Постанова

від 17.08.2021 по справі 910/15237/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

звул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" серпня 2021 р. Справа№ 910/15237/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Грека Б.М.

суддів: Копитової О.С.

Євсікова О.О.

за участю секретаря судового засідання Кочурової Т.О.

за участю представників відповідно до протоколу судового засідання від 17.08.2021

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Економконсалтинг"

на рішення Господарського суду міста Києва від 11.02.2021 (повне рішення складено 23.02.2021)

у справі №910/15237/20 (суддя Полякова К.В.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Львівська вугільна компанія"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Економконсалтинг"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Авіс Фінанс"

про визнання правочину недійсним

В С Т А Н О В И В :

Суть спору.

Публічне акціонерне товариство "Львівська вугільна компанія" (далі - Позивач) звернулося до господарського суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Економконсалтинг" (далі - Відповідач) про визнання недійсним договору відступлення прав вимоги (цесії) від 14.06.2018 № 0604, укладеного між Відповідачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Авіс Фінанс".

Вимоги позову обґрунтовані тим, що розмір грошової вимоги, яка була відступлена за спірним договором, перевищував ціну її відступлення на 27 022 473,83 грн, тому Позивач вважає, що укладений між Відповідачем та ТОВ АВІС ФІНАНС у справі спірний договір про відступлення права вимоги від 14.06.2018 за своєю правовою природою є договором факторингу (незважаючи на його назву як договір про відступлення права вимоги), оскільки за спірним договором Відповідач як новий кредитор фактично набув право одержати прибуток у формі різниці між реальною вартістю права вимоги, що відступається і ціною такої вимоги, встановленої спірним договором; фактором за договором, яким Відповідно до частини 3 статті 1079 Цивільного кодексу України може бути банк або інша банківська (фінансова) установа. яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції; Товариство з обмеженою відповідальністю Компанія Економконсалтинг не є фінансовою установою (інформація щодо наявності/відсутності ТОВ Компанія Економконсалтинг у реєстрі фінансових установ є відкритою, загальнодоступною та розміщується утримувачем реєстру Нацкомфінпослуґ на сайті).

Оскаржуване судове рішення (ухвала) господарського суду першої інстанції.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.02.2021 року (суддя Полякова К.В.) вирішено позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Львівська вугільна компанія" задовольнити повністю. Визнати недійсним договір відступлення прав вимоги (цесії) від 14.06.2018 № 0604, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Економконсалтинг" (01030, м. Київ, вул. Леонтовича, 7; ідентифікаційний код 42230413) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Авіс Фінанс" (07400, Київська обл., м. Бровари, вул. О. Онікієнка, 8А; ідентифікаційний код 41159052).

Місцевий господарський суд дійшов висновку, що на підставі спірного договору відступлення права вимоги (цесії) від 14.06.2018 № 0604 ТОВ "Авіс Фінанс" отримало фінансування у розмірі 5 775 000 грн, а відповідач, у свою чергу, набув право одержання прибутку у формі різниці між реальною вартістю права вимоги, що відступається, і ціною вимоги, що передбачена договором про відступлення права вимоги, що свідчить про те, що оспорюваний договір за своєю юридичною природою є договором факторингу; оскільки відповідач не включений до фінансових установ у розумінні Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", відповідач не може надавати фінансові послуги, у тому числі і у формі факторингу, у зв`язку з чим оскаржуваний договір підлягає визнанню недійсним.

Апеляційне провадження (рух справи).

Позивач в апеляційній скарзі просить рішення господарського суду першої інстанції скасувати з підстав порушення норм матеріального та процесуального права, у задоволенні позовних вимог відмовити.

