Постанова

від 05.10.2023 по справі 359/3372/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 жовтня 2023 року м. Київ

Унікальний номер справи № 359/3372/22

Апеляційне провадження № 22-ц/824/11888/2023

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Левенця Б.Б.,

суддів - Борисової О.В., Ратнікової В.М.,

за участю секретаря судового засідання - Котляр К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Спеценергопроммонтаж» на додаткове рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 27 березня 2023 року, ухвалене під головуванням судді Муранової-Лесів І.В., у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Спеценергопроммонтаж» про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и в :

У червні 2022 року позивач звернувся до суду з позовом, уточнивши який зазначив, що 14 листопада 2017 року за наказом № 80-к був прийнятий на роботу на посаду водія автотранспортного засобу на підприємстві відповідача.

28 лютого 2022 року наказом № 10-к позивач був звільнений з роботи за згодою сторін на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України.

Під час роботи відповідач несвоєчасно і не в повному обсязі сплачував позивачеві заробітну плату, внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 60 681 грн. 62 коп. Частину такої заборгованості в розмірі 38 402 грн. 62 коп. відповідач сплатив станом на 21 липня 2022 року. Борг по заробітній платі за січень 2022 року в розмірі 11 189 грн. 50 коп. та за лютий 2022 року в розмірі 11 189 грн. 50 коп. відповідач не сплатив.

В день звільнення до трудової книжки позивача був внесений запис про звільнення, проте розрахунок по заробітній платі проведений не був

Пославшись на положення ст.ст. 116,117 КЗпП України зазначив. що має право на отримання середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Крім того, відповідач за період з липня 2021 року по люти1й 2022 року не перераховував на рахунок податкового органу на користь позивача єдиний внесок на загальнообов`язкове соціальне страхування.

Остаточний розрахунок з позивачем був проведений лише 20 вересня 2022 року і заборгованість по заробітній платі відповідачем погашена, таким чином затримка в розрахунку 137 днів (з 29.09.2022 року до 19.09.2022 року включно). Згідно довідки відповідача від 30.09.2023 року № 113 середньоденна заробітна плата позивача складає 678,37 грн., а відтак середній заробіток за час затримки розрахунку становить 92936 грн. 69 коп.

Врахувавши вищезазначене, позивач просив:

- стягнути з ТОВ «Спеценергопроммонтаж» на користь позивача середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку 20.09.2022 року в розмірі 92 936 грн. 69 коп.;

- зобов`язати ТОВ «Спеценергопроммонтаж» перерахувати на відповідний рахунок податкового органу на користь позивача єдиний внесок на загальнобов'язкове державне соціальне страхування: за липень 2021 року - 2802,79 грн., за серпень 2021 року - 2669,92 грн., за вересень 2021 року - 2789,80 грн., за жовтень 2021 року - 2789,80 грн., за листопад 2021 року - 2789,80 грн., за грудень 2021 року - 3058,0 грн., за січень 2022 року - 3058,0 грн., за лютий 2022 року - 3058,0 грн.;

- стягнути із відповідача на користь позивача судові витрати(т. 1 а.с. 2-6, 73-75, 79-80, 97-98, 156).

21 липня 2022 року представником відповідача ТОВ «Спеценергопроммонтаж» - адвокатом Сациком Р.В. подано відзив, за змістом якого відповідач просив в задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Заперечуючи проти позову, відповідач зазначав, що товариство здійснило виплату працівнику сум, що належали йому від підприємства, зокрема позивачу було сплачено: 23.06.2022 року - 8452,50 грн., 24.06.2022 року - 8452,50 гри., 13.07.2022 року - 10208,12 грн., 15.07.2022 року - 11289,50 грн. Таким чином, станом на 21.07.2022 року відповідач сплатив на користь позивача заборгованість в розмірі 38402,62 грн. Відповідач не погоджувався із визначеним позивачем розміром заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, оскільки визначення розміру боргу є виключною компетенцією податкових органів. Відповідач вважав зазначену позовну вимогу неналежним способом захисту порушених прав. Звертав увагу, що до позовної заяві позивач не надав жодного доказу на підтвердження судових витрат, окрім сплати судового збору, та що 18.07.2022 року в судовому засіданні позивачем було надано до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат в якому загальна сума витрат може становити в майбутньому 26481,00 грн., разом із цим позивачем не було приєднано до позовної заяви попереднього (орієнтовного) розрахунок сум судових витрат та жодних інших доказів, тому відповідач вважав, що необхідно відмовити у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого судового збору (т. 1 а.с. 58-61).

