Постанова

від 28.09.2023 по справі 910/15237/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2023 року

м. Київ

Cправа № 910/15237/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Пєскова В.Г. - головуючого, Картере В.І., Огородніка К.М.,

за участю секретаря судового засідання Багнюка І.І.,

за участю представників:

Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Економконсалтинг" - Кухарука В.О.,

керуючий санацією Публічного акціонерного товариства "Львівська вугільна компанія", арбітражний керуючий Степаненко І.Є. взяла участь у судовому засіданні особисто,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Економконсалтинг" за вх. № 9191/2021

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.08.2021

у складі колегії суддів: Грека Б.М. (головуючий), Копитової О.С., Євсікова О.О.

та на рішення Господарського суду міста Києва від 11.02.2021

у складі судді Полякової К.В.

у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Львівська вугільна компанія"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Економконсалтинг"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіс Фінанс"

про визнання правочину недійсним,

ВСТАНОВИВ:

Вступ.

1. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 25.08.2015 у справі № 914/2441/15, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 25.07.2016, порушено провадження у справі про банкрутство ПАТ "Львівська вугільна компанія".

14.06.2018 між Банком та Товариством було укладено договір факторингу, за умовами якого Банк відступив Товариству своє право грошової вимоги до ПАТ "Львівська вугільна компанія" за договором про відкриття кредитної лінії.

У подальшому за договором про відступлення права вимоги (цесії) ці грошові вимоги Товариство відступило відповідачу у справі.

Позивач, вважаючи правочин про відступлення права вимоги (цесії) № 0604 недійсним, подав до суду відповідний позов.

На розгляд суду поставлено питання наявності/відсутності правових підстав для визнання недійсним договору відступлення прав вимоги (цесії).

Хронологія подій та опис обставин, встановлених судами.

2. 14.06.2018 між Публічним акціонерним товариством "Альфа-Банк" (далі - ПАТ "Альфа-Банк") та Товариством з обмеженою відповідальністю "Авіс Фінанс" (далі - ТОВ "Авіс Фінанс") укладено договір факторингу № 04/18-Ф, за умовами якого ПАТ "Альфа-Банк" відступило ТОВ "Авіс Фінанс" своє право грошової вимоги до ПАТ "Львівська вугільна компанія" за договором про відкриття кредитної лінії від 16.01.2008 № 07-МВ/08.

3. Відповідно до пунктів 1.1.1-1.1.4 додатку № 1 до договору факторингу від 14.06.2018 № 04/18-Ф відступлено право вимоги повернення заборгованості за основною сумою кредиту відповідно до основного договору в сумі 10 750 296,11 грн; право вимоги сплати процентів за користування кредитом у розмірі, встановленому основним договором, нарахованих та несплачених на дату підписання договору в сумі 22 047 177,72 грн; право вимоги сплати процентів за користування кредитом та комісій, що будуть нараховані в майбутньому на підставі основного договору; інші, крім зазначених вище, права грошової вимоги, строк платежу за якими настав (наявна вимога), а також права вимоги, які виникнуть у майбутньому (майбутня вимога) на підставі основного договору.

4. Також, 14.06.2018 між ТОВ "Авіс Фінанс" (первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Економконсалтинг" (далі - ТОВ "Компанія "Економконсалтинг"), (новий кредитор) укладено договір про відступлення права вимоги (цесії) № 0604, за умовами пункту 2.1 якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, новий кредитор зобов`язується сплатити грошові кошти первісному кредитору, а первісний кредитор зобов`язується відступити новому кредиторові свої права грошової вимоги до боржника за основним договором в розмірі та на умовах, передбачених цим договором.