Апелянт доводить, що позивач, не будучи стороною оспорюваного правочину, не виконав обов`язку, встановленого статтею 74 Господарського процесуального кодексу України щодо доведення, не довівши яким чином порушено (зачіпаються) його права та законні інтереси; суд розглянув справу без участі представника відповідача, який є єдиним представником останнього, безпідставно відмовивши у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з участю представника у іншій справі №757/5164/21-к; суд першої інстанції неправильно застосував норми статей 656, 1084 Цивільного кодексу України, тому дійшов помилкового висновку, що оспорюваний договір за своєю юридичною природою є договором факторингу; оспорюваному договору не притаманні ознаки договору факторингу, оскільки не передбачається стягнення додаткової плати, так як ТОВ АВІС ФІНАНС отримало від відповідача суму, яка була сплачена ТОВ АВІС ФІНАНС на користь ПАТ Альфа-Банк , тобто ціна відступлення дорівнює ціні придбання; в порушення вимог ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судом не враховано висновки Верховного Суду, що викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2018 y справі №909/968/16, постановах Верховного суду від 22.01.2020 у справі №761/40407/17, від 19.02.2020 y справі №916/1408/19 та від 16.03.2020 у справі №640/14428/17, від 23.10.2019 у справі № 910/13263/18, від 19.02.2020 у справі № 916/1408/19, від 04.06.2020 у справі № 910/1755/19, від 04.06.2020 у справі №916/1411/19, від 01.09.2020 у справі № 916/163/17.

Публічне акціонерне товариство "Львівська вугільна компанія" у відзиві на апеляційну скаргу проти задоволення останньої заперечило, вказавши, зокрема, що доводи апеляційної скарги в частині порушення судом першої інстанції норм матеріального права є ідентичними доводам, що були викладені відповідачем у його відзиві на позовну заяву та не спростовують висновків суду першої інстанції, містять посилання на обставини, що були предметом перевірки Господарського суду міста Києва, яким була надана належна правова оцінка. Крім того, позивач доводить, що ТОВ "Компанія "Економконсалтинг" не може виступати фактором за оспорюваним договором, оскільки договір між ТОВ "Авіс Фінанс" та ТОВ "Компанія "Економконсалтинг" про відступлення права вимоги до ПАТ "Львівська вугільна компанія" стороною (фактором) такого договору може бути лише банк або інша фінансова установа, оскільки договір про відступлення прав вимоги по кредитному договору є за правовою природою договором факторингу; ТОВ "Авіс Фінанс" як особа, яка передає ТОВ "Компанія "Економконсалтинг" своє право вимоги до ПАТ "Львівська вугільна компанія" за кредитним договором є клієнтом, а ТОВ "Компанія "Економконсалтинг", який передає ТОВ "Авіс Фінанс" грошові кошти, є фактором; оскільки ТОВ "Компанія "Економконсалтинг" не є фінансовою установою, такий договір є недійсним через невідповідність вимогам закону.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.06.2021 для розгляду справи визначено склад колегії суддів: Грек Б.М. - головуючий суддя, Сотніков С.В., Отрюх Б.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.06.2021 прийнято справу №910/15237/20 до провадження у складі колегії суддів: головуючого судді - Грека Б.М., судді: Отрюха Б.В., Сотнікова С.В.; розгляд апеляційної скарги призначено на 13.07.2021.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.07.2021 клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Економконсалтинг про відкладення розгляду справи задоволено; розгляд справи №910/15237/20 відкладено на 17.08.2021.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.08.2021 для розгляду справи визначено склад колегії суддів: Грек Б.М. - головуючий суддя, Копитова О.С., Поляков Б.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.08.2021 заяву судді Північного апеляційного господарського суду Полякова Б.М. про самовідвід у справі №910/15237/20 задоволено; відведено суддю Полякова Б.М. від розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Економконсалтинг" на рішення Господарського суду міста Києва від 11.02.2021 (повне рішення складено 23.02.2021) у справі №910/15237/20.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.08.2021 для розгляду справи визначено склад колегії суддів: Грек Б.М. - головуючий суддя, Копитова О.С., Євсіков О.О.

Учасники справи про дату, час і місце судового засідання повідомлені відповідно до вимог статей 120, 270 ГПК України скористалися правом, передбаченим статтею 42 ГПК України, та взяли участь у судовому засіданні.

Суд апеляційної інстанції не встановив обставин, що перешкоджають розгляду справи у суді апеляційної інстанції за участю сторін.

Обставини справи, встановлені апеляційним господарським судом.

14.06.2018 між Публічним акціонерним товариством "Альфа-Банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Авіс Фінанс" укладено договір факторингу № 04/18-Ф, за умовами якого ПАТ "Альфа-Банк" відступило ТОВ "Авіс Фінанс" своє право грошової вимоги до ПАТ "Львівська вугільна компанія" за договором про відкриття кредитної лінії від 16.01.2008 № 07-МВ/08.