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 02 лютого 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Зобов`язано ТОВ «Спеценергопроммонтаж» перерахувати на відповідний рахунок податкового органу на користь ОСОБА_1 єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування: за жовтень 2021 року 2789 гривень 80 копійок; за листопад 2021 року 2789 гривень 80 копійок; за грудень 2021 року 3058 гривень 00 копійок; за січень 2022 року 3058 гривень 00 копійок; за лютий 2022 року 3058 гривень 00 копійок. В задоволенні іншої частини вимог відмовлено. Стягнуто з ТОВ «Спеценергопроммонтаж» на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в розмірі 2481 гривня (дві тисячі чотириста вісімдесят одна гривня).

06 лютого 2023 року позивач ОСОБА_1 подав заяву про ухвалення додаткового рішення, зазначив що 02 лютого 2023 року суд ухваливши рішення не вирішив заявлених позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку. На обґрунтування такої заяви зазначив, що 18 жовтня 2022 року районний суд протокольно ухвалив долучити до матеріалів справи пояснення і розрахунок середнього заробітку за весь час затримки, проте даний розрахунок був виконаний неправильно, у зв`язку з цим 06 лютого 2023 року виконав інший розрахунок за яким середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку становить 134 995 грн. 63 коп. (199 днів затримки (з 01 березня 2022 року по 16 вересня 2022 року) х 678,37 грн. (середньоденна заробітна плата позивача)) та 21 981 грн. судових витрат (т. 1 а.с. 171-182).

24 березня 2023 року представник відповідача - адвокат Сацик Р.В. подав заперечення на заяву стосовно доказів розміру судових витрат (т. 1 а.с. 192-195).

Додатковим рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 27 березня 2023 року заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення - задоволено частково. Стягнуто з ТОВ «Спеценергопроммонтаж» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку за шість місяців в сумі розмірі 124 820,02 грн. Стягнуто з ТОВ «Спеценергопроммонтаж» на користь ОСОБА_1 частину понесених ним судових витрат на правничу допомогу в розмірі 13 500,00 грн. (т. 1 а.с. 201-207).

Не погодившись з додатковим рішенням районного суду, 13 червня 2023 року представник ТОВ «Спеценергопроммонтаж» - адвокат Сацик Р.В. подав апеляційну скаргу в якій просив скасувати додаткове рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 27 березня 2023 року і ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні вимог у повному обсязі. На обґрунтування скарги зазначив, що відповідач визнає заборгованість перед позивачем лише в розмірі 44 494,27 грн., а походження наданих документів на підтвердження суми в розмірі 60587, 22 грн. стороні апелянта невідоме. Тому, станом на 15 липня 2022 року відповідач мав переплату на користь позивача в розмірі 16 092,95 грн. З огляду на вказане суд першої інстанції допустив помилку стягнувши неправильну (збільшену) суму середнього заробітку за період до 19 вересня 2022 року, тоді як правильно було б визначити період до 15 липня 2022 року. Щодо витрат на правничу допомогу зазначав, що позивач разом з першою заявою не надав детальний опису робіт адвоката та їх вартості, попереднього орієнтовного розрахунку витрат та не зазначив, що буде подано відповідні документи до закінчення розгляду справи, або окремою заявою. заявлена сума 19 500 грн. витрат на правничу допомогу відрізняється від попереднього розрахунку від 20.01.2022 року, а в акті від 03.02.2023 року відсутня фіксація часу, витраченого адвокатом на кожен вид правової допомоги, окрім того. ці послуги та їх вартість за годину не визначена договором або додатками до договору всупереч пункту 10 Договору від 29.04.2022 року. Зазначав про необґрунтованість та не співмірність таких витрат із складністю справи. а суд мав виходити з критерію реальності адвокатських витрат та розумності їх розміру (висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 06 березня 2019 року у справі № 922/1163/18 і від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18, постанова Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16). Отже вважав, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права та порушив норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного додаткового рішення(т. 1 а.с. 212-223).

