Рішення

від 27.09.2023 по справі 691/47/23

ГОРОДИЩЕНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 691/47/23

Провадження № 2/691/136/23

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2023 року Городищенський районний суд Черкаської області

в складі :

судді Черненка В.О.

за участю секретаря судового засідання Шаповал Т.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Городище цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про визнання незаконними дій АТ КБ «ПриватБанк» щодо автоматичного списання коштів з карткового рахунку, повернення безпідставно стягнених грошових коштів,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до АТ КБ «ПриватБанк» про визнання незаконними дій АТ КБ «ПриватБанк» щодо автоматичного списання коштів з карткового рахунку, повернення безпідставно стягнених грошових коштів.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 02.04.2008 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір №CSR0GA0000000129, згідно якого ПАТ КБ «Приватбанк» зобов`язувався надати ОСОБА_2 кредит у розмірі 67 300, 00 грн. на термін до 02.04.2018 року. В забезпечення виконання зобов`язань за даним договором між ПАТ КБ «Приватбанк» та нею був укладений договір поруки.

ПАТ КБ «Приватбанк» звернулося до Городищенського районного суду Черкаської області із позовною заявою про стягнення заборгованості з ОСОБА_2 та з неї, ОСОБА_1 та рішенням Городищенського районного суду Черкаської області від 28.12.2018 року у справі № 691/1085/16-ц було задоволено вимоги позивача та було вирішено стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь АТ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором №CSR0GA0000000129 від 02.04.2008 року в розмірі 85266 грн. 55 коп. Однак, апеляційний суд Черкаської області змінив рішення, скасувавши його в частині стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованості по комісії за користування кредитом, пені за несвоєчасність виконання зобов`язань за кредитним договором №CSR0GA0000000129 від 02.04.2008 року. Загальна сума до стягнення за рішенням суду складала 65600,78 гривень.

Відповідно до відповіді Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області станом на 06.10.2022 року залишок заборгованості по виконавчому провадженню, відкритому на підставі вищевказаного рішення суду становить 57578, 43 гривень, включаючи витрати на виконавчий збір.

Згодом, вона отримала у відділенні АТ КБ «Приватбанк» картку без встановленого кредитного ліміту для отримання цільових виплат.

Нею, було підписано заяву про приєднання до договору та отримано картку НОМЕР_1 та присвоєно рахунок IBAN НОМЕР_2 . Отже, вона отримувала і продовжує отримувати банківські послуги від АТ КБ «Приватбанк».

Таким чином, згідно п. 22 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» вона є споживачем фінансових послуг відповідача.

Підставою звернення до суду став факт самовільного списання грошових коштів з рахунку ОСОБА_1 , що призначений для отримання цільових виплат. 01.09.2022 року ОСОБА_1 отримала від Черкаського обласного Територіального Центру Комплектування та Соціальної Підтримки грошові кошти у розмірі 225142,11 гривень виплату за зниклого безвісти чоловіка під час виконання бойового завдання в м. Сєвєродонецьк, Луганської області, що підтверджується довідкою від Черкаського районного ТЦК СП. 01.09.2022 року АТ КБ «Приватбанк» одноособово стягнув з її карткового рахунку грошові кошти у розмірі 82934,80 гривень на автоматичне погашення простроченої заборгованості та отримувачем вказано ОСОБА_2 .

Оскільки у ОСОБА_1 немає жодної кредитної заборгованості у АТ КБ «Приватбанк», а лише наявний договір поруки за кредитним договором ОСОБА_2 , відповідно автоматичне списання грошових коштів відбулося саме за кредитним договором, щодо якого уже є рішення суду, поза межами виконавчого провадження.

З такими діями АТ КБ «Приватбанк» вона не погодилась, та направила претензію, відповідь на яку на час складання даного позову не надходила, працівник АТ КБ «Приватбанк» в телефонному режимі підтвердив, що грошові кошти стягнені за договором поруки, однак не в межах виконання судового рішення, а окремо, що її обурило.

Банк безпідставно почав проводити автоматичне списання грошових коштів з належного їй поточного карткового рахунку, на якому знаходились кошти, отримані як заробітна плата, оскільки згідно ст. 1071 ЦК України, можливість такого списання передбачена виключно за розпорядженням клієнта. Вона стверджує, що не надавала банку будь-якої згоди або розпорядження на списання грошових коштів з її карткового рахунку.