5. Додатком 1 до договору від 14.06.2018 № 0604 визначено, що новому кредитору відступаються права грошової вимоги за договором про відкриття кредитної лінії від 16.01.2008 № 07-МВ/08, а саме: право вимоги повернення заборгованості за основною сумою кредиту відповідно до основного договору в сумі 10 750 296,11 грн; право вимоги сплати процентів за користування кредитом у розмірі, встановленому основним договором, нарахованих та несплачених на дату підписання договору в сумі 22 047 177,72 грн; право вимоги сплати процентів за користування кредитом та комісій, що будуть нараховані в майбутньому на підставі основного договору; інші, крім зазначених вище, права грошової вимоги, строк платежу за якими настав (наявна вимога), а також права вимоги, які виникнуть у майбутньому (майбутня вимога) на підставі основного договору.

6. Відповідно до пункту 2.3 договору права грошової вимоги вважаються відступленими новому кредитору в день отримання первісним кредитором в повному обсязі грошових коштів, передбачених п. 3.2. цього договору, додаткового оформлення відступлення прав грошової вимоги не вимагається. Після переходу прав грошової вимоги до нового кредитора останній стає кредитором по відношенню до боржника та набуває відповідні права грошової вимоги. Таке відступлення не потребує вчинення будь-яких додаткових дій з боку нового кредитора чи первісного кредитора або підписання будь-яких документів.

7. Як передбачено пунктом 3.1 договору, загальна сума прав грошової вимоги, що відступаються відповідно до умов даного договору, становить 32 797 473,83 грн. Ціна відступлення прав грошової вимоги складає 5 775 000 грн без ПДВ.

8. Згідно з пунктом 3.2 договору новий кредитор зобов`язаний сплатити первісному кредитору ціну відступлення прав грошової вимоги шляхом перерахування в день підписання цього договору на рахунок первісного кредитора, зазначений в п. 12.1 цього Договору.

9. До вказаного договору від 14.06.2018 № 0604 сторонами підписано та скріплено печатками акт приймання-передачі оригіналів документів.

10. На виконання умов договору від 14.06.2018 № 0604 ТОВ "Компанія "Економконсалтинг" сплачено на рахунок ТОВ "Авіс Фінанс" грошові кошти в розмірі 5 775 000 грн відповідно до платіжного доручення від 14.06.2018 № 1.

11. Водночас, у провадженні Господарського суду Львівської області перебуває справа № 914/2441/15 про банкрутство ПАТ "Львівська вугільна компанія".

12. 21.11.2019 постановою Західного апеляційного господарського суду від у справі № 914/2441/15, зокрема, прийнято нове рішення про відмову в задоволенні заяви ТОВ "Компанія "Економконсалтинг" про заміну кредитора ПАТ "Альфа-Банк" правонаступником - ТОВ "Компанія "Економконсалтинг" на підставі договору відступлення права вимоги (цесії) від 14.06.2018 № 0604.

Подання позовної заяви до суду.

13. 06.10.2020 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява ПАТ "Львівська вугільна компанія" до ТОВ "Компанія "Економконсалтинг" про визнання недійсним договору відступлення прав вимоги (цесії) від 14.06.2018 № 0604, укладеного між відповідачем та ТОВ "Авіс Фінанс".

14. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що розмір грошової вимоги, яка була відступлена за спірним договором, перевищував ціну її відступлення на 27 022 473,83 грн, тому позивач вважав, що укладений між відповідачем та ТОВ "Авіс Фінанс" у справі спірний договір про відступлення права вимоги від 14.06.2018 за своєю правовою природою є договором факторингу (незважаючи на його назву як договір про відступлення права вимоги), оскільки за спірним договором відповідач як новий кредитор фактично набув право одержати прибуток у формі різниці між реальною вартістю права вимоги, що відступається і ціною такої вимоги, встановленої спірним договором. Крім того, фактором за договором, яким відповідно до частини третьої статті 1079 ЦК України може бути банк або інша банківська (фінансова) установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції. При цьому ТОВ "Компанія "Економконсалтинг" не є фінансовою установою (інформація щодо наявності/відсутності ТОВ "Компанія "Економконсалтинг" у реєстрі фінансових установ є відкритою, загальнодоступною та розміщується утримувачем реєстру Нацкомфінпослуґ на сайті).