У відзиві ОСОБА_1 просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване додаткове рішення без змін (т. 2 а.с. 5-8).

Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 02 лютого 2023 року сторони не оскаржували, тому, з огляду на положення ст. 367 ЦПК України колегія суддів перевірила законність оскаржуваного додаткового рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 27 березня 2023 року в межах доводів апеляційної скарги.

В судовому засіданні апеляційного суду представник ТОВ «Спеценергопроммонтаж» - адвокат Ткаченко А.П. підтримала скаргу і просила її задовольнити. Позивач ОСОБА_1 , його представник - адвокат Соколов С.В. заперечували проти скарги і просили її відхилити.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно положень п.п. 1, 3 частини першої ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до ч. 1 ст. 246 ЦПК України, якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Позивачем були заявлені позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, які не вирішені районним судом під час ухвалення рішення 02 лютого 2023 року не був визначений розподіл судових витрат в частині витрат на правничу допомогу, а відтак ухвалення судом першої інстанції додаткового рішення не суперечить вищенаведеним положенням процесуального закону.

Щодо обґрунтованості додаткового рішення суду в частині задоволених позовних вимог, колегія суддів зазначає наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 на підставі Наказу № 80-к від 13.11.2017р. був прийнятий на посаду водія автотранспортного засобу в Товариство з обмеженою відповідальністю «Спеценергопроммонтаж», та 28.02.2022р. наказом №10-к, копія якого долучена до матеріалів справи, був звільнений з роботи за згодою сторін на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України (а.с. 9,10).

Згідно з довідкою про заробітну плату від 11 квітня 2022 року та від 02 травня 2022 року позивачу ОСОБА_1 за період з березня 2021 року по лютий 2022 року включно нарахована заробітна плата, а саме: березень 2021 року - 12600,000 грн., квітень 2021 року - 12600,00 грн., травень 2022 року - 12600,00 грн., червень 2021 року 12677,18 грн., липень 2021 року - 12739,97 грн., за серпень 2021 року 12135,99 грн., за вересень 2021 року - 12680,89 грн., за жовтень 2021 року - 12680,89 грн., за листопад 2021 року - 12680,89 грн., за грудень 2021 року - 13900,00 грн., за січень 2022 року - 13900,00 грн., за лютий 2022 року - 13900,00 грн. (т. 1 а.с. 14, 155).

Відповідно до оборотно-сальдової відомості по рахунку: 661, по заробітній платі ОСОБА_1 від 11 квітня 2022 року рахується кредиторська заборгованість по заробітній платі: за жовтень 2020 року - 8452,60 грн., за листопад 2020 року - 8452,60 грн., за листопад 2021 року - 10208,12 грн., за грудень 2021 року 11189,50 грн., за січень 2022 року - 11189,50 грн., за лютий 2022 року - 11189,50 грн. Вказана відомість 28 лютого 2022 року підписана із зазначенням посадової особи - головного бухгалтера ТОВ «Спеценергопроммонтаж» із прикладенням печатки товариства (т. 1 а.с.11).

У відзиві на позовну заяву визнано відповідачем, що на момент звільнення позивача була наявна заборгованість, яка відповідачем частково погашена: 23.06.2022 року - 8452,50 грн., 24.06.2022 року - 8452,50 гри., 13.07.2022 року - 10208,12 грн., 15.07.2022 року - 11289,50 грн. При цьому, представником відповідача зазначено, що ТОВ «Спеценергопроммонтаж» виконує свій обов`язок зі сплати заборгованості по заробітній платі на користь ОСОБА_1 в межах фінансових можливостей товариства та відповідач зобов`язується виплачувати заборгованість в ході розгляду цієї справи. Заперечень щодо розміру заборгованості з належної позивачу до виплати заробітної плати, а також належних йому при звільненні сум відповідач не зазначав і спір з цього приводу між сторонами був відсутній (т. 1 а.с. 58-61, 81).

За наданими ТОВ «Спеценергопроммонтаж» платіжними відомостями за липень 2022 року заробітна плата позивачу була виплачена: за жовтень 2020 року в сумі 8452,50 грн. - 23.06.2022 року; за листопад 2020 року в сумі 8452,50грн. - 24.06.2022 року; за листопад 2021 року в сумі 10208,12 грн. - 13.07.2022 року; за грудень 2021 року в сумі 11289,50 грн. - 15.07.2022, за січень 2022 року в сумі 11189,50 грн. - 16.09.2022, за лютий 2022 року в сумі 9511,10 грн. - 16.09.2022 року (т. 1 а.с. 62-65, 82-83).

