Рішення

від 25.09.2023 по справі 301/1983/23

ІРШАВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 301/1983/23

2/301/531/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"25" вересня 2023 р. Іршавський районний суд Закарпатської області в складі:

головуючого судді Гичка О.Б.,

за участю секретаря судового засідання Мелай В.Ю.,

позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

представника органу опіки та піклування Іршавської міської ради Рендзей О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в місті Іршава Закарпатської області в залі судових засідань Іршавського районного суду Закарпатської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа - орган опіки та піклування Іршавської міської ради про позбавлення батьківських прав, -

В С Т А Н О В И В :

У травні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до Іршавського районного суду з позовом до ОСОБА_3 , де третя особа без самостійних вимог на предмет спору Орган опіки та піклування Іршавської міської ради, про позбавлення батьківських прав.

В обгрунтування позовних вимог зазначила, що 18 жовтня 2016 року між нею та відповідачем був укладений шлюб, зареєстрований у відділі реєстрації актів цивільного стану виконавчим комітетом Ільницької сільської ради Іршавського району Закарпатської області, актовий запис № 46. Від даного шлюбу сторони мають дочку, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після народження доньки сімейне життя поступово погіршувалося, що в кінцевому результаті призвело до фактичного припинення шлюбних відносин у лютому 2018 року. Рішенням Іршавського районного суду від 20 лютого 2019 року, шлюб між сторонами розірвано. Через небажання зі сторони відповідача забезпечувати дитину матеріально позивачка змушена була звернутись до суду про стягнення аліментів на малолітню дочку та на себе до досягнення дитиною трьох років.Згідно рішеннясуду призначено аліменти у розмірі 1200 гривень на утримання дочки ОСОБА_4 . З моменту фактичного припинення шлюбних відносин, дитина проживає з позивачкою та знаходиться на її утриманні. Батько дитини, ОСОБА_3 , донечкою майже не цікавиться з самого народження. Позивачці невідомо де працює та проживає відповідач. Ніякого зв`язку відповідач з позивачкою та дитиною не підтримує, участі у вихованні дитини не приймає, потрібної матеріальної допомоги не надає. Це свідчить, що відповідач ухиляється від виконання батьківських обов`язків. Відтак, оскільки батько ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків, то з посиланням на приписи ст.164 СК України, просить суд позбавити відповідача батьківських прав відносно дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Представником відповідача адвокатом Мешко В.М. подано до суду відзив на позовну заяву, згідно до якого зазначено, що відповідач ОСОБА_3 позовні вимоги ОСОБА_1 невизнає іпросить вних відмовити.Дійсно,їх дочка ОСОБА_5 проживаєразом зпозивачкою вс.Брід. З дня народження доньки позивачка перешкоджає відповідачу в спілкуванні з нею. У нього постійно виникають проблеми в зустрічі та спілкуванні з дочкою. Він бажає спілкуватися з ОСОБА_5 , займатись її вихованням, піклуватись про її стан здоров`я, дбати про її фізичнийі духовнийрозвиток,вітати зісвятами,їздити навідпочинок таін.З серпня 2018року позивачкане відповідалана дзвінки,не пускалайого додитини.Він не мав можливостібачити дочку.Відповідач непиячить,працює,забезпечений житлом,транспортним засобом.На підставійого заяви30.01.2019Службою усправах дітейІршавської районноїради відповідачу визначенопорядок йогоучасті успілкуванні тавихованні ОСОБА_5 ,який позивачкатеж постійнопорушувала.На данийчас вінодружився тамає двохдітей,але бажаєспілкуватися тазайматися вихованням ОСОБА_5 .У березні2023року позивачказвернулася доСлужби усправах дітейІршавської міськоїради ззаявою щодо наданні їй висновку про доцільність позбавлення йогобатьківських прав відносно ОСОБА_5 .Рішенням комісіївирішено пронедоцільність позбавленняйого батьківськихправ.У зв`язкуз перебуваннямвідповідача замежами області,членами комісіїрекомендовано позивачці надавати можливість спілкуватись батькові з дитиною через засоби стільникового зв`язку, але позивачка категорично відмовилася.

