Постанова

від 04.10.2023 по справі 683/418/23

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

04 жовтня 2023 року

м. Київ

справа № 683/418/23

провадження № 61-6359св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,

Шиповича В. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - приватне акціонерне товариство «Старокостянтинівське міжрайагропостач»,

відповідач - Старокостянтинівська міська рада Хмельницької області,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу приватного акціонерного товариства «Старокостянтинівське міжрайагропостач» на ухвалу Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області, у складі судді Цішковського В. А., від 17 лютого

2023 року та постанову Хмельницького апеляційного суду, у складі колегії суддів: П`єнти І. В., Корніюк А. П., Талалай О. І., від 29 березня 2023 року,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2023 року приватне акціонерне товариство (далі - ПрАТ) «Старокостянтинівське міжрайагропостач» звернулось до суду із позовом до Старокостянтинівської міської ради Хмельницької області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , про визнання незаконними рішень та скасування реєстрації земельних ділянок.

Позовна заява мотивована тим, що відповідно до державного акту на право постійного користування землею серії ХМ 050, виданого 02 червня

1994 року на підставі рішення Старокостянтинівської міської ради

народних депутатів № 3 від 06 квітня 1994 року, у користуванні

ПрАТ «Старокостянтинівське міжрайагропостач», яке є правонаступником Міжрайонного підприємства по матеріально-технічному забезпеченню

м. Старокостянтинів, перебуває земельна ділянка, площею 5,222 га, за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивачу стало відомо про надання Старокостянтинівською міською радою Хмельницької області третім особам дозволів на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, прийняття рішень про затвердження таких проектів і надання у власність земельних ділянок та, як наслідок, реєстрацію земельних ділянок з кадастровими номерами: 6810800000:03:017:0101, 6810800000:03:017:0097, 6810800000:03:017:0099, 6810800000:03:017:0098, 6810800000:03:017:0100, 6810800000:03:017:0103.

Однак зазначені земельні ділянки накладаються на земельну ділянку, що перебуває в постійному користуванні ПрАТ «Старокостянтинівське міжрайагропостач», яке будучи землекористувачем, не надавало згоди на вилучення зі свого користування частини земельної ділянки, а тому відповідні рішення міської ради та реєстрація земельних ділянок є протиправними.

Також товариство вважало, що відсутність зареєстрованого речового права на земельні ділянки за третіми особами протягом більше як двох років є додатковою підставою для задоволення позову.

Посилаючись на викладене, позивач просив суд:

- визнати незаконними та скасувати рішення Старокостянтинівської міської ради № 13 від 03 липня 2020 року в частині надання третім особам дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення із земель житлової та громадської забудови, які не надані у власність та користування (запасу), розташованих по АДРЕСА_2 земельних ділянок, орієнтовною площею 1 000 кв. м, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибні ділянки) з подальшим наданням їх у власність (користування);

- скасувати державну реєстрацію земельних ділянок з кадастровими номерами: 681080000:03:017:0101, 6810800000:03:017:0097, 6810800000:03:017:0099, 681080000:03:017:0098, 6810800000:03:017:0100, 6810800000:03:017:0103;

- визнати незаконними та скасувати рішення Старокостянтинівської міської ради № 18 від 20 листопада 2020 року в частині затвердження проектів землеустрою щодо відведення розташованих по АДРЕСА_2 земельних ділянок, площею 1 000 кв. м, та надання безкоштовно у власність третім особам земельних ділянок з кадастровими номерами: 681080000:03:017:0101, 6810800000:03:017:0097, 6810800000:03:017:0099, 681080000:03:017:0098, 6810800000:03:017:0100.

Короткий зміст оскаржуваних судових рішень

Ухвалою Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області

від 17 лютого 2023 року, залишеною без змін постановою Хмельницького апеляційного суду від 29 березня 2023 року, у відкритті провадження у цивільній справі відмовлено на підставі пункту 1 частини першої статті 186 ЦПК України.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що у ПрАТ «Старокостянтинівське міжрайагропостач» спір виник із органом місцевого самоврядування - Старокостянтинівською міською радою Хмельницької області, з приводу прийнятних рішень щодо земельних ділянок, які потягли за собою їх реєстрацію, тому даний спір має розглядатись за правилами господарського судочинства.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі представник ПрАТ «Старокостянтинівське міжрайагропостач» - адвокат Оніщук Є. О. просить оскаржувані судові рішення скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

01 травня 2023 року представник ПрАТ «Старокостянтинівське міжрайагропостач» - адвокат Оніщук Є. О. подав касаційну скаргу на ухвалу Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 17 лютого 2023 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 29 березня 2023 року.

Ухвалою Верховного Суду від 12 червня 2023 року відкрито касаційне провадження, витребувано матеріали справи із суду першої інстанції. У червні 2023 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 17 серпня 2023 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Підставами касаційного оскарження заявник зазначає порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права щодо судової юрисдикції.

Наголошує, що предметом спору є скасування рішення міської ради в частині надання третім особам дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок з подальшим наданням їх у власність, скасування державної реєстрації земельних ділянок, скасування пунктів рішення міської ради в частині затвердження проектів землеустрою та надання безкоштовно у власність земельних ділянок третім особам, які є фізичними особами та не є суб`єктами підприємницької діяльності.