Таким чином, судом встановлено, що заробітна плата не була позивачу своєчасно виплачена, у тому числі у день його звільнення 28 лютого 2022 року. Остаточний розрахунок по заробітній платі відповідачем проведений 16 вересня 2022 року.

Із зазначеним позовом позивач звернувся 08 червня 2022 року (т. 1 а.с. 2-6).

З огляду на наведене, помилковим є висновок районного суду про застосування до спірних правовідносин положень ст. 117 КЗпП України в редакції Закону № 2352-IX від 01 липня 2022 року, який набрав чинності з 19 липня 2022 року до спірних правовідносин, які виникли між сторонами до набрання чинності цим Законом.

Статтею 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, та на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

За частиною першою статті 47 КЗпП України (тут і далі - в редакції на день звільнення позивача) власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

У статті 116 КЗпП України вказано, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен у зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідно до статті 117 КЗпП України у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 лютого 2020 року у справі № 821/1083/17 (провадження № 11-1329апп18) зазначила, що належними звільненому працівникові сумами необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).

Оскільки ухвалення судового рішення про стягнення з роботодавця виплат, які передбачені після звільнення, за загальними правилами, встановленими ЦК України, не припиняє відповідний обов`язок роботодавця, то відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця, у спосіб, який спеціально передбачений для трудових відносин, за весь період такого невиконання, у тому числі й після прийняття судового рішення.

Подібна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 травня 2020 року у справі № 810/451/17 (провадження № 11-1210апп19).

У цій справі відповідач порушив строк виплати заробітної плати працівнику, не провівши повний і остаточний розрахунок позивачеві при звільненні в сумі 60 681,62 грн.

При цьому, суд апеляційної інстанції не може погодитися із визначеним районним судом розміром середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Встановлений статтею 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв оцінки пропорційності щодо врахування справедливого та розумного балансу між інтересами працівника і роботодавця.

Слід також мати на увазі, що працівник є слабшою, ніж роботодавець стороною у трудових правовідносинах. Водночас у вказаних відносинах і працівник має діяти добросовісно щодо реалізації своїх прав, а інтереси роботодавця також мають бути враховані. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами працівника та роботодавця.

Якщо відповідальність роботодавця перед колишнім працівником за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку при звільненні не обмежена в часі та не залежить від простроченої заборгованості, то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення.

Він може бути несправедливим щодо роботодавця, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання роботодавцем певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати іншим працівникам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків.

Відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця.

Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Відповідно до частини першої статті 9 ЦК України така спрямованість притаманна і заходу відповідальності роботодавця, передбаченому статтею 117 КЗпП України.

З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку. Така спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.

Звертаючись з вимогою про стягнення відшкодування, визначеного виходячи з середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, позивач не повинен доводити розмір майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат працівника, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, не має на меті встановлення точного їх розміру. Суд має орієнтовно оцінити розмір майнових втрат, яких, як можна було б розумно передбачити, міг зазнати позивач.

З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві необхідно дійти висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України.

Зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, необхідно враховувати:

- розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором;

- період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;

- ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника;

- інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц (провадження № 14-623цс18).

За довідкою директора ТОВ «Спеценергопроммонтаж» - Клименко А.В. від 30 вересня 2022 року № 113 розмір середньоденної заробітної плати позивача ОСОБА_1 складав - 678,37 грн. (т. 1 а.с. 91).

Кількість робочих днів у період з 28 лютого до 16 вересня 2022 року складає - 137 робочих днів: березень - 22, квітень - 20, травень - 20, червень - 20, липень - 21, серпень - 22, вересень - 12.

Таким чином середній заробіток за час затримки розрахунку складає 92 936,69 грн. (137 робочих днів х 678,37 грн. розмір середньоденного заробітку).

Висновки районного суду про стягнення 124 820,02 грн. середнього заробітку із помилковим застосуванням норм матеріального права та визначення до розрахунку календарних днів замість робочих, не можна визнати законним і обґрунтованим. При цьому, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку прийнявши до розгляду новий розрахунок позивача складений 06 лютого 2023 року, тобто після ухвалення рішення районного суду від 02 лютого 2023 року, ухваленого по суті спору.

