Рішення

від 27.09.2023 по справі 924/751/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" вересня 2023 р. Справа № 924/751/23

м. Хмельницький

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Субботіної Л.О. за участю секретаря судового засідання Мізика М.А., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Землевпорядна компанія "Приват" м.Київ

до Акціонерного товариства "Хмельницькобленерго" м. Хмельницький

про стягнення 599 995,13 грн

Представники сторін:

позивач: ОСОБА_1. - керівник

відповідач: Чуловський В.В. - начальник юридично-договірного відділу, діє на підставі довіреності № 1395 від 30.12.2022 та додаткової угоди до трудового договору № 1 від 20.12.2021

Рішення приймається 27.09.2023, оскільки в судовому засіданні 07.09.2023 оголошувалась перерва.

В судовому засіданні відповідно до ч. 6 ст. 233 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ВСТАНОВИВ:

На адресу Господарського суду Хмельницької області 11.07.2023 надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Землевпорядна компанія "Приват" до Акціонерного товариства "Хмельницькобленерго" про стягнення 599995,13 грн. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує, що рішенням Господарського суду Хмельницької області у справі №924/912/21 від 20.01.2022 стягнуто з відповідача на користь позивача інфляційні втрати, 3% річних та витрати по оплаті судового збору в загальному розмірі 2070494,34 грн. Позивач зазначає, що рішення суду станом на 01.02.2023 не виконано. Тому, посилаючись на приписи ч. 5 ст. 11, ст.ст. 509, 526, 610, 512, 599, ч. 2 ст. 625 ЦК України, ст.ст. 173, 175 ГК України, а також враховуючи наведену позивачем судову практику, останній заявив до стягнення 537880,30 грн інфляційних втрат за період з лютого 2022 року по січень 2023 року та 62114,83 грн 3% річних за період з 01.02.2022 по 31.01.2023.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.07.2023, вказану позовну заяву передано для розгляду судді Субботіній Л.О.

Ухвалою суду від 13.07.2023 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 10:30 год. 08 серпня 2023 року.

В підготовчому засіданні 08.08.2023 суд постановив ухвалу із занесенням до протоколу судового засідання про закриття підготовчого засідання та призначення справи до судового розгляду по суті на 11:00 год. 07 вересня 2023 року.

В судовому засіданні 07.09.2023 постановлено ухвалу із занесенням до протоколу судового засідання про оголошення в судовому засіданні перерви до 11:00 год. 27 вересня 2023 року, яке вирішено провести в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за участю керівника Товариства з обмеженою відповідальністю "Землевпорядна компанія "Приват" Михайлича Р.А.

Представник позивача в судовому засіданні 27.09.2023 підтримав позовні вимоги у повному обсязі з підстав, що викладені у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні 27.09.2023 заперечив щодо позовних вимог. У відзиві на позов вказує, що в порушення норм ГПК України позивач не надав належних та допустимих доказів, які б підтверджували обставини, про які зазначено в позові, до позову не додано відповідних оригіналів та (або) належним чином завірених копій документів, відповідно до яких у позивача виникло право вимоги, а у відповідача - обов`язок задоволення такої вимоги. Зазначає, що виконання рішень суду регламентоване в Законі України "Про виконавче провадження", яким визначаються і підстави зупинення виконавчого провадження. Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 34 Закону України "Про виконавче провадження" постановою Другого відділу ДВС міста Хмельницький було зупинено виконавче провадження щодо стягнення з АТ "Хмельницькобленерго" на користь ТОВ ЗК "Приват" зазначених коштів. Зауважує, що Законом України "Про виконавче провадження" не передбачається добровільне виконання рішень суду, згідно яких належить стягнути кошти із боржника на користь стягувача, а також відсутня відповідальність за відмову від добровільного виконання подібних рішень. Відтак, в силу зупинення примусового виконання рішення суду, зупиняється і обов`язок щодо виконання зобов`язання боржника до припинення обставин, які зумовили таке зупинення. Оскільки строк виконання зобов`язання зупинено, відсутні підстави притягнення до відповідальності боржника за невиконання такого зобов`язання. Також відповідач вказує, що у випадку встановлення судом за результатами розгляду даної справи порушення прав позивача, які підлягають захисту, АТ "Хмельницькобленерго" заявляє клопотання про зменшення розміру 3% річних та інфляційних, з огляду на позицію Великої Палати Верховного Суду у справі №902/417/18. При цьому зазначає, що АТ "Хмельницькобленерго" є невід`ємною частиною об`єднаної енергетичної системи України та відноситься до стратегічно важливих підприємств держави, статутний капітал якого поділений на прості іменні акції, 70,01% з яких належить Державі Україна. Порушення виконання зобов`язань за рішенням суду не завдало збитків позивачу. До позову не надано докази понесення позивачем збитків. Звертає увагу, що внаслідок запровадження посилених протиепідемічних заходів у зв`язку із поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS Cov-2 по всій території України, у відповідача зменшились надходження грошових коштів від споживачів за надані послуги з розподілу електричної енергії. В зв`язку з цим, впали фінансові показники, що призвело до погіршення фінансового стану товариства. Крім того, відповідно до прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" відповідач позбавлений можливості нарахувати та стягнути неустойку, 3 % річних та інфляційні втрати за несвоєчасне здійснення платежів споживачам. Зауважує, що сплата 3% річних та інфляційних нарахувань може значним чином погіршити фінансовий стан товариства та призвести до неможливості виплат заробітної плати працівникам товариства, а також до інших тяжких наслідків. Так, діяльність товариства є соціально - значимою оскільки як оператор системи розподілу, відповідач забезпечує діяльність важливих соціальних об`єктів. Відтак, з метою запобігання настанню негативних наслідків для сторін, виходячи з принципу збалансованості інтересів обох сторін та враховуючи специфіку відносин, які існують на ринку електроенергії в Україні, відповідач вважає, що у разі задоволення позовних вимог позивача, є необхідність зменшити 3% річних та інфляційних. Крім того, вказує, що з урахуванням дати набрання чинності рішенням суду по справі №924/912/21 не відповідними є нарахування інфляційних втрат за прострочення грошового зобов`язання за лютий 2022 року, оскільки прострочення в цьому місяці тривало менше 15 календарних днів. З огляду на викладене відповідач просив відмовити у позові, а у разі встановлення за результатами розгляду справи порушення прав позивача - зменшити розмір 3% річних та інфляційних втрат до однієї гривні по кожному з видів стягнення.