Розгляд справи судами.

15. 11.02.2021 рішенням Господарського суду міста Києва, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 17.08.2021, позов задоволено. Визнано недійсним договір відступлення прав вимоги (цесії) від 14.06.2018 № 0604, укладений між ТОВ "Компанія "Економконсалтинг" та ТОВ "Авіс Фінанс". Стягнуто з ТОВ "Компанія "Економконсалтинг" на користь ПАТ "Львівська вугільна компанія" 2 102 грн витрат зі сплати судового збору.

16. Судові рішення мотивовано тим, що на підставі спірного договору відступлення права вимоги (цесії) від 14.06.2018 № 0604 ТОВ "Авіс Фінанс" отримало фінансування у розмірі 5 775 000 грн, а відповідач, у свою чергу, набув право одержання прибутку у формі різниці між реальною вартістю права вимоги, що відступається, і ціною вимоги, що передбачена договором про відступлення права вимоги, що свідчить про те, що оспорюваний договір за своєю юридичною природою є договором факторингу; оскільки відповідач не включений до фінансових установ у розумінні Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", то відповідно відповідач не може надавати фінансові послуги, у тому числі і у формі факторингу, у зв`язку з чим оскаржуваний договір підлягає визнанню недійсним.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ.

А. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу.

17. 06.09.2021 (згідно з відміткою на поштовому конверті "Укрпошта" трекінг № 0113301112962) ТОВ "Компанія "Економконсалтинг" надіслано до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, в якій скаржник просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.08.2021 та рішення Господарського суду міста Києва від 11.02.2021 у справі № 910/15237/20, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

18. Підставами касаційного оскарження судових рішень ТОВ "Компанія "Економконсалтинг" вказує порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, а також пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України.

19. Так, обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження ТОВ "Компанія "Економконсалтинг" зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій не в повній мірі дослідили матеріали справи, неправильно застосували статті 656, 1084 ЦК України, положення Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" (щодо не включення до фінансових установ відповідача у розумінні цього Закону), які не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та не застосували висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2018 у справі № 909/968/16, у постановах Верховного Суду від 22.01.2020 у справі № 761/40407/17, від 19.02.2020 у справі № 916/1408/19, від 16.03.2020 у справі № 640/14428/17, від 23.10.2019 у справі № 910/13263/18, від 04.06.2020 у справі № 910/1755/19, від 04.06.2020 у справі № 916/1411/19, від 01.09.2020 у справі № 916/163/17 щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах та, як наслідок, дійшли до неправильного висновку, що оспорюваний договір за своєю правовою природою є договором факторингу.

20. Водночас, скаржник звертає увагу суду на те, що судами неправильно застосовано норми процесуального права, зокрема статей 20, 74, 76 ГПК України, а також, судом першої інстанції порушено статтю 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Б. Доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу.

21. До Верховного Суду від ПАТ "Львівська вугільна компанія" надійшов відзив на касаційну скаргу ТОВ "Компанія "Економконсалтинг", в якому зазначено про правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм права та наведено прохання залишити без задоволення цю касаційну скаргу, а оскаржені судові рішення - залишити без змін.

В. Особливості касаційного провадження.

22. 22.11.2021 ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі № 910/15237/20 за касаційною Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Економконсалтинг" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.08.2021 та на рішення Господарського суду міста Києва від 11.02.2021; повідомлено учасників справи про дату, час і місце розгляду касаційної скарги у цій справі, здійснено інші процесуальні дії.

23. 16.12.2021 ухвалою Верховного Суду оголошено перерву у судовому засіданні з розгляду касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Економконсалтинг" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.08.2021 та рішення Господарського суду міста Києва від 11.02.2021 у справі № 910/15237/20 до 27.01.2022.

24. 27.01.2022 ухвалою Верховного Суду оголошено перерву у судовому засіданні з розгляду касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Економконсалтинг" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.08.2021 та рішення Господарського суду міста Києва від 11.02.2021 у справі № 910/15237/20 до 13.02.2022.