Відповідно до пунктів 1.1.1-1.1.4 додатку № 1 до договору факторингу від 14.06.2018 № 04/18-Ф право вимоги повернення заборгованості за основною сумою кредиту відповідно до основного договору в сумі 10 750 296,11 грн.; право вимоги сплати процентів за користування кредитом у розмірі, встановленому основним договором, нарахованих та несплачених на дату підписання договору в сумі 22047177,72 грн.; право вимоги сплати процентів за користування кредитом та комісій, що будуть нараховані в майбутньому на підставі основного договору; інші, крім зазначених вище, права грошової вимоги, строк платежу за якими настав (наявна вимога), а також права вимоги, які виникнуть у майбутньому (майбутня вимога) на підставі основного договору.

Також, 14.06.2018 між ТОВ "Авіс Фінанс" (первісний кредитор) та ТОВ "Компанія "Економконсалтинг" (новий кредитор) укладено договір про відступлення права вимоги (цесії) № 0604, за умовами пункту 2.1 якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, новий кредитор зобов`язується сплатити грошові кошти первісному кредитору, а первісний кредитор зобов`язується відступити новому кредиторові свої права грошової вимоги до боржника за основним договором в розмірі та на умовах, передбачених цим договором.

Додатком 1 до договору від 14.06.2018 № 0604 визначено, що новому кредитору відступаються права грошової вимоги за договором про відкриття кредитної лінії від 16.01.2008 № 07-МВ/08, а саме: право вимоги повернення заборгованості за основною сумою кредиту відповідно до основного договору в сумі 10 750 296,11 грн.; право вимоги сплати процентів за користування кредитом у розмірі, встановленому основним договором, нарахованих та несплачених на дату підписання договору в сумі 22047177,72 грн.; право вимоги сплати процентів за користування кредитом та комісій, що будуть нараховані в майбутньому на підставі основного договору; інші, крім зазначених вище, права грошової вимоги, строк платежу за якими настав (наявна вимога), а також права вимоги, які виникнуть у майбутньому (майбутня вимога) на підставі основного договору.

Відповідно до пункту 2.3 договору права грошової вимоги вважаються відступленими новому кредитору в день отримання первісним кредитором в повному обсязі грошових коштів, передбачених п. 3.2. цього договору, додаткового оформлення відступлення прав грошової вимоги не вимагається. Після переходу прав грошової вимоги до нового кредитора останній стає кредитором по відношенню до боржника та набуває відповідні права грошової вимоги. Таке відступлення не потребує вчинення будь-яких додаткових дій з боку нового кредитора чи первісного кредитора або підписання будь-яких документів.

Як передбачено пунктом 3.1 договору загальна сума прав грошової вимоги, що відступаються відповідно до умов даного договору, становить 32 797 473,83 грн. Ціна відступлення прав грошової вимоги складає 5 775 000 грн. без ПДВ.

Згідно з пунктом 3.2 договору новий кредитор зобов`язаний сплатити первісному кредитору ціну відступлення прав грошової вимоги, шляхом перерахування в день підписання цього договору на рахунок первісного кредитора, зазначений в п. 12.1 цього Договору.

До вказаного договору від 14.06.2018 № 0604 сторонами підписано та скріплено печатками акт прийому-передачі оригіналів документів.

На виконання умов договору від 14.06.2018 № 0604 ТОВ "Компанія "Економконсалтинг" сплачено на рахунок ТОВ "Авіс Фінанс" грошові кошти в розмірі 5775000 грн. відповідно до платіжного доручення від 14.06.2018 № 1.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 25.08.2015 у справі № 914/2441/15, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 25.07.2016, порушено провадження у справі про банкрутство ПАТ "Львівська вугільна компанія". Постановою Західного апеляційного господарського суду від 21.11.2019 у справі № 914/2441/15, зокрема, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні заяви ТОВ "Компанія "Економконсалтинг" про заміну кредитора ПАТ "Альфа-Банк" правонаступником - ТОВ "Компанія "Економконсалтинг" на підставі договору відступлення права вимоги (цесії) від 14.06.2018 № 0604.

Мотиви постанови апеляційного господарського суду.