За відсутності такого розпорядження кошти можуть бути списані за рішенням суду, а також у випадках встановлених законом або договором.

Також, повідомила суд про відсутність у неї заборгованості по картці НОМЕР_1 за рахунком IBAN НОМЕР_2 , що підтверджується відсутністю претензій/судових справ про стягнення з позивача будь-яких коштів у якості заборгованості по картці НОМЕР_1 за рахунком IBAN НОМЕР_2 .

Вона ніколи не погоджувала з банком умов стягнення з неї неустойки та відсотків, її ніколи не ознайомлювали з можливістю стягнення з неї неустойки та відсотків у сумі, що перевищує розмір тіла заборгованості.

Крім того, відповідно до п.7, ч.1 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин від 13.01.2006 року), кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув (аналогічна правова позиція щодо застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах викладена Верховним судом у постанові від 18.04.2018 року, справа №234/10860/16-ц). Враховуючи, що термін дії договору між АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_2 закінчився 02.04.2018 року, рішенням суду була зафіксована сума боргу, то, відповідно, відповідач не мав права вимагати у позасудовому порядку повернення кредитних коштів.

Порушення даних вимог ставить споживача у нерівне становище, оскільки позбавляє можливості опротестувати наявну заборгованість, а доведення факту відсутності заборгованості ускладнюється через втрату документів через значний проміжок часу, що минув з моменту виникнення спірних правовідносин.

Таким чином, позивач вважає, що банк не мав обґрунтованих законних підстав для примусового списання коштів з її карткового рахунку. Вважає дії відповідача протиправними та такими, що порушують її права як споживача фінансових послуг, внаслідок яких відповідач отримав грошові кошти без достатньої правової підстави, а тому повинен їх повернути.

Вона не була ознайомлена з умовами договору, оскільки їй надавалась лише заява приєднання до договору, яка не містила усіх істотних умов договору таким, чином списані за даним договором грошові кошти є безпідставно набутим майном. У зв`язку з цим, просила визнати незаконними дії АТ КБ «ПриватБанк» щодо автоматичного списання коштів з картки ОСОБА_1 НОМЕР_1 за рахунком IBAN НОМЕР_2 , відкритого в АТ КБ «ПриватБанк, в рахунок автоматичного погашення простроченої заборгованості, де отримувачем вказано ОСОБА_2 та стягнути з АТ КБ «ПриватБанк» на її користь безпідставно списані грошові кошти в сумі у розмірі 82934,80 гривень.

Діями відповідача, які полягали у завданні негативних наслідків в результаті списання грошових коштів, які позивач отримала від держави за зниклого безвісти чоловіка, було завдано позивачу також моральної шкоди. Після дій АТ КБ «Приватбанк» щодо списання грошових коштів з її рахунку, вона відчуває себе ошуканою та незахищеною. ЇЇ чоловік зник безвісти, захищаючи державу під час повномасштабного вторгнення на територію України, вона отримала соціальну виплату від держави, яка ніколи не буде співмірна тому болю, який вона переживає, але ці кошти були б витрачені на дітей та на їх потреби та розвиток, а АТ КБ «Приватбанк» нахабно, без будь яких нормативних на це підстав, списав ці кошти з її рахунку. Вона від цього страждає, думає, що буде змушена звернутись до психолога після таких дій з боку банку. На підставі викладеного вважає правомірним стягнути з відповідача моральну шкоду у розмірі десяти прожиткових мінімумів, встановлених на момент подання позовної заяви до суду, що становить 2589 грн. х 10 = 25890 гривень (ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік», згідно з якою установлено з 01.12 2022 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2589 гривень), що не являється завищеною сумою та співвідноситься до понесеного дискомфорту та відношення відповідача. Також нею понесено витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 гривень, які вона також просила стягнути з відповідача АТ КБ «ПриватБанк».

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала та просила їх задоволити у повному обсязі.