25. 17.02.2022 ухвалою Верховного Суду зупинено касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Економконсалтинг" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.08.2021 та рішення Господарського суду міста Києва від 11.02.2021 у справі № 910/15237/20 до оприлюднення Великою Палатою Верховного Суду повного тексту судового рішення у справі № 910/12525/20.

26. 07.03.2023 ухвалою Верховного Суду поновлено касаційне провадження у справі № 910/15237/20 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Економконсалтинг" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.08.2021 та рішення Господарського суду міста Києва від 11.02.2021, водночас зупинено касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Економконсалтинг" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.08.2021 та рішення Господарського суду міста Києва від 11.02.2021 у справі № 910/15237/20 до оприлюднення Великою Палатою Верховного Суду повного тексту судового рішення у справі № 910/8115/19 (910/13492/21).

27. Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру судових рішень (https://reyestr.court.gov.ua/Review/113269741) повний текст постанови Великої Палати Верховного Суду від 08.08.2023 у справі № 910/8115/19 (910/13492/21) оприлюднено 07.09.2023.

28. 12.09.2023 ухвалою Верховного Суду поновлено касаційне провадження у справі № 910/15237/20 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Економконсалтинг" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.08.2021 та рішення Господарського суду міста Києва від 11.02.2021, а також повідомлено учасників справи про дату, час і місце розгляду касаційної скарги у цій справі, здійснено інші процесуальні дії.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ.

А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої й апеляційної інстанцій.

А. Щодо суті касаційної скарги.

29. Заслухавши присутніх у судовому засіданні учасників справи, розглянувши матеріали справи, здійснивши перевірку правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційну скаргу необхідно задовольнити з таких підстав.

30. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

31. Суди першої та апеляційної інстанцій у цій справі дійшли висновку про недійсність договору відступлення прав вимоги (цесії), укладеного між ТОВ "Компанія "Економконсалтинг" та ТОВ "Авіс Фінанс", за ознакою того, що у результаті укладення договору ТОВ "Авіс Фінанс" отримало фінансування у розмірі 5 775 000 грн, а відповідач, у свою чергу, набув право одержання прибутку у формі різниці між реальною вартістю права вимоги, що відступається, і ціною вимоги, що передбачена договором про відступлення права вимоги, що свідчить про те, що оспорюваний договір за своєю юридичною природою є договором факторингу; оскільки відповідач не включений до фінансових установ у розумінні Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", то відповідно відповідач не може надавати фінансові послуги, у тому числі і у формі факторингу.

32. Судова колегія не погоджується з цими висновками судів з огляду на таке.

33. Вирішуючи питання наявності підстав для визнання спірного договору відступлення прав вимоги (цесії) недійсним, судова колегія звертається до правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.08.2023 у справі № 910/8115/19 (910/13492/21).

34. "Щодо розмежування договорів відступлення права вимоги та факторингу

43. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

44. Відповідно до статті 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

45. За частиною першою статті 513 Цивільного кодексу України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

46. Відповідно до частини першої статті 517 Цивільного кодексу України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

47. Таким чином, у Цивільному кодексі України встановлена можливість замінити кредитора у зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги новому кредитору, вчинивши відповідний правочин у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким відступається.

48. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18 (провадження № 12-1гс21, пункт 38) навела такі ознаки, притаманні договору відступлення права вимоги: 1) предметом договору є відступлення права вимоги виконання обов`язку у конкретному зобов`язанні; 2) зобов`язання, у якому відступлене право вимоги, може бути як грошовим, так і не грошовим (передача товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним чи безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, у якому виникло відповідне зобов`язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов`язанні.