Суд під час розгляду матеріалів справи встановив наступні обставини.

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 20.01.2022 у справі №924/912/21 було задоволено частково позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Землевпорядна компанія "Приват" м.Київ до Акціонерного товариства "Хмельницькобленерго" м. Хмельницький про стягнення 1587596,07 грн інфляційних втрат, 642075,98 грн 3% річних задоволено частково. Вирішено стягнути з Акціонерного товариства "Хмельницькобленерго" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Землевпорядна компанія "Приват" 1587596,07 грн інфляційних втрат, 449453,19 грн 3% річних, 33445,08 грн витрат по оплаті судового збору. Повне рішення складено 31.01.2022.

Постановою державного виконавця Другого відділу ДВС у м. Хмельницькому Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 23.01.2023 (ВП №70823951) відкрито виконавче провадження з виконання наказу Господарського суду Хмельницької області №924/912/21 від 22.02.2022 про стягнення коштів в сумі 2070494,34 грн.

Позивач вказує, що станом на 01.02.2023 відповідач не виконав рішення суду від 20.01.2022 у справі 924/912/21, у зв`язку із чим він звернувся до суду із даним позовом про стягнення з відповідача 537880,30 грн інфляційних втрат за період з лютого 2022 року по січень 2023 року та 62114,83 грн 3% річних за період з 01.02.2022 по 31.01.2023.

Аналізуючи надані докази та пояснення сторін, оцінюючи їх у сукупності, суд приймає до уваги наступне.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України (далі - ГК України) майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

З положень ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст. 173 ГК України вбачається, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно з п.1 ч.2 ст.11 ЦК України однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір, а в силу вимог ч.1 ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як вбачається із змісту рішення Господарського суду Хмельницької області у справі №924/912/21, рішенням Господарського суду Хмельницької області від 22.02.2017 у справі №924/949/16, яке залишено без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 11.04.2017 та постановою Вищого господарського суду України від 09.08.2017, було визнано укладеним з дня набрання законної сили рішенням договір про закупівлю між Товариством з обмеженою відповідальністю "Землевпорядна компанія "Приват" та Публічним акціонерним товариством "Хмельницькобленерго" на умовах поданого ТОВ "Землевпорядна компанія "Приват".

На підставі рішення Господарського суду Хмельницької області від 21.02.2018 по справі №924/1048/17, яке залишено без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 04.06.2018, стягнуто з ПАТ "Хмельницькобленерго" на користь ТОВ "Землевпорядна компанія "Приват" 7147231,86 грн. основного боргу, 903880,06 грн. неустойки, 430959,58 грн. інфляційних втрат, 109264,53 грн. 3% річних, 128870,04 грн. витрат по оплаті судового збору.