Позивачкою ОСОБА_1 подано відповідь на відзив, згідно якого зазначено, що вона не погоджується з доводами та з викладеними обставинами відповідача у відзиві. Вона не перешкоджала і не перешкоджає йому у спілкуванні з динькою, також, відповідачем не доведено, що вона не відповідала на його дзвінки з серпня 2018 року. Відповідач заявляє, що він бажав би займатись вихованням дитини, чи її лікуванням, але за більше ніж 5 років від моменту народження дитини і до сьогоднішнього часу жодного разу не виявив такого бажання. Також відсутні докази щодо матеріального забезпечення та сімейного стану відповідача. На даний час відповідач сплачує аліменти в сумі 1200 грн. За весь час з 2018 року по 2023 рік відповідач перерахував додаткові кошти в сумі 4000 грн.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримала позов. Зазначила, що батько не цікавиться дитиною, при цьому, не заперечила, що заборгованість по сплаті аліментів у відповідача відсутня. Вони припинили фактичне проживання через один місяць після народження дитини. Ніякої додаткової допомоги, крім аліментів в сумі 1200 грн. та одноразової допомоги в сумі 4000 грн., з того часу відповідач не надає. Щодо спілкування дитини з ним через засоби стільникового зв`язку вона дійсно не дозволяє, з причини, що ОСОБА_5 не знає свого батька і для неї буде незрозумілим - хто з нею спілкується.

У судовому засіданні представник відповідача адвокат Мешко В.М. зазначила, що відповідач на даний час перебуває за межами області, де проживає позивачка з донькою, і не має змоги спілкуватися з ОСОБА_5 особисто. З моменту коли сторони розлучились позивачка перешкоджала в спілкуванні та побаченні йому з дочкою, не відповідала на телефонні дзвінки. Відповідач звертався з заявою до Органу опіки та піклування про визначення способу участі у вихованні дитини. Але після винесення рішення позивачка також перешкоджала відповідачу спілкуватися з дочкою. Відповідач бажає приймати участь у вихованні дочки, заперечує щодо позовних вимог та просить відмовити в їх задоволенні.

У судовому засіданні представник третьої особи ОСОБА_6 заперечила проти задоволення позову. Зазначила, що позивачка зверталась до Служби у справах дітей Іршавської міської ради щодо надання висновку про доцільність позбавлення батьківських прав відповідача ОСОБА_3 . Протокольним рішенням комісії прийнято про недоцільність позбавлення батьківських прав відповідача відносно дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Підтримує дане рішення щодо недоцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 . Під час засідання комісії було встановлено, що батько бажає спілкуватись з донькою, аліменти сплачує, заборгованість по сплаті аліментів відсутня, крім цього, відкрив на ім`я дочки ОСОБА_5 рахунок в банку на який кожного місяця надсилає кошти. Також зазначила, що комісією було рекомендовано позивачці щодо спілкування відповідача з ОСОБА_5 через засоби стільникового зв`язку, але позивачка повідомила, що не дозволить спілкуватися по телефону ОСОБА_5 з батьком.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився, клопотань не заявляв, про час і місце судового розгляду повідомлений належним чином. У зв`язку з чим суд вважає за можливе розглянути справу у його відсутності.

Суд, заслухавши учасників справи, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави позовної заяви, вважає, що така не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, відповідно до приписів ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до статті 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Згідно ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами 18 жовтня 2016 року виконавчим комітетом Ільницької сільської ради Іршавського району Закарпатської області, укладено шлюб, а/з 46 (а.с. 8).

Відповідно до рішення Іршавського районного суду Закарпатської області від 20.02.2019 шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 розірвано (а.с.9).

Сторони у справі є батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.10).

Актом обстеження від 08.05.2023 № 02.4-02/58 складеним комісією Брідського старостинського округу №2 Іршавської міської ради, довідкою Брідської сільської ради Іршавського району від 21.01.2019 та довідкою Іршавської міської ради №02.4-01/183 від 08.05.2023 підтверджено, що ОСОБА_1 проживає за адресою АДРЕСА_1 разом з дочкою ОСОБА_7 , 2018 року народження (а.с.11, 27, 31).

Відповідно до довідки №25 від 11.05.2023 Брідського ЗДО Іршавської міської ради Закарпатської області , зазначено, що зі слів вихователів групи яку відвідує ОСОБА_4 , батько дитини жодного разу не приводив та не забирав дитину із закладу, не цікавився її вихованням і не здійснював оплату за відвідування дошкільного навчального закладу (а.с.15).

Відповідно до довідки №22 від 23.06.2023 Брідського ЗДО Іршавської міської ради Закарпатської області , зазначено, що зі слів вихователів групи яку відвідує ОСОБА_4 , батько дитини жодного разу не приводив та не забирав дитину із закладу, не цікавився її вихованням і не здійснював оплату за відвідування дошкільного навчального закладу (а.с.17).

Відповідно до довідок від 22.06.2022 та №121 від 05.08.2022 виданих лікарем ЗПСМ ОСОБА_8 . Боримською зазначено , що вона є сімейним лікарем дитини ОСОБА_4 , 2018 року народження. Дитина часто хворіє і потребує постійного лікування. Батько дитини ОСОБА_3 жодного разу не приводив на огляд, лікування чи вакцинацію дитину ОСОБА_3 , не цікавився станом її здоров`я особисто або в телефонному режимі (а.с.18, 30).