Представник відповідача заявлені вимоги не визнав, посилаючись на позицію банку викладену у відзиві на позовні заяву, згідно якого АТ КБ «ПриватБанк» ознайомившисьз позовнимивимогами ОСОБА_1 про визнаннянезаконними дійАТ КБ«ПриватБанк» щодоавтоматичного списаннякоштів зкарткового рахунку,повернення безпідставностягнених грошовихкоштів, заперечує проти їх задоволення в повному обсязі. Згідно Анкети-Заяви № б/н позичальника від 15.06.2022 року між позивачем та АТ КБ ПриватБанк був укладений Договір про надання банківських послуг, про що і не заперечує позивач в позовній заяві. Відповідно до умов укладеного договору, договір складався із заяви позичальника, пам`ятки клієнта, умов надання банківських послуг та правил користування платіжною карткою, а також тарифів. Даний договір укладений між сторонами шляхом акцептування клієнтом публічної пропозиції банку на комплексне обслуговування фізичних осіб. Позивач стверджує, що Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви-анкети. Вказаний текст є лише електронною версією такого документу, яка не містить будь-яких необхідних для даного виду документа реквізитів, в тому числі дати та підпису як представника банку так і позивача. Тому положення зазначених Умов та правил не можуть бути застосовані до договірних відносин, які виникли між сторонами. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді можливість банку здійснювати списання грошових коштів в рахунок погашення заборгованості з усіх рахунків позивача.

В той час, викладені вище твердження не відповідають дійсності, оскільки, під час підписання кредитного договору Позичальнику були роз`яснені його умови та не існувало ніяких інших умов, які б примусили її прийняти ці пропозиції на вкрай невигідних для себе умовах. Тобто, своїм підписом на кредитному договорі Позивач підтвердила наявність домовленостей між Банком та Позичальником. Жодних дій, щодо спонукання до підписання кредитного договору зі сторони Банку не було та не могло бути, оскільки відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Позивача в письмовій формі було ознайомлено з тарифами банку, а також умовами кредитування з використанням платіжної картки «Універсальна». На підтвердження цього Позивач поставив свій підпис в анкеті-заяві про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг АТ КБ «ПриватБанк». Так відповідно до п. 21. Заяви про відкриття Поточного рахунку та приєднання до Умов та Правил надання послуги «Картка для виплат», Клієнт підтверджує, що ознайомлений з Умовами та Правилами надання банківських послуг, які розміщено на сайті https://privatbank.ua/terms. п. 12. Заяви про відкриття Поточного рахунку та приєднання до Умов та Правил надання послуги «Картка для виплат», Сторони домовились, що права та обов`язки Сторін встановлені в п.п. 2.1.3.2 -2.1.3.5 Умов та Правил. п. 22. Підписанням Заяви Клієнт підтверджує, що Банком надано йому інформацію, передбачену ч.2 ст.12 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг». Таким чином, договір укладений з дієздатною особою, у спосіб і у формі, що не суперечать чинному законодавству. В договорі передбачені всі права та обов`язки сторін, умови щодо його виконання, а також умови його припинення. Отже підстав для задоволення позову немає.