Відповідно до статей 512, 514 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За положеннями статті 1077 Цивільного кодексу України за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Пунктом 1 розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 06 лютого 2014 року № 352 "Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг та внесення змін до розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 03 квітня 2009 року № 231" до фінансової послуги факторингу віднесено сукупність таких операцій з фінансовими активами (крім цінних паперів та похідних цінних паперів): фінансування клієнтів - суб`єктів господарювання, які уклали договір, з якого випливає право грошової вимоги; набуття відступленого права грошової вимоги, у тому числі права вимоги, яке виникне в майбутньому, до боржників за договором, на якому базується таке відступлення; отримання плати за користування грошовими коштами, наданими у розпорядження клієнта, у тому числі шляхом дисконтування суми боргу, розподілу відсотків, винагороди, якщо інший спосіб оплати не передбачено договором, на якому базується відступлення.

Із частини першої статті 1077 Цивільного кодексу України та частини п`ятої статті 5 Закону України "Про банки і банківську діяльність" вбачається, що суб`єктний склад у договорі факторингу має три сторони: клієнта, яким може бути фізична чи юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності (частина друга статті 1079 Цивільного кодексу України), фактора, яким може бути банк або інша банківська установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції (частина третя статті 1079 Цивільного кодексу України) та боржник, тобто набувач послуг чи товарів за первинним договором.

У пункті 1 частини 1 статті 1 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", норми якого є спеціальними, вказано, що фінансовими установами є банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди й компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг, а у випадках, прямо передбачених законом, - інших послуг (операцій), пов`язаних із наданням фінансових послуг. У частинах першій, другій статті 7 Закону зазначено, що юридична особа, яка має намір надавати фінансові послуги, зобов`язана звернутися до відповідного органу державного регулювання ринків фінансових послуг протягом тридцяти календарних днів з дати державної реєстрації для включення її до державного реєстру фінансових установ.

У разі якщо відповідно до закону надання певних фінансових послуг потребує ліцензування, фінансова установа має право на здійснення таких послуг лише після отримання відповідних ліцензій.

Отже, фактор для надання фінансової послуги повинен бути включеним до Державного реєстру фінансових установ.

Предметом договору факторингу може бути лише право грошової вимоги (як такої, строк платежу за якою настав, так і майбутньої грошової вимоги (стаття 1078 Цивільного кодексу України).

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 1 Закону фінансова послуга - це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

За змістом пункту 11 частини першої статті 4 Закону факторинг є фінансовою послугою.

Метою укладення договору відступлення права вимоги є безпосередньо передання такого права. Метою договору факторингу є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника.

При цесії право вимоги може бути передано як за плату, так і безоплатно. За договором факторингу відступлення права вимоги може відбуватися виключно за плату.

Ціна договору факторингу визначається розміром винагороди фактора за надання клієнтові відповідної послуги. Розмір винагороди фактора може встановлюватись по-різному, наприклад, у твердій сумі; у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається; у вигляді різниці між номінальною вартістю вимоги, зазначеної у договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю.

Якщо право вимоги відступається "за номінальною вартістю" без стягнення фактором додаткової плати, то в цьому випадку відносини факторингу відсутні, а відносини сторін регулюються загальними положеннями про купівлю-продаж з урахуванням норм стосовно заміни кредитора у зобов`язанні (частина третя статті 656 Цивільного кодексу України).

Договір факторингу спрямований на фінансування однією стороною другої сторони шляхом надання в її розпорядження певної суми грошових коштів. Вказана послуга за договором факторингу надається фактором клієнту за плату, розмір якої визначається договором. При цьому, сама грошова вимога, передана клієнтом фактору, не може розглядатись як плата за надану останнім фінансову послугу.

Плата за договором факторингу може бути у формі різниці між реальною ціною вимоги і ціною, передбаченої в договорі, право вимоги за яким передається.

Згідно з частиною першою статті 1084 Цивільного кодексу України якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові.

Також розмежування розглядуваних договорів здійснюється за їх формою: правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредитору (стаття 513 Цивільного кодексу України). Оскільки факторинг визначено пунктом 3 частини першої статті 49 Закону України "Про банки і банківську діяльність" кредитною операцією, вимоги до такого договору визначені у статті 6 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг".