Відповідно до виконавчого листа від 30.05.2018 стягнуто з Відповідача на користь Позивачки аліменти на утримання дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1200 грн. щомісячно до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 04 травня 2018 року (а.с.36).

Довідкою про отримання аліментів від 22.06.2022 № 7025/20.11-30 виданої Іршавським відділом державної виконавчої служби у Хустському районі Закарпатської області підтверджується те, що ОСОБА_1 отримувала аліменти через Іршавський відділ ДВС у Хустському районі Закарпатської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції з гр. ОСОБА_3 на утримання дитини ОСОБА_3 (а.с. 24).

Відповідно до розпорядження голови Іршавської районної державної адміністрації Закарпатської області №33 від 30.01.2019, розглянувши заяву гр. ОСОБА_3 встановлено йому графік побачень з донькою ОСОБА_4 (а.с.28).

Згідно до повідомлення від 27.03.2023 № 13-11/50 служби у справах дітей Іршавської міської ради заява ОСОБА_1 щодо надання висновку про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 розглянута на засіданні комісії з питань захисту прав дитини 24.03.2023. Протокольним рішенням комісії прийнято про недоцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 відносно дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 16).

Згідно з частиною третьою статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).

Частиною сьомою статті 7 Сімейного кодексу України (далі - СК України) передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до пунктів 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Статтею 9 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини.

Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Згідно з частинами першою-четвертою статті 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.

Відповідно до частини першої статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.

Частиною першою статті 164 СК України передбачено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.

Згідно зі статтею 166 СК України позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою надзвичайні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини.

Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування необхідно вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених статтею 164 СК України.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо і лише при наявності вини у діях батьків.

Слід мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку.

Дитина має право на особливе піклування та повинна мати свободу вибору щодо своїх батьків.

Аналізуючи встановлені факти у контексті позбавлення батьківських прав, суд повинен зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину вже несе в собі негативний вплив на свідомість дитини, та застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини.

Таким чином, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків.

Повертаючись до обставин даної справи, суд вважає, що позивачем не надано достатніх належних та допустимих доказів на підтвердження факту свідомого нехтування відповідачем своїми батьківськими обов`язками по відношенню до дочки.

Під час розгляду справи, як представник відповідача так і представник третьої особи стверджували, що батько дитини ОСОБА_3 заперечує проти позбавлення його батьківських прав, стверджуючи, що бажає піклуватися про неї. Тобто батько дитини ОСОБА_3 заперечує проти позбавлення його батьківських прав, що свідчить про те, що він зацікавлений у збереженні зв`язку з дочкою, а отже не можна стверджувати про те, що змінити його поведінку у кращу сторону неможливо. Також установлено, що наразі батько дитини ОСОБА_3 відсутній за місцем проживання, даний факт не оспорювався позивачем, а отже невідвідування батьком дитини, зокрема за місцем проживання, пов`язане перш за все з його відсутністю за місцем проживання, і таке на думку суду не може бути розцінено як свідоме та винне ухилення відповідача від участі у вихованні дочки.

Стосовно твердження позивача про те, що відповідач зовсім відмовляється від спілкування з дочкою, то як стверджено представником органу опіки та піклування у судовому засіданні, та підтверджено позивачкою, що саме позивачка категорично відмовляє відповідачу у спілкування з дочкою через засоби стільникового зв`язку, і суд приймає до уваги таке пояснення.

Крім того, суд бере до уваги щодо відсутності заборгованості у відповідача по сплаті аліментів за рішенням суду.

Відтак, на думку суду, позивачем не доведено належними, допустимими та достатніми доказами наявності у даному випадку тих виняткових обставин, для можливості застосування такого крайнього заходу як позбавлення відповідача батьківських прав відносно дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Узагальнюючи наведене суд констатує, що пред`явлений позов є не доведеним та не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 258-259, 264-265 ЦПК України, ст.ст.164, 166 СК України, суд, -

У Х В А Л И В :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа - орган опіки та піклування Іршавської міської ради про позбавлення батьківських прав - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Найменування сторін:

- позивач : ОСОБА_1 (адреса : АДРЕСА_2 );

- відповідач : ОСОБА_3 (адреса : АДРЕСА_3 );

- представник відповідача : ОСОБА_2 (адреса : АДРЕСА_4 );

- третя особа : Орган опіки та піклування Іршавської міської ради (адреса : м. Іршава, пл. Народна, 3, Хустського району Закарпатської області)

Повний текст рішення виготовлено 05.10.2023.

Суддя Іршавського

районного суду : О. Б. Гичка