Щодо договірного списання коштів Банком, то ОСОБА_1 , підписавши заяву про відкриття Поточного рахунку та приєднання до Умов та Правил надання послуги, тим самим уклала з відповідачем договір, який відповідно до ст.634 ЦК є договором приєднання. Згідно анкети-заяви, підписаної позивачем, позивач погодився на укладення договору з відповідачем та з Умовами та правилами надання банківських послуг АТ КБ «ПриватБанк», які розміщені на офіційному сайті за адресою: www.privatbank.ua. Відповідно до п.1.1.3.2.11 Умов і правил Банк має право проводити договірне списання з усіх відкритих в Банку рахунків клієнта в погашення кредитної заборгованості Клієнта і третіх осіб, за кредитами, в яких Клієнт є поручителем, а також будь-який іншій заборгованості, яка виникла у Клієнта, зважаючи невиконаних зобов`язань перед Банком. Відповідачка не надала своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за Кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до Умов Договору, що має відображення у Розрахунку заборгованості за Договором, який наданий представником позивача, таким чином відповідачка у порушення умов кредитного договору, та статей 509,526,1054 ЦК України зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконала. Відповідно до вимог ч.2 ст. 1059, ч.2 ст. 1054 ЦК України наслідками порушення Боржником зобов`язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право Заявника достроково вимагати повернення всієї суми кредиту. Також, важливим аспектом є договір поруки, про який зазначає позивач, від 19.08.2013 року, а саме відповідно до п.8 поручитель доручає кредитору списувати грошові кошти з усіх своїх поточних рахунків у валюті Кредиту або у валюті, відмінній від валюти Кредиту, при наявності на них необхідної суми грошових коштів, не наданих в кредит, в межах сум, що підлягають сплаті кредитору за цим Договором, при настанні строків платежів згідно п.6. цього договору (здійснювати договірне списання). Списання грошових коштів здійснюється у відповідності до встановленого законодавством порядку. У випадку недостатності чи відсутності у поручителя коштів у національній валюті України для погашення заборгованості за кредитом у національній валюті України і/чи відсотків за його користування, і/чи винагороди, і/чи штрафів (пені), кредитор має право на списання коштів в іноземній валюті, у розмірі, еквівалентному сумі заборгованості по Кредитному договору в національній валюті України на дату погашення, і продаж стягненої іноземної валюти на Міжбанківському валютному ринку України (далі МВРУ) (за курсом МВРУ для цієї операції на дату її проведення), з відшкодуванням кредитору витрат на сплату зборів, комісій і вартості наданих послуг. При цьому поручитель доручає кредитору оформити заявку на продаж іноземної валюти на МВРУ від імені поручителя. П. 9 Договору поруки встановлює, що у випадку невиконання поручителем зобов`язань боржника за Кредитним договором на протязі 5 (п`яти) календарних днів з моменту отримання письмової вимоги кредитора, зазначеної в п.5 цього Договору, поручитель сплачує на користь кредитора пеню в розмірі 0,15% відсотків за день, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожний календарний день прострочення. Сплата пені здійснюється в гривні. У випадку, якщо кредит видається в іноземній валюті, пеня сплачується в гривневому еквіваленті по курсу НБУ на дату сплати. Сплата пені не звільняє поручителя від виконання зобов`язань за цим Договором. Враховуючи вищевикладене, списання грошових коштів, з рахунку є договірним списанням коштів в рахунок погашення заборгованості, яка обліковується за Позивачем у Банку. Отже, порушень з боку ПриватБанку не допущено, адже АТ КБ "ПриватБанк" діяв згідно з нормами чинного законодавства України, а також у рамках договірних відносин з клієнтом.

Щодо стягнення моральної шкоди, то згідно вимог чинного законодавства, вона повинна буди доведена відповідними доказами, розрахунками і т.д. саме відповідачем. В нашому випадку відсутні будь-які докази, що підтверджували б визначені ст. 23 ЦК України умови відшкодування. Враховуючи викладене, керуючись вимогами ЦПК, п.14 Постанови Пленуму ВССУ від 30.03.2012 року «Про практику застосування судам законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», Постановою Пленуму ВСУ від 06.11.2009 №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочин недійсними», просив відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 повністю.

Суд, вислухавши представника позивача, представника відповідача, повно і всебічно з`ясувавши обставини, на які сторони посилалася як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, вважає наступне.

Судом встановлено, що 02.04.2008 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір №CSR0GA0000000129, згідно якого ПАТ КБ «Приватбанк» зобов`язувався надати ОСОБА_2 кредит у розмірі 67 300, 00 грн. на термін до 02.04.2018 року. В забезпечення виконання зобов`язань за договором №CSR0GA0000000129, між ПАТ КБ «Приватбанк» та поручителем ОСОБА_3 був укладений договір поруки. Позичальник ОСОБА_2 неналежним чином виконував взяті на себе зобов`язання за кредитним договором.

ПАТ КБ «Приватбанк», скориставшись своїм законним правом, звернулося до Городищенського районного суду Черкаської області з позовною заявою про стягнення заборгованості з ОСОБА_2 та з ОСОБА_1 та рішенням Городищенського районного суду Черкаської області від 28.12.2018 року у справі № 691/1085/16-ц було задоволено вимоги позивача та стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь АТ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором №CSR0GA0000000129 від 02.04.2008 року на розрахунковий рахунок № НОМЕР_3 , МФО 305299, Код ЄДРПОУ 14360570 в розмірі 85266 грн. 55 коп. Постановою Апеляційного суду Черкаської області від 02.04.2019 року було частково змінено вищезазначене рішення, скасовано його в частині стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованості по комісії за користування кредитом, пені за несвоєчасність виконання зобов`язань за кредитним договором №CSR0GA0000000129 від 02.04.2008 року. Загальна сума до стягнення за рішенням суду складала 65600,78 гривень.