49. Відповідно до статті 1077 Цивільного кодексу України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

50. Банк має право укласти договір факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги), за яким він передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони за плату, а друга сторона відступає або зобов`язується відступити банку своє право грошової вимоги до третьої особи. Загальні умови та порядок здійснення факторингових операцій визначаються Цивільним кодексом України, цим Кодексом, іншими законодавчими актами, а також нормативно-правовими актами Національного банку України (стаття 350 Господарського кодексу України).

51. Згідно зі статтею 1078 Цивільного кодексу України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

52. Сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції (стаття 1079 Цивільного кодексу України).

53. За частиною першою статті 4 Закону про фінансові послуги фінансовими вважаються такі послуги: торгівля валютними цінностями; залучення фінансових активів із зобов`язанням щодо наступного їх повернення; фінансовий лізинг; надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту; надання гарантій; фінансові платіжні послуги; у сфері страхування; діяльність у системі накопичувального пенсійного забезпечення; професійна діяльність на ринках капіталу; факторинг; банківські та інші фінансові послуги, що надаються відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність». Отже, факторинг є фінансовою послугою.

54. У пункті 5 частини першої статті 1 Закону про фінансові послуги зазначено, що фінансова послуга - це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

55. Вимоги до договору про надання фінансових послуг передбачені в статті 6 Закону про фінансові послуги.

56. Так, за змістом частини першої статті 6 Закону про фінансові послуги договір, якщо інше не передбачено законом, повинен містити: 1) назву документа; 2) назву, адресу та реквізити суб`єкта господарювання; 3) відомості про клієнта, який отримує фінансову послугу: прізвище, ім`я, по батькові, адреса проживання - для фізичної особи, найменування та місцезнаходження - для юридичної особи; 5) найменування фінансової операції; 6) розмір фінансового активу, зазначений у грошовому виразі, строки його внесення та умови взаєморозрахунків; 7) строк дії договору; 8) порядок зміни і припинення дії договору; 9) права та обов`язки сторін, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору; 9-1) підтвердження, що інформація, зазначена в частині другій статті 12 цього Закону, надана клієнту; 10) інші умови за згодою сторін; 11) підписи сторін.

57. Крім того, відповідно до пункту 1 розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 06 лютого 2014 року № 352 «Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг та внесення змін до розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 03 квітня 2009 року № 231» до фінансової послуги факторингу віднесено сукупність таких операцій з фінансовими активами (крім цінних паперів та похідних цінних паперів): фінансування клієнтів - суб`єктів господарювання, які уклали договір, з якого випливає право грошової вимоги; набуття відступленого права грошової вимоги, у тому числі права вимоги, яке виникне в майбутньому, до боржників за договором, на якому базується таке відступлення; отримання плати за користування грошовими коштами, наданими у розпорядження клієнта, у тому числі шляхом дисконтування суми боргу, розподілу відсотків, винагороди, якщо інший спосіб оплати не передбачено договором, на якому базується відступлення.

58. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16 (провадження № 12-97гс18, пункт 106) зазначила такі характеристики договору факторингу як правочину: а) йому притаманний специфічний суб`єктний склад (клієнт - фізична чи юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності, фактор - банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати фінансові, в тому числі факторингові, операції, та боржник - набувач послуг чи товарів за первинним договором); б) його предметом може бути лише право грошової вимоги (такої, строк платежу за якою настав, а також майбутньої грошової вимоги); в) метою укладення такого договору є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника; г) за таким договором відступлення права вимоги може відбуватися виключно за плату; д) його ціна визначається розміром винагороди фактора за надання клієнтові відповідної послуги, і цей розмір може встановлюватися у твердій сумі, у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається; у вигляді різниці між номінальної вартістю вимоги, зазначеної у договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю тощо; е) вимоги до форми такого договору визначені у статті 6 Закону про фінансові послуги.