В подальшому рішенням Господарського суду Хмельницької області від 05.11.2018 у справі №924/672/18 стягнуто з ПАТ "Хмельницькобленерго" на користь ТОВ "Землевпорядна компанія "Приват" 545840,54грн. інфляційних втрат, 164484,24 грн. 3% річних, 10654,88 грн. витрат по оплаті судового збору.

Також на підставі рішення Господарського суду Хмельницької області від 20.01.2022 року у справі №924/912/21 було задоволено частково позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Землевпорядна компанія "Приват" м.Київ до Акціонерного товариства "Хмельницькобленерго" м. Хмельницький про стягнення 1587596,07 грн інфляційних втрат, 642075,98 грн 3% річних задоволено частково. Вирішено стягнути з Акціонерного товариством "Хмельницькобленерго" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Землевпорядна компанія "Приват" 1587596,07 грн інфляційних втрат, 449453,19 грн 3% річних, 33445,08 грн витрат по оплаті судового збору.

За приписами ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, вищенаведені факти вважаються встановленими і не потребують повторного доказування.

Позивач, звертаючись до суду із даним позовом, просить стягнути з відповідача 537880,30 грн інфляційних втрат за період з лютого 2022 року по січень 2023 року та 62114,83 грн 3% річних за період з 01.02.2022 по 31.01.2023, які нараховані за несвоєчасне виконання відповідачем зобов`язань щодо сплати стягнутих на підставі судового рішення у справі №924/912/21 коштів.

Частиною 5 ст. 11 ЦК України передбачено, що у випадках встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

Таким чином, з моменту набрання законної сили рішенням суду про стягнення у боржника виникає нове зобов`язання на підставі судового рішення та вказаних вище ст.ст. 11 та 509 ЦК України, а саме зобов`язання зі сплати стягнутих сум на користь кредитора. Таке зобов`язання у розумінні Цивільного кодексу України є грошовим, а тому у разі прострочення його виконання на нього також поширюється дія ст. 625 ЦК України. Вказана правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 31.07.2019 у справі №910/3692/18.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Ця норма кореспондується з приписами ч.1 ст. 193 ГК України.

За приписами ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, установлений договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

З наведених вище норм права вбачається, що якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов`язання (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11 травня 2018 року в справі № 914/1487/17, від 20 червня 2018 року у справі № 905/2135/17).

За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

Інфляційні втрати не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов`язання, відповідно, нарахування інфляційних втрат за наступний період необхідно здійснювати позивачем з урахуванням збільшення суми боргу на індекс інфляції попереднього місяця.

Предметом судового розгляду у даній справі є вимога позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних, які нараховані за несвоєчасне виконання відповідачем зобов`язань щодо сплати стягнутих на підставі судового рішення у справі №924/912/21 коштів.

Відповідно до ч. 1 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

За умовами ч.1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Частинами 1, 4 ст. 116 ГПК України передбачено, що перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

Суд встановив, що повне судове рішення у справі №924/912/21 було складено 31.01.2022. Отже, таке рішення набрало законної сили 22.02.2022, оскільки з врахуванням вихідних останнім днем строку для подання апеляційної скарги було 21.02.2022.

З огляду на викладене, позивач безпідставно заявив до стягнення інфляційні втрати та 3% річних, які нараховані за період з 01.02.2022 по 22.02.2022.

З урахуванням викладеного, суд провів перерахунок заявлених до стягнення 3% річних та встановив, що правомірним буде нарахування в сумі 58370,92 грн за період з 23.02.2022 по 31.01.2023 (343 дні) на суму боргу в розмірі 2070494,34 грн.

Щодо нарахованих інфляційних втрат суд зазначає, що Цивільним кодексом України, як основним актом цивільного законодавства, не передбачено механізму здійснення розрахунку інфляційних втрат кредитора у зв`язку із простроченням боржника у виконанні грошового зобов`язання.

Водночас, частиною 1 ст. 8 ЦК України визначено, що якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" визначено індексацію грошових доходів населення як встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг (ст. 1 Закону). Статтею 2 цього Закону передбачено як об`єкти індексації грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України, що не мають разового характеру, перелік яких визначено у частині першій цієї статті. Водночас, частиною 2 ст. 2 цього Закону законодавець передбачив право Кабінету Міністрів України встановлювати інші об`єкти індексації, поряд з тими, що зазначені у частині першій цієї статті.

З метою реалізації Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" Кабінет Міністрів України постановою №1078 від 17.07.2003 затвердив Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок), пунктом 1 якого передбачено, що цей Порядок визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (пункти 1-1, 4 Порядку).

Отже, при розрахунку інфляційних втрат у зв`язку з простроченням боржником виконання грошового зобов`язання до цивільних відносин, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003 та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України №265 від 27.07.2007.

Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування ст. 625 ЦК України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац 5 п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 "Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення").