Відповідно до відповіді Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області, станом на 06.10.2022 року залишок заборгованості по виконавчому провадженню, відкритому на підставі вищевказаного рішення суду становила 57578, 43 гривень, включаючи витрати на виконавчий збір.

15.06.2022 року, ОСОБА_1 , шляхом підписання заяви про відкриття Поточного рахунку та приєднання до Умов та Правил надання послуги «Картка для виплат» отримала у відділенні АТ КБ «Приватбанк» картку без встановленого кредитного ліміту НОМЕР_1 для отримання цільових виплат на рахунок IBAN НОМЕР_2 .

Таким чином, згідно п. 22 ст. 1 ЗУ «Про захист прав споживачів», позивач є споживачем фінансових послуг відповідача.

01.09.2022 року ОСОБА_1 отримала від Черкаського обласного Територіального Центру Комплектування та Соціальної Підтримки грошові кошти (заробітну плату) у розмірі 225142,11 гривні зниклого безвісти чоловіка під час виконання бойового завдання в м. Сєвєродонецьк, Луганської області (підтверджується довідкою від Черкаського районного ТЦК СП та «скріншотом» СМС-повідомлення з телефону позивача).

01.09.2022 року АТ КБ «Приватбанк» одноособово, згідно квитанції WFRM202209011032857691 від 01.09.2022 року стягнув з вказаного карткового рахунку ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 82934,80 гривні на автоматичне погашення простроченої заборгованості де отримувачем зазначених коштів вказаний ОСОБА_2 (підтверджується дублікатом чеку АТ КБ «Приватбанк» TS206266 від 07.12.2022 року).

Підставою звернення до суду став факт самовільного списання грошових коштів з рахунку ОСОБА_1 , що призначений для отримання цільових виплат.

В письмових заявах та в судовому засіданні, позивач посилався, а представник відповідача підтвердив що автоматичне списання грошових коштів з рахунку позивача було здійснене у погашення заборгованості за кредитним договором укладеним з ОСОБА_2 02.04.2008 року та договором поруки, укладеним позивачем з відповідачем 19.08.2013 року у забезпечення вказаного договору кредиту.

При цьому, в супереч рішенню суду, яким заборгованість за кредитним договором « ОСОБА_2 » перед АТ КБ «Приватбанк» була визначена у розмірі 65600,78 гривні, а станом на час автоматичного списання складала 57578, 43 гривні, відповідач списав з рахунку позивача самостійно розраховану заборгованість у сумі 82934,80 гривні.

Обгрунтовуючи свої дії та позицію по спору, представник відповідача посилався на те, що Банк діяв відповідно до умов договору про надання банківських послуг, укладеного між позивачем та відповідачем згідно Анкети-Заяви позичальника №б\н від 15.06.2022 року. Підписавши заяву про відкриття Поточного рахунку та приєднання до Умов та Правил надання послуги, позивач тим самим уклала з відповідачем договір, який відповідно до ст.634 ЦК є договором приєднання. Згідно анкети-заяви, підписаної позивачем, позивач погодився на укладення договору з відповідачем та з Умовами та правилами надання банківських послуг АТ КБ «ПриватБанк», які розміщені на офіційному сайті за адресою: www.privatbank.ua. Відповідно до п.1.1.3.2.11 Умов і правил Банк має право проводити договірне списання з усіх відкритих в Банку рахунків клієнта в погашення кредитної заборгованості Клієнта і третіх осіб, за кредитами, в яких Клієнт є поручителем, а також будь-який іншій заборгованості, яка виникла у Клієнта, зважаючи невиконаних зобов`язань перед Банком. Відповідачка не надала своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за Кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до Умов Договору, таким чином у порушення умов кредитного договору та ст.ст. 509, 526, 1059, ч.2 ст.1054 ЦК України наслідками порушення Боржником зобов`язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право Заявника достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.

Крім того, представник відповідача щодо правомірності своїх дій по списанню коштів посилався на договір поруки, укладений позивачем з Банком 13.08.2013 року, згідно умов якого кредитору було надано право списувати грошові кошти з рахунків позивача в межах сум, що підлягають сплаті кредитору за договором кредиту в разі їх несплати у встановлені строки позичальником.

Наведені посилання представника відповідача суд вважає хибними, виходячи з наступного.