Суд апеляційної інстанції, з урахуванням вищезазначених висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, враховуючи встановлені судом фактичні обставини справи, з огляду на характер заборгованості (вихідна допомога), дій позивача та відповідача, дійшов висновку, що справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення та наведеним критеріям, визначеним Великою Палатою Верховного Суду, є визначення розміру відповідальності відповідача за прострочення належних при звільненні позивача виплат у сумі 18204, 48 грн. тобто 30% від суми заборгованості по заробітній платі в розмірі 60 681,62 грн., яка не була сплачена вчасно відповідачем на користь позивача.

Подібна правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 363/3659/20 (провадження № 61-6476св22), від 05 жовтня 2022 року у справі № 753/6287/21 (провадження № 61-6807св22), від 15 березня 2023 року в справі № 201/8085/21 (провадження № 61-11636св22), від 26 квітня 2023 року у справі № 201/8083/21 (61-11631св22).

Отже, доводи апеляційної скарги відповідача знайшли своє часткове підтвердження.

З огляду на викладене, є обґрунтованими доводи апеляційної скарги щодо неправильності розміру стягнутого середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тому у відповідній частині оскаржуване додаткове рішення районного суду підлягає скасуванню із ухваленням нового судового рішення по суті заявлених вимог.

Щодо витрат на правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При цьому склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат (позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена в постанові від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16).

Згідно з ч. 1 ст. 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.

Частиною 8 ст. 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

З матеріалів справи вбачається, що у позовній заяві позивачем ОСОБА_1 було заявлено про стягнення з відповідача судових витрат, зокрема, витрат за надання правничої допомоги, надано попередній орієнтовний розрахунок суми судових витрат у т.ч. на правничу допомогу в загальному розмірі 26 481 грн., та повідомлено про подання відповідних доказів протягом п`яти днів після ухвалення рішення (т. 1 а.с. 2-6, 33, 73-75, 79-80, 156).

Така заява подана позивачем 06 лютого 2023 року, та відповідно до її змісту загальний розмір витрат позивача становить 21981 гривня, у тому числі : судовий збір в розмірі 2481,00 грн. за подання позовної заяви; 496,20 грн. за подання заяви про забезпечення позову; витрати, пов`язані з професійною правничою допомогою в розмірі 19500,00 грн., з яких: 15000,00 гонорар адвоката, 45000,00 премія (гонорар успіху) (т. 1 а.с.166-167).

На підтвердження доказів витрат на правничу допомогу позивачем був наданий ордер серія КС № 526443, виданий адвокатом Соколовим С.В. 29.04.2022 на представництво інтересів в суді позивача, Договір про надання правничої допомоги від 29 квітня 2022 року разом із Додатком 1, Акт від 03 лютого 2023 року, квитанції на загальну суму 19 500 грн. (т. 1 а.с. 50, 54, 176-182).

За змістом п.п. 9-11 Договору про надання правничої допомоги та представництво інтересів від 29 квітня 2022 року, за надані послуги «Клієнт» сплачує «Адвокату» гонорар за надання правової допомоги та компенсує його додаткові витрати, пов`язані з підготовкою та розглядом справи. Розмір гонорару, опис послуг, їх вартість та порядок сплати визначаються Сторонами у Додатку до цього Договору. Гонорар повинен бути сплачений «Клієнтом» «Адвокату» в повному обсязі незалежно від результатів розгляду справи. За позитивний результат розгляду справи в суді першої інстанції «Клієнт» додатково сплачує «Адвокату» премію (гонорар успіху) в розмірі 50% від розміру гонорару за представництво інтересів у суді першої інстанції. Оплата премії здійснюється протягом 10 діб після ухвалення рішення. Під позитивним результатом «Сторони» розуміють задоволення судом основної (більшої) частини позовних вимог.

Відповідно до пункту 13 цього Договору, факт надання передбачених цим Договором послуг, підтверджується Актом приймання наданих послуг. «Клієнт» зобов`язаний протягом трьох днів з моменту отримання Акту прийняття наданих послуг підписати його або надати письмове заперечення про причину відмови. Після підписання Акту Договір вважається припиненим його виконанням, якщо інше не визначено в Акті.