59. Крім того, у постанові від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18 (провадження № 12-1гс21, пункт 48) Велика Палата Верховного Суду додатково навела ознаки договору факторингу: 1) предметом договору є надання фінансової послуги за плату; 2) зобов`язання, в якому клієнтом відступається право вимоги, може бути тільки грошовим; 3) договір факторингу має передбачати не тільки повернення фінансування фактору, а й оплату клієнтом наданої фактором фінансової послуги; 4) договір факторингу укладається тільки в письмовій формі та має містити визначені Законом про фінансові послуги умови; 5) мета договору полягає у наданні фактором та отриманні клієнтом фінансової послуги.

60. Як уже зазначалося раніше, відповідно до абзацу 1 частини першої статті 1077 Цивільного кодексу України договір факторингу передбачає, зокрема, те, що фактор передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові свою грошову вимогу до третьої особи (боржника).

61. Звідси за договором факторингу фактором має надаватися фінансова послуга, яка полягає в наданні коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту (пункт 6 частини першої статті 4 Закону про фінансові послуги), тобто грошові кошти мають передаватися клієнту в розпорядження і клієнт має сплатити фактору за відповідну послугу з фінансування (надання позики або кредиту).

62. При цьому, як зазначила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16 (провадження № 12-97гс18, пункт 61), така плата за надану фактором послугу може бути встановлена у твердій сумі, у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається, у вигляді різниці між номінальною вартістю вимоги, зазначеної в договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю.

63. При цьому сама грошова вимога, передана клієнтом фактору, не може розглядатися як плата за надану фактором фінансову послугу (позику чи кредит).

64. Натомість грошова вимога, яку клієнт передає фактору, може відступатися клієнтом фактору у зв`язку з її продажем останньому (частина перша статті 1084 Цивільного кодексу України) або з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором, оскільки за змістом частини другої статті 1084 Цивільного кодексу України фактор має право у разі невиконання клієнтом зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок заставленої грошової вимоги до боржника.

65. Таким чином, договір факторингу є змішаним договором, який обов`язково поєднує у собі елементи договору позики або кредитного договору та елементи договору купівлі-продажу грошової вимоги або договору застави грошової вимоги.

66. Виходячи з цього правочин, який не відповідає ознакам, притаманним договору факторингу, є не договором факторингу, а правочином з відступлення права вимоги (подібний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16 (провадження № 12-97гс18, пункт 106)).

67. При цьому якщо предметом та метою укладеного договору є відступлення права вимоги, а інші умови договору притаманні як договору відступлення права вимоги, так і договору факторингу, то за відсутності доказів, що підтверджують надання новим кредитором фінансової послуги (надання грошових коштів за плату, тобто позики або кредиту) попередньому кредитору, відсутні й підстави вважати такий правочин договором факторингу, а не договором відступлення права вимоги. Подібний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18 (провадження № 12-1гс21, пункт 51).

Щодо ціни продажу права вимоги

68. Статтею 177 Цивільного кодексу України визначено, що об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.

69. Згідно із частиною першою статті 178 Цивільного кодексу України об`єкти цивільних прав можуть вільно відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої в порядку правонаступництва чи спадкування або іншим чином, якщо вони не вилучені з цивільного обороту, або не обмежені в обороті, або не є невід`ємними від фізичної чи юридичної особи.

70. Відповідно до частини першої статті 190 Цивільного кодексу України майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки.

71. Поряд із цим згідно із частиною третьою статті 656 Цивільного кодексу України предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру. До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом.

72. Звідси вбачається, що право вимоги є об`єктом цивільних прав, а саме майном, яке може вільно відчужуватися від однієї особи до іншої, в тому числі на підставі договору купівлі-продажу.

73. За змістом частини першої статті 691 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

74. Як установлено у частині першій статті 627 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

75. У свою чергу абзац 1 частини першої статті 632 Цивільного кодексу України передбачає, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

76. При цьому Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що право вимоги, яка відступається (продається), може мати так звану номінальну вартість та реальну вартість.

77. Номінальною вартістю права вимоги в такому разі є розмір самої вимоги, що відступається (продається) за відповідним договором відступлення.