ПАТ КБ «Приватбанк», вже скористався своїм правом вимагати повернення всієї суми кредиту ще в 2018 році, в результаті чого рішенням Городищенського районного суду Черкаської області від 28.12.2018 року у справі № 691/1085/16-ц було задоволено вимоги позивача та стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь АТ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором №CSR0GA0000000129 від 02.04.2008 року в розмірі 85266 грн. 55 коп. Постановою Апеляційного суду Черкаської області від 02.04.2019 року було частково змінено вищезазначене рішення і загальна сума до стягнення за рішенням суду складала 65600,78 гривні.

Тобто, на час списання коштів з рахунку позивача у сумі 82934,80 гривні, судовими рішеннями вже було встановлено заборгованість за вказаним договором в кінцевій сумі 65600,78 гривні, а станом на час автоматичного списання, згідно інформації Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області, залишок заборгованості по виконавчому провадженню, відкритому на підставі вищевказаних рішень суду становив 57578, 43 гривні, включаючи витрати на виконавчий збір.

Таким чином, з ухваленням вищезазначених судових рішень про стягнення заборгованості за кредитним договором №CSR0GA0000000129 від 02.04.2008 року та відкриттям виконавчого провадження, нараховувати заборгованість та проводити списання коштів з рахунку позивача відповідно до умов цього договору та договору поруки, правових підстав у відповідача, не було, оскільки це привело б до подвійного стягнення суми заборгованості.

В даному разі, у відповідача виникло право на звернення до суду з позовною заявою про захист свого права в порядку ст.625 ЦК України і жодної правової підстави для «договірного списання» грошових коштів з рахунку позивача у розмірі 82934,80 гривні.

Вищенаведене повністю узгоджується з давно сформованою правовою позицією Верховного Суду, який неодноразово наводив її в своїх постановах. Зокрема, в своїй постанові від 28.03.2018 року у справі № 444/9519/12 Велика Палата Верховного суду зазначила що після спливу визначеного договором строку кредитування чи в разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із ч.2 ст. 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється. Права та інтереси кредитора в охоронних правовідносинах забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України. Аналовічна правова позиція висловлена ВП ВС у постанові від 13.06.2018 року у справі № 548/981/15-ц, згідно якої, з моменту розірвання кредитного договору в позичальника залишається обов`язок повернути кредитодавцеві заборгованість, нараховану за цим договором станом на день його розірвання, а кредитодавець втрачає право нараховувати передбачені кредитним договором проценти та неустойку за період після розірвання цього договору. Права й інтереси кредитодавця у правовідносинах з позичальником після розірвання кредитного договору забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України. Крім того, ВП ВС у своїй постанові від 04.07.2018 року у справі № 310/11534/13-ц вказала, що наявність судового рішення про дострокове задоволення вимог кредитора щодо всієї суми заборгованості, яке боржник виконав не в повному обсязі, не є підставою для нарахування процентів та пені за кредитним договором, а є підставою виникнення права на отримання гарантій належного виконання зобов`язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України.

Щодо Умов та правил надання банківських послуг АТ КБ «ПриватБанк», які розміщені на офіційному сайті за адресою: www.privatbank.ua.,з якимипогодився позивачшляхом підписанняАнкети-Заяви15.06.2022року таякі передбачають«договірне списання»грошових коштівз рахунківклієнта,на якіяк напідставу автоматичногосписання коштівпосилався представниквідповідача,то судвважає щопідписана позивачемАнкета-Заява,за відсутностіінших доказів,не єпідтвердженням того,що позивачбула ознайомленаз відповіднимирозділами Умовта правилнадання банківськихпослуг АТКБ «ПриватБанк»,які передбачають«договірне списання»коштів зїї рахунку.Оскільки умовидоговорів приєднаннярозробляються банком,тому повиннібути зрозуміліусім споживачамі доведенідо їхвідома,у зв`язкуіз чимбанк маєпідтвердити,що начас укладеннявідповідного договорудіяли самеці умови,а неінші.Тому зогляду назміст статей633,634ЦК Україниможна вважати,що другийконтрагент (споживачпослуг банку)лише приєднуєтьсядо тихумов,з якимивін ознайомлений.У Анкеті-Заяві15.06.2022року непрописані відповіднірозділи Умовта правилнадання банківськихпослуг АТКБ «ПриватБанк»,які передбачають«договірне списання»коштів зрахунку позивача,а томунемає підставвважати,що позивачпідписуючи 15.06.2022року Анкету-Заявубула ознайомленаз їхзмістом таприєдналася доних.Крім того,з урахуваннямосновних засадцивільного законодавствата необхідностіособливого захистуспоживача укредитних правовідносинах,суд вважає,що пересічнийспоживач банківськихпослуг зурахуванням звичайногорівня освітита правовоїобізнаності,не можеефективно здійснитисвої правабути проінформованимпро умовинадання банківськоїпослуги,зокрема,шляхом підписаннязаяви провідкриття Поточногорахунку таприєднання доУмов таПравил наданняпослуги «Карткадля виплат»,оскільки Умовита правиланадання банківськихпослуг цезначний заобсягом документ,що стосуєтьсяусіх аспектівнадання банківськихпослуг тапотребує якзначного часу,так івідповідної фаховоїпідготовки длярозуміння цихправил тимбільше співвідносноз конкретнимвидом кредитногодоговору.Отже,в данійсправі підписанаАнкета-Заявапро приєднаннядо Умовта правилнадання банківськихпослуг немогла бутипідставою для«договірного списання»коштів зрахунку позивачау рахунокпогашення заборгованостіпо кредитномудоговору.Наведене вищеповністю узгоджується зусталеною практикоюВерховного Суду,висловленою вряді своїхпостанов врізні роки,зокрема ів постановіВП ВСвід 03.07.2019року в справі № 342/180/17.