Відповідно до змісту Додатку 1 до договору про надання правничої допомоги та представництво інтересів від 29 квітня 2022 року (Гонорар. Детальний опис послуг, їх вартість та порядок сплати) було визначено детальний опис послуг, їх вартість та порядок сплати, а саме: 1) ознайомлення з наявними документами, з`ясування обсягу порушених прав, аналіз шляхів вирішення проблеми (фіксована) 750,00грн.; 2) надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, узгодження правової позиції (фіксована) 750,00грн.; 3) складення позовної заяви (фіксована) 3000,00грн.; 4) складення заяви про забезпечення позову (фіксована) 1500,00 грн.; 5) складення інших процесуальних документів правового характеру (максимальна за кожний документ) 1500,00 грн.;6) представництво інтересів у суді першої інстанції (фіксована за весь процес в суді першої інстанції) 9000,00 грн.; 7) інші послуги, необхідних для розгляду справи або підготовка до її розгляду (складання запитів, збирання доказів, підготовка мирової угоди, зміна предмету або підстав позову, збільшення позовних вимог, тощо) 3000,00 грн. (т. 1 а.с. 182).

Згідно з актом приймання наданих послуг (правничої допомоги) від 03.02.2023, підписаного ОСОБА_1 та адвокатом Соколовим С.В., цим актом вони підтвердили факт надання адвокатом послуг: 1) ознайомлення з наявними документами, з`ясування обсягу порушених прав, аналіз шляхів вирішення проблеми (фіксована) 750,00грн.; 2) надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, узгодження правової позиції (фіксована) 750,00грн.; 3) складення позовної заяви (фіксована) 3000,00 грн.; 4) складення заяви про забезпечення позову (фіксована) 1500,00 грн.; 5) представництво інтересів у суді першої інстанції (фіксована за весь процес в суді першої інстанції) 9000,00 грн., - всього на загальну суму 15000,00 грн. Також цим актом ОСОБА_1 погодився сплатити премії за результат розгляду в розмірі 50% від розміру гонорару за представництво інтересів у суді в сумі 4500,00грн. (т. 1 а.с. 179).

Згідно з долученими корінцями квитанціями: №04.6 від 29 квітня 2022 року на суму 10000,00грн.; №02.1 від 03 лютого 2023 на суму 5000,00 грн., №02.3 від 06 лютого 2023 року на суму 4500,00грн., - позивачем за надання правничої допомоги у даній справі сплачено адвокату 19500,00 гривень (т. 1 а.с.180а-180в).

Суд першої інстанції визнав обґрунтованими витрати позивача на правничу допомогу, який брав участь в розгляді справи судом, у т.ч. на складання позовної заяви 3000,00грн., заяви про забезпечення позову 1500,00 грн., а також на представництво інтересів в суді - 9000, 00 грн. (7 засідань), а всього на загальну суму 13500,00 грн. (т. 1 а.с. 54, 85-86, 95, 132-133, 135, 141, 157).

Проаналізувавши досліджені докази та зважаючи на подані заперечення, колегія суддів дійшла висновку щодо визначення розміру - 13 500 грн. витрат на правничу допомогу пропорційно до частини задоволених позовних вимог (69,58%, з яких з двох позовних вимог задоволена судом немайнова вимога в частині рішення, яке не оскаржується (50%) та частково задоволена позовна вимога про стягнення середнього заробітку (19,58%) пропорційно до частини задоволених судом вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Керуючись ст. 367, ст. 374, ст. 376, ст.ст. 381-384 ЦПК України,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Спеценергопроммонтаж» - задовольнити частково.

Додаткове рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 27 березня 2023 року - скасувати ухвалити нове судове рішення.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Спеценергопроммонтаж» (код ЄДРПОУ 33297404) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) - 18 204 грн. 48 коп. середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, в іншій частині вказаних позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Спеценергопроммонтаж» (код ЄДРПОУ 33297404, на користь ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) частину понесених ним судових витрат на правничу допомогу в розмірі 13500 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Дата складання повного судового рішення - 05 жовтня 2023 року.

Судді Київського апеляційного суду: Б.Б. Левенець

О.В. Борисова

В.М. Ратнікова