Статтею 625 ЦК України передбачено розрахунок індексу інфляції не за окремі інтервали часу, а в цілому за весь період прострочення і якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику - "дефляція", то це не змінює його правової природи та не може мати наслідком пропуску такого місяця, оскільки протилежне зруйнує послідовність математичного ланцюга розрахунків, визначену Порядком проведення індексації грошових доходів населення.

У разі, якщо погашення боргу не відбувалося, то залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць розрахункового періоду перемножується послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого не відбувалося погашення боргу, та ділиться на 100 %. Для відокремлення інфляційних збитків за певний період від основної заборгованості від остаточного розрахунку основного боргу з інфляційною складовою, проведеного із застосуванням такої послідовності, віднімається основний борг, який залишився непогашеним на кінець розрахункового періоду (аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 918/631/19).

Вказаний висновок Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду конкретизував у постанові від 20.11.2020 у справі №910/13071/19, роз`яснивши, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Враховуючи вищевикладене, суд провів перерахунок заявлених до стягнення інфляційних втрат і встановив, що правомірним буде нарахування в сумі 496803,53 грн за період з березня 2022 року по січень 2023 року.

Доводи відповідача щодо відсутності підстав для притягнення його до відповідальності за невиконання зобов`язання з огляду на зупинення виконавчого провадження суд до уваги не приймає зважаючи на наступне.

Стаття 625 ЦК України входить до розділу "Загальні положення про зобов`язання" книги 5 ЦК України, тому в ній визначені загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання і її дія поширюється на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов`язань. Таким чином, у ст. 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань. Зупинення виконання рішення не впливає на реалізацію особою права за захист майнового інтересу, оскільки за змістом ч.2 ст. 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних як складова грошового зобов`язання та особлива міра відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Анаглогічна позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справі №646/14523/15-ц.

Відповідач у відзиві на позов просить про зменшення розміру 3% річних та інфляційних втрат, що підлягатимуть до стягнення, з підстав, що викладені у відзиві на позов.

Відповідно до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні, не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 12.03.2020 у справі №912/855/19 вказано, що враховуючи положення ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання. Інфляційна складова боргу не підлягає зменшенню на підставі ст. 233 ГК України та ст. 551 ЦК України, оскільки інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена ч. 2 ст. 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 20.10.2021р. у справі № 910/8396/21, від 07.09.2022р. у cправі № 910/9911/21.

Також суд враховує, що розмір заявлених позивачем до стягнення 3 % річних є мінімальним, а посилання відповідача на постанову Великої Палати Верховного Суду у справі 902/417/18 від 18.03.2020 є безпідставним, оскільки у справі № 902/417/18 розмір заявлених до стягнення відсотків річних становив 30 %, тобто вказані справи не є подібними.

З огляду на викладене, суд не вбачає підстав для зменшення 3% річних та інфляційних втрат.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч. 3 ст. 13, ст. 74 ГПК України).

Приймаючи до уваги наведені вище положення закону, враховуючи встановлені судом факти та зміст позовних вимог, суд вважає правомірними вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 496803,53 грн інфляційних втрат та 58370,92 грн 3% річних. У стягненні 41076,77 грн інфляційних втрат та 3743,91 грн 3% річних суд відмовляє.

Згідно з ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 20, 24, 27, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240-242, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Землевпорядна компанія "Приват" м.Київ до Акціонерного товариства "Хмельницькобленерго" м. Хмельницький про стягнення 599 995,13 грн задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства "Хмельницькобленерго" (м.Хмельницький, вул.Храновського, буд. 11А, код 22767506) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Землевпорядна компанія "Приват" (м.Київ, вул. Макіївська, буд. 7, кв. 165, код 36292257) 496803,53 грн (чотириста дев`яносто шість тисяч вісімсот три гривні 53 коп.) інфляційних втрат, 58370,92 грн (п`ятдесят вісім тисяч триста сімдесят гривень 92 коп.) 3% річних, 8327,64 грн (вісім тисяч триста двадцять сім гривень 64 коп.) витрат по сплаті судового збору.

Наказ видати після набрання законної сили рішенням суду.

У стягненні 41076,77 грн інфляційних втрат та 3743,91 грн 3% річних відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржено протягом 20 днів з дня складання повного тексту судового рішення. Порядок подання апеляційної скарги визначений ст. 257 ГПК України та підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України.

Повне рішення складено 06.10.2023.

Суддя Л.О. Субботіна

Виготовлено у 3 примірниках:

1- до справи,

2- позивачу на ел. адресу: zkprivat@ukr.net,

3- відповідачу на ел. адресу: kanc@hoe.com.ua.