Крім того, як зазначалося вище, 01.09.2022 року АТ КБ «Приватбанк», згідно квитанції WFRM202209011032857691 від 01.09.2022 року стягнув з карткового рахунку ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 82934,80 гривні, вказавши, що це автоматичне погашення простроченої заборгованості, проте отримувачем зазначених коштів вказаний ОСОБА_2 . Суду не надано відповідачем жодного доказу щодо правомірності такої банківської операції, що на думку суду, є окремою підставою для задоволення вимог позивача.

У відповідностідо ч.ч.1,2,3ст.1066ЦК України,за договоромбанківського рахункабанк зобов`язуєтьсяприймати ізараховувати нарахунок,відкритий клієнтові(володільцевірахунка),грошові кошти,що йомунадходять,виконувати розпорядженняклієнта проперерахування івидачу відповіднихсум зрахунка тапроведення іншихоперацій зарахунком. Банкмає правовикористовувати грошовікошти нарахунку клієнта,гарантуючи йогоправо безперешкоднорозпоряджатися цимикоштами. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші обмеження його права щодо розпорядження грошовими коштами, не передбачені законом, договором між банком і клієнтом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку.

Згідно ч. 1 ст. 1067 ЦК України, договір банківського рахунку укладається в письмовій формі для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунку в банку на умовах, погоджених сторонами.

У відповідностідо ч.ч.1,2,3ст.12ЦПК України,цивільне судочинствоздійснюється назасадах змагальностісторін. Учасникисправи маютьрівні праващодо здійсненнявсіх процесуальнихправ таобов`язків,передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Таким чином, банк не мав обґрунтованих законних підстав для примусового списання коштів з карткового рахунку ОСОБА_1 , оскільки представником відповідача ні в судовому засіданні ні, у відзиві на позовну заяву не було наведено передбачених законом підстав, щодо списання грошових коштів, саме у розмірі 82934,80 гривень, (рішенням Городищенського районного суду Черкаської області від 28.12.2018 року стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором №CSR0GA0000000129 від 02.04.2008 року в розмірі 85266 грн. 55 коп., зміненим частково постановою Апеляційного суду Черкаської області від 02.04.2019 року загальна сума до стягнення складала 65600,78 гривень), які зараховані на автоматичне погашення простроченої заборгованості (квитанція WFRM202209011032857691 від 01.09.2022 року) де отримувачем вказаних коштів є ОСОБА_2 .

Такі дії відповідача АТ «ПриватБанк» є протиправними та такими, що порушують права позивача ОСОБА_1 як споживача фінансових послуг, внаслідок яких відповідач отримав грошові кошти без достатньої правової підстави, а тому повинен їх повернути, тому позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення.