Звертає увагу на висновки Великої Палати Верховного Суду у справі

№ 911/3681/17, відповідно до яких вимога про скасування рішення суб`єкта владних повноважень у сфері земельних відносин, ухваленого на користь фізичної особи, у якої з цього рішення виникли відповідні права та обов`язки, безпосередньо стосується прав та обов`язків цієї особи, тому відповідний спір має розглядатися судом за правилами ЦПК України.

Зауважує, що вказані висновки узгоджуються з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постановах від 26 червня 2019 року у справі № 911/2258/18, від 10 вересня 2019 року у справі № 910/4896/18.

У встановлений судом строк відзив на касаційну скаргу не надійшов

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

За змістом частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження ухвали суду першої інстанції про відмову у відкритті провадження у справі після її перегляду в апеляційному порядку є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Статтею 124 Конституції України передбачено, що юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожний із процесуальних кодексів встановлює обмеження щодо кола питань, які можуть бути вирішені в межах відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу.

Судова юрисдикція - це інститут права, покликаний розмежувати між собою як компетенцію різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського й адміністративного. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є предмет спору, характер спірних матеріальних правовідносин і їх суб`єктний склад. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції судів, які розглядають справи за правилами цивільного, кримінального, господарського й адміністративного судочинства. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до його відання, тобто діяти в межах установленої законом компетенції.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (частина перша статті 19 ЦПК України).

Згідно з частинами другою та третьою статті 78 ЗК Україниправо власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Згідно із частиною першою статті 116 ЗК Українигромадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Порядок набуття права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності громадянами та юридичними особами передбачено вказаною статтею та статтями 118, 122 ЗК України.

Таким чином, рішення суб`єкта владних повноважень у сфері земельних відносин може оспорюватися з точки зору його законності, а вимога про визнання рішення незаконним - розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо за результатами реалізації рішення у фізичної чи юридичної особи виникло право цивільне й спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер.

У такому випадку вимогу про визнання рішення незаконним можна розглядати як спосіб захисту порушеного цивільного права за статтею 16 ЦК Українита пред`являти до суду для розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо фактично підґрунтям і метою пред`явлення позовної вимоги про визнання рішення незаконним є оспорювання цивільного права особи (зокрема, права власності на землю), яке виникло в результаті та після реалізації рішення суб`єкта владних повноважень.

Зазначені висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 вересня 2019 року у справі № 910/4896/18.

У розглядуваній справі ПрАТ «Старокостянтинівське міжрайагропостач», звертаючись до суду, зокрема просило визнати незаконними та скасувати рішення органу місцевого самоврядування в частині затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та їх надання безкоштовно у власність фізичним особам.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала, що вимога про скасування рішення суб`єкта владних повноважень у сфері земельних відносин, ухваленого на користь фізичної особи, в якої з цього рішення виникли відповідні права та обов`язки, безпосередньо стосується прав та обов`язків цієї особи, тому відповідний спір має розглядатися судом за правилами цивільного судочинства (постанови від 26 червня 2019 року у справі № 911/2258/18, від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17).

Враховуючи, що в розглядуваній справі позивач оскаржує рішення органу місцевого самоврядування про надання земельних ділянок у власність фізичним особам, в яких на підставі цього рішення виникли відповідні права та обов`язки, такий спір є приватноправовим і підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.

Той факт, що ПрАТ «Старокостянтинівське міжрайагропостач» при зверненні до суду визначило процесуальний статус фізичних осіб, яким передано у власність земельні ділянки, як треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, не може бути підставою для розгляду спору господарськими судами, оскільки предмет спору стосується прав і обов`язків саме фізичних осіб, яким міська рада передала у власність земельні ділянки.

Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача, натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості

позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (постанова Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року в справі

№ 523/9076/16-ц).

Заміна неналежного відповідача та/або залучення до участі у справі співвідповідача здійснюються судом за клопотанням позивача (стаття 51 ЦПК України).

Отже, висновок суду першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд про відмову у відкритті провадження у цивільній справі з підстав, визначених пунктом 1 частини першої статті 186 ЦПК України, є помилковим.

Відповідно до частини четвертої статті 406 ЦПК України у випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Відповідно до частини шостої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

Зважаючи на викладене, касаційна скарга підлягає задоволенню, ухвала суду першої інстанції та постанова апеляційного суду скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду зі стаді вирішення питання про відкриття провадження.

Оскільки справа направлена до суду першої інстанції для продовження розгляду передбачені частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України підстави для нового розподілу судових витрат касаційним судом відсутні.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 411, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу приватного акціонерного товариства «Старокостянтинівське міжрайагропостач» задовольнити.

Ухвалу Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області

від 17 лютого 2023 року та постанову Хмельницького апеляційного суду

від 29 березня 2023 року скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду зі стадії вирішення питання про відкриття провадження.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді: Є. В. Синельников О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара В. В. Шипович