Відповідно до умов оспорюваного договору первісний кредитор ТОВ "Авіс Фінанс" уступило грошову вимогу до ПАТ "Львівська вугільна компанія" за договором про відкриття кредитної лінії від 16.01.2008 № 07-МВ/08 в обмін на грошові кошти, які новий кредитор ТОВ "Компанія "Економконсалтинг" сплатило останньому, тобто за умовами договору про відступлення права вимоги фактично відбулося фінансування однієї особи іншою за рахунок передачі останній грошової вимоги до третьої особи (боржника). Сума прав грошової вимоги, відступленої відповідно до умов даного договору, становить 32 797 473,83 грн., у той час як ціна відступлення прав грошової вимоги складає 5 775 000 грн.

Таким чином, уклавши договір відступлення права вимоги за кредитним договором третя особа - ТОВ "Авіс Фінанс" отримало фінансування у розмірі 5 775 000 грн., а відповідач набув право одержання прибутку у формі різниці між реальною вартістю права вимоги, що відступається, і ціною вимоги, що передбачена договором про відступлення права вимоги. Така різниця виразилася в отриманні відповідачем від первісного кредитора права грошової вимоги первісного кредитора до боржника, строк платежу за яким настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому щодо погашення (сплати) заборгованості, а також права вимоги, які виникнуть у майбутньому (майбутня вимога) на підставі основного договору.

Отже, апеляційний господарський суд погоджується з висновком господарського суду першої інстанції, що укладений між відповідачем та ТОВ "Авіс Фінанс" оспорюваний договір за своєю юридичною природою є договором факторингу. При цьому, назва договору, як договору про відступлення права вимоги, сама по собі не змінює правової природи договору, як договору факторингу.

Одночасно, з укладенням оспорюваного договору відбулася заміна первісного кредитора - ТОВ "Авіс Фінанс", яке є фінансовою установою, що має право на здійснення операцій з надання фінансових послуг, на відповідача, який не включений до фінансових установ у розумінні Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" та не може надавати фінансові послуги, у тому числі і у формі факторингу.

Отже, позивач позбавлений усіх прав, які надані клієнтам банку як споживачам фінансових послуг, та які можуть бути захищені у судовому порядку, що свідчить про наявність порушеного права позивача, яке підлягає захисту в межах даного позову.

У контексті оцінки кожного аргументу (доводу), наданого стороною, апеляційна інстанція враховує позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах Проніна проти України (пункт 23) та Серявін та інші проти України (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Апеляційний господарський суд відхиляє аргументи апелянта щодо не доведення позивачем порушеного права, оскільки, як зазначено вище, оспорюваним договором позивач позбавлений усіх прав, які надані клієнтам банку як споживачам фінансових послуг, та які можуть бути захищені у судовому порядку. Підлягають відхиленню доводи, що відповідач був позбавлений права на участь у розгляді справи через свого представника, оскільки не доведено, що відповідач не мав об`єктивної можливості забезпечити участь представника за своїм вибором у судове засідання, про яке було відомо заздалегідь з 28.01.2021, зокрема, за обставин, що ускладнюють участь обраного представника - уповноважити іншого; суду не доведено, що обставини участі у іншому судовому засіданні, що унеможливлювали одночасну участь представника у судовому засіданні у цій справі, виникли настільки раптово, що об`єктивно не дозволили відповідачу забезпечити його участь у судовому засіданні у цій справі. Інші доводи, які стосуються правової природи оспорюваного договору, з огляду на висновки Верховного Суду у інших справах, відхиляються, оскільки не спростовують правильності правового висновку, з яким погодився апеляційний господарський суд, що укладений між відповідачем та ТОВ "Авіс Фінанс" оспорюваний договір за своєю юридичною природою є договором факторингу мотиви чого наведено вище.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до частини першої статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї; суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи наведене, Північний апеляційний господарський суд встановив, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення господарського суду першої інстанції - без зміни.

Керуючись статтями 267, 269, 270, 271, 273, 275, 276, 281-284 ГПК України, апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Економконсалтинг" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 11.02.2021 у справі №910/15237/20 залишити без зміни.

Матеріали справи №910/15237/20 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, встановлені ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Б.М. Грек

Судді О.С. Копитова

О.О. Євсіков

Повний текст постанови складено 17.08.2021 року.