Щодо вимогипро стягненняморальної шкоди,то згідноз положеннямист.23ЦК України,особа маєправо навідшкодування моральноїшкоди,завданої внаслідокпорушення їїправ. Моральнашкода полягає уфізичному болюта стражданнях,яких фізичнаособа зазналау зв`язкуз каліцтвомабо іншимушкодженням здоров`я; удушевних стражданнях,яких фізичнаособа зазналау зв`язкуз протиправноюповедінкою щодонеї самої,членів їїсім`їчи близькихродичів; удушевних стражданнях,яких фізичнаособа зазналау зв`язкуіз знищеннямчи пошкодженнямїї майна; уприниженні честіта гідностіфізичної особи,а такожділової репутаціїфізичної абоюридичної особи. Якщоінше невстановлено законом,моральна шкодавідшкодовується грошовимикоштами,іншим майномабо вінший спосіб. Розміргрошового відшкодуванняморальної шкодивизначається судомзалежно відхарактеру правопорушення,глибини фізичнихта душевнихстраждань,погіршення здібностейпотерпілого абопозбавлення йогоможливості їхреалізації,ступеня виниособи,яка завдаламоральної шкоди,якщо винає підставоюдля відшкодування,а такожз урахуваннямінших обставин,які маютьістотне значення.При визначеннірозміру відшкодуваннявраховуються вимогирозумності ісправедливості. Моральнашкода відшкодовуєтьсянезалежно відмайнової шкоди,яка підлягаєвідшкодуванню,та непов`язаназ розміромцього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі, неправомірними рішеннями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала за наявності її вини.

При цьому, суд, керується роз`ясненнями Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», відповідно до п.3 якої під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати зокрема: в моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушення стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

В п.5 цієї постанови визначено, що обов`язковому з`ясуванню при вирішенні справи про відшкодування моральної шкоди підлягають наступні обставини: чи підтверджується факт заподіяння моральної шкоди чи фізичних страждань немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в який матеріальній формі оцінюється заподіяна моральна шкода.

Згідно з п.9 цієї Постанови розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості

Враховуючи вищевикладене, те що позивачем не надано суду жодного належного та достатнього доказу на підтвердження заподіяння АТ КБ «ПриватБанк» своїми діями, які полягали у списанні коштів з її рахунку моральної шкоди, тому заявлена позовна вимога є необґрунтованою та до задоволення не підлягає.

Щодо судових витрат,то суд вважає до наступне.

Позивач та її представник просили стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати у сумі 5000 гривень 00 копійок - за надання правничої допомоги, як доказ надано копії договору про надання адвокатських послуг № 12/1 від 08.12.2022 року, укладеного між позивачем ОСОБА_1 та адвокатом Мартинюк М.Р., додатку № 12/1 від 08.12.2022 року до договору про надання адвокатських послуг та квитанції № 0.0.2798177668.1 від 29.12.2022 року про перерахування ОСОБА_1 адвокату Мартинюк М.Р. суми в розмірі 5000 гривень 00 копійок.

Згідно зі ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволення позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, зокрема у разі часткового задоволення позову, - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Надані позивачем та її представником документи, суд вважає належними, тому суд вважає, що заявлені витрати на правничу допомогу позивача у сумі 5000 гривень 00 копійок, підлягають до задоволення.

На підставі наведеного та керуючись Постановою Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», ст.ст. 4, 12, 1066, 1067, 1167 ЦК України, ст. ст. 2, 4, 5, 9, 10, 12,13, 17, 18, 76 81, 89, 133,137,141, 258, 259, 263-265 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Позов задоволити частково.

Визнати незаконними дії Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» щодо автоматичного списання коштів з картки ОСОБА_1 номер НОМЕР_1 за рахунком IBAN НОМЕР_2 , відкритої в АТ КБ «ПриватБанк в рахунок автоматичного погашення простроченої заборгованості, де отримувачем вказано, ОСОБА_2 .

Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (юридична адреса вул. Грушевського, 1Д, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 14360570) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_4 , зареєстрованій по АДРЕСА_1 безпідставно списані грошові кошти у розмірі 82934 (вісімдесят дві тисячі дев`ятсот тридцять чотири) гривні 80 копійок.

Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (юридична адреса вул. Грушевського, 1Д, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 14360570) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_4 , зареєстрованій по АДРЕСА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 (п`ять тисяч) гривень 00 копійок.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги в 30-ти денний строк, з дня проголошення рішення.

Повний текст рішення виготовлений 06.10.2023 року.

Суддя В. О. Черненко