78. Реальна вартість права вимоги, як і будь-якого майна, формується з урахуванням ринкових умов, а саме попиту на такий вид вимоги, ліквідності такої вимоги, що залежить від імовірності її задоволення, зокрема, через наявність спору щодо вимоги або складний фінансовий стан боржника, а в процедурах банкрутства - через запровадження мораторію на задоволення вимог кредиторів, черговість задоволення таких вимог, недостатній обсяг ліквідної маси боржника для їх повного задоволення.

79. Реальна вартість права вимоги має динамічний характер (може змінюватися в будь-який момент залежно від низки обставин), на відміну від номінальної вартості, яка визначається лише розміром самої вимоги кредитора до боржника.

80. Відступлення права вимоги може відбуватись, зокрема, на підставі договору купівлі-продажу, дарування, міни. Якщо право вимоги відступається за плату (так званий продаж боргів), то сторони у відповідному договорі мають визначити ціну продажу цього майнового права. Можлива різниця між вартістю права вимоги та ціною його продажу може бути обумовлена ліквідністю цього майнового права та сама по собі (за відсутності інших ознак) не свідчить про наявність фінансової послуги, яка надається новим кредитором попередньому (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18 (провадження № 12-1гс21, пункт 57)).

81. Звідси Велика Палата Верховного Суду зазначає, що сторони договору відступлення права вимоги, зокрема договору купівлі-продажу права вимоги, мають право на власний розсуд визначити ціну, за якою право вимоги продається, з огляду на реальну вартість права вимоги, що відступається (продається), яка може бути як більшою, так і меншою за номінальну вартість такої вимоги.

82. Тобто сторони договору відступлення права вимоги, зокрема договору купівлі-продажу права вимоги, не обмежені номінальною вартістю права вимоги та встановлюють ціну, за якою таке право вимоги продається, з огляду на реальну вартість права грошової вимоги, яка залежить від попиту на такий вид грошової вимоги та ліквідності конкретної вимоги, що відступається (продається).

83. Оскільки сторони договору відступлення права вимоги не обмежені номінальною вартістю права вимоги, сама по собі різниця між номінальною вартістю права вимоги, що відступається, та ціною продажу такої вимоги, визначеною сторонами в договорі купівлі-продажу права вимоги, не може вважатися платою за договором факторингу."

35. Зважаючи на такі висновки стосовно розмежування договорів відступлення права вимоги та факторингу, беручи до уваги, що у цій справі сама по собі різниця між номінальною вартістю права вимоги, що відступається, та ціною продажу такої вимоги, визначеною сторонами в договорі купівлі-продажу права вимоги, не може вважатися платою за договором факторингу та зважаючи на відсутність інших притаманних договору факторингу ознак, зокрема, що підтверджують надання новим кредитором (ТОВ "Компанія "Економконсалтинг") фінансової послуги (надання грошових коштів за плату, тобто позики або кредиту) попередньому кредитору (ТОВ "Авіс Фінанс"), судова колегія дійшла висновку, що відсутні й підстави вважати спірний правочин договором факторингу, а не договором відступлення права вимоги.

36. Відтак, оскаржені судові рішення у цій справі підлягають скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у позові.

Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

37. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

38. Згідно із частиною першою статті 311 ГПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (частина третя статті 311 ГПК України).

39. Враховуючи вищевикладене та керуючись пунктом 3 частини першої статті 308, статтею 311 Господарського процесуального кодексу України, касаційна скарга підлягає задоволенню, оскаржені судові рішення у цій справі підлягають скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 315 ГПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Економконсалтинг" за вх. № 9191/2021 задовольнити.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.08.2021 та рішення Господарського суду міста Києва від 11.02.2021 у справі № 910/15237/20 скасувати, у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства "Львівська вугільна компанія" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Економконсалтинг" про визнання недійсним договору відступлення прав вимоги (цесії) № 0604 від 14.06.2018 відмовити у повному обсязі.

3. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Пєсков

Судді В. Картере

К. Огороднік