у власній господарській діяльності.

Отже, з урахуванням встановлених дефектів первинних документів позивач не був позбавлений можливості надати додаткові докази в підтвердження своїх доводів, зокрема докази оприбуткування товару відповідачем, докази щодо відстеження трекінгу відпущеної деревини, докази на підтвердження наявності договірних відносин між перевізниками та відповідачем тощо. А проте позивач своїм правом не скористався. Відповідних доказів позивач суду не надав, клопотань про їх витребування у встановлені процесуальним законом строки суду не заявлено.

Згідно з правилами статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

За таких обставин суд позбавлений можливості встановити дійсні обставини отримання відповідачем товару, стягнення вартості якого становить предмет спору.

Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Приписами статей 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

З огляду на принцип змагальності сторін, розподіл обов`язку доказування та подання доказів, на позивача покладається обов`язок довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог.

Правилами статті 13 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Висновки суду

За наслідками розгляду справи суд встановив, що надані позивачем докази отримання відповідачем товару не містять підпису та/чи відтиску печатки відповідача, а тому суд не має можливості встановити дійсні обставини отримання відповідачем товару. Позивач не довів обставин порушення його прав з боку відповідача.

За таких умов суд не має підстав для стягнення з відповідача заборгованості, штрафних санкцій, та відповідальності за прострочення виконання грошового зобов`язання. А тому у позові необхідно відмовити.

Розподіл судових витрат

Згідно з положеннями статті 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку з відмовою в задоволенні позову, судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись статтями 73, 74, 76-79, 91, 120, 123, 129, 233, 238, 241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позову відмовити.

2. Судові витрати покласти на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).

Інформацію по справі, що розглядається, можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.

Повне рішення складено та підписано 06 жовтня 2023 року.

Суддя Андрій